Beginning
Кара на Вавилон
13 Це гірке послання[a] про Вавилон Ісая, син Амоса, отримав у з’яві. Сказав Господь:
2 «На голій скелі[b] встанови знамено
і всім чимдуж гукни, махни рукою,
хай брамою для знатних громадян пройдуть.
3 Я дав наказ Своїм посвяченим особам,
закликав вояків Своїх—знаряддя Мого гніву,
та руками отих пихатих вояків Я суд вершитиму.
4 Послухайте, в горах луна гримить,
немов зібралася велика громада.
Прислухайтесь, то царства і народів гук,
зливається до бою.
Господь їх Всемогутній закликає,
готує військо до борні.
5 Вони ідуть з країв далеких,
спішать з усіх кінців землі.
Господь і знаряддя Його гніву
готові зруйнувати світ.
6 Тужіть, бо все ближче підступається день Господній.
Господь Всемогутній все зруйнує[c].
7 Ось чому люди від страху зомліють
і втратять хоробрість.
8 Вони будуть нажахані
і, мов породілля, зігнуться, оперезані болем.
Остовпіють одне перед одним,
їхні обличчя паленітимуть, мов вогонь, від сорому.
Господній суд над Вавилоном
9 Погляньте, надходить Господній день,
день жахливий, сповнений люті та гніву,
який перетворить на пустелю світ
і викорінить з нього грішників.
10 Зорі й сузір’я на небесах не світитимуть,
як зійде сонце—буде темним, і місяць не засяє».
11 Сказав Господь: «Я покараю світ за зло,
а лиходіїв за провини.
Я покладу край писі пихатих,
Я зламаю бундючність злочинців.
12 Я зроблю так, що людей буде менше,
ніж щирого золота.
Люди стануть дорожчими ніж золото з Офіру.
13 Для цього я змушу небеса тремтіти,
земля ж задвиготить на місці від гніву Господа Всемогутнього,
коли Він кипітиме від люті.
14 Немов поранені олені, мов вівці без пастуха,
кинуться всі назад до себе додому,
помчать усі в рідну країну.
15 Кожного, кого знайдуть, заріжуть,
кожного спійманого мечем посічуть.
16 Їхніх дітей уб’ють на їхніх же очах,
будинки їхні пограбують,
а дружин їхніх зґвалтують».
17 Сказав Господь: «Послухайте,
Я направлю військо проти них, мидіан,
що не переймаються думками про срібло
і не кохаються в золоті.
18 Їхні стріли поб’ють юнаків;
вони будуть немилосердними до немовлят,
не помилують малечі.
19 Вавилон, найпрекрасніше з усіх царств,
слава і гордість його мешканців, халдеїв[d]—
з ним буде те ж, що й з Содомом та Ґоморрою,
які Бог знищив.
20 Ніхто вже там не житиме,
ніхто більше там не оселиться.
Араби не поставлять шатра,
а пастухи не приженуть овець на відпочинок.
21 Бродитимуть там дикі звірі,
а в їхні будинки наб’ються шакали, страуси,
вибрикуватимуть дикі кози.
22 Вовки витимуть у баштах,
а шакали—в прекрасних палацах.
Хутко наближається його кінець,
дні його життя недовгі».
Ізраїль повернеться додому
14 Господь явить милосердя до Якова і знову вибере народ Ізраїлю, поселить його на власній землі. До нього приєднаються інші народи, і ввіллються в рід Якова. 2 Ці народи приведуть народ Ізраїлю на рідні землі, а Ізраїль зробить їх своїми рабами й рабинями на Господній землі, Ізраїль захопить своїх колишніх поневолювачів і правитиме своїми гнобителями. 3 Коли Господь дасть тобі звільнення від болю, від клопотів, від тяжкої підневільної праці, яку ти мусив виконувати.
Пісня про царя вавилонського
4 Тоді Ізраїль заспіває переможну пісню про царя вавилонського:
«Погляньте, чим скінчив жорстокий цар,
як припинилось гноблення!
5 Господь потрощив жезл поганця,
берло правителів зламав,
6 яким народи карав той цар у гніві,
що вибухав невпинно,
народами у гніві правив,
їх переслідував весь час.
7 Тепер уся країна заспокоїлась, затихла,
народ співати починає.
8 І навіть кипариси та ливанські кедри
радіють, що тебе немає.
Вони шумлять: „Відтоді, як загинув ти,
ніхто вже не рубає наше віття”.
9 Шеол у захваті тебе зустріне,
як тільки-но зійдеш униз.
Він марища померлих збудить,
усіх правителів землі.
Усіх царів, що правили народами колись,
він змусить підвестися з трону.
10 Вони всі відгукнуться і промовлять:
„Ти теж знесилився, як ми,
ти став таким, як ми!”
11 Твоя гординя у Шеол спустилась
під звуки арф тужливі.
Черва, звиваючись, тобі за постіль править,
тебе прикриють зверху черв’яки.
12 О вранішня яскрава зірко,
як низько ти з небес упав.
Тебе зрубали при землі,
ти горілиць простягся.
13 Собі казав ти: „Я у небеса зійду,
престол свій вознесу я вище зірок Божих.
Я сяду на Святій горі, де боги зустрічаються,
аж на верхівці Зафон-гори[e].
14 Я вознесусь над хмарами,
мов Бог Всевишній”.
15 Але тебе жбурнули у Шеол—
в найдальші пекла закутки.
16 Хто тебе бачитиме,
очам своїм нізащо не повірить.
Вони подумає про це і скажуть:
„Хіба це той, хто землю потрясав,
і хто наводив жах на царства?
17 Невже це той, хто світ увесь пустелею зробив,
хто зруйнував міста,
не відпускав на рідну землю полонених?”
18 Усі царі народів поховані у славі й шані,
покоїться в своїй могилі кожен цар.
19 Тебе лиш викинули із могили,
мов зайву гілку відрубали.
Тебе накрили саваном, як тих,
хто від меча поліг, кого в кам’яну яму опускають,
як стоптаного копитами на полі бою.
20 Ти з ними не з’єднаєшся в могилі,
тому що власну ти країну загубив,
народ свій власний ти на смерть прирік.
Нехай те плем’я лиходіїв
ніколи не згадають більше.
21 Готуй різню його синам
за батька їхнього провини.
Вони вже правити не будуть на землі,
свої міста по світу не зведуть».
22 «Я встану на боротьбу з ними»,—сказав Всемогутній Господь. «Я повстану на Вавилон, покладу край його та його нащадків славі,—говорить Господь.— 23 Я зроблю його осідком дикобразів, перетворю його на болото. Я змету Вавилон мітлою розрухи». Так сказав Всемогутній Господь.
Кара Господня Ассирії
24 Господь Всемогутній дав клятву:
«Неодмінно все збудеться так, як Я замислив.
Все здійсниться так, як Я задумав.
25 Я вигублю Ассирію в Моїй країні,
Я розтопчу її на Моїй горі.
Я зніму з Юдеї ассирійське ярмо,
спаде цей тягар з їхніх плечей.
26 Ось що задумано для всієї землі,
а ось та Рука, що простерта над усіма народами».
27 Коли Господь Всемогутній задумав щось,
хто може його спинити?
Коли Господня рука занесена для покарання,
хто може її відвести?
Пророцтво филистимлянам
28 Це послання[f] надійшло в рік смерті царя Агаза[g]:
29 Не радійте, филистимляни,
що жезл, яким вас карали, зламано.
Бо зі зміїного роду виповзе ще отрутніша гадюка,
а її нащадок буде змієм крилатим.
30 Найбідніші будуть ситими,
а нужденні спочинуть у безпеці.
Але ваше коріння Я виморю голодом,
а тих, хто виживе, доб’ю.
31 Ридайте, брами! Плач, о місто!
Лякайтеся, усі филистимляни!
Дивіться, з півночі повзе навала димна,
нема відсталих у вояцьких лавах.
32 Що відповісти посланцям народу?
Господь безпечним встановив Сіон,
безпечний буде там Його бідак.
Пророцтво про Моав
15 Ось сумне послання про Моав:
Оскільки Ар зруйновано за ніч,
Моава не стало.
Оскільки Кир зруйновано за ніч,
Моава не стало.
2 Жінки Дівона піднялися на узвишшя[h].
Оплакує Моав Нево[i] й Медеву[j].
Всі поголили голови і бороди зняли[k].
3 На вулицях усі в жалобному вбранні,
на зібраннях у місті, на дахах ридання чути,
і їхні очі витікли сльозами.
4 Плачуть у Хешбоні й Елеалі,
долітають голосіння до Ягаза.
Тож воїни Моава закричали,
і душі їхні затремтіли.
5 Ридає моє серце за Моавом,
за біженцями до Зоара та Еґлат-Шелішії.
Гірські стежки наповнені плачем
людей, що йдуть угору до Лугіта.
І по дорозі на Хоронаїм ридають люди,
бо навколо все—руїна.
6 Повисихали води повноводого Німріма.
Пожухли трави і рослини вмерли,
не стало зелені.
7 Тож все раніш нажите переносять
через порослий тополями яр.
8 Повсюди у Моаві плач, ридання.
І долинає голосіння аж у Еґлаїм,
в Беер-Елім донеслося ридання.
9 Дімона води повні крові[l],
так, у Дімон Я принесу ще більше.
На тих вцілілих, що втекли з Моава,
Я лева напущу.
16 Пошліть ягня правителю землі із Сели через край пустельний на гору дочки Сіону.
2 Дочки Моава на переправі Арнона,
товктимуться, мов перелітна зграя,
немов пташата, викинуті із гнізда.
3 Вони говорять:
«Дай пораду, рішення прийми!
У полуденну спеку дай нам тінь, мов уночі».
Сховай зневажених, не вишли втікачів у заслання!
4 Дозволь з Моава викинутим поселитись з вами.
Нехай сховаються тут від свого руйнівника!
Коли припиниться грабіжництво в Моаві,
коли не стане вже розрухи,
коли вже зникнуть ті, хто землю плюндрує.
5 Тоді зведуть любовно й віддано престол,
і возсідатиме на ньому праведник в Давидовім наметі[m],
судитиме й шукати справедливість буде, до правди вправний.
6 Ми чули, що народ Моава надзвичайно гордий
у своїй писі, своєму гонорі й сваволі.
Вони мають довгі язики й нахваляються марно.
7 Тож хай Моав тужить,
хай кожен оплакує Моав.
Хай побиваються, прибиті горем,
за пирогами з родзинками з Кір-Гарешета[n].
8 Ні виноградники Хешбона,
ні лози Сівми рости не можуть.
Володарі народів їх зрубали,
а вони розкинулися аж до міста Язера.
Вони в пустелі виросли,
а їхні пагони без перешкоди потяглися і перетнули море.
Тужна пісня про Моав
9 Тому і я, як жителі Язера,
оплакувати буду виноградник Сівми.
Сльозами я заллю Хешбон та Елеале.
Не милуватимуся вже дозрілими плодами,
бо на сади, в поля прийшла війна.
10 Не чуть пісень, ні вигуків веселих
у полях родючих.
Ніхто не чавить молоде вино в давильні.
Замовкнути звелів я збирачам врожаю.
11 Тому і тужить серце за Моавом, наче арфа,
за Кір-Харесетом[o] сумую я.
12 Коли з Моава люди прийдуть поклонитись,
притомлені, піднімуться туди, де шану віддають,
коли дістануться до місць святих, щоби молитись,
не в змозі будуть слово вимовить вони.
13 Таким було слово Господа про Моав у минулому. 14 А тепер Господь говорить ось що: «Через три роки, мов роки найманого робітника, потьмариться слава Моава, хоч і велелюдна ця країна. Але залишиться небагато людей, слабких людей».
Пророцтво про Сирію
17 Ось послання[p] про Дамаск:
«Послухайте, Дамаск не буде містом скоро,
в руїни перетворяться його будівлі.
2 Міста Ароера[q] спорожніють назавжди,
на пасовиська для отар вони придатні будуть.
Дріматимуть стада там мирно,
злякати їх ніхто не зможе.
3 Укріплень більш не буде в Ефраїмі,
ніхто не буде правити Дамаском.
Народ, який вцілів в Арамі[r],
в немилість попаде, як і ізраїльський народ.—
Господь сказав так Всемогутній.—
4 У ті часи величність Якова пощезне,
розтринькають усе його багатство».
5 «Це буде схоже на те, як женці збирають збіжжя, коли їхні руки підхоплюють колоски, або ж нагадуватиме, як у Рефаїмовій долині[s] збирають хліб у жнива. 6 Або ж коли трусять оливу так, що кілька оливок на ній залишиться: зо дві чи зо три на найвищих гілках, а може, чотири-п’ять на родючих гілках. Таке ж саме трапиться й з цими містами»,—ось що говорить Господь Бог Ізраїлю.
7 І тоді люди підведуть очі до Бога, свого Творця, їхні очі побачать Святого Ізраїлю. 8 Вони не підуть до вівтарів, які зробили власними руками, і не повернуться вони до того, що виліпили їхні пальці: до своїх садів поклоніння[t] та вівтарів, де кадитиме ладан. 9 У ті часи їхні укріплені міста стануть спустошені, а гори—такими, якими вони були до того, як туди прийшли ізраїльтяни. Усе лежатиме в руїні.
10 Бо ти забув про Бога, Який тебе спасає.
Ти не закарбував собі, що Бог тебе захищає,
що Він є твоєю Скелею.
Ти посадиш прекрасні рослини,
ти похвалятимешся заморськими лозами,
11 бо садиш їх, дбаєш, щоб зростали;
коли ти вранці сієш їх, даєш їм цвісти.
Але коли прийде пора врожаю, ти його не знімеш,
бо накинеться на лози згубна хвороба,
невиліковна болячка їх знищить.
12 О, як шумлять народи!
Вони гримлять, немов морський прибій!
О, як ревуть народи!
Вони, немов могутні хвилі, гуркотять!
13 Рокочуть народи, мов штормові хвилі,
але нагримає Бог на них, й вони втечуть далеко.
Вони немов полова, що її за вітром носить,
чи перекотиполе, що чимдуж біжить за вітровієм.
14 В нічну годину жахом огортають,
під ранок їх уже нема.
Ось що чекає тих, хто хоче нас пограбувати,
хто наміряється багатство наше захопить.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International