Bible in 90 Days
7 Тому ж Я буду з ними, мов лев, мов леопард,
який заліг при шляху, готуючись до нападу.
8 Я на них кинусь, як ведмедиця,
в якої вкрали ведмежат, та роздеру їхні груди.
Я пожеру їх, немов лев,
або який інший дикий звір,
що на шматки жертву свою роздирає.
Ніхто не врятує Ізраїль від Божого гніву
9 Ізраїлю, Я тебе зруйную,
бо ти проти Мене, проти Того,
Хто прийшов тобі на допомогу.
10 Де ж тоді твій цар?
Де той, хто принесе порятунок усім містам твоїм?
І де твої судді, яких ти прохав:
«Дайте мені царя й вельмож!»[a]
11 Я дав тобі царя у гніві Моїм,
і Я забрав його в люті Моїй.
12 Злочин Ефраїма записаний,
гріх його закарбований,
його не приховати.
13 Настали перейми, народження вказують час.
Але дитя ще нерозумне:
як час прийшов, воно не вийшло з лона.
14 Я викуплю їх із Шеолу[b]!
Звільню від смерті їх!
Де покарання, смерте? Спустошення де, Шеоле?
Не бачу приводу для співчуття.
15 Бо Ефраїм сильніший серед братів його,
але східний вітер, вітер Господа летить,
здіймається з пустелі.
Тож всохне його джерело,
стане сухим його ключ.
Вітер забере (пограбує) весь скарб,
все пограбує, що цінність має.
16 Самарія винна,
бо повстала вона проти Бога свого.
Ізраїльтяни від меча поляжуть, малечу їх розчавлять,
а їхнім вагітним жінкам порозтинають черева.
Поверніться до Господа
14 Ізраїль, повернись до Бога, Господа свого, бо ти спіткнувся за гріхи свої. 2 Слова любові запишіть й до Господа із ними поверніться. Скажіть Йому:
«Прости нам всі гріхи, що ми вчинили.
Прийми оці слова, як жертву,
що ми підносимо тобі—хвалу з уст наших[c].
3 Не варто мчати до Ассирії,
бо вона нас не врятує.
Не скажемо тому, кого самі створили:
„Ти—Бог наш, через Тебе й сирота зігрітий”».
Господь простить Ізраїль
4 Господь говорить: «Я вибачу їх за те,
що вони прагнули покинути Мене.
Я буду їх любити вільно,
бо гнів Мій відвернувся вже від них.
5 Я буду, мов роса для Ізраїлю.
Він проросте, немов лілея,
вкорениться, немов ливанський кедр.
6 Його коріння розростеться рясно,
і буде він розкішний, як олива
а запах, наче у кедрових лісів Ливану.
7 Народ Ізраїлю знову буде жити під захистом Моїм.
Вони ростимуть, мов пшениця,
виганятимуться, мов лоза.
І слава Ізраїлю буде, як вино Ливану.
Застереження проти бовванів
8 Ефраїме, не матиму Я більше ніякого діла
до тих бовванів[d].
Я той, хто відповідає на молитви твої,
та зберігає тебе[e].
Я, мов вічнозелений й розкішний кипарис.
Твоє благословення приходить від Мене».
Остання порада
9 Хто мудрий, хай збагне усе це,
хто розуміння має, хай того навчиться.
Прямі праведні путі Господні,
й лише праведні ходять живуть ними.
Хто коїть гріх на тім путі, тих спіткає смерть[f].
Сарана понищить урожай
1 Слово Господа, що було Йоїлові, синові Петуїла:
2 «Старійшини почуйте це!
Послухайте, всі люди краю!
Чи так було колись за ваших днів
чи за життя батьків ваших? Ні!
3 Розкажіть про це дітям своїм,
а діти хай своїм розкажуть дітям,
а їхні діти—всім прийдешнім поколінням.
4 Все, що летуча сарана[g] лишила,
то гусінь-сарана пожерла,
усе, що гусінь-сарана лишила,
стрибуча сарана пожерла,
а що стрибуча сарана лишила,
нищівна сарана пожерла[h].
Напад сарани
5 Прокиньтеся, п’яні лідери, плачте й голосіть,
ви, хто вином солодким впивається,
бо скінчилося воно,
більше не скуштувати вам його.
6 Народ могутній,
незліченний вдерся в край мій.
У нього зуби, наче зуби лева,
у нього ікла, наче у левиці ікла.
7 Спустошення вони принесли в виноградник мій,
перетворили фіґові дерева на обрубки,
вони кору з них облупили, викинувши геть,
і зробили білими галузки.
Народ ридає
8 Голоси, мов наречена, вбрана у вереття[i],
над своїм померлим нареченим.
9 Офіри й ливні жертви зникли з храму.
Священики, Господні слуги, тужать.
10 Поля спустошено і висушено землю.
Бо збіжжя спустошене, і висохло молоде вино,
олія свіжа вийшла вся.
11 Сумуйте, хлібороби, голосіть, винороби,
за ячменем та пшеницею,
адже згнило у полі жниво.
12 І лози виноградні зів’яли й фіґові дерева.
Гранати, навіть пальми й яблуні—
усі дерева повсихали в полі.
І справді, всохла радість між людьми.
13 Священики, вберіться у вереття й голосіть,
тужіть усі, хто служить при вівтарі.
Ввійдіть, слуги мого Бога, ніч перебудьте у веретті,
бо хлібні жертви й ливні жертви вже не принесуть
до храму Бога вашого.
Страшна руїна після сарани
14 Призначте піст, усю громаду скличте,
зберіть старійшин і усіх людей
до храму Господа Бога вашого,
й до Господа взивайте.
15 Сумний то буде день,
бо наближається вже день Господній[j].
Він прийде, як могутня руїна від Всевишнього.
16 На ваших очах пропала вся їжа,
а щастя і радість зникли з Божої оселі.
17 Ми посіяли насіння,
але воно всохло під землею.
Покинуто комори, розвалилися стодоли,
бо зів’яло збіжжя.
18 А як реве худоба!
Довкола никають стада,
бо їм немає пасовиська,
овець отари й ті вмирають[k].
19 О Господи, до Тебе я взиваю,
бо зжер вогонь пасовиська в пустелі,
спалило полум’я усі дерева в полі.
20 Навіть звірі польові,
і ті потребують Твоєї допомоги,
адже потоки всохли,
вогонь пожер всі пасовиська у пустелі».
Наближається День Господній
2 На сполох бийте на горі Моїй святій[l]!
Гукайте голосно на цій Святій горі Моїй!
Нехай всі люди краю затремтять,
бо йде Господній день, він близько.
2 І буде він днем темряви і мороку,
днем темних й чорних хмар.
Немов пітьма, яка вкриває гори,
незлічене й могутнє військо.
Одвіку ще такого не було,
й ніколи більш не буде.
3 Юрмища зруйнують країну,
як вогонь усепожираючий:
земля попереду, немов той сад Едему,
позаду—геть спустошена пустеля,
й нікому не уникнути цього.
4 Вони схожі на коней,
скачуть, мов бойова кіннота.
5 Послухайте, як гуркочуть вони, наче колісниці,
стрибаючи по верхівках гір,
немов гуготіння вогню, що стерню пожирає,
неначе лаштується військо могутнє до битви.
6 Народи від жаху тремтять перед нею,
обличчя кожне сполотніло від страху.
7 Ці воїни кидаються в бій,
та швидко на стіни лізуть.
Вони вперед несхибно крокують,
з путі свого ніхто з них не зверне.
8 Жодний солдат не штовхне того, хто поруч,
простує кожний з них своїм шляхом.
Хтось упаде з них, вражений стрілою,
та інші не спиняють біг.
9 Вони вриваються у місто, вилазячи на мури,
вони вдираються в оселі,
крізь вікна лізуть, наче крадії.
10 Земля трясеться перед ними, і небеса тремтять,
затьмарюються сонце й місяць,
й зірки перестають світити.
11 Господь підносить голос перед військом,
адже велике Його військо, могутнє справді,
воно виконує Його накази.
Великий день Господній і страшний!
Нікому подужати його не вдасться!
Господь вимагає, щоб люди змінилися
12 «Але й тепер,—Господь говорить,—
до Мене поверніться серцем всім,
з постом, плачем і голосінням.
13 Серце роздеріть своє, а не вбрання[m]».
До Господа, до Бога вашого верніться,
бо Він благий, і милосердний Він,
терплячий і величний у любові,
готовий кару переглянути для вас.
14 Хто знає? Може Всевишній передумає,
і дасть Своє благословення вам
офіри й ливні жертви Йому принести.
Моліться Господу
15 Сурміть у сурму на Сіоні!
Призначте піст! Скликайте зібрання!
16 Людей зберіть! Призначте урочисте зібрання!
Зберіть старійшин, немовлят, дітей покличте!
Нехай вийде зі свого покою молодий,
хай молодиця вийде з-під запони.
17 Нехай священики, Господні слуги,
ридають між жертовником і ґанком[n].
Хай кажуть:
„Змилуйся Ти над Своїм народом.
Не дай над власністю Твоєю[o] глузувати
і збиткуватися народам іншим, говорячи:
„Де ж той їхній Бог?”»
Господь відбудує край
18 Тоді Господь розгнівався за край Свій,
і до свого народу співчуття відчув Господь.
19 Господь сказав тоді народу: «Ось посилаю Я вам
збіжжя, молоде вино й олію, і ви насититеся.
Більше не дозволю наругою вам бути серед народів.
20 Від вас далеко Я зашлю північне військо[p].
Зашлю його в сухі й спустошені краї,
передовий загін зашлю за Мертве море,
а задню охорону—за Середземне море.
І сморід їхній піднесеться вгору,
підніметься бридкий той дух,
бо так багато скоїли вони лихого.
Землю буде відновлено
21 Не бійся, земле! Радуйся і веселись,
адже Господь зробив великі справи!
22 Не бійтеся, тварини дикі,
бо зазеленіють пасовиська у пустелі,
дерева принесуть плоди,
смоква й лоза дадуть врожай добірний.
23 Сіону діти, веселіться і радійте,
бо Господь пошле вам дощ
в ознаку щедрості Своєї:
і ранній дощ, і пізній, як Він і робив раніше.
24 Токи наповняться зерном,
олія й молоде вино переливатимуться
через верх із діжок.
25 Я відшкодую вам за ті роки,
що їх пожерла гусінь-сарана,
стрибуча сарана, нищівна сарана і сарана летуча[q]—
Моє велике військо, що проти вас послав Я.
26 Ви їстимете і насититеся,
й хвалити будете ім’я Господа вашого Бога,
бо диво Він для вас зробив.
Народ Мій більш ніколи принижений не буде.
27 І знатимете ви, що Я в Ізраїлі живу,
що Я Господь, ваш Бог, і іншого немає.
І Мій народ ніколи більш принижений не буде.
Господь наділить увесь народ духом Своїм.
28 Я після цього виллю Дух Мій на усіх людей,
пророкуватимуть сини і дочки ваші.
Сни будуть снитися старійшинам,
а ваші юнаки найкращі бачитимуть з’яви.
29 Навіть на ваших слуг
Я виллю Дух Мій у ті дні.
30 Явлю Я дива в небі й на землі:
кров, полум’я, і стовпи диму.
31 На пітьму сонце обернеться,
а місяць—на кров перед тим,
як прийде день Господній великий і страшний!
32 І кожен, хто на Сіоні та в Єрусалимі
ім’я Господнє призове[r], спасеться.
Поміж врятованими будуть ті,
кого Господь покликав».
Господь покарає ворогів Юдеї
3 Всевишній говорить: «В ті дні, в той час, Я відновлю Юдеї та Єрусалима процвітання, 2 зберу докупи всі народи й приведу їх до долини Єгошафата[s]. І там народи приведу до суду, за Мій народ, за Мою спадщину—Ізраїль, адже вони розвіяли Ізраїль між народів і край Мій поділили. 3 Вони за жеребом ділили Мій народ, міняли хлопця на розпусницю, дівчину ж продавали за вино, яке пили.
4 І що ви Мені,[t] Тире, Сидоне, і вся филистимська земле? Чи ви за щось намагаєтеся Мені відплатити? Якщо помститись намагаєтесь, відплату вашу та й на вашу ж голову Я хутко оберну. 5 Ви те забрали, що є золотом і сріблом Моїм, ви занесли мої найдорогоцінніші скарби до храмів[u] своїх. 6 Ви продали дітей Юди й дітей Єрусалима грекам, так далеко заславши їх від їхньої рідної землі. 7 Начувайтесь, Я підніму їх із місць, куди їх продано, і відплату вашу оберну на ваші голови. 8 Я продам синів і дочок ваших у руки дітей Юдеї, а вони їх продадуть севійцям[v], далекому народу». Так казав Господь.
Готуйтеся до війни
9 Оголосіть усім народам: «Готуйтесь до війни!
Збудіть бійців! Хай воїни усі у бій вступають.
10 І перекуйте на мечі плуги, серпи—на списи.
Нехай найслабший скаже: „Я—могутній боєць”.
11 Усі народи навкруги, поспішайте на допомогу,
збирайтеся докупи! Веди, Господи, Своїх бійців!
12 Нехай народи будуть наготові,
прийдуть в долину Єгошафата.
Бо там судити сяду Я усі навколишні народи.
13 Змахніть серпом, адже жнива поспіли[w].
Ідіть, топчіть, бо винодавильня вже повна.
Вино вже через вінця ллється,
бо їхнє зло—велике!
14 За натовпом юрба зібралась,
бо вже близький день вироку Господнього,
який Він винесе у Долині Рішення[x].
15 Сонце й місяць затьмаряться, згаснуть зірки.
16 Реве Господь з Сіону й гримить з Єрусалима,
здригаються земля і небеса.
Але Господь буде притулком для Свого народу,
твердинею для дітей Ізраїлю.
17 Тож знатимете ви, що Я, Господь ваш Бог,
живу Я на Сіоні, на Моїй Святій горі.
Святим Єрусалим Мій буде,
і через нього ворог більше не пройде.
Обіцянка нового життя для Юдеї
18 Тоді поллється з гір вино солодке,
а пагорби тектимуть молоком.
Усі яри Юдеї потечуть водою,
і джерело проб’ється з храму Господа,
зросить долину Шиттим.
19 Єгипет стане пусткою,
а Едом—пустим, безлюдним краєм,
то за жорстокість до дітей Юдеї,
бо в землях своїх вони безвинну кров пролили.
20 Юдея буде людною повік,
народ буде жити в Єрусалимі
із покоління в покоління.
21 Хіба лишу Я непокараним кровопролиття?
Я не лишу його без покарання».
Господь буде вічно жити на Сіоні!
Вступ
1 Це слова Амоса, що був одним із пастухів з Текоа. Він бачив ці з’яви про Ізраїль за часів юдейського царя Уззії та ізраїльського царя Єровоама за два роки до землетрусу.
Кара Араму
2 Амос сказав:
«Всевишній рикає мов лев з Сіону,
з Єрусалима голос подає.
Пастуші пасовиська тужать,
і висохла гора Кармел[y]».
Покарання Арама
3 Ось що говорить Господь:
«За численні злочини Дамаска
Я не стримаю Свого гніву проти нього,
бо його народ зруйнував Ґілеад залізним цепом.
4 Тож Я нашлю вогонь на дім Газаела[z],
і він дощенту спалить твердині Бен-Гадада[aa].
5 Я зламаю засув Дамаської брами
і погублю правителя долини Авен[ab],
який тримає скіпетр в Бет-Едені[ac],
а народ Араму піде в полон до Киру[ad]».
Так говорить Господь.
Кара филистимлянам
6 Ось що Господь говорить:
«За численні злочини Ґази[ae]
Я не стримаю Свого гніву проти нього,
бо його народ вигнав в неволю цілі громади,
щоб зробити їх рабами Едома.
7 Тож Я нашлю вогонь на стіни Ґази,
і він дощенту спалити її твердині.
8 Я погублю того, хто сидить в Ашдоді,
хто тримає скіпетр в Ашкелоні[af].
І Я простягну руку Свою проти Екрона[ag],
і ті филистимляни, що живими лишилися, помруть».
Так говорить Господь Бог.
Кара Фенікії
9 Ось що Господь говорить:
«За численні злочини Тира,
Я не стримаю Свого гніву проти нього,
бо він продав у рабство цілі загони полонених Едома,
він не пам’ятає угоди між братами[ah].
10 Тож Я нашлю вогонь на стіни Тира,
і він дощенту спалить його твердині».
Кара Едому
11 Ось що Господь говорить:
«За численні злочини Едома[ai]
Я не стримаю Свого гніву проти нього,
бо він переслідував свого брата (Ізраїля) мечем
і не виявив милосердя.
Гнів володів ним одвіку,
тож він розривав Ізраїль на шматки як дикий звір.
12 Тож Я нашлю вогонь на Теман[aj],
і він дощенту спалить твердині Боцри[ak]».
Кара Аммону
13 Ось що Господь говорить:
«За численні злочини Аммона
Я не стримаю Свого гніву проти нього,
бо він вбивав вагітних жінок у Ґілеаді,
щоб розширити землі країни своєї.
14 Тож Я запалю вогонь на стіни Равви,
і він дощенту спалить її твердині серед галасу в день битви,
з могутнім смерчем у штормову днину.
15 Тоді цар їхній піде у заслання
разом зі своїми князями».
Так говорить Господь.
Кара Моаву
2 Ось, що Господь говорить:
«За численні злочини Моава[al]
Я не стримаю Свого гніву проти нього,
бо він перепалив кістки царя едомського
на вапно негашене[am].
2 Тож Я нашлю вогонь на Моав,
і він дощенту спалить твердині Керіота[an],
і помре Моав у галасі битви,
серед криків та грому сурм.
3 Я погублю правителів[ao] його
і понищу всіх князів його разом з ним».
Так говорить Господь.
Кара Юдеї
4 Ось що Господь говорить:
«За численні злочини Юдеї
Я не стримаю Свого гніву проти неї,
бо її народ відмовився підкорятися закону Господа,
і не дотримувався Його настанов.
Лжебоги, за якими ходили її батьки,
збили їх з путі Божої (праведної).
5 Тож Я нашлю вогонь на Юдею,
і він дощенту спалить твердині Єрусалима».
Кара Ізраїлю
6 Ось що Господь говорить:
«За численні злочини Ізраїлю
Я не стримаю Свого гніву проти народу Ізраїлю,
бо ізраїльтяни продавали людей праведних за срібло,
а нужденних—по ціні пари сандалій.
7 Вони втоптали голови бідних у порох земний,
та слабким відмовляли у справедливості.
Траплялося навіть таке,
що син і батько до однієї дівки ходили.
Вони знеславили Моє ім’я святе.
8 Ізраїльтяни сидять на одязі,
який забрали в бідних як заставу за борги[ap].
При кожному вівтарі та при храмі їхнього бога,
п’ють вино, куплене за гроші людей,
з яких стягли штрафи.
9 Але Я Сам винищив перед ними аморійців[aq],
які всі були високі, мов кедри, та дужі, мов дуби.
Я вщент їх вигубив: їх коріння і плоди[ar].
10 Я Сам вивів вас із землі Єгипетської,
Я водив вас пустелею сорок років,
щоб ви посіли землю аморійців.
11 З-поміж ваших дітей підніс Я пророків,
з-поміж ваших юнаків виділив назореїв.
Чи не так це, о люде Ізраїлю?»
Так каже Господь:
12 «Та назореїв ви змушуєте пити вино,
пророкам ви наказуєте: „Не пророкуйте!”
13 Тож розчавлю Я вас,
як розчавлює віз надмірний вантаж зерна.
14 Порятунок утече від найпрудкішого,
дужому забракує сили,
і навіть воїн не зможе себе захистити.
15 Ні той, хто з луком, не встоїть,
ні прудконогий не втече,
ні вершник на коні не врятує свого життя.
16 Тікатиме й той, хто має відважне серце,
залишивши зброю, в той день».
Так каже Господь.
Попередження Ізраїлю
3 Почуйте слово це, що Господь каже проти вас, о народе ізраїльський, проти всього роду, що Він вивів з землі Єгипетської: 2 «Серед усіх народів світу Я обрав саме вас, але ви відвернулися від Мене, тож тепер Я покараю вас за всі провини ваші».
Покарання Ізраїлю
3 Двоє чоловіків не можуть йти поруч,
якщо не домовлялися мандрувати разом.
4 Лев не рикає у лісі,
якщо він здобичі не має.
Левеня не подає голос із лігва свого,
якщо воно нічого не зловило.
5 Птах не потрапить в сильце на землі,
якщо для нього там нема принади.
Сильце підскочить із землі тільки тоді,
коли щось потрапило до нього.
6 Тож коли народ чує звуки сурми[as] в місті,
люди тремтять від жаху,
та коли лихо прийшло у місто,
то це Господь спричинив його.
7 Справді, Господь Бог мій нічого не робить,
не відкривши задумів Своїх
слугам Своїм—пророкам.
8 Коли рикає Лев, люди лякаються,
коли Господь Бог мій говорить,
пророки пророкуватимуть про те.
9 Примусьте почути це твердині Ашдода[at]
і твердині землі Єгипетської.
Скажіть: «Разом зберіться в горах Самарії
і побачите страшне безладдя в ній,
як люди знущаються з людей».
10 Господь говорить: «Вони не знають честі,
ті, хто під час війни насильством й здирництвом
зібрав у своїх палацах скарби».
11 Тож ось що Господь Бог говорить:
«Оточить землю ворог і зламає оборону вашу,
й оплоти ваші пограбує».
12 Ось що Господь говорить:
«Коли лев нападає на вівцю,
то пастух не зможе врятувати її,
лиш дві ноги чи клаптик вуха
вихопить із пащі лева.
Так і народ Ізраїлю,
який живе в Самарії, не спасеться,
„врятується”, либонь, лише куточок ліжка,
або трісочка з підніжка».
13 Слухайте і свідчіть проти дому Якова. Це твердження мого Бога, Господа Всевишнього:
14 «Тоді, коли каратиму Я Ізраїль за злочини його,
зруйную Я й вівтарі Бетела.
Роги жертовника відбито буде,
й вони впадуть на землю.
15 Зруйную Я оселі зимові разом з оселями літніми,
і оселі зі слонової кістки розвалю,
і настане край великим спорудам».
Так говорить Господь.
Жінки, що полюбляють втіху
4 Почуйте це слово, ви, «корови Башана»[au], що на горі Самарії:
«Ви, хто гнобите бідних
і утискаєте нужденних.
Ви говорите своїм чоловікам[av]:
„Принесіть нам щось випити!”»
2 Господь, мій Бог, поклявся Своєю святістю:
«Справді, час надходить,
коли потягнуть вас гаками,
а дітей ваших—гарпунами.
3 Кожна з вас вибігатиме крізь пролами в мурах
і кидатиметься на купу мертвих тіл[aw]».
Так говорить Господь:
4 «Ідіть у Бетел[ax] і грішіть,
ідіть до Ґілґала[ay] й ще більше грішіть.
Приносьте жертви свої щоранку
й десятини щодня під час триденних свят.
5 Спалюйте хліб як жертву подяки,
оголосіть привселюдно про свої добровільні пожертви.
Бо ви любите таке, діти Ізраїлю,
тож йдіть й робить що Я вам наказав!»
Ось що Господь Бог говорить:
6 «Я голод спричинив на вашій землі[az],
нестачу хліба по всіх містах ваших,
та навіть після того ви не повернулися до Мене».
Господь говорить:
7 «Я навіть дощ від вас відвів,
коли було ще три місяці до жнив.
Я насилав дощ на одне місто,
а на інше—не насилав.
Одне поле дощем кропилося,
а інше поле висихало.
8 Люди з двох або трьох міст
плентались до іншого води напитись,
та її не було вдосталь.
І все ж до Мене ви не повернулися».
Так Господь говорить:
9 «Я вразив ваш урожай хворобою і цвіллю,
коли ваші сади й виноградники розросталися.
Сарана пожерла ваші смокви та оливи.
Та все ж ви до Мене не повернулися».
Господь говорить:
10 «Я наслав чуму, як на Єгипет,
Я викосив мечем юнаків ваших
і захопив коней ваших.
Я зробив так,
щоб сморід таборів ваших бив вам у ніздрі,
та ви не повернулися до Мене».
Господь говорить:
11 «Я вигубив декого з вас,
Я зруйнував Содом з Ґоморрою.
Ви були мов палаюча головешка,
витягнута з вогню,
та ви не повернулися до Мене».
Господь говорить:
12 «Тож ось Я що зроблю з тобою, Ізраїлю.
Готуйся зустріти Бога твого!»
13 Він Той, Хто гори сформував,
Хто творить вітер[ba],
і Хто навчив людину розмовляти.
Він перетворює ніч на світанок
й походжає по горах земних.
Ягве, Господь численних військ[bb]—ім’я Його.
Журна пісня про Ізраїль
5 Почуйте жалобу Мою, що її Я підношу, як пісню тужну, о ізраїльський роде:
2 «Діва Ізраїлю[bc] впала,
вона вже не підведеться.
Лежить, геть покинута на власній землі,
і нікому їй помогти».
3 Бо так Господь Бог говорить:
«Військові, що вийшли з міста з тисячею воїнів,
повернуться хіба що з сотнею.
Військові, що вийшли з сотнею,
повернуться лише з десятком».
4 Бо ось що Господь говорить дому[bd] Ізраїлю:
«Мене шукайте і живіть!
5 Не шукайте Бетел, не йдіть у Ґілґал,
не наближайтеся до Беершеби[be],
бо Ґілґал неодмінно піде в заслання[bf],
а Бетел перетвориться в руїну[bg].
6 Прийдіть до Господа,
і будете ви жити.
Якщо ж цього не трапиться,
вогонь загориться у домі Йосипа.
Він пожере Бетел,
і нікому буде Його вгамувати.
7 Горе тому, хто зробив з правосуддя отруту[bh]
і справедливість у землю втоптав.
8 Та завжди моліть Господа про допомогу,
Того, Хто створив Оріон і Волосожар,
Хто перетворює темряву в світло,
а день перетворює в ніч,
Хто кличе води морські й виливає їх на сушу.
Ягве—Його ім’я!
9 Він Той, Хто волею Своєю
оберігає одне могутнє місто, а інше руйнує.
Переступи Ізраїлю
10 Ви зневажаєте того,
хто проти кривди виступає в суді,
ненавидите тих, хто каже правду.
11 Тому що бідних ви топчете
і забираєте в них їхню частку врожаю.
Ви збудували з тесаного каменю хороми,
та вам не жити в них,
ви насадили виноградники чудові,
та вам не пити їхнього вина.
12 Бо знаю ваших злочинів багато,
і знаю Я, які страшні гріхи у вас.
Ви гнобите людей, які живуть по правді,
ви хабарі берете й не даєте бідному
дістати справедливість у суді.
13 Тож мудрий і мовчатиме у час такий,
бо час—лихий.
14 Говорите ви, що Бог із вами,
тож робить добро, а не лихо, щоб жити.
І тоді Господь Усемогутній Бог із вами буде,
як ви казали.
15 Зло ненавидьте й любіть добро,
справедливість встановіть в суді.
Можливо, що Господь Бог Всемогутній
дарує милість решті[bi] Йосипового народу».
Надходить час великої печалі
16 Тож ось що Господь говорить, Бог Всемогутній:
«По всіх майданах та вулицях буде лемент,
і голоситимуть ті, хто вміє це робити».
17 «По виноградниках полине голосіння,
бо Я проходитиму поміж вас,
насилаючи кару Свою,—Господь говорить.—
18 Чому чекаєте на день, коли прийде Господь?
А що для вас цей день Господній?
То буде темрява для вас, не світло.
19 Це так же, як коли людина утече від лева,
лише для того, щоб зустрітися з ведмедем.
Або коли в оселю чоловік заходить,
ховаючись в безпеці свого дому,
зіпреться об стіну, щоб його змія вкусила.
20 Хіба Господній день—то темрява, не світло,
пітьма без проблиску?»
Господь відштовхує Ізраїлеве поклоніння
21 «Ненавиджу Я, зневажаю ваші свята,
Мені обридли ваші зібрання.
22 Навіть якщо приносите Мені
пожертви всеспалення та хлібні жертви,
Я їх не прийму.
Не подивлюся Я на ваші мирні жертви
на вашу відгодовану худобу.
23 Позбав Мене галасу пісень твоїх.
Не слухатиму звуків ваших арф.
24 Та справедливість хай тече,
немов ріка через країну,
а праведність, немов потік невпинний.
25 О доме Ізраїлю,
сорок років ти приносив
мені жертви і офіри у пустелі,
26 але ж у той самий час ти носив Саккута[bj], свого царя,
Кайвана,[bk] зоряного бога, своїх бовванів,
бовванів ваших, що собі ви їх зробили.
27 Тож пожену Я вас в заслання за Дамаск»,—
говорить Той, чиє ім’я Господь Бог Всемогутній.
Не буде Ізраїлю кращих часів
6 Горе вам, кому на Сіоні добре,
кому безпечно на горі Самарії:
значні ви люди першого з народів,
до кого дім Ізраїлю за порадою приходить.
2 Підіть до Халне[bl] подивіться,
йдіть звідти до великого Гамата[bm].
Спустіться в филистимський Ґат[bn].
Хіба ви кращі за ті царства? Ні!
Їхні землі просторіші за вашу.
3 О горе вам,
хто думати не хоче про день лихий покарання,
і наближає владу насильства.
4 Зараз ви лежите на ліжках із слонової кістки,
розліглися на ложах своїх.
Ви їсте найкращих ягнят із отари
й добре вгодованих телят.
5 Горе вам, хто співає під арфу, немов Давид,
хто складає пісні на музичних інструментах.
6 Горе вам, хто вино п’є із келихів повних,
хто коштовними пахощами змащує себе повсякчас,
і кого не турбує загибель Йосипового роду.
7 Але ж ваші часи минають,
ви піде у заслання попереду невільників.
Тоді припиняться гучні пиятики тих,
хто розлігся на ложах.
8 Господь Бог Собою поклявся. Ось що Господь Бог Всемогутній твердить:
«Мені огидна Якова гординя,
Я ненавиджу його укріплення і башти.
Тож видам місто це і все,
що в ньому ворогам нещадним».
Небагато залишиться в живих
9 Навіть якщо десять чоловік живими лишаться в одному домі, то й вони помруть. 10 Тоді найближчий родич та інший з родини піднімуть його, щоб винести його кістки з дому, і хтось когось спитає у віддаленому кутку дому: «Чи є ще хтось з тобою?» І почує відповідь: «Ні…»[bo], а інший йому відкаже: «Цить! Бо не повинні ми згадувати ім’я Господа».
11 Дивись бо Господь накаже,
розтрощить Він великий будинок на скалки,
а маленьку оселю на тріски зітре.
12 Коні не скачуть по горах,
ніхто не оре коровами землю[bp],
але ви перетворили справедливість на отруту
а плоди праведності—на гіркий полин.
13 Горе тим, хто веселиться в Ло-Деварі[bq],
і хто говорить: «Хіба не здобули ми Карнаїм[br]
для себе силою своєю?»
14 «Дивіться, підніму Я проти вас народ,
о доме Ізраїлю,—
говорить Господь Бог Всемогутній.—
І вони гнобитимуть вас
від Лебо-Гамата до потоку Арава[bs]».
З’ява про сарану
7 Ось що Господь Бог показав мені. Він створив кокони сарани, коли пізнє жниво почало гнатися вгору. Пізні жнива були після царської косовиці. 2 Коли сарана скінчила їсти рослинність у краю, я сказав: «О Господи Боже, прости нас, будь ласка! Як вистоїть Яків, він же такий маленький[bt]?»
3 Тоді Господь передумав щодо цього, сказавши: «Цього не станеться».
З’ява про вогонь
4 Ось що Господь Бог показав мені що до покарання вогнем: Я бачив, як Всевишній накликав вогняний дощ, який пожер великий океан і став пожирати землю.
5 Тоді я сказав: «О Господи Боже, будь ласка, припини! Як вистоїть Яків, адже він такий маленький?»
З’ява про висок
6 Тоді Господь передумав щодо цього, сказавши: «Цього також не станеться!» 7 Ось що показав Він мені. Поглянь, Господь стояв біля вертикального муру з виском у руці. 8 І сказав мені Господь: «Амосе, що ти бачиш?» Я відповів: «Висок». Тоді Він сказав мені: «Дивись, Я покладу висок[bu] серед Мого народу ізраїльського. Я ніколи більше не прощу їх. 9 Узвишшя Ісаака буде спустошено, святині Ізраїлю буде сплюндровано, Я з мечем нападу на дім Єровоама[bv]».
Амазія намагається зупинити Амоса
10 Тоді Амазія, священик з Бетела, послав таке слово до царя Ізраїлю Єровоама: «Амос замишляє лихо проти тебе в самісінькому серці дому Ізраїлю: він підбиває народ на війну проти тебе. Він так багато вже лихого сказав, що країна не може вже терпіти слів його. 11 Бо ось ще Амос сказав: „Єровоам помре від меча, а Ізраїль неодмінно піде в заслання зі своєї землі”».
12 Амазія сказав Амосу: «О пророче, йди, втікай до землі Юдиної. Там споживай свою їжу і пророкуй там. 13 А в Бетелі не пророкуй більше ніколи, бо це царська святиня і царський храм».
14 Амос відповів Амазії: «Я не пророк, ані син пророка. Я вирощую худобу й фіґові дерева. 15 Але Господь взяв мене від отари і сказав мені: „Йди, пророкуй проти Мого народу ізраїльського”. 16 Тож зараз ти послухай слово Господа. Ти кажеш: „Не пророкуй проти Ізраїлю, не проповідуй проти дому Ісаака”».
17 А Господь ось що говорить:
«Жінка твоя повією стане в місті,
а сини й дочки твої поляжуть від меча.
Інші люди поміряють
і поділять землю твою між собою,
і помреш ти в землі нечистій.
Ізраїль неодмінно піде в полон
геть зі свого краю».
З’ява про літні плоди
8 Ось що Господь Бог показав мені—кошик з літніми плодами. 2 Він спитав: «Амосе, що ти бачиш?» Я відповів: «Кошик з літніми плодами»[bw]. Тоді Господь сказав мені: «Кінець настав Моєму народу ізраїльському. Я більше не прощу гріхі їхні. 3 Пісні в храмі обернуться на похоронні голосіння того дня». Так говорить Господь Бог: «Тіл мертвих багато буде. Мовчки люди будуть виносити мертвих, та скидати їх до купи»[bx].
Ізраїльських купців цікавлять тільки гроші
4 Почуйте це, о ви, хто топче бідних
і хто нужденних губить у своєму краї.
5 Ви мовите:
«Коли пройде вже Новий місяць[by] або субота свята,
щоб нам зерном почати торгувати?
Тоді ми зробимо міри менші,
а гроші заробимо більші,
й обвішуватимемо покупців.
6 Коли бідні не зможуть сплатити займи,
тоді ми їх купимо за срібло, як рабів,
нужденних купимо по ціні пари сандалій
і висівки їм продамо».
7 Господь поклявся Собою, бо ж Яків так пишався Ним:
«Ніколи не забуду жоден їхній вчинок,
нічого, що вони зробили.
8 Уся країна від цього здригнеться,
затужить по померлим кожен, хто живе на ній.
Тоді підніметься уся земля,
скаламутиться, і знов спаде,
немов в Єгипті Ніл».
9 «І буде це в той день,—говорить Господь Бог,—
коли примушу сонце Я зайти опівдні,
і серед дня накрию темрявою землю.
10 Перетворю Я ваші свята на жалобу,
пісні перетворю на голосіння.
Я кожного вдягну в вереття
і облисіє кожна голова[bz].
Зроблю Я так, що ви тужитемете,
наче за єдиним сином,
і вечір того дня буде повен гіркоти».
Настають страшні часи спраги та голоду за Словом Господнім
11 Господь Бог говорить:
«Дивіться, вже надходить час,
коли Я голод напущу на край.
Та це буде не голод за хлібом і не спрага за водою,
але ж на слово Господа настане голод.
12 Люди блукатимуть від моря і до моря,
і з півночі на схід тинятимуться туди-сюди,
й шукатимуть слово Господа і не знайдуть його.
13 Понепритомніють дівчата гарні того дня,
і хлопці молоді від спраги знепритомніють також.
14 Хто присягається гріхом Самарії[ca] і каже:
„Так само вірно, як те,
що Бог живе твій, Дане,[cb]
як те, що Беершеби Бог живе”,—
впадуть й ніколи більш не підведуться».
З’ява про Бога при вівтарі
9 Я побачив Господа Бога, що стояв біля вівтаря, і Він сказав:
«Удар по верхівках стовпів,
щоб захиталися пороги.
Нехай попадають вони на голови людей,
а решту Я посічу мечем.
І не врятується із них ніхто,
жоден не втече.
2 Якщо вони зариються в Шеол,
рука Моя їх витягне і звідти.
Якщо вони дістануться на небо,
Я їх стягну і звідти.
3 Якщо вони сховаються на горі Кармел[cc],
Я знайду їх і звідти заберу.
Якщо сховаються з очей Моїх на дно морське,
морській потворі накажу їх покусати.
4 Якщо їх поженуть в неволю вороги,
там Я звелю мечу їх зарубати,
щоб їм не переводилося лихо на добро».
Кара Божа знищить людей
5 Коли Господь Бог Всемогутній
торкнеться землі, вона розтане.
Тоді все живе на ній впаде в тугу,
і вся вона здійматиметься,
і, наче Ніл єгипетський, спаде.
6 Той, Хто здобув світлиці на небесах
і заснував склепіння[cd] над землею,
Хто кличе води моря
і виливає їх на сушу,
Ягве—ім’я Його!
Господь обіцяє Ізраїлю руїну
7 Так каже Господь:
«Ізраїльтяни, ви для Мене, як ті ефіопи.
Я вивів Ізраїль з землі Єгипту,
филистимлян із Кафтору[ce], а арамійців з Киру[cf]».
8 Ось дивиться Господь
на грішне царство Ізраїль та говорить:
«Я винищу його з лиця землі,
але дім Якова не винищу Я остаточно.
9 Ось Я накажу розсіяти дім Ізраїлю серед усіх народів,
як просівається зерно крізь решето,
щоб відділити зерно від полови.
10 Всі грішники Мого народу скажуть:
„Нам біди не буде, і лихо не спіткає нас”,—
але усі вони поляжуть від меча.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International