Bible in 90 Days
Як Ісус нагодував п’ять тисяч чоловіків
(Мт. 14:13-21; Мк. 6:30-44; Лк. 9:10-17)
6 Після цього Ісус подався на протилежний бік Ґалилейського озера, що зветься також Тиверіадським. 2 Великий натовп людей ішов за Ним, бо вони бачили чудеса, що здійснив Ісус над хворими. 3 Але Він зійшов на гору й сів там разом зі Своїми учнями. 4 Наближалося свято юдейської Пасхи.
5 Підвівши очі й побачивши, що великий натовп іде до Нього, Ісус запитав Пилипа: «Де нам купити достатньо хліба, щоб нагодувати цих людей?» 6 Він мовив так, щоб випробувати Свого учня, бо вже знав, що робитиме.
7 І відповів Пилип Йому: «І за двісті динарів не купиш достатньо хліба, щоб кожному було по шматочку». 8 Інший з учнів Ісуса, Андрій, брат Симона-Петра, каже: 9 «Ось хлопчина, котрий має п’ять ячмінних хлібин і дві рибини, та це ніщо на таку кількість людей».
10 І тоді Ісус сказав: «Нехай люди посідають». У тому місці гарно росла трава, тож усі повсідалися. І було там близько п’яти тисяч чоловіків. 11 Тоді Ісус узяв хлібини, та воздавши Богові дяку, розділив між тими, хто сиділи навколо. Так само Він і рибу розділив—кожному, хто скільки хотів.
12 Коли всі наїлися, Ісус мовив до Своїх учнів: «Позбирайте всі залишки, щоб нічого не пропало». 13 Тож учні позбирали всі шматки й наповнили дванадцять кошиків залишками від п’ятьох ячмінних хлібин, після того, як усі поїли.
14 Побачивши чудо, здійснене Ісусом, усі люди казали: «Цей Чоловік і справді Пророк[a], Який мав прийти у світ!» 15 Ісус знав, що люди от-от вже повинні були прийти, та оголосити Його своїм Царем. Через те Він знову подався в гори, щоб побути на самоті.
Ісус іде по воді
(Мт. 14:22-27; Мк. 6:45-52)
16 Коли настав вечір, Ісусові учні спустилися до озера. 17 Вже сутеніло, а Ісус усе ще не приходив до них. Тоді вони сіли в човен і попливли через озеро назад до Капернаума. 18 Здійнявся сильний вітер, і хвилі ставали все вищими. 19 Коли вони пропливли кілометрів п’ять-шість[b], то побачили Ісуса, Який йшов по воді й підходив уже до човна. Учні Його дуже перелякалися. 20 Але Ісус мовив до них: «Це Я! Не бійтеся!» 21 Як Він сказав це, вони взяли Його до човна й одразу допливли до берега, до того місця, куди прямували.
Люди йдуть до Ісуса
22 Наступного дня люди, які залишалися на протилежному березі озера, побачили, що там знаходився лише один човен. Вони знали, що Ісус не сів у човен разом зі Своїми учнями, і що ті попливли самі. 23 Та деякі човни прибули туди з Тиверіади. Вони зупинилися недалеко від місця, де напередодні люди їли хліб, після того, як Господь воздав дяку за їжу. 24 І побачивши, що там не було ні Ісуса, ні Його учнів, усі посідали у човни й попливли до Капернаума шукати Його.
Ісус—хліб життя
25 Знайшовши Ісуса на іншому березі озера, учні запитали: «Вчителю, коли Ти прибув сюди?» 26 Ісус мовив у відповідь: «Істинно кажу вам: ви шукаєте Мене не тому, що побачили чудесні знамення, а через те, що їли хліб і наїлися досхочу. 27 Працюйте не заради їжі земної, що гине, а заради їжі, що ніколи не псується і дає вічне життя, їжі, яку дасть вам Син Людський. Адже прихильністю Своєю відзначив Його Бог-Отець».
28 Тоді вони знову запитали Його: «З чого ми маємо почати, аби зробити те, що Бог бажає?» 29 І відповів Ісус: «Це Бог бажає: „Вірте Тому, Кого Він послав”». 30 Люди сказали: «Яке чудо здійсниш, щоб ми побачили й повірили Тобі? Що Ти зробиш? 31 Наші пращури їли манну Небесну в пустелі, як про це написано у Святому Писанні: „Він послав їм хліб з небес, щоб вони їли”»(A).
32 Ісус їм відповів: «Істинно кажу вам: не Мойсей послав вам хліб з небес. Це Отець Мій дає вам справжній хліб з небес. 33 Адже хліб Божий—це Той, Хто сходить з небес і дарує життя світові». 34 «Господи, дай же нам того хліба зараз і завжди давай надалі»,—сказали вони.
35 Ісус відповів: «Я і є той хліб, що дарує життя. Хто до Мене приходить, ніколи не буде голодний, хто вірить у Мене, той ніколи не буде спраглий. 36 Я й раніше казав вам, що бачите ви Мене[c], але й досі не вірите.
37 Кожен прийде до Мене, кого Отець Мій дасть Мені, і Я ніколи не прожену того, хто прийде до Мене. 38 Бо Я зійшов з небес не для того, щоб чинити те, що Мені Самому хочеться, а щоб виконати волю Господа, Який послав Мене. 39 Ось Його воля: щоб Я не розгубив нічого з даного Мені Богом, щоб повернув усіх до життя в останній день. 40 Саме така воля Отця Мого: щоб кожен, хто побачить Сина і повірить у Нього, мав вічне життя. І Я воскрешу того в останній день».
41 Тоді юдеї почали висловлювати своє невдоволення Ним, бо Він сказав: «Я—хліб, що зійшов з небес». 42 Вони казали: «Хіба Він не Ісус, Йосипів Син? Чи не знаємо Його батька й матір? Як же Він може казати тепер, що зійшов з Неба?»
43 У відповідь Ісус мовив до них: «Облиште ремствувати поміж собою. 44 Ніхто не може прийти до Мене, доки Отець, Який послав Мене, не приведе його. А Я поверну його до життя в останній день. 45 Пророки писали: „І Бог їх усіх навчить”(B). Кожен, хто слухає Отця і навчається у Нього, приходить до Мене. 46 Лише Той бачив Отця, Хто прийшов від Нього. І ніхто інший Його не бачив.
47 Істинно кажу вам: хто вірить, той має вічне життя. 48 І Я—той хліб, що дає життя. 49 Ваші пращури їли манну Небесну в пустелі, але вони вмерли. 50 Я ж—той хліб, що йде з небес, а кожний, хто його з’їсть, той не помре ніколи. 51 Я—хліб живий, що зійшов з небес, і хто скуштує цього хліба, той житиме вічно. Хліб, що Я дарую,—тіло Моє, що віддаю за життя світу».
52 Тоді юдеї почали сперечатися поміж собою, кажучи: «Як Він може дати нам Своє тіло, щоб ми Його їли?» 53 А Ісус їм на те відповів: «Істинно кажу вам: поки не покуштуєте тіла Сина Людського і не вип’єте крові Його, не матимете справжнього життя в собі. 54 Той, хто їсть Тіло Моє і п’є кров Мою, має вічне життя, і Я воскрешу того в останній день. 55 Тіло Моє—то істинна їжа, а кров Моя—істинний напій. 56 Той, хто їсть тіло Моє і п’є кров Мою, лишається в Мені, а Я—в ньому. 57 Як Отець Живий Мене послав, і Я живу Отцем Своїм, так само і той, хто їсть тіло Моє, житиме Мною. 58 Ось що це за хліб, що з Неба зійшов. Це не так, як пращури ваші, котрі їли манну Небесну і повмирали. Той же, хто їстиме цей хліб, житиме вічно». 59 Все це Ісус говорив, навчаючи в синагозі в Капернаумі.
Ісусове Слово про вічне життя
60 Багато хто з Ісусових учнів, почувши це, сказав: «Таке вчення важко сприйняти. Хто може прийняти таке?»
61 Ісус Сам знав, що Його учні нарікали на це, тож спитав: «Ви турбуєтеся про це вчення? 62 А якщо побачите, як Син Людський повертається туди, звідки Він прийшов? 63 Лише Дух приносить життя. Тіло ж не має ніякого значення. Слова, що Я мовив вам,—від Духа, і вони дають життя. 64 Та є серед вас такі, що не вірять». (Він так сказав, бо знав від самого початку тих, хто не віритиме, і того, хто зрадить Його). А потім додав: 65 «Ось чому Я сказав вам, що жоден не зможе прийти до Мене, доки Отець не дозволить йому». 66 Після цього багато хто з Його учнів повернули назад і більше не йшли за Ним.
67 Тоді Ісус запитав у дванадцятьох апостолів: «Невже й ви теж хочете покинути Мене?» 68 У відповідь Йому Симон-Петро сказав: «Господи, до кого ж ми підемо? Ти маєш слова, що приносять вічне життя. 69 Ми повірили в Тебе, ми знаємо, що Ти—Божий Святий».
70 Ісус відповів їм: «Хіба Я не вибрав вас дванадцятьох? Але один із вас—диявол!» 71 Він казав про Юду, сина Симона Іскаріота, бо хоч той і був одним з дванадцятьох апостолів, але мав зрадити Ісуса.
Ісус і Його брати
7 Після цього Ісус мандрував по Ґалилеї. Він не хотів йти до Юдеї, бо юдеї намірялися Його вбити.
2 Наближався час юдейського свята Кущів. 3 Тож Його брати сказали Йому: «Тобі слід іти звідси до Юдеї на свято, щоб Твої послідовники могли побачити Твої діла. 4 Ніхто не тримає в тайні свої вчинки, якщо хоче бути відомий усім людям. Отже, якщо Ти можеш зробити це, то покажи Себе світові». 5 Його брати говорили це, бо навіть вони самі не вірили в Нього.
6 Тоді Ісус мовив до них: «Ще час Мій не настав, але вам годиться будь-який час, щоб піти туди. 7 Світ не може ненавидіти вас, а Мене він ненавидить, бо Я кажу людям, що вчинки їхні грішні. 8 Ви самі йдіть на свято. Я ж туди зараз не піду, бо час Мій іще не настав».
9 Сказавши так, Ісус залишився в Ґалилеї. 10 Коли брати Його пішли на свято, Він також пішов, але не відкрито, а таємно. 11 Юдеї шукали Його на святі, кажучи: «Де Той Чоловік?» 12 І багато хто поміж собою говорили про Нього в натовпі. Одні казали: «Він—добра Людина»,—а інші—«Ні, Він обдурює людей». 13 Та ніхто не говорив про Нього відкрито, бо всі боялися юдейських правителів.
Ісус навчає у храмі
14 Коли вже настала середина свята, Ісус прийшов до подвір’я храму і почав навчати. 15 Юдеї дуже здивувалися. Вони питали: «Звідки цей Чоловік знає так багато, ніколи не вчившись?»
16 У відповідь Ісус мовив їм: «Те, чого Я навчаю, належить не Мені. Моє вчення йде від Того, Хто послав Мене. 17 Якщо людина хоче виконати волю Божу, то зрозуміє, звідки йде вчення—від Бога, чи від Мене Самого. 18 Той, хто говорить від себе самого, намагається здобути славу лише собі. Хто ж прагне здобути славу Тому, Хто послав Його—правдивий, і немає кривди в Ньому. 19 Хіба Мойсей не дав вам Закон? Та жоден із вас не дотримується його. Чому ви намагаєтеся вбити Мене?»
20 І натовп озвався: «Чи то біс змусив Тебе втратити глузд? Хто хоче Тебе вбити?»
21 У відповідь Ісус мовив: «Я здійснив одне чудо у суботу, і ви всі здивовані. 22 Мойсей дав вам обряд обрізання, але обрізання прийшло від предків ваших, а не від Мойсея. Ви ж інколи обрізаєте немовлят навіть по суботах! 23 Якщо вже обрізання робите по суботах, щоб не порушити Закону Мойсеєвого, то чому ж гніваєтеся на Мене через те, що Я зцілив людину в суботу? 24 Не судіть за зовнішніми ознаками, будьте обережні й судіть судом праведним».
Люди вважають, що Ісус—Христос
25 Тоді деякі мешканці Єрусалиму почали казати: «Чи не Той це Чоловік, Якого хочуть убити? 26 Та гляньте! Він розмовляє з натовпом відкрито, і ніхто Його не зупиняє. Може, правителі наші й справді знають, що Він—Христос? 27 Проте ми знаємо, звідки родом цей Чоловік. А коли справжній Христос прийде, ніхто не знатиме, звідки Він прийшов».
28 Навчаючи у храмі, Ісус голосно сказав: «Невже ж Ви вважаєте, що знаєте Мене і звідки Я родом? Та Я прийшов не зі Своєї волі, а з волі Того, Хто послав Мене. Він—істинний, але ви Його не знаєте. 29 Та Його знаю Я, бо прийшов Я від Нього. Це Він послав Мене».
30 Коли Ісус промовив це, люди намірилися схопити Його, але ніхто не наважився навіть торкнутися Ісуса, бо час Його ще не прийшов. 31 І багато людей повірили в Нього. Вони говорили: «Ми усі чекаємо на Христа. Та невже коли Він прийде, то здійснить більше чудес, ніж цей Чоловік?»
Юдеї намагаються схопити Ісуса
32 Фарисеї почули, що люди кажуть про Ісуса, і разом з первосвящениками послали храмову варту схопити Його. 33 Тоді Ісус сказав: «Люди, Я ще трохи побуду з вами, а потім повернуся до Того, Хто послав Мене! 34 Ви шукатимете Мене, та не знайдете, бо не зможете піти туди, де Я буду».
35 Юдейські правителі почали говорити поміж собою: «І куди це Він збирається піти, що ми Його не знайдемо? Може, Він піде до наших людей, які живуть у грецьких містах, і там навчатиме греків? 36 Що Він мав на увазі, кажучи: „Ви шукатимете Мене, та не знайдете?” І ще: „Туди, де Я буду, ви не зможете піти?”»
Слова Ісуса про Святий Дух
37 Настав останній і головний день свята. Ісус підвівся й голосно промовив: «Якщо хто з вас відчуває спрагу, нехай підійде до Мене і нап’ється. 38 Хто вірить у Мене, то як сказано у Святому Писанні, ріки живої води потечуть із серця його». 39 Ісус казав це, маючи на увазі Дух Святий, що зійде на тих, хто повірить у Нього. Тоді Дух Святий ще не був дарований людям, бо Ісус іще не був піднесений до слави Своєї.
Люди сперечаються Хто є Ісус
40 Деякі люди з натовпу, почувши ці слова, почали казати: «Цей Чоловік і справді Пророк»[d]. 41 Інші говорили: «Цей Чоловік—Христос». А треті промовляли: «Хіба Христос прийде з Ґалилеї? 42 Хіба не сказано у Святому Писанні, що Христос—один із Давидових нащадків і прийде Він із Віфлеєма, міста, де Давид жив?» 43 Так усі люди розділилися, бо мали різні думки про Ісуса. 44 Дехто хотів заарештувати Його, але жоден не наважився навіть пальцем торкнутися Його.
Юдейські правителі відмовляються повірити в Ісуса
45 Тож храмова варта пішла назад до головних священиків і фарисеїв. Ті запитали воїнів: «Чому ж ви не привели Ісуса сюди?» 46 І воїни відповіли: «Ніхто досі не говорив так, як цей Чоловік!» 47 Тоді фарисеї сказали їм: «Невже й вас Він зміг обдурити? 48 Чи вірить у Нього хтось із правителів та фарисеїв? Ні. 49 А ці люди, які повірили, не знають Закону, вони прокляті Богом!» 50 Серед них був чоловік на ймення Никодим, який і раніше приходив до Ісуса[e]. То він сказав: 51 «Наш Закон забороняє засуджувати людину, спершу не вислухавши її і не взнавши, що вона вчинила».
52 А юдейські лідери відповіли Никодимові: «Чи не із Ґалилеї часом і ти? Вчи Святе Писання, то й побачиш, що не ведеться там про пророка[f], який приходить з Ґалилеї». 53 Після цього всі вожді юдейські розійшлися по своїх домівках.
Звинувачення жінки в перелюбі
8 Ісус вирушив на Оливну гору. 2 Рано-вранці наступного дня Він знову пішов у храм. Коли усі люди посходилися до Нього, Він сів і почав навчати. 3-4 Книжники й фарисеї привели жінку, яку спіймали під час перелюбу, поставили її перед людьми й сказали Йому: «Вчителю, цю жінку якраз застали, коли вона чинила перелюб. 5 Закон Мойсеїв наказує нам закидати таких жінок камінням. А що Ти на це скажеш?»
6 Вони говорили так, щоб випробувати Ісуса й використати Його відповідь проти Нього Самого. Ісус же нахилився й почав писати щось пальцем на землі. 7 А вони не переставали питати. Тоді Він устав і мовив до них: «Той серед вас, хто без гріха, нехай перший кине в неї камінь». 8 Знову, нахилившись, Він почав писати по землі.
9 Почувши ці слова, всі почали розходитися: спочатку старші, а за ними й молодші. Зосталися лише Ісус та жінка, яка стояла перед Ним. 10 Підвівшись, Ісус мовив до неї: «Жінко, де ж усі, хто обвинувачували тебе? Чи жоден із них не визнав тебе винною?»
11 «Жоден, Добродію»,—відповіла вона.
«То й Я не виню тебе,—сказав Ісус.—Іди собі й більше не гріши!»[g]
Ісус—Світло світу
12 Пізніше Ісус знову розмовляв з людьми. Він так їм казав: «Я—Світло світу. Той, хто слідом іде за Мною, ніколи не йтиме у темряві, бо Світло, що несе життя, завжди буде з ним».
13 І сказали Йому фарисеї: «Ти свідчиш Сам про Себе, і тому ці свідчення не істинні». 14 Ісус відповів їм: «Якщо Я свідчу Сам про Себе, Мої свідчення істинні, бо Я знаю, звідки прийшов, і куди йду, а ви не знаєте, звідки Я прийшов чи куди Я іду. 15 Ви, люди, судите Мене так, як судите будь-яку іншу людину. Я ж не суджу нікого. 16 Та якщо Я судитиму, то Мій суд буде істинний, оскільки, коли Я суджу, Я не один, а Отець, Який послав Мене, зі Мною і судитимемо Ми разом. 17 Адже написано в Законі вашому, що коли двоє свідчать одне й те саме, то їхні свідчення—істинні. 18 Я свідчу Сам про Себе, та Отець, Який послав Мене, свідчить про Мене».
19 Тоді Його спитали: «Де ж Твій Отець?» Ісус відповів: «Ви не знаєте ні Мене, ні Отця Мого. Якби ви знали Мене, то знали б і Отця Мого». 20 Промовляв Він ці слова, коли навчав у храмі, стоячи біля скарбниці. Й ніхто Його не схопив, бо час Його тоді ще не прийшов.
Юдеї не розуміють Ісуса
21 І знову Ісус промовив до них: «Я залишу вас, і ви будете шукати Мене, але помрете в гріху своєму, і не зможете прийти туди, куди Я йду». 22 Тоді юдеї почали питати один одного: «Ви думаєте, Він уб’є Себе? Бо сказав Він: „Ви не можете прийти туди, куди Я йду”».
23 І тоді Ісус мовив: «Ви всі народилися на землі, та Я—посланий небом. Ви належите цьому світові, а Я—ні. 24 І тому Я кажу, що ви всі помрете грішні. Так, ви помрете з гріхами своїми, якщо не повірите, що Я—Сущий»[h].
25 Люди запитали Його: «Хто ж Ти є?» Ісус відповів: «Я є Той, про Кого Я говорив вам з самого початку. 26 Я міг би багато чого сказати, щоб осудити вас, але Я кажу людям лише те, що чув від Того, Хто послав Мене. Та Він говорить тільки істину».
27 Люди не знали, що Ісус говорить про Отця Свого. 28 Та Він продовжував: «Коли вознесете[i] Сина Людського, тоді пізнаєте, що Я—Сущий. Я нічого не роблю від Себе Самого, Своєю волею, а кажу лише те, чого Отець навчив Мене. 29 Той, Хто послав Мене,—зі Мною. Він Мене не покинув, бо Я завжди виконую Його волю». 30 Почувши ці слова, багато людей повірили в Нього.
Ісус говорить про звільнення від гріхів
31 Тоді Ісус почав говорити тим юдеям, які повірили в Нього: «Якщо ви будете дотримуватися Мого вчення, то насправді станете учнями Моїми. 32 Ви пізнаєте істину, й вона принесе вам визволення». 33 І сказали Йому юдеї: «Ми—Авраамові нащадки. Ми ніколи не були нічиїми рабами! То що Ти маєш на увазі, коли говориш, що ми будемо вільні?»
34 Ісус відповів: «Істинно кажу вам: кожен, хто грішить—раб гріха. 35 Раб не житиме вічно в родині господаря, але Син завжди залишатиметься з сім’єю. 36 Тож якщо Син звільнить вас, ви будете справді вільні. 37 Я знаю, що ви Авраамові нащадки, але ви прагнете вбити Мене, оскільки не можете прийняти Моє вчення. 38 Я розповідаю вам про те, що бачив в Отця Свого, ви ж робите те, чого навчилися від свого батька».
39 І відповіли Йому юдеї: «Наш батько—Авраам!» А Ісус їм на те: «Якби ви були Авраамові діти, то чинили б так, як Авраам робив. 40 Ви ж хочете вбити Мене. Ви хочете вбити Чоловіка, Який повідав вам істину, почуту від Бога. Авраам не робив так. 41 Ви ж робите так, як ваш батько». «Ми не незаконнонароджені,—мовили вони,—у нас один батько—це Бог!»
42 На те Ісус відповів: «Якби Бог був вашим батьком, то ви б любили Мене, бо Я прийшов від Бога, і ось Я тут. Я не прийшов зі Своєї волі, та Господь послав Мене. 43 Ви не розумієте того, що Я кажу через те, що неспроможні прийняти вчення Моє. 44 Диявол вам батько, тож ви прагнете виконувати його волю. Він був убивцею з самого початку і ніколи не був на боці істини, бо немає її в нього. Коли він каже неправду, то це природно для нього, бо він сам брехун і породжує брехню. 45 А ви не бажаєте вірити Мені тому, що Я кажу правду.
46 Хто з вас може засвідчити, що Я винен у гріхах? Ніхто. То чому ж ви не вірите Мені, коли Я кажу правду? 47 Той, Хто від Бога—слухає слова Божі. Ви ж їх не слухаєте, тому що ви не від Бога».
Ісус говорить про Себе й про Авраама
48 Юдеї Йому відповіли на те: «Хіба ж ми не праві, коли кажемо, що Ти самаритянин, і що біс змусив Тебе втратити глузд?» 49 Ісус мовив: «Не навіжений Я, але шаную Отця Мого, та ви намагаєтеся ганьбити Мене. 50 Я не шукаю слави для Себе. Є Той, Хто прагне прославити Мене. Він же є і Суддею. 51 Істинно кажу вам: хто дотримуватиметься вчення Мого, той ніколи не спізнає смерті».
52 Юдеї мовили до Ісуса: «Тепер ми точно знаємо, що Ти навіжений. Навіть Авраам і пророки померли, а Ти кажеш, що той, хто прийме вчення Твоє ніколи не спізнає смерті. 53 Чи, може, Ти вважаєш Себе величнішим за нашого батька Авраама? Але ж він помер, і пророки теж. То ким же Ти Себе вважаєш?»
54 Ісус мовив: «Якби Я Сам славив Себе, то це нічого не означало б. Той же, Хто прославляє Мене—це Мій Отець, Кого ви називаєте своїм Богом. 55 Ви Його ніколи не знали, а Я знаю. Якби Я сказав, що не знаю Його, то був би таким же брехуном, як і ви, але Я знаю Бога й виконую волю Його. 56 Батько ваш Авраам був радий, що міг побачити день, коли Я прийшов. І, побачивши це, він сповнився щастям».
57 Юдейські правителі сказали: «Тобі ще й п’ятдесяти років немає, а ти кажеш, що бачив Авраама». 58 І мовив Ісус до них: «Істинно кажу вам: перш ніж був Авраам, Я—Сущий». 59 Почувши це, вони схопили каміння, щоб закидати Його. Та Ісус сховався, а потім вийшов із храму.
Ісус зціляє сліпого від народження
9 По дорозі Ісус побачив чоловіка, який був сліпий від народження. 2 Учні спитали: «Вчителю, хто згрішив: він сам чи його батьки, бо він народився сліпим?» 3 Ісус тоді відповів: «Ні він, ані батьки його. Він народився сліпим заради того, щоб Бог виявив Свою силу, коли він зцілиться. 4 Поки ще день, ми маємо виконувати волю Того, Хто послав Мене. Коли ж настане ніч, ніхто не може працювати. 5 Поки Я є у світі, Я—Світло світу».
6-7 Мовивши це, Він сплюнув на землю, тоді змішав слину з землею, помастив цим очі сліпого і сказав: «Йди й умийся в купальні Силоам» (що означає «посланець»). Тож він пішов, умився й повернувся зрячий. 8 Тоді сусіди й усі, хто звик бачити його жебраком, запитали: «Чи не той це чоловік, який сидів тут старцем?» 9 Одні стверджували: «Так, це він!» Інші казали: «Ні, він лише схожий на того!» Він же сам сказав: «Я саме той сліпий».
10 І тоді його запитали: «Як же ти прозрів?» 11 На те він відповів: «Чоловік, ім’я Якого Ісус, змішав слину Свою з землею, помазав цим мої очі й мовив до мене: „Іди й умийся в Силоамі”. Я пішов, умився там, після чого й прозрів». 12 Тоді його запитали: «Де ж той Чоловік?» А він відповів: «Я не знаю».
Фарисеї допитують чоловіка, який прозрів
13 І привели того чоловіка, що раніше був сліпим, до фарисеїв. 14 (А відбулося все це, коли Ісус змішав слину з землею, і коли прозрів сліпий, у суботу). 15 І знову фарисеї питали його, як це сталося, що він прозрів. І той відповів: «Він помазав мені очі грязивом, я вмився і зараз бачу».
16 Деякі фарисеї почали казати: «Цей Чоловік не від Бога, бо не дотримується Закону про суботу». Та інші сказали: «Чи може грішник чинити такі чудесні діла?» Тож серед них виникла суперечка. 17 Тоді вони знову звернулися до сліпого: «Що ти можеш сказати про Чоловіка, Який повернув тобі зір?» І той відповів: «Він—пророк».
18-19 Та юдейські правителі не вірили, що цей чоловік був сліпим і враз прозрів. Тож покликали його батьків і запитали: «Чи це ваш син—про кого кажете, що він народився сліпим? То як же він став зрячим?» 20 Його батьки відповіли: «Ми знаємо, що це наш син, і що народився він сліпим. 21 Але ми не знаємо ні як сталося, що він може тепер бачити, ані того Чоловіка, Який повернув йому зір. Запитайте в нього! Він уже достатньо дорослий і може розповісти про себе сам».
22 Його батьки сказали так, бо боялися юдейських правителів, які попередньо змовилися, що як хтось визнає Ісуса Христом, то вони того виженуть із синагоги. 23 Тому й сказали батьки: «Він уже дорослий. Запитайте в нього!»
24 Тоді юдейські правителі вже вдруге покликали чоловіка, який прозрів, і знову звернулися до нього: «Заклинаємо тебе, скажи правду перед Богом. Ми знаємо, що той Чоловік—грішний».
25 І він відповів: «Я не знаю, грішний той Чоловік, чи ні. Я знаю лиш одне: я був сліпий, а зараз бачу!» 26 Тоді вони запитали: «Що Він тобі зробив? Як Він повернув тобі зір?» 27 «Я ж уже вам розповідав,—відповів він,—але ви не слухали мене! То навіщо ж ви знову хочете почути це? Чи, може, теж хочете стати Його учнями?»
28 Тоді, намагаючись образити його, вони сказали: «Це ти Його учень, а ми—Мойсеєві учні. 29 Ми знаємо, що Бог розмовляв з Мойсеєм, та не знаємо, звідки цей Чоловік».
30 А прозрілий відповів їм: «Дивина, що ви не знаєте, звідки Він, адже Він повернув мені зір! 31 Ми знаємо, що Бог не слухає того, що кажуть грішники. Він слухає лише благовірних, тих, хто виконує Його волю. 32 Ще ніколи не чувано, щоб хтось дав зір людині, народженій сліпою. 33 Якби цей Чоловік не був від Бога, то не зміг би зробити такого».
34 Тоді фарисеї розгнівалися й сказали: «Ти завжди був грішником і народжений увесь у гріху, а тепер намагаєшся повчати нас?» І вони вигнали його з синагоги. 35 Ісус, почувши, що вони вигнали цього чоловіка з синагоги, знайшов його і мовив: «Чи віриш ти у Сина Людського?» 36 Тож прозрілий спитав Його: «А Хто ж Він, Господи? Скажи мені, щоб я міг повірити в Нього». 37 Тоді Ісус і каже: «Ти Його вже бачив, це Той, з Ким ти розмовляєш зараз». 38 «Я вірю, Господи!»—сказав чоловік і впав перед Ним на коліна.
39 Ісус продовжував: «Я прийшов у цей світ судити його: щоб сліпі[j] прозріли, а ті, хто вважають, що вони зрячі, осліпли». 40 Дехто з фарисеїв, які були з Ним, почувши це, мовили: «Невже Ти маєш на увазі, що ми сліпі?» 41 А Ісус їм відповів: «Якби ви були сліпі, то не були б винні в гріхах. Ви ж кажете: „Ми зрячі”. Отож і гріхи ваші залишаються з вами».
Пастух і його вівці
10 Ісус сказав: «Істинно кажу вам: хто заходить до овечого загону не через хвіртку, той злодій і грабіжник, бо він хоче покрасти овець. 2 Хто ж йде через браму, той вівчар своєї отари. 3 Сторож відчиняє йому ворота, а вівці слухаються його голосу. Він кличе кожну свою вівцю по імені і виводить їх із загону. 4 Коли ж виведе, то йде попереду, а вівці йдуть слідом, бо знають його голос. 5 Та ніколи вони не підуть за незнайомцем, швидше повтікають від нього, не знаючи його голосу».
6 Ісус розповів їм цю притчу, та ніхто не зрозумів, що Він казав.
Ісус—добрий Пастир
7 І знову Ісус мовив: «Істинно кажу вам: Я і є ті ворота для овець. 8 Всі ж, хто приходив до Мене—то злодії і грабіжники. Але вівці їх не слухалися. 9 Я і є ті ворота, і якщо хтось увійде через Мене, то матиме спасіння. Він увійде і вийде, знайшовши те, що йому потрібно. 10 Злодій приходить, щоб грабувати, вбивати й руйнувати. Я ж прийшов, щоб люди мали життя і мали його вдосталь.
11 Я—добрий пастух. А добрий пастух і життя віддасть за овець. 12 Наймит—то не пастух, і вівці не належать йому. Побачивши вовка, він кидає овець і тікає геть. Вовк нападає на отару, й вівці кидаються врозтіч. 13 Наймит тікає, бо його просто найняли, і йому однаково, що станеться з вівцями.
14 Я—добрий пастух. Я знаю своїх овець, і вони знають Мене. 15 Так само, як Отець знає Мене, а Я знаю Отця Свого, і життя Своє Я віддам за овець. 16 Я маю ще й інших овець, що не з цієї отари. І Я маю привести їх сюди, щоб вони чули голос Мій і стали єдиною отарою з одним пастухом[k].
17 Через те Отець і любить Мене, що Я віддаю життя Своє, щоб потім здобути його знову. 18 Ніхто не забирає його в Мене, Я Сам віддаю його з власної волі. Я маю владу віддати життя й одержати його знову, бо маю заповідь таку від Отця Свого».
19 Після цих слів юдеї знову розділилися в суперечці. 20 Багато хто з них казав: «Він навіжений, то біс змусив Його втратити глузд. Навіщо ви Його слухаєте?» 21 Інші заперечували: «То не навіженого слова. Чи може навіжений сліпого зробити зрячим?»
Юдеї проти Ісуса
22 Тим часом прийшло в Єрусалим свято Відновлення[l]. Стояла зима. 23 Ісус походжав у храмі по Соломоновому ґанку. 24 Навколо Нього зібралися юдеї, та почали казати: «Як довго Ти триматимеш нас у непевності? Якщо Ти Христос, то скажи нам відверто».
25 Ісус відповів: «Я вам уже казав, але ви не повірили. Все, що Я здійснюю в ім’я Отця Свого, свідчить на Мою користь. 26 Та ви не вірите, бо не належите до Моєї пастви. 27 Ті ж, хто належить, слухаються голосу Мого. Я знаю їх, і вони йдуть за Мною. 28 І дарую Я їм вічне життя. Вони ніколи не помруть, і ніхто їх не вирве з рук Моїх.
29 Мій Отець, Який дав їх Мені,—величніший за всіх[m]. Тож ніхто не зможе вкрасти тих, хто йде за Мною з рук Отця Мого. 30 Отець Мій і Я—єдині».
31 Знову юдеї почали братися за каміння, щоб побити Його. 32 А Ісус мовив: «Багато добрих справ зробив Я перед очима вашими в ім’я Отця Мого. За котру ж із тих добрих справ ви хочете побити Мене камінням?»
33 Тоді юдеї відповіли Йому: «Не за добрі вчинки ми хочемо побити Тебе камінням, а за те, що ганьбиш Бога, за те, що Ти, простий смертний, намагаєшся Себе за Бога видати».
34 І сказав Ісус: «Хіба не написано у вашому Законі: „Я сказав, що ви боги?”(C) 35-36 Отже, тих, до кого прийшло слово Боже, Він назвав „богами”, а Святе Писання не відкинеш. Ви ж на Того, Кого Отець освятив і послав у світ, кажете: „Ти ганьбиш Бога”. І то лише тому, що Я сказав: „Я—Син Божий”.
37 Якщо Я не роблю того, що Отець Мій звелів Мені робити, тоді не вірте Мені. 38 Навіть якщо ви не вірите в Мене, то повірте хоча б у діла Мої. Так ви дізнаєтесь і зрозумієте, що Отець Мій—у Мені, а Я—в Отці Своєму».
39 Юдеї знову хотіли схопити Його, та не змогли цього зробити, бо Ісус не дався їм у руки.
Ісус по той бік ріки Йордан
40 Ісус знову вирушив на інший бік Йордану, на те місце, де раніше Іоан хрестив людей. Він залишався там, і 41 багато людей приходило до Нього, кажучи: «Іоан не здійснював ніяких чудес, та все, що казав він про цього Чоловіка—правда!» 42 І багато з тих, хто був там, повірили в Нього.
Смерть Лазаря
11 У місті Віфанії, де жили Марія та її сестра Марта, мешкав собі чоловік на ім’я Лазар, який захворів. 2 Марія була тією самою жінкою, яка помазала запашною олією Господа і волоссям своїм обтерла Йому ноги. Хворий Лазар був її братом. 3 Сестри послали переказати Ісусу: «Господи, Твій близький друг хворіє». 4 Почувши це, Він сказав: «Ця хвороба не смертельна, вона—для слави Божої, щоб Син Божий прославився через неї». 5 Ісус любив і Марту, і сестру її, і Лазаря. 6-7 Довідавшись, що Лазар занедужав, Він побув іще два дні там, де застала Його ця звістка, а потім сказав Своїм учням: «Ходімо знову в Юдею».
8 Тоді учні звернулися до Нього: «Вчителю, юдеї тільки-но хотіли побити Тебе камінням, а Ти знову йдеш туди?» 9 На те Ісус відповів: «Хіба не дванадцять годин має день? Якщо людина вдень ітиме дорогою, то не спотикатиметься, бо їй світитиме світло світу цього[n]. 10 Якщо ж уночі ітиме, то спотикатиметься, бо немає світла, яке б допомогло цій людині бачити».
11 Сказавши так, Ісус додав: «Наш друг Лазар заснув, та Я піду й розбуджу його». 12 Учні Його відповіли: «Господи, якщо він заснув, то буде все гаразд, і він видужає». 13 Але Ісус говорив про смерть Лазаря, а вони думали, що Він каже про звичайний сон. 14 Тоді Ісус відверто мовив: «Лазар помер. 15 Я ж радий, що Мене там не було. І Я радий за вас, бо зможете тепер піти туди й пересвідчитися, й повірити в Мене. А зараз ходімо до нього». 16 Тоді Хома, на прізвисько Близнюк, звернувся до всіх учнів: «Ходімо й ми разом з Ісусом і помремо з Ним разом».
Ісус у Віфанії
17 Прийшовши до Віфанії, Ісус довідався, що Лазар уже чотири дні лежав у могилі. 18-19 Віфанія розташована кілометрів за три[o] від Єрусалиму, й багато юдеїв прийшло до Марти й Марії, щоб розділити з ними печаль з приводу смерті брата та втішити їх.
20 Почувши, що прийшов Ісус, Марта пішла Його зустрічати, а Марія в цей час залишалася вдома. 21 І сказала Марта Ісусові: «Господи, якби Ти був тут, то мій брат не помер би. 22 Я знаю, що навіть зараз, хоч би чого б Ти попросив у Бога, Він дасть Тобі». 23 І відповів їй Ісус: «Твій брат воскресне». 24 Марта тоді каже: «Я знаю, що він повстане у воскресіння останнього дня».
25 «Я є воскресіння і життя!—Сказав Ісус.—Хто вірить у Мене, хоч і вмре, буде жити. 26 І жоден, хто живе й вірить у Мене, не помре ніколи. Чи ти віриш цьому?» 27 «Так, Господи!—Сказала вона.—Я вірю, що Ти Христос, Син Божий, Котрий мав прийти у світ».
28 Промовивши це, вона пішла й покликала свою сестру Марію і сказала їй нишком: «Учитель уже тут, Він тебе кличе». 29 Почувши це, Марія відразу підвелася й пішла до Нього.
30 На той час Ісус іще не прийшов до селища, а був там, де Марта зустріла Його. 31 Юдеї, які були в домі і втішали її, побачивши, що Марія швидко встала й вийшла, подумали, що йде вона до могили плакати, й пішли за нею.
32 Прийшовши на те місце, де був Ісус, і побачивши Його, Марія впала до ніг Його і сказала: «Господи, якби Ти був тут, то мій брат не помер би». 33 Ісус був глибоко схвильований її горем, тим, як вона побивається і як плачуть юдеї, які прийшли разом з нею. 34 Ісус запитав: «Де ви його поклали?» «Господи,—відповіли Йому,—йди подивись».
35 Ісус заплакав. 36 Тоді юдеї почали казати: «Подивіться, як Він любив Лазаря!» 37 Та деякі обізвалися: «Цей Чоловік, Який зробив сліпого зрячим, чи не міг би Він й Лазаря захистити від смерті?»
Ісус повертає Лазаря до життя
38 І знову Ісус, зворушений до глибини душі, пішов до могили. То була печера, вхід до якої був завалений каменем. 39 Ісус сказав: «Заберіть цей камінь». Та Марта, сестра померлого відповіла Йому: «Господи, зараз уже відгонить, бо пройшло чотири дні, як він помер». 40 Ісус промовив: «Хіба не казав Я тобі, що якщо повіриш, то бачитимеш Божу славу?»
41 Тож вони відкотили камінь. Ісус, підвівши очі вгору, мовив: «Отче, дякую Тобі, що почув Мене. 42 Я знаю, що Ти завжди чуєш Мене, та Я казав це заради людей, які стоять навколо, щоб вони повірили, що саме Ти послав Мене». 43 Мовивши так, Він голосно покликав: «Виходь, Лазарю!» 44 І вийшов померлий, і руки й ноги його були сповиті полотном, і обличчя загорнуте. Тоді Ісус звернувся до всіх: «Розповийте його, і нехай собі йде».
Змова проти Ісуса
(Мт. 26:1-5; Мк. 14:1-2; Лк. 22:1-2)
45 Багато юдеїв, які прийшли до Марії, побачивши, що Ісус здійснив, повірили в Нього. 46 Та деякі пішли до фарисеїв і розповіли їм про все, що зробив Ісус. 47 Тоді первосвященики й фарисеї, зібравши Синедріон сказали: «Що нам робити? Цей Чоловік творить багато чудес! 48 Якщо ми дозволимо Йому діяти так і далі, то всі повірять у Нього, і прийдуть римляни, зруйнують наш храм і знищать народ».
49 Але один із них, на ім’я Каяфа, котрий у той рік був первосвящеником, мовив: «Ви нічого не знаєте, 50 і не розумієте, що для вас буде краще, якщо один Чоловік загине за людей, ніж якщо весь народ буде знищено». 51-52 І сказав це він не від себе. Оскільки Каяфа був первосвящеником того року, він пророкував, що Ісус помре за людей, і не лише заради юдейського народу, а щоб об’єднати всіх дітей Божих, розкиданих по світу.
53 І з того самого дня юдейські лідери стали шукати зручну нагоду, щоб убити Ісуса. 54 Тоді Він перестав відкрито ходити серед юдеїв, а подався звідти до міста Єфраїма, розташованого неподалік від пустелі, і залишався там зі Своїми учнями.
55 Надходило свято юдейської Пасхи, і багато людей з усіх країв подалося до Єрусалиму, щоб виконати обряд очищення перед Пасхою. 56 Вони шукали Ісуса і питали один одного, стоячи в храмі: «Як ви вважаєте, чи прийде Він на свято?» 57 Та головні священики і фарисеї віддали наказ: якщо хтось довідається, де перебуває Ісус, то повинен негайно повідомити про це, щоб Його могли схопити.
Помазання Ісуса
(Мт. 26:6-13; Мк. 14:3-9)
12 За шість днів до Пасхи Ісус подався до Віфанії, де жив Лазар, якого Він воскресив із мертвих. 2 Там Йому приготували вечерю, і Марта прислуговувала за столом. Серед тих, хто з Ним вечеряв, був і Лазар. 3 Марія взяла глечик, де було з півлітра[p] дорогоцінних пахощів, зроблених із справжнього нарду, облила ними Ісусові ноги, витерла їх своїм волоссям, і чудовий аромат мирра наповнив увесь дім.
4 Один із Ісусових учнів, Юда Іскаріот, який мав Його зрадити, сказав: 5 «Чому було б ці пахощі не продати за триста срібних монет[q] і не роздати гроші бідним?» 6 Юда мовив це не тому, що дбав про бідних, а тому, що був злодієм. Він завідував скринькою з пожертвуваннями і крав гроші звідти.
7 «Залиш її!—Сказав Ісус.—Нехай вона робить свою справу, бо прийшов час приготувати Мене для поховання. 8 Бідні завжди будуть з вами[r], а Я—ні».
Змова проти Лазаря
9 Багато юдеїв, дізнавшись, що Ісус у Віфанії, прийшло на свято, щоб побачити Його. Вони хотіли побачити й Лазаря, якого Ісус воскресив із мертвих.
10 Тоді головні священики змовилися вбити й Лазаря. 11 Бо через нього багато юдеїв кидали своїх вождів і починали вірити в Ісуса.
Ісус в’їжджає до Єрусалиму як Цар
(Мт. 21:1-11; Мк. 11:1-11; Лк. 19:28-40)
12-13 Наступного дня великий натовп людей прийшов до Єрусалиму на Пасхальне свято. Почувши, що Ісус має там бути, люди взяли пальмове гілля й пішли зустрічати Його, вигукуючи:
«Осанна![s] Благословенний Той,
Хто приходить в ім’я Господнє!(D)
Благословенний будь, Царю ізраїльський!»
14 Знайшовши віслюка, Ісус сів на нього, як було написано у Святому Писанні:
16 Спочатку Його учні не зрозуміли цього, та після вознесіння Ісуса до слави, вони згадали, що саме так було написано про Нього у Святому Писанні, і що саме так усе і трапилося з Ним.
17 Ті, хто був з Ісусом, коли Він воскресив Лазаря з мертвих і звелів йому вийти з могили, почали всім розповідати про те, що сталося. 18 Через те й натовп пішов Йому назустріч, бо всі почули, що саме Він здійснив це чудо. 19 Тоді фарисеї почали говорити поміж собою: «Ви бачите, нам так і не вдасться щось зробити! Он гляньте, здається, що весь світ пішов за Ним!»
Ісус говорить про життя і смерть
20 Серед тих, хто прийшли поклонитися Господу на Пасху, були греки. 21 Вони підійшли до Пилипа з Вефсаїди, що в Ґалилеї, і мовили: «Добродію, ми хочемо побачити Ісуса». Пилип пішов до Андрія і сказав йому про це. 22 Тоді Андрій разом з Пилипом пішли й розповіли про все Ісусові.
23 Тоді Ісус відповів їм: «Час прийшов для Сина Людського прославитися. 24 Істинно кажу вам: якщо пшеничне зерно не впаде в ґрунт і не загине, то залишиться одне. Коли ж воно впаде в ґрунт і загине, то принесе багато зерен і дасть добрий врожай.
25 Той, хто любить власне життя, загубить його, хто ж охоче віддає своє життя в цьому світі, той збереже його для вічного життя. 26 Хто служить Мені, має йти слідом, і там, де Я перебуватиму, буде й слуга Мій. Того, хто служить Мені, шануватиме і Отець Мій».
Ісус говорить про Свою смерть
27 «Зараз Я стурбований. Що Мені сказати? Можливо, такі слова: „Отче, врятуй Мене від цього часу страждань”. Ні, тому, що саме заради цих страждань Я й прийшов. 28 Отче, нехай станеться те, що принесе Тобі славу».
І почувся Голос з неба: «Я вже прославив ім’я Своє і ще прославлю».
29 Тоді з натовпу, який був там, ті, хто чув це, почали казати, що то був грім. Деякі з них казали: «То Ангел говорив з Ним!»
30 І відповів Ісус: «Не для Мене той голос пролунав, а для вас. 31 Судний час прийшов для цього світу, і скинуто буде його правителя[u]. 32 І коли Я вознесуся[v] над землею, то приверну всіх людей до Себе». 33 Він так сказав, щоб показати, яку смерть має прийняти.
34 І тоді народ Йому відповів: «Наш Закон каже, що Христос житиме вічно, то як же ти можеш говорити, що Син Людський вознесеться? І хто ж Він, Син Людський?»
35 І мовив Ісус: «Світло[w] ще не довго буде з вами. Ідіть, поки Світло маєте, щоб темрява не застала вас, бо той, хто ходить у пітьмі, не знає, куди йде. 36 Вірте у Світло, поки Світло з вами, бережіть віру в Нього, щоб стати синами Світла». Мовивши це, Ісус пішов геть і сховався від людей.
Юдеї відмовляються повірити в Ісуса
37 Хоча Ісус і здійснив усі ці дива в присутності людей, вони однак не вірили Йому. 38 Бо здійснилося сказане пророком Ісаєю:
«Господи, хто повірив у те, що ми сказали?
Хто бачив силу Господню?»(F)
39 Через те вони не могли повірити, бо Ісая сказав ще й таке:
40 «Бог зробив людей сліпими,
а серця їхні кам’яними,
щоб вони не могли бачити очима
і розуміти серцем своїм,
щоб не могли вони звернутися до Господа
й отримати зцілення від Нього».(G)
41 Ісая сказав так, бо бачив Його славу і говорив про Нього.
42 Та багато людей, навіть дехто з юдейських правителів, повірили в Ісуса. Однак, боячись фарисеїв, вони не могли відкрито признатися в цьому, щоб їх не вигнали з синагоги. 43 Вони любили мирську хвалу більше, ніж хвалу Божу.
Людей судитимуть за вченням Ісусовим
44 І мовив Ісус на весь голос: «Хто вірить у Мене, той справді вірить і в Того, Хто послав Мене. 45 А хто Мене бачить, той бачить і Того, Хто послав Мене. 46 Я прийшов у цей світ як Світло, щоб жоден, хто вірить у Мене, не залишався б у темряві. 47 Якщо ж хто почує Мої слова, та не коритиметься їм, то Я йому не суддя, бо не судити світ Я прийшов, а врятувати його. 48 Хто Мене не визнає і не приймає слова Мої, тому буде інший суд: ті слова, яким Я навчав, будуть йому суддею в Останній день.
49 Бо говорю Я не від Себе. Отець, Який послав Мене, дав Мені заповідь, як і чого Я маю навчати. 50 І Я знаю, що Його наказ приносить вічне життя. Тож Я кажу те, що Отець велів Мені».
Таємна вечеря. Ісус обмиває ноги Своїм учням
13 Було це перед святом Пасхи. Ісус знав, що настала година Йому покинути цей світ і піти до Отця Свого. Він завжди любив тих, хто був з Ним у світі, та час прийшов показати їм, що любов ця до них була безмежною.
2 То сталося під час вечері, коли диявол уже переконав Юду, сина Симона Іскаріота, зрадити Ісуса. 3 Ісус знав, що Отець дав Йому владу над усім, і що прийшов Він від Бога й повертався до Нього. 4 Він підвівся з-за столу, зняв з Себе верхній одяг, узяв рушника і підперезався ним. 5 Тоді налив води у миску і почав мити Своїм учням ноги[x] й витирати їх рушником, яким був підперезаний.
6 Коли Ісус підійшов до Симона-Петра, той запитав Його: «Господи, невже Ти будеш мити мені ноги?» 7 У відповідь Ісус мовив: «Ти не розумієш зараз, що Я роблю, а зрозумієш пізніше». 8 Петро сказав Йому: «Ти ніколи не митимеш ніг моїх!» На те Ісус відповів: «Якщо Я не обмию їх, то не матимеш ти місця поруч зі Мною».
9 «Господи,—попросив Симон-Петро,—обмий не лише ноги, а й руки мої і голову!» Тоді Ісус до нього й каже: 10 «Тому, хто обмився, лише ноги обмити треба, бо він чистий увесь. І ви чисті, та не всі». 11 Він знав того, хто зрадить, тому й сказав так: «Ви чисті, та не всі».
12 Скінчивши обмивати ноги, Ісус знову вдягнувся і, повернувшись на Своє місце за столом, мовив: «Чи розумієте ви, що Я для вас зробив? 13 Ви називаєте Мене Вчителем і Господом, і маєте рацію, бо це Я. 14-15 Тож якщо Я, Господь і Вчитель, обмив ноги вам, то вам належить обмивати ноги один одному. Я подав вам приклад, щоб ви могли служити іншим так, як і Я служив вам.
16 Істинно кажу вам: жоден слуга не важливіший за свого господаря, так і Посланець не більший від Того, Хто Його послав. 17 Якщо знатимете це, то щасливі будете, виконуючи такі правила. 18 Я не кажу про вас усіх. Я знаю тих, кого вибрав. Та мусить збутися те, що написано у Святому Писанні: „Той, хто хліб їв зі Мною, повернувся проти Мене”.(H) 19 Я кажу вам про це зараз, перш ніж це збудеться, а коли воно збудеться, ви повірите: Я—Сущий[y]. 20 Істинно кажу вам, хто приймає Мого посланця, той приймає і Мене, а хто приймає Мене, той приймає і Того, Хто Мене послав».
Ісус виявляє зрадника
(Мт. 26:20-25; Мк. 14:17-21; Лк. 22:21-23)
21 Мовивши це, Ісус сильно стурбувався і сказав відверто: «Істинно кажу вам: серед вас є один, хто зрадить Мене». 22 Та Його учні почали дивитися один на одного, не розуміючи, про кого Він каже. 23 Один з Його учнів, той, котрого Ісус любив, був поруч з Ісусом за столом. 24 Симон-Петро кивнув йому, щоб той спитав, про кого це Ісус мовив. 25 Той, нахилившись близько до Ісуса, запитав: «Господи, хто він?» 26 І відповів Ісус: «Це той, для кого Я вмочу скибку хліба в миску». Тоді Він вмочив хліб у миску й подав його Юді, сину Симона Іскаріота. 27 І лише Юда взяв той хліб, як сатана увійшов у нього. Тоді мовив Ісус до Юди: «Роби швидше те, що збираєшся зробити».
28 Та ніхто з тих, хто сидів поруч за столом, не зрозумів, чому Він так сказав Юді. 29 Через те, що Юда мав скриньку для грошей, одні думали, що Ісус сказав йому купити все, що потрібно для свята, інші, що Він велів роздати трохи грошей бідним. 30 Юда взяв шматок хліба в Ісуса і відразу вийшов. Була ніч.
Любіть одне одного
31 Після того, як Юда вийшов, Ісус мовив: «Прийшов час Сину Людському здобути славу, яка належить Йому, а через Нього і Бог прославиться. 32 Оскільки Бог здобуває славу через Нього, то й Син Людський прославиться через Бога. І Бог незабаром прославить Його. 33 Діти мої, вже не довго Я буду з вами, а потім ви шукатимете Мене. Це буде так, як Я сказав юдеям: „Ви не зможете піти туди, куди йду Я”. Так і вам Я кажу. 34 Я даю вам нову заповідь: любіть один одного. Як Я вас полюбив, ви повинні любити один одного. 35 Всі знатимуть, що ви Мої учні, якщо ви любитимете один одного».
Ісус говорить, що Петро зречеться Його
(Мт. 26:31-35; Мк. 14:27-31; Лк. 22:31-34)
36 «Господи, куди ж Ти йдеш?»—спитав Симон-Петро.
«Ти не можеш іти за Мною, куди Я йду, а пізніше—йтимеш»,—відповів Ісус. 37 Петро знову запитав: «Господи, чому я зараз не можу йти? Я за тебе життя покладу». 38 Ісус відповів: «Чи й насправді ти покладеш своє життя? Істинно кажу тобі: ще до того, як півень проспіває, ти тричі зречешся Мене».
Ісус заспокоює Своїх учнів
14 «Нехай не тривожаться ваші серця,—мовив Ісус.—Продовжуйте вірити в Бога, та вірте також в Мене. 2 У домі Отця Мого багато кімнат, і якби не так було, то Я б вам сказав. Я йду туди, щоб приготувати місце для вас. 3 А коли піду й приготую, то повернуся й заберу вас з Собою, щоб ви були там, де Я. 4 Куди Я піду, туди й ви шлях знаєте».
5 Хома й каже тоді: «Господи, ми не знаємо, куди Ти йдеш. Звідки нам знати шлях?» 6 «Я є Шлях, Істина й Життя,—відповів Ісус.—І ніхто не прийде до Отця інакше, як через Мене. 7 Якщо ви справді знали Мене, то знали й Отця Мого. І відтепер ви знаєте Його, ви бачили Його».
8 Тоді Пилип мовив: «Господи, покажи нам Отця, і цього буде досить для нас». 9 Ісус відповів: «Я був серед вас так довго, а ти, Пилипе, досі не знаєш Мене? Хто бачив Мене, той і Отця бачив. Як ти можеш казати: „Покажи нам Отця”. 10 Хіба ти не віриш, що Я є в Отці, а Отець у Мені? Слова, що кажу вам, ідуть не від Мене. Отець, Який є в Мені, вершить справи Свої. 11 Повірте Мені, коли кажу, що Я є в Отці, а Отець в Мені. Якщо ж ні, то повірте в Мене за чудесні справи Мої. 12 Істинно кажу вам: хто вірить у Мене, зможе здійснити те ж, що й Я. Так! Він здійснить навіть більше, бо Я йду до Отця Свого. 13 І як попросите ви щось здійснити в ім’я Моє, Я здійсню те. Я зроблю це, щоб слава Отця явилася через Сина Його. 14 Якщо попросите чогось в Моє ім’я, те Я виконаю».
Ісус обіцяє пришестя Святого Духа
15 «Якщо любите Мене, то виконуватимете Мої заповіді. 16 І Я проситиму Отця, а Він дасть вам іншого Помічника[z], який буде з вами вічно. 17 Це Дух Істини[aa], якого світ не може прийняти, бо не бачить і не знає його. Ви ж його знаєте, бо він живе з вами і буде жити в вас.
18 Я не залишу вас сиротами, та повернуся до вас. 19 Іще трохи, і світ уже не побачить Мене, ви ж бачитимете Мене, бо Я живу і ви будете жити. 20 І того дня ви дізнаєтеся, що Я в Отці Своєму, а ви в Мені, а Я в вас. 21 Хто приймає Мої заповіді й дотримується їх, той справді любить Мене, а хто любить Мене, того й Отець Мій полюбить, і Я любитиму того і явлюся йому».
22 І спитав Його Юда, але не Іскаріот: «Господи, як же це так, що Ти лише нам явишся, а не світові?» 23 Ісус мовив у відповідь: «Хто любить Мене, той слідуватиме вченню Моєму, і Отець любитиме того. І Ми прийдемо до Нього й будемо з Ним. 24 Хто ж не любить Мене, той не слідує вченню Моєму. І слово, що ви чуєте, йде не від Мене, воно належить Отцю Моєму, Який послав Мене.
25 І все це Я вам казав, поки був разом з вами. 26 Та й Помічник, Дух Святий, Якого Отець пошле в ім’я Моє, навчить вас усього. Він нагадає вам усе, що Я казав.
27 Живіть у злагоді. Я залишаю вам мир, та не так, як світ його дає! Нехай не тривожаться серця ваші й не страхаються. 28 Ви чули, як Я казав вам, що залишаю вас, але повернуся знову. Якби ви Мене любили, то зараз би раділи, що до Отця Я йду, тому що Він величніший за Мене. 29 Я сказав вам про це зараз, перш ніж воно трапиться. А коли це станеться, ви зможете пересвідчитися й повірите.
30 Недовго вже говоритиму Я з вами, бо йде правитель світу цього[ab], але він не має влади наді Мною. 31 І всі ці події відбуваються для того, щоб світ узнав, як люблю Я Отця. І чиню так, як наказав Отець Мені. Вставаймо ж і ходімо разом звідси».
Ісус, мов та лоза виноградна
15 Ісус сказав: «Я є справжня лоза виноградна, а Отець Мій—виноградар. 2 Він зрізує все галуззя[ac], що не дає плодів[ad]. Він підрізає й чистить кожну гілку, що плід несе, і тоді вона ще більше плодоносить. 3 Ви вже очистилися вченням, що приніс Я вам. 4 Тож лишайтеся в Мені, а Я залишуся в вас. Галузка не спроможна сама собою плід давати, якщо вона не є лозою. Так і ви не зможете, якщо не будете в Мені.
5 Я є лоза, а ви—галуззя. Той, хто перебуває в Мені, а Я в ньому, дає врожай багатий. А без Мене ви не зможете нічого вдіяти. 6 Якщо ж хто не залишиться в Мені, то буде подібний до відрізаної галузки: її викинуть, і вона зів’яне. Люди збирають сухе галуззя, кидають його у вогонь і спалюють його.
7 Якщо ви перебуватимете в Мені, і Моє вчення буде в вас, тоді просіть чого хочете—і матимете. 8 І через те Отець здобуде славу, що ви дасте багатий врожай і станете Моїми учнями. 9 Як полюбив Отець Мене, Я теж так полюбив вас. Живіть ж у Моїй любові! 10 Якщо будете дотримуватися заповідей Моїх, то житимете в Моїй любові. Так само і Я виконував заповіді Отця Мого, і зараз залишаюся в Його любові.
11 Я все це вам сказав, аби радість Моя була з вами і щоб ваша радість була повна. 12 Ось заповідь Моя: щоб ви любили один одного, як Я вас полюбив. 13 Немає більшої любові, коли людина своє життя покладе за друга. 14 Всі ви—Мої друзі, якщо виконуєте все, що Я вам заповідаю. 15 Я більше не називаю вас слугами—слуга не відає, що господар його робить. Я назвав вас друзями, бо все довірив вам, що чув Я від Отця Свого.
16 Ви Мене не вибирали, то Я вас вибрав Сам і призначив, щоб ішли ви й приносили плоди вічні. Тоді чого попросите в ім’я Моє, все матимете від Отця. 17 Ось вам Мій Заповіт: любіть один одного».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International