Print Page Options
Previous Prev Day Next DayNext

Bible in 90 Days

An intensive Bible reading plan that walks through the entire Bible in 90 days.
Duration: 88 days
Ukrainian Bible (UKR)
Version
Неемія 13:15 - Йов 7:21

15 Тими днями бачив я в Юдеї таких, що топтали в суботу чавила, і носили снопи, і нав'ючували на ослів вино, виноград, і фіґі, і всілякий тягар, і везли до Єрусалиму суботнього дня. І я при свідках остеріг їх того дня, коли вони продавали живність.

16 А тиряни мешкали в ньому, і постачали рибу й усе на продаж, і продавали в суботу Юдиним синам та в Єрусалимі.

17 І докоряв я Юдиним шляхетним та й сказав їм: Що це за річ, яку ви робите, і безчестите суботній день?

18 Чи ж не так робили ваші батьки, а наш Бог спровадив усе це зло на нас та на це місто? А ви побільшуєте жар гніву на Ізраїля зневажанням суботи.

19 І бувало, як падала вечерова тінь на єрусалимські брами перед суботою, то я наказував, і були замикувані брами. І звелів я, щоб не відчиняли їх, а тільки аж по суботі. А біля брам я поставив слуг своїх, щоб тягар не входив суботнього дня!

20 І ночували крамарі та продавці всього продажного раз і два поза Єрусалимом.

21 І остеріг я їх при свідках та й сказав їм: Чого ви ночуєте навпроти муру? Якщо ви повторите це, я простягну руку на вас! Від того часу вони не приходили в суботу.

22 І сказав я Левитам, щоб вони очистилися й приходили стерегти брами, щоб освятити суботній день. Також це запам'ятай мені, Боже мій, і змилуйся надо мною за великістю милости Твоєї!

23 Тими днями бачив я також юдеїв, що брали собі за жінок ашдодянок, аммонітянок, моавітянок.

24 А їхні сини говорили наполовину по-ашдодському, і не вміли говорити по-юдейському, а говорили мовою того чи того народу.

25 І докоряв я їм, і проклинав їх, і бив декого з них, і рвав їм волосся, і заприсягав їх Богом, кажучи: Не давайте ваших дочок їхнім синам, і не беріть їхніх дочок для ваших синів та для вас.

26 Чи ж не цим згрішив був Соломон, Ізраїлів цар, а між багатьма народами не було такого царя, як він, і був уподобаний Богові своєму, і Бог настановив його царем над усім Ізраїлем, і його ввели в гріх ті чужі жінки?

27 І тому чи ж чуте було таке, щоб чинити все це велике лихо на спроневірення проти нашого Бога, щоб брати чужих жінок?

28 А один із синів Йояди, сина Ел'яшіва, великого священика, був зятем хоронянина Санваллата, і я вигнав його від себе!

29 Запам'ятай же їм, Боже мій, за сплямлення священства та заповіту священичого та левитського!

30 І очистив я їх від усього чужого, і встановив черги для священиків та для Левитів, кожного в службі їх,

31 і для пожертви дров в означених часах, і для первоплодів. Запам'ятай же мене, боже мій, на добро!

І сталося за днів Ахашвероша, це той Ахашверош, що царював від Індії аж до Етіопії, сто й двадцять і сім округ,

за тих днів, коли цар Ахашверош засів на троні свого царства, на замку Сузи.

Третього року свого царювання справив він гостину для всіх своїх князів та для своїх слуг війська перського та мідійського, старших та правителів округ,

показуючи багатство слави царства свого й пишну славу своєї величности довгі дні, сто й вісімдесят день.

А по скінченні цих днів справив цар для всього народу, що знаходився в замку Сузи, від великого й аж до малого, гостину на сім день на садковому подвір'ї царського палацу.

Біла, зелена та блакитна тканина, тримана віссоновими та пурпуровими шнурами, висіла на срібних стовпцях та мармурових колонах. Золоті та срібні ложа стояли на підлозі з плиток з зеленого, білого, жовтого й чорного мармуру.

А напої подавали в золотому посуді, в посуді все різному, і царського вина було вельми щедро, за великою спроможністю царя.

А пиття було за встановленим порядком, ніхто не примушував, бо цар так установив усім значним свого дому, щоб чинили за вподобою кожного.

Також цариця Вашті справила гостину для жінок в царському домі царя Ахашвероша.

10 Сьомого дня, коли цареві стало весело на серці від вина, він сказав Мегуманові, Біззеті, Харвоні, Біґті, і Аваґті, Зетарові та Каркасові, сімом евнухам, які служили перед обличчям царя Ахашвероша,

11 привести царицю Вашті перед цареве обличчя в короні царській, щоб показати народам та зверхникам її красу, бо була вона вродливого вигляду.

12 Та цариця Вашті відмовилася прийти за царським словом, що було передане їй через евнухів. І сильно загнівався цар, і в ньому горіла його лютість!

13 І сказав цар до мудреців, що знають часи бо так царська справа йшла перед усіма, що знали закона та право,

14 а близькими до нього були: Каршена, Шетар, Адмата, Паршіш, Мерес, Марсена, Мемухан, сім князів перських та мідійських, які бачать цареве обличчя й сидять перші в царстві:

15 Як велить закон, щоб зробити з царицею Вашті за те, що не виконала слова царя Ахашвероша, переданого їй через евнухів?

16 І сказав Мемухан перед царем та князями: Не перед самим царем провинилася цариця Вашті, але й перед усіма князями та перед усіма народами, що по всіх округах царя Ахашвероша.

17 Бо царицин учинок дійде до всіх жінок, і спричиниться до погордження їхніх чоловіків в їхніх очах, бо будуть говорити: Цар Ахашверош сказав був привести царицю перед обличчя своє, та вона не прийшла!

18 І цього дня казатимуть те саме княгині перські та мідійські, що почують про царицин учинок, до всіх царських князів, і буде багато погорди та гніву!

19 Якщо цареві це добре, нехай вийде царський наказ від нього й нехай буде записане в законах Персії та Мідії, і нехай не поминеться, щоб Вашті більш не приходила перед обличчя царя Ахашвероша, а її царювання цар дасть іншій, ліпшій від неї.

20 А коли почується царський наказ, який цар зробить відомим у всім своїм царстві, хоч яке велике воно, то всі жінки віддадуть честь своїм чоловікам, від великого й аж до малого.

21 І була приємна ця рада в очах царя та князів, і цар зробив за Мемухановим словом.

22 І порозсилав він листи до всіх царських округ, до кожної округи письмом її, і до кожного народу мовою його, щоб кожен чоловік був паном у домі своєму, і говорив про це мовою свого народу.

По цих подіях, коли затихла лютість царя Ахашвероша, згадав він про Вашті, і що вона зробила, і що було заряджене про неї.

І сказали царські отроки, його слуги: Нехай пошукають для царя дівчат, уродливих на вигляд паннів,

і нехай цар призначить урядників по всіх округах свого царства, і нехай вони зберуть усіх дівчат, паннів уродливого вигляду, до замку Сузи, до дому жінок під руку Геґая, царського євнуха, сторожа жінок, і дати їм потрібне для їхнього причепурення.

А та дівчина, що буде найкраща в царських очах, буде царювати замість Вашті. І була приємна ця рада у царевих очах, і він зробив так.

А в замку Сузи був один юдеянин, а ім'я йому Мордехай, син Яіра, сина Шім'ї, сина Кішового, муж Веніяминівець,

що був узятий з Єрусалиму з тим полоном, який був узятий разом з Єхонією, царем Юдиним, якого взяв був Навуходоносор, цар вавилонський.

І він виховував Гадассу, вона ж Естер, дочку свого дядька, бо не мала вона ні батька, ні матері. А ця дівчина була хорошої постави та вродливого вигляду, а коли помер її батько та мати її, Мордехай узяв її собі за дочку.

І сталося, коли був оголошений царський наказ та закон його, і коли збирали багато дівчат до замку Сузи під руку Геґая, то взята була й Естер до царського дому під руку Геґая, сторожа жінок.

І була та дівчина хороша в його очах, і мала ласку перед ним, і він приспішив видати їй потрібне для її причепурення й її частки, та дати їй сімох відповідних дівчат із царського дому. І він перемістив її та дівчат її до найкращого місця в домі жінок.

10 Естер не виявила ні про народ свій, ні про місце свого народження, бо Мордехай наказав їй, щоб цього вона не виявляла.

11 А кожного дня Мордехай ходив до подвір'я дому жінок, щоб довідатись, як мається Естер та що вона робить.

12 А коли приходила черга для кожної дівчини входити до царя Ахашвероша, коли кінчалися дванадцять місяців установленого порядку для жінок, бо так виповнялися дні їхнього причепурювання: шість місяців мирровою оливою, а шість місяців пахощами та іншим потрібним для причепурювання жінок,

13 то з тим дівчина приходила до царя: давалося їй усе, що вона скаже, щоб воно йшло з нею з дому жінок до дому царського.

14 Ввечорі вона приходила, а ранком вона верталася до другого дому жінок під руку Шаазґаза, царського евнуха, сторожа наложниць. Вона вже не входила до царя, хіба б що цар пожадав її, і вона була покликана за ім'ям.

15 А коли настала черга для Естери, дочки Авіхая, Мордехаєвого дядька, що взяв її собі за дочку, щоб іти до царя, вона нічого не жадала, як тільки того, що казав Геґай, царський евнух, сторож жінок. І Естер мала ласку в очах усіх, хто її бачив!

16 І була взята Естер до царя Ахашвероша, до царського дому його, десятого місяця, він місяць тевет, сьомого року царювання його.

17 І цар покохав Естер понад усіх жінок, і вона мала прихильність та ласку перед його обличчям понад усіх дівчат, і він поклав царську корону на її голову, і зробив її царицею замість Вашті.

18 І справив цар велику гостину для всіх своїх князів та своїх слуг, гостину для Естери, і зробив полегшення для округ, і дав дарунка за царською спроможністю.

19 А коли збирали дівчат другий раз, то Мордехай сидів при царській брамі.

20 Естер же не виявляла місця свого народження та народу свого, як наказав був їй Мордехай, бо Естер виконувала Мордехаєве слово так, як коли була в нього на вихованні.

21 Тими днями, коли Мордехай сидів у царській брамі, розгнівалися Біґтан та Тереш, два царські евнухи зо сторожів порогів, і задумували простягнути руку на царя Ахашвероша.

22 І стала відома ця річ Мордехаєві, і він доніс про це цариці Естер, а Естер переказала цареві в імені Мордехая.

23 І була розвідана ця справа, і знайдено так, і ті обоє були повішені на шибениці. І було записане це в хроніці перед обличчям царським.

По цих подіях цар Ахашверош звеличив Гамана, сина Гаммедатового, аґаґ'янина, і повищив його, і поставив його крісло понад усіх князів, що були з ним.

А всі цареві раби, що були в царській брамі, падали на коліна та вклонялися Гаманові, бо так про нього наказав цар. А Мордехай не падав на коліна й не вклонявся.

І сказали царські раби, що були в царській брамі, до Мордехая: Чого ти переступаєш царевого наказа?

І сталося, як вони говорили до нього день-у-день, а він не слухався їх, то вони донесли Гаманові, щоб побачити, чи втримається Мордехай у своїм слові, бо він виявив їм, що він юдеянин.

І побачив Гаман, що Мордехай не падає на коліна й не вклоняється йому, і Гаман переповнився лютістю...

І погорджував він у своїх очах простягнути руку свою не тільки на Мордехая, самого його, бо донесли йому про Мордехаїв народ, і Гаман шукав випадку вигубити всіх юдеян, що були в усьому Ахашверошевому царстві, народ Мордехаїв.

Першого місяця, він місяць нісан, дванадцятого року царя Ахашвероша, кидано пура, цебто жеребка, перед Гаманом із дня на день та з місяця на місяць, і жереб упав на дванадцятий місяць, він місяць адар.

І сказав Гаман до царя Ахашвероша: Є один народ, розпорошений та поділений між народами в усіх округах твого царства, а закони їх різняться від законів усіх народів і законів царських вони не виконують, і цареві не варто позоставляти їх.

Якщо це цареві вгодне, нехай буде написано вигубити їх, а я відважу десять тисяч талантів срібла на руки робітників, щоб унесли до царських скарбниць!

10 І зняв цар персня свого зо своєї руки, і дав його Гаманові, синові Гаммедатовому, аґаґ'янинові, ненависникові юдеїв.

11 І сказав цар до Гамана: Це срібло віддаю тобі, і дається тобі й той народ, щоб робити з ним, як угодно в очах твоїх!

12 І були покликані царські писарі першого місяця тринадцятого дня в ньому, і було написано все так, як наказав Гаман до царських сатрапів та до намісників, що були над кожною скругою, і до князів кожного народу, до кожної округи письмом його, і до кожного народу мовою його; в імені царя Ахашвероша було написано, і припечатано було царським перснем.

13 І були послані листи через гінців до всіх царських округ, щоб були повигублювані, побиті та понищені всі юдеї від хлопця й аж до старого, діти та жінки одного тринадцятого дня місяця дванадцятого, він місяць адар, а здобич по них пограбувати.

14 Відпис із цього листа щоб був виданий як закон, у кожній окрузі, і оголошений для всіх народів, щоб були готові на цей день.

15 Гінці вийшли, пігнані царевим словом. А закон був виданий в замку Сузи. А цар та Гаман сіли до пиття, а місто Сузи було в замішанні.

А Мордехай довідався про все, що було зроблено. І роздер Мордехай одежу свою, і зодягнув веретище та посипався попелом, і вийшов на середину міста, та й кричав криком сильним та гірким!

І прийшов він аж під царську браму, бо не можна було входити в царську браму в веретищному убранні.

А в кожній окрузі та місці, куди доходило слово царя та його закон, були для юдеїв велика жалоба, і піст, і плач, і голосіння, а веретище та попел були ложем для багатьох...

І прийшли дівчата Естерині й евнухи її, та й донесли їй про це. І дуже затремтіла цариця, і послала одежу зодягнути Мордехая та зняти з нього його веретище, та він не прийняв.

І покликала Естер Гатаха, одного з евнухів царя, якого він приставив до неї, і наказала йому довідатися про Мордехая, що то з ним, і чого то жалоба?

І вийшов Гатах на міську площу, що перед царською брамою.

І виявив йому Мордехай усе, що спіткало його, і про суму срібла, яку Гаман сказав відважити до царської скарбниці за юдеїв, щоб вигубити їх.

І він дав йому відписа листа закону, що був виданий у Сузах на вигублення їх, щоб показав Естері, та щоб доніс їй, і щоб наказав їй піти до царя благати його та просити перед його обличчям за її народ.

І прийшов Гатах, і доніс Естері Мордехаєві слова.

10 І сказала Естер до Гатаха, і наказала йому переказати Мордехаєві:

11 Усі царські раби та народ царських округ знають, що кожен чоловік та жінка, що прийде до царя до внутрішнього подвір'я непокликаний, один йому закон, убити його, окрім того, кому цар простягне золоте берло, і буде він жити. А мене не кличуть входити до царя от уже тридцять день...

12 І переказали Мордехаєві Естерині слова.

13 І сказав Мордехай відповісти Естері: Не думай в душі своїй, що втечеш до царського дому одна з усіх юдеїв...

14 Бо якщо справді будеш ти мовчати цього часу, то полегшення та врятування прийде для юдеїв з іншого місця, а ти та дім твого батька погинете. А хто знає, чи не на час, як оцей, досягла ти царства!...

15 І сказала Естер відповісти Мордехаєві:

16 Іди, збери всіх юдеїв, що знаходяться в Сузах, і постіть за мене, і не їжте й не пийте три дні, ніч та день. Також я та дівчата мої будемо постити так, і так прийду до царя, хоч це не буде за законом. А якщо я загину, то загину...

17 І пішов Мордехай, і зробив усе, як звеліла йому Естер.

І сталося третього дня, і вбрала Естер царські шати, та й стала на внутрішньому подвір'ї царського дому, навпроти царського дому. А цар сидів на троні свого царства в царському домі навпроти входу до дому.

І сталося, як цар побачив царицю Естер, що стоїть у брамі, то знайшла вона ласку в очах його. І цар простягнув Естері золоте берло, що в руці його, а Естер підійшла й доторкнулася до кінця берла.

І сказав до неї цар: Що тобі, царице Естер? І яке прохання твоє? Якщо побажаєш аж до половини царства, то буде дане тобі!

А Естер відказала: Якщо це цареві вгодне, нехай прийде цар та Гаман сьогодні на гостину, яку я вчиню йому!

І сказав цар: Скоріше покличте Гамана, щоб виконати Естерині слова! І прийшов цар та Гаман у гостину, що вчинила Естер.

І сказав цар до Естери при питті вина: Яке жадання твоє? І буде тобі дане. І яке прохання твоє? Якщо побажаєш аж до половини царства, то буде зроблене!

І відповіла Естер та й сказала: Моє жадання та моє прохання таке:

Якщо знайшла я ласку в царевих очах, і якщо це цареві вгодне, щоб вволити жадання моє й щоб виконати прохання моє, нехай прийде цар та Гаман на гостину, що зроблю їм, і взавтра я зроблю за царевим словом.

І вийшов Гаман того дня радісний та добросердий. Та коли Гаман побачив Мордехая в царській брамі, і він не встав і не затремтів перед ним, то Гаман переповнився лютістю на Мордехая.

10 Та стримався Гаман, і прийшов до свого дому. І послав він покликати своїх приятелів та жінку свою Зереш.

11 І розповів їм Гаман про славу свого багатства, та про численність синів своїх, та про все, як звеличив його цар, і як підняв його понад князів та слуг царевих.

12 І сказав Гаман: А цариця Естер не привела з царем на гостину, яку зробила, нікого, крім мене. І також назавтра я покликаний до неї з царем!

13 Та все це нічого не варте мені цього часу, доки я бачу того юдея Мордехая, що сидить у царській брамі!...

14 І сказала до нього жінка його Зереш та всі його приятелі: Нехай приготують шибеницю, високу на п'ятдесят ліктів, а ранком скажи цареві, і нехай повісять на ній Мордехая, і підеш з царем радісний на гостину! І була приємна та рада для Гамана, і зробив він ту шибеницю.

Тієї ночі втік був сон від царя, і він сказав принести Книгу пам'яток, Хроніки, і вони читалися перед обличчям царським.

І знайдене було написане, що Мордехай доніс на Біґдана та Тереша, двох царських евнухів, зо сторожів порога, що задумували були простягнути руку на царя Ахашвероша.

І сказав цар: Яка честь та гідність зроблена Мордехаєві за це? І сказали цареві отроки, що прислуговували йому: Нічого йому не зроблено...

І спитав цар: Хто на подвір'ї? А Гаман прийшов на зовнішнє подвір'я царського дому, щоб сказати цареві повісити Мордехая на тій шибениці, яку приготовив для нього.

І сказали отроки царя до нього: Ось Гаман стоїть на подвір'ї. І сказав цар: Нехай увійде!

І Гаман увійшов, а цар йому сказав: Що зробити з чоловіком, якому цар хоче чести? І подумав Гаман у серці своїм: Кому ж цар зажадає вчинити честь більше, як мені?

І відповів Гаман цареві: Тому чоловікові, якому цар жадає чести,

нехай принесуть цареву одежу, яку цар зодягав, та коня, що цар їздив на ньому, і щоб була дана царська корона на його голову.

І дати цю одежу та цього коня на руку котрогось із старших князів царевих. І нехай зодягнуть того чоловіка, якому цар жадає чести, і нехай возять його на коні на міській площі, і нехай кличуть перед ним: Так робиться мужеві, якому цар жадає чести!

10 І сказав цар до Гамана: Поспіши, візьми одежу та коня, як казав ти, і зроби так юдеєві Мордехаєві, що сидить у царській брамі. Не пропусти нічого зо всього, що ти говорив!

11 І взяв Гаман одежу та коня, і зодягнув Мордехая, і возив його на міській площі, і кричав перед ним: Так робиться мужеві, якому цар жадає чести!

12 І вернувся Мордехай до царської брами, а Гаман поспішив до дому свого сумний та закривши голову...

13 І розповів Гаман жінці своїй Зереші та всім приятелям своїм усе, що спіткало його. І сказали йому мудреці його та жінка його Зереш: Якщо з юдейського насіння Мордехай, перед яким зачав ти падати, то не переможеш його, бо дійсно впадеш перед ним!...

14 Ще вони говорили з ним, а евнухи царські прибули й поспішили відвести Гамана на гостину, яку зробила Естер.

І прийшов цар та Гаман на гостину цариці Естер.

І сказав цар до Естери також другого дня при питті вина: Яке жадання твоє? І буде тобі дане. І яке прохання твоє? Якщо побажаєш аж до половини царства, то буде зроблено!

І відповіла цариця Естер та й сказала: Якщо знайшла я ласку в очах твоїх, о царю, і якщо це цареві вгодне, нехай буде дане мені життя моє на жадання моє, а народ мій на прохання моє!

Бо продані ми, я та народ мій, на вигублення, на забій та на погибіль... Та коли б ми були продані на рабів та на невільниць, мовчала б я, бо цей утиск був би не вартий царевого занепокоєння...

Тоді сказав цар Ахашверош, і повів до цариці Естери: Хто то він, і де той, що його серце наповнило його відвагою чинити так?

І сказала Естер: Ненависник та ворог це злий Гаман! І Гаман перелякався перед обличчям царя та цариці...

А цар у своїй лютості устав від гостини, і вийшов до палацового саду. А Гаман став просити царицю Естер за життя своє, бо побачив, що загрожує йому лихо від царя...

І цар вернувся з палацового саду до дому пиття вина, а Гаман припав до ліжка, що на ньому була Естер. І цар сказав: Чи хочеш також збезчестити царицю в мене в домі? Як тільки це слово вийшло з царевих уст, то закрили Гаманове обличчя...

І сказав Харвона, один з евнухів перед царевим обличчям: Та ось шибениця, яку зробив Гаман для Мордехая, що говорив добре на царя, яка стоїть у Гамановому домі, висока на п'ятдесят ліктів. І сказав цар: Повісьте його на ній!

10 І повісили Гамана на шибениці, яку він приготовив був для Мордехая, а лютість царева втихла...

Того дня цар Ахашверош віддав цариці Естері дім Гамана, ненависника юдеїв, а Мордехай став перед цареве обличчя, бо Естер виявила, хто він для неї.

І зняв цар свого персня, що забрав від Гамана, та й дав його Мордехаєві, а Естер настановила Мордехая над Гамановим домом.

І Естер далі говорила перед обличчям царя. І впала вона перед його ногами, і плакала та благала його відвернути лихо аґаґ'янина Гамана та задуми його, які задумував був на юдеїв...

І простягнув цар до Естери золоте берло, а Естер устала й стала перед царевим обличчям,

та й сказала: Якщо це цареві вгодне, й якщо знайшла я ласку перед обличчям його, і вгодна ця річ перед царевим обличчям та вгодна я в очах його, нехай буде написано, щоб були повернені ті листи задумів аґаґ'янина Гамана, Гаммедатового сина, що написав був повигублювати юдеїв, які є в царевих округах.

Бо як я могла б дивитися на лихо, що спіткає народ мій, і як я могла б дивитися на загибіль роду свого?

І сказав цар Ахашверош до цариці Естери та до юдеянина Мордехая: Ось я дав Естері дім Гамана, а його повісили на шибениці за те, що простяг був руку свою на юдеїв.

А ви пишіть до юдеїв, як добре в ваших очах, в імені царя, і припечатайте царським перснем, бо листа, що був написаний в імені царя та був припечатаний царським перснем, не можна відмінити.

І були покликані царські писарі того часу, місяця третього, він місяць сіван, двадцять і третього дня в ньому, і було написане все, як наказав був Мордехай, до юдеїв, і до сатрапів, і намісників, і зверхників округ, що від Году й аж до Кушу, сто й двадцять і сім округ, і до кожної округи письмом її, і до кожного народу мовою його, та до юдеїв їхнім письмом та їхньою мовою.

10 І понаписував він листи в імені царя Ахашвероша, і поприпечатував перснем царським, і послав через гінців на конях, які їздять на державних конях, конях баских,

11 що цар дав право юдеям, які живуть у кожному місті, зібратися й стати за своє життя, вигубити, забити та погубити всяке військо народу та округи, що ненавидять їх, дітей та жінок, а здобич по них розграбувати,

12 одного дня по всіх округах царя Ахашвероша, тринадцятого дня дванадцятого місяця, він місяць адар.

13 Відпис цього листа щоб був виданий, як закон, у кожній окрузі, посланий був відкритий для всіх народів, і щоб юдеї були готові на той день помститися на своїх ворогах.

14 Гінці, що поїхали верхи на швидких конях, вийшли, приспішені та пігнані царським словом. А цей наказ був даний у замку Сузи.

15 А Мордехай вийшов з-перед царевого обличчя в царській одежі, блакитній та білій, а на ньому велика золота корона та віссонний і пурпуровий завій. І місто Сузи раділо та тішилося!

16 Юдеям було тоді світло, і радість, і веселість, і честь!

17 І в кожній окрузі та в кожному місті, куди досягає слово царя та закон його, була юдеям радість та веселість, бенкет та свято! І багато-хто з народів краю стали юдеями, бо на них напав страх перед юдеям.

А дванадцятого місяця, він місяць адар, тринадцятого дня в ньому, коли наказ царя та закон його мали бути виконані, дня, коли вороги юдеїв сподівалися запанувати над ними, повернулося те так, що вони, юдеї, запанували над ненависниками своїми,

зібралися юдеї в своїх містах по всіх округах царя Ахашвероша, щоб простягнути руку на тих, що задумували їм лихо, та ніхто не став перед ними, бо страх перед ними напав на всі народи.

А всі зверхники округ, і сатрапи, і намісники, і виконавці царської праці підтримували юдеїв, бо напав на них страх перед Мордехаєм.

Бо Мордехай став великим у царському домі, а вістка про нього покотилась по всіх округах, бо той чоловік, Мордехай, усе ріс.

І били юдеї всіх своїх ворогів, побиваючи мечем, і забиваючи та вигублюючи їх, і робили з своїми ворогами за своєю волею.

А в замку Сузи юдеї позабивали та повигублювали п'ять сотень чоловіка,

і Паршандату, і Далфона, і Аспату,

і Пората, і Адалію, і Арідата,

і Пармашту, і Арісая, і Арідая, і Вайзата,

10 десятьох синів Гамана, Гаммедатового сина, ненависника юдеїв, забили, а на грабунок не простягли своєї руки.

11 Того дня число забитих у замку Сузи прийшло перед цареве обличчя.

12 І сказав цар до цариці Естери: У замку Сузи юдеї позабивали та повигублювали п'ять сотень чоловіка та десятьох Гаманових синів. Що вони зробили в решті царевих округ? І яке жадання твоє? І буде тобі вволене. І яке ще прохання твоє? І буде зроблене.

13 І відповіла Естер: Якщо це цареві вгодне, нехай буде дане юдеям, що в Сузах, також узавтра вчинити за законом цього дня, а десятьох Гаманових синів нехай повісять на шибениці.

14 І сказав цар, щоб було зроблено так, і був даний закон у Сузах, а десятьох Гаманових синів повісили.

15 І зібралися юдеї, що в Сузах, також чотирнадцятого дня місяця адар, і вибили в Сузах три сотні чоловіка, а на грабунок не простягли своєї руки.

16 А решта юдеїв, що жили по царських округах, зібралися та й стали до бою за своє життя, і відпочили від ворогів своїх. І позабивали вони між своїми ненависниками сімдесят і п'ять тисяч, а на грабунок не простягли своєї руки.

17 Це було тринадцятого дня місяця адара, а чотирнадцятого в ньому настав мир, і зробили його днем гостини та радости.

18 А юдеї, що в Сузах, збиралися тринадцятого дня в ньому та чотирнадцятого в ньому, а мир мали п'ятнадцятого дня в ньому, і зробили його днем гостини та радости.

19 Тому то юдеї неогороджених селищ, що сидять по неогороджених містах, роблять чотирнадцятий день місяця адара днем радости й гостини та свята, та днем посилання дарунків один одному.

20 А Мордехай описав ці події, і порозсилав листи до всіх юдеїв, що по всіх округах царя Ахашвероша, до близьких та далеких,

21 щоб вони постановили святкувати чотирнадцятий день місяця адара та п'ятнадцятий день у ньому кожного року,

22 які ті дні, коли юдеї відпочили від ворогів своїх, і як той місяць, коли їм сум обернувся на радість, жалоба на свято, щоб зробити їх днями гостини та радости, і посилання дарунків один одному та дарунків убогим.

23 І прийняли юдеї це, що зачали робити, і про що написав їм Мордехай,

24 що аґаґ'янин Гаман, син Гаммедатів, ненависник усіх юдеїв, замишляв був на юдеїв, щоб вигубити їх, і кидав пура, цебто жеребка, на збентеження їх та на згубу їхню.

25 Та коли прийшла вона, Естер, перед обличчя, царя він наказав листом: Нехай обернеться його злий задум, якого він задумав був на юдеїв, на його голову! І повісили його та синів його на шибениці.

26 Тому то й назвали ці дні: Пурім, від імени пур. Тому то згідно зо всіма словами цього листа, і що вони бачили про це й що трапилося з ними,

27 юдеї постановили й прийняли на себе й на нащадків своїх, та на всіх, хто поєднається з ними, і не відступлять, але щоб святкувати два ті дні кожного року згідно з написаним про них та згідно з їхнім часом.

28 А дні ці мають споминатися та святкуватися в кожному поколінні, у кожному роді, у кожній окрузі, у кожному місті. А ці дні, Пурім, не минуться між юдеями, а пам'ять про них не скінчиться з їхнього насіння.

29 І написала цариця Естер, дочка Авіхаїлова, та юдеянин Мордехай з сильним домаганням другий раз про те, щоб виконувати цього листа про Пурім.

30 І порозсилав він листи до всіх юдеїв, до ста й двадцяти й семи округ Ахашверошового царства, зо словами миру та правди,

31 щоб вони виконували ті дні Пурім у їх означених часах, як постановив про них юдеянин Мордехай та цариця Естер, і як вони самі постановили на себе та на нащадків своїх приписи постів та їхнього голосіння.

32 А Естерин наказ ствердив ці приписи про Пурім, і було це записане в книгу.

10 І наклав цар Ахашверош данину на землю та на морські острови.

А ввесь чин його сили та його лицарських діл, і виразний опис величности Мордехая, що звеличив його цар, ось вони описані в Книзі Хронік царів мідійських та перських.

Бо юдеянин Мордехай був другий по царі Ахашвероші, і великий для юдеїв, і милий для багатьох братів своїх, який шукав добра для народу свого й говорив мир! для всіх нащадків своїх.

Був чоловік у країні Уц, на ім'я йому Йов. І був чоловік цей невинний та праведний, і він Бога боявся, а від злого втікав.

І народилися йому семеро синів та три дочки.

А маєток його був: сім тисяч худоби дрібної, і три тисячі верблюдів, і п'ять сотень пар худоби великої, і п'ять сотень ослиць та дуже багато рабів. І був цей чоловік більший від усіх синів сходу.

А сини його ходили один до одного, і справляли гостину в домі того, чий був день. І посилали вони, і кликали трьох своїх сестер, щоб їсти та пити із ними.

І бувало, як миналося коло бенкетних днів, то Йов посилав за дітьми й освячував їх, і вставав він рано вранці, і приносив цілопалення за числом їх усіх, бо Йов казав: Може згрішили сини мої, і зневажили Бога в серці своєму. Так робив Йов по всі дні.

І сталося одного дня, і поприходили Божі сини, щоб стати при Господі. І прийшов поміж ними й сатана.

І сказав Господь до сатани: Звідки ти йдеш? А сатана відповів Господеві й сказав: Я мандрував по землі та й перейшов її.

І сказав Господь до сатани: Чи звернув ти увагу на раба Мого Йова? Бо немає такого, як він, на землі: муж він невинний та праведний, що Бога боїться, а від злого втікає.

І відповів сатана Господеві й сказав: Чи ж Йов дармо боїться Бога?

10 Чи ж Ти не забезпечив його, і дім його, і все, що його? Чин його рук Ти поблагословив, а маєток його поширився по краю.

11 Але простягни тільки руку Свою, і доторкнися до всього, що його, чи він не зневажить Тебе перед лицем Твоїм?

12 І сказав Господь до сатани: Ось усе, що його, у твоїй руці, тільки на нього самого не простягай своєї руки! І пішов сатана від лиця Господнього.

13 І сталося одного дня, коли сини його та дочки його їли та вино пили в домі свого первородженого брата,

14 то прибіг до Йова посланець та й сказав: Худоба велика орала, а ослиці паслися при них.

15 Аж тут напали сабеї й позабирали їх, а слуг повбивали вістрям меча. І втік тільки я сам, щоб донести тобі...

16 Він ще говорив, аж прибігає інший та й каже: З неба спав Божий огонь, і спалив отару та слуг, та й пожер їх... А втік тільки я сам, щоб донести тобі...

17 Він ще говорив, аж біжить ще інший та й каже: Халдеї поділилися на три відділи, і напали на верблюдів, та й позабирали їх, а слуг повбивали вістрям меча... І втік тільки я сам, щоб донести тобі...

18 Поки він говорив, аж надбігає ще інший та й каже: Сини твої та дочки твої їли та вино пили в домі свого первородженого брата.

19 Аж раптово надійшов великий вітер з боку пустині, та й ударив на чотири роги дому, і він упав на юнаків, і вони повмирали... І втік тільки я сам, щоб донести тобі...

20 І встав Йов, і роздер плаща свого, й обстриг свою голову, та й упав на землю, і поклонився,

21 та й сказав: Я вийшов нагий із утроби матері своєї, і нагий повернусь туди, в землю! Господь дав, і Господь узяв... Нехай буде благословенне Господнє Ім'я!

22 При всьому цьому Йов не згрішив, і не сказав на Бога нічого безумного!

І сталося одного дня, і поприходили Божі сини, щоб стати перед Господом: і прийшов також сатана поміж ними, щоб стати перед Господом.

І сказав Господь до сатани: Звідки ти йдеш? А сатана відповів Господеві й сказав:

І сказав Господь до сатани: Чи звернув ти увагу на раба Мого Йова? Бо немає такого, як він, на землі: муж він невинний та праведний, який Бога боїться, а від злого втікає. І він ще тримається міцно в своїй невинності, а ти намовляв був Мене на нього, щоб без приводу його зруйнувати...

І відповів сатана Господеві й сказав: Шкіра за шкіру, і все, що хто має, віддасть він за душу свою.

Але простягни но Ти руку Свою, і доторкнись до костей його та до тіла його, чи він не зневажить Тебе перед лицем Твоїм?

І сказав Господь до сатани: Ось він у руці твоїй, тільки душу його бережи!

І вийшов сатана від лиця Господнього, та й ударив Йова злим гнояком від стопи ноги його аж до його черепа...

А той узяв собі черепка, щоб шкребти себе. І він сидів серед попелу...

І сказала йому його жінка: Ти ще міцно тримаєшся в невинності своїй? Прокляни Бога і помреш!...

10 А він до неї відказав: Ти говориш отак, як говорить яка з божевільних!... Чи ж ми будем приймати від Бога добре, а злого не приймем? При всьому тому Йов не згрішив своїми устами...

11 І почули троє приятелів Йовових про все те нещастя, що прийшло на нього, і поприходили кожен з місця свого: теманянин Еліфаз, шух'янин Біддад та нааматянин Цофар. І вмовилися вони прийти разом, щоб похитати головою над ним та потішити його.

12 І звели вони здалека очі свої, і не пізнали його... І піднесли вони голос свій, та й заголосили, і роздерли кожен одежу свою, і кидали порох над своїми головами аж до неба...

13 І сиділи вони з ним на землі сім день та сім ночей, і ніхто не промовив до нього ні слова, бо вони бачили, що біль його вельми великий...

По цьому відкрив Йов уста свої та й прокляв був свій день народження.

І Йов заговорив та й сказав:

Хай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: Зачавсь чоловік!

Нехай стане цей день темнотою, нехай Бог з висоти не згадає його, і нехай не являється світло над ним!...

Бодай темрява й морок його заступили, бодай хмара над ним пробувала, бодай темнощі денні лякали його!...

Оця ніч бодай темність її обгорнула, нехай у днях року не буде названа вона, хай не ввійде вона в число місяців!...

Тож ця ніч нехай буде самітна, хай не прийде до неї співання!

Бодай її ті проклинали, що день проклинають, що левіятана готові збудити!

Хай потемніють зорі поранку її, нехай має надію на світло й не буде його, і хай вона не побачить тремтячих повік зорі ранньої,

10 бо вона не замкнула дверей нутра матернього, і не сховала страждання з очей моїх!...

11 Чому я не згинув в утробі? Як вийшов, із нутра то чому я не вмер?

12 Чого прийняли ті коліна мене? І нащо ті перса, які я був ссав?

13 Бо тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочинок

14 з царями та з земними радниками, що гробниці будують собі,

15 або із князями, що золото мали, що доми свої сріблом наповнювали!...

16 Або чом я не ставсь недоноском прихованим, немов ті немовлята, що світла не бачили?

17 Там же безбожники перестають докучати, і спочивають там змученосилі,

18 разом з тим мають спокій ув'язнені, вони не почують вже крику гнобителя!...

19 Малий та великий там рівні, а раб вільний від пана свого...

20 І нащо Він струдженому дає світло, і життя гіркодухим,

21 що вичікують смерти й немає її, що її відкопали б, як скарби заховані,

22 тим, що радісно тішилися б, веселились, коли б знайшли гроба,

23 мужчині, якому дорога закрита, що Бог тінню закрив перед ним?...

24 Бо зідхання моє випереджує хліб мій, а зойки мої полились, як вода,

25 бо страх, що його я жахався, до мене прибув, і чого я боявся прийшло те мені...

26 Не знав я спокою й не був втихомирений, і я не відпочив, та нещастя прийшло!...

І відповів теманянин Еліфаз та й сказав:

Коли спробувать слово до тебе, чи мука не буде ще більша? Та хто стримати зможе слова?

Таж ти багатьох був навчав, а руки ослаблі зміцняв,

того, хто спотикавсь, підіймали слова твої, а коліна тремткі ти зміцняв!

А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло воно і ти налякався...

Хіба не була богобійність твоя за надію твою, за твоє сподівання невинність доріг твоїх?

Пригадай но, чи гинув невинний, і де праведні вигублені?

Як я бачив таких, що орали були беззаконня, та сіяли кривду, то й жали її:

вони гинуть від подиху Божого, і від духу гнівного Його погибають!

10 Левине ричання й рик лютого лева минає, і левчукам вилущаються зуби.

11 Гине лев, як немає здобичі, і левенята левиці втікають.

12 І закрадається слово до мене, і моє ухо почуло ось дещо від нього.

13 у роздумуваннях над нічними видіннями, коли міцний сон обіймає людей,

14 спіткав мене жах та тремтіння, і багато костей моїх він струсонув,

15 і дух перейшов по обличчі моїм, стало дуба волосся на тілі моїм...

16 Він стояв, але я не пізнав його вигляду, образ навпроти очей моїх був, і тихий голос почув я:

17 Хіба праведніша людина за Бога, хіба чоловік за свойого Творця є чистіший?

18 Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголів!

19 Що ж тоді мешканці глиняних хат, що в поросі їхня основа? Як міль, вони будуть розчавлені!

20 Вони товчені зранку до вечора, і без помочі гинуть назавжди...

21 Слава їхня минається з ними, вони помирають не в мудрості!...

Ану клич, чи є хто, щоб тобі відповів? І до кого з святих ти вдасися?

Бо гнів побиває безглуздого, а заздрощі смерть завдають нерозумному!

Я бачив безумного, як він розсівся, та зараз оселя його спорохнявіла...

Від спасіння далекі сини його, вони без рятунку почавлені будуть у брамі!

Його жниво голодний поїсть, і з-між терну його забере, і спрагнені ось поковтають маєток його!

Бо нещастя виходить не з пороху, а горе росте не з землі,

бо людина народжується на страждання, як іскри, щоб угору летіти...

А я б удавався до Бога, і на Бога б поклав свою справу,

Він чинить велике та недослідиме, предивне, якому немає числа,

10 бо Він дає дощ на поверхню землі, і на поля посилає Він воду,

11 щоб поставить низьких на високе, і зміцнити спасіння засмучених.

12 Він розвіює задуми хитрих, і не виконують плану їх руки,

13 Він мудрих лукавством їх ловить, і рада крутійська марною стає,

14 вдень знаходять вони темноту, а в полудень мацають, мов уночі!...

15 І Він від меча урятовує бідного, а з міцної руки бідаря,

16 і стається надія нужденному, і замкнула уста свої кривда!

17 Тож блаженна людина, яку Бог картає, і ти не цурайсь Всемогутнього кари:

18 Бо Він рану завдасть і перев'яже, Він ламає й вигоюють руки Його!

19 В шістьох лихах спасає тебе, а в сімох не діткне тебе зло:

20 Викупляє тебе Він від смерти за голоду, а в бою з рук меча.

21 Як бич язика запанує, сховаєшся ти, і не будеш боятись руїни, як прийде вона.

22 З насилля та з голоду будеш сміятись, а земної звірини не бійся.

23 Бо з камінням на полі є в тебе умова, і звір польовий примирився з тобою.

24 І довідаєшся, що намет твій спокійний, і переглянеш домівку свою, і не знайдеш у ній недостатку.

25 І довідаєшся, що численне насіння твоє, а нащадки твої як трава на землі!

26 І в дозрілому віці до гробу ти зійдеш, як збіжжя доспіле ввіходить до клуні за часу свого!

27 Отож, дослідили ми це й воно так, послухай цього, й зрозумій собі все!

А Йов відповів та й сказав:

Коли б смуток мій вірно був зважений, а з ним разом нещастя моє підняли на вазі,

то тепер воно тяжче було б від морського піску, тому нерозважне слова мої кажуть!...

Бо в мені Всемогутнього стріли, і їхня отрута п'є духа мого, страхи Божі шикуються в бій проти мене...

Чи дикий осел над травою реве? Хіба реве віл, коли ясла повні?

Чи без соли їдять несмачне, чи є смак у білкові яйця?

Чого не хотіла торкнутись душа моя, все те стало мені за поживу в хворобі...

О, коли б же збулося прохання моє, а моє сподівання дав Бог!

О, коли б зволив Бог розчавити мене, простягнув Свою руку й мене поламав,

10 то була б ще потіха мені, і скакав би я в немилосердному болі, бо я не зрікався слів Святого!...

11 Яка сила моя, що надію я матиму? І який мій кінець, щоб продовжити життя моє це?

12 Чи сила камінна то сила моя? Чи тіло моє мідяне?

13 Чи не поміч для мене в мені, чи спасіння від мене відсунене?

14 Для того, хто гине, товариш то ласка, хоча б опустив того страх Всемогутнього...

15 Брати мої зраджують, мов той потік, мов річище потоків, минають вони,

16 темніші від льоду вони, в них ховається сніг.

17 Коли сонце їх гріє, вони висихають, у теплі гинуть з місця свого.

18 Каравани дорогу свою відхиляють, уходять в пустиню й щезають.

19 Каравани з Теми поглядають, походи з Шеви покладають надії на них.

20 І засоромилися, що вони сподівались; до нього прийшли та й збентежились.

21 Так і ви тепер стали ніщо, побачили страх і злякались!

22 Чи я говорив коли: Дайте мені, а з маєтку свого дайте підкуп за мене,

23 і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гнобителевих мене викупіть?

24 Навчіть ви мене і я буду мовчати, а в чім я невмисне згрішив розтлумачте мені...

25 Які гострі слова справедливі, та що то доводить догана від вас?

26 Чи ви думаєте докоряти словами? Бо на вітер слова одчайдушного,

27 і на сироту нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!...

28 Та звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу перед вами неправди.

29 Верніться ж, хай кривди не буде, і верніться, ще в тім моя правда!

30 Хіба в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку, щоб розпізнати нещастя?

Хіба чоловік на землі не на службі військовій? І його дні як дні наймита!...

Як раб, спрагнений тіні, і як наймит чекає заплати за працю свою,

так місяці марности дано в спадок мені, та ночі терпіння мені відлічили...

Коли я кладусь, то кажу: Коли встану? І тягнеться вечір, і перевертання із боку на бік їм до ранку...

Зодяглось моє тіло червою та струпами в поросі, шкіра моя затверділа й бридка...

А дні мої стали швидчіші за ткацького човника, і в марнотній надії минають вони...

Пам'ятай, що життя моє вітер, моє око вже більш не побачить добра...

Не побачить мене око того, хто бачив мене, Твої очі поглянуть на мене та немає мене...

Як хмара зникає й проходить, так хто сходить в шеол, не виходить,

10 не вертається вже той до дому свого, та й його не пізнає вже місце його...

11 Тож не стримаю я своїх уст, говоритиму в утиску духа свого, нарікати я буду в гіркоті своєї душі:

12 Чи я море чи морська потвора, що Ти надо мною сторожу поставив?

13 Коли я кажу: Нехай постіль потішить мене, хай думки мої ложе моє забере,

14 то Ти снами лякаєш мене, і видіннями страшиш мене...

15 І душа моя прагне задушення, смерти хочуть мої кості.

16 Я обридив життям... Не повіки ж я житиму!... Відпусти ж Ти мене, бо марнота оці мої дні!...

17 Що таке чоловік, що його Ти підносиш, що серце Своє прикладаєш до нього?

18 Ти щоранку за ним назираєш, щохвилі його Ти досліджуєш...

19 Як довго від мене ще Ти не відвернешся, не пустиш мене проковтнути хоч слину свою?

20 Я згрішив... Що ж я маю робити, о Стороже людський? Чому Ти поклав мене ціллю для Себе, і я стався собі тягарем?

21 І чому Ти не простиш мойого гріха, і не відкинеш провини моєї? А тепер я до пороху ляжу, і Ти будеш шукати мене, та немає мене...