Beginning
Знущання з Ісуса
19 Тоді Пилат наказав забрати Його й покарати батогами. 2 І воїни, сплівши тернового вінка, наділи його Ісусу на чоло й накинули на Нього багряницю. 3 Вони підходили до Нього, кажучи: «Вітаємо Тебе, Цар Юдейський!»—і били Його по обличчю.
Ісус знову перед Пилатом
4 Пилат знову вийшов і звернувся до юдейських лідерів: «Послухайте, я накажу вивести Його до вас, щоб ви знали, що я не бачу ніякої провини за Ним».
5 І вийшов Ісус, і на Ньому був терновий вінок, а на плечах Його була багряниця. Тоді Пилат мовив: «Ось цей Чоловік!» 6 Побачивши Його, головні священики та варта храму загукали: «Розіпни Його! Розіпни Його!»
«Ви самі беріть Його і розпинайте!—Сказав Пилат.—Бо я не знаходжу ніякої провини за Ним».
7 «Ми маємо Закон, і згідно з ним Він мусить померти, бо назвав себе Сином Божим»,—відповіли юдеї Пилатові. 8 Почувши це, Пилат іще більше злякався. 9 Він знову повернувся до свого палацу й запитав Ісуса: «Звідки Ти?» Але Той йому і слова не відповів. 10 «Ти не хочеш зі мною розмовляти?—Запитав Пилат.—Ти, напевно, знаєш, що я маю владу відпустити Тебе або ж розіп’ясти?»
11 Тоді Ісус сказав: «Не мав би ти ніякої влади наді Мною, якби не була вона дарована тобі Богом. Отже, на тому, хто видав Мене тобі, лежить більший гріх».
12 Після цього Пилат намагався знайти спосіб звільнити Ісуса, та юдеї кричали: «Якщо ти Його звільниш, то це означатиме, що ти не є цезаревим другом! Кожен, хто вдає з себе царя, йде супроти цезаря!» 13 Коли ж Пилат почув це, то вивів Ісуса, а сам сів на суддівське місце, що звалося «Бруківка». По-гебрейському воно звалося «Ґаввата».
14 Було це в п’ятницю перед Пасхою, близько полудня. І сказав тоді Пилат юдеям: «Ось ваш Цар!» І всі закричали: 15 «Забери Його! Забери Його геть! Розіпни Його!»
«Ви хочете, щоб я розіп’яв вашого Царя?»—спитав Пилат. А головні священики відповіли йому: «У нас немає іншого царя, крім цезаря!» 16 Тоді Пилат віддав їм Ісуса на розп’яття. І вони взяли Його під варту.
Розп’яття
(Мт. 27:32-44; Мк. 15:21-32; Лк. 23:26-39)
17 І пішов Ісус, несучи Свій хрест, до місця, що звалося Лобним, арамійською мовою Голгофа. 18 Там Його й розіп’яли, а разом з Ним іще двох по обидва боки, так що Ісус виявився посередині. 19 Пилат звелів зробити напис на табличці й прибити її на хресті. «ІСУС НАЗАРЕТЯНИН. ЦАР ЮДЕЙСЬКИЙ» було там написано.
20 Цей надпис був зроблений арамійською, грецькою та латинською мовами. Та багато юдеїв прочитало його, бо місце, де розіп’яли Ісуса, було недалеко від міста. 21 Та головні юдейські священики сказали Пилатові: «Напиши не „Цар Юдейський”, а так: „Цей Чоловік сказав: Я—Цар Юдейський”».
22 Пилат відповів їм: «Що я написав, те й написав».
23 Розіп’явши Ісуса, воїни взяли Його одяг і розділили на чотири частини, щоб кожному дісталося. Вони взяли також туніку, але вона була без швів—цільна, зіткана зверху до низу. 24 Тоді вони сказали один одному: «Не будемо її рвати, натомість кинемо жереб, кому вона дістанеться». І збулося сказане у Святому Писанні:
«Вони розділили одяг Мій між собою
і кинули жереб на Моє вбрання,
кому воно дістанеться».(A)
Отже, воїни так і зробили.
25 Біля хреста, на якому був розіп’ятий Ісус, стояли Його мати, материна сестра, Клеопова жінка Марія та Марія Маґдалина.
26 Побачивши, що Його матір і учень, якого Він дуже любив, стоять поруч, Ісус промовив до матері: «Жінко, ось твій син». 27 І учневі: «Це твоя мати». І учень узяв її до себе, і жила вона потім у нього.
Смерть Ісуса
(Мт. 27:45-56; Мк. 15:33-41; Лк. 23:44-49)
28 Після цього Ісус, знаючи, що все вже звершено, і щоб виконати сказане у Святому Писанні, сказав: «Мене мучить спрага»[a]. Так здійснилося сказане у Святому Писанні.
29 Там стояла посудина, повна оцту, і воїни, змочивши губку, настромили її на палицю і піднесли до Ісусових уст. 30 Спробувавши трохи оцту, Ісус мовив: «Звершилося!» Тоді, схиливши голову, Він помер.
31 То була п’ятниця. Щоб не залишати тіла на хрестах на суботу, бо та субота була особливо урочиста, вони попросили Пилата, щоб той наказав перебити розіп’ятим ноги[b] і зняти їх. 32 Тож прийшли воїни, поперебивали ноги спочатку одному, а потім другому з тих двох, котрі були розіп’яті разом з Ісусом.
33 Підійшовши до Ісуса, вони побачили, що Він уже помер і не стали робити цього. 34 Але один воїн, узявши спис, проколов Ісусові бік, і з рани бризнули кров і вода. 35 Те засвідчив той, хто бачив це, і свідчення його істинне. Він знає, що каже правду, щоб ви повірили. 36 І здійснилося те, щоб виконати сказане у Святому Писанні: «Жодна кістка Його не буде поламана»(B). 37 І ще сказано у Святому Писанні: «Вони дивитимуться на Того, Кого прокололи списом»(C).
Поховання Ісуса
(Мт. 27:57-61; Мк. 15:42-47; Лк. 23:50-56)
38 Згодом, Йосип із Ариматеї спитав у Пилата дозволу зняти Ісусове тіло з хреста. Він був учнем Ісуса, але тримав це в таємниці, бо боявся юдеїв. Отримавши дозвіл від Пилата, він пішов і зняв Ісусове тіло. 39 З ним був і Никодим, котрий раніше приходив до Ісуса вночі. Він приніс із собою пахощів: суміш мирра з алое, літрів зі сто[c]. 40 І взявши Ісусове тіло, вони загорнули Його в лляне полотно, змащене пахощами; так ховають за юдейським звичаєм. 41 Поруч із місцем, де розіп’яли Ісуса, був сад, а в саду тому була нова могила, в якій нікого не було поховано. 42 Оскільки була п’ятниця і юдеї готувалися до суботнього свята, та й гробниця була поруч, Ісуса там і поклали.
Звістка про Ісусове воскресіння
(Мт. 28:1-10; Мк. 16:1-8; Лк. 24:1-12)
20 Рано-вранці у перший день тижня, ще затемна Марія Маґдалена пішла до гробниці й побачила, що камінь, який затуляв вхід до печери, відсунуто. 2 Прибігши до Симона-Петра й другого учня, якого любив Ісус, вона сказала: «Тіло Господа було забрано з гробниці й нам невідомо, куди Його поклали».
3 Петро з тим учнем одразу ж пішли туди. 4 Вони обоє бігли, але другий учень випередив Петра і прибіг до гробниці перший. 5 Нахилившись, він побачив шматки полотна, що лежали там, але всередину не ввійшов.
6-7 У цей час наспів і Симон-Петро, який біг слідом, і, увійшовши до гробниці, побачив полотняну плащаницю на долівці, а також хустину, що вкривала Ісусову голову. Вона була згорнута й лежала осторонь, окремо від плащаниці. 8 Тоді й другий учень зайшов усередину, той, що прийшов перший, і, побачивши що сталося, повірив. 9 Бо вони все ще не усвідомлювали сказаного у Святому Писанні, що Він має воскреснути з мертвих.
Ісус являється Марії Маґдалені
(Мк. 16:9-11)
10 Після цього учні повернулися додому. 11 Та Марія залишилася біля могили й голосила. Так, плачучи, вона нахилилася, щоб зазирнути всередину, 12 і побачила двох Ангелів, які сиділи, один в головах, інший в ногах того місця, де лежало Ісусове тіло. І були вбрані вони в білі шати. 13 Ангели запитали: «Жінко, чому ти плачеш?» А вона відповіла: «Якісь люди забрали звідси тіло Господа мого, і я не знаю, куди вони поклали Його». 14 Сказавши так, вона обернулася й побачила Ісуса, Який стояв поруч, та не впізнала Його.
15 Ісус тоді й каже: «Жінко, чого ти плачеш? Кого шукаєш?» Марія подумала, що то садівник, і звернулася до Нього: «Шановний добродію, якщо це ти виніс Його, то скажи, куди поклав тіло. Я заберу Його».
16 Ісус гукнув до неї: «Маріє!» Вона тоді, обернувшись, сказала арамійською мовою: «Раввуні!» Це означає: «Вчителю!» 17 Ісус сказав: «Не затримуй Мене, бо Я ще не зійшов до Отця Свого, а йди до братів Моїх[d] і скажи їм: „Я повертаюся до Отця Свого і Отця вашого, до Бога Свого і Бога вашого”». 18 Марія Маґдалена пішла до учнів і сказала їм: «Я бачила Господа». І вона розповіла все, що Він сказав їй.
Ісус являється Своїм учням
(Мт. 28:16-20; Мк. 16:14-18; Лк. 24:36-49)
19 Увечері того ж першого дня тижня зібралися Ісусові учні. Вони надійно замкнули за собою двері через страх перед юдеями. Раптом увійшов Ісус й став між ними, сказавши: «Мир вам!» 20 Промовляючи це, Він показував їм руки і Свій бік. Учні були раді бачити Господа. 21 Тоді Ісус знову сказав їм: «Мир вам! Як Отець Мене послав, так і Я посилаю вас». 22 Мовивши так, він дихнув на них і сказав: «Прийміть Дух Святий. 23 Гріхи людські, які ви прощатимете, буде людям відпущено. Ті ж гріхи, що не прощатимете, не буде відпущено».
Ісус являється Хомі
24 Хоми, одного з дванадцятьох учнів, якого ще звали Близнюком[e], не було разом з усіма, коли приходив Ісус. 25 Тож інші учні сказали йому: «Ми бачили Господа!» А Хома їм відповідає: «Доки не побачу слідів від цвяхів на Його руках, не вкладу своїх пальців туди й не вкладу руки своєї в рану, що в Його боці, не повірю!»
26 Через тиждень Ісусові учні знову були в домі, і Хома був серед них. Хоча двері й були зачинені, як і першого разу, Ісус увійшов, і ставши перед ними, мовив: «Мир вам!» 27 Тоді звернувся до Хоми: «Вклади свого пальця сюди. Подивись на Мої руки. Простягни руку і вклади її до рани у Моєму боці. Перестань сумніватися й повір». 28 І відповів Йому Хома: «Мій Господи й Мій Боже!» 29 Тоді Ісус сказав йому: «Ти повірив, бо побачив Мене. Та блаженні ті, хто не бачили, та повірили».
Чому Іоан написав цю книгу
30 Ісус здійснив іще багато інших чудес у присутності Своїх учнів, про які не написано в цій книзі. 31 Та все це написано, щоб ви могли повірити, що Ісус є Христос, Син Божий, і щоб, повіривши, здобули життя в Його ім’я.
Ісус являється сімом учням
21 Після цього Ісус іще раз явився Своїм учням біля Ґалилейського озера[f]. Ось як це сталося. 2 Якось були разом Симон-Петро, Хома, який звався Дідимом, Нафанаїл з Кани, що в Ґалилеї, обидва сини Зеведеєві, а також іще двоє Ісусових учнів. 3 Симон-Петро й каже: «Я йду ловити рибу». А решта йому: «Ми йдемо з тобою!» Тож вони пішли й сіли в човен, але тієї ночі нічого не зловили.
4 Настав ранок. Ісус прийшов і став на березі, але учні Його не впізнали. 5 І запитав Ісус: «Друзі, впіймали ви щось?» Вони відповіли: «Ні». 6 Тоді Ісус сказав їм: «Закиньте сіть праворуч від човна, то й зловите». Вони закинули, а витягти вже не могли, так багато риби вони впіймали.
7 Тоді улюблений учень Ісуса сказав Петрові: «Це ж Господь!» Почувши, що то був Господь, Петро обв’язався навколо своїм одягом, бо він роздягнувся для риболовлі, й кинувся у воду. 8 Решта учнів допливла до берега в човні, тягнучи за собою сіть із рибою. До берега там було недалеко, метрів зо ста[g].
9 Вийшовши з човна на берег, вони побачили там розкладене вогнище, на якому пеклася риба, а поруч лежав хліб. 10 Ісус сказав їм: «Принесіть трохи риби, тієї, що ви зловили». 11 Симон-Петро увійшов до човна й витяг на берег сітку, повну великої риби. І було там сто п’ятдесят три рибини, та сіть від такої кількості не порвалася.
12 І сказав Ісус: «Ідіть снідати!» І жоден з учнів не наважився запитати: «Хто Ти?»—бо вони знали, що то Господь. 13 Ісус підійшов, узяв хліба й дав їм. Він також дав їм і риби. 14 І це було вже втретє, як Ісус з’явився Своїм учням після того, як Він воскрес з мертвих.
Ісус розмовляє з Петром
15 Коли вже всі поснідали, Ісус запитав Симона-Петра: «Симоне, Іоанів сину, чи любиш ти Мене дужче, ніж усі інші?» Петро відповів: «Так, Господи, Ти знаєш, що я люблю Тебе». Ісус наказав йому: «Подбай про Моїх ягнят»[h].
16 І вдруге Він спитав його: «Симоне, Іоанів сину, чи ти Мене любиш?» Петро відповів: «Так, Господи, Ти знаєш, що я Тебе люблю». Ісус сказав: «Паси овець Моїх».
17 Ісус запитав Петра втретє: «Симоне, Іоанів сину, чи любиш ти Мене?» Петро засмутився від того, що Ісус утретє його спитав: «Чи любиш ти Мене?» Але відповів: «Господи, Ти все знаєш. Ти знаєш, що я Тебе люблю».
І сказав тоді Ісус: «Подбай про овець Моїх. 18 Істинно кажу тобі: коли ти був молодий, ти вдягався сам і йшов, куди тобі заманеться, та постарівши, простягатимеш руки свої і хтось інший одягатиме тебе й вестиме туди, куди ти не схочеш». 19 Сказав Він це, щоб вказати, якою смертю Петро загине, щоб принести славу Господу. Після цих слів Ісус звернувся до Петра: «Іди за Мною».
20 Петро озирнувся й побачив, що за ними йшов улюблений учень Ісуса, той, що під час вечері нахилився до Нього й спитав: «Господи, хто ж той, що зрадить Тебе?» 21 Тож, побачивши його, Петро спитав Ісуса: «Господи, а з ним що буде?» 22 Ісус відповів йому: «Може, Я хочу, щоб він залишився в живих, поки Я не прийду. Що тобі до цього? Ти йди за Мною!»
23 Чутка про те, що той учень не помре, розійшлася поміж братами. Але Ісус не казав, що той учень не помре. Він лише сказав: «Може, Я хочу, щоб він залишився в живих, поки Я не прийду. Що тобі до цього?» 24 Саме цей учень і свідчить про все, він же й написав це, і ми знаємо, що свідчення це правдиве.
25 Багато ще чого Ісус здійснив, і якщо про все написати докладно, то книг було б стільки, що цілий світ, я думаю, не вмістив би всього написаного.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International