Beginning
Господь кличе Павла до Македонії
16 Павло також відвідав Дервію та Лістру, де знаходився послідовник на ім’я Тимофій. Мати його була віруючою юдейкою, а батько греком. 2 Про Тимофія добре говорили браття в Лістрі та Іконії. 3 Павло хотів, щоб Тимофій пішов із ним, тому він зробив обрізання Тимофієві. Це було зроблено заради юдеїв, які мешкали у тієї місцевості, оскільки ті знали, що Тимофіїв батько був греком.
4 Проходячи через інші міста, вони передавали віруючим для послуху настанови, прийняті апостолами й старійшинами в Єрусалимі. 5 Тож церкви міцнішали в вірі, й число віруючих зростало з кожним днем.
Павло в Македонії
6 Павло та його супутники пройшли землю Фриґійську та Ґалатську, але Дух Святий не дозволяв їм проповідувати Слово в Малій Азії. 7 Дійшовши до кордону Мізії, вони збиралися йти до Віфінії, але Дух Ісуса не пустив їх. 8 Тоді, проминувши Мізію, вони прибули до Троади.
9 Вночі Павлові було видіння, в якому якийсь чоловік із Македонії постав перед ним, благаючи: «Прийди до Македонії й допоможи нам». 10 Після цього видіння, ми[a] одразу ж зібралися йти до тієї землі, вирішивши, що то Бог покликав нас проповідувати македонцям Благовість.
Павло й Сила в Македонії
11 Ми відпливли з Троади й попрямували до Самотракії, а наступного дня пристали до Неаполя. 12 Звідти ми пішли до міста Филипи, що було римською колонією та головним містом тієї частини Македонії, і провели там кілька днів.
13 В суботу ми вирушили за міську браму, до річки, сподіваючись, що знайдемо там місце для молитви. Ми сіли й почали розмовляти з жінками, які зібралися там. 14 Серед них була жінка на ймення Лідія. Вона була купчихою, та торгувала багряними тканинами в місті Тіатирі. Вона поклонялася істинному Богу. Лідія слухала нас, і Господь відкрив її серце назустріч тому, що казав Павло. 15 Коли вона та її домашні охрестилися, вона почала благати нас: «Якщо ви вважаєте, що я справді вірую в Господа, то зупиніться в моєму домі». Вона вмовила нас піти до неї.
Павло і Сила у в’язниці
16 Так сталося, що коли ми йшли до місця молитви, нам зустрілася дівчина-рабиня. Вона була одержима духом[b], який давав їй силу передбачати майбутнє. Роблячи це, вона приносила величезний прибуток своїм господарям. 17 Дівчина ходила за Павлом і всіма нами, вигукуючи: «Це слуги Всевишнього Бога! Вони провіщають вам шлях до спасіння!» 18 Так тривало багато днів, і Павла це почало турбувати. Тож він обернувся й промовив до духа: «Наказую тобі іменем Ісуса Христа, вийди з неї!» І він негайно вийшов з дівчини.
19 Коли її господарі побачили, що їхнім сподіванням на прибуток прийшов кінець, вони схопили Павла та Силу й потягли їх на базарну площу, а там передали владі. 20 Коли вони привели Павла та Силу до міської влади, то сказали: «Ці люди—юдеї, вони каламутять усе місто! 21 Вони проголошують звичаї, які для нас, римлян, є протизаконним прийняти або дотримуватися».
22 Весь натовп піднявся проти Павла й Сили. Володарі міста зірвали з апостолів одяг і наказали їх побити. 23 Тяжко побитих, їх кинули до в’язниці й наказали вартовому пильно стерегти їх. 24 Діставши такий наказ, він посадив апостолів у внутрішню камеру, а ноги їхні забив у колодки.
25 Близько опівночі Павло й Сила молилися й співали гімни Богу, а інші в’язні слухали їх. 26 Зненацька стався сильний землетрус, аж захитався фундамент в’язниці. Всі двері раптом розчинилися, а кайдани з усіх в’язнів попадали. 27 Вартовий прокинувся й, побачивши відчинені двері в’язниці, вихопив меча. Він хотів вбити себе, вважаючи, що в’язні втекли, 28 та Павло голосно гукнув: «Не губи себе! Ми всі тут».
29 Тоді вартовий наказав принести світло й кинувся всередину. Затремтівши зі страху, він упав на коліна перед Павлом та Силою. 30 А потім вивів їх і сказав: «Добродії, що мені робити, щоб здобути спасіння?» 31 Вони відповіли: «Вір у Господа Ісуса, і ти будеш спасенний—ти й твої домашні».
32 І апостоли розповіли Слово Господнє йому й усім іншим, хто був у тому домі. 33 Тієї нічної години вартовий узяв їх, обмив їхні рани, й тут же його самого і його родину охрестили. 34 Він привів Павла й Силу до своєї оселі і дав їм поїсти. Він, і вся його родина раділи, бо повірили у Бога.
35 Коли настав ранок, володарі міста послали воїнів, сказавши: «Звільніть тих людей». 36 Тоді вартовий передав ці слова Павлові: «Володарі міста сказали звільнити вас. Отже, виходьте зараз і йдіть з миром». 37 Але Павло відповів воїнам: «Вони прилюдно били нас без суду, хоч ми римські громадяни, потім кинули нас до в’язниці. А тепер вони хочуть випустити нас таємно? Не буде цього! Вони повинні самі прийти й вивести нас із в’язниці».
38 Варта передала ці слова володарям міста. Почувши, що Павло і Сила—римляни, ті перелякалися. 39 Вони прийшли й вибачилися перед Павлом і Силою, а потім вивели їх із в’язниці й попросили залишити їхнє місто. 40 Вийшовши з в’язниці, Павло й Сила попрямували до дому Лідії. Побачивши там братів, Павло і Сила підбадьорили їх, а потім пішли звідти.
Павло й Сила в Солуні
17 Пройшовши через Амфіполь та Аполонію, Павло та Сила прибули до Солуні, де була юдейська синагога. 2 Павло, за своїм звичаєм, пішов туди й протягом трьох субот обговорював з юдеями Святе Писання. 3 Він їм пояснював і доводив, що Христу належало прийняти страждання і що Він мусив воскреснути з мертвих. Павло казав: «А цей Ісус, про Якого я вам розповідаю—то й є Христос». 4 Декого з тих людей вони переконали, й ті приєдналися до Павла та Сили. Багато віруючих греків, і ще чимало знатних жінок долучилося до громади віруючих.
5 Але юдеї, які не повірили в Благовість, сповнені заздрощів, знайшли якихось розбишак з базарної площі, зібрали юрмисько й заходилися підбурювати ціле місто. Вони прийшли до Ясонової оселі, сподіваючись знайти там Павла й Силу, щоб вивести їх до людей. 6 А не знайшовши, потягли Ясона та ще декого з віруючих до міських урядовців. Вони вигукували: «Ці люди, які підбурюють весь світ, зараз прийшли сюди! 7 Ясон прийняв їх у своєму домі. Всі вони чинять супроти цезаревих указів, стверджуючи, що існує інший Цар, Якого вони називають Ісусом».
8 Натовп і міські урядовці були збентежені цими словами. 9 Вони взяли з Ясона та інших заставу й відпустили їх.
Павло й Сила у Верії
10 Тієї ж ночі браття вислали Павла та Силу до Верії. Прибувши туди, Павло та Сила прийшли до юдейської синагоги. 11 Люди в Верії були більш сприйнятливими до Божого вчення, ніж ті у Солуні. Вони сприйняли Послання з великим запалом й щодня вивчали Святе Писання, щоб переконатися, чи правда все те, про що їм казав Павло. 12 Зрештою, багато юдеїв повірило в Господа, а серед них чимало знатних греків: чоловіків і жінок.
13 Коли солунські юдеї довідалися, що Павло проповідує Слово Боже й у Верії, вони також прийшли туди й почали намовляти й підбурювати народ. 14 Тоді браття негайно відправили Павла на узбережжя, а Сила й Тимофій лишились у Верії. 15 Ті, хто супроводжували Павла, привели його до Афін. Перш ніж вони повернулися до Солуні, Павло наказав їм переказати Силі та Тимофію, щоб, як тільки випаде нагода, вони негайно приєдналися до нього.
Павло в Афінах
16 Поки Павло чекав в Афінах Силу й Тимофія, дух його страждав, коли він бачив, що в місті повно бовванів. 17 Щодня він розмовляв у синагозі з юдеями й богобійними греками, а також із тими, кого зустрічав на базарній площі.
18 Деякі філософи, епікурейці та стоїки почали сперечатися з Павлом. Одні з них питали: «Що цей базікало хоче сказати?» Інші казали: «Здається, він проповідує про іноземних богів». Вони казали так, бо Павло проповідував Добру Звістку про Ісуса та воскресіння. 19 Вони запитали Павла: «Чи можна нам узнати, що це за таке нове вчення, про яке ти говориш? 20 Ми чуємо від тебе якісь дивні речі, то хотіли б зрозуміти, що вони означають». 21 (Всі афіняни та іноземці, які жили там, марнували час, переповідаючи щось нове і нечуване).
Промова Павла в Ареопазі
22 Тоді Павло став перед Ареопагом і сказав: «Мужі афінські, як я бачу, ви люди дуже релігійні. 23 Бо коли я ходив і дивився на речі, яким ви поклоняєтеся, то помітив вівтар, на якому було написано: „НЕВІДОМОМУ БОГОВІ”. Отже, ви поклоняєтеся Тому, Кого не знаєте. Це і є Той Бог, Якого я проповідую.
24 Бог, Який створив світ і все, що в ньому є (оскільки Він Господь небес і землі), не живе в рукотворних храмах. 25 Йому не служать людські руки, так ніби Він у чомусь має потребу. Це Він дає кожному з нас життя й дихання і все інше. 26 З одного чоловіка Він створив усі народи, щоб вони заселили цілу землю. Він установив для всіх них терміни і кордони проживання.
27 Він зробив так, щоб вони прагнули Бога, і щоб, можливо, шукаючи, знайшли Його. Адже Він—поруч із кожним. 28 „Ми в Ньому живемо, ми в Ньому рухаємося, ми в Ньому існуємо,—каже дехто із ваших поетів,—бо ми Його діти”.
29 Тож якщо ми Божі діти, ми не повинні вважати, що Він подібний до чогось, що може бути сформоване вмінням або уявою людською. Його не можна створити з золота, срібла або каменя. 30 У минулому ми не знали Бога, і Він не зважав на те незнання, але зараз Господь вимагає, щоб усі люди повсюди покаялися і прийшли до Нього. 31 Бо Він призначив День, коли судитиме світ судом Чоловіка, Якого Він обрав. Бог довів це кожному, воскресивши Того Чоловіка з мертвих».
32 Почувши про воскресіння з мертвих, дехто з присутніх засміявся. Але інші промовили: «Ми б хотіли, щоб ти про все це розповів знову». 33 По цих словах Павло пішов звідти. 34 Деякі з людей приєдналися до нього і повірили. Серед них був Дионісій, член Ареопагу, жінка на ймення Дамара і ще дехто з ними.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International