Beginning

Права апостола

9 Хіба я не вільна людина? Чи ж не апостол я? Хіба я не бачив Ісуса, Господа нашого? Чи не є ви творінням моїм у Господі? ² Навіть якщо я не апостол для інших, то все одно я апостол для вас. Ви ж є печаттю мого апостольства в Господі.

³ Ось мій захист від тих, хто хоче судити мене. ⁴ Чи не маю я права їсти й пити? ⁵ Чи, може, я не маю права взяти собі віруючу дружину, як це зробили інші апостоли й брати Господні, а також і Петро? ⁶ Чи, може, лише Варнава і я мусимо працювати, щоб заробляти на прожиток? ⁷ Який солдат коли служив на своєму власному утриманні? Хто садить виноградник і не їсть плодів його? Або хто доглядає отару і не п’є молока від овець своїх?

⁸ Чи може, це все лише міркування смертної людини? А чи не про те саме сказано в Законі? ⁹ У Законі Мойсеєвому записано так: «Не зав’язуй рота волові, що молотить»^(A). Хіба Бог дбає лише про волів? Звичайно ні! ¹⁰ Чи не говорить Він це заради нас? Так, це було написано заради нас, бо той, хто оре, має орати з надією, і той, хто молотить, має молотити з надією, що одержить частину врожаю.

¹¹ Раз ми посіяли духовне зерно для вашої вигоди, чи така вже велика то буде річ, якщо пожнемо земні блага від вас? ¹² Якщо інші мають право збирати земні блага від вас, то чи не маємо ми більшого права на це? Але ми ніколи не користувалися ним. Навпаки, ми терпимо все, щоб часом не чинити перешкод на шляху Доброї Звістки про Христа. ¹³ Хіба ви не знаєте, що ті, хто працюють в храмі, від святині ж і харчуються? А ті, хто служить біля вівтаря, ділять між собою частину з того, що до вівтаря принесено. ¹⁴ Так само Господь наказував, щоб ті, хто проповідує Добру Звістку, жили з цього.

¹⁵ Я не користувався цим правом. І написав це не для того, щоб мати цю вигоду. Бо мені краще вмерти, ніж дати комусь забрати у мене можливість похвалитися. ¹⁶ Якщо я проповідую Добру Звістку, то не маю чим хвалитися. Це мій обов’язок. І горе мені, якщо не буду проповідувати. ¹⁷ Як би я робив те добровільно, то повинен був одержати нагороду, але в мене не має вибору: я роблю тільки те, що мені довірили виконувати—проповідувати Добру Звістку. ¹⁸ В чому ж тоді моя винагорода? Вона в тому, що я проповідую Добру Звістку і роблю це не за платню; в тому, щоб не користуватися правом, яке я маю, проповідуючи Добру Звістку. ¹⁹ Бо хоч я й вільний від людей, та став рабом усіх, щоб врятувати більше людей. ²⁰ Для юдеїв я став юдеєм, щоб врятувати їх. Для тих, хто підкоряється Закону, я став одним із них (хоч я і не під Законом) для того, щоб врятувати тих, хто підкоряється Закону. ²¹ Для тих, хто без Закону, я став таким, як і вони (хоч і не живу без Закону Божого, бо підкоряюся законові Христовому). І зробив я це, щоб оволодіти ними. ²² Я став немічним для немічних, щоб врятувати їх. Я став усім для всіх, щоб спасти хоча б декого у будь-який спосіб. ²³ Я роблю все це заради Доброї Звістки, щоб стати одним із тих, на кого пошириться її благословення.

Будьте стримані в усьому

²⁴ Хіба ви не знаєте, що всі бігуни біжать на змаганнях, а винагороду одержує один? Тож біжіть так, щоб перемогти й одержати її! ²⁵ Кожен, хто змагається, напружено тренується. Він робить це для того, щоб одержати тлінний лавровий вінок, а ми—щоб одержати вінок нетлінний. ²⁶ Отже, я біжу так, як той, хто має мету перед собою; б’юся так, щоб не просто розмахувати кулаками. ²⁷ Навпаки, я стримую і приборкую тіло своє, щоб, проповідуючи іншим, самому не виявитися відкинутим Богом.

Не будьте схожі на юдеїв

10 Брати і сестри мої, хочу, щоб ви знали, що всі наші прабатьки справді були під хмарою^[a], і всі вони безпечно перейшли через море. ² Всі вони в хмарі і в морі були «хрещені»^[b] в Мойсея. ^3-4 Всі вони їли ту саму духовну їжу і пили той самий духовний напій, бо пили вони з духовної скелі^[c], що йшла слідом за ними. Цією скелею був Христос. ⁵ Та більшість із них не вподобав Господь, і вони загинули в пустелі.

⁶ І це приклад для нас, щоб ми не прагнули злого, як вони. ⁷ Не будьте ідолопоклонниками, як був дехто з них. Бо сказано у Святому Писанні: «Люди посідали, щоб поїсти і попити, а тоді повставали, щоб розважатися»^(B). ⁸ Не будемо віддаватися розпусті, як дехто з них. Бо одного дня від цього двадцять три тисячі полягло!^{[d] 9} Тож не будемо спокушати Христа^[e], як дехто з них робив. Вони були покусані зміями і вмерли^[f]. ¹⁰ Не нарікайте, як дехто з них нарікав і був знищений ангелом смерті^[g]. ¹¹ Все це сталося з ними як приклад нам. І було про це написано, щоб застерегти нас, хто живе після скінчення їхнього віку.

¹² Ось чому той, хто вважає, що міцно стоїть, нехай стережеться, щоб не впасти. ¹³ Вас спіткали ті ж самі спокуси, котрі зазнають усі люди. Та Бог вірний, Він не допустить, щоб ви спокушалися більше, ніж можете витримати. Разом із спокусою Він дасть і полегшення, щоб ви змогли подолати її.

Уникайте служіння бовванам

¹⁴ Тож, любі друзі мої, уникайте служіння бовванам. ¹⁵ Звертаюся до вас як до людей розумних. Судіть самі, про що кажу я. ¹⁶ Чаша благословення^[h], за яку ми дякуємо, чи не є те ознакою того, що ми об’єднані пожертвою крові Христової? Хліб, що ми ламаємо, чи не є ознакою того, що ми об’єднані пожертвою тіла Христова? ¹⁷ Існує один Хліб, і всі ми від одного Тіла, бо ми поєднані тим Хлібом.

¹⁸ Погляньте-но на народ ізраїльський, коли вони їдять пожертви^[i], чи не об’єднані вони тими підношеннями, що на вівтарі?

¹⁹ Що ж я маю на увазі? Що їжа, яка приноситься в жертву бовванам нічого не варта, бо сам бовван—ніщо. ²⁰ Ні, швидше це означає, що люди, приносячи жертви бовванам, роблять це для нечистих духів, а не для Бога. А я не хочу, щоб ви були спільниками нечистих духів. ²¹ Ви не можете одночасно пити з чаші Господньої і нечистих духів; не можете розділяти одночасно їжу Господню і диявольську. ²² Чи прагнемо ми прогнівити Господа?^[j] Хіба ж ми сильніші за Нього?

Робіть усе на славу Богові

²³ «Усе нам дозволено»,—стверджуєте ви. Та не все на користь. «Усе нам дозволено». Та не все допомагає людям стати сильнішими. ²⁴ Нехай ніхто не шукає вигоди для себе, а лише дбає про ближнього свого. ²⁵ Їжте будь-яке м’ясо, що продається на ринку, не питаючи ні про що і без докорів сумління, ²⁶ бо «земля і все, що є на ній, належить Господу»^(C).

²⁷ Якщо хтось із невіруючих запросить вас на обід і ви вирішите піти, то їжте все, що перед вами на столі. Не питайте ні про що і не турбуйтеся про своє сумління. ²⁸ Але якщо хтось скаже вам: «Це м’ясо, що принесли в пожертву бовванам»,—то не їжте його. Не їжте заради того, хто вам про це сказав і заради його сумління.

²⁹ Коли я так кажу, то маю на увазі не власне сумління, а сумління іншого. Бо навіщо дозволяти, щоб моя воля була засуджена чужим сумлінням. ³⁰ Якщо я їм з подякою, то навіщо мене ганьбити за те, за що я дякую Всевишньому?

³¹ Отже, чи ви їсте, чи п’єте, чи ще щось робите—робіть усе на славу Богу. ³² Не будьте перешкодою ні юдеям, ні поганам, ані церкві Божій. ³³ Так само, як я догоджаю всім і в усьому. Я шукаю користі не для себе, а для інших, щоб вони могли спастися.

Доречність молитви

11 Наслідуйте мене, як я наслідую Христа. ² Я хвалю вас за те, що ви завжди пам’ятаєте про мене. Ви наслідуєте вчення, яке я передав вам. ³ Та хочу я, щоб ви знали, що Христос—голова кожному чоловікові, а чоловік—голова жінці. Бог же—голова Христа!

⁴ Кожен чоловік, який молиться або пророкує з покритою головою, ганьбить голову свою. ⁵ Кожна жінка, яка молиться або пророкує з непокритою головою, ганьбить голову свою. Вона вподібнюється поголеній жінці. ⁶ Якщо жінка не покриває свою голову, то це можна порівняти з соромом поголеного волосся. А якщо це так ганебно, коли її голова поголена або пострижена, то нехай вкриває її. ⁷ Чоловікові не слід вкривати голову, бо він є образом і славою Бога. Жінка ж є славою чоловіка. ⁸ Бо не чоловік походить від жінки, а жінка від чоловіка^[k]. ⁹ Не чоловіка було створено заради жінки, а жінку заради чоловіка. ¹⁰ Ось чому жінка має покривати свою голову, визнаючи владу над собою^[l]. Вона має робити це також заради Ангелів.

¹¹ Однак перед Господом жінка залежна від чоловіка так само, як і чоловік залежний від жінки. ¹² Бо як жінка походить від чоловіка, так і чоловік також народжується від жінки. І все це йде від Бога.

¹³ Поміркуйте про це поміж собою: чи личить жінці молитися Богу з непокритою головою? ¹⁴ Та чи природа сама не вчить вас, що це соромно для чоловіка мати довге волосся? ¹⁵ Для жінки ж це слава, бо волосся дане для вкриття голови її. ¹⁶ Деякі люди можуть сперечатися про це. Та ні ми, ані церкви Божі не визнаємо ці звичаї.

Вечеря Господня

¹⁷ Даючи вам наступний наказ, я не хвалю вас, бо ваші зустрічі приносять вам більше шкоди, ніж користі. ¹⁸ По-перше, я чув, що коли ви збираєтеся разом^[m], то серед вас є розбіжності. Та в це неважко повірити, ¹⁹ бо за вашим міркуванням, розділення церкви є ознакою істинних послідовників Христових.

²⁰ На ваших сходинах ви не їсте Господню вечерю^[n]. ²¹ Бо коли ви збираєтеся, то кожен поспішає з’їсти своє: один залишається голодним, а інший впивається. ²² Хіба не маєте ви осель, щоб їсти й пити? Чи, може, ви зневажаєте Божу церкву? Може, ви хочете принизити бідних? Що мені сказати? Чи слід вас хвалити? Тут я вас не хвалитиму.

^23-24 Бо я одержав від Господа знання, які й передав вам. Господь Ісус тієї ночі, коли видали Його на страту, узяв хлібину, та віддавши дяку, розломив його зі словами: «Це тіло Моє, що Я віддаю за вас. Їжте його на спомин про Мене». ²⁵ Після вечері Ісус так само взяв чашу з вином і промовив: «Це вино символізує кров Мою, що засновує Новий Заповіт Божий. Хоч би коли ви пили це вино, робитимете це на спомин про Мене». ²⁶ Щоразу, як їстимете цей хліб і питимете цю чашу вина, будете свідчите про смерть Господню, аж поки Він не прийде.

²⁷ Отож, хто негідно їстиме хліб Господній і питиме Господню чашу вина, винний буде у гріхах проти тіла і крові Господньої. ²⁸ Отже, насамперед, людина повинна позбавитись огидних думок, а вже потім нехай їсть цей хліб і п’є це вино. ²⁹ Бо той, хто їсть і п’є, не визнаючи тих, хто є Господнім Тілом, накликає суд на себе. ³⁰ Ось чому серед вас є чимало слабких та хворих, а багато вже й померло.

³¹ Якщо б ми самі судили себе, то не були б судимі. ³² Коли ж нас судить Господь, Він карає нас, щоб не було нас засуджено разом зі світом. ³³ Тож, брати і сестри мої, коли ви збираєтеся разом, щоб поїсти, то чекайте одне на одного. ³⁴ Якщо ж хто й справді голодний, нехай поїсть вдома, щоб не осудив вас Господь за те, що ви збираєтесь. Інші ж справи я влаштую, коли прийду.