Beginning
Божа Звістка про Христа
15 Зараз я хочу нагадати, брати і сестри мої, про Добру Звістку, що я проповідував вам. Ви її одержали і на ній засновуєте життя своє. 2 Завдяки їй ви врятуєтеся, якщо добре пам’ятаєте те, що я вам проповідував. Якщо ж ні, то марно ви повірили.
3 Я передав вам насамперед те, що сам отримав: Христос прийняв смерть за наші гріхи, як сказано у Святому Писанні. 4 Його було поховано, і Він воскрес на третій день, як сказано у Святому Писанні. 5 Він з’явився Петрові, а потім дванадцятьом апостолам. 6 Після того Він з’явився більш як п’ятистам віруючим одночасно. І більшість із них досі ще живі, хоча дехто вже й помер. 7 Тоді з’явився Він Якову, а після цього і всім апостолам.
8 Нарешті, Він з’явився й мені також, наче якомусь недоноскові. 9 Бо я останній з апостолів. Я навіть не достойний зватися апостолом, бо переслідував Божу церкву. 10 Я—апостол милістю Божою, і Його милосердя до мене не було марним. Навпаки, я працював дуже старанно і впертіше за всіх, хоча не сам я, а милість Божа, яка зі мною, робила це. 11 Тож незалежно від того, чи я проповідую вам, чи хтось із інших апостолів, ми проповідуємо одне. І це саме те, в що ви повірили.
Усі ми воскреснемо з мертвих
12 Та якщо ми проповідуємо, що Христос воскрес із мертвих, то чому ж дехто з вас каже, що ніхто не воскресає з мертвих? 13 Якщо ніхто не воскресає, тоді й Христос не воскрес. 14 А якщо Христос не воскрес із мертвих, то те, що ми проповідуємо—марне, і марна віра ваша. 15 Тоді ми є лжесвідками проти Бога, бо клятвенно засвідчили про Бога, що Він воскресив Христа. А раз ніхто не воскресає з мертвих, тоді ж і Бог не воскресив Христа. 16 Та якщо мертві не воскресають, то й Христос не воскрес із мертвих. 17 А якщо Христос не воскрес, тоді й віра ваша марна, і гріхи ваші залишаються з вами. 18 Тоді ж виходить, що ті, хто вже померли у Христі, загинули.
Запорука воскресіння
19 Якщо ми маємо надію на Христа лише в цьому житті, то ми найнещасніші з усіх людей. 20 Але Христос насправді воскрес із мертвих. Він—первісток тих, хто помер. 21 Бо як смерть прийшла через гріх однієї людини, так і воскресіння з мертвих прийшло через іншу. 22 Я маю на увазі, що всі вмирають через Адама, та завдяки Христу всі знову житимуть.
23 Та кожен матиме свою чергу: Христос був першим, Хто воскрес, а коли Він знову прийде, то воскреснуть й усі ті, хто Йому належить. 24 Тоді настане кінець. Христос знищить усіх правителів, і владу, і силу, та передасть Царство Богу-Отцю. 25 Бо Христос мусить правити, доки Бог не покладе всіх ворогів до ніг Його[a]. 26 І смерть буде знищено, як останнього ворога. 27 Бо: «Він усе впокорене кинув до ніг Його»(A).
І коли сказано, що «все кинуто до Його ніг», то це означає, що Господь підкорив Христу усе, за винятком Себе—Всевишнього Бога. 28 А коли все покориться Христу, тоді й Сам Син буде у владі Божій, Який підкорив усе Христу, щоб Бог був всім у всьому.
29 Інакше, якщо немає воскресіння, що ж робитимуть ті, хто охрестився заради померлих? Якщо мертві ніколи не воскреснуть, то навіщо ж люди хрестилися заради них? 30 Чому й ми повсякчас зустрічаємося з небезпекою? 31 Щодня мені загрожує смерть. І це правда, як і те, брати і сестри мої, що я пишаюся вами в Ісусі Христі, Господі нашому. 32 Коли я бився з дикими звірами в Ефесі, міркуючи як проста людина, чи була б з того користь? Звичайно ні! Якщо мертві не воскресають, то «питимемо й їстимемо, бо завтра помремо!»(B)
33 Не давайте вводити себе в оману. Лихе товариство руйнує добрі звичаї. 34 Отямтеся, поверніться до здорового глузду, як належить, і киньте грішити, бо дехто з вас не знає Бога. Кажу це, щоб присоромити вас.
Яке тіло ми матимемо?
35 Але дехто може спитати: «Як воскресають мертві? Яке тіло вони матимуть?»
36 Дурниці! Те, що садите в землю, не оживе, поки спершу не «помре!» 37 І потім, що ви садите? Адже ви сієте в землю не дозріле «тіло», а просте зерно. Це може бути пшениця або щось інше. 38 Тоді Бог надає йому те тіло, яке Сам вибрав. Він дає кожній зернині її власне «тіло». 39 Тіла живих істот не однакові. Ні, у людей вони одні, а у тварин—зовсім інакші. У птахів ще інші, а у риб іще інші.
40 Є тіла Небесні й земні, але краса Небесних і земних тіл різна. 41 Сонце має одну красу, а місяць і зірки—зовсім іншу. Та краса однієї зірки відрізняється від іншої. 42 Так само буде й тоді, коли мертві воскреснуть: тіло, що сіється у землю—тлінне, а як зросте, буде нетлінним. 43 Воно сіється в неславу, у славу зростає; посіяне в немочі, підніметься у силі. 44 Посіяне тіло є земним, зросле—духовним; якщо є природні тіла, то є й духовні.
45 Ось у Святому Писанні сказано, що перший чоловік, Адам, «став живою істотою»[b].(C) Та останній Адам[c] став життєдайним духом. 46 Не духовна людина була першою, а природна. Потім прийшла духовна. 47 Той перший чоловік вийшов із землі і був земним. Другий прийшов з Неба. 48 Всі земні люди такі ж, як і перша людина, яка вийшла з землі. Небесні ж люди такі, як Той Чоловік Небесний. 49 Як носили ми образ земної людини, так само носитимемо і образ Небесної.
50 Кажу вам, брати і сестри, що тіла й кров не можуть успадквати Царства Божого. Адже тлінне не успадковує нетлінного. 51 Ось послухайте! Відкрию я вам таємницю: не всі ми зазнаємо смерті, але всі будемо змінені. 52 І оком не встигнемо змигнути, як просурмить остання сурма. Коли вона просурмить, мерці повстануть нетлінні, і ми перемінимося.
53 Бо це тлінне тіло мусить одягнутися в нетлінне, і це смертне тіло—в безсмертне. 54 І коли це тлінне тіло вдягнеться у все нетлінне, а смертне тіло—у безсмертне, тоді збудеться те, що написано у Святому Писанні:
56 Жало смерті—це гріх, а сила гріха—Закон. 57 Та дяка Богу, Який дає нам перемогу через Господа нашого Ісуса Христа!
58 Тож, брати і сестри мої любі, будьте твердими й непохитними. Присвятіть себе повністю трудам Господнім. Адже ви знаєте, що труд ваш Господній не марний.
Дбайте про вбогих
16 Щодо підтримки людям Божим, то робіть те, що я наказав робити по церквах галатських. 2 В перший день кожного тижня кожен з вас мусить відкласти щось з прибутку і покласти до скарбниці, щоб не збирати, коли я прийду. 3 Коли ж я прийду, то відправлю вибраних вами людей з листами й дарунками вашими до Єрусалиму. 4 А якщо буде доречно і мені йти, то піду і я з ними.
Павлові плани
5 Прийду я до вас, перетнувши Македонію, бо у планах моїх—побувати там. 6 Можливо, я трохи затримаюся з вами або навіть і перезимую. І тоді ви допоможете мені в подорожі, хоч куди б я йшов. 7 Я не хочу зараз заходити до вас мимохідь, бо сподіваюся деякий час погостювати у вас, якщо буде Господня воля.
8 В Ефесі ж я пробуду до свята П’ятидесятниці, 9 бо зараз є нагода плідно попрацювати, хоч багато хто перешкоджає мені.
Шануйте тих, хто працює для церкви
10 Якщо прийде Тимофій, то подбайте, щоб йому було затишно серед вас, щоб його ніхто даремно не турбував. Бо робить він справу Господню, як і я. 11 Тож нехай ніхто не зневажає його. Відправте його з миром, щоб він міг прийти до мене. Я чекаю його, як і інших братів. 12 Щодо брата нашого Аполлоса, то я дуже радив йому відвідати вас разом з іншими братами. Та не було Божої волі на те, щоб він прийшов зараз. Тож прийде він лише тоді, коли з’явиться нагода.
Павлові побажання
13 Пильнуйте! Будьте непохитні у вірі своїй! Будьте мужні й міцні! 14 Все, що ви робите, робіть з любов’ю.
15-16 Ви знаєте, що родина Степанова була першою віруючою родиною в Ахаї. Вони присвятили себе служінню Божим людям. Тож благаю вас, брати і сестри, щоб ви корилися таким людям і всім, хто єднається з ними в праці і служінні Господу. 17-18 Я радий, що до мене прийшли Степан, Фортунат і Ахаїк, бо вони зайняли достойне місце у відсутність вашу, заспокоївши мій дух і ваш. Шануйте таких людей.
19 Церкви азіатські вітають вас. Акила і Прискилла шлють вам палке вітання у Господі разом із церквою, що збирається в їхньому домі. 20 Всі брати вітають вас. Вітайте одне одного святим поцілунком[d].
21 Я, Павло, пишу ці слова власноручно. 22 Якщо хтось не любить Господа, то нехай проклятий буде. «Прийди Господи, прийди!»[e] 23 Нехай з вами буде благодать Господа Ісуса. 24 Моя любов з вами всіма в Христі Ісусі.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International