Beginning

Вітання галатам

1 Вітання від апостола Павла, не призначеного людьми, ані посланого ними нести Благу Вість. Я апостол владою Ісуса Христа і Бога Отця, Який воскресив Його з мертвих. ² Разом з усіма братами своїми я шлю листа цього церквам галатським^[a].

³ Благодать і мир вам від Бога, Отця нашого, і від Господа Ісуса Христа. ⁴ Він віддав Себе для прощення гріхів наших, щоб визволити нас із того лихого світу, в якому ми живемо. Така воля Бога, Отця нашого. ⁵ Слава Йому на віки вічні! Амінь.

Є лише одна істинна Добра Звістка

⁶ Я здивований, що ви так скоро відвернулися від Господа, Який покликав вас благодаттю Христовою, і звернулися до чогось іншого, ніж істинне Благовістя. ⁷ Насправді ж це зовсім не Благовістя. Деякі люди заплутують вас, перекручуючи Добру Звістку про Христа. ⁸ І якщо проповідь йтиме від аби кого, навіть Ангела Небесного, але вона суперечитиме тому, про що ми проповідували, то хай той проповідник буде проклятий! ⁹ Говорили ми це й раніше, і тепер я знову повторюю: якщо хтось проповідує вам Благовість, відмінну від тієї, що ви прийняли, то нехай він буде проклятий!

¹⁰ У людей я шукаю схвалення, чи в Бога? Чи намагаюсь я догоджати людям? Якщо я догоджав людям, то не був би слугою Христовим.

Павлова сила йде від Бога

¹¹ Браття і сестри, я хочу, щоб ви знали, що Добра Звістка, яку я вам проповідував—не від людей. ¹² Бо я прийняв її не від людини, і не людина мене навчила її, але Ісус Христос явив її мені.

¹³ Ви чули про моє попереднє життя в релігії юдеїв. Ви знаєте, що я жорстоко переслідував церкву Божу, та намагався зруйнувати її. ¹⁴ У своєму служінні юдейській релігії я випереджав багатьох своїх однолітків, бо був надзвичайно відданий ученню своїх прабатьків.

¹⁵ Та Бог, Який вибрав мене ще до мого народження, покликав мене милістю Своєю служити Йому. ¹⁶ Коли Всевишній явив мені Сина Свого, щоб я проповідував Добру Звістку про Нього поміж поганами, я не радився ні з ким з людей. ¹⁷ Не ходив я і до Єрусалиму, до апостолів, які вже були обрані до мене. Натомість я подався до Аравії, а потім повернувся в Дамаск.

¹⁸ Після трьох років я пішов до Єрусалиму, щоб познайомитися з Петром. Провів я з ним п’ятнадцять днів. ¹⁹ І нікого з інших апостолів я не бачив, окрім Якова, брата Господнього. ²⁰ Присягаюся перед Богом, я не брешу про що пишу вам! ²¹ Потім я вирушив до Сирії та Кілікії^[b].

²² Та Христовим церквам, що в Юдеї, я не був відомий особисто. ²³ Вони лише чули, що люди казали: «Цей чоловік, який раніше переслідував нас, зараз проголошує віру, яку колись хотів зруйнувати». ²⁴ І вони славили Бога через мене.

Інші апостоли визнають Павла

2 Через чотирнадцять років я знову пішов до Єрусалиму разом із Варнавою, взявши з собою й Тита^[c]. ² Я відправився туди, оскільки Бог відкрив мені, що я мушу йти. Я приніс людям в Єрусалимі Добру Звістку, яку проповідую поміж поганами. Але поперше, я потайки приніс її тим юдеям, яких ви дуже поважаєте та вважаєте своїми лідерами. Робив я так для того, щоб моя праця, минула і теперішня, не була марною.

³ Титу, який був зі мною, не довелося робити обрізання, хоч він і грек. ⁴ Його змушували бути обрізаним через лжебратів, які таємно вкралися до нас, щоб стежити за свободою, яку ми маємо у Христі. Вони хочуть нас поневолити. ⁵ Та ми не піддалися, й не підкорилися їм, щоб істина Доброї Звістки лишилася для вас.

⁶ Але ті юдеї, кого ви так поважаєте, не додали нічого до Доброї Звістки, яку я проповідую. Хоч би ким вони були для мене—немає жодного значення. Всі люди рівні перед Богом. ⁷ Навпаки, вони визнали, що мені було доручено проповідувати Добру Звістку серед поган, так само, як Петрові—серед юдеїв. ⁸ Бо Той, Хто зробив Петра апостолом серед юдеїв, зробив мене апостолом серед поган. ⁹ Тож Яків, Петро та Іоан, яких ви вважаєте лідерами церкви, визнали, що я отримав дар від Господа нести Добру Звістку. Вони прийняли мене й Варнаву як братів^[d] і погодилися, що ми проповідуватимемо поганам, а вони—юдеям. ¹⁰ Вони просили нас лише пам’ятати про вбогих. Я й сам вже був занепокоєний їхнім становищем і прагну дбати про них.

Павло доводить, що Петро був неправий

¹¹ Та коли Петро прийшов до Антиохії, я відкрито виступив проти нього, бо він був неправий. ¹² Спочатку, Петро відкрито їв та спілкувався із поганами, але коли прибули деякі юдеї від Якова, то Петро відвернувся від них. Він боявся тих євреїв, які вважали, що усім поганам слід обрізатися. ¹³ Інші юдеї також пристали до нього в його лицемірстві, та так, що навіть і Варнава був введений в оману. ¹⁴ Коли я побачив, що вони не поводяться згідно з істиною Доброї Звістки, то перед усіма сказав Петрові: «Коли ти, юдей, живеш, як поганин, а не як юдей, то як же ти можеш примушувати поган дотримуватися юдейських звичаїв?»

¹⁵ Ми, юдеї за народженням, і не належимо до «поган-грішників». ¹⁶ Однак ми знаємо, що людина буде виправдана перед Богом не за те, що дотримується Закону, а за віру^[e] в Ісуса Христа. Тож ми повірили в Ісуса Христа, щоб бути виправданими вірою^[f] в Христа, а не тому, що дотримувалися Закону. Нікого не буде виправдано перед Богом за дотримання Закону.

¹⁷ Поки ми, юдеї, шукаємо виправдання в Христі, ми самі виявляємося грішниками. Тож хіба це означає, що Христос робить нас грішниками? Зовсім ні. ¹⁸ Коли я знову починаю навчати того, від чого відмовився раніше, то стаю грішником. ¹⁹ Бо з допомогою Закону я «вмер» для Закону, щоб жити для Бога. Я був розіп’ятий разом із Христом.

²⁰ Тож я вже не живу, але Христос живе в мені. Я живу нині у своєму тілі вірою^[g] в Сина Божого, Який полюбив мене і віддав Себе заради мене. ²¹ Я не відрікаюся від милості Божої, бо якщо праведність перед Богом досягається через Закон, то Христос помер даремно!

Благословення Боже приходить через віру

3 О нерозумні галати! Хтось зачарував вас, хоча на ваших очах Христа проголосили розіп’ятим! ² Лише одне я хочу дізнатися від вас: чи одержали ви Дух Святий, дотримуючись Закону, чи слухаючи Добру Звістку і повіривши в неї. ³ Чи ви вже такі нерозумні, що життя, яке почали з Духом Святим, зараз намагаєтеся закінчити людськими зусиллями? ⁴ Невже ви стільки вистраждали—і даремно? Сподіваюся, що ні! ⁵ Хіба Бог, Який дарує вам Духа Святого і творить чудеса серед вас, робить усе це через те, що ви дотримуєтеся Закону? Чи може через те, що ви слухали Добру Звістку і повірили в неї?

⁶ У Святому Писанні сказано про Авраама: «Він повірив у Бога, і був цим виправданий перед Ним»^(A). ⁷ Вам слід знати, що ті, хто має віру, є справжніми нащадками Авраамовими. ⁸ У Святому Писанні передрікалося, що Бог виправдає поган завдяки їхній вірі. Він перший виявив Авраамові Добру Звістку: «Всі народи благословенними будуть через тебе»^(B). ⁹ Тож усі, хто вірить, благословенні разом з Авраамом, який повірив.

¹⁰ А хто залежить від Закону, той під прокляттям. Бо як сказано у Святому Писанні: «Прокляті ті, хто не дотримується всього написаного в книзі Закону»^(C). ¹¹ Тож зрозуміло, що нікого не буде виправдано перед Богом через Закон, бо як сказано у Святому Писанні: «Праведний житиме вічно вірою в Господа»^(D).

¹² Закон не оснований на вірі. Навпаки. Як сказано у Святому Писанні: «Для тих, хто під Законом, існує лише один спосіб успадкувати життя: дотримуватися й виконувати усі його заповіді»^[h]. ¹³ Христос звільнив нас від прокляття Закону, взявши прокляття наше на Себе, бо як сказано у Святому Писанні: «Проклятий кожен, хто висить на дереві»^(E). ¹⁴ Христос звільнив нас, щоб благословення Авраамове було дароване поганам через Ісуса Христа, щоб через віру ми отримали обітницю Духа.

Закон і обітниця

¹⁵ Браття і сестри, хочу навести вам приклад із повсякденного життя: ніхто не може ні скасувати угоду між людьми, ні додати щось до неї або ухилятися її після того, як вона була затверджена. ¹⁶ Авраамові та його нащадкові^[i] були дані обітниці. У Писанні не сказано «його нащадкам», як багатьом людям, а одній людині—«і Нащадкові твоєму», яким є Христос. ¹⁷ Ось що я маю на увазі: Закон, що з’явився чотириста тридцять років по тому, не міг скасувати Угоди, яка була підтверджена Богом. Отже, Закон не міг скасувати цю обітницю.

¹⁸ Тож якби благословення Боже залежало від Закону, то не було б воно засновано на обітниці. Бог же дарував його Авраамові через обітницю.

¹⁹ Навіщо ж тоді Закон? Його було дано щоб викрити гріхи, які коїли люди. Він діяв, поки не прийде від Господа саме Той Нащадок Авраама, Якому й була дана обітниця. Закон було проголошено через Ангелів з допомогою Мойсея як посередника. ²⁰ Але ж коли Всевишній дав Свої обітниці, Він зробив це без посередників, бо не потрібні посередники там, де усього одна сторона. Та Бог—єдиний!

Призначення Мойсеєвого Закону

²¹ Чи означає це, що Закон діє проти Божих обітниць? Звісно, ні! Бо якби було даровано Закон, що міг би давати людям нове життя, то праведність Божа прийшла б від цього Закону. ²² Але Святе Писання проголосило, що весь світ перебуває під владою гріха. Отже, обітниця може бути дана вірою тільки тим, хто вірить^[j] в Ісуса Христа.

²³ До приходу цієї віри ми були під охороною Закону—у в’язниці, аж доки не настав час, коли Господь відкрив нам шлях віри. ²⁴ Тож Закон був нашим охоронцем й захисником, та мав привести нас до Христа, щоб ми змогли виправдатися перед Богом вірою своєю. ²⁵ А зараз, коли ця віра прийшла, ми більш не потребуємо, щоб Закон був нашим охоронцем.

²⁶ Усі ви—Божі діти через віру в Ісуса Христа. ²⁷ Бо усі, хто хрестилися в Христі, в Христа одяглися. ²⁸ Тож немає різниці між юдеєм і поганином, рабом і вільною людиною, чоловіком і жінкою, бо всі ви—єдині в Ісусі Христі. ²⁹ І якщо ви належите Христу, то ви—Авраамові нащадки і спадкоємці, згідно з обітницею, даною Авраамові Богом.