Beginning

Іоан бачить Небеса

4 Після того я дивлюсь, а переді мною відчинені двері в Небеса. І голос, який я вже чув перед тим і який звучав як сурма, сказав: «Підійди сюди, Я покажу тобі, що має статися після цього». ² Тоді вмить я опинився під владою Духа. Переді мною на небесах стояв престол, і на ньому Хтось сидів. ³ Той, Хто там сидів, подібний був до коштовного каміння ясписа і сардиса, а навколо престолу сяяла веселка, подібна до смарагду.

⁴ Навколо престолу було ще двадцять чотири трони, та двадцять чотири старійшини сиділи на них. Вони були вбрані у білий одяг, а на головах мали золоті вінці. ⁵ Блискавки, гуркіт, і звуки грому чулися з престолу. Перед ним горіло сім світильників—сім Духів Божих.

⁶ Перед престолом було щось подібне до скляного моря, прозорого, немов кришталь. З чотирьох боків престолу були живі істоти з безліччю очей спереду і ззаду. ⁷ Перша істота була схожа на лева, друга—на бика, у третьої обличчя було, як у людини, а четверта була схожа на орла, що летить. ⁸ І кожна з цих шести істот мала шість крил і була вкрита очима: спереду і ззаду. День і ніч безупинно вони повторювали:

^9-10 І щоразу, коли ці живі істоти складали славу, честь і подяку Тому, Хто сидить на престолі й живе вічно, двадцять чотири старійшини падали долілиць перед Тим, Хто сидить на престолі, і вклонялися Тому, Хто живе віки вічні. Вони складали вінці свої перед престолом, повторюючи:

Сувій з сімома печатками

5 Після того я побачив сувій у правиці Того, Хто сидів на престолі. Надписи на ньому були з обох боків, і був він запечатаний сімома печатками. ² І побачив я могутнього Ангела, який закликав гучним голосом: «Хто гідний зламати печатки та відкрити сувій?» ³ Але нікого не було ні на небі, ні на землі й під землею, хто б міг відкрити сувій і зазирнути в нього. ⁴ Я гірко плакав, бо нікого не знайшлося гідного, хто б спромігся відкрити сувій й зазирнути в нього.

⁵ Тоді один із старійшин сказав мені: «Не треба плакати! Слухай! Лев^[a] із роду Юдиного, з коліна Давидового, переміг. Він може розгорнути сувій і зламати сім печаток».

⁶ Далі я побачив Ягня, Яке стояло перед престолом поміж чотирьох живих істот і старійшин. Воно було немовби заколоте. Ягня мало сім рогів і сім очей, котрі були сімома Божими Духами, посланими в усі землі. ⁷ І тут Воно підійшло і взяло сувій з правиці Того, Хто сидів на престолі. ⁸ Коли ж Воно взяло сувій, чотири живі істоти й двадцять чотири старійшини впали долілиць перед Ягням. У кожного були кіфари й золоті чаші, наповнені пахощами, а пахощі ті—молитви святих людей Божих. ⁹ І заспівали вони нову пісню до Ягняти:

¹¹ Тоді я подивився й почув голоси багатьох Ангелів, які оточили престол, живих істот і старійшин. Їх були тисячі й тисячі—десятки тисяч разів по десять тисяч. ¹² Вони голосно гукали:

¹³ Потому я почув, як кожне створіння на небі, на землі, під землею і в морі—усе, що було там, говорило:

¹⁴ І чотири живі істоти додали: «Амінь!» Тоді старійшини впали долілиць і вклонилися.

Печатки

6 Коли Ягня зламало першу печатку, я почув, як одна з чотирьох живих істот громоподібним голосом сказала: «Прийди!» ² Потім я побачив переді мною білого коня і вершника на ньому, який в руці тримав лук. Йому був даний вінець переможця, і вирушив він розбити ворога, та отримати перемогу над ним.

³ Ягня зламало другу печатку, і я почув, як друга жива істота сказала: «Прийди!» ⁴ Тоді вийшов інший кінь, рудий, мов полум’я. Його вершнику дана була влада позбавляти землю миру й примушувати людей вбивати одне одного. І було йому дано великого меча.

⁵ Коли Ягня розламало третю печатку, я почув, як третя жива істота сказала: «Прийди!» Тоді я глянув, а переді мною стоїть кінь вороний, й вершник на ньому тримає в руці терези. ⁶ Тоді я почув щось на зразок голосу, що долинав від тих чотирьох істот, який говорив: «Одна міра^[b] пшениці за динар, і три міри ячменю за динар. Але не зіпсуй олію та вино!»

⁷ Ягня зламало четверту печатку, і я почув, як голос четвертої живої істоти промовив: «Прийди!» ⁸ Тоді глянув я, а переді мною—блідий кінь. Вершник, який сидів на ньому, був смертю, а за ним слідом йшло пекло. І влада була їм дана над четвертою частиною світу вбивати мечем, голодом, хворобами, та за допомогою диких звірів.

⁹ Коли Ягня розламало п’яту печатку, я побачив під вівтарем душі тих, хто був убитий за вірність Слову Божому і за істину, що вони одержали. ¹⁰ Вони голосно гукали: «Святий та істинний Володарю, скільки ж іще часу до Твого Суду й покарання людей землі за смерть нашу?»

¹¹ Кожному з них було дано білий одяг і сказано їм ще трохи зачекати, доки доповниться число їхніх братів і сестер, слуг Христових, які мали бути вбиті, як і вони.

¹² Коли Ягня зламало шосту печатку, я побачив, як стався великий землетрус. Сонце стало чорним, немов волосяниця, а повен місяць зробився кривавим. ¹³ Зірки з неба попадали на землю, як недозрілі фіґи падають із фіґового дерева від сильного вітру. ¹⁴ Небеса розкололися і скрутилися, немов сувій, а всі гори й острови зсунулися зі своїх місць.

¹⁵ Тоді всі люди: царі земні, правителі, воєначальники, багаті та могутні, раби й вільні, сховалися в печери, та серед скель у горах. ¹⁶ І сказали вони горам і скелям: «Обваліться на нас, і сховайте нас від Того, Хто сидить на престолі, й від гніву Ягняти! ¹⁷ Великий День Їхнього гніву настав, і хто зможе пережити його?»

Сто сорок чотири тисячі відзначено печаткою Бога

7 Після цього, я побачив чотирьох Ангелів, які стояли на чотирьох кутах світу, й стримували вітер, щоб той не міг повіяти на землю, море чи дерева. ² Потім побачив я іншого Ангела, який йшов зі сходу, та ніс печатку Живого Бога. І крикнув він гучним голосом до чотирьох Ангелів, котрим дана була сила руйнувати землю та моря. ³ Він сказав: «Не пошкодьте ні землі, ні моря, ні дерев, доки ми не позначимо слуг нашого Бога печаткою на чолі». ⁴ Потім я почув те число людей, яких було відзначено печаткою; сто сорок чотири тисячі з кожного роду ізраїльського:

Люди Божі перед престолом

⁹ Потім я подивився, а переді мною величезний натовп людей, яких не злічити. Люди з кожної нації, зі всіх племен, народів стояли перед престолом і перед Ягням, вбрані в біле, а в руках у них—пальмове віття. ¹⁰ І гукали вони: «Перемога належить Богу нашому, Який сидить на престолі, і Ягняті!»

¹¹ Всі Ангели стояли навколо престолу, старійшин й чотирьох живих істот. Ангели впали долілиць перед престолом і почали прославляти Бога, ¹² кажучи: «Амінь! Нехай буде благословення, слава, мудрість, дяка, честь, міць і сила нашому Богу на вічні віки. Амінь!»

¹³ Потім один із старійшин запитав мене: «Хто ці люди у білому вбранні? Звідки вони прийшли?»

¹⁴ Я відповів йому так: «Пане, ти знаєш, хто вони».

Тоді він мені сказав: «Це люди, які пройшли через великі страждання; вони омили одяг^[c] свій і вибілили його кров’ю Ягняти. ¹⁵ Ось чому вони перед Божим престолом і прославляють Його день і ніч у Його храмі. Той, Хто сидить на престолі, захистить їх Своєю присутністю. ¹⁶ Ніколи вже не страждатимуть вони від голоду чи спраги, ні сонце не палитиме їх, та ніяка спека не страшна їм. ¹⁷ Бо Ягня, Яке знаходиться біля самого престолу, буде їхнім пастирем і водитиме їх до джерел вод життєдайних. І Бог витре кожну сльозу з їхніх очей».

Сьома печатка

8 Коли Ягня розламало сьому печатку, то на небесах на півгодини запанувала тиша. ² Потім я побачив сімох Ангелів, які стояли перед Богом, і сім сурм було їм дано.

³ Далі підійшов інший Ангел і став біля вівтаря. Він мав золоте кадило, й було йому дано багато ладану, щоб із молитвами всіх святих людей покадити на золотому вівтарі перед престолом. ⁴ І знявся разом із молитвами святих дим кадильний з рук Ангела до Бога. ⁵ Потім Ангел узяв кадило, наповнив його вогнем із вівтаря й кинув на землю. Тоді пролунав грім, здійнявся шум, спалахнули блискавиці й стався землетрус.

Сім Ангелів сурмлять у сурми

⁶ І сім Ангелів, які мали сурми приготувалися сурмити.

⁷ Перший Ангел засурмив, і стався град та вогонь, перемішані з кров’ю, і все те вилилося на землю. Третина землі, дерев й уся зелена трава згоріли у вогні.

⁸ Засурмив другий Ангел, і ніби величезна гора, охоплена вогнем, упала в море, перетворивши третину моря на кров. ⁹ Третина всього живого в морі повмирала й третина кораблів була знищена.

¹⁰ Засурмив третій Ангел у сурму свою, і велика зірка, що сяяла, немов світильник, упала з неба на третину всіх річок та джерел. ¹¹ І ймення зірки тієї—«Полин»^[d]. Тож третина води стала гіркою, та багато людей вмерло від тієї води.

¹² Засурмив у сурму четвертий Ангел, і третина сонця й місяця, й третина зірок були вдарені. Третина їх згасла, і третина дня, а також третина ночі втратили своє світло.

¹³ Потім поглянув я і побачив орла, який летів у височині. Він промовляв гучним голосом: «Горе, горе, горе тим, хто живе на землі, бо три сурми напоготові і засурмлять незабаром три Ангели!»