Beginning

Привітання

1 Вітання від Павла, слуги Божого й апостола Ісуса Христа. Мене було послано поширювати віру Богом обраних людей і сприяти повному пізнанню істини, що пов’язана з відданим служінням Богові, ² і таким чином дати обраним Богом людям надію на вічне життя. Бог, Який не обманює, пообіцяв вічне життя ще до початку часів. ³ У належний час Він відкрив Слово Своє в проповіді, дорученій мені наказом Бога, нашого Спасителя.

⁴ Пишу я до Тита, мого істинного сина у нашій спільній вірі. Благодать і мир тобі від Бога Отця і від Ісуса Христа, Спасителя нашого.

Титова праця на Криті

⁵ Я залишив тебе на Криті ось для чого: щоб ти довів до пуття незакінчене і настановив старійшин у всіх містах, як я тобі наказував. ⁶ Треба поставити людей цілком бездоганних, які мають лиш одну жінку^[a] і діти яких також повинні вірити^[b], і не повинні бути звинуваченими в розпусті й непокорі. ⁷ Старійшина^[c], як той, кому довірена Божа робота, мусить бути бездоганним, незухвалим, врівноваженим, не повинен бути п’яницею, запальним або корисливим. ⁸ Він повинен бути гостинним, розсудливим, має любити все добре, жити праведно, бути побожним, мусить володіти собою. ⁹ Він має твердо дотримуватися правдивого Послання, якого його навчали, щоб заохочувати людей істинним^[d] Словом Божим і спростовувати хибні вчення.

¹⁰ Це дуже важливо, оскільки є багато заколотників, які верзуть нісенітниці і вводять в оману інших. Я кажу особливо про віруючих-юдеїв^[e]. ¹¹ Їх необхідно змусити замовкнути. Вони руйнують цілі сім’ї, навчаючи того, чого не повинні навчати. І роблять це для того, щоб домогтися вигоди нечесним шляхом!

¹² Один із їхніх пророків сказав:

¹³ Це правда. Отже, завжди суворо докоряйте їм, щоб вони стали здоровими в своїй вірі, ¹⁴ і більше не звертали уваги на юдейські міфи чи на заповіді тих, хто відвернувся від істини.

¹⁵ Для чистих усе чисте, а для заплямованих гріхом і невіруючих немає нічого чистого. Їхній розум і сумління опоганені. ¹⁶ Вони твердять, що знають Бога, та вчинками своїми зрікаються Його. Вони гидкі й непокірливі, й довели, що неспроможні ні на які добрі діла.

Дотримуйтеся істинного вчення

2 А ти сам завжди говори лише те, що відповідає істинному вченню. ² Навчай літніх чоловіків мати самовладання, бути поважними, мудрими й стійкими у вірі, любові й терпінні. ³ Також літніх жінок навчай, щоб вони поводилися, як належить святим людям. Вчи їх не бути пліткарками й не зловживати міцними напоями. Вони повинні навчати інших добру, ^4-5 наставляти молодших жінок любити своїх чоловіків і дітей, бути розсудливими й чистими, дбати про своє господарство, бути добрими, коритися чоловікам своїм. І тоді ніхто не зможе ганити Боже Послання.

⁶ Молодих людей так само спонукай бути розсудливими. ⁷ У всьому сам будь взірцем добрих вчинків. У вченні своєму виявляй чесність і серйозність. ⁸ Хай мова твоя буде благотворною, щоб ніхто не зміг її засудити. І тоді ті, хто проти тебе, будуть присоромлені, бо нічого лихого сказати проти нас не зможуть.

⁹ Навчай рабів бути покірливими у всьому своїм панам, догоджати їм і не суперечити. ¹⁰ Навчай їх не красти в панів, а виявляти повну вірність, щоб у всьому вони могли принести честь вченню, що йде від Бога, Спасителя нашого.

¹¹ Бо милість Божа, яка приносить спасіння, виявилася всім людям. ¹² Вона вчить нас, що нам слід відмовитися від безбожності та мирських бажань. Вона вчить, що в цьому світі ми маємо жити розсудливо, праведно і благочесно, ¹³ поки ми чекаємо того благословенного Дня, на який маємо надію, коли виявиться слава нашого великого Бога і Спасителя Ісуса Христа. ¹⁴ Він віддав Себе за нас, щоб врятувати нас від усілякого зла і очистити нас, як людей, які належать лише Йому й ревних до добрих справ.

¹⁵ Розповідай людям про все це. Підбадьорюй і докоряй з повним повноваженням. Не дозволяй нікому зневажати тебе.

Про праведне життя

3 Нагадуй людям, щоб корилися правителям та владі, слухалися їх, щоб були готові до добрих справ, ² не зводили ні на кого наклеп, хай будуть мирними й лагідними, чемними з усіма людьми. ³ Кажу так, бо й ми були колись нерозумні, неслухняні й обдурені. Ми були рабами пристрастей та різноманітних утіх. Ми жили у злобі та заздрощах. Нас ненавиділи, і ми ненавиділи одне одного.

⁸ Це істинні слова. Я хочу, щоб ти говорив про це впевнено, щоб ті, хто повірив у Бога, прагнули чинити добро і те, що гідне хвали й корисне людям.

⁹ Цурайся нерозумних суперечок, різних балачок про родоводи, чвар і сварок про Закон, бо вони безкорисні й марні. ¹⁰ Уникай тих, хто після першого, а потім і другого попередження все ж таки й продовжує чинити розбрат. ¹¹ Бо ти знаєш, що така людина відвернулася від правильного шляху й грішить. Вона сама себе засудила.

Прощання

¹² Коли я пришлю до тебе Артема чи Тихика, то зроби все від тебе залежне, щоб прийти до Никополя і зустріти мене, бо я вирішив там перезимувати. ¹³ Роби все від тебе залежне, щоб допомогти законнику Зині й Аполлосу у всьому, що їм потрібно для подорожі, щоб нічого їм не бракувало.

¹⁴ Наші люди повинні навчитися дбати про те, як творити добро й допомагати усім, хто потребує допомоги, щоб життя їхнє не було безплідне. ¹⁵ Всі, хто зі мною, вітають тебе. Вітай і ти всіх, хто любить нас у вірі. Нехай благодать Божа буде з усіма вами.

Привітання

¹ Вітання від Павла, в’язня заради Ісуса Христа, і Тимофія, брата нашого, Филимонові, дорогому другові нашому і соратнику. ² Також Апфії, сестрі нашій, та Архипові, сподвижнику нашому, і церкві, яка зустрічається в домі твоєму.

³ Благодать і мир вам від Бога, Отця нашого, і від Господа Ісуса Христа.

Любов і віра Филимонова

⁴ Я завжди дякую Богові, згадуючи тебе в своїх молитвах, ⁵ бо я чую про твою віру в Господа Ісуса і любов до всіх святих людей Божих. ⁶ Я молюся, щоб віра, яку ти поділяєш з нами, привела тебе до розуміння всього того доброго^[a], що ми маємо в Христі. ⁷ Брате мій, твоя любов і допомога людям Божим були їм великим надхненням, а для мене—радістю і втіхою.

Прийми Онисима, як брата свого

⁸ Отже, як брат твій у Христі^[b] я можу наважитися вказати тобі, що мусиш робити. ⁹ Але ж я не наказую, а закликаю тебе в ім’я любові. Благаю тебе я, Павло, старий чоловік, а зараз ще й в’язень в ім’я Ісуса Христа. ¹⁰ Я прошу тебе заради сина свого, Онисима, батьком якого я став у в’язниці. ¹¹ Колись він був непотрібний тобі, та зараз він став корисний^[c] не лише тобі, а й мені.

¹² Я посилаю його назад до тебе, але ж мені так важко це робити, ніби я віддаю тобі власне серце. ¹³ Мені б хотілося затримати його тут зі мною, щоб він послужив мені замість тебе, поки я у в’язниці за Добру Звістку. ¹⁴ Та я не хотів нічого робити без твоєї згоди, щоб будь-який добрий вчинок твій був не з примусу, а з твоєї доброї волі.

¹⁵ Можливо, він для того і був розлучений з тобою ненадовго, щоб ти назавжди прийняв його до себе, ¹⁶ вже не як раба, але вище за раба—як свого улюбленого брата. Я дуже люблю його, але ти полюбиш його ще дужче, і не просто як людину, а й як брата в Господі.

¹⁷ Якщо ти вважаєш мене другом своїм, то прийми Онисима, як ти прийняв би мене. ¹⁸ А якщо він чимось скривдив тебе або заборгував щось, то зарахуй це мені. ¹⁹ Я, Павло, пишу це власноручно: я поверну тобі цей борг, не кажучи вже про те, що ти зобов’язаний мені своїм життям. ²⁰ Тож, будь ласка, як справжній учень Господній і брат мій у Христі, задовольни прохання моє^[d]. Зробивши це, ти підбадьориш і підтримаєш серце моє. ²¹ Я пишу тобі, маючи впевненість, що ти послухаєшся, і знаю, що ти зробиш навіть більше, ніж я кажу.

²² Також приготуй, будь ласка, помешкання для мене, бо маю надію, що молитвами вашими повернуся до вас безпечно.

Заключні вітання

²³ Епафрас, мій товариш по ув’язненню в ім’я Христа Ісуса, вітає тебе. ²⁴ Вітають також Марко, Аристарх, Лука і Димас, соратники мої.

²⁵ Нехай благодать Господа Ісуса Христа буде з духом вашим.