Beginning

Сарана

9 П’ятий Ангел засурмив у сурму, і побачив я зірку, що впала з неба на землю. І був даний їй ключ від колодязю, що вів униз до безодні. ² Коли вона відімкнула криницю, що вела до безодні, звідти пішов дим, ніби диміла велетенська піч; тоді сонце й небо почорніли від того диму.

³ З того диму на землю попадала сарана, і сила була дана їй жалити людей, подібно скорпіонам. ⁴ Але ж наказано їй було не завдавати ніякої шкоди ні траві на землі, ні жодній рослині, ані дереву, а тільки людям, у яких немає Божої печаті на чолі. ⁵ І наказ був даний тій сарані: не вбивати людей, але болем мучити їх п’ять місяців. А біль той, як від жала скорпіона. ⁶ І всі п’ять місяців шукатимуть ті люди смерті, але не знайдуть її. Вони благатимуть про смерть, та вона обходитиме їх.

⁷ Сарана ж та схожа була на коней, готових до бою. На головах у неї було щось на зразок золотих вінчиків, а обличчя подібні до людських. ⁸ Волосся сарани нагадувало жіноче, а зуби були, як у левів. ⁹ На грудях у сарани були немовби залізні панцирі, а шум її крил нагадував гуркіт колесниць, що мчать на битву, запряжені багатьма кіньми. ¹⁰ Сарана мала хвости з жалом, як у скорпіонів. І в хвостах тих сили було стільки, щоб мучити людей протягом п’яти місяців. ¹¹ Царем сарани був ангел безодні на ім’я «Аваддон»^[a], гебрейською мовою, а грецькою мовою—«Аполліон» (або «Руйнівник»).

¹² Перше велике лихо минуло. Два інших великих лиха все ще наближаються.

Нові кари

¹³ Шостий Ангел засурмив у сурму свою, і почув я голос, що линув із чотирьох рогів золотого вівтаря, який стояв перед Богом. ¹⁴ І звернувся він до шостого Ангела з сурмою: «Звільни чотирьох Ангелів, прикутих біля річки Євфрат». ¹⁵ Тоді чотирьох Ангелів, які були напоготові саме для цієї години, дня, місяця й року, було звільнено, щоб убити одну третину людства. ¹⁶ Загальна кількість вершників і коней у їхньому війську налічувала двісті мільйонів, і я чув це число.

¹⁷ У видінні моїм я бачив коней й вершників, які виглядали саме так: вони мали вогняно-червоні, синьо-гіацинтові й жовто-сірчані панцирі. Голови коней були схожі на левові, а з пащ у них вилітали вогонь, дим і сірка. ¹⁸ Цими трьома карами—вогнем, димом і сіркою, що вилітали з їхніх пащ, було вбито третину людства. ¹⁹ Сила коней була в їхніх пащах та хвостах, бо хвости їхні були схожі на змій, які жалили й ранили людей.

²⁰ Решта людей, яких не знищили ці кари, не покаялася у своїх вчинках. Вони не перестали поклонятися демонам та бовванам золотим, срібним, мідним, кам’яним та дерев’яним, які не можуть ні бачити, ні чути, ні ходити. ²¹ Не покаялися вони ні у вбивствах, ні в чаклунстві, ні в розпусті, ні в крадіжках.

Ангел із сувоєм

10 Потім я побачив іншого могутнього Ангела, який спускався з небес. Його огортала хмара, а навколо голови сяяла веселка. Обличчя було, як сонце, а ноги, немов вогняні стовпи. ² У руці він тримав маленький розгорнутий сувій. Поставивши праву ногу у море, а ліву на землю, ³ він закричав гучним голосом, що нагадував лев’яче рикання. Коли гукнув він, то сім громів заговорили голосами своїми. ⁴ Коли заговорили сім громів, то приготувався я було писати, але тут почув голос Небесний: «Збережи в таємниці те, що сказали сім громів, не записуй того».

^5-6 Потім Ангел, якого я бачив, котрий стоїть у морі й на землі, підняв правицю до Неба й поклявся Тим, Хто живе вічно, Хто створив небеса з усім існуючим, і землю з усім, що є на ній, і море з усім сущим у ньому: «Затримки більше не буде! ⁷ Коли настане час почути сьомого Ангела, коли він буде готовий засурмити в сурму, тоді й здійсниться таємний Божий Задум—Добра Звістка, яку Він оголосив слугам Своїм—пророкам».

⁸ Потім голос, який я вже чув і який линув з небес, знову заговорив до мене: «Піди й візьми сувій з руки Ангела, який стоїть у морі й на землі».

⁹ Отож пішов я до Ангела й попросив віддати мені маленький сувій. Він відповів: «Візьми і з’їж його. В шлунку твоєму буде гірко, а в роті солодко, як від меду». ¹⁰ Я взяв маленький сувій з руки Ангела і з’їв його. І був він такий солодкий в роті, як мед, а коли я ковтнув його, у моєму шлунку стало гірко. ¹¹ Тоді сказали мені: «Ти повинен знову пророкувати про багато народів, племен, мов і царів».

Два свідки

11 І дано мені ціпок, подібний до жезла, і сказано було: «Встань й обміряй храм^[b] Божий і вівтар, а також порахуй тих, хто там поклоняється. ² Але не враховуй зовнішнє подвір’я, бо віддано його невіруючим. Вони будуть топтати святе місто сорок два місяці.

³ Я дам право двом своїм свідкам, і будуть вони пророкувати тисячу двісті шістдесят днів, і вбрані вони будуть в волосяниці». ⁴ А свідки ці—дві оливи і два світильники, які стоять перед Господом землі. ⁵ І якщо хтось намагатиметься завдати їм шкоди, то вогонь вирветься з їхніх уст і спопелить їхніх ворогів. Кожний, хто спробує завдати їм шкоди, загине саме так. ⁶ У них є сила замкнути небеса, щоб не було дощу, поки вони будуть пророкувати. В них сила над водами: вони можуть перетворити їх на кров. І мають вони силу вдарити землю всілякою карою стільки разів, скільки забажають.

⁷ Як закінчать вони свідчення свої, то дикий звір, який виходить з безодні, нападе на них. Він їх переможе і повбиває. ⁸ Трупи їхні будуть лежати на вулицях цього великого міста, яке символично^[c] зветься Содом і Єгипет, де Господь був розіп’ятий. ⁹ Люди всіх народів, племен, мов і націй будуть дивитися на їхні мертві тіла три з половиною дні і не дозволятимуть поховати їх. ¹⁰ Мешканці землі будуть радіти з цього і веселитися, і надсилати одне одному подарунки, бо ці два пророки мучили жителів землі.

¹¹ Але через три з половиною дні оживляючий Дух Божий увійде в пророків і вони зведуться на ноги. Величезний жах охопить тих, хто побачить це. ¹² А пророки почули голос гучний, що лунав з небес: «Підійдіть сюди!» І піднялися вони в Небеса на хмарі, а вороги їхні спостерігали за ними.

¹³ В цю саму мить стався величезний землетрус, одна десята міста була зруйнована. Сім тисяч людей загинуло під час землетрусу, а решта страшенно перелякалась. І прославили вони Бога Небесного. ¹⁴ Друга кара минулася, але пам’ятайте, що третя надходить.

Сьома сурма

¹⁵ Сьомий Ангел засурмив у сурму й гучні голоси почулися з небес. Вони промовили:

¹⁶ Тоді двадцять чотири старійшини, які сиділи перед Богом на своїх престолах, упали долілиць і почали прославляти Бога, ¹⁷ кажучи:

¹⁹ Тоді Божий храм на небесах розкрився, і видно стало ковчег Його Заповіту^[d] в храмі Його. Тоді спалахнули блискавиці, здійнявся шум, пролунав грім, почався землетрус і посипався великий град.

Жінка і змій

12 І з’явилося на небі велике знамення—жінка, вдягнена в сонце. Під ногами в неї був місяць, а на голові корона з дванадцятьма зірками. ² Жінка була вагітна, і оскільки пологи вже почалися, вона кричала від болю.

³ Потім інше знамення з’явилося на небі. Переді мною виник великий червоний змій з сімома головами й десятьма рогами, і сім корон він мав на головах. ⁴ Хвостом своїм він змів одну третину зірок із неба й скинув їх на землю. Змій стояв перед жінкою, яка от-от мала народити дитину, щоб, тільки-но дитина народиться, зжерти її.

⁵ Вона народила Сина, Якому призначено було залізним жезлом правити народами. І був Він взятий до Бога, до Божого престолу. ⁶ А сама жінка втекла в пустелю, де Бог приготував їй місце, щоб там про неї дбали тисячу двісті шісдесят днів.

Битва

⁷ Тоді почалася битва в небесах: Михаїл^[e] й Ангели його билися зі змієм, а змій бився проти них разом зі своїми ангелами. ⁸ Та не мав він достатньо сили, і втратили вони своє місце на небі. ⁹ Величезного змія було скинуто на землю, того старого змія, який зветься дияволом чи сатаною і який обдурює цілий світ, й ангели його були скинуті разом із ним.

¹⁰ Тоді почув я гучний голос, що линув з неба. Він сказав:

¹³ І як побачив змій, що його скинуто на землю, то кинувся він переслідувати жінку, яка народила хлопчика. ¹⁴ Але жінці було дано два великі орлині крила, щоб могла вона полетіти в пустелю. Там для неї було приготоване місце, де про неї піклуватимуться три з половиною роки, далеко від змія^[f]. ¹⁵ Тоді змій вивергнув з пащі своєї води, подібно річці, щоб затягнути жінку. ¹⁶ Але земля допомогла жінці, бо відкрила уста свої і поглинула воду, вивергнуту з пащі змія. ¹⁷ Тоді дракон страшенно розлютився на жінку й пішов війною на решту її нащадків, тих, хто виконують заповіді Божі й дотримуються істини Ісуса.

¹⁸ І стояв змій на березі моря.