Beginning
Мелхіседек—прообраз Христа
7 Мелхіседек був царем Салема і священиком Всевишнього Бога. Він зустрів Авраама, коли той повертався після перемоги над царями[a]. Того дня Мелхіседек благословив його. 2 Тоді Авраам віддав йому десяту частину всієї своєї здобичі.
Ім’я Мелхіседек означає, по-перше, «цар праведності», а також він був царем Салема, що означає «цар миру». 3 Немає ніяких свідчень про його батька, матір, родовід, про початок і кінець його життя. Подібно Синові Божому, він лишається первосвящеником назавжди.
4 Тож ви бачите, яким великий чоловіком був Мелхіседек. Навіть Авраам, наш патріарх, віддав йому десятину здобичі. 5 І всім нащадкам Левія[b], які ставали священиками, вказано Законом Мойсеєвим брати десятину зі свого народу, тобто з братів своїх, незважаючи на те, що вони також були нащадками Авраама. 6 Мелхіседек не походив від родини Левія, але він узяв десятину з Авраама і благословив того, хто мав обітниці Божі. 7 Та немає сумнівів у тому, що завжди нижчий одержує благословення від вищого. 8 З одного боку, десятину отримують нащадки Левія, тобто смертні люди, а з іншого—Мелхіседек, котрий отримав десятину з Авраама, та про кого проголошено у Святому Писанні, що він живе. 9 Можна навіть сказати, що родина Левія, яка отримує десятину, сплатила десятину Мелхіседеку. 10 Бо Левій тоді ще не був народженим, тобто він був в плоті Авраама, свого прабатька, коли Мелхіседек зустрів його.
Христос—вічний священик
11 Але якщо духовної досконалості можна було досягти завдяки священицтву левитів (на підставі чого Закон був даний людям), то навіщо ж тоді з’являтися ще одному верховному священику, та ще й не такому, як Аарон, а такому, як Мелхіседек? 12 Адже коли змінюється священицтво, то мусить змінюватися й Закон. 13 Той, про Кого все це сказано, належав до іншого роду. З цього роду ніхто ще не служив при вівтарю. 14 Адже добре відомо, що наш Господь Ісус Христос походив з роду Юдиного, а говорячи про це коліно, Мойсей не сказав нічого про священиків.
Христос—священик, подібний до Мелхіседека
15 І це стає ще очевидніше, коли з’являється інший священик, подібний до Мелхіседека. 16 Бо Йому дається цей сан не за людськими законами або за належністю до певної родини. Його зроблено священиком на основі сили вічного життя. 17 Адже ось що сказано про Нього у Святому Писанні: «Священик Ти навіки, як той Мелхіседек»(A).
18 Тож старий Закон вже скасований, тому що він виявився немічним і безкорисним. 19 Бо Закон Мойсея не міг зробити нічого досконалим, але ж нині, нам даровано нову надію, котра наближає нас до Бога.
20 Важливо також і те, що настановлення Ісуса Первосвящеником не сталося без Божої клятви (коли священиками стають інші чоловіки, це відбувається без клятви). 21 А настановлюючи Ісуса, Бог поклявся:
«Господь поклявсь,
і клятви не відмінить:
„Священик Ти навіки”».(B)
22 Тож це означає, що Ісус є запорукою кращого Заповіту усім людям Господнім.
23 Крім того, після смерті, священики не могли виконувати свої обов’язки, й саме через їх було так багато. 24 А оскільки Ісус живе вічно, то служитиме Він священиком повік. 25 Ось чому Він здатний вічно спасати тих, хто через Нього наблизиться до Всевишнього. Адже Він завжди живий, щоб заступатися за них перед Господом.
26 Отже, Ісус—то якраз такий первосвященик, якого ми потребуємо: святий, бездоганний, цнотливий, вільний від впливу грішників і вищий від небес. 27 Йому не треба щодня приносити пожертви, як то роблять ті первосвященики: спершу на спокуту своїх власних гріхів, а потім—гріхів інших людей. Він зробив це раз і за всіх, коли пожертвував Собою. 28 Бо Закон призначає первосвящениками чоловіків, які мають ті ж самі слабкості, що і інші люди. А клятва Божа, котра прийшла після Закону, призначила Сина, створеного досконалим через страждання, первосвящеником навіки.
Ісус—наш Первосвященик
8 Ми говоримо ось про що: ми маємо Первосвященика, Який сидить по праву руку[c] від престолу Божого на небесах. 2 Цей Первосвященик служить у Найсвятішому Місці[d]. То є справжнє місце поклоніння[e], створене не людиною, а Господом.
3 Кожному первосвященику належить приносити дари й пожертви, отже, це було необхідно, щоб і наш первосвященик мав що принести Господу. 4 Якби Він зараз був на землі, то не був би священиком, оскільки існують інші, хто приносить дари згідно з Законом. 5 Служіння їхнє, лише подоба, тінь Небесного. Саме тому Бог застерігав Мойсея, коли той збирався зводити святий намет. Господь сказав йому: «Гляди, зроби все згідно з тим зразком, що був тобі показаний на горі»(C). 6 Та оскільки це так, то священицькі обов’язки, покладені на Ісуса, значно вищі, ніж ті, що покладено на інших священиків. Так само й Нова угода Божа, в якій Він служить посередником, значно вища, ніж попередня. Бо в основі її—кращі обіцянки.
7 Якби та перша угода Бога з людьми була бездоганною, то не було б і потреби в новій. 8 Але Бог докоряв їм, кажучи:
«Настануть дні, коли Я складу Нову Угоду
з людьми Ізраїлю і з Юдиним народом.
9 Їй бути іншою, ніж та,
що з їхніми уклав Я праотцями,
коли за руку їх узяв, щоб вивести з Єгипту.
Бо не лишилися вони вірними Моїй Угоді.
І через те Я відвернувсь від них,—
сказав Господь.—
10 Настануть дні,
коли Я укладу Нову Угоду з ізраїльським народом.
Законом просвітлю Я розум людей,
і на їхніх серцях Я напишу його.
Я буду їхнім Богом, а вони—Моїм народом.
Так сказав Господь.
11 Й тоді не матимуть вони потреби навчать братів чи ближніх
зі словами: „Це Господь”,—оскільки кожен,
від найменшого до найбільшого з них, знатиме Мене.
12 Бо Я прощу їм їхні помилки
і їхні гріхи не буду пам’ятати».(D)
13 Називаючи новою цю Угоду, Бог визнавав, що попередня—застаріла, а все, що стає застарілим і непридатним, скоро зникне.
Доля старозавітних жертв і обрядів
9 Перша угода мала свої обряди й місця поклоніння, створені людьми. 2 Їх було розташовано в наметі. Там стояв свічник і стіл з жертовними хлібами. Ця перша частина намету називалася Святим Місцем. 3 За другою завісою був відділ намету, який називався «Святеє Святих»[f]. 4 В тому відділі були золочений вівтар для кадіння ладану і ковчег Заповіту, весь окутий золотом. А в тім ковчегу—золота посудина з манною і розквітлий Ааронів жезл[g], а також таблиці з Заповітом. 5 Понад ковчегом Херувими слави Божої охороняли місце спокути[h]. Та не будемо зараз про все це так докладно.
6 Коли все це було так влаштовано, священики завжди заходили до першого відділу намету, виконуючи обряд поклоніння[i]. 7 І лише сам первосвященик, лиш раз на рік входив до другого відділу, і то не без крові. Він приносив її за свої власні гріхи й за гріхи людей, заподіяні несвідомо[j]. 8 Отже, Дух Святий показує, що шлях до Святеє Святих ще не був відкритий, доки стоїть перший намет. 9 Все це—символічне і вказує на теперішній час. Це означає, що дари і пожертви, принесені Богу, не можуть зробити того, хто їх приносить, внутрішньо досконалим. 10 Вони обмежуються лише їжею та питвом та обрядовими обмиваннями: все це зовнішні правила, чинні лише для старих часів, доки не одержали ми нового наказу.
Поклоніння за новими обрядами
11 Але тепер прийшов Христос, первосвященик нового добра, яке ми зараз маємо. Він служить у наметі, величнішому й досконалішому—нерукотворному. Він не належить цьому земному світові. 12 Христос приніс кров не козлів і телят, а Свою власну. Він приніс її і з нею ввійшов до Святеє Святих, здобувши вічну спокуту за всіх нас. 13-14 Бо якщо кров козлів і биків або попіл телиці покропили тих, хто був розбещений, і відновили їх до тілесної чистоти, то наскільки ж дієвішою буде кров Христова! Духом Святим приніс Він Себе, бездоганного, Богу в пожертву. Тож Його кров очистить нашу свідомість від злих вчинків, і ми зможемо поклонятися живому Богу.
15 Через це Христос—посередник у новій Угоді між Богом і людьми. Він прийняв смерть, аби принести спокуту людям за гріхи, вчинені в час першої Угоди. Завдяки цьому Христовому посередництву люди, покликані Богом, одержать обіцяну вічну спадщину.
16 Для того, щоб заповіту набути сили, необхідно довести смерть того, хто заповідає. 17 Бо заповіт може діяти лише після смерті заповідника, а поки він живий, заповіт не матиме сили. 18 Ось чому навіть попередній Заповіт не діяв без крові. 19 Бо коли Мойсей оголошував усім людям кожну заповідь Закону, він брав кров телят і козлів, розведену водою, червлену вовну, іссоп[k] і кропив саму Книгу Закону і всіх людей, 20 і казав: «Це кров Угоди, якій Бог наказував вам коритися»(E). 21 Так само він кропив кров’ю і намет, і все, що використовувалося в обрядах поклоніння. 22 Зрештою, за Законом, майже все мусить бути очищене кров’ю. А без кровопролиття не може бути прощення[l].
Христова жертва спокутувала гріхи
23 То було необхідно, щоб подоби речей Небесних були освячені земними пожертвами, але самі Небесні речі повинні бути освячені жертвами досконалішими, ніж ці. 24 Бо Христос ввійшов не до рукотворної святині, подоби справжньої, Він потрапив на самі Небеса, щоб тепер явитися за нас перед Богом.
25 І не для того, щоб знову й знову приносити Себе в жертву. То лиш звичайні первосвященики входять до Святеє Святих щороку з несвоєю кров’ю[m]. 26 Якби й Він так робив, то мусив би приносити Себе в жертву багаторазово від самого сотворіння світу. Ні, Христос прийшов один раз на прикінці часів, щоб знищити гріх, принісши Себе в жертву.
27 Доля людей—померти один раз, і після цього постати перед Судом. 28 Так і Христос приніс Себе в жертву один раз, щоб спокутувати гріхи багатьох людей. І вдруге Він з’явиться, але не для того, щоб знищити гріх, а щоб спасти тих, хто чекає на Нього.
Христова жертва дарує нам очищення
10 У Законі була лише тінь того добра, що має прийти. В ньому немає чіткого відображення справжнього добра. Тож він, з пожертвами, що приносяться з року в рік, ніколи не зробить досконалими тих, хто приходить поклонитися Богу. 2 А якби міг, то чи не перестали б люди приносити ці жертви? Адже ті, хто поклоняються Богу, могли б воднораз і назавжди очиститися й ніколи більше не відчувати вини за свої гріхи. 3 Власне, навпаки, через ті жертви люди згадують про гріхи. 4 Бо ж неможливо цаповою та бичою кров’ю змити гріхи.
5 Через те, коли Христос входив у світ, Він казав:
«Ти не жадав ні пожертви, ні приношення,
лише тіло Ти Мені наготував.
6 Не мав Ти втіхи в спалених пожертвах
та в приношеннях за гріх.
7 Тоді Я сказав: „Ось Я прийшов!
Як сказано про Мене у книзі Закону,
явився Я здійснити Твою волю, о Боже”».(F)
8 Насамперед Він сказав: «Ти не жадав і не мав втіхи з пожертв і підношень, від спалених пожертв та в пожертвах за гріх». (Хоч Закон і вимагав цього). 9 А потім Він сказав: «Явився Я здійснити Твою волю». Отже, Він перше скасовує, щоб установити друге. 10 А саме завдяки волі Божій ми одержали святість. Бо Ісус Христос пожертвував Тілом Своїм навічно.
Христова жертва—досконала
11 Кожен священик стає і щодня виконує свої священицькі обов’язки. Щоразу він приносить такі самі жертви, але вони ніколи не знімають гріхів. 12 А коли Христос приніс одну жертву за гріхи на всі часи, Він зайняв Своє місце по праву руку від Бога. 13 І тепер Він чекає миті, коли вороги Його впадуть до Його ніг[n]. 14 Бо однією жертвою Він приніс досконалість на всі часи для тих, кому дано святість. 15 Про це нам і Дух Святий свідчить. По-перше, Він твердить:
16 «Настануть дні, коли Я укладу Нову Угоду[o]
з моїм народом,—так сказав Господь.—
Законом просвітлю Я серця людей,
і в їхнім розумі Я напишу його».(G)
17 Потім він каже:
«І Я ніколи вже не пам’ятатиму
їхні гріхи і злі вчинки».(H)
18 Там, де гріхи прощені, приносити за них жертви немає потреби.
Рушаймо до Бога
19 Ось чому, брати і сестри, ми маємо впевненість, що потрапимо до Святеє Святих завдяки крові Ісусовій. 20 Ми потрапимо туди новим і живим шляхом, який відкрив нам Ісус крізь завісу, тобто через Тіло Його. 21 Бо ми маємо великого Первосвященика, Який править храмом Божим. 22 Тож наблизимося до Бога зі щирими, повними твердої віри серцями, очищеними від нечистого сумління, омивши тіла свої чистою водою. 23 Будьмо непохитні в тій надії, яку ми маємо, завжди навчаючи інших про неї. Адже ми сповнені віри у те, що Господь виконає усе, що обіцяв.
Підтримуймо одне одного
24 Ми повинні думати одне про одного, та спонукати одне одного до любові й добрих вчинків. 25 Не дамо припинитися нашим зустрічам, як то дехто намагається. Навпаки, підтримуймо одне одного дедалі дужче. Адже ми бачимо, як наближається День.
Не відвертайтеся від Христа
26 Бо якщо ми й далі свідомо грішитимемо після того, як пізнали істину, тоді вже ніякими пожертвами за гріхи нам не очиститися. 27 А буде лише жахливе очікування суду й лютого вогню, що зжере всіх, хто протистоїть Богу. 28 Кожен, хто відмовлявся від Закону Мойсея, був безжалісно відданий на смерть за свідченнями двох або трьох свідків. 29 Уявіть же, наскільки гіршу кару заслуговує той, хто ногами топтав Сина Божого[p], хто нечестивою вважає кров Заповіту, що освятила його, хто зневажав Дух милості! 30 Адже нам відомий Той, Хто сказав: «Мені належить помста, Я відомщу»(I). І ще Він сказав: «Господь судитиме народ Свій»(J). 31 То жахлива річ—отримати покарання від рук живого Бога.
Не втрачайте мужності
32 Пригадайте ті перші дні, коли ви були щойно осяяні світлом Благовісті. Багато боротьби й страждань випало тоді на вашу долю, але ви все витерпіли. 33 Часом вас самих виставляли на привселюдну зневагу й страждання. Іншим разом ви поділяли долю таких же упосліджених. 34 Ви розділяли страждання тих, хто був в ув’язненні, і з радістю сприймали, коли у вас відбирали ваше майно. Бо ви знали, що володієте чимось кращим, таким, що буде з вами завжди.
35 Не полишайте ж мужності своєї, вона принесе вам велику винагороду. 36 Ви мусите бути наполегливі, щоб виконати Божу волю й тоді отримати обіцяне Ним. 37 Бо ось каже Господь:
«Ось вже скоро прийде Той, Кому прийти належить,
й Він не забариться.
38 Праведна людина житиме вірою в Мене.
Якщо ж хто злякаючись, відвернеться від Господа,
той не отримає милості від Мене».(K)
39 Але ми не належимо до тих, хто відвернеться й заблукає. Ні, ми ті люди, які мають віру й спасіння.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International