Beginning

Жінка і звір

17 Тоді один із семи Ангелів, які мали сім чаш, підійшов до мене й сказав: «Ходім, я покажу тобі покарання, на яке засуджена велика розпусниця, котра сидить над багатьма річками. ² Царі світу чинили розпусту з нею, а жителі землі впивалися вином її розпусти».

³ Після того, силою Духу Ангел переніс мене в пустелю. Там я побачив жінку, яка сиділа на червоному звірі, вкритому богозневажливими іменами. І було в нього сім голів і десять рогів. ⁴ Жінка була вдягнена в порфіру й багрянець, приоздоблена золотими прикрасами, коштовним камінням й перлами. В руці вона тримала золотий келих, повний мерзоти й бруду її розпусти. ⁵ На чолі в неї був символічний напис:

«ВЕЛИКИЙ ВАВИЛОН—

МАТІР РОЗПУСНИЦЬ

І ВСЯКОЇ ЗЕМНОЇ ГИДОТИ».

⁶ І побачив я, що жінка ця п’яна від крові святих людей Божих і тих, хто вмер за свідчення їхньої віри в Ісуса. Побачивши її, я дуже здивувався.

Пояснення Ангела

⁷ Тоді Ангел сказав мені: «Чому ти дивуєшся? Я поясню тобі таємницю жінки й звіра з сімома головами й десятьма рогами, який несе її. ⁸ Звір, якого ти бачив, колись був живим, але зараз він мертвий. Та він незабаром вийде з безодні й піде на загибель. Тоді ті, хто живе на землі і чиї імена не вписані у Книгу Життя від самого початку світу, будуть здивовані, коли побачать звіра, який колись був живий, а зараз є мертвий, але ще з’явиться.

⁹ Ось де розум з мудрістю потрібні. Сім голів—це сім пагорбів, на яких сидить жінка. Це також і сім царів. ¹⁰ П’ятеро з них уже померли, один іще править, а один ще не прийшов. Як прийде він, то призначено йому недовго панувати. ¹¹ Звір, котрий був живим, а зараз є мертвий, це і є восьмий цар, який водночас і один із семи. Йде він до загибелі своєї.

¹² Десять рогів, які ти бачив, то десять царів, які ще не почали своє царювання. Але буде дана їм зі звіром влада царська на одну годину. ¹³ Всі вони мають одну мету, і всі віддадуть силу свою і владу звіру. ¹⁴ Вони воюватимуть із Ягням, але Воно, разом із покликаними, вибраними й вірними переможе їх, бо Воно—Господь над панами і Цар над царями».

¹⁵ Потім Ангел сказав мені: «Річки, які ти бачив там, де сидить розпусниця—це народи, нації і мови. ¹⁶ Звір і десять рогів, які ти бачив, ненавидітимуть розпусницю. Вони зруйнують і роздягнуть її, їстимуть тіло її й палитимуть його вогнем. ¹⁷ Адже Бог вклав в їхні серця виконати волю Його: вони погодились віддати звіру владу свою до тих пір, поки не здійсняться Слова Божі. ¹⁸ Жінка, яку ти бачив—це велике місто, що панує над земними царями».

Падіння Вавилона

18 Потім побачив я іншого Ангела, який спускався з небес. І була у нього велика сила, а земля освітилася славою його. ² Він вигукнув могутнім голосом:

⁴ Тоді я почув інший голос, що линув з небес. І мовив він:

Жалобний плач за Вавилоном

⁹ Земні царі, які з нею чинили розпусту й розкошували, будуть плакати й ридати за нею, як побачать дим від її пожежі. ¹⁰ Жах перед муками її триматиме їх подалі від неї. І скажуть вони:

¹¹ Купці всього світу теж заплачуть і затужать за цією блудницею, бо ніхто не купуватиме більше їхніх товарів: ¹² ні золота, ні срібла, ні коштовного каміння, ані перлів, ні лляного, пурпурового, шовкового й багряного вбрання, ні всіх видів пахучого дерева, ні всіляких виробів із слонової кістки, ні дорогої деревини, ні бронзи, ні заліза, ані мармуру, ¹³ ні кориці, ні бальзаму, ні пахощів, ні мирру, ні вина, ні олії, ні доброго борошна і пшениці, ні худоби, ні овець, ні коней і возів, ані рабів чи людських душ! Вони голосно плакатимуть, кажучи:

¹⁵ Купці, які розбагатіли торгівлею в тому місті, триматимуться осторонь, нажахані стражданнями Вавилона. І будуть вони голосити, сумувати й казатимуть:

Всі керманичі і всі, хто плаває морем, і всі моряки, і всі ті, хто з моря живе,—усі трималися осторонь. ¹⁸ Вони бачили дим її полум’я і вигукували: «Яке місто може з цим великим містом зрівнятися?» ¹⁹ Тоді посипали вони голови свої попелом, плакали, тужили й вигукували:

²¹ Тоді могутній Ангел підняв камінь завбільшки з жорно й кинув його в море зі словами:

Радість на небесах

19 Після цього почув я звук гучний, що лунав з небес, немов численний натовп. І люди ті співали:

³ І далі співали вони:

⁴ Тоді двадцять чотири старійшини і чотири живі істоти вклонилися й почали прославляти Бога, Який сидів на престолі. Вони казали:

⁵ Потім з престолу долинув голос, який казав:

⁶ Тоді почув я голос немовби численної громади. Він нагадував шум могутнього водоспаду або сильний гуркоту грому. Ті люди співали:

(Полотно—то праведні вчинки святих людей Божих).

⁹ І сказав мені Ангел: «Запиши: Щасливі ті, кого запрошено на це весільне свято Ягняти». А потім додав: «Це істинні слова Бога».

¹⁰ Тоді я впав до ніг його, щоб поклонитися йому, але він сказав: «Не роби цього! Я такий же слуга, як ти, й брати і сестри твої, хто має істинне свідчення Ісуса. Вклоняйтеся Богу! Бо свідчення Ісуса—то дух пророцтва».

Вершник на білому коні

¹¹ Тоді побачив я, як розкрилися Небеса і з’явився переді мною білий кінь, а на ньому Вершник, ім’я Якому Вірний та Істинний, бо справедливий Він, коли судить і коли воює. ¹² Очі Його були немов палаюче багаття, а на голові багато вінців. Й імені, що написане на Ньому, не знає ніхто, крім Нього Самого. ¹³ Вбраний Він був в одяг, просякнутий кров’ю. Ім’ям Його називали таким: «Слово Боже».

¹⁴ Війська Небесні, вбрані в чистий, білий й лляний одяг, їхали слідом за Ним на білих конях. ¹⁵ Гострий меч був в устах Його, щоб бити поган. Він буде правити ними залізним жезлом, і почавить виноград в чавилі страшного гніву Всемогутнього Бога. ¹⁶ На вбранні Його і на стегні було написане ім’я:

«ЦАР ЦАРІВ І ВОЛОДАР ВОЛОДАРІВ».

Знищення звіра і лжепророка

¹⁷ Тоді побачив я Ангела, який стояв на сонці. Гучним голосом закликав він усіх птахів, що шугали в піднебессі: «Злітайтесь на велике Боже свято, ¹⁸ щоб ви могли їсти тіла царів, генералів і славних мужів, й тіла коней і вершників, й тіла всіляких людей: вільних і рабів, великих і малих».

¹⁹ І побачив я звіра і царів світу цього разом з їхніми військами, зібраними на битву проти Вершника на білому коні та Його війська. ²⁰ Але звіра було схоплено разом із лжепророком, який в його присутності творив чудеса. Чудесами він обдурював тих, на кому було те тавро звіра і хто вклонявся його образу^[d]. Обох живцем було вкинуто у вогняне сірчане озеро. ²¹ Решту було вбито мечем, що стримів з уст Вершника на білому коні, а птахи всі вдосталь наїлися їхнього тіла.