Beginning

Живіть у вірі

5 Ми знаємо, що коли наша земна оселя (наші тіла), буде зруйнована, ми матимемо дім, дарований Богом, житло на небесах, вічне і нерукотворне. ² Тим часом, ми втомлені від земного тіла, та прагнемо вдягнутись у нашу Небесну оселю. ³ Та вдягнувши його, ми ніколи не будемо голими. ⁴ Бо ті з нас, хто перебуває в своєму земному тілі, зітхають і стогнуть. Ми не хочемо позбутися цього земного вбрання, ми радше хотіли б носити новий, Небесний одяг поверх цього, щоб те, що смертне, було поглинуте життям.

⁵ І створив нас для цього Бог, і дав нам Дух, як запоруку Своєї обіцянки майбутнього життя. ⁶ Тож ми завжди впевнені, бо знаємо, що поки ми вдома в тілах своїх, ми далекі від дому нашого з Господом. ⁷ Бо живемо згідно з тим, у що віримо, а не з тим, що бачимо. ⁸ Ми впевнені, повторюю, і воліємо покинути нашу оселю в тілі й оселитися в домі Господа. ⁹ І тому ревно прагнемо догодити Йому як у земному тілі, так і в оселі Господа нашого.

¹⁰ Бо всі ми маємо постати перед престолом Христовим для Його суда. І тоді кожен отримає те, що заслуговує, відповідно до того, що він робив, перебуваючи у своєму тілі—добро чи зло.

Любов Христа панує над нами

¹¹ Знаючи, що то значить боятися Господа, ми переконуємо людей прийняти істину. Бог знає все про нас, але я сподіваюсь, що в серцях ваших ви теж знаєте нас. ¹² Ми не вихваляємося знову перед вами. Ми просто хочемо, щоб ви мали підстави пишатися нами. Тоді ви знатимете, що відповісти тим, хто вихваляється своєю зовнішністю, та не звертає уваги на те, що в серці.

¹³ Бо якщо ми безумні, то це для Бога. Якщо ж у здоровому глузді, то для вас. ¹⁴ Любов Христова панує над нами, бо ми усвідомлюємо, що одна Людина померла заради всіх, і тому всі померли. ¹⁵ І Він помер заради всіх, щоб живі не жили більше заради себе, а щоб ми жили заради Того, Хто помер і воскрес із мертвих для них. ¹⁶ Тому віднині ми ні про кого не думаємо як мирські люди. Хоч колись ми й про Христа думали так, проте більше так не думаємо. ¹⁷ Отже, хто перебуває в Христі, той є вже новим створінням^[a]. Старе минуло, а нове настало!

¹⁸ І все це йде від Бога, Який примирив нас із Собою через Христа. Він уповноважив нас служити примиренню людей з Богом. ¹⁹ І зміст послання нашого в тому, що Бог примирив світ з Собою в Христі, незважаючи на людські гріхи. Він довірив нам Слово примирення людей з Богом. ²⁰ Отож ми є посланцями Христа. Бог звертається до вас через нас. Від імені Христа ми благаємо: «Примиріться з Богом». ²¹ Того, хто не знав гріха^[b], Бог зробив жертвою за гріх^[c], щоб через Нього ми могли стати праведними перед Богом.

Павлові труднощі

6 Ми працюємо разом з Богом. Тож благаємо вас усіх: не змарнуйте благодаті Божої, яку ви одержали. ² Адже каже Він:

Послухайте! Тепер і є сприятливий час. Прийшов День Порятунку.

³ Ми нікому не прагнемо перешкоджати, щоб служіння наше ніхто не ганив. ⁴ Навпаки, у всьому ми пропонуємо себе, як і мусять слуги Божі, терпляче зносячи випробування, лихо і страждання. ⁵ Ми терпляче зносимо побиття, в’язниці, розруху, тяжку працю, безсонні ночі й голод. ^6-7 Чистотою своєю, своїми знаннями, терпінням і добротою ми показуємо, що ми слуги Божі. І запорука нам—Дари Духа Святого і наша щира любов, слово правди і сила Божа. Праведне життя приготувало нас до боротьби з усілякими нападами.

⁸ Деякі люди шанують і хвалять нас, а інші—ганять і ображають. Нас вважають шахраями, але ми завжди дотримуємося правди. ⁹ Кажуть, що ніхто нас не знає, але ми відомі всім. Кажуть, що ми помираємо, але дивіться! Ось ми живі! Кажуть, що нас покарали, але нас ще не стратили. ¹⁰ Кажуть, що ми засмучені, але ми завжди раді. Нас вважають бідняками, але ми стількох людей зробили багатими! Вважають, що ми нічого не маємо, та ми володіємо всім.

¹¹ Коринтяни! Ми вільно говоримо з вами, наші серця відкриті для вас. ¹² Ми не відмовляємо вам у своїй любові. Це ви скупі на любов до нас. ¹³ Звертаюся до вас, як до дітей своїх: відкрийте серця нам, як ми відкрили вам.

Ми—храм Божий

¹⁴ Не будьте такими, як ті невіруючі, бо що спільного між праведністю і беззаконням? Або що спільного має світло з темрявою? ¹⁵ Яка згода може бути між Христом і сатаною?^[d] Що спільного у віруючого з невіруючим, ¹⁶ між Божим храмом^[e] і бовванами? Ми ж бо—храм живого Бога. Так сказано Всевишнім:

7 Любі друзі! Маючи такі обітниці від Господа, ми мусимо очиститися від усілякої мерзоти тіла й духа, довершуючи свою святість, тому, що ми шануємо Бога.

Павлова радість

² Відкрийте нам серця ваші, бо ми нікого не скривдили, нікого не звели, нікого не обдурили. ³ Кажу це не для того, щоб осудити вас. Я й раніше казав, що ви—в серцях наших. Ми раді жити й вмерти разом з вами. ⁴ З вами я сповнений упевненості й втіхи. Я пишаюся вами і переповнююся радістю у всіх наших стражданнях.

⁵ Навіть коли ми прийшли до Македонії, то не мали відпочинку. Біди чекали на нас усюди: зовнішня боротьба і внутрішні страхи. ⁶ Та Бог, Який втішає принижених, утішив і нас приходом Тита. ⁷ І не лише його приходом, а й тією радістю, що він знайшов у вас. Він розповів нам про те, як ви хочете побачити нас, як засмучені тим, що скоїли, як турбуєтеся про мене. Тож радість моя була ще більшою.

⁸ Хоч і засмутив вас своїм листом, та я не шкодую, що написав його. І навіть якщо раніше шкодував, то зараз бачу, що він засмутив вас лише тимчасово. ⁹ Отже, я зараз дуже радий—не через те, що засмутив вас, а тому, що смуток змусив вас розкаятися. Бо засмучені ви були печаллю, бажаною Богу. Отже, шкоди від нас не було. ¹⁰ Смуток, бажаний Богу, приносить людям каяття, про яке не варто шкодувати, а таке каяття веде до спасіння. Світський же смуток породжує смерть. ¹¹ Цей смуток—бажаний Богу. Погляньте, яку щирість і правдивість він створив для вас! Який захист вашої невинності, яке обурення, яка тривога, які прагнення і яке завзяття побачити нас, і яка кара для того, хто згрішив! У всьому ви показали свою чистоту!

¹² Коли я написав вам, то це не заради того, хто згрішив, або не проти того, хто вчинив зло. Я зробив це для того, щоб ваша турбота про нас виявилась перед Богом.

¹³ Втішившись, ми стали ще щасливішими, коли побачили Титову радість, бо ви усі зміцнили дух його. ¹⁴ І я не зганьбився, вихваляючи вас перед ним. Навпаки, оскільки ми правдиво з вами про все говорили, то й похвала моя перед Титом була правдива. ¹⁵ Тепер, коли він згадує вашу слухняність, страх і трепет, з яким ви прийняли його, прихильність його до вас ще більша. ¹⁶ Я щасливий з того, що маю повну довіру до вас.

Про збір коштів для людей Божих в Юдеї

8 А зараз, брати і сестри, ми хочемо, щоб ви знали про Божу милість, даровану церквам Македонії. ² Що я маю на увазі? Хоч вони були суворо випробувані у скорботах своїх, та мають безмежну радість. Незважаючи на свою глибоку вбогість, вони багаті щедрістю своєю. ³ Я можу засвідчити, що вони давали, скільки могли, і навіть більше того зі своєї доброї волі. ⁴ Вони невпинно і настійливо благали нас про милість разом з ними служити Божим людям. ⁵ Вони давали зовсім не так, як ми чекали того: сперш ніж віддати гроші, вони віддали себе Господу і нам, бо так волів Всевишній. ⁶ Тому ми просили Тита, бо раз він почав свою милосердну працю для вас, то нехай вже й завершить її.

Будьте щедрими

⁷ Оскільки ви багаті всім: вірою, речами, знаннями, бажанням допомогти у всьому, нашою любов’ю до вас, тож будьте багатими і щедрими у праці для добра інших. ⁸ Я вам не наказую, а завзяттям інших намагаюся випробувати щирість любові вашої. ⁹ Бо ви знаєте милість Господа нашого Ісуса Христа, Який полишив Небесні багатства, та збіднів заради вас, щоб завдяки Його вбогості ви могли стати багатими.

¹⁰ Така моя порада вам: минулого року ви не лише бажали першими віддати, а й перші робили це. ¹¹ Тож доведіть до кінця розпочате, щоб здійснилося повною мірою те, чого ви так прагли, й давайте від того, що маєте. ¹² Бо, якщо даєте з бажанням, то й дар приймається згідно з тим, що є, а не з тим, чого ви не маєте. ¹³ Не треба, щоб іншим легше було, а вам стало важче, треба, щоб усім було однаково. ¹⁴ Річ у тім, що ваш теперішній достаток має допомогти іншим у скруті. Щоб потім достаток іншого став у пригоді вам, коли матимете скруту. ¹⁵ Так сказано у Святому Писанні:

Тит і його супутники

¹⁶ Дяка Богові, що дав Він серцю Тита таку ж дбайливість про вас, яку маємо ми. ¹⁷ Він зважив на наше прохання і з великим бажанням іде відвідати вас зі своєї власної волі. ¹⁸ Ми посилаємо з Титом нашого брата, якого вихваляють у всіх церквах за проповідування Доброї Звістки. ¹⁹ До того ж його було обрано церквами супроводжувати нас у цій щедрій праці, якою ми керуємо для слави^[f] Самого Господа, і щоб виявити наше бажання допомогти.

²⁰ Ми намагаємося бути обережними і дбайливими, щоб ніхто не зміг дорікати тим, що ми маємо у розпорядженні такі великі гроші. ²¹ Бо дбаємо про свою честь не тільки перед Господом, а й перед людьми. ²² Ми посилаємо з ними також нашого брата, якого випробували багато разів і багато в чому. Він завжди прагне допомогти. А зараз, особливо прагне цього через велику довіру до вас.

²³ Щодо Тита, то він мій товариш і спільник у допомозі вам. Щодо інших наших братів, вони—повноважні представники церкви, бо вони приносять славу Христові. ²⁴ Тож засвідчіть їм свою любов. Покажіть, що ми заслужено пишаємося вами, і ми маємо на це підстави, щоб усі церкви побачили це.

Охоче допомагайте братам у Христі

9 Якщо говорити про допомогу Божим людям в Юдеї, то немає потреби писати вам про це. ² Я знаю, що ви завжди готові допомогти. Я хвалю вас перед македонцями, розповідаючи, що церкви в Ахаї були готові допомогти ще з минулого року. Я казав і про те, що ваше завзяття заохотило багатьох інших допомагати. ³ Та я посилаю до вас братів, щоб ця наша похвала не була марною і щоб ви, як я й казав, були напоготові. ⁴ Інакше, якщо македонці прийдуть зі мною і побачать, що ви не готові збирати пожертви, то ми будемо осоромлені (не кажучи вже про вас) тим, що були так упевнені в вас. ⁵ Я вважав за потрібне просити братів піти до вас поперед нас і заздалегідь підготувати ваші щедрі дарунки, що були обіцяні раніше. І щоб то були щедрі й добровільні дари, а не віддані проти волі через вашу пожадливість.

⁶ Пам’ятайте: хто скупо посіє, той і пожне скупо. Хто ж сіє щедро, той і врожай матиме багатий. ⁷ Нехай кожен жертвує так, як вирішив у своєму серці, без жалю. Адже Бог любить тих, хто дає з радістю. ⁸ Бог може збагатити вас усілякими дарами, та так, що завжди мали б ви у всьому достаток і навіть надлишок для всіляких добрих справ. ⁹ Як сказано у Святому Писанні:

¹⁰ Хто дає зерно сіячеві, і хліб на поживу, Той забезпечить та примножить ваше насіння і збільшить врожай праведності вашої. ¹¹ І станете ви багатими всім, щоб були ви щедрими завжди. Бо щедрість ваша через нас створює багато подячних молитв Богові.

¹² Адже ваше святе служіння не лише задовольнить потреби Божих людей, а й спонукає їх бути вдячними Всевишньому. ¹³ Завдяки доказам вашого служіння, люди Божі прославлятимуть Господа. Вони вихвалятимуть вашу покірливість, що йде від визнання віри в Добру Звістку про Ісуса Христа. Вони вихвалятимуть вашу щедрість, з якою ви ділитеся з ними і з усіма людьми. ¹⁴ І коли молитимуться за вас, вони прагнутимуть побачити вас—тих, хто сподобився такої вийняткової благодаті Божої. ¹⁵ Дяка ж Богу за Його чудовий дар, який людині не осягнути розумом!