Beginning
Ангели приходять до Лота
19 Два Ангели прийшли до Содома ввечері. Лот у той час сидів коло міських воріт. Побачивши їх, він підвівся привітати їх и низько вклонився. 2 Тоді промовив: «Прошу вас, володарі мої, не цурайся завітати до оселі слуги вашого. Переночуєте, обмиєте ноги, а вранці встанете й рушите далі». Ангели відповіли йому: «Ні, ми ночуватимемо на майдані[a]». 3 Але Лот так запрошував, що вони згодились і зайшли до його дому. Лот нагодував їх, а також дав їм опрісноків[b].
4 Коли гості зібралися спати, чоловіки Содома, від малого до старого, прийшли з усіх кінців міста й обступили дім. 5 Вони погукали Лота: «Де ті двоє, що прийшли до тебе ввечері? Виведи їх до нас, щоб ми пізнали їх».
6 Лот вийшов до них, причинивши за собою двері. 7 Він сказав: «Прошу вас, браття, не робіть цього зла. 8 Послухайте. У мене є дві дочки, що не знали ще чоловіків. Давайте я виведу їх. Робіть із ними, що вам заманеться, але не чіпайте цих чоловіків. Вони під моїм дахом[c]».
9 Содоміти гукали: «Йди до нас!» А тоді мовили: «Цей Лот сам прийшов сюди як чужинець, та ще й хоче нас повчати. Гляди, щоб тобі не дісталося гірше, ніж їм». І почали вони все ближче й ближче підступати до Лота і збиралися вже висадити двері. 10 Але чоловіки схопили Лота й потягли всередину хати, а потім зачинили двері. 11 Людей, що були під дверима дому, від малого до старого, вони вдарили сліпотою, аж ті не могли знайти двері.
Втеча з Содома
12 Тоді ті двоє і кажуть Лотові: «Чи є ще тут хто з твого сімейства? Забирай звідси своїх зятів, синів, дочок і ще кого маєш, і йдіть мерщій геть. 13 Ми збираємося зруйнувати це місто, поголос про те, скільки тут зла, розрісся перед Господом. Тож Він і послав нас знищити це місто».
14 Лот вийшов і розповів усе своїм зятям, що одружилися з його дочками. Він сказав: «Вставайте й залишайте це місто, бо Господь от-от зруйнує його». Але їм здалося, що Лот жартує.
15 На світанку Ангели почали квапити Лота: «Вставай, бери свою жінку, двох дочок з собою, інакше загинете разом з покараним містом». 16 Та Лот усе барився. Тоді ті двоє схопили його, жінку та обох дочок за руки, бо Господь змилувався над ними, вивели з міста й залишили там.
17 Вивівши їх, один із Ангелів і каже: «А тепер рятуйтеся! Не озирайтесь і не зупиняйтеся в жодній долині. Біжіть у гори, інакше загинете».
18 Тоді Лот каже: «Ні, володарі мої. 19 Ви були милостиві до мене, слуги вашого. Ваша ласка така велика, ви врятували мене. Але я не можу так далеко бігти в гори. Що станеться, якщо я не встигну? Мене спостигне біда, і я загину! 20 Он гляньте, неподалік є невелике містечко, щоб туди утекти. Дозвольте мені побігти до нього, і ви врятуєте моє життя».
21 Один із Ангелів тоді й мовить: «Гаразд. Я зроблю тобі таку ласку і не зруйную те містечко, про яке ти говориш. 22 Але хутчіш! Поспішай туди, бо я не зможу зруйнувати місто, поки ти ще не там». (Те місто звалося Зоар[d], оскільки було мале).
Зруйнування Содома і Ґоморри
23 Коли сонце вже встало, Лот якраз дістався Зоара. 24 В цей час Господь послав на Содом і Ґоморру з неба палаючу сірку. 25 Господь зруйнував ті міста, спалив усю долину і знищив усіх людей, що жили там, і всі рослини.
26 Лотова дружина була озирнулася, але вмить перетворилася на соляний стовп.
27 Рано вранці Авраам устав і пішов на те місце, де стояв перед Господом. 28 Поглянув Авраам на Содом і Ґоморру, на всі землі довкола і побачив, що дим підіймається з землі, як з великою згарища.
29 Тож руйнуючи міста, Бог згадав про Авраама. Він вислав Лота з руйновиська, з міста, в якому той жив.
Лотові дочки
30 Лот боявся жити в Зоарі й через те, забравши обох своїх дочок із собою, пішов у гори й оселився там у печері.
31 Якось старша дочка каже своїй сестрі: «Наш батько вже старий, на землі немає чоловіків, щоб могли ввійти до нас, як це робиться у всьому світі. 32 Давай же напоїмо нашого батька вином, тоді ляжемо з ним. І так ми продовжимо наш рід».
33 Тож тієї ночі Лотові дочки напоїли батька свого вином. Тоді старша лягла пішла й лягла з батьком, а той і не знав, ні коли та лягла з ним, ані коли встала.
34 Наступного дня старша сестра й каже до молодшої: «Вчора я переспала з батьком нашим. Давай напоїмо його й сьогодні. Тоді ти підеш і переспиш з ним. Матимемо дітей від батька нашого і в такий спосіб продовжимо свій рід».
35 Отже, й тієї ночі вони напоїли свого батька вином. Тоді молодша дочка пішла, лягла з ним. Лот знову не помітив, ні коли вона лягла, ні коли встала.
36 Обидві дочки Лотові завагітніли від батька. 37 Старша дочка народила сина й назвала його Моавом[e]. Він став пращуром моавійців, які живуть і донині. 38 Молодша дочка також народила сина й назвала його Бен-Аммі[f]. Він став пращуром аммонійців, що живуть і донині.
Авраам у Ґерарі
20 Авраам подався звідти до землі Неґевської[g]. Він оселився між Кадешем і Шуром у Ґерарі. 2 Усім він казав, що Сарра його сестра. Почувши це, Авімелех, ґерарський цар, послав своїх слуг, щоб привели Сарру до нього.
3 Якось Авімелеху приснився Бог уночі. От Він йому й каже: «Ти помреш через жінку, яку взяв собі, бо вона одружена». 4 Та Авімелех іще не пізнав її, тому промовив: «Господи, невже Ти справді погубиш невинну людину? 5 Хіба ж Авраам сам не казав, що Сарра його сестра? Хіба ж вона сама не казала, що Авраам її брат? Я не винен, бо зробив це зі щирим серцем і чистими руками».
6 Тоді Бог йому й каже уві сні: «Звісно, Я знаю, що ти зробив це з невинним серцем. Я тебе стримав, щоб ти не згрішив проти Мене і не дозволив тобі торкнути. 7 Тож віддай жінку Авраамові, бо він—пророк. Він молитиметься за тебе, тож ти житимеш. Якщо ж не віддаси Сарру Авраамові, то знай, що і ти, і всі твої домашні—всі ви напевно помрете».
8 Наступного ранку Авімелех, прокинувшись, покликав своїх слуг і розповів їм усе про свій сон. І слуги його дуже злякалися. 9 Тоді Авімелех покликав Авраама й каже: «Що ж ти зробив з нами? У чому провина моя перед тобою, що навів ти такий великий гріх на мене й царство моє? Ти повівся зі мною так, як не годиться поводитися». 10 І ще сказав Авімелех: «Що ти собі думав, коли вчинив отаке?»
11 Авраам відповів: «Я подумав, що немає страху перед Богом у цій землі і що мене можуть убити за мою дружину. 12 Крім того, вона й справді моя сестра. Дочка мого батька, але не моєї матері. І вона стала моєю дружиною. 13 Коли Бог послав мене в мандри з батькового дому, я Саррі й кажу: „Зроби мені таку ласку, де б ми не були, кажи всім, що я твій брат”».
14 Тоді Авімелех дав Авраамові Сарру, овець, худоби всілякої, слуг і служниць. 15 Авімелех сказав: «Поглянь, уся земля моя перед тобою. Живи де хочеш». 16 І промовив Авімелех до Сарри: «Я дав твоєму братові тисячу срібних монет. Я зробив це, щоб ніхто не подумав нічого лихого проти тебе. Ти виправдана цілком!»
17-18 Господь замкнув усі лона в домі Авімелеха через Сарру, Авраамову дружину. Тож Авраам помолився Всевишньому, й Бог зцілив Авімелеха, його дружину і служниць, і вони знову мали дітей.
Народження Ісаака
21 Господь виявив свою прихильність до Сарри й усе виконав. 2 Як Він і сказав, Сарра завагітніла й народила Авраамові в його старості сина саме в той час, який вказав їй був Господь. 3 І назвав Авраам сина, що народила йому Сарра, Ісааком.
4 Коли Ісаакові сповнилося вісім днів, Авраам зробив йому обрізання, як і звелів Бог. 5 Авраамові було сто років, коли в нього народився син Ісаак.
6 Сарра тоді й каже: «Бог дарував радість мені. Нехай же кожен, хто почує це, радіє разом зі мною». 7 І Сарра додала: «Хто міг сказати Авраамові, що я, Сарра, доглядатиму дітей? Але це збулось, і я народила йому, старому, сина».
Вигнання Аґар з Ізмаїлом
8 Хлопчик ріс, і коли настав час відлучати його від грудей, того ж дня Авраам влаштував велике свято. 9 Сарра побачила, як грається син Аґар, єгиптянкою народжений Авраамів первісток, з її сином Ісааком[h]. 10 І вона сказала Авраамові: «Прожени геть цю рабиню з хлопцем, бо її син не повинен стати спадкоємцем разом із моїм Ісааком». 11 Прикро стало Авраамові, засмутився він через свого сина Ізмаїла.
12 І сказав тоді Бог Авраамові: «Не турбуйся про хлопчика і свою рабиню. Виконай все, як Сарра того хоче, бо твоїх нащадків визнаватимуть через Ісаака. 13 Сина рабині Я також зроблю батьком великого народу, бо він твій син».
14 Авраам устав раненько, взяв хліба й бурдюк води і дав Аґар. Поклавши все це їй на плечі, він відіслав її разом з хлопчиком. І пішла вона мандрувати через пустелю до Беершеби[i] й заблукала. 15 Коли вода в бурдюку скінчилася, Аґар посадила дитину під кущ. 16 Вона відійшла й сіла на відстані, щоб не бачити, як помирає хлопчик. Аґар промовила: «Не можу я дивитися, як помирає дитина без води».
17 Та Бог почув плач хлопчика і Ангел Божий промовив до Аґар із небес: «Що трапилося, Аґар? Не бійся. Бог почув плач дитини. 18 Вставай! Підніми хлопчину й міцно тримай його за руку. Я зроблю його батьком великого народу».
19 І відкрив їй Бог очі, і побачила вона криницю з водою. Підійшла Аґар, набрала повний бурдюк води й дала напитися хлопчику.
20 Хлопець ріс, і Бог був з ним. Ізмаїл жив у пустелі й став лучником. 21 Мати знайшла йому жінку єгиптянку, й жили вони в пустелі Паран[j].
Угода між Авраамом і Авімелехом
22 Якось Авімелех та Фікол, воєначальник, сказали Авраамові: «Бог з тобою у всьому, що ти робиш. 23 Тож поклянись мені перед Богом, що ти не зрадиш ні мене, ні дітей моїх, ані нащадків. Будеш милостивий до мене, як я до тебе. Поклянись, що будеш відданий тій землі, на якій живеш». 24 І відповів Авраам: «Клянусь!»
25 Тоді Авраам поскаржився Авімелехові про криницю з водою, що захопили його слуги. 26 Авімелех відповів: «Я не знаю, хто це вчинив. Ти мені не казав, а я не чув про це дотепер».
27 Авраам привів вівцю та худобину й дав їх Авімелехові. І уклали вони удвох угоду. 28 Авраам поставив іще сім[k] овечок осібно від отари. 29 І спитав тоді Авімелех: «Що означає те, що ти поставив сімох овечок окремо?» 30 Авраам відповів: «Якщо ти приймеш овечок від мене, то це буде доказом того, що я викопав цю криницю». 31 Отож те місце й стали називати Беершебою[l], оскільки вони двоє поклялися там.
32 Так Авраам та Авімелех уклали угоду біля Беершеби. Після цього Авімелех і Фікол, воєначальник, повернулися до землі Филистимської. 33 І посадив Авраам тамарискове дерево біля Беершеби. І під ним він поклонявся Господу, Богу Всевишньому. 34 І жив Авраам у землі Филистимській іще довго.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International