Beginning
Яків у Бетелі
35 І мовив тоді Бог до Якова: «Вставай, іди до Бетела[a], оселись там і споруди вівтар Богові, що явився тобі, коли ти тікав від брата свого Ісава».
2 І звернувся Яків до своєї родини і до всіх, хто був із ним: «Киньте всіх чужих божків, яких маєте, очистіться й перевдягніться. 3 Залишмо це місце й ходімо до Бетела. Там я поставлю вівтар Богу, Який відповів мені в день біди моєї і був зі мною на всьому шляху, яким я йшов».
4 І повіддавали вони Якову всіх чужих божків, що мали з собою, і всі сережки, що були в їхніх вухах. І закопав Яків усе те під дубом поблизу міста Сихема. 5 Тоді вони рушили звідти. І послав Бог великий жах перед Яковим родом на навколишні міста, і ніхто не став переслідувати синів Якова.
6 Отже, прийшов Яків зі всіма людьми, що були з ним, до Луза (він іще звався Бетелом), що в землі Ханаанській. 7 І спорудив він там вівтар, і назвав те місце Ель-Бетелом[b], оскільки Бог явився йому на тому місці, коли Яків утікав від свого брата. 8 Дебора, Ревеччина годувальниця, померла і була похована під дубом поблизу Бетела, і Яків назвав той дуб Аллон-Бакут[c].
Нове ім’я Якова
9 Бог знову явився Якову, коли той повернувся з Паддан-Арама, і благословив його. 10 Бог сказав йому: «Твоє ім’я Яків. Віднині ти більше не зватимешся Яковом, а ім’ям твоїм буде Ізраїль». Тож назвав Він його Ізраїлем.
11 І сказав йому Бог: «Я—Бог Усемогутній. Плодися і розмножуйся. Народ, навіть багато народів почнуться від тебе. Царі також почнуться від тебе. 12 Землю, що Я дав Аврааму та Ісааку, Я віддам тобі й твоїм нащадкам».
13 І Бог залишив те місце, де говорив з ними. 14 Отже, Яків поставив стовп, кам’яний стовп на місці, де Він розмовляв із ним, і полив вином та оливою в пожертву. 15 І назвав Яків те місце, де Бог розмовляв із ним, Бетелом.
Смерть Рахилі
16 Тоді вони залишили Бетел. Коли вони ще не дісталися до Ефрата (Віфлієма), у Рахилі почалися пологи. Вони були дуже тяжкі. 17 Поки вона не могла розродитися, повитуха сказала: «Не бійся, в тебе буде ще один син».
18 Рахиль помирала і, помираючи, назвала сина Беноні[d], але його батько дав йому ім’я Веніамин[e]. 19 Рахиль померла, і поховали її на шляху до Ефрата (тобто Віфлеєма).
20 І поставив Яків поблизу її могили пам’ятник, що й донині є на могилі Рахилі. 21 Потім Ізраїль рушив далі й розкинув шатра на південь від башти Едера[f].
22 Поки Ізраїль залишався на тій землі, Рувим пішов і переспав з Вілхою, батьковою наложницею. Ізраїль довідався про це і дуже розлютився[g].
Ізраїлева родина
Яків мав дванадцятеро синів.
23 Синами Леї були Рувим (первісток Якова), Симеон, Левій, Юда, Іссаха́р та Завулон.
24 Синами Рахилі були Йосип та Веніамин.
25 Синами Вілхи, Рахилевої служниці, були Дан та Нафталі.
26 Синами Зілпи, Леїної служниці, були Ґад і Ашер.
Це були сини Якова, що народились у нього в Паддан-Арамі.
27 Яків прийшов до свого батька Ісаака в Мамре, в Киріат-Арву (тобто Хеврон), де оселилися Авраам та Ісаак.
Смерть Ісаака
28 Ісаак прожив сто вісімдесят років. 29 І з останнім подихом Ісаак помер. Він прилучився до своїх пращурів, проживши довге й повне життя. Його сини Ісав та Яків поховали його.
Нащадки Ісава
36 Ось родовід Ісава (він же Едом). 2 Ісаак узяв собі дружин із жінок ханаанських: Аду, дочку Елона-хиттита; Оголіваму, дочку Ани, дочки Цивеона-хивійця, 3 Басемат, Ізмаїлову дочку, сестру Невайота. 4 Ада з Ісавом народила Еліфаза. Басемат народила Реуела. 5 Оголівама народила Єуша, Ялама та Кору. Це були сини Ісавові, що народилися в землі Ханаанській.
6 Тоді Ісав узяв своїх жінок, синів та дочок, усіх своїх домашніх, свою отари та іншу худобу, все своє майно, що нажив у землі Ханаанській, і подався подалі від свого брата Якова. 7 Це сталося через те, що майна вони мали занадто багато, щоб жити разом. А земля, на якій вони жили, була вже неспроможна прогодувати ні їх обох, ані їхні стада. 8 Тож Ісав оселився в горах Сеїрських[h] (Ісава звали також Едомом).
9 Ось родовід Ісава, прабатька едомітів, що жили в горах Сеїрських.
10 Ось імена синів Ісавових: Еліфаз, син Ісавової дружини Ади, і Реуел, син Ісавової дружини Басемат.
11 Еліфаз мав синів Темана, Омара, Цефо, Ґатама і Кеназа.
12 Тімна була наложницею Еліфаза, Ісавового сина. Вона народила Амалика Еліфазові. Це були Ісавові нащадки від Ади.
13 Ось сини Реуела: Нагат, Зера, Шамма та Міцца. Це були Ісавові нащадки від його дружини Басемат.
14 Ось Ісавові сини від дружини Оголівами, дочки Ани, сина Цивеона: для Ісава вона народила Єуша, Ялама та Кору.
15 Ось голови родів[i], що пішли від Ісава:
нащадками Еліфаза, Ісавового первістка, були голови родів Теман, Омар, Цефо, Кеназ,
16 Кора, Ґатам і Амалик. Вони були головами родів у землі Едомській, і походили вони від Еліфаза. Це все Адині нащадки.
17 Ось нащадки Ісавового сина Реуела. Головами родів були Нагат, Зера, Шамма та Міцца. Були вони головами родів у землі Едомській, і походили вони від Реуела. Це були Ісавові нащадки від його дружини Басемат.
18 Ось нащадки Ісавової дружини Оголівами. Це голови родин Єуш, Ялам та Кора. Вони були головами родів, що походили від Ісавової дружини Оголівами, дочки Ани.
19 Все це були нащадки Ісава (він же Едом). І всі вони були головами своїх родів.
Родина Сеїра
20 Ось сини Сеїра-хореянина, що мешкали у цій землі:
Лотан, Шовал, Цивеон, Ана, 21 Дішон, Езер та Дішан. Вони були хореянами, головами своїх родів і нащадками Сеїра у землі Едомській.
22 Синами Лотана були Горі та Геман[j], а Лотановою сестрою була Тімна.
23 Синами Шовала були Алван, Манагат, Евал, Шефо і Онам.
24 Синами Цивеона були Ая і Ана (Це той Ана, що знайшов гарячі води в пустелі, коли доглядав ослів свого батька Цивеона).
25 Дітьми Ани були Дішон і Оголівама, дочка Ани.
26 А синами Дішона були Гемдан, Ешбан, Ітран і Керан.
27 Синами Езера були Вілхан, Зааван і Акан.
28 Синами Дішана були Уз і Аран.
29 Ось хто були хореяни і голови своїх родів: Лотан, Шовал, Цивеон, Ана, 30 Дішон, Езер і Дішан. Усі вони були хореянськими головами родів у землі Сеїрській.
Царі Едома
31 Ось які царі правили в землі Едома ще до того, як ізраїльтянами правив цар.
32 Бела, син Беора, став царем Едома. Його місто звалося Дінгаба[k].
33 Бела помер, а Йовав, син Зери з Боцри, став царем замість нього.
34 Йовав помер, і Хушам із землі теманійської царював після нього.
35 Хушам помер, і Хадад, син Бедада, царював після нього. Саме Хадад переміг мидіанців у землі Моавській. Його місто звалося Авіт.
36 Хадад помер, і Самла з Масреки став царем замість нього.
37 Самла помер, і Шаул з Реговота, що на річці Євфрат, царював після нього.
38 Шаул помер, і Ваал-Ханан, син Акбора, став царем замість нього.
39 Ваал-Ханан, син Акбора, помер, і Хадад[l] царював після нього. Його місто звалося Пау. Його дружина на ім’я Мегетавел була дочкою Матред, дочки Мезагава.
40 Ось голови родів, що походили від Ісава, поіменно й за місцем їхнього мешкання:
Тімна, Алва, Єтет, 41 Оголівама, Ела, Пінон, 42 Кеназ, Теман, Мівцар, 43 Маґдієл та Ірам. Усе це були голови родів едомських, за їхнім поселенням на землі, якою вони володіли. Ісав був прабатьком усього народу едомського.
Йосипові сни
37 Яків оселився там, де жив його батько, у землі Ханаанській.
2 Ось оповідь про Якову родину. Йосип мав сімнадцять років. Він пас овець разом зі своїми братами. Він був помічником синів Вілхи та Зілпи, що були дружинами його батька. Він розповів батькові про всі лихі справи своїх братів.
3 Ізраїль (тобто Яків) любив Йосипа над усіх своїх синів, бо той був сином його старості. Ізраїль подарував Йосипу гарний різнобарвний плащ[m]. 4 Брати ж бачили, що батько любить його більше, ніж їх. Вони ненавиділи його. Вони й слова доброго до нього не могли сказати.
5 Якось Йосипові приснився сон, і він розповів про нього своїм братам. Після цього брати його ще тяжче зненавиділи. 6 Він сказав: «Послухайте сон, що мені приснився. 7 Сниться мені, що ми в’яжемо снопи в полі. Аж гульк, встав мій сніп та й стоїть, а ваші зібралися навколо та й ну вклонятися моєму».
8 Тут брати йому й кажуть: «Ти що, й насправді збираєшся стати нашим царем і правити нами?» І зненавиділи вони його ще більше через сон і слова його.
9 І ще один сон приснився Йосипові, і він розповів його братам своїм. Він сказав: «Мені знову приснився сон про те, як сонце, місяць і одинадцять зірок вклонилися мені».
10 Коли він розповів своєму батькові й братам про це, то батько почав сваритися на нього такими словами: «Що то за сон такий тобі приснився? Чи може я, твоя мати й брати справді прийдуть і вклоняться тобі до землі?»
11 Брати заздрили Йосипові, та батько тримав це на серці. 12 Якось Йосипові брати пішли пасти батькові отари до Сихема. 13 Ізраїль і каже йому: «Твої брати пасуть зараз у Сихемі. От і ти підеш до них». Йосип каже: «Гаразд!»
14 Тоді Ізраїль каже йому: «Йди зараз, подивися, чи все гаразд із братами й отарами. Коли повернешся, то розкажеш мені». І послав Ізраїль Йосипа з долини Хеврон до Сихема. То він і пішов собі. 15 Коли Йосип прошкував полем, зустрівся йому чоловік, котрий спитав його: «Що ти тут шукаєш?» 16 Йосип відповів: «Я шукаю своїх братів. Чи не скажеш мені, будь ласка, де вони пасуть отари?» 17 Той чоловік і каже: «Вони пішли звідси, бо я чув, як вони казали: „Ходімо в Дотан”». То Йосип подався слідом за своїми братами і знайшов їх у Дотані.
Йосипа продають у рабство
18 Вони побачили його здалеку. Доки він наближався до них, вони змовилися вбити його. 19 Вони казали одне одному: «Погляньте, он іде той сновида. 20 Давайте вб’ємо його й кинемо до сухої криниці, а самі скажемо, що його розірвав дикий звір. Тоді побачимо, що вийде зі снів його».
21 Почувши це, Рувим вирішив урятувати Йосипа і сказав: «Не треба вбивати його». 22 Рувим додав: «Не будемо проливати кров. Киньмо його в колодязь у пустелі, але не піднімемо руку на нього». Рувим хотів урятувати Йосипа, щоб він повернувся до батька.
23 Коли Йосип підійшов до своїх братів, вони схопили його й зідрали гарний різнобарвний плащ, що був на ньому. 24 Потім кинули Йосипа до колодязя. Колодязь був порожній, води в ньому не було.
25 Потім вони сіли їсти. А як підвели очі, то побачили караван купців[n], що йшли з Ґілеада. Їхні верблюди були нав’ючені прянощами, бальзамом та миррою. Ішли вони до Єгипту.
26 Юда мовив до своїх братів: «Що за користь нам із того, що ми вб’ємо нашого брата і приховаємо його смерть? 27 Ходімо продамо його ізмаїльцям. Хай не буде його крові на наших руках, адже він наш брат, наша плоть». І брати погодилися з ним.
28 Коли мидіанські купці проходили повз них, вони витягли Йосипа з колодязя й віддали його купцям, а ті зібрали його в Єгипет. 29 Коли Рувим повернувся до ями й побачив, що Йосипа там нема, він розірвав на собі одяг в ознак суму. 30 Тоді він підійшов до своїх братів і сказав: «Хлопця там немає! Що ж мені тепер робити?»
31 Взяли тоді брати Йосипове вбрання і, забивши козла, вимастили вбрання кров’ю. 32 Принісши його до свого батька, вони сказали: «Ось що ми знайшли. Поглянь, чи не сина твого це одяг». 33 Впізнав Яків і каже: «Це мого сина вбрання. Дикий звір загриз його, напевно, розірвав на шматки». 34 І розірвав Яків на собі одяг, бо був у великому сумі, а потім одягнувши волосяницю[o] на стегна, багато днів горював за своїм сином. 35 Усі Якові сини й дочки поприходили, щоб утішити його, але він відмовився від того, щоб вони утішали його, кажучи: «Я горюватиму за сином своїм аж до самісінької смерті».
36 Тим часом мидіанці продали Йосипа в Єгипті Потифару, військовому, начальнику варти фараона.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International