Beginning
Яків благословляє Йосипових синів
48 Згодом Йосип дізнався, що його батько дуже захворів. Тоді Йосип узяв двох своїх синів Манассію та Ефраїма з собою. 2 Якову сказали: «Поглянь, твій син Йосип прийшов до тебе». І зібравши всі сили, Ізраїль підвівся в ліжку. 3 І Яків сказав Йосипу: «Бог Усемогутній явився мені в Лузі, що в землі Ханаанській, і благословив мене. 4 Він сказав мені: „Послухай, я дам тобі багато дітей, Я зроблю твою сім’ю чисельною, Я поведу від тебе низку родів, Я віддам цю землю твоїм нащадкам у вічне володіння”. 5 А зараз обидва твої сини, що народились у тебе в землі Єгипетській до того, як я прийшов до тебе в Єгипет, стануть моїми. Ефраїм і Манассія стануть моїми так само, як Рувим і Симеон. 6 А діти, що народяться в тебе після них, будуть твоїми. І матимуть вони свою частку землі разом з Ефраїмом та Манассією. 7 Коли я йшов з Паддан-Арама, на моє нещастя, по дорозі померла Рахиль в землі Ханаанській. Тоді залишалося зовсім недалеко до Ефрата. Я поховав її на шляху до Ефрата (тобто Віфлеєма)».
8 Побачивши Йосипових синів, Ізраїль спитав: «А це хто?» 9 І Йосип відповів батькові: «Це мої сини, яких Бог дарував мені тут». Яків сказав: «Будь ласка, підведи їх до мене, я благословлю їх». 10 Ізраїлеві очі вже були слабкі, бо він був старий, і погано бачив. Коли Йосип підвів своїх синів до нього, той обняв і поцілував їх. 11 Тоді сказав Ізраїль Йосипові: «Я вже й не сподівався побачити обличчя твоє, та бачиш, Бог дав мені побачити ще й нащадків твоїх».
12 Тоді Йосип відвів їх від Ізраїлевих колін і вклонився йому до землі[a]. 13 Йосип поставив їх обох: Ефраїма по праву руку від себе, ліворуч від Ізраїлю, а Манассію по ліву руку від себе, праворуч від Ізраїлю—і підвів синів до нього. 14 Ізраїль простягнув свою правицю й поклав її Ефраїмові на голову (той був молодший). Тоді свою ліву руку—Манассії на голову, схрестивши руки, хоча Манассія був старший. 15-16 І благословив Ізраїль Йосипа, мовивши:
«Нехай Бог,
якому поклонялися мої пращури Авраам та Ісаак,
Бог, Який був пастирем мені усе життя і є дотепер,
Ангел, що врятував мене від усіх незгод,
благословить цих хлопців,
щоб вони були названі ім’ям моїм і моїх пращурів,
щоб зростали вони великим народом на землі».
17 Йосип був незадоволений, побачивши, що Ізраїль поклав свою правицю Ефраїмові на голову. То він узяв батькову руку, щоб перекласти її з голови Ефраїма на голову Манассії. 18 Він сказав батькові: «Не так, тату! Цей первісток. Поклади свою правицю йому на голову».
19 Але його батько відмовився це зробити, сказавши: «Я знаю, синку, знаю. Від нього також піде народ і він також буде великий. Та його молодший брат стане більший від нього, а нащадки його стануть чисельними народами».
20 Отже, того дня він благословив їх, кажучи:
«Вашим іменем
народ ізраїльський благословлятиме, кажучи:
„Нехай Бог зробить тебе таким,
як Ефраїм та Манассія”».
І поставив він Ефраїма перед Манассією.
21 Тоді Ізраїль сказав Йосипові: «Ось я вже вмираю. Та Бог буде з тобою, Він приведе тебе назад на землю твоїх предків. 22 Я дарую тобі плече гори на перевагу[b] перед братами твоїми. Я виборов цю землю в аморійців мечем та луком».
Яків благословляє своїх синів
49 Тоді Яків покликав своїх синів і каже: «Збирайтеся навколо, і я розкажу вам, що станеться з вами в майбутньому.
2 Збирайтесь і слухайте, сини Якова.
Слухайте Ізраїля, батька вашого».
Рувим
3 «Рувиме, ти мій первісток,
моя сила і перший доказ моєї зрілості.
Вершина гідності й вершина могутності.
4 Але ти нестримний, як потік води,
ти більш не матимеш переваги,
бо вдерся до батькового ложа і зганьбив його».
Симеон і Левій
5 «Симеон і Левій—брати.
Їхні мечі—то зло насильства.
6 Нехай душа моя не входить до їхньої змови,
а слава моя не пристає до їхнього гурту.
Бо в гніві своєму вони вбивали людей
і калічили волів заради втіхи своєї.
7 Прокляття гніву їхньому, бо він могутній,
і люті їхній, бо вона несамовита.
Я розпорошу їх серед народу Якова,
розсію по всьому Ізраїлю».
Юда
8 «Юдо, брати твої славитимуть тебе[c].
Ти переможеш своїх ворогів.
Сини батька твого вклоняться тобі.
9 Юда немов те левеня.
Сину мій, ти стоїш на здобичі своїй.
Як лев, припав він до землі, лежить.
Хто наважиться його потурбувати?
10 Скіпетр не зникне з руки його,
ані знак влади не зникне з-під ніг його,
аж доки не прийде Цар,
і народи коритимуться Йому.
11 Він прив’язує свого осла до виноградної лози,
до найкращої лози він припинає свого віслюка.
Він пере свій одяг у вині,
вбрання своє пере він у крові виноградних грон.
12 Очі його червоніші від вина,
а зуби біліші від молока».
Завулон
13 «Завулон житиме на морському березі,
він буде гаванню для кораблів,
а володіння його простягатимуться аж до Сидона».
Іссаха́р
14 «Іссаха́р—міцний осел,
що розлігся між кошарами.
15 Побачивши, що те місце відпочинку гарне,
і що земля добра,
він згинає спину, щоб нести свій тягар,
щоб стати рабом й виконувати підневільну працю».
Дан
16 «Дан[d] судитиме людей своїх,
одне з ізраїльських колін.
17 Дан буде мов та змія при дорозі,
гадюкою при стежині,
що кусає за ногу коня,
і вершник падає навзнак.
18 О, Господи! Чекаю спасіння від Тебе!»
Ґад
19 «Розбійники на Ґада нападуть[e],
але п’ятами накивають».
Ашер
20 «Багатим буде стіл Ашерів,
він постачатиме страви царям».
Нафталі
21 «Нафталі, мов дикий олень,
що має прекрасних оленяток[f]».
Йосип
22 «Йосип—родючості син,
виноградна лоза над струмком,
галуззя якої лізе на мур.
23 Йому багато завдавали гіркоти,
багато хто стріляв у нього.
І лучники ворогували з ним.
24 Але тугий і досі його лук,
і руки його вправні
руками Якового Могутнього,
це іменем Пастиря, Твердині Ізраїлю.
25 Завдяки Богові батька твого,
Який допоможе тобі,
завдяки Всемогутньому, Який благословить тебе
благословенням небес, що над нами,
благословенням безодні, що під ногами,
благословенням грудей і утроби.
26 Благословення твого батька більші
від благословень довічних гір
і щедрості споконвічних схилів.
Вони зійдуть на Йосипа чоло,
на брови віддаленого від братів своїх».
Веніамин
27 «Веніамин, мов той голодний вовк.
Уранці пожирає здобич,
а ввечері ділиться впольованим».
28 Ось усі дванадцять колін Ізраїлевих і те, що їм мовив їхній батько, коли благословляв їх, коли дав кожному своє благословення.
Смерть Ізраїля
29 Він наказав їм таке: «Я скоро прилучуся до своїх рідних. Поховайте мене разом із моїми пращурами в печері, що на полі Ефрона-хиттита. 30 Поховайте мене в печері, що на полі Махпела поблизу Мамре в землі Ханаанській. Авраам купив те поле в Ефрона-хиттита, щоб мати місце для поховання. 31 Авраам і його дружина Сарра там поховані, там поховані Ісаак і його дружина Ревекка, там поховав я і Лею. 32 Те поле й та печера придбані у хиттитів».
33 Закінчивши наказ своїм синам, він випростався в ліжку, помер і прилучився до своїх рідних.
Поховання Ізраїля
50 Йосип припав до обличчя свого батька, ридав над ним і цілував його. 2 І наказав тоді Йосип своїм слугам-лікарям забальзамувати батька, і лікарі його забальзамували. 3 На це в них пішло сорок днів, бо саме сорок днів необхідно для бальзамування. Єгиптяни сумували за ним сімдесят днів.
4 Коли час жалоби за ним пройшов, Йосип звернувся до фараонових домашніх зі словами: «Якщо я маю прихильність в очах ваших, то скажіть, будь ласка, фараонові: 5 „Мій батько змусив мене поклястися йому. Він сказав мені: „Послухай, я помираю. Поховай мене в тій печері, що я собі приготував у землі Ханаанській”. І зараз дозволь мені піти й поховати батька. А потім я повернусь”». 6 Фараон відповів: «Іди й ховай свого батька, оскільки він змусив тебе присягнутися йому».
7 І Йосип вирушив ховати свого батька. І всі фараонові слуги, старійшини його дому і всі старійшини землі Єгипетської пішли з ним. 8 А також цілий Йосипів дім, його брати і дім його батька. Лише діти, отари і стада залишилися в землі Ґошенській. 9 Колісниці та вершники також рушили з ними. То була дуже велика процесія.
10 І прийшовши до токовища Атад[g], що на тому боці Йордану, вони гірко й голосно ридали. Йосипова жалоба тривала сім днів. 11 Коли ж ханаанці, що жили поблизу, побачили ту скорботу на токовищі Атад, то мовили: «Як гірко Єгиптяни сумують!» І назвали вони те місце Авель-Мицраїм[h]. Це по той бік ріки Йордан.
12 Отже, сини Якова зробили для нього те, що він їм наказав. 13 Сини перенесли його в землю Ханаанську й поховали в печері, що на полі Махпела поблизу Мамре. Авраам купив те поле як місце поховання у Ефрона-хиттита.
14 І поховавши батька, Йосип повернувся до Єгипту разом з братами своїми й усіма, хто ходив з ним ховати його батька.
Йосип прощає своїх братів
15 Йосипові брати злякалися, що помер їхній батько. Вони сказали: «Може, Йосип усе ще ненавидить нас і хоче помститися за те зло, що ми заподіяли йому». 16 І послали вони сказати йому:
«Перед смертю твій батько наказав: 17 „Перекажіть Йосипові ось що. Зараз прости братам своїм, будь ласка, провину їхню і гріх. Вони й справді вчинили зле з тобою”. Тож пробач, будь ласка, провину слуг Бога твого батька».
І засумував Йосип від цього послання. 18 Тоді брати його також прийшли й упали перед ним і сказали: «Поглянь, ось ми, раби твої». 19 Та Йосип сказав їм: «Не бійтеся. Хіба ж я Бог, щоб карати вас? Ні, я не Бог. 20 Ви задумали зло проти мене, та Бог перетворив його на добро, щоб сталося те, що є сьогодні, щоб зберегти життя багатьом. 21 Отже, не бійтеся зараз. Я підтримуватиму вас і ваших дітей». Так він заспокоїв їх добрим словом.
Останні дні Йосипа і його смерть
22 І Йосип залишився з батьковим домом в Єгипті. І прожив він сто десять років. 23 Йосип діждався Ефраїмових дітей і внуків. І сини Макіра, Манассіїного сина, також сиділи на Йосипових колінах.
24 І сказав тоді Йосип братам своїм: «Я помираю. Та знаю, що Бог дбатиме про вас. Він виведе вас із цієї землі до землі, яку обіцяв Він Авраамові, Ісаакові та Якову». 25 І Йосип узяв з Ізраїлевих синів таку клятву: «Коли Бог прийде до вас, то ви заберете звідси мої кістки».
26 І помер Йосип, коли йому було сто десять років. Його забальзамували й поклали в труну в Єгипті.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International