Beginning
Люди знову нарікають
11 Коли люди почали гірко нарікати перед Господом, Всевишній почув це і запалився гнівом. Тож вогонь від Бога загорівся між ними й пожер деякі околиці табору. 2 Тоді люди заволали до Мойсея. Мойсей помолився Господу, і полум’я вщухло. 3 Тож назвали вони це місце Тавера[a], бо вогонь від Господа палав між ними.
Сімдесят старійшин
4 Та чужинцям серед них забажалося смачнішої їжі, і народ Ізраїлю знову почав репетувати. Вони гукали: «Хто дасть нам м’яса поїсти? 5 Ми пам’ятаємо рибу, що ми їли в Єгипті задарма, огірки, дині, пір, цибулю й часник. 6 Та зараз ми втратили бажання їсти. Немає нічогісінько перед очима, крім манни».
7 Та манна була, мов маленьке коріандрове насіння, а кольором—жовтувате, немов живиця. 8 Люди ходили й збирали її. Потім мололи в жорнах або товкли в ступі. Тоді її варили у горнятку й виробляли з неї пиріжки. На смак вона була, мов коржі на оливі. 9 Коли вночі на табір падала роса, з нею падала і манна.
10 Мойсей почув, що народ тужить по родах своїх, кожен при вході до намету свого. Господь тяжко розгнівався, і стало Мойсею дуже прикро. 11 І сказав Мойсей Господу: «Навіщо навів Ти таку біду на слугу Свого? Чому не знайшов я ласку в Тебе? Ти ж бо звалив увесь тягар відповідальності за цей народ на мене. 12 Хіба ж то я зачав увесь цей народ? Хіба ж то я їх народив, що Ти мені кажеш: „Неси їх на грудях, як нянька носить немовля, до землі, що Ти її пообіцяв батькам їхнім. 13 Де візьму я м’яса, щоб дати всім цим людям, коли вони плачуть переді мною і кажуть: „Дай нам м’яса поїсти!” 14 Я не подужаю нести самотужки весь цей народ, бо це для мене занадто. 15 Якщо й далі Ти так обходитимешся зі мною, благаю: вбий мене, а якщо я знайшов у Тебе ласку, не дай мені зазнати лиха”».
16 Господь відповів Мойсею: «Збери Мені сімдесят старійшин Ізраїлю, про яких ти знаєш, що вони старійшини й вожді народу. Приведи їх до намету зібрання, і нехай вони стануть там з тобою. 17 Я зійду й говоритиму там з тобою. Я візьму в тебе трохи Духу[b], який ти маєш, і вкладу в них, тож вони допомагатимуть тобі нести тягар народу, щоб не тобі самому нести його.
18 І скажи народові: „Освятиться на завтра і будете їсти м’ясо, бо ви плакали перед Господом і питали: „Хто дасть нам м’яса? Нам краще було в Єгипті”. Ось чому Господь дасть вам м’яса й будете їсти. 19 Ви будете їсти його не один день, не два, не п’ять, не десять і не двадцять днів, 20 а цілий місяць, аж доки воно не полізе з вас через ніс, і вас від нього не знудить, бо ви відштовхнули Господа, який серед вас, плакали перед Ним і казали: „Навіщо ми залишили Єгипет?”»
21 Тоді Мойсей сказав: «Тут зі мною шістсот тисяч чоловік, а Ти кажеш: „Я дам їм м’яса і вони їстимуть цілий місяць. 22 Якби навіть череди й отари забити, хіба ж вистачило б для них? Якби всю рибу морську зловити, хіба ж вистачило б для них?”»
23 Господь відповів Мойсею: «Чи ж то влада Господа обмежена? От зараз побачиш, сповниться те, що Я сказав, чи ні».
24 Тож Мойсей вийшов і переповів те, що сказав Господь, і зібрав він сімдесятьох із старійшин Ізраїлю й поставив їх довкола намету. 25 Тоді Господь зійшов у хмарі й говорив до нього. Він узяв від Духу, що був на Мойсеї, і поклав на сімдесятьох старійшин. Коли Дух зійшов на них, вони почали пророкувати. Але знову цього зробити не змогли.
26 Двоє старійшин лишилися в таборі. Ім’я першого було Елдад, а другого—Медад. Дух був на них. Вони були серед старійшин, яких покликав Мойсей, але не вийшли до намету, бо ще пророкували в таборі. 27 Прибіг юнак і сказав Мойсею: «Елдад і Медад прокують у таборі».
28 Ісус, син Навина, помічник Мойсея з юних років, сказав: «Мойсею, мій пане, заборони їм!»
29 Та Мойсей відповів: «Ти ревнуєш за мене? Хотів би я, щоб усі люди Господні були пророками, щоб Господь пролив Свій Дух на них». 30 Тоді Мойсей і старійшини повернулися до табору.
Перепелиці
31 Господь наслав вітер, і він приніс перепелиць із моря й розкидав їх навколо всього табору на день ходи в один бік і день ходи в інший, по всьому табору, до двох ліктів завтовшки від землі. 32 Люди підвелися й збирали перепелиць цілий день і цілу ніч, і цілий наступний день. Ніхто не назбирав менше шістдесяти кошиків. Вони розклали їх для себе по всьому табору.
33 Поки м’ясо було ще в них на зубах, доки вони не все ще з’їли, Господь розгнівався на людей, і напустив на них страшну хворобу. 34 Тож назвали вони це місце Ківрот-Гаттаава[c], бо там поховали людей, що прагли м’яса.
35 Від Ківрот-Гаттаави люди помандрували до Газерота й зупинилися там.
Міріам та Аарон нарікають на Мойсея
12 Міріам та Аарон нарікали на Мойсея через жінку-кушійку, бо він одружився з кушійкою[d]. 2 Вони говорили: «Хіба Господь промовляє тільки через Мойсея? Хіба Він не промовляв також і через нас?» І Господь почув це. 3 (Мойсей був дуже сумирний, скромніший за будь-кого на землі).
4 Раптом Господь наказав Мойсею, Аарону та Міріам: «Прийдіть до намету зібрання, усі троє». Тож усі троє прийшли.
5 Тоді Господь зійшов у хмарному стовпі, зупинився при вході до намету зібрання і покликав: «Аароне та Міріам!» Обоє вийшли наперед. 6 Він промовив: «Почуйте слова Мої.
Коли є серед вас пророк,
Я, Господь, відкриваюсь йому у з’яві.
Я розмовляю з ним уві сні.
7 Але зі слугою Моїм Мойсеєм не так.
Я довіряю йому весь дім Свій.
8 Я розмовляю з ним прямо, ясно, а не загадками,
і бачить він образ Господа.
Як же ви не боїтеся нарікати на слугу Мого Мойсея?»
9 Господь розгнівався на них і зник. 10 Коли ж хмара відійшла від намету, то лишилася там Міріам. Шкіра Міріам була вкрита коростою, білою, мов сніг. Аарон обернувся до Міріам і побачив, що вона прокажена. 11 Тоді Аарон промовив до Мойсея: «О пане мій, не карай нас за те, що ми стали дурними; ми згрішили. 12 Благаю, не дай їй бути немов мертвонароджена дитина, що, напівзогнила, виходить з материної утроби.
13 Тож Мойсей благав Господа: „О Боже, благаю, зціли її!”»
14 Тоді Господь сказав Мойсею: «Якби батько її плюнув їй в обличчя, чи не була б вона зганьблена на сім днів? Тож виведи її поза табір, та після семи днів їй можна буде повернутися».
15 То вивели вони Міріам із табору на сім днів, і люди не рушали, доки Міріам не привели назад. 16 По тому люди пішли з Газерота й стали табором у пустелі Паран.
Вивідники йдуть до Ханаану
13 І сказав Господь Мойсею: 2 «Підбери людей, щоб розвідати землю Ханаанську, землю, яку Я даю народу Ізраїлю. Пошліть по одному старшому від кожного батьківського коліна».
3 Тож послав Мойсей їх із пустелі Паран згідно з велінням Господа. Всі чоловіки були вождями народу Ізраїлю. 4 Ось їхні імена:
від коліна Рувима—Шаммуа, син Заккура;
5 від коліна Симеона—Шафат, син Горі;
6 від коліна Юди—Калев, син Єфунне;
7 від коліна Іссаха́ра—Іґал, син Йосипа;
8 від коліна Ефраїма—Гошеа, син Навина[e];
9 від коліна Веніамина—Палті, син Рафу;
10 від коліна Завулона—Ґаддіел, син Соді;
11 від коліна Йосипа, тобто від коліна Манассії—Ґадді, син Сузі;
12 від коліна Дана—Амміел, син Ґемаллі;
13 від коліна Ашера—Сетур, син Михаїла;
14 від коліна Нафталі—Набі, син Вофсі;
15 від коліна Ґада—Ґеуел, син Макі.
16 Це імена мужів, яких Мойсей послав розвідати край. Мойсей назвав Гошеа, сина Навина, Ісусом.
17 Коли Мойсей послав їх розвідати землю Ханаанську, він сказав їм: «Підніміться звідси в Неґев, а звідти—в гори. 18 Подивіться, яка то земля, і чи дужі, чи слабкі люди живуть там, чи мало їх, чи багато, 19 і який той край, де вони живуть, добрий, чи поганий, і які то міста, де вони живуть, відкриті, мов табори, чи мов фортеці, 20 родюча чи неродюча земля, чи є там дерева, чи ні. Зробіть усе можливе й принесіть плодів землі». Тоді була пора першого дозрівання винограду.
21 Тож пішли вони й розвідали землю від пустелі Сін аж до Регову, до Лебо-Гамату. 22 Пішли вони в Неґев і прийшли до Хеврону. (Хеврон збудовано було на сім років раніше, ніж Зоаном у Єгипті). Там були родини Агімана, Шешая, і Талмая, нащадків Анака. 23 Потім прийшли вони в долину Ешкол. Там вони зрізали гілку з одним ґроном винограду, і двоє несли його між собою на жердині, а також смокву і гранати. 24 Це місце назвали долиною Ешкол[f] через ті виноградні ґрона, що діти Ізраїлю там зрізали.
25 Тож повернулися вони після розвідки через сорок днів. 26 Прийшли вони до Мойсея та Аарона та всієї громади народу ізраїльського в пустелі Паран, у Кадеші й розповіли їм і всій громаді і показали плоди краю. 27 Вони розповіли: «Ми пішли в землю, куди ти нас послав. Справді, вона тече молоком і медом, і це плоди її. 28 Але люди цієї землі дужі, а міста їхні великі та укріплені. А ще ми бачили там нащадків Анака. 29 У землі Неґев живуть амаликійці. Хиттити, євусити й аморійці живуть у горах. Ханаанці мешкають біля моря та вздовж Йордану».
30 Тоді Калев наказав людям з оточення Мойсея заспокоїтися й сказав: «Ми маємо піти туди й забрати собі цю землю, бо ми безперечно завоюємо її».
31 Але мужі, що ходили з ним, сказали: «Не зможемо ми завоювати той народ, бо він дужчий за нас». 32 Тож принесли вони лиху звістку про землю, яку розвідували для народу Ізраїлю. Вони сказали: «Земля, якою ми мандрували, щоб розвідати, населена людьми-велетнями, котрі без зайвих зусиль переможуть народ ізраїльський. 33 Ми навіть бачили там нефілиміїв, нащадків Анака, що походять із Нефілима. І ми відчували себе, немов коники, і певно, що їм ми також здавалися кониками».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International