Beginning
Люди знову нарікають
14 Усе зібрання голосно закричало, і тієї ночі люди плакали. 2 Весь народ Ізраїлю нарікав на Мойсея та Аарона. Вся громада сказала їм: «Чому ж не померли ми в Єгипті? Чом не померли в пустелі? 3 Навіщо Господь веде нас у цю землю, щоб полягти від меча? Жінки й діти наші стануть здобиччю. Чи не краще нам повернутися до Єгипту?»
4 Вони казали одне одному: «Оберем собі вождя й повернемося до Єгипту».
5 Мойсей та Аарон упали долілиць перед усім зібранням народу Ізраїлю. 6 Ісус, син Навина, та Калев, син Єфунне, з тих, хто розвідував землю, розідрали на собі одяг (від суму). 7 Вони сказали всій громаді народу ізраїльського: «Земля, якою ми мандрували та яку розвідували, то дуже добра земля. 8 Якщо Господь задоволений нами, Він приведе нас до цієї землі й дасть нам її, ту землю, що тече молоком і медом. 9 Тож не бунтуйте проти Всевишнього Бога й не лякайтеся народу цієї землі, вони нам не зможуть протистояти. Вони беззахисні, а з нами Господь. Не бійтеся їх».
10 Уся громада погрожувала побити їх камінням. Тоді всьому народу Ізраїлю явилася слава Господня в наметі зібрання. 11 І сказав Господь Мойсею: «Доки ці люди відвертатимуться від Мене? Доки не довірятимуть Мені, не зважаючи на всі чудеса, що Я явив серед них? 12 Я вражу їх моровицею, вигублю їх, але зроблю з вас народ більший і дужчий за вас».
13 Тоді Мойсей сказав Господу: «Тоді єгиптяни почують про це, бо Ти силою Своєю вивів народ цей з-поміж них. 14 І скажуть вони про те мешканцям цієї країни. Вони чули, о Господи, що Ти з народом Своїм. Бо бачили Тебе віч-на-віч, і хмара Твоя перебуває над ними, і йдеш Ти поперед них у хмарному стовпі вдень і у стовпі вогню вночі. 15 Якщо Ти вигубиш народ цей, тоді інші народи, почувши про це, скажуть: 16 „Оскільки Господь був не спроможний привести народ Свій у землю, що Він їм пообіцяв, тож вигубив їх у пустелі”.
17 Тож тепер нехай сила Володаря буде величезною, як Ти й обіцяв. 18 Господь нескорий на гнів, велике милосердя Його. Він прощає гріх[a] і переступ, але прощаючи, не вибачає. Він карає дітей, онуків і правнуків за гріхи батьків їхніх. 19 Тож, будь ласка, прости гріх народу цього з великого милосердя Свого, як Ти прощав народ цей, відколи вийшли вони з Єгипту і досі».
20 І промовив Господь: «Гаразд, Я прощаю за словом твоїм. 21 Але як Я живу і як уся земля сповниться славою Господньою, 22 так усі ті, хто бачив славу Мою і Мої дива, що Я їх явив у Єгипті й пустелі, всі, хто випробовували Мене десять разів і не слухалися наказів Моїх, 23 не побачать землі, що Я її пообіцяв батькам їхнім. Тим, хто зневажав Мене, не ввійти туди. 24 Та оскільки слуга мій Калев мислить інакше і слідує віддано за Мною, Я приведу його до землі, куди він ходив, і нащадки його володітимуть нею. 25 В долині живуть амаликійці й ханаанці. Тож завтра поверніться й рушайте в пустелю дорогою до Червоного моря».
Господь карає народ
26 І сказав Господь Мойсею та Аарону: 27 «Доки ця нечестива громада нарікатиме на Мене? Я чув нарікання народу Ізраїлю на Мене. 28 Скажіть їм, що мовить Господь: „Так само, як Я живу, Я зроблю з вами те, про що ви говорили переді Мною. 29 Ви помрете в цій пустелі—всі ви, перелічені за повним вашим числом, кожен від двадцяти років і старше, хто нарікали на Мене. 30 Не ввійти вам у землю, де Я присягнувся дати вам, за винятком Калева, сина Єфунне, та Ісуса, сина Навина. 31 А дітей ваших, про яких ви казали, що стануть вони здобиччю, Я приведу туди, і вони пізнають землю, якою ви знехтували. 32 А ви помрете в цій пустелі.
33 Діти ваші блукатимуть пустелею сорок років і страждатимуть від невірності вашої, доки всі ви не помрете в цій пустелі. 34 Ви нестиме кару за гріхи ваші сорок років, за числом днів, що ви розвідували землю, тобто сорок років, рахуючи один рік за кожен день. Тоді ви зрозумієте, що то значить, коли Я проти вас”.
35 Я, Господь, кажу: „Я насправді вчиню це з усією цією нечестивою громадою, що зібралася разом проти Мене, всі вони помруть у пустелі. 36 Мужі, яких Мойсей послав розвідати землю, які повернулися й спричинили нарікання всієї громади проти Мене, принісши лиху звістку про цю землю, 37 ті мужі, що принесли погану звістку про землю, помруть від чуми перед Господом. 38 Тільки Ісус, син Навина, та Калев, син Єфунне, з тих мужів, що пішли розвідати землю, лишатимуться живими”».
Народ намагається ввійти в Ханаан
39 Коли Мойсей промовив слова ці всьому народу Ізраїлю, люди страшенно засмутилися. 40 Вони встали рано-вранці й пішли високо в гори. І мовили вони: «Ось ми тут. Ми підемо до того місця, про яке говорив Господь, бо ми згрішили».
41 Тоді Мойсей мовив: «Чого ж ви й тепер не слухаєтеся наказу Господа? Це не вдасться вам! 42 Не робіть цього, щоб не перемогли вас вороги ваші, бо немає Господа поміж вас. 43 Бо амаликійці та ханаанці будуть там проти вас, і поляжете ви від меча, бо відвернулися від Господа, і Господа з вами не буде».
44 Та вони вперто йшли в гори, хоч ковчег Заповіту Господнього й Мойсей не покинули табору. 45 Амаликійці та ханаанці, що жили у тих горах, зійшли й напали на них, і переслідували їх аж до Хорми.
Закон про пожертви
15 І сказав Господь Мойсею: 2 «Скажи народу Ізраїлю: „Коли ввійдете ви у землю, де житимете, яку Я вам даю, 3 і будете приносити жертви Господу від череди чи отари: жертву всеспалення чи будь-яку іншу жертву, щоб виконати обітницю або добровільну жертву, або на свята, щоб воскурити приємні пахощі для Господа, 4 тоді той, хто приноситиме дари Господу, мусить також принести й офіру в одну десяту ефи[b] добірного борошна, замішаного на одній чверті гіна[c] оливи. 5 І даси одну чверть гіна вина як ливну жертву разом із жертвою всеспалення або пожертвою, одна чверть на кожне ягня.
6 Якщо це баран, то мусиш принести офіру в дві десятини[d] добірного борошна, замішаного на третині гіна[e] оливи. 7 Принесеш третину гіна вина як ливну жертву, приємні пахощі для Господа.
8 Коли приносиш бичка як жертву всеспалення чи як жертву на виконання обітниці, чи як мирну жертву Господу, 9 то мусиш принести разом із бичком офіру в три десятини ефи[f] добірного борошна, замішаного на половині гіна[g] оливи. 10 Принесеш півгіна вина як ливну жертву, вогняну офіру, приємні пахощі для Господа. 11 Так робитимеш при кожному волі, кожному барані, кожній вівці чи кожному козлі. 12 Хоч скільки б ви приносили, робіть так щоразу, хоч скільки б їх було.
13 Кожен мусить робити це в такий спосіб, приносячи вогняну жертву, приємні пахощі для Господа. 14 І коли відтепер чужинець житиме з тобою або серед тебе і принесе вогняну жертву, приємні пахощі для Господа, мусить він робити це так, як робите ви. 15 Щодо громади, закон буде один і для вас, і для чужинця, який живе серед вас. Цей закон буде на всі часи, для всіх поколінь. І ви, й чужинці однакові перед Господом. 16 Ви і чужинець, що живе серед вас, матимете один закон і одне правило”».
17 І сказав Господь Мойсею: 18 «Скажи народу Ізраїлю: „Як прийдете до землі, куди Я вас веду, 19 і коли їстимете хліб із тієї землі, то мусите принести дар Господу. 20 З першого тіста мусите принести хлібину в жертву. Приносьте його як дар з току. 21 З першого вашого тіста ви мусите принести дар Господу, відтепер і в усіх прийдешніх поколіннях.
22 Коли ж ненавмисне помилитеся й не виконаєте всі ці настанови, що їх дав Господь Мойсею, 23 все те, що Господь наказав вам, з того дня, як Господь заповідав вам, і надалі, відтепер і для всіх поколінь ваших, 24 та коли це зроблено буде ненавмисне, і громада не усвідомлювала цього, тоді вся громада мусить принести бичка як жертву всеспалення, приємні пахощі Господу, разом з хлібною жертвою та ливною жертвою, згідно з настановами, і одного козла як жертву очищення.
25 Так священик очистить усю громаду народу Ізраїлю, щоб їх було прощено. Бо то була помилка й вони принесли пожертву свою, вогняну жертву Господу й жертву очищення за свою помилку перед Господом. 26 Усій громаді народу Ізраїлю й чужинцю посеред вас проститься, бо ви всі помилилися.
27 Та якщо одна людина згрішить ненавмисне, вона мусить принести козу-однолітку як жертву очищення. 28 Тоді священик зробити усе необхідне, щоб очистить перед Господом ту людину, що ненавмисне помилилася, та щоб простилося їй. 29 І для будь-кого з синів Ізраїлю і для чужинця, що живе поміж вас, матимете один закон для ближнього, що помиляється.
30 Але людина, яка грішить навмисне, ображає Господа і її слід викорінити з-поміж народу її. 31 Бо та людина зневажає слово Господа, порушила Його заповіді. Та людина мусить бути викорінена. Її провина буде на ній”».
Людина, що працює в день відпочинку
32 Перебуваючи в пустелі, люди Ізраїлю знайшли чоловіка, який збирав хмиз суботнього дня. 33 Побачивши, що він збирає хмиз, люди привели його до Мойсея та Аарона і до всієї громади. 34 Вони взяли його під варту, бо ще не було ясно, що з ним робити.
35 Тож Господь сказав Мойсею: «Цього чоловіка треба вбити. Всі люди мусять побити його камінням за табором». 36 Тож уся громада вивела його за табір і забила його до смерті камінням, так, як Господь наказав Мойсею.
Бог допомагає Своєму народу згадати настанови
37 Тоді Господь промовив до Мойсея: 38 «Скажи народу Ізраїлю, що вони мусять зробити собі китиці по кінцях одягу, відтепер і в усіх прийдешніх поколіннях. І мусять вони додати блакитну нитку в китиці по всіх кутах. 39 Тоді матимете ви китиці, щоб дивитися на них і згадувати всі заповіді Господа, і виконувати їх, а не слідувати своєму серцю й очам, щоб не бути невірними. 40 Тож пам’ятайте й виконуйте всі заповіді Мої і будете святими для Господа вашого. 41 Я—Господь, Бог ваш, який вивів вас із землі Єгипетської, що бути Богом вашим. Я—Господь, Бог ваш».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International