Beginning
4 «Ізраїлю, якщо ти хочеш повернутись,—
Господь каже,—повернись до Мене,
бовванів забери з очей Моїх
і не ходи за іншими богами.
2 Й коли ти присягатимешся Господом,
й робитимеш це чисто, щиросердно й чесно,
тоді народи Він благословить,
й вони хвалитимуться тим, що сотворив Господь».
3 Бо так Господь каже до мужів Юдеї та Єрусалима:
«Оріть ниву неорану
й не розкидайте зерен серед будяків.
4 Мужі Юдеї та Єрусалима,
змініться, ради Господа,
геть необрізанність ваших сердець[a].
Однак, якщо не зробите цього,
то гнів Мій спалахне, мов той вогонь.
Й тоді його уже нічим не загасити
через гріховність вашого життя».
Вороги з півночі
5 Скажи це усьому народу Юдеї:
В Єрусалимі хай Мої слова почують:
«Сурміть у сурми! Голосно гукайте!
Збираймося разом в міста-фортеці.
6 Піднімем прапори, Сіон[b] щоб попередить.
Втікайте, схованку шукайте, не баріться,
бо з півночі веду біду й руїну[c].
7 Підвівся лев із лігва, вирушає,
уже в путі погуба для народів.
Він з дому вирушив, щоб зруйнувати твій край.
Міста твої спустошені лежатимуть в руїнах.
8 Тож одягни волосяницю
і лементуй, голоси від туги,
адже Господній гнів на нас іще живий.
9 Тоді царя покине мужність,
відвагу втратять всі воєначальники його,
священики злякаються, здивуються пророки».
Так каже Господь.
10 Сказав я: «О Всемогутній Боже! Юдею і Єрусалим Ти справді на слизьке завів. Ти їм казав: „Вам буде мир”,—коли вже меч завис над горлом їхнім».
11 Тоді Юдеї та Єрусалиму скажуть:
«Пекучий вітер[d] з кам’яних пустель повіяв на Мій народ.
Та це не добрий вітер,
мета його—не розвіяти і не очистити.
12 Занадто дужий вітер прилетів до Мене.
Тепер проголошу Я вирок їхній.
13 Мов хмари, ворог здіймається,
мов вихор колісниці його,
а коні його прудкіші від орлів.
Горе нам, бо нас розбито!
14 Єрусалиме, відмий від лиха свої серце,
щоб можна врятувати тебе було.
Як довго ще ти будеш дозволяти
лихим думкам селитися в тобі?
15 Це справді так, бо голос віщує від Дана,
і проголошує лихо від Ефраїмових гір[e].
16 Зробіть, щоб всі народи знали,
оповістіть Єрусалим.
Йдуть вороги здалеку,
бо в облогу взяти міста Юдеї,
лунають їхні крики бойові.
17 Мов варта, що охороняє поле,
вони уже стоять довкола.
Це через те,
що збунтувався проти Мене Єрусалим.
18 Твоє життя й твої діла це покарання спричинили.
Це твоя кара, вона гірка
й вражає в саме серце».
Так каже Господь.
Плач Єремії
19 О мій живіт, о корчусь я від болю,
шалено б’ється моє серце,
і ніяк не можу заспокоїть я його.
Бо звук сурми душа моя почула,
звук сурми бойової й битви грім.
20 Одне нещастя вслід іде за іншим,
авжеж, спустошена моя земля.
Зненацька пошматовано мої намети,
роздерті покривала мої вмить.
21 Як довго бачити мені,
як майорить військовий прапор?
Як довго мушу чути звук сурми?
22 І справді, мій народ дурний,
мене не знає, Бога не шанує[f].
Мов дітлахи дурні, не розуміють геть нічого,
вони розумні тільки до лихого,
але не знають, як творить добро.
Біда
23 На землю глянув я,
але вона була пуста і гола[g],
на небеса—там світла не було.
24 На гори глянув я, вони здригались,
і пагорби тремтіли всі.
25 Поглянув я, а людей ніде немає
й порозліталися усі птахи небесні.
26 Поглянув я, а землю родюча на пустелю обернулась,
усі міста зруйновані лежать від гніву Господа.
27 Кажу це я, бо так Господь каже:
«Оця земля спустошеною буде,
та не дощенту вигублю її.
28 І через це зажуриться земля
і небеса над нею почорніють,
бо Я від рішення Свого не відступлюсь».
29 Від тупоту копит,
від свисту стріл втікає місто кожне.
Ховається народ по печерах[h] та хащах,
здираються на скелі вгору.
Міста покинуто, ніхто там не живе.
30 Юдею, тебе спустошено.
Чого ж у кармазини вбралась?
Пощо наділа ти прикраси золоті?
Навіщо очі густо так нафарбувала?
Даремно ти прикрасила себе.
Твої коханці[i] нехтують тобою,
вони прийшли, аби забрати твоє життя.
31 Бо крик почув я, ніби жінка при пологах,
що корчиться від болю, звук страждань,
немов народжує дитину свою першу.
Я чую крик дочки Сіону,
вона істошно молиться, руки простягла.
І каже: «Горе мені!
Я мужність перед вбивцями втрачаю».
Причини ворожої навали
5 Каже Господь: «Пройдіть по вулицях Єрусалима, подивіться й поміркуйте про все, що там, розгляньтесь на майданах. Якщо знайдете кого, хто справедливості дотримується, хто шукає правди, тоді прощу Я Єрусалим». 2 Хоч вони й кажуть «Господом клянусь!»—все ж клянуться то вони безтямно.
3 Господи, Ти ж хочеш,
щоб люди були віддані Тобі.
Ти вдарив їх, але ж іще їх не знесилив,
довів їх Ти аж до кінця,
але вони не прийняли науки,
упрямі, відмовились від каяття.
4 І я сказав: «Вони, мабуть, просто бідні,
дурні вони, не знають що Господь звелів,
не відають, чого від них Господь чекає.
5 Піду ж я до великих і поговорю з ними,
бо їм відомо, що Господь звелів,
чого Господь від них чекає.
Але усі вони від Бога відірвались,
Всевишнього покинули вони.
6 Тож лев із лісу кинувся на них,
вовк степовий їх нищить,
леопард за містами пантрує.
Лиш хто виходить, на шматки деруть,
бо скоїли вони гріхів багато,
і відступництва їхні численні».
7 Каже Господь: «Як можу Я тебе простити?
Сини Твої покинули Мене
і присягаються богам, яких немає.
Я дав їм все, чого їм треба,
але вони перелюби чинили,
в розпусниці юрмилися під домом.
8 Вони немов годовані і хтиві жеребці,
і кожен з них зазіхає до сусідської дружини».
9 Господь питає: «Чи Я не маю їх за що карати?
Чи не слід Мені шукати,
як по заслугам відплатить народові такому?
10 Ідіть рядами виноградників юдейських,
руйнуйте, та не нищіть вкрай.
Зламайте паростки нові,
бо не належать вони Господу.
11 Бо народ Ізраїля й дім Юди геть Мені невірні».
Так каже так Господь.
12 Вони ж бо оббрехали Господа свого:
«Нічого Він не зробить нам.
Страждання не впаде на нас
і не побачим ми війни і голодомору.
13 Пророки лживі, ніби вітер[j],
бо слова Господа у них нема[k].
Так Я зроблю із ними».
14 Тож ось що Всеблагий Господь каже:
«Оскільки люди ці не вірили, що покарання прийде,
вкладу тобі (Єреміє) слово в уста, мов вогонь.
Народ цей, неначе дрова, пожере він.
15 О доме Ізраїля,
Я здалеку веду на вас народ.
Народ цей могутній й віковічний,
народ, чиєї мови ти не знаєш,
не тямиш ти того, що каже він.
16 Сагайдак його—відкрита могила,
в народі тому кожен—воїн.
17 Пожеруть вони урожай і всі харчі твої,
понищать всіх дочок твоїх й синів.
Пожеруть вони вівці твої і худобу твою,
пожеруть смокви твої й виноград.
Й мечем зруйнують фортеці твої,
на які покладаєшся ти легковажно».
18 «Та навіть у ті дні,—Господь каже,—Я вас не вигублю ущент. 19 І якщо юдеї колись запитають: „Чому Господь наш Бог зробив нам усе таке?” Тоді ти, Єреміє, їм відповіси: „Через те, що зреклися ви Всевишнього і служили на землі своїй іншим богам. Тож чужинцям служити ви будете в тій країні, що не буде вашою”».
20 «Оповістіть про це серед нащадків Якова,
і хай про це почують у Юдеї.
21 Почуйте це, люди дурні, що не розуміють.
В них очі є, але вони не бачать.
В них вуха є, але вони не чують.
22 Хіба не боїтеся ви Мене?—Господь каже.—
Хіба не труситесь в присутності Моїй?
Я Той, Який поклав пісок межею моря,
законом передвічним, що його не перейти,
ревуть морські вали, але розбить його не в змозі.
23 Народ цей має серце вперте й бунтівне.
Вони відвернулися й подалися манівцями.
24 Вони не скажуть у своєму серці:
„Біймося Господа нашого Бога,
що зливи нам дає, коли приходить час
осінній або весняний,
Хто впевненість дає,
що матимемо урожай в очікуваний час”.
25 Люди Юдеї, ваші гріхи відвернули вас від Господа
й Його благословення,
гріхи не дали вам радіти з усього того.
26 Це сталося тому, що людців нечестивих
знайшов чимало Я в Своїм народі.
І стежать вони крадькома, наче птахолови,[l]
і пастки наставлюють, щоб вловить людей невинних.
27 Як в клітці птахів,
так же повно в домах ваших зради.
Величні й багаті такі вони всі через те.
28 Вони гладкі й вгодовані,
і не зважають на вчинки нечестивих,
справ у суді вони не розглядають.
Не намагаються урятувати сироту
і право бідного в суді не захищають».
29 «Хіба ж не мушу покарати їх за це?—
Господь питає.—Чи не слід Мені
такому от народу відплатити?
30 Жахливе і потворне сталося в тій землі:
31 пророки пророкували брехню,
священики правили, як заманеться[m].
Народу ж Моєму це до вподоби.
Та що ж ти зробиш, як кінець настане?»
Облога Єрусалима
6 Сини Веніаминові,
втікайте в безпечне місце і подалі від Єрусалима.
Сурміть у сурму в Текоа[n],
і прапор підніміть над Бет-Гаккеремом.
Лихо і погибель з півночі ідуть.
2 Я винищу дочку Сіону,
вродливу й витончену[o].
3 З отарами своїми пастухи чужі йдуть проти неї.
Поставили довкола вже намети,
кожен дбає про займище своє.
4 Готуйтеся до битви проти неї.
Вставайте, виступаємо опівдні!
О горе нам, бо день уже пройшов
і довшають уже вечірні тіні.
5 Вставайте, наступаємо вночі,
зруйнуймо мури єрусалимські!
6 Бо саме так каже Господь Всемогутній:
«Зрубайте всі дерева навкруги Єрусалима,
насипте навпроти стін її вали,
бо на кару заслуговує вона,
тому що до краю сповнена насильством!
7 Так, як криниця зберігає води свіжість,
так і Єрусалим береже гріхи свої.
Насильство й руйнування в ній,
хвороби й виразки завжди переді Мною.
8 Бережися, о Єрусалиме,
щоб від тебе Я не відвернувся,
щоб не перетворив тебе на пустку».
9 Ось що каже Господь Всемогутній:
«Вони дощенту обберуть всіх тих,
хто ще в Ізраїлі залишиться,
так само, як ґрона оббирають з винограду.
Перевіряють кожну гілку знову,
як роблять це винограду збирачі.
10 До кого мушу говорити Я,
кого застерігати мушу?
Хто буде слухати Мене?
Закриті вуха в них,
вони нездатні приділить увагу.
Господнє слово—ніби жарт для них,
вони його почуть не хочуть.
11 Вже переповнений Господнім гнівом я,
його утримувати в собі я вже стомився.
О Господи, вилий його на дитину на вулиці,
на хлопчиків юрбу, що між собою розмовляють,
навіть на чоловіка з жінкою або на старую з старим.
12 Будинки їхні іншим віддадуть разом з полями і жінками,
бо руку Я заніс над цим народом».
Так каже Господь.
13 «Бо справді кожен з них: від злидня і до пана—
всі тільки й дбають про наживу незаконну.
І від пророка до священика—всі брехуни.
14 Вони лікують хворий дух Мого народу,
як легковажно кажуть: „Все гаразд!”
Коли насправді, геть, нема гаразду.
15 Ганьба їм, бо вони мерзенну річ вчинили.
Та ж не соромляться вони того,
бо взагалі їм сором невідомий.
Тож упадуть вони разом з всіма, хто мусить впасти,
коли прийду карати їх»,—Господь каже.
16 Ось що Господь каже: «Ідіть дорогами,
розпитуйте й шукайте шляхи часів далеких.
Питайте де є стара путь.
Тим шляхом ідіть і знайдіть для себе спокій,
але вони сказали: „Не підем ми туди”.
17 Поставив я над вами вартових, сказавши:
„Дослухайтеся звуку сурм!”
Вони відповіли: „Не будемо слухати!”
18 Тож слухайте, народи,
й знайте свідчення того, що буде з ними[p].
19 Земле, почуй! Наведу на народ цей біду,
на яку заслужили вони своїми лихими думками,
бо слів Моїх не слухають,
а Мій Закон зневажили вони.
20 Навіщо Мені запашне куріння,
що надходить з Шеби[q],
навіщо зілля із земель далеких?
Я не приймаю ваших подарунків,
не до вподоби Мені жертви ваші».
21 Тож ось що Господь Бог каже:
«Поставлю Я народу цьому перешкоди,
і будуть спотикатися вони завжди.
Батьки й сини разом,
сусід з приятелем—усі загинуть».
22 Ось що каже Господь:
«Народ великий піднімається на півночі,
і йде з віддалених кінців землі.
23 Всі воїни в руках уже тримають лук і спис,
вони жорстокі і не мають милосердя.
Вони звучать, немов могутнє море,
коли на конях їдуть верхи.
Постали, як один,
до бою проти дочки Сіону.
24 Ми звістку цю почули, і зомліли руки.
Нас туга охопила, біль,
мов муки жінки при пологах.
25 Не виходьте в поле, не ходіть дорогою,
бо ворог має меч—повсюди небезпека.
26 О, дорогий народе, одягнися в рам’я,
і попелом себе посип в знак суму.
Тужи, мов твій єдиний син помер,
і гірко голоси, бо руйнівник прийде.
27 О Єреміє, Я тебе поставив тим,
хто випробовує метал,
щоби випробував ти Мій народ,
та стежив за життям їх повсякденним.
28 Усі вони бунтівники запеклі,
розносять наклепи по всіх усюдах.
Мов мідь позеленіла,
мов заіржавіле залізо,
вони покриті іржею та брудом.
29 Міхи роздмухують вогонь,
виходить оливо з горнила,
та це очищення, то марна річ,
бо гріх невилучений залишився.
30 Людей цих зватимуть „нещирим сріблом”,
адже Господь відмовився від них».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International