Beginning

Доля Єрусалима

5 «Тепер, сину людський, візьми гострий меч і скористайся ним як бритвою, щоб поголити голову й бороду. Тоді візьми терези й розділи волосся на три частини. ² Коли скінчаться дні твоєї облоги^[a], спали третину волосся на вогні посеред міста. Другу третину порубай мечем навколо міста, а третю розвій по вітру, бо Я переслідуватиму їх з оголеним мечем. ³ Але візьми кілька волосин і зв’яжи їх у складках твого одягу. ⁴ І ще візьми кілька волосин, кинь у вогонь і спали їх. Вогонь перекинеться звідти на весь дім Ізраїлю^[b]»,—мовить Господь.

⁵ Ось що говорить Господь Бог: «Ось Єрусалим, який Я поставив у центрі всіх народів, з країнами довкруги нього. ⁶ Однак у своєму гріху він збунтувався проти Моїх законів і настанов дужче, ніж народи та країни навколо нього. Він відкинув Мої закони й не дотримувався Моїх настанов». ⁷ Через те ось що Господь Бог говорить: «Ви більш непокірні, ніж народи довкола вас, і не дотримуєтеся Моїх настанов і не виконуєте законів. Ви, навіть, робили те, що інші народи, що живуть навколо вас, грішним вважають».

⁸ Тому Господь Бог говорить: «Я сам проти тебе, Єрусалиме, і Я покараю тебе перед очима народів. ⁹ Через усіх твоїх мерзотних бовванів Я зроблю з тобою таке, чого ніколи раніше не робив і ніколи не робитиму. ¹⁰ Від голоду батьки їстимуть своїх дітей серед міста, а діти їстимуть своїх батьків. Я покараю тебе і розвію всіх, хто лишиться, по вітру.

¹¹ Через те присягаюсь, що так само правдиво, як те, що Я є Господь Бог, за те, що ти осквернив мою святиню всіма твоїми мерзотними бовванами і бридкими звичками, Я сам позбавлю тебе своєї прихильності. Я не дивитимусь на тебе із співчуттям і не помилую тебе. ¹² Третина твого народу помре від чуми або загине з голоду серед твоїх вулиць; ще третина поляже від меча за твоїми стінами, а третю третину Я розвію по вітрах і переслідуватиму з оголеним мечем. ¹³ Тоді Мій гнів^[c] пройде, моя лють вгамується і Я помщуся. І коли вийде на них лють Моя, вони зрозуміють, що Я, Господь, говорив з ними у запалі.

¹⁴ Я зроблю з тебе руїну, Я поселю наругу між народами навколо тебе. І збиткуватимуться з тебе всі, хто проходитиме повз. ¹⁵ Ти будеш посміховиськом і гірким докором, пересторогою і предметом жаху для народів навколо тебе, коли я покараю тебе у гніві й люті з попередженням. Я, Господь, сказав це.

¹⁶ Коли Я випущу на тебе згубні і руйнівні стріли голодомору, Я випущу їх, щоб знищити тебе. Голодомор буде все страшніший і страшніший, Я знищу всі твої запаси їжі. ¹⁷ Я шлю голодомор на тебе і на диких звірів. Вони позбавлять тебе дітей. Чума і кровопролиття пронесуться по тобі, і я піднесу меч на тебе, бо Я, Господь Бог, сказав це».

Пророцтво щодо гір ізраїльських

6 Слово Господа дійшло до мене. Він мовив: ² «Сину людський, поверни своє обличчя до гір Ізраїльських; пророкуй проти них. ³ Скажи так: „О, гори Ізраїлю, почуйте слово Господа Бога. Ось що Господь Бог говорить горам та пагорбам, ярам та долинам: „Я збираюсь спрямувати меч на вас, Я зруйную ваші висоти^[d]. ⁴ Ваші вівтарі буде знищено, а обурливі вівтарі для запашного куріння буде потрощено. Я заподію смерть вашим людям перед вашими бовванами.

⁵ Я покладу мертві тіла синів Ізраїлю перед їхніми бовванами і розкидаю кістки ваші навколо вівтарів ваших. ⁶ Хоч би де ви жили, міста лежатимуть спустошені і висоти розорені, щоб ваші обурливі вівтарі були зруйновані й розорені, і ваших бовванів потрощено і побито, ваші вівтарі розвалено і те, що ви зробили, винищено. ⁷ Ваші люди падатимуть мертві серед вас, і ви зрозумієте, що Я—Господь.

⁸ Але Я помилую декого, дехто врятується від меча, коли вас розкидає по землях між народами. ⁹ Тоді в народах, куди їх приведуть у полон, ті, хто врятуються, згадають Мене: як Мене засмутили їхні облудні серця^[e], що відвернулися від Мене, і їхні очі, що зажадали тих бовванів. Вони почуватимуть огиду до самих себе за те зло, що вони зробили, і за всі свої мерзотні звички. ¹⁰ І вони зрозуміють, що Я Господь; я не погрожую даремно, щоб наслати це лихо на них”».

¹¹ І ось іще що говорить Господь Бог: «Сплесни в долоні, тупни ногою і гукни: „Ой лихо! Через усі огидні та мерзотні звички дому Ізраїлю вони поляжуть від меча, голодомору та чуми. ¹² Той, хто далеко, помре від чуми, а той, хто близько, поляже від меча, а той, хто виживе і лишиться, помре від голоду. Отак Я виллю свою лють на них.

¹³ І вони знатимуть, що Я є Господь, коли їхні люди лежатимуть мертві серед їхніх бовванів, на кожному високому пагорбі^[f] і по всіх верхів’ях гір, під кожним розлогим деревом і під кожним дубом з рясним листям—скрізь, де вони курили запашні кадила своїм бовванам. ¹⁴ І Я підніму руку на них і зроблю цю землю безлюдною пусткою, хоч би де вони жили: від пустелі на півдні, до Дивла^[g] на півночі”. Тоді вони збагнуть, що Я—Господь».

Кінець настав

7 Слово Господа дійшло до мене: ² «Сину людський, Ось що Господь Бог говорить землі Ізраїльській:

⁵ Ось що Господь Бог говорить: «Лихо! Нечуване лихо йде! ⁶ Кінець настав! Кінець настав! Він чатує на тебе. ⁷ Нещасна доля прийшла по тебе, хто мешкає у цій землі, бо ваш ворог близько вже. Гул від наближення ворожих станів вже гуляє по горах. ⁸ Я збирався вилити всю лють та тебе і вичерпати свій гнів проти тебе. Я судитиму за твою поведінку і відплачу тобі за всі твої мерзотні звички. ⁹ Я не дивитимусь на тебе зі співчуттям і не помилую тебе. Я відплачу тобі за твою поведінку і мерзотні звички. Тоді ти знатимеш, що Я—Господь, Який карає.

¹⁰ Ось він, той день покарання вже настав, неначе рослина розбрунькувалася та розрослася! Господь подав сигнал, та ворог напоготові вже стоїть, пихатий цар (Навуходоносор) готовий в наступ йти. ¹¹ Насильство переростає в лютий дубець, щоб карати зло; ніхто з людей не лишиться, ніхто з юрби цієї, і ніхто з її провідників^[i]. ¹² Настав час, день прийшов. Хай покупець не веселиться, ані продавець не журиться, бо гнів упаде на весь натовп. ¹³ Продавець не дістане назад землю^[j], що він продав, аж доки обоє вони живі, бо видіння щодо цілого натовпу не повернеться назад. Через їхні гріхи жоден з них не збереже свого життя.

¹⁴ Хоча засурмлять вони у сурму і будуть напоготові, ніхто не рушить до бою, бо Мій гнів проти всього натовпу. ¹⁵ Меч вирує зовні міста, всередині панують чума та голодомор. Ті люди, що вийдуть за місто, впадуть від меча, а тих, що в місті залишуться, пожеруть голодомор і чума. ¹⁶ Хто виживе, той втече в гори, та щастя їм не буде: вони будуть тужити та стогнати неначе голуби.

¹⁷ Кожна рука втратить силу, і кожне коліно стане слабке, мов вода. ¹⁸ Вони одягнуть вереття й огорнуться жахом. Обличчя їхнє вкриє сором і голови їхні будуть поголені в ознаку туги. ¹⁹ Вони повикидають свої срібні боввани на вулиці, а золоті статуї лжебогів стануть обридою, їхнє срібло і золото не зможе врятувати їх у день гніву Господнього. Вони не вгамують ними свого голоду, не наповнять ними свої животи, бо це срібні і золоті боввани штовхнули їх до гріху.

²⁰ Вони пишалися своїми коштовностями і з них робили своїх мерзотних бовванів та огидні статуї. Через те Я перетворю все це на обриду для них. ²¹ Я віддам усе це на здобич чужинцям і на грабунок нечестивим у країні, і вони осквернять його. ²² Я відверну своє обличчя від них і вони спаплюжать моє заповітне святилище; грабіжники увійдуть туди і зганьблять його.

²³ Підготуй ланцюги, бо землю охопило кровопролиття, і місто затопило насильство. ²⁴ Я приведу найнечестивіші з народів, щоб вони заволоділи їхніми домівками. Я покладу край писі могутніх, і їхні святині буде спаплюжено.

²⁵ Коли охопить жах, вони шукатимуть миру, але не знайдуть. ²⁶ Нещастя йтимуть за нещастями і чутки за чутками. Вони шукатимуть одкровень у пророка, але в священика не стане закону, а в старійшин не буде поради. ²⁷ Цар стогнатиме, князя огорне розпач, і руки в людей землі тремтітимуть. Я вчиню з ними згідно з їхньою поведінкою: Я їх судитиму за їхнім власним мірилом. Тоді вони збагнуть, що Я—Господь».

Поклоніння бовванам у храмі

8 На шостий рік, у шостому місяці, на п’ятий день,^[k] коли я сидів у своєму домі й старшини юдейські сиділи переді мною, рука Господа Бога опустилася на мене. ² Я подивився й побачив постать, схожу на людську. Від того, що здавалося її попереком, і вниз вона була ніби вогонь, а звідти вгору його вигляд був такий блискучий, мов сяючий метал^[l]. ³ Постать простягнула те, що було подібне до руки, і взяла мене за волосся. Дух^[m] підняв мене вгору і у видіннях Божих він приніс мене до Єрусалима, до входу в північну браму внутрішнього подвір’я, де стояв бовван, що збуджує ревнощі Господні. ⁴ І там переді мною була слава Бога Ізраїлю, як у тій з’яві, що я бачив у долині біля каналу Кевар.

⁵ І сказав Він мені: «Сину людський, поглянь на північ». Я підвів очі на північ і побачив на північ від брами вівтар боввана ревнощів. ⁶ І Він сказав мені: «Сину людський, чи бачиш ти, що вони роблять? Таку мерзоту чинить дім Ізраїля, щоб вижити Мене з Моєї ж святині! Але ти побачиш дещо значно мерзенніше».

⁷ І він привів мене до входу на подвір’я. Я подивився й побачив пролам у мурі. ⁸ Він сказав мені: «Сину людський, розрий мур». Тож я прорив ще трохи і побачив там двері. ⁹ І сказав він мені: «Ввійди й подивись на ту мерзоту, що вони тут чинять». ¹⁰ Тож я зайшов, подивися й побачив змальованих по всіх стінах усіляких гадів і мерзенних тварюк, і різноманітних бовванів дому Ізраїлю. ¹¹ Перед ними стояли сімдесят старійшин дому Ізраїлю, і Яазанія син Шафана стояв серед них. Кожен в руці мав кадильницю і легка хмарка запашного куріння линула вгору.

¹² Він сказав мені: «Сину людський, чи бачив ти, що старійшини дому Ізраїлю роблять у темряві, кожен у потайному місці з зображенням боввана?» Вони кажуть: «Господь нас не бачить. Господь покинув землю».

¹³ І ще Він сказав: «Ходімо зі мною і ти побачиш, як вони виробляють іще гірші мерзоти. ¹⁴ Тоді він привів мене до входу у північну браму дому Господа, і я пробачив жінок, що сиділи там, голосячи по Таммузу^[n]. ¹⁵ Він сказав мені: „Чи бачиш ти це, сину людський? Ти побачиш іще гірші мерзоти, ніж ця”».

¹⁶ Тоді він привів мене у внутрішній двір дому Господа, і там, при вході до храму між притвором та вівтарем, було близько двадцяти п’яти чоловік. Спинами до храму Господнього, обличчям на схід, вони низько вклонялися сонцю.

¹⁷ Він сказав мені: «Чи ти бачиш це, сину людський? Чи повсякденна це справа для дому Юдиного чинити цю мерзоту, якою вони зайняті тут? Чи мусять вони також наповнити землю насильством і постійно пробуджувати мій гнів? Дивись, вони навіть проколюють собі носи!^{[o] 18} Ось чому Я покажу їм Свій гнів. Я дивитимуся на них без співчуття і не помилую їх. Хоча вони й кричатимуть мені у вуха, Я не слухатиму їх».