Beginning

1 На тридцятий рік, четвертий місяць, п’ятий день^[a], коли я, Езекиїл, був серед вигнанців біля каналу Кевар, небеса розкрились і я побачив Божу з’яву.

² На п’ятий день місяця, то був п’ятий рік вигнання царя Єгояхина, ³ слово Господа дійшло до священика Езекиїла, сина Буцці, у землі Халдейській. Там сила Господня була над ним.

З’ява

⁴ Я подивився й побачив вихор, що налетів із півночі: величезна хмара зі спалахами вогню, оточена сяючим світлом. Центр вогню нагадував на розжарений метал^[b].

⁵ У вогні було щось схоже на чотирьох живих істот. На вигляд вони нагадували людей, ⁶ але кожна з них мала чотири обличчя й чотири крила. ⁷ Їхні ноги були прямі, їхні стопи були мов копита теляти, вони блищали, мов відшліфована бронза. ⁸ Під їхніми крилами з чотирьох боків були людські руки. Усі четверо мали однакову кількість облич і крил. ⁹ Крилами вони торкалися одне одного. Вони не звертали з путі: кожна з істот ішла просто вперед, куди й дивилася.

¹⁰ Їхні обличчя виглядали так: кожна з чотирьох мала обличчя людини, праворуч від нього—морду лева, ліворуч—морду бика, дзьоб орла ззаду. ¹¹ Їхні крила були розпростерті догори. Кожна мала по двоє крил, що торкалися крил іншої істоти з обох боків, і ще по два крила вкривали їхні тіла. ¹² Кожна рухалася просто вперед, не звертаючи з путі, куди й дивилася. Та хоч куди б ні ринув вітер^[c], він вів істот з собою. ¹³ Істоти були, мов палаюче вугілля в багатті. Вогонь серед істот рухався туди й сюди; він сяяв, і блискавка виривалася з нього. ¹⁴ Коли істоти рухалися, вони робили це так швидко, що то нагадувало спалах блискавки.

¹⁵ Дивлячись на них, я побачив на землі колесо біля кожної з чотирьох істот (по колесу з кожного боку). ¹⁶ Ось якими були вигляд і будова коліс: колесо і з’єднані з ним частини були подібні до хризоліту, і всі чотири були однакові. Кожне було виготовлене з колесом усередині, ¹⁷ але з усіх чотирьох боків вони не змінювали напрямку руху.

¹⁸ Ободи їхні були високі й страхітливі, і всі чотири повні очей по всьому колу. ¹⁹ Коли живі істоти рухалися, колеса поряд з ними теж рухалися, і коли живі істоти здіймалися з землі, колеса теж злітали. ²⁰ Хоч куди б ринув вітер, вони йшли, і колеса здіймалися разом із ними, бо сила, яка вела істоту, знаходилася у колесах. ²¹ Коли істота рухалася, вони також рухалися; коли істота зупинялася, вони також зупинялися, і коли істота здіймалася з землі, колеса підіймалися разом із нею, бо вітер був у колесах.

²² Над головами живих істот було щось розпростерте, що виглядало як поміст або кришталь—сяйливий, мов крига (ця жахлива річ була підвішена над ними, над їхніми головами). ²³ Під цим помостом були простягнуті одне до одного їхні крила. По два крила розпростерті й по два крила, що вкривали тіло. ²⁴ Коли істоти рухалися, звук їхніх крил лунав, ніби рев океанських вод, мов голос Всемогутнього, мов гомін війська. Зупиняючись, істоти опускали крила.

²⁵ І лунав голос з-понад тверді над їхніми головами. Коли вони зупинялися, крила вони опускали. ²⁶ Понад твердю над їхніми головами було щось таке, що виглядало, немов престол із сапфіру, а високо на престолі була постать, схожа на людську. ²⁷ Я бачив, що від тієї частини тіла, що нагадувала його поперек, і вище він виглядав мов сяючий метал, немов би сповнений вогнем, а від того місця вниз він був, як вогонь; і сліпуче світло оточувало його. ²⁸ Немов поява веселки у хмарах у дощову днину, таким було сяйво навколо нього. Ця з’ява була подобизна слави Божої. Побачивши її, я впав долілиць і почув голос, який промовляв до мене.

Покликання Езекиїла

2 Він сказав мені: «Сину людський, стань на ноги, Я говоритиму з тобою». ² Коли Він говорив, Дух увійшов у мене^[d] і поставив мене на ноги, і я почув, що він мовить до мене. ³ Він сказав: «Сину людський, Я посилаю тебе до синів Ізраїлю, до бунтівного народу, що повстав проти Мене. Вони та їхні батьки бунтують проти Мене аж до цього дня. ⁴ Люди, до яких я посилаю тебе, вперті й затяті. Скажи їм: „Ось що Господь Бог говорить”.

⁵ Вони не слухатимуть тебе, бо вони—бунтівний народ, але ж вони знатимуть, що серед них є пророк. ⁶ А ти, сину людський, не бійся їх, ані їхніх слів. Не бійся, хоча реп’яхи та колючки оточуватимуть тебе і ти житимеш серед скорпіонів. Не бійся того, що вони говорять, не лякайся їхніх поглядів, бо то бунтівний рід. ⁷ Ти повинен донести до них Мої слова, навіть якщо вони й не слухатимуть тебе, бо народ той—бунтівний! ⁸ Але ти, сину людський, слухай, що Я говоритиму тобі. Не бунтуй, як цей непокірливий народ; відкрий рот, з’їж те, що Я тобі даю^[e]».

⁹ Дивлюсь я і бачу руку, простягнуту до мене, а в ній сувій. ¹⁰ Він розгорнув його переді мною. Сувій був списаний з обох боків: ззовні і зсередини. То були слова плачу, туги та скорботи.

Завдання пророка

3 Господь сказав мені: «Сину людський, з’їж те, що перед тобою, з’їж цей сувій, а тоді йди й говори до дому Ізраїлю». ² Тож я відкрив рота, і Він дав мені з’їсти сувій. ³ Він сказав мені: «Сину людський, з’їж цей сувій, що я даю тобі, наповни свій живіт ним». Тож я з’їв його, і був він на смак устам моїм солодкий, ніби мед.

⁴ Тоді Він сказав мені: «Сину людський, іди зараз до дому Ізраїлю і скажи їм Мої слова. ⁵ Не посилаю тебе до народу з незрозумілою мовою чи темною розмовою, а до дому Ізраїлю. ⁶ Не до багатьох народів з неясною мовою і темною розмовою, чиї слова ти не зможеш зрозуміти. Безумовно, якби Я послав тебе до них, вони б тебе слухали. ⁷ Але дім Ізраїлю не хоче тебе слухати, бо вони не хочуть слухати Мене, бо весь дім Ізраїлю впертий і затятий. ⁸ Але я зроблю тебе таким же непохитним, упертим і затятим, як вони. ⁹ Я зроблю твоє чоло подібним до найтвердішого каменя, твердішим за кремінь. Не бійся їх і не лякайся їхніх поглядів, хоча вони й непокірливий народ».

¹⁰ І ще Він сказав мені: «Сину людський, слухай уважно і бери до серця всі слова, що скажу Я тобі. ¹¹ Йди зараз до своїх співвітчизників у вигнанні й говори до них, бо так говорить Господь Бог, байдуже чи слухатимуть вони, чи не слухатимуть».

¹² Тоді Дух^[f] підняв мене вгору, і я почув позаду себе голосний гомін: «Благословенна слава Господа!» ¹³ Я почув тертя одне об одне крил тих живих істот і звук коліс поруч з ними, гучний гуркіт, неначе грім. ¹⁴ Тоді Дух підняв мене вгору і поніс мене, і я линув з гіркотою та смутком на серці, але дужа рука Господа була зі мною.

¹⁵ Я прийшов до вигнанців, що жили у Тель-Авіві^[g] над каналом Кевар, і там я провів серед них сім днів, безтямний і безсловесний.

Застереження Ізраїлю

¹⁶ Наприкінці семи днів слово Господа досягло мене: ¹⁷ «Сину людський, Я поставив тебе на варті при домі Ізраїлю, тож почуй слово, яке скажу Я, і попередь їх від Мого імені. ¹⁸ Коли Я скажу про лихого чоловіка: „Він неодмінно помре”,—а ти не передаш йому, не остережеш його від хибного шляху, щоб урятувати його життя, то цей лихий чоловік помре в своєму гріху, і кров його буде на тобі.

¹⁹ Коли ж ти попередиш лихого чоловіка, а він не відвернеться від своїх пороків чи від хибного шляху, то він помре в гріху, але ти врятуєш себе. ²⁰ Або ж якщо праведник відступить від своєї праведності й чинитиме зло, і Я поставлю перед ним камінь спотикання, він помре. Оскільки ти не застеріг його, він помре у своєму гріху, а праведні вчинки, що він робив, не згадаються. І кров його буде на тобі. ²¹ Коли ж ти попередиш праведника, щоб він не грішив, і він не грішитиме, він обов’язково житиме, бо дав остерегти себе. І ти врятуєш своє життя».

²² Рука Господа була там на мені, і Він сказав мені: «Встань, вийди на рівнину^[h], і там Я говоритиму з тобою». ²³ Тож я встав і вийшов на рівнину. Там постала слава Господня, як та слава, що я бачив її біля каналу Кевар, і я впав долілиць. ²⁴ Тоді Дух увійшов у мене і, підвівши мене, поставив на ноги.

Він заговорив до мене і сказав: «Іди й зачинися в своїй оселі. ²⁵ І тебе, сину людський, вони зв’яжуть мотузками, зв’яжуть так, що ти не зможеш ходити серед людей. ²⁶ Я приліплю твій язик до піднебіння, щоб ти занімів і не здатний був їм дорікати, хоча вони й бунтівний народ. ²⁷ Але коли Я розмовлятиму з тобою, Я відмикатиму твої уста, і ти промовлятимеш до них: „Ось що говорить Господь Бог”. Хто слухатиме, хай слухає, а хто відмовиться, хай відмовляється, бо вони—бунтівний народ».

Пророцтво про облогу Єрусалима

4 «Тепер, сину людський, візьми глиняну цеглину, поклади її перед собою і намалюй на ній місто Єрусалим. ² Тепер споряди на нього облогу: зведи навколо облогові башти, збудуй до нього вал, розташуй біля нього табори й постав навкруги тарани. ³ Потім візьми залізну пательню, постав її залізною стіною між тобою та містом і оберни своє лице до нього. Воно буде в облозі, а ти його обложиш. Це буде знаком для дому Ізраїлю, що Я зруйную його.

⁴ Потім ляж на лівий бік і візьми гріх дому Ізраїлю на себе. Ти маєш нести їхній гріх стільки днів, скільки лежатимеш на боці. ⁵ Я призначив тобі таку ж саму кількість днів, як число грішних років. Тож триста дев’яносто^[i] днів ти будеш нести гріх Ізраїлю. ⁶ А як завершиш це, лягай знову, цього разу на правий бік і неси гріх дому Юди. Я призначив тобі сорок днів, день за кожен рік. ⁷ Повернись обличчям до облоги Єрусалима, оголи руку свою, неначе наступаючи на нього, і пророкуй проти міста цього. ⁸ Я зв’яжу тебе мотузками так, щоб ти не зміг перевертатися з боку на бік, доки не скінчаться дні твоєї облоги^[j].

⁹ Візьми пшениці, ячменю, бобів і сочевиці, проса і полби, насип їх у посудину і зроби собі з того хліб. Їстимеш його протягом трьохсот дев’яноста днів, коли лежатимеш на боці. ¹⁰ Відваж двадцять шекелів^[k] їжі на кожен день і споживай її у встановлений час. ¹¹ Також відміряй одну шосту гіна^[l] води й пий у встановлений час. ¹² Їжу споживай як ячмінний корж, печи його на очах у людей, використовуючи людський послід як паливо.— ¹³ Сказав Господь.—Отак народ Ізраїлю їстиме опоганену їжу поміж поганами, в землі до яких Я їх вижену».

¹⁴ Тоді я сказав: «Ні, Господи Боже! Я ніколи не поганився. Змолоду й досі я ніколи не їв нічого, що померло саме по собі, ні м’яса тварин, роздертих дикими звірами. Ніяке нечисте м’ясо ніколи не входило в мої уста». ¹⁵ Він відповів: «Гаразд. Я дозволю тобі пекти хліб на коров’ячому гної замість людського посліду».

¹⁶ Потім Він сказав мені: «Сину людський, я знищу запаси їжі в Єрусалимі. Люди змушені будуть відмірювати хліб і їсти його в смутку, вони ощадливо розподілятимуть воду й питимуть її в розпачі. ¹⁷ Бо їжі й води бракуватиме. Вони боятимуться дивитись один на одного і захиріють через свої гріхи».