Beginning
Послання щодо Аммона
49 Щодо Аммона. Ось що Господь каже:
«Хіба нема в Ізраїля синів?
Хіба немає спадкоємця в нього?
Тоді чому Мілком[a] загарбав землю Ґада[b]?»
2 «Та дні надходять,—так Господь каже,—
коли примушу Я почути
звук сурми бойової проти Равви[c] аммонійської».
«Й обернеться вона на звалище безлюдне,
а селища довкола погорять.
Тоді чи вижене Ізраїль тих,
хто вигнав був його,—Господь каже.—
3 Голоси, Хешбоне, бо місто Аї зруйновано.
Крик здійміть, дочки Равви.
Вдягніться у волосяницю,
тужіть і безпритульно тиняйтеся,
бо Мілком іде у заслання
разом із священиками і князями своїми.
4 Навіщо вихваляєшся силою своєю?
Вона спливе, зрадлива дочко,
що покладається на власні скарби зі словами:
„Хто проти мене виступить?”»
5 «Ось наведу Я страх на тебе,—
Господь Всемогутній каже,—
із усіх твоїх околиць.
І не буде кого забирати з полону.
6 А після того поверну з неволі аммонійців»,—так каже Господь.
Послання Едому
7 Щодо Едому, ось що Господь Всемогутній каже:
«Хіба немає більше мудрості в Темані[d]?
Хіба не стало ради у розумних?
Хіба ж то загубилась мудрість синів їхніх?
8 Тікайте, поселіться у глухих печерах, мешканці Дедану,
бо наведу нещастя на Ісава,
бо напущу на нього кару.
9 Як прийдуть збирачі винограду,
чи не залишать кілька бростей?
Коли по ночі прийдуть крадії,
чи не потрощать все, що заманеться?
10 Бо Я до нитки обдеру Ісава[e],
Я схованки його відкрив,
тож сховатись він не зможе.
Його дітей і родичів, й сусідів його вигублено буде,
не існуватиме він більше.
11 Діти стануть сирітами,
та жінки стануть вдовами».
12 Бо ось що Господь каже: «Якщо ті, хто заслуговує випити келих, мусять випити його, то чому ж ти ходиш непокараний? Ти не ходитимеш непокараний, ти вип’єш келих гніву Божого». 13 «Бо присягнувся Я Собою,—Господь каже,—що Боцра стане пусткою, посміховиськом, руїною і прокляттям, і міста її—вічною руїною».
14 Від Господа почув я звістку,
Його послання досягло народів:
«Збирайтеся усі разом і йдіть на Едом,
ставайте всі до бою.
15 Бо Я зробив тебе малим серед народів,
і зневажатимуть тебе поміж людьми.
16 Посіяний тобою жах і пиха серця
завели тебе в оману,
тебе, хто мешкає у схованках по скелях,
і хто вершини пагорбів посів.
Хоч, мов орел, ти й звив собі гніздо,
тебе Я звідти скину».
Так Всевишній каже.
17 «Едом обернеться на пустку.
Злякається подорожній, присвисне від жаху.
18 Так як Содом і Ґоморру зруйновано було,—
Господь каже,—отак і тут ніхто не житиме,
і жоден чоловік тут не оселиться».
19 Як лев виходить з чагарів Йордану на рясне пасовисько, так вмить Едом Я прожену з землі його. Хто ж той обранець, кого на це призначу? Хто Мені рівня? Хто викличе Мене? Хто той пастух, що проти Мене встоїть?
20 Тому послухайте рішення Господа,
яке Він прийняв щодо Едому,
послухайте плани Його щодо мешканців Темана.
Найменших з отари повитягують геть,
ворог спустошить усе пасовисько
через гріхи міста цього.
21 Від гуку падіння Едому земля здригнеться,
звук плачу полине аж до Червоного моря.
22 Поглянь, орел злітає високо і падає донизу,
полюючи на здобич.
Тож і Господь, як той орел,
крила розкриває понад Боцрою,
тож воїни Едома того дня від жаху ридати будуть,
мов жінка та, що при пологах.
Послання про Дамаск
23 Щодо Дамаска:
«Налякані Гамат і Арпад,
бо вони почули лиху звістку.
Вони хвилюються, як неспокійне море,
яке не можна вгамувати.
24 Дамаск заслаб і повернувся, щоб тікати,
жах охопив його.
Схопили його біль і муки,
мов жінку, що народжує дитя.
25 Чому це славне місто не полишено людьми,
місто радості і щастя?
26 Напевно юнаки його поляжуть на його майданах,
всі воїни його замовкнуть того дня,—Господь каже,—
27 Я розпалю вогонь на мурах Дамаска,
і він пожере фортеці Бен-Гадада[f]».
Послання про Кедар і Хазор
28 Щодо Кедару і царств Хазора, які знищено було Навуходоносором, царем Вавилона.
Ось що Господь каже:
«Вставайте й рушайте на Кедар,
і розбийте синів Сходу.
29 Намети їхні і отари заберуть;
оселі їхні понесуть разом з верблюдами й усім добром.
І їм кричатимуть: „Жах навкруги!”»
30 «Біжіть! Тікайте швидко!
Ховайтесь, мешканці Хазора,—
так Господь каже,—
Навуходоносор, цар вавилонський,
змову проти вас плете,
він наміри лихі виношує проти вас».
31 «Вставайте, киньтесь на народ спокійний,
що почувається безпечно,—так Господь каже.—
Ані воріт, ані засувів він не має,
і люди там живуть відлюдно».
32 «Верблюди їхні стануть здобиччю для вас,
численні отари їхні захопите ви.
Я їх розсію по чотирьох вітрах,
тих, хто підрізає бороди собі[g].
Я наведу на них погибель зусібіч,
—Господь каже.—
33 Хазор стане лігвом шакалів,
спустошений навіки.
Ніхто не житиме там більше,
жоден не оселиться там».
Послання про Елам
34 Ось слово Господа, що було пророку Єремії щодо Еламу[h] на початку царювання Седекії, царя Юдеї.
35 Ось що Господь Всемогутній каже:
«Я зламаю військову міць Елама,
його велику силу.
36 Я наведу на Елам чотири вітри
з чотирьох сторін неба,
Я їх розкидаю по вітру навсібіч,
і не буде жодного народу,
хоч би куди пішли вигнанці із Еламу».
37 «Я розвію Елам перед ворогами його,
перед тими, хто хоче розбити його.
Я на них біду наведу,
щоб побачили, як розлютили Мене,—Господь каже.
Я переслідуватиму їх мечем,
доки не винищу вщент».
38 «Я Свій престол поставлю в Еламі,
вигублю його царя й князів»,—Господь каже.
39 «Але в майбутньому я поверну все те,
що забрано було з Елама»,—так Господь каже.
Послання про Вавилон
50 Це слово, що Господь через пророка Єремію сказав про Вавилон і про землі вавилонян.
2 «Оголосіть народам, повідомте всім,
стяг підійміть, проголосіть, нічого не приховуйте,
скажіть, що Вавилон здобуто буде,
Бел ганьби зазнає.
Мардука[i] охопив жах,
лжебоги Вавилона посоромлені,
його боввани налякані.
3 Із півночі на нього вирушить народ.
Він землю цю оберне на пустелю.
Ніхто не буде жити там,
люди й тварини повтікають.
4 В ті дні й у ті часи,—Господь каже,—
народ Ізраїлю разом з народом Юди прийде.
Вони прийдуть і плакатимуть, ідучи,
й шукатимуть Господа Бога свого.
5 Питатимуть дороги на Сіон,
та йдучи вірним шляхом скажуть:
„Із Господом з’єднаємося завітом вічним,
який забути неможливо”.
6 Народ Мій був заблудлою вівцею,
його з путі збивали пастирі його,
вони по горах розганяли їх.
Від пагорба ходили до узвишшя
й позабували пасовиська власні.
7 Хоч хто знаходив їх, той пожирав,
і їхні вороги сказали: „Ми невинні.
Вони грішили перед Господом,
вони полишили Його,
праведне місце спочинку їхнє,
Бога, Який був надією їхніх батьків”.
8 Тікайте з Вавилону, із землі вавилонян,
будьте подібні козлам, які ведуть отару.
9 Бо на Вавилон підніму й поведу Я
зібрання великих народів північних.
Вони проти нього стануть до бою
й полонять його.
Їхні стріли, мов воїни вправні,
що не повертаються, не виконавши завдання».
10 «Тож стануть вавилоняни здобиччю,
насититься кожен, хто халдеїв грабує,—
так Господь каже.—
11 Бо ви радієте, бо ви веселі,
хто спадщину Мою пограбував,
бо скачете, немов телиця,
неначе жеребець іржете.
12 Мати ваша в ганьбі,
та, що вас породила, принижена.
Остання вона між народами—
пустка й посуха пустеля.
13 Через гнів Господній обезлюдніла вона,
через гнів Господній геть спустошиться вона.
Хоч хто б проходив Вавилоном,
жахнеться й зневажливо похитає головою,
побачивши руїни Вавилону.
14 О лучники, Вавилон оточіть,
стріляйте в неї, не жалійте стріл,
бо перед Господом вона згрішила.
15 Крик проти неї здійміть повсюди.
Вона не здається, башти її впали, мури розвалено,
бо це відплата Господа, Він їй помстився.
Зробив із нею те ж, що з іншими зробив.
16 Вигубіть у Вавилоні того, хто сіє,
і того, хто жне серпом на нивах.
Перед мечем гнобителя хай кожен
повернеться до свого народу
і кожен утече до землі своєї.
17 Ізраїль—отара, що розбрелася,
її переслідували леви.
Перший, хто їх пожер, був цар Ассирії,
а останній, хто зламав їм кістки—
Навуходоносор, цар вавилонський».
18 Тож ось що Господь Всемогутній Бог Ізраїлю каже:
«Ось Я покараю царя Вавилону і край його так само,
як покарав Я царя Ассирії.
19 Я зберу Ізраїль на його пасовисько,
пастися він буде у Кармелі і Башані[j],
й на горах Ефраїма, і у Ґілеаді,
він їжі матиме удосталь».
20 «В ті дні і в ті часи,—Господь каже,—
шукатимуть провину Ізраїлю й не знайдуть її.
Вони шукатимуть гріхи Юдеї і не знайдуть їх,
бо Я врятую тих, чиї гріхи простив».
21 «На землі Мератаїма напади,
на мешканців Пекода.
Побий мечем і вигуби дощенту,—
так Господь каже.—Виконуйте усі Мої накази.
22 Грім битви над землею лунає, погибелі голос!
23 Який розламаний, розбитий молот[k] землі всієї!
Яким спустошеним серед народів став Вавилон!
24 Я поставив на тебе пастку і впіймаю тебе, Вавилоне,
а ти не знала про це.
Знайшли тебе й схопили,
бо воювала ти проти Господа.
25 Відчинив Господь Свій арсенал
і ось виносить всі знаряддя гніву Свого,
бо мій Володар Господь Всемогутній
роботу має в землях вавилонських.
26 Прийдіть до Вавилону із далечини
і винищіть ущент її комори.
Збирайте мертвих в купи, як снопи,
хай не лишиться від неї і останку.
27 Забийте всіх її волів, віддайте різникові.
Тож горе їм, бо їхній день,
час покарання їхнього настав.
28 Лунає голос втікачів із Вавилона,
в Сіоні сповіщає про відплату Господа Бога нашого.
Помста Його за те,
що вавилоняни зганьбили храм Його.
29 Збирайте лучників на Вавилон,
скликайте всіх, хто луки напинає.
Довкола оточіть її, щоб не втекла.
Уповні відплатіть за все, що учинила,
бо проти Господа постала,
проти Святого Ізраїлю».
30 «Тож всі її найкращі юнаки поляжуть на майданах,
всі воїни її замовкнуть того дня»,—
Всевишній каже.
31 «Поглянь, Я проти тебе, о пихата,—
Господь каже, Всемогутній наш Господь,—
бо день настав, настав той час, коли тебе скараю.
32 Спіткнеться бунтівник, впаде,
ніхто її не підведе.
Я запалю вогонь по всіх її містах,
він пожере усіх довкола».
33 Ось що Господь Всемогутній каже:
«Пригноблено синів Ізраїля і Юдеї,
усі, хто їх в полон забрав,
тримають їх і відмовляються їх відпускати.
34 Та Визволитель їхній дужий,
ім’я його Господь Усемогутній.
Напевно Він розгляне їхню справу,
та так, що край Свій змусить Він зрадіти,
не буде спокою у вавилонян».
35 «Меч проти вавилонян,—так Господь каже,—
на всіх, хто мешкає у Вавилоні:
і на князів її, й на мудреців.
36 Меч на її лжепророків,
щоб їх перетворить на дурнів.
Меч на її воїнів могутніх,
щоб винищити їх.
37 Меч на коней її й колісниці,
на всю мішанину народів,
бо стануть вони налякані, мов жінки.
Меч знищить скарби її, їх пограбують.
38 Меч знищить води її й висохнуть вони,
бо це земля бовванів,
тож збожеволіють вони від жаху.
39 І житимуть там дикі звірі й шакали,
і страуси мешкатимуть там.
Ніхто там не оселиться повік,
ніхто не житиме з прийдешніх поколінь».
40 «Так само, як Господь спалив Содом й Ґоморру,
і їхні довколишні міста, та винищив усіх людей,
що мешкали у них,—Господь каже.—
Так жоден тут не житиме,
ніхто сюди не прийде.
41 Народ надходить з півночі, народ великий,
царі численні разом постають з усіх кінців землі.
42 Вони тримають луки й списи.
Вони жорстокі і немилосердні.
Голос їхній реве, наче море,
коли вони на конях мчать.
Вишикувані вони,
як воїни для битви проти тебе, Вавилон.
43 Цар Вавилона довідався про них,
і руки в нього від жаху заніміли.
Смуток охопив його, біль, мов при пологах».
44 Всевишній каже:
«Як лев виходить з чагарів Йордану
на рясні пасовиська, та худоба вмить тікає,
так вмить Едом Я прожену з землі його.
Хто ж той обранець, кого на це призначу?
Хто Мені рівня? Хто викличе Мене?
Який пастух переді Мною встоїть?»
45 Тож слухайте Господню пораду,
яку дає Він Вавилону,
що Він замислив проти краю вавилонян:
«Найменших із отари заберуть,
спустошить їхнє пасовисько Він за все,
що наробили.
46 Від галасу, що Вавилон здобуто,
здригнеться край увесь,
поміж народів пролунає новина,
що Вавилона більш немає».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International