Beginning
Душа, яка грішить, помре
18 Слово Господа дійшло до мене: 2 «Що ви, люди, маєте на увазі, коли промовляєте це прислів’я про землю Ізраїльську:
„Батьки їли кислі грона,
а у дітей на зубах оскома[a]?”»
3 «Так само правда, як те, що Я живу,—проголошує Господь Бог,—ви більше не промовлятимете цього прислів’я в Ізраїлі. 4 Бо кожна жива душа належить Мені: батько так само, як і син. Той, хто грішить, той і помре».
5 «Припустимо, що є праведник, який живе правильно і справедливо. 6 Він не їсть у місцях поклоніння, не дивиться на бовванів дому Ізраїлю, не безчестить жінки свого сусіда, не злягається з дружиною, коли вона нечиста. 7 Він нікого не гнобить, завжди повертає те, що взяв у заставу за борг, дає їжу голодному і вбрання—голому. 8 Він на лихву не дає і не бере надмірних відсотків. Він стримує руку свою, щоб не зробити неправедне і судить чесно між чоловіком і чоловіком. 9 Він віддано дотримується Моїх настанов і законів. Цей чоловік—праведний, Він, безумовно, житиме»,—проголошує Господь Бог.
10 «Припустимо, що він має несамовитого сина, який грабує інших, проливає кров або робить будь що подібне. 11 Батько його не робив нічого подібного. Він їсть на узвишшях з бовванами, ганьбить дружину свого сусіда. 12 Він пригноблює бідних і нужденних, грабує, не повертає те, що взяв у заставу[b]. Він молиться ідолам, та чинить усіляку гидоту. 13 Він на лихву дає й бере надмірні відсотки. Чи ж такому чоловікові жити? Ні, не жити! За те, що він коїть усю цю мерзоту, його, безумовно, буде вбито, і кров його буде на його власній совісті.
14 Але припустимо, що цей син має сина, який бачить усі гріхи, що чинить його батько. І хоч він бачить їх, але сам такого не робить. 15 Він не їсть на узвишшях і не дивиться на бовванів дому Ізраїлю, не ганьбить дружину свого сусіда. 16 Він не гнобить нікого і не вимагає застави за позику. Він не грабує, та віддає їжу голодним, а вбрання—голим. 17 Він стримує руку свою від кривди і не бере надмірних відсотків, дотримуючись Моїх законів і настанов. Він не помре за гріх свого батька; він, безумовно, житиме.
18 Але батько його помре за свій власний гріх, через те, що займався здирництвом, грабував свого брата і чинив усіляке лихо серед свого народу.
19 Але ви питаєте: „Чому син не розділяє провини свого батька? Оскільки син робив те, що справедливо й праведно, що він старанно дотримувався моїх настанов, він, безумовно, житиме. 20 Грішна душа за гріхи свої помре. Син ні поділятиме провину свого батька, ані батько не поділятиме провину сина. Праведність праведного залишиться з ним, а нечестивість нечестивого впаде на нього”.
21 Але якщо нечестивий відвертається від усіх гріхів, які він учинив, і дотримується всіх моїх настанов і робить те, що справедливо та правильно, він, безумовно, житиме, він не помре. 22 Жоден із злочинів його не буде згадано йому. За ті праведні вчинки, що він зробив, він житиме. 23 Хіба втіха для Мене—смерть нечестивого?—Говорить Бог.—Хіба ж Я не задоволений, коли він відвертається від свого гріха й живе?
24 Але якщо праведний відвертається від своєї праведності, грішить і чинить ту ж мерзоту, що й нечестивий, чи житиме він? Жоден із його праведних вчинків йому не буде згадано. За підступність, у якій він винен, та за гріхи, які він скоїв, він помре».
25 Однак ви кажете: «Путь Господа несправедлива». Слухай, доме Ізраїлю! Чи несправедлива Моя путь? А чи то не ваші путі несправедливі? 26 Якщо праведний відвертається від своєї праведності й чинить гріх, він помре за це; через гріх, що він чинить, він умре. 27 Але якщо нечестивий відвертається від своєї нечестивості й чинить те, що є справедливим і праведним, він урятує життя своє. 28 За те що він усвідомив усі провини свої і відвернувся від них, він, безумовно, житиме, він не помре.
29 Однак дім Ізраїлю каже: «Путь Господа несправедлива. О доме Ізраїлю? Чи ж то не твоя путь несправедлива? 30 І за те, доме Ізраїлю, Я судитиму тебе. Я судитиму кожного за його поведінкою». Господь Бог проголошує: «Покайтеся! Відверніться від своїх злочинів, щоб більше вам не впасти в гріх! 31 Звільніться від усіх переступів, які ви скоїли, і дістаньте нове серце й новий дух. Навіщо тобі вмирати, о доме Ізраїлю? 32 Бо Мені немає втіхи від чиєїсь смерті. Тож покайся і живи!» Так проголошує Господь Бог.
Журна пісня про князів Ізраїлю
19 Сказав Господь мені: «Заведи журну пісню про князів Ізраїлю:
2 „Що за левиця серед левів була ваша мати!
Вона лежала серед молодих левів
і викохувала своїх малят.
3 Вона виростила одного із своїх малят,
який став полювати на здобич,
та розідрав одного з людей.
4 Люди почули про нього,
і впіймано було його у їхню пастку.
Вони гаками притягли його в землю Єгипетську.
5 Як побачила левиця, що сподівання її марні
виховати того лева вожаком,
то вона відібрала іншого зі своїх малят
і виховала його дужим левом.
6 Він походжає серед левів,
бо тепер він дужий лев.
Навчившись роздирати здобич,
він зжер людину.
7 Він повалив людські палаци,
спустошив їхні міста.
Вся земля і всі на ній жахалися його реву.
8 Тоді повстали проти нього
народи з навколишніх країв.
Розкинули вони свої тенета
і впіймався він у їхню пастку.
9 Гаками затягли його у клітку
і привезли до царя Вавилона.
Посадили його у в’язницю,
тож реву його не чутно було більш по горах ізраїльських.
10 Мати ваша, мов лоза виноградна,
посаджена при криниці.
Родюча була вона,
гіллям багата завдяки великій воді.
11 Вигнався пагін на ній височенний,
придатний для берла володаря.
Виріс Він до небес, високо над густим листям,
видно його було понад галуззям густим.
12 Та вирвано з корінням лозу у люті
й на землю пожбурено.
Вітер зі сходу висушив її плоди,
гілля її зрізано, та викинуто у вогонь,
і вогонь пожер його.
13 Тепер посадили її у пустелі
в землі сухій та спраглій.
14 Вогонь пішов з однієї з найбільших гілок
і пожер її плоди.
І не лишилося жодної гілки для берла володаря”.
Цю журну пісню слід виконувати як пісню жалоби».
Бунтівний Ізраїль
20 Сьомого року, п’ятого місяця, десятого дня[c] деякі старійшини Ізраїлю прийшли розпитати Господа. Вони посідали переді мною. 2 Тоді слово Господа дійшло до мене: 3 «Сину людський, говори зі старійшинами Ізраїлю і скажи їм, що Господь Бог так говорить: „Ви прийшли розпитати Мене? Так само правда, як те, що Я живу, Я не відповім вам”».
Так проголошує Господь Бог: 4 «Чи ти судитимеш їх, сину людський? Чи слід їх судити? Ти повинен нагадати їм про мерзенні звички їхніх батьків. 5 І скажи їм, що Господь Бог так говорить: „Того дня, як вибрав Я Ізраїль, поклявся Я, піднявши руку, всім нащадкам дому Якова. Я відкрився їм у Єгипті. Із піднесеною рукою сказав Я їм: „Я—Господь ваш Бог”. 6 Того дня Я поклявся їм, що виведу їх із Єгипту в землю, яку я відшукав для них, край, що тече молоком та медом, землю, найпрекраснішу з усіх. 7 Я сказав їм: „Кожен із вас хай позбудеться гидотних бовванів, не оскверняйте себе бовванами єгипетськими. Я—Господь ваш Бог”.
8 Але вони повстали проти Мене, не слухаючи Моїх наказів. Вони не позбулися гидотних бовванів, на яких дивилися, не відмовилися від лжебогів єгипетських. Тож Я сказав, що виллю Свою лють на них і Свій гнів у Єгипетській землі. 9 Але заради Свого імені Я зробив таке, щоб не зганьбити його в очах народів, поміж яких вони жили. Адже перед цими народами Я пообіцяв ізраїльтянам, що виведу їх із Єгипту. 10 Ось чому Я вивів їх із Єгипту й провів через пустелю. 11 Я дав їм Свої настанови і познайомив із Моїми законами, бо людина, що дотримуватиметься їх, живе тільки ними. 12 Дав я їм також Мої суботи як знак між нами, щоб вони знали що Я, Господь, освятив їх.
13 Однак народ Ізраїлю повстав проти Мене в пустелі. Вони не дотримувалися Моїх настанов, відмовлялися від Моїх законів—хоча людина, яка підкоряється їм, житиме. Вони також цілком осквернили мої суботи. Тож Я сказав: „Я виллю лють Свою на них і вигублю їх у пустелі”. 14 Заради Мого доброго імені, та щоб зберегти його від ганьби перед народами, в яких на очах Я вивів народ Мій з неволі, Я не знищив дітей Ізраїлю.
15 Піднявши руку, Я поклявся їм у пустелі, що не приведу їх у землю, яку дав їм—землю, що тече молоком і медом, найпрекраснішу з усіх земель. 16 Вони відмовилися від Моїх законів, і не дотримувалися Моїх настанов і осквернили Мої суботи, бо серця їхні були віддані їхнім бовванам. 17 Однак Я дивився на них із жалем і не вигубив їх, не поклав їм край у пустелі. 18 Я сказав їхнім дітям у пустелі: „Не йдіть за звичаями своїх батьків, не виконуйте їхні закони, не ганьбіть себе їхніми бовванами. 19 Я—Господь ваш Бог, дотримуйтеся Моїх настанов і старанно виконуйте Мої закони. 20 Ревно дотримуйтесь Моїх субот, бо вони є знаком особливим між вами і Мною. Я—ваш Господь, та суботи є доказом, що Я—ваш Бог!”
21 Але діти повстали проти Мене: вони не дотримувалися Моїх настанов і не виконували старанно Моїх законів—хоча людина, яка підкоряється їм, живе тільки ними. Вони осквернили Мої суботи, тож Я сказав: „Я виллю Мою лють і Мій гнів на них у пустелі, та винищу їх вщент”.
22 Але спинив Себе, заради Мого доброго імені, та щоб зберегти його від ганьби перед народами, в яких на очах Я вивів народ Мій з неволі, Я не знищив дітей Ізраїлю. 23 Тож із піднятою рукою Я присягнув їм у пустелі, що розсію їх серед народів і розкидаю по світу. 24 Бо вони не підкорялися Моїм законам, відкинули Мої настанови й осквернили Мої суботи, і очі їхні прагнули бовванів їхніх батьків.
25 Тож дав Я їм настанови недобрі й закони, за якими вони не могли жити. 26 Я дозволив їм опоганитися своїми дарами аж до жертви кожного первістка—щоб Я міг сповнити їх жахом, щоб вони пізнали, що Я Господь.
27 Через те, сину людський, говори з народом Ізраїлю і скажи їм, що Господь Бог говорить: „Ваші батьки злословили, та вступали в лихі змови проти Мене. 28 Коли Я привів їх у землю, яку обіцяв дати їм, хоч би який пагорб вони бачили чи густолисте дерево, там одразу приносили жертви і робили пожертви. Це запалювало Мій гнів. Вони дарували свій запашний ладан і виливали питні пожертви”». 29 Тоді Я спитав народ Ізраїлю: «Чому ви ходите на узвишшя? Але те узвишшя й досі там[d]».
30 Господь сказав: «Через те, що народ Ізраїлю не припинив робити ті мерзоти, скажи йому, що Господь Бог каже: „Ви поганите себе та само, як ваші батьки поганили, поводячись як повії, та поклоняючись тим самим гидотним бовванам, яким поклонялися вони?” 31 Приносячи своїх синів у вогні у пожертву, ви й далі поганите себе всіма своїми бовванами. І оце щоб Я дозволив вам розпитувати Мене, о дім Ізраїлю? Так само правда, як те, що Я живу, Я не дозволю вам розпитувати Мене». Так проголошує Господь Бог.
32 «Ви кажете: „Ми хочемо бути як інші народи, інші племена світу, що служать дерев’яним й кам’яним бовванам. 33 Так само правда, як те, що я живу, Я правитиму вами могутньою рукою, розправленим раменом та розлитою люттю. 34 Я виведу вас із-поміж народів і зберу вас із країн, де вас розпорошено могутньою рукою і розлитою люттю. 35 Я приведу вас до пустелі народів і там, віч-на-віч, Я виконаю присуд над вами. 36 Як судив батьків ваших у пустелі землі Єгипетської, так Я судитиму й вас.—Проголошує Господь Бог.— 37 Я судитиму вас, визнаю винними, та покараю за Заповітом. 38 Я очищу вас від тих, хто бунтує і постає проти Мене. Хоч і виведу їх із землі, де вони мешкають, однак вони не ввійдуть у землю Ізраїльську. Тоді ви знатимете, що Я—Господь”».
39 «А щодо тебе, доме Ізраїлю, то ось що Господь Бог говорить: „Ідіть і служіть кожен своєму боввану! Але потім, навіть не сподівайтеся, що Я вам відповім порадою, коли з питанням ви звертатиметесь до Мене. Ви не осквернятимете більше Моє святе ім’я своїми дарами огидним бовванам. 40 Весь народ ізраїльський мусить прийти до Моїй святій гори, високій гори Ізраїлю. Там, у краю, весь дім Ізраїлю буде служити Мені, і там Я їм порадою на запитання відповім. Там Я прийму ваші пожертви й добірні дари разом із вашими святими жертвами.—Так проголошує Господь Бог.— 41 Тоді Мені будуть приємні пахощі запашного ладану. Коли Я виведу вас із-поміж народів і заберу із країн, де вас розсіяно, і покажу Свою святість серед вас перед очима всіх народів. 42 Тоді ви збагнете, що Я Господь, коли приведу вас у землю Ізраїльську, в землю, яку Я із піднятою рукою поклявся відати вашим батькам. 43 Там ви згадаєте свою поведінку і всі ті вчинки, якими ви оскверняли себе, і ви відчуєте огиду до самих себе за все те зло, що зробили. 44 Ви знатимете, що Я Господь, коли Я каратиму вас заради Мого імені, але не так жорстоко, як ви заслужили своєю лихою поведінкою та розбещеними звичками, о доме Ізраїля”». Так проголошує Господь Бог.
Притча про ліс
45 Слово Господа дійшло до мене: 46 «Сину людський, повернись обличчям до Неґева, південній частини Юдеї, проповідуй і пророкуй проти лісу Неґевського краю[e]. 47 Скажи південному лісу: „Слухай слово Господа, ось що Господь Бог говорить: „Ось Я пошлю на тебе вогонь, і він пожере всі твої дерева, як зелені, так і сухі. Палаючий вогонь не згасне, і все від півдня до півночі згорить у ньому. 48 Усі побачать, що Я, Господь, запалив його і він не гасне”».
49 Тоді я сказав: «О, Господи Боже! Вони говорять про мене: „Він тільки балачки говорить, які ніколи не здійсняться”».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International