Beginning

Ливанський кедр

31 Одинадцятого року, третього місяця у перший день вигнання слово Господа дійшло до мене: ² «Сину людський, скажи фараонові, царю Єгипту і його народу:

¹⁰ Тож ось що Господь Бог говорить: «Я дозволив йому вирости над іншими деревами, та він запишався висотою своєю. ¹¹ За те Я віддав його земному володарю, щоб чинив з ним по гріхах його. Я відштовхнув його від себе. ¹² І найлютіші чужих народів зрубали його й покинули. Гілля його попадало по всіх горах і долинах, віття його поламане лежало по всіх яругах краю. Всі народи землі вийшли з тіні його й покинули її. ¹³ Всі птахи небесні повсідалися на поваленому стовбурі, й усі звірі польові були серед віття його.

¹⁴ Тож більш ніякі дерева при воді не сягали так гордо в небо, вивищуючись над листям інших. Більше ніякі добре зрошені дерева ніколи не досягнуть височини такої. Всі вони приречені на смерть, на підземний край, разом із смертними синами людськими, чий шлях веде до цвинтарної ями».

¹⁵ Ось що Господь Бог говорить: «Того дня, як зійшов він у Шеол, Я тугу випустив. Жалобою Я вкрив глибокі води, спинив потоки. Ливан я смутком огорнув, і всі дерева польові зав’яли. ¹⁶ Я змусив усі народи здригнутися від звуку падіння його, коли зіпхнув Я його вниз, у Шеол разом із тими, чий шлях веде до ями. Тоді всі дерева Едему, найдобірніші й найкращі в Ливані, всі дерева, добре зрошені, упокоїлися в глибині підземній. ¹⁷ Ті, хто жив у тіні його, союзники його поміж народами, також пішли в могилу разом із ним, приєдналися до тих, хто поліг від меча.

¹⁸ Яке із дерев Едему може зрівнятися з тобою, о Єгипет, пишнотою й величчям? Однак тобі також шлях до глибин підземних разом із деревами Едему. Лежатимеш ти серед них, необрізаних чужинців, разом із тими, хто поліг від меча. Це фараон і всі його юрмиська». Так проголошує Господь Бог.

Жалобна пісня над Фараоном

32 Двадцятого року дванадцятого місяця в перший день вигнання^[a] слово Господа дійшло до мене: ² «Сину людський, заведи жалобну пісню над фараоном, царем Єгипту і скажи йому:

³ Ось що Господь Бог говорить:

Так проголошує Господь Бог: ⁹ «Тривогу Я внесу в серця людей численних, як винищу тебе поміж народами, між землями, яких ти навіть і не знаєш. ¹⁰ Багато народів змушу я жахнутись, й царі тремтітимуть від жаху через тебе, як перед ними Я змахну Своїм мечем. І в день твого падіння кожен з них тремтітиме щомиті за своє життя».

¹¹ Бо ось що Господь Бог говорить: «Меч царя Вавилону занесений буде на тебе. ¹² Я юрмища твої примушу впасти під ударами мечей людей могутніх, найлютіших з-поміж всіх народів. Вони зламають пиху Єгипту, понищать численний люд його. ¹³ Вигублю Я всіх звірів при великих водах, не скаламутить більше їх ні нога людини, ні копито звіра. ¹⁴ Тоді дам Я спокій водам його примушу потоки його поволі текти, мов олія. Так проголошує Господь Бог. ¹⁵ Коли Єгипет Я спустошу, зітру з лиця землі усе, що є на ній, Я переб’ю усіх, хто жив там, тоді вони збагнуть, що Я Господь, Володар їх. ¹⁶ Оце жалобна пісня, що співатимуть над Єгиптом. Над ним та народами його дочки народів (міста) співатимуть її». Так проголошує Господь Бог.

Єгипет буде зруйнований

¹⁷ Дванадцятого року на п’ятнадцятий день місяця вигнання, слово Господа дійшло до мене: ¹⁸ «Сину людський, голоси за юрмищами Єгипту, і віддай землі глибокій і її саму, й дочок народів могутніх, разом із тими, чий шлях веде до ями цвинтарної. ¹⁹ Єгипет, чи гарніша ти за інших? Іди у глибоку землю, де лежати тобі серед необрізаних чужинців.

²⁰ Єгипет піде туди, де загиблі юрмища лежать, вона зійде у могилу разом із ворогом її. ²¹ Найдужчі з наймогутніших зійшли в Шеол і лежать там разом з необрізаними, посічені мечем. З глибини вони звертаються до Єгипту та союзників її.

^22-23 Там Ассирія, оточена могилами всіх своїх вбитих, хто поліг від меча. Усі, хто сіяв жах на землі живих, убиті, від меча полягли.

²⁴ Там і Елам з усім його народом довкруги його домовини. Всі вони вбиті, від меча полягли. Усі, хто сіяв жах на землі живих, зійшли необрізані в підземелля. Вкриті вони ганьбою так само, як і ті, хто зійшов у могилу. ²⁵ Влаштовано ложе для нього серед побитих, серед усіх його юрмищ, які оточують домовину його. Всі вони необрізані, всі полягли від меча. Сіяли вони жах на землі живих, тепер покриті ганьбою, як і ті, хто зійшов у яму; покладено їх серед убитих.

²⁶ Мешех і Тувал там із усіма їхніми арміями довкола домовин їхніх. Усі вони необрізані, полягли від меча за те, що сіяли жах у країні живих. ²⁷ Чи ж не лежати їм разом з іншими необрізаними воїнами, що полягли, зійшли в могилу зі своєю бойовою зброєю і чиї мечі покладено їм у головах? Їхні гріхи вирізьблені на кістках їхніх, бо ж сіяли вони жах по всій землі серед живих. ²⁸ Тебе теж, о фараоне, буде подолано, й лежатимеш ти серед необрізаних разом із тими, хто поліг від меча.

²⁹ Там і Едом, царі його й усі його князі і, попри силу їхню, покладено їх разом із тими, хто поліг від меча. Лежать вони з необрізаними, із тими, хто пішов у яму могильну.

³⁰ Всі князі півночі й усі сидоняни там. Зійшли вони в підземелля побиті, в неславі, незважаючи на жах, що сіяла міць їхня. Лежать вони необрізані разом із тими, хто поліг від меча. І вкриті вони ганьбою, як і ті, чий шлях веде до ями цвинтарної».

³¹ «Фараон і все його військо втішаться, побачивши всіх тих, хто поліг від меча.—Так проголошує Господь Бог.— ³² За те, що сіяв жах на землі живих, фараон і всі його юрмища буде покладено серед необрізаних, із тими, хто поліг від меча». Так проголошує Господь Бог.

Езекиїл—вартовий

33 Слово Господа дійшло до мене: ² «Сину людський, звернись до земляків твоїх і скажи їм: „Коли я заношу меч над якоюсь землею, люди землі цієї обирають одного з мужів своїх й роблять його вартовим своїм. ³ Він бачить меч, що занесений проти землі його, й сурмить у сурму, щоб застерегти людей. ⁴ Тоді, якщо хтось чує сурму, але не зважає на застереження, меч падає, забирає життя його, кров його буде на ньому. ⁵ Адже чув він голос сурми, але не зважив на застереження. Кров його буде на ньому самому. Якщо ж зважить на застереження, врятує він себе. ⁶ Але якщо вартовий бачить меч ворожій і не сурмить у сурму, щоб застерегти людей, тоді вороги заберуть увесь народ в полон. Це станеться через їх гріхи, але кров народу буде й на вартовому.

⁷ Сину людський, я поставив тебе вартовим дому Ізраїльського, тож почуй слово, яке Я звертаю до тебе, й застережи їх. ⁸ Коли кажу Я нечестивому: „О нечестивий чоловіче, ти неодмінно помреш”,—а ти не скажеш нічого, щоб відвернути його з хибного шляху, той нечестивий чоловік помре у своєму гріху, і Я вважатиму тебе відповідальним за кров його. ⁹ Та якщо ти справді застережеш нечестивого, щоб відвернувся він від хибного шляху, а він цього не зробить, помре він у своєму гріху, а ти врятуєшся”».

Бог не хоче смерті людей

¹⁰ Сину людський, скажи дому Ізраїлю: «Ось що вони спитають: „Провини наші та гріхи тяжіють над нами, і через них ми гинемо. Як нам бути?” ¹¹ Скажи їм: „Так само правда, як те, що Я існую, не тішить мене смерть нечестивого, Я радше втішаюсь, коли відвертається він від хибного шляху й живе. Відверніться! Відверніться від лихої поведінки вашої! Навіщо тобі вмирати, о доме Ізраїлю?”

¹² Отож, сину людський, скажи своїм землякам: „Праведність праведного не врятує його, якщо він стане на путь гріховну, а нечестивість нечестивого не принесе погибель, якщо він відвернеться від гріха. Праведному, якщо він грішить, не жити тільки завдяки колишній праведності своїй. ¹³ Якщо скажу Я праведному, що він неодмінно житиме, а він тоді покладеться на праведність свою і почне чинити зло, жоден з його попередніх праведних вчинків не буде згадано йому. Помре він за зло, що вчинив. ¹⁴ Або Я скажу нечестивому: „Ти неодмінно помреш”. А він тоді відвернеться від гріха й почне жити справедливо й праведно. ¹⁵ Він віддасть те, що взяв як заставу, поверне вкрадене, дотримуватиметься законів, що дають життя, і не чинить зла ніякого, він не помре. ¹⁶ Жоден із скоєних ним гріхів йому не згадається. Бо він пішов шляхом справедливості та праведності, він, безумовно, житиме. ¹⁷ Однак земляки твої кажуть: „Путі Господа несправедливі!” Але ж це їхні путі несправедливі! ¹⁸ Якщо праведний відвертається від праведності своєї і чинить зло, він помре за це. ¹⁹ А якщо нечестивий відвертається від нечестивості своєї і чинить те, що є справедливим і правильним, він житиме за те, що робить так. ²⁰ А ти, о доме Ізраїлю, кажеш: „Вчинки Господа несправедливі”. Та Я судитиму кожного за його власними вчинками”».

Падіння Єрусалима

²¹ На дванадцятий рік нашого вигнання, у десятий місяць на п’ятий день^[b] чоловік, що втік з Єрусалима, прийшов до мене і сказав: «Місто пало!» ²² Та ввечері напередодні сила Господа була на мені, й Він розтулив мої уста перед чоловіком, що прийшов до мене вранці. Тож уста мої розтулилися, і більше не був я німий.

²³ Тоді слово Господа дійшло до мене: ²⁴ «Сину людський, люди, що живуть у тих руїнах на землі Ізраїльській, говорять: „Аврам був сам один, однак він володів цією землею. Але ж нас багато, тож ця земля належить нам як спадщина”. ²⁵ Тоді скажи, що Господь Бог говорить їм: „Оскільки їсте ви м’ясо з кров’ю і дивтесь на бовванів своїх, і кров проливаєте, чи ж володіти вам землею? ²⁶ Ви на свій меч покладаєтеся, чините мерзоту, і кожен з вас ганьбить дружину сусіди свого. Чи ж вам цією землею володіти?”»

²⁷ Скажи таке їм, що Господь Бог так говорить: «Так само правда, як те, що Я існую, ті, хто в зруйнованих містах лишився, поляжуть від меча. Того, хто в чистім полі, віддам Я звірям диким на поживу, а ті, хто у фортецях і печерах, помруть від чуми. ²⁸ Зроблю Я землю цю безлюдною пустелею, і гордій силі її настане кінець. Спустошаться гори ізраїльські, що й не пройти ними буде. ²⁹ Тоді вони знатимуть, що Я—Господь, коли зроблю Я землю безлюдною пустелею за всю мерзоту, що вони накоїли.

³⁰ Що ж до тебе, сину людський, земляки твої балакають про тебе попідтинню та під дверима будинків, кажучи один одному: „Ходімо послухаємо послання від Господа!” ³¹ Люди Мої приходять до тебе, як зазвичай, сідають перед тобою і слухають слова твої, але в житті не тримаються їх. На словах проголошують відданість, але в серцях своїх прагнуть неправедної наживи. ³² Справді, ти для них не більше, як людина, що співає пісні любові чарівним голосом і добре грає на інструменті, бо чують вони слова твої, але не дотримуються їх. ³³ Коли все це сповниться, а це збудеться неодмінно, тоді вони знатимуть, що мешкав серед них пророк».