Beginning
Скарга Аваккума
1 Це пророцтво, яке Аваккум, пророк, побачив у з’яві.
2 Господи, допоки проситиму я допомоги,
а Ти не слухатимеш?
Допоки галасати про насильство,
а Ти не рятуватимеш?
3 Навіщо Ти наслав на мене такі страждання й лиха?
Чому Ти все це спокійно спостерігаєш?
Руїна й насильство переді мною,
здіймаються розбрат і чвари.
4 Тому й закон безсилий,
і ніде вже справедливості немає.
Праведність оточена нечестивістю,
тож і справедливість виходить перекручена.
Відповідь Бога
5 Погляньте на інші народи!
Здивуйтеся! Будьте вражені!
Бо й справді, навіть якщо почуєте ви,
що має статися за час життя вашого,
то не повірите тому.
6 Бо піднімаю Я вавилонян[a],
цей жорстокий і запальний народ,
який проходить аж до краю землі,
щоб захопити оселі, які йому не належать.
7 Вони—страшний й жахливий народ,
вони самі собі закон,
та роблять все, що їм завгодно.
8 Коні їхні прудкіші за леопардів,
та лютіші за вовків уночі.
Їхня кіннота прийшла здалеку й летить на ворога,
немов орли, що поспішають до поживи.
9 Кожен із вавилонян приходить,
щоб чинити кривду.
Обличчя їхні спрямовані вперед,
вони захоплюють полонених,
численних, мов пісок.
10 Вавилоняни глузують з царів,
насміхаються з князів інших народів.
Вони кепкують з будь-яких фортець,
та насипаючи земляний вал,
легко здобувають їх.
11 Після того вони відлітають, неначе вітер,
воювати з іншими народами,
бо єдиний бог для вавилонян—це їхня міць.
Другий докір Аваккума
12 Хіба ж не існував Ти, Господи, ще споконвіку?
Святий мій Боже, Ти—вічний Бог[b]!
О Господи, Ти вавилонян обрав, щоб суд чинити,
наша Скеле, Ти їх призначив нас судити.
13 Твій погляд, Господи, занадто чистий,
аби дивитися на зло,
Ти не в силах бачити неправедні діла.
Тоді чому ж за кривдниками стежиш Ти байдуже?
Чому мовчиш Ти,
коли вбиває праведного злодій?
14 Людей створив Ти, неначе риб морських,
мов плазунів, що ватажка не мають.
15 Ворог на гачок відловлює людей,
мов неводом своїм, людей він ловить.
Він забирає їх у невід свій,
отож він радіє й святкує.
16 Тому пожертви він приносить своїй сітці
і спалює запашне куріння неводу своєму,
бо завдяки сітям своїм він має щедрий пай
і вдосталь їжі.
17 Чи буде сітками у ворога забирати всі багатства,
та мечем народи знищувати немилосердно?
2 Стоятиму на варті я,
на захиснім валу я буду насторожі
і виглядатиму, що скаже Він мені,
що відповість на мої скарги.
Друга відповідь Бога
2 І відповів мені Господь:
«Чітко запиши цю з’яву на скрижалях,
щоб кожен, хто читає,
міг швидко прочитати їх[c].
3 Бо ця з’ява—свідчення призначеного часу,
вона—про кінець.
Вона не бреше, бо прийде він неминуче.
Хоча здається, що забарився він,
чекай на нього, бо справді він надходить.
4 Справді, той, хто зневіриться,
не житиме згідно з нею,
але праведний у вірі, житиме.
5 Як вино може зрадити людину,
так і погорда обдурює зухвалого.
Він, як ненаситна смерть,
не може задовільнити себе,
руйнуючи та поневолюючи інші народи.
6 Тож незабаром стане він притчею для народів
й виставлятимуть його на посміховисько.
Хтось скаже: „Це чоловік нагарбав чужого,
але не втримає нічого,
бо весь цей крам—лише борги!”
7 Ти, чоловік, в кого багато сили,
ти відібрав у інших гроші.
Та згодом вони прокинуться
й постануть проти тебе,
збираючи усе, що ти загарбав в них.
Тоді ти сам будеш здобиччю для народів
й смертельно жахатимешся їх.
8 За те, що ти пограбував багато народів,
решта народів грабуватиме тебе
за пролиту кров людську, за те насильство,
що на землю впало, на міста і на всіх їхніх мешканців.
9 Ви, хто завдяки здирству багатіє,
накликаючи руїну на свій дім,
хто звів розкішні й надійні оселі,
щоб захистити себе від лиха!
10 Наготував ти приниження своєму дому тим,
що вигубив багато народів,
та через те ти не збережеш й власного життя.
11 Бо й каміння стін кричатиме,
і дерев’яні крокви підхоплять той крик.
12 Ви, князі жорстокі, хто зводить місто на крові,
хто на злочині засновує поселення.
13 Однак Господь Всемогутній
знищить у вогні все те, що будували вони:
уся їх праця—марна.
14 Бо сповниться земля знанням про славу Господа,
як водою наливається море.
15 Горе тим, хто у гніві примушує інших страждати.
Вони подібні до того п’янички,
який збиває перехожих з ніг, та забирає їхній одяг,
щоб подивитись на їх приниження[d].
16 Але ж вони скуштують чашу гніву Господнього,
та, випивши з неї, впадуть до землі, неначе сп’янілі.
17 Бо за насильство та крадіжки худоби,
що скоїв ти в Ливані,
страх упаде на тебе за кров людську,
за нещастя краю і кожного міста,
і всіх, хто в них живе».
Послання про бовванів
18 Яка користь від боввана,
або різьбленої подоби, чи постаті лжебога.
Не покладайтеся на своє творіння,
бо воно таке нікчемне й німе,
воно не допоможе.
19 Горе вам, хто говорить цурпалку або німому каменю:
«Прокинься» чи «Вставай!»
Чи може він чогось навчити?
Він покритий золотом і сріблом,
та духу в ньому немає.
20 А Господь—у Своєму святому храмі.
Нехай весь світ замовкне в повазі перед Ним.
Молитва Аввакума
3 Молитва Аваккума, пророка, згідно з шиґґайоном.
2 Господи, про Тебе новину почув я,
Господи, я вражений справами Твоїми.
Зроби такі ж великі справи за наших часів,
в найближчі роки дай пізнати їх.
У гніві пам’ятай про милосердя.
3 Приходить із Теману Бог,
Святий з’являється з гори Паран. Села
Всі небеса вкриває Його слава,
земля наповнена пісень хвали Йому!
4 Рука Його сяє промінисто,
вона яскраво випромінює світло.
Бо в руці Його схована міць така.
5 Поперед Нього йде хвороба,
у слід за Ним руйнівник[e] іде.
6 Всевишній став судити землю;
Він дивиться, й тремтять народи з жаху.
Хитаються довічні гори,
узвишшя споконвічні просідають,
бо істині шляхи Господні!
Він таке завжди таке творив.
7 І замість кривди, що я бачив,
нажахані намети затремтять в Кушані,
від страху заколиваються
запони у землі Мидійській.
8 Господи, чи гніваєшся Ти на ріки?
Чи проти моря лють Твоя палає?
Чи в гніві ти до перемоги
мчиш на конях й колісницях?
9 Навіть тоді Ти явив народу веселку,
яка була доказом Угоди[f] з народами землі. Села
Річками розтинаєш землю Ти!
10 Тебе бачать гори і здригаються.
Вода струмить з високих гір,
безодня океанська голос подає,
бо вона втратила владу над землею.
11 Сонце й Місяць втратили свою яскравість,
коли побачили сяйво блискавок Твоїх.
Забороняєш Ти світити на його шляху.
Світло стріл Твоїх, що носяться навколо,
та сполох списа осяває небеса.
12 У люті Ти ступаєш по землі,
у гніві Ти розтоптуєш народи.
13 Виходиш Ти, аби народ Свій врятувати,
та привести до перемоги царя, обранця Свого[g].
Винищив Ти вождів кожного з нечестивих народів:
з найменшого, до найважливішого. Села
14 Ти використав ціпок Мойсея,
щоб зупинити ворожі армії.
Ті воїни, мов буря, кинулись, щоб нас розвіяти.
Вони гадали, що нас так легко подолати,
як крадькома пограбувати бідняка.
15 Але провів Ти через море коней Своїх,
скаламутивши глибокі води.
16 Почув я це, і затрусилося усе в мені,
та голосно присвиснув я.
Гниття в мої кістки ввійшло,
і ноги затрусились піді мною.
Терпляче я чекатиму на день нещастя,
що прийде на народ, який-но нападе на нас.
Завжди радійте в Господі
17 Хай навіть смоковниця більше не цвіте,
нехай лоза ні грона не приносить.
Хай навіть висохнуть плоди олив,
нехай не вродить більше хлібна нива,
кошари опустіють, і ні худобини не буде у хліву,
18 та навіть і тоді радів би з того, що Господь зробив.
Я святкував би Бога, бо Він—Спаситель мій.
19 Господь, Володар мій, мене могутнім робить,
Він робить мої ноги, мов у оленя, прудкими,
коли мене Він в небезпеку проводжає.
Для диригента. Для струнних інструментів.
1 Це слово Господа, що було Софонії, синові Куші, сина Ґедалії, сина Амарії, сина Езекії, за часів правління царя Юдеї Йосії, сина Амона.
День Господнього суду над людьми
2 Так говорить Господь:
«Я неодмінно вигублю все з лиця землі.
3 Я вигублю людину й тварину,
Я вигублю птаха в небі, й рибу в морі,
і все нечестиве, що веде до гріха.
Я остаточно викоріню людину з лиця землі».
Так говорить Господь:
4 «Я занесу руку над Юдеєю
й над усіма мешканцями Єрусалима.
Я зітру всі сліди й пам’ять про Ваала
та його священиків.
5 Я вигублю тих,
що низько вклоняються на дахах будинків своїх,
вшановуючи воїнство Небесне[a],
і тих, хто низько вклоняється, присягаючись Господу,
і водночас цареві своєму Мілкому.
6 Я вигублю тих, хто відвернувся від Господа,
не шукав Господа, не звертався до Мене».
7 Замовкніть перед Господом, Володарем моїм,
бо день Господній[b] близько вже,
бо Господь приготував жертву
і посвятив запрошених гостей Своїх[c].
8 Так говорить Господь:
«У день пожертви Господньої
Я покараю вельмож царських і синів царя,
і всіх тих, хто рядиться в чуже[d].
9 Того дня Я напущу кару на кожного,
хто переступить поріг храму Господнього[e],
і тих, хто сповнив дім Володаря Свого
насильством і шахрайством».
10 Так говорить Господь:
«Того дня крик по допомогу
лунатиме від Рибної брами,
лемент ітиме від Нової частини міста[f]
і страшенний гуркіт доноситиметься з вершин.
11 Голосіть, жителі Мортару,
бо винищено всіх торговців,
вигублено всіх купців багатих.
12 Тоді Я обшукаю Єрусалим зі світильником
і покараю самовдоволених і впевнених,
бо процвітали вони довго, тих, що твердять собі:
„Господь нічого не робить!
Від Нього ні добра, ані зла немає”.
Тож Я знайду та покараю їх.
13 Багатство їхнє стане здобиччю для інших,
оселі їхні стануть руїнами.
Вони зведуть будинки, та в них не житимуть,
насадять виноградники, та вина з них не питимуть».
14 «Великий день Господа вже близько,
він наближається швидко.
Гіркий голос у дня Господнього—
то воїнів крики.
15 Цей день—день гніву, клопотів і труднощів,
спустошення й руїни, день темряви й мороку,
день пітьми й чорних хмар.
16 То день сурми і гуків бойових (як у війни годину)
проти укріплених міст і високих башт.
17 Я наведу біду на людство,
тож никатимуть вони, мов сліпі.
Бо проти Господа згрішили, кров їхня розіллється,
немов порох, а плоть їхню розкидають, як гній.
18 Ніяке срібло й золото не зможуть порятувати їх
у день гніву Господнього.
Ревний вогонь Його пожере всю землю,
Він остаточно й жахливо знищить
усіх мешканців землі».
Бог просить людей змінити своє життя
2 Люди безсоромні,
змініть серця свої,
2 поки вас не розвіяли, мов полову,
що зникає за день,
поки палкий гнів Господній
не впав на вас,
поки день Господнього гніву
не настав для вас.
3 Господа шукайте, всі ви, сумирні краю цього,
ви, хто дотримувалися настанов Господніх.
Шукайте праведності й покори!
Шукайте, можливо ви знайдете схованку
у день Господнього гніву.
Господь покарає сусідів Ізраїлю
4 Бо Ґазу буде покинуто, Ашкелон зруйновано,
опівдні Ашдод буде спустошено,
а Екрон[g] викорінено[h].
5 Горе тим филистимлянам, хто живе біля моря,
горе народу критському[i]!
Слово Господа—проти вас:
«Ханаане, земле филистимська, Я тебе зруйную,
Я вигублю всіх мешканців твоїх».
6 Приморські землі пасовиськом стануть,
притулком для пастухів, кошарами для овець.
7 Край цей належатиме решткам народу Юдеї.
Вони випасатимуть там худобу.
Увечері вони лягатимуть спати у будинках Ашкелона,
бо Господь їхній Бог дбатиме про них
і віддасть їм те, що було забране від них.
8 «Я чув докори Моава й образи аммонійців,
що вони кидали Моєму народу,
і як вони вихвалялися тим, що забирали їхні землі,
щоб приєднати їх до своїх кордонів.
9 Тому так само правда, як те, що Я є,—
говорить Господь Всемогутній, Бог Ізраїлю,—
Моав спіткає доля Содома,
а аммонійців—доля Ґоморри.
Тоді земля заросте бур’янами,
вкриється сіллю, як у Мертвому морі,
і стане пусткою навіки.
Решта Мого народу захопить їх,
ті, хто лишилися з народу Мого, успадкують їх».
10 Ось що матимуть вони за пиху свою,
бо ображали народ Господа Всевишнього
і збиткувалися з нього.
11 Господь страшним їм стане,
бо винищить усіх ідолів землі.
І тоді всі народи світу вклоняться низько Йому,
кожен у своєму домі, в кожному далекому краю.
12 «Навіть ви, ефіопи, поляжете від Мого меча»,—
каже Господь.
13 Він простягне руку Свою на північ
і знищить Ассирію.
Він з Ниневії зробить руїну,
суху, немов пустеля.
14 Тоді отари й усіляка звірина
спочиватимуть посеред неї.
Сови кричатимуть у вікна
і ворони сидітимуть на одвірках;
чорні птахи будуть вити гнізда в тих безлюдних,
порожніх будівлях.
15 Ниневія—це таке пихате місто,
що так собі безпечно живе,
але воно стане такою пусткою,
що тільки дикі звірі мешкатимуть там.
Кожен, хто повз нього йде,
присвисне і махне рукою, дивлячись,
якою руїною воно стало.
Єрусалим у майбутньому
3 Горе тобі, Єрусалиме,
бунтівному й опоганеному гріхом місту,
що гнобить людей,
2 воно нікого не слухається
і не сприйняло ніякої науки.
Воно Господу не вірило,
до свого Бога не йшло.
3 Його вельможі, наче рикаючі леви,
його судді—вовки нічні,
що пожирають здобич враз.
4 Його пророки нерозсудливі й зрадливі.
Його священики осквернили те, що є святим,
й заподіяли шкоду Закону.
5 Та Господь все ще живе у цьому місті,
й Він не чинить зла.
Від ранку до ранку допомагає Він Своєму народові,
та творить для нього тільки добро.
Жодного разу не зробить Всевишній для людей того,
що було б нечестиве або соромне.
6 Господь говорить:
«Я винищив народи, твердині їхні зруйновано.
Я спустошив вулиці їхні,
тож ніхто не ходить ними.
Міста їхні обезлюдніли,
тож ніхто в них більше не живе.
7 Сказав Я так, щоб безумовно,
ти боялася Мене, та прийняла Мою науку.
Тоді ж дім твій не буде зруйнований,
та не нашлю жодної кари на тебе,
що Я приготував.
Але вони знову зухвало беруться
за свої огидні діла!»
8 «Тому чекайте на Мене,—говорить Господь,—
на день, коли Я встану свідчити проти вас,
бо таке Моє рішення:
скликати народи, зібрати царства,
щоб міг Я вилити на вас Свій гнів, всю палку лють,
бо Мій ревний вогонь пожере всю землю.
9 Тож тоді очищу Я мови народів,
щоб усі вони призивали ім’я Господа,
щоб вони Мені служили одностайно».
Останні настанови
10 З-за річок Ефіопії народ Мій, що був розвіяний,
але молиться Мені, принесе Мені пожертви.
11 Того дня не будеш ти соромитися всіх тих злочинів,
заподіяних проти Мене.
Бо тоді Я заберу від тебе хвальків твоїх пихатих,
і ти вже більш ніколи не поводитимешся
так зухвало на Моїй Святій горі[j].
12 Але Я лишу серед тебе немічних та вбогих людей,
що покладатимуться на ім’я Господа.
13 Ті рештки Ізраїлю, що залишуться в живих,
не чинитимуть зла, не брехатимуть,
не знайдеться в устах їхніх язика зрадливого,
бо вони будуть пастися й спочивати у мирі,
і не буде їм чого лякатися.
Пісня радості
14 Співай, дочко Сіону,[k]
Ізраїлю, втішайся!
Радій і веселись від усього серця, Єрусалиме!
15 Господь твій вирок скасував,
відкинув ворогів твоїх.
Господь з царем Ізраїлю,
тож більше не боятиметься лиха цар.
16 Єрусалиму буде сказано в той день:
«Сіоне, не лякайся, будь сильним!
17 Бо Господь твій Бог з тобою, як воїн-рятівник.
Співатиме Він й радо прославлятиме тебе,
і відновить Він любов Свою до тебе.
З криками радості Він буде тішитися з тебе,
як у святковий день.
18 Я прожену твій сором,
не збиткуватимуться більше з тебе[l].
19 Край покладу Я всім, від кого ти страждаєш.
Врятую Я кульгавих і розпорошених
та зберу їх до купи.
Я дам їм славу й шану в кожнім краї світу,
де їх раніш ганьбили.
20 Настане час, і Я вас приведу додому,
тоді Я зберу вас і дам вам славу й шану
серед усіх народів землі.
Тоді Я ваші долі відновлю
перед очима вашими».
Так каже Господь.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International