Beginning
Не буде Ізраїлю кращих часів
6 Горе вам, кому на Сіоні добре,
кому безпечно на горі Самарії:
значні ви люди першого з народів,
до кого дім Ізраїлю за порадою приходить.
2 Підіть до Халне[a] подивіться,
йдіть звідти до великого Гамата[b].
Спустіться в филистимський Ґат[c].
Хіба ви кращі за ті царства? Ні!
Їхні землі просторіші за вашу.
3 О горе вам,
хто думати не хоче про день лихий покарання,
і наближає владу насильства.
4 Зараз ви лежите на ліжках із слонової кістки,
розліглися на ложах своїх.
Ви їсте найкращих ягнят із отари
й добре вгодованих телят.
5 Горе вам, хто співає під арфу, немов Давид,
хто складає пісні на музичних інструментах.
6 Горе вам, хто вино п’є із келихів повних,
хто коштовними пахощами змащує себе повсякчас,
і кого не турбує загибель Йосипового роду.
7 Але ж ваші часи минають,
ви піде у заслання попереду невільників.
Тоді припиняться гучні пиятики тих,
хто розлігся на ложах.
8 Господь Бог Собою поклявся. Ось що Господь Бог Всемогутній твердить:
«Мені огидна Якова гординя,
Я ненавиджу його укріплення і башти.
Тож видам місто це і все,
що в ньому ворогам нещадним».
Небагато залишиться в живих
9 Навіть якщо десять чоловік живими лишаться в одному домі, то й вони помруть. 10 Тоді найближчий родич та інший з родини піднімуть його, щоб винести його кістки з дому, і хтось когось спитає у віддаленому кутку дому: «Чи є ще хтось з тобою?» І почує відповідь: «Ні…»[d], а інший йому відкаже: «Цить! Бо не повинні ми згадувати ім’я Господа».
11 Дивись бо Господь накаже,
розтрощить Він великий будинок на скалки,
а маленьку оселю на тріски зітре.
12 Коні не скачуть по горах,
ніхто не оре коровами землю[e],
але ви перетворили справедливість на отруту
а плоди праведності—на гіркий полин.
13 Горе тим, хто веселиться в Ло-Деварі[f],
і хто говорить: «Хіба не здобули ми Карнаїм[g]
для себе силою своєю?»
14 «Дивіться, підніму Я проти вас народ,
о доме Ізраїлю,—
говорить Господь Бог Всемогутній.—
І вони гнобитимуть вас
від Лебо-Гамата до потоку Арава[h]».
З’ява про сарану
7 Ось що Господь Бог показав мені. Він створив кокони сарани, коли пізнє жниво почало гнатися вгору. Пізні жнива були після царської косовиці. 2 Коли сарана скінчила їсти рослинність у краю, я сказав: «О Господи Боже, прости нас, будь ласка! Як вистоїть Яків, він же такий маленький[i]?»
3 Тоді Господь передумав щодо цього, сказавши: «Цього не станеться».
З’ява про вогонь
4 Ось що Господь Бог показав мені що до покарання вогнем: Я бачив, як Всевишній накликав вогняний дощ, який пожер великий океан і став пожирати землю.
5 Тоді я сказав: «О Господи Боже, будь ласка, припини! Як вистоїть Яків, адже він такий маленький?»
З’ява про висок
6 Тоді Господь передумав щодо цього, сказавши: «Цього також не станеться!» 7 Ось що показав Він мені. Поглянь, Господь стояв біля вертикального муру з виском у руці. 8 І сказав мені Господь: «Амосе, що ти бачиш?» Я відповів: «Висок». Тоді Він сказав мені: «Дивись, Я покладу висок[j] серед Мого народу ізраїльського. Я ніколи більше не прощу їх. 9 Узвишшя Ісаака буде спустошено, святині Ізраїлю буде сплюндровано, Я з мечем нападу на дім Єровоама[k]».
Амазія намагається зупинити Амоса
10 Тоді Амазія, священик з Бетела, послав таке слово до царя Ізраїлю Єровоама: «Амос замишляє лихо проти тебе в самісінькому серці дому Ізраїлю: він підбиває народ на війну проти тебе. Він так багато вже лихого сказав, що країна не може вже терпіти слів його. 11 Бо ось ще Амос сказав: „Єровоам помре від меча, а Ізраїль неодмінно піде в заслання зі своєї землі”».
12 Амазія сказав Амосу: «О пророче, йди, втікай до землі Юдиної. Там споживай свою їжу і пророкуй там. 13 А в Бетелі не пророкуй більше ніколи, бо це царська святиня і царський храм».
14 Амос відповів Амазії: «Я не пророк, ані син пророка. Я вирощую худобу й фіґові дерева. 15 Але Господь взяв мене від отари і сказав мені: „Йди, пророкуй проти Мого народу ізраїльського”. 16 Тож зараз ти послухай слово Господа. Ти кажеш: „Не пророкуй проти Ізраїлю, не проповідуй проти дому Ісаака”».
17 А Господь ось що говорить:
«Жінка твоя повією стане в місті,
а сини й дочки твої поляжуть від меча.
Інші люди поміряють
і поділять землю твою між собою,
і помреш ти в землі нечистій.
Ізраїль неодмінно піде в полон
геть зі свого краю».
З’ява про літні плоди
8 Ось що Господь Бог показав мені—кошик з літніми плодами. 2 Він спитав: «Амосе, що ти бачиш?» Я відповів: «Кошик з літніми плодами»[l]. Тоді Господь сказав мені: «Кінець настав Моєму народу ізраїльському. Я більше не прощу гріхі їхні. 3 Пісні в храмі обернуться на похоронні голосіння того дня». Так говорить Господь Бог: «Тіл мертвих багато буде. Мовчки люди будуть виносити мертвих, та скидати їх до купи»[m].
Ізраїльських купців цікавлять тільки гроші
4 Почуйте це, о ви, хто топче бідних
і хто нужденних губить у своєму краї.
5 Ви мовите:
«Коли пройде вже Новий місяць[n] або субота свята,
щоб нам зерном почати торгувати?
Тоді ми зробимо міри менші,
а гроші заробимо більші,
й обвішуватимемо покупців.
6 Коли бідні не зможуть сплатити займи,
тоді ми їх купимо за срібло, як рабів,
нужденних купимо по ціні пари сандалій
і висівки їм продамо».
7 Господь поклявся Собою, бо ж Яків так пишався Ним:
«Ніколи не забуду жоден їхній вчинок,
нічого, що вони зробили.
8 Уся країна від цього здригнеться,
затужить по померлим кожен, хто живе на ній.
Тоді підніметься уся земля,
скаламутиться, і знов спаде,
немов в Єгипті Ніл».
9 «І буде це в той день,—говорить Господь Бог,—
коли примушу сонце Я зайти опівдні,
і серед дня накрию темрявою землю.
10 Перетворю Я ваші свята на жалобу,
пісні перетворю на голосіння.
Я кожного вдягну в вереття
і облисіє кожна голова[o].
Зроблю Я так, що ви тужитемете,
наче за єдиним сином,
і вечір того дня буде повен гіркоти».
Настають страшні часи спраги та голоду за Словом Господнім
11 Господь Бог говорить:
«Дивіться, вже надходить час,
коли Я голод напущу на край.
Та це буде не голод за хлібом і не спрага за водою,
але ж на слово Господа настане голод.
12 Люди блукатимуть від моря і до моря,
і з півночі на схід тинятимуться туди-сюди,
й шукатимуть слово Господа і не знайдуть його.
13 Понепритомніють дівчата гарні того дня,
і хлопці молоді від спраги знепритомніють також.
14 Хто присягається гріхом Самарії[p] і каже:
„Так само вірно, як те,
що Бог живе твій, Дане,[q]
як те, що Беершеби Бог живе”,—
впадуть й ніколи більш не підведуться».
З’ява про Бога при вівтарі
9 Я побачив Господа Бога, що стояв біля вівтаря, і Він сказав:
«Удар по верхівках стовпів,
щоб захиталися пороги.
Нехай попадають вони на голови людей,
а решту Я посічу мечем.
І не врятується із них ніхто,
жоден не втече.
2 Якщо вони зариються в Шеол,
рука Моя їх витягне і звідти.
Якщо вони дістануться на небо,
Я їх стягну і звідти.
3 Якщо вони сховаються на горі Кармел[r],
Я знайду їх і звідти заберу.
Якщо сховаються з очей Моїх на дно морське,
морській потворі накажу їх покусати.
4 Якщо їх поженуть в неволю вороги,
там Я звелю мечу їх зарубати,
щоб їм не переводилося лихо на добро».
Кара Божа знищить людей
5 Коли Господь Бог Всемогутній
торкнеться землі, вона розтане.
Тоді все живе на ній впаде в тугу,
і вся вона здійматиметься,
і, наче Ніл єгипетський, спаде.
6 Той, Хто здобув світлиці на небесах
і заснував склепіння[s] над землею,
Хто кличе води моря
і виливає їх на сушу,
Ягве—ім’я Його!
Господь обіцяє Ізраїлю руїну
7 Так каже Господь:
«Ізраїльтяни, ви для Мене, як ті ефіопи.
Я вивів Ізраїль з землі Єгипту,
филистимлян із Кафтору[t], а арамійців з Киру[u]».
8 Ось дивиться Господь
на грішне царство Ізраїль та говорить:
«Я винищу його з лиця землі,
але дім Якова не винищу Я остаточно.
9 Ось Я накажу розсіяти дім Ізраїлю серед усіх народів,
як просівається зерно крізь решето,
щоб відділити зерно від полови.
10 Всі грішники Мого народу скажуть:
„Нам біди не буде, і лихо не спіткає нас”,—
але усі вони поляжуть від меча.
Бог обіцяє відновити царство
11 Того дня Я відновлю намет Давидів[v], що впав,
позакладаю пролами в мурах,
із руїни його підніму й відбудую,
стане знову таким він, як був.
12 Тоді всі люди, що вижили в Едомі,
та всі, хто носить ім’я Моє,
повернуться до Мене за допомогою».
Так Господь говорить,
тож Він отак і зробить.
13 Господь говорить: «Час надходить,
коли оратай стрінеться з женцем,
а з сіячем зустрінеться давильник.
Із гір тектиме молоде вино,
вином сочитимуться всі узвишшя.
14 Я відновлю щасливу долю
народу ізраїльського Мого:
вони міста відбудують спустошені
й житимуть в них,
вони насадять виноградники
і питимуть з них вино,
сади посадять, та їстимуть їхні плоди.
15 І посаджу Я народ Мій на землях їхніх
і більш ніхто не викорінить їх із їхньої землі,
що Я їм дав».
Так говорить Господь, Бог твій.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International