Beginning
Самсон і Даліла
16 Якось пішов Самсон до міста Ґази, там побачив розпусницю й зайшов до неї. 2 Мешканцям Ґази сказали: «Самсон сюди прийшов». Вони оточили те місце й чекали на нього в засідці всю ніч біля міської брами. Вони тихо просиділи всю ніч, міркуючи: «Почекаємо, доки розвидниться, а потім уб’ємо його».
3 Самсон спав собі до півночі, а опівночі встав, узявся за міську браму ще й два одвірки, вирвав браму разом із одвірками, поклав собі на плечі й відніс на вершину гори, що над Хевроном.
4 Після того він закохався в жінку з долини Сорек. Її звали Даліла. 5 Филистимські вожді прийшли й звернулися до неї: «Обдури його якось і довідайся, в чому таємниця його сили і як ми могли б подолати його. А тоді ми зв’яжемо й закатуємо його. А за це кожен із нас дасть тобі тисячу сто шекелів срібла[a]».
6 Отож Даліла сказала Самсону: «Будь ласка, розкажи мені, звідки сила твоя велика, і як можна зв’язати тебе або приборкати?» 7 Самсон відповів їй: «Якби зв’язати мене сімома свіжими жилами, ще сирими, то став би я слабким, як і інші люди».
8 Отож филистимські вожді принесли їй сім свіжих сирих жил, і вона зв’язала його. 9 У внутрішній кімнаті її оселі влаштували засідку й чекали. І вона сказала йому: «Филистимляни йдуть на тебе, Самсоне». Але він розірвав ті жили, мов нитки над вогнем. І секрет його сили залишився невідомий.
10 Тоді Даліла сказала Самсону: «Ти насміявся з мене, ти збрехав мені. А тепер скажи, як можна тебе зв’язати». 11 Він сказав їй: «Якщо зв’язати мене новими мотузками, які ще не використовувалися, то стану я таким слабким, як і інші».
12 Отож узяла Даліла нові мотузки й зв’язала його. І сказала йому: «Филистимляни йдуть на тебе, Самсоне». Бо вони таки чатували у внутрішній кімнаті. Але він зірвав із рук ті мотузки, немов нитки. 13 Тоді сказала Даліла Самсону: «Скільки ж ти будеш із мене кепкувати, брехати мені? Скажи, як можна тебе зв’язати». Він відповів: «Якщо ти сплетеш сім кіс із мого волосся на ткацькому верстаті й припнеш до стіни, то стану я таким же слабким, як і інші».
14 Після того, як Самсон пішов спати, Даліла так і зробила[b]: вона сплела сім косиць із його волосся, припнула його й сказала: «Филистимляни йдуть на тебе, Самсоне». Як прокинувся він, то висмикнув і цвях, і ткацьку рамку, і сам верстат.
15 Тоді вона знову почала до нього приставати: «Як ти можеш говорити: „Я люблю тебе”,—коли ти мені не довіряєш? Ти тричі насміявся із мене. 16 І так вона докучала йому день у день і набридала йому до смерті. 17 І він відкрив їй таємницю. Він сказав: „Ніколи лезо не торкалося голови моєї. Бо був я назореєм Божим іще в материному лоні. І якщо мене поголити, то сила залишить мене, і стану я слабким, як усі”».
18 Даліла зрозуміла, що він їй відкрив нарешті свою таємницю. Отож вона послала по вождів филистимлян і сказала: «На цей раз він сказав мені всю правду». Прийшли вожді филистимські й срібло з собою принесли. 19 Вона приспала його на своїх колінах, гукнула перукаря, й вони зрізали сім його кіс. Сила почала залишати Самсона, і так вона зробила його слабким. 20 Вона сказала: «Филистимляни йдуть на тебе, Самсоне». Він прокинувся й подумав: «Я з цим справлюся, як і раніше, й звільнюсь». Але не знав він, що Господь залишив його.
21 Филистимляни схопили його, викололи йому очі й привели до Ґази. Вони закували його в бронзові кайдани й поставили молотити пшеницю у в’язниці.
Смерть Самсона
22 Та волосся на його голові стало відростати після того, як він був поголений. 23 Вожді филистимлян збиралися принести велику жертву своєму богові Даґону[c] й веселитися. Вони сказали: «Наш бог віддав нам у руки ворога нашого Самсона». 24 Як побачили його люди, то прославили бога свого. Й казали вони так:
«Наш бог віддав нам у руки ворога нашого,
який плюндрував нашу землю,
який убив багато наших людей».
25 Коли серця їхні були втішені, вони сказали: «Покличмо Самсона, хай розважить нас». Отож привели вони Самсона з в’язниці, і він постав перед їхніми очима. Його поставили між двома колонами. 26 Самсон сказав слузі, що водив його за руку: «Постав мене так, щоб я міг триматися за колони, що несуть на собі стелю, щоб я міг опертися на них».
27 У будинку було багато чоловіків та жінок, і всі вожді филистимлян були там. І на даху було понад три тисячі чоловік та жінок, які спостерігали, як Самсон усіх розважає. 28 Тоді Самсон звернувся, плачучи, до Господа. Він сказав: «О Господи, мій Володарю, згадай мене й дай сили мені ще один єдиний раз, о Боже, щоб я міг помститися за очі мої».
29 Тоді вхопився Самсон за дві центральні колони, на яких трималася будівля, оперся на них: на одну—правою, на другу—лівою. 30 І сказав тоді Самсон: «Хай помру я разом із филистимлянами». Він з усієї сили натиснув на ті колони, й будинок обрушився на вождів і усіх, хто там був. Тих, хто разом із ним загинув, було більше, ніж усіх, кого він убив за все своє життя.
31 Тоді брати і вся родина Самсонова, віднесли й поховали його в могилі батька Маноа між Зорою та Ештаолом. Він був суддею Ізраїлю протягом двадцяти років.
Михей та бовван
17 У горах Ефраїмових жив чоловік на ім’я Михей. 2 Він сказав своїй матері: «Ось тисяча сто шекелів срібла[d], украдені в тебе, за які ти прокльони промовляла, навіть у моїй присутності. Дивись, ось це срібло, я взяв його». Мати сказала: «Сину мій, Господом благословенний!»
3 Тоді повернув він матері своїй тисячу сто шекелів срібла. Мати сказала: «Все це срібло я присвятила Господу з рук моїх для сина мого, щоб зробити литого металевого боввана. А зараз я повертаю срібло тобі[e]». 4 Однак, він повернув срібло матері, й вона взяла двісті шекелів срібла[f] й віддала майстрові. А той зробив срібного литого боввана й поставив його в Михиній оселі. Тож оселя Михея була зовсім не тим місцем, де міг стояти той бовван. 5 Михей мав у себе божницю. Зробив він ефод, і призначив одного зі своїх синів стати священиком.
6 Царя тоді в Ізраїлі не було. Кожен робив, що заманеться. 7 Жив там собі молодик-левит із Віфлеєма юдейського, з коліна Юдиного. 8 Він залишив Віфлеєм юдейський, щоб поселитися деінде. Він прийшов у гори Ефраїмові й по дорозі натрапив на оселю Михея.
9 Михей спитав його: «Звідки ти йдеш?» Той відповів: «Я левит із Віфлеєма, подорожую, щоб знайти місце, де я зможу жити». 10 Михей запропонував йому: «Лишайся в мене. Будь мені за батька й священика. Я даватиму тобі десять шекелів срібла[g] щорічно, необхідне вбрання та харчі».
Левит погодився жити в Михея. 11 І став молодий чоловік мов син для Михей. 12 Михей посвятив левита, і той став його священиком. І залишився він у домі Михея. 13 Тоді Михей сказав: «Тепер я знаю, що Бог дбає про мене, бо я маю левита за священика».
Данові розвідники
18 У той час в Ізраїлі не було царя. Тоді ж коліно Данове шукало собі землю, де б оселитися, бо не було землі, призначеної їм між ізраїльськими колінами.
2 Отож люди Данові послали п’ять найхоробріших та найдосвідченіших чоловіків свого коліна з міст Зори та Ештаола, щоб ті розвідали та видивилися таку землю. Вони їм наказали: «Ідіть, і розвідайте землю!» То пішли вони в гори Ефраїмові й дісталися аж до оселі Михея, де й заночували. 3 Коли були вони у оселі Михея, по голосу впізнали молодого левита. То вони підійшли й звернулися до нього: «Що привело тебе сюди? Що ти тут робиш? Чим займаєшся?»
4 Той відповів їм: «Михей зробив для мене так багато, він узяв мене на службу, і я став його священиком».
5 Тоді вони попросили його: «Запитай Бога, молимо тебе, щоб знали ми, чи буде наша дорога успішна». 6 Священик сказав їм: «Ідіть з миром. Ваша подорож під пильним оком Господнім». 7 І ті п’ятеро пішли. Діставшись до Лаїша, побачили вони, що люди мирно живуть собі за звичаями Сидона, тихо й безпечно, і немає нікого, хто б міг зганьбити їх, і немає нікого, хто пригнічував би їх. Вони були далеко від сидонян і не мали стосунків з Арамом.
8 Вони повернулися до родичів своїх у Зору та Ештаол, і ті спитали їх: «Ну, що скажете?» 9 Вони відповіли: «Піднімайтеся, давайте підемо проти них. Ми бачили землю й дуже добру. Ви нічого не робите. Не зволікайте, і захопіть ту землю. 10 Як підете, то побачите, що люди не чекають нападу. Землі ж там широкі й багаті. Бог віддав вам їх у руки. І всього там удосталь».
Похід Данового війська
11 Шістсот озброєних чоловіків з коліна Данового виступили з Зори та Ештаола. 12 Вони пішли й розбили табір біля Киріат-Єарима в Юдеї. Ось чому місце це називається Махане-Дан[h]. Це на захід від Киріат-Єарима. 13 Звідти вони подалися до гір Ефраїмових і дісталися до хати Михея.
14 Тоді ті п’ятеро, що ходили розвідувати землю, порадились і звернулися до своїх братів: «Чи знаєте ви, що в одній з цих осель є ефод, хатні боввани, ще й з металевого лиття бовван? Отож тепер поміркуйте, що ми маємо робити». 15 І звернули вони туди й прийшли до хати молодого левита та Михея. Вони привіталися.
16 Шістсот чоловіків Данового коліна, зі зброєю, залишилися стояти біля воріт. 17 А ті п’ятеро, що ходили землю розвідувати, ввійшли. Вони забрали різьбленого боввана, ефод, хатніх бовванів і металевого литого боввана. Священик стояв біля воріт із шістьмастами озброєними воїнами.
18 Як люди ті зайшли до оселі Михея й забрали ефод і хатніх бовванів і литого боввана, священик спитав їх: «Що це ви робите?» 19 Вони відповіли: «Мовчи! Затули рот рукою і ходім з нами. Будь нам за батька і священика. Чи не краще бути священиком цілого коліна ізраїльського, ніж одного чоловіка?» 20 Священик зрадів з того, взяв ефод, хатніх бовванів та литого боввана і пішов із тим військом.
21 Вони повернулися й пішли собі, а поперед себе пустили малих, старих, жінок, худобу і все майно.
22 Данові люди вже далеко були від оселі Михея, коли люди, що жили по сусідству з Михеєм, зібралися й наздогнали їх. 23 Вони гукнули їх, і данійці озирнулися. Вони спитали Михея: «Що сталося, що ти скликав людей?» 24 Той відповів: «Ви забрали бовванів, які я зробив, і мого священика й пішли собі. Що ж мені ще лишилося?» Тож як ви можете питати мене: «Що сталося?» 25 Данові люди сказали йому: «Не сперечайся з нами, бо невдоволені люди наші нападуть, і ти і вся родина твоя загинете».
26 З тими словами данійці пішли далі. Михей розумів, що вони набагато дужчі, тож повернувся й пішов додому. 27 А данійці, взявши бовванів, що їх зробив Михей, і його священика, прийшли до Лаїша, де люди жили в мирі та безпеці, і віддали їх і їхнє місто мечу і вогню. 28 І порятунку не було, бо перебували вони далеко від Сидона й не мали ніяких стосунків з Арамом. Це було в долині, що належить Бет-Регову. Вони збудували місто й оселилися там. 29 Назвали вони те місто Дан, на честь свого пращура Дана, сина Ізраїля. А Лаїш, то була первинна назва того міста.
30 Потім данійці поставили собі боввана, а Йонатана, Гершонового сина й Мойсеєвого[i] онука, та його синів зробили священиками свого коліна Данового аж доки ту землю не захопили. 31 Отож поставили вони собі боввана, що його зробив Михей, і поклонялися йому, поки дім Божий був у Шило.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International