Beginning
Господь позбавляє Саула царювання
15 Самуїл сказав Саулові: «Я—той, кого Господь послав, щоб помазати тебе на царя Свого народу ізраїльського; тому вислухай тепер Господнє послання. 2 Ось що мовить Господь Всемогутній: „Я закарбував, що вони вчинили Ізраїлю, коли ті вийшли з Єгипту. 3 Вирушайте, нападіть на амаликійців і розбийте вщент усе, що їм належить. Не жалійте їх: повбивайте чоловіків і жінок, дітей і немовлят, худобу й овець, верблюдів та віслюків”».
4 Саул скликав людей та провів огляд у Телаїмі. Там було двісті тисяч піхотинців та десять тисяч людей з Юдеї. 5 Саул вирушив на місто Амалик і поставив засідку у вибалку. 6 Тоді Саул звернувся до кенійців: «Ідіть, залиште амаликійців, щоб я вас не розгромив разом з ними. Ви ж бо проявили милосердя до всіх ізраїльтян, коли вони вийшли з Єгипту». Так кенійці залишили амаликійців.
7 Тоді Саул розгромив амаликійців від Хавіли до Шура, на схід від Єгипту. 8 Він захопив царя амаликійців Аґаґа живого, народ же віддав мечу. 9 Саул та його люди змилосердилися над Аґаґом та найкращою худобою, вівцями і всім добром, вгодованими телятами та ягнятами. Їм не хотілося винищити все, але вони знищили все, чим знехтували, що відкинули.
10 Тоді Самуїлу було слово Господнє: 11 «Я передумав щодо призначення Саула царем, адже він відвернувся від Мене і не виконав Моїх наказів». Самуїл стривожився; цілу ніч він говорив з Господом.
12 Самуїл піднявся дуже рано і пішов на зустріч з Саулом, але йому сказали: «Саул пішов до Кармела. Там він поставив собі пам’ятник, а потім повернувся до Ґілґала». Коли Самуїл прийшов до Саула, той щойно приніс у жертву всеспалення частину здобичі, яку він узяв з Амалика[a].
13 Коли Самуїл його наздогнав, Саул мовив: «Нехай Господь тебе благословить! Я виконав Господні веління».
14 Але Самуїл заперечив: «Що тоді означає мекання овець у моїх вухах? Що означає рев худоби, який я чую?»
15 Саул пояснив: «Воїни пригнали їх, відібравши в амаликійців; вони пожаліли найкращу худобу та овець, щоб принести жертву Господу, твоєму Богу, а всіх решту ми забили». 16 «Досить!—Зупинив Саула Самуїл.—Я розповім тобі те, що Господь мені сказав минулої ночі».
«Говори»,—відповів Саул.
17 Самуїл сказав: «Чи не правда, що колись ти був ніким навіть у власних очах, хіба ти не став на чолі ізраїльських племен? Господь помазав тебе царем усього Ізраїлю. 18 Він також вирядив, наказавши: „Йди й розбий вщент тих нечестивців амаликійців; воюй з ними, аж доки не зметеш їх з лиця землі”. 19 Чому ти не послухався Господа? Чому ти зайнявся мародерством і вчинив зле в очах Господніх?»
20 «Але ж я покорився Господу[b],—заперечив Саул.—Я пішов виконувати Господній наказ. Я винищив амаликійців, а царя їхнього, Аґаґа, привів з собою. 21 Воїни забрали як здобич найкращих овець та худобу, щоб принести жертву Господу, твоєму Богові у Ґілґалі».
22 Але Самуїл відповів:
«Хіба Господь втішається
всеспаленнями й жертвами більше,
ніж послухом твоїм?
Послухатися Бога—краще,
ніж жертву до вогню тягти,
і послух ліпший, аніж жир ягняти.
23 Бо непокірність—наче ворожбитства гріх,
сваволя—як вина бовванам поклоніння.
Відринув слово ти Господнє,
тому й тебе Він як царя відкинув».
24 Саул відповів Самуїлу: «Так, я згрішив. Я не виконав Господнього повеління і твоїх настанов. Я злякався народу, тому й послухався його. 25 Прошу тебе простити мій гріх і повернутися зі мною, щоб я міг поклонитися Господу».
26 Самуїл не погодився: «Я не повернуся з тобою. Ти відштовхнув слово Господнє, отже й Господь тебе як царя ізраїльського відринув!»
27 Тільки-но Самуїл повернувся, щоб іти, як Саул ухопився за полу його вбрання й порвав його. 28 Самуїл промовив до нього: «Господь сьогодні відірвав царство Ізраїлю від тебе і передав твоєму ближньому, більш гідному за тебе. 29 Той, Хто є славою Ізраїлю, не вводить в оману, не змінює Своєї думки, тому що Він—не людина, яка не виконує обіцянки».
30 Саул відповів: «Я провинився. Але заклинаю тебе вшанувати мене перед старійшинами мого народу та перед Ізраїлем; повернися зі мною, щоб я міг поклонитися Господу твоєму Богові». 31 Тож Самуїл повернувся з ним, і Саул поклонявся Господу. 32 Тоді Самуїл сказав: «Приведіть до мене Аґаґа, царя амаликійського».
Аґаґ підійшов до нього впевнено, думаючи при цьому: «Гіркота смерті вже, певно, позаду[c]».
33 Але Самуїл промовив: «Як меч нещадний твій жінок лишив бездітними, так і твоя матір між жінками стане жити вже без сина».
І Самуїл порубав Аґаґа на шматки перед Господом у Ґілґалі.
34 Після того Самуїл вирушив до Рами, а Саул повернувся додому в Ґівеа. 35 Самуїл більше не бачився з Саулом аж до смерті, хоча Самуїл і тужив за ним. А Господь шкодував, що зробив Саула царем Ізраїлю.
Самуїл освячує Давида
16 Господь мовив до Самуїла: «Чи довго ти ще сумуватимеш за Саулом відтоді, як Я його позбавив царської влади над Ізраїлем? Наповни свій ріг[d] оливою. Я відправляю тебе до Єссея, який живе у Віфлеємі. Я побачив собі царя між його синами».
2 Але Самуїл заперечив: «Як я можу піти? Про це довідається Саул, він уб’є мене».
Господь відповів: «Поведи з собою теля і скажи таке: „Я прийшов, щоб принести жертву Господу”. 3 Запроси Єссея на пожертву, а Я вже тобі вкажу, що робити. Ти мусиш помазати для Мене того, на кого Я вкажу».
4 Саумуїл зробив так, як наказав Господь. Коли він прибув у Віфлеєм, місцеві старійшини затремтіли, побачивши його. Вони спитали: «Ти з миром до нас прийшов?»
5 Самуїл відповів: «Так, з миром. Я прибув, щоб принести жертву Господу. Освятіться й приходьте, разом принесемо жертву». Він висвятив Єссея та його синів, запросивши їх усіх на жертвоприношення.
6 Коли вони прибули, Самуїл, кинувши оком на Еліава, подумав: «Звісно, ось тут перед Господом стоїть Його помазаник».
7 Але Господь сказав Самуїлу: «Не заглядайся на його зовнішність чи зріст, тому що Я його відкинув. Господь не зважає на те, що кидається в вічі людині. Людина сприймає зовнішність, а Господь дивиться, яке в людини серце».
8 Тоді Єссей покликав Авінадава і попросив його пройтися перед Самуїлом. Але Самуїл відмовив: «Господь цього теж не обрав». 9 Покликав Єссея Шамму, щоб той прийшов, але Самуїл мовив: «Цього сина Господь не обрав також». 10 Сімох синів змусив Єссей пройтися перед Самуїлом, але Самуїл відмовив йому: «Господь не обрав жодного з них». 11 Нарешті він запитав Єссея: «Це вже всі твої сини?»
«Є ще наймолодший,—відповів Єссей,—але він пасе овець».
Самуїл наказав: «Пошли по нього, ми не сядемо, доки він не прийде».
12 Тож батько послав по нього. Привели хлопця, рум’яного[e], гарного з лиця, ставного. Господь сказав: «Підведись і помаж його, бо це якраз він».
13 Отже, Самуїл узяв ріг з оливою і помазав його в присутності братів. Відтоді на Давида потужно зійшов Господній Дух. Самуїл же повернувся до Рами.
Давид на службі у Саула
14 Саула покинув Дух Господній, злий дух, посланий Господом, його мучив.
15 Слуги Саулові порадили йому: «Послухай-но, злий дух, насланий Богом, тебе вимучує. 16 Нехай наш володар накаже слугам знайти когось, хто вміє грати на арфі. Він заграє, коли на тебе зійде злий дух від Бога, і тобі стане краще».
17 То Саул сказав слугам: «Знайдіть когось, хто майстерно грає, і приведіть до мене».
18 Якийсь слуга запитав: «Я бачив, що син Єссея з Віфлеєма вміє грати на арфі. Він хоробрий воїн, добрий боєць. Він уміє говорити та ще й гарний з виду. І Господь з ним».
19 Тож Саул послав людей до Єссея з проханням: «Пришли до мене сина, Давида, який отару пасе». 20 Єссей взяв віслюка, трохи хліба, бурдюк вина та козеня і прислав їх разом із сином Давидом до Саула.
21 Так Давид прибув до Саула і постав перед ним. Він так сподобався Саулу, що той зробив його своїм зброєносцем. 22 А батькові Єссея Саул переказав таке: «Дозволь Давидові залишитися у мене на службі, дуже він мені сподобався».
23 Відтоді як тільки дух від Бога сходив на Саула, Давид брав арфу й починав грати. Саул відчував полегшення, йому відлягало, ставало краще, а злий дух відступався від нього.
Давид і Ґоліаф
17 Филистимляни зібрали військо, готуючись до війни. Вони згуртувалися в Соко в Юдеї. Вони розкинули табір в Ефес-Даммимі, що лежить між Соко та Азекою. 2 Саул та ізраїльтяни зібралися й отаборилися в долині Ела; тут вони і вишикувалися, щоб дати відсіч филистимлянам. 3 Филистимляни зайняли один пагорб, ізраїльтяни розташувалися через долину на іншому.
4 Звитяжець на ім’я Ґоліаф, родом з Ґата, вийшов з табору филистимлян. На зріст він був шість ліктів і п’ядь[f], 5 у бронзовому шоломі, у панцирі з бронзової луски, що важив п’ять тисяч шекелів[g]. 6 На ногах у нього були бронзові наголінники, а за плечима висіло бронзове ратище. 7 Держак його списа був схожий на ткацький вал, а залізне вістря важило близько шістсот шекелів[h]. Перед ним стояв його щитоносець.
8 Кожного дня Ґоліаф зупинявся й кричав шерегам ізраїльтян: «Чому ви прийшли сюди й вишикувались до бою? Хіба я не филистимлянин, а ви хіба не Саулові слуги? Виберіть з-поміж себе когось, нехай він спуститься до мене. 9 Якщо він зможе побороти і вбити мене, тоді ми будемо вашими слугами. Але якщо я переможу і вб’ю його, тоді ви станете нашими рабами й служитимете нам». 10 Потім филистимлянин додавав: «Сьогодні я кидаю виклик вишикуваним у лаву ізраїльтянам. Виберіть чоловіка, поборемося». 11 І кожного дня, чувши слова цього филистимлянина, Саул та військо ізраїльське налякані, відступалися.
12 [i] Давид доводився сином ефраїмію на ймення Єссей, який жив у Віфлеємі, що в Юдеї. Єссей мав вісім синів. У ті часи, коли жив Саул, він був уже старим чоловіком, який немало пожив. 13 Трьох його синів, що пішли з ним на війну, звали: первісток Еліав, другий—Авінадав, а третій—Шамма. 14 Давид був наймолодший. Три старших сини слідували за Саулом, 15 а Давид то приходив у військо Саула, то повертався додому, щоб пасти батькових овець у Віфлеємі.
16 Сорок днів той звитяжець-филистимлянин виходив щоранку й щовечора до ізраїльського війська.
17 Якось Єссей сказав синові Давиду: «Візьми братам цю ефу[j] підсмаженого зерна й десять буханців хліба. Поспішай до їхнього табору. 18 А для командира їхньої тисячі забери ті десять голівок сиру. Подивись, як там брати, та й повертайсь з якимись доказами, як їм живеться там. 19 Вони з Саулом розташувалися в долині Ела та воюють з филистимлянами».
20 Рано-вранці Давид залишив отару на пастуха, навантажився всім, як звелів Єссей, та й вирушив у дорогу. Він дійшов до табору саме тоді, коли військо займало бойові позиції з войовничими вигуками. 21 Ізраїльтяни та филистимляни підтягували свої війська та шикувались навпроти.
22 Давид кинув свої речі біля сторожа, який оберігав усіляке майно, побіг до лав бійців і запитав про своїх братів. 23 Коли він розмовляв з братами, Ґоліаф, филистимський звитяжець із Ґата, вийшов наперед бойових лав і знову кинув виклик ізраїльтянам. Давид його почув. 24 А ізраїльські воїни, побачивши Ґоліафа, кинулися навсібіч з переляку.
25 Ізраїльтяни казали: «Ти бачиш, як цей чолов’яга щоразу виходить наперед, щоб осоромити Ізраїль. Цар зробить багатим того чоловіка, який уб’є Ґоліафа. Він також віддасть свою доньку йому в дружини, а його родину звільнить від податків в Ізраїлі».
26 Давид запитав воїнів, які стояли поруч: «Що буде зроблено для того чоловіка, який уб’є филистимлянина і зніме з Ізраїлю цю ганьбу? Хто такий цей необрізаний[k] филистимлянин, що він може ганьбити військо живого Бога?»
27 Ізраїльтяни знову повторили те саме й закінчили словами: «Ось що буде зроблено для того чоловіка, який уб’є Ґоліафа».
28 Коли Еліав, найстарший брат Давида, почув, що той розмовляє з воїнами, він розлючено на нього накинувся з запитаннями: «Навіщо ти сюди прийшов? З ким ти зоставив тих кількох овець у пустелі? Я знаю навіщо ти сюди прийшов! Ти не послухався того, що тобі було наказано, ти спустився лишень подивитися на битву!»
29 «Що я такого зробив,—здивувався Давид,—невже й поговорити не можна?» 30 З цими словами він повернувся до людей і знову почав запитувати про те саме, а чоловіки те ж саме йому відповіли. 31 Хтось підслухав, що говорив Давид, і передав Саулу. Саул послав по нього.
32 Давид сказав Саулу: «Нехай ніхто не журиться через цього филистимлянина, бо я, слуга твій, піду на битву з ним».
33 Саул заперечив Давидові: «Ні, ти не можеш з ним битися, тому що ти навіть і не солдат[l], а Ґоліаф з юності приймав участь в битвах».
34 Але Давид сказав Саулу: «Твій слуга пас батькових овець. Коли на овець нападав лев чи ведмідь і тягнув вівцю з отари, 35 я біг за ними, бив і звільняв вівцю з пащі. А коли звір кидався на мене, я хапав його за хутро і забивав до смерті. 36 Твій слуга убив лева й ведмедя, і з цим необрізаним филистимлянином станеться те саме, бо він зганьбив військо живого Бога. 37 Господь, Який врятував мене від пащі лева, витягнув мене з пазурів ведмедя, врятує мене від руки цього филистимлянина».
Тоді Саул погодився з Давидом: «Іди, і хай Господь буде з тобою».
38 Саул одягнув Давида у своє вбрання, надів йому на голову мідний шолом, а також вдягнув його в панцир. 39 Давид прикріпив меч поверх одягу і спробував трохи пройтися, бо він був незвичний до такого вбрання.
«Я не можу ходити в цьому, я не звик»,—пожалівся він Саулу. І все з себе зняв. 40 Потім він узяв дубця в руку, вибрав у струмку п’ять відшліфованих каменів, поклав їх у пастушу торбу і з пращею в руці пішов на филистимлянина.
41 Филистимлянин ішов назустріч Давидові, все ближче й ближче. Його щитоносець ішов перед ним.
42 Він окинув оком Давида і побачивши, що той був ще хлопчаком, рум’яним[m] та ставним, не сприйняв його всерйоз. 43 Він сказав Давидові: «Чи я собака, що ти з дрючком ідеш на мене?» І филистимлянин прокляв Давида своїми богами. 44 «Іди-но сюди,—сказав він,—я віддам твоє тіло птахам небесним, звірам польовим!»
45 Давид відповів филистимлянину: «Ти йдеш на мене з мечем, списом і щитом, а я виступив проти тебе в ім’я Всемогутнього Господа, Бога війська ізраїльського, Якого ти зневажив. 46 Сьогодні Господь віддасть тебе в мої руки, і я тебе вб’ю. Я відрубаю тобі голову і віддам тіла филистимського війська птахам небесним, звірам земним, і весь світ дізнається, що в Ізраїлі є Бог. 47 Усі, хто сьогодні зібрався, дізнаються, що Господь рятує не мечем, не списом, ця битва належить Господу. Він передасть вас усіх в наші руки!»
48 Коли филистимлянин наблизився, щоб зійтися з Давидом, той побіг прудко йому назустріч. 49 Засунувши руку в торбу, він витягнув камінь, поклав у пращу й метнув у филистимлянина. Камінь влучив тому в чоло, і він упав долілиць на землю.
50 Ось так Давид здобув перемогу над филистимлянином пращею та каменем; без меча він збив з ніг филистимлянина і вбив його.
51 Давид підбіг і став над филистимлянином. Він узяв його меча, витягнув з піхов. І, добивши филистимлянина, відтяв йому голову мечем. Коли филистимляни побачили, що їхній герой—мертвий, вони кинулися навтіч. 52 Ізраїльтяни та юдеї з криком побігли за ними й переслідували їх аж до Ґата[n] і брам Екрона. Трупами филистимлян був встелений Шаараїмський шлях аж до воріт Ґата й Екрона. 53 Коли ізраїльтяни повернулися після переслідування филистимлян, вони пограбували їхній табір.
54 Давид забрав голову филистимлянина й приніс її в Єрусалим, а його зброю поклав у своєму наметі.
55 Коли Саул побачив, як Давид ішов назустріч филистимлянину, він спитав Авнера, який командував військом: «Авнере, чий син той юнак?»
Авнер відповів: «Присягаюся твоїм життям, царю, я не знаю його». 56 Тоді цар звелів: «Довідайся, чий син цей хлопчина».
57 Відразу ж по тому, як Давид повернувся, вбивши филистимлянина, Авнер привів його до Саула. А Давид усе ще тримав голову филистимлянина в руці.
58 «Чий ти син, юначе?»—спитав його Саул.
Давид відповів: «Я син твого слуги Єссея з Віфлеєма».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International