Bible in 90 Days
12 Йосип тоді й каже виночерпієві: «Ось тлумачення цього сну: три пагони, то три дні. 13 Не мине й трьох днів, як фараон помилує тебе й поверне на твою посаду[a]. І ти подаси фараонові чашу в руку так само, як ти це робив раніше, коли був його виночерпієм. 14 Але згадай про мене, коли звільнишся, і зроби таку ласку: нагадай фараонові про мене і звільни мене з цієї в’язниці. 15 Бо мене було викрадено з землі гебрейської, і тут я нічого не скоїв лихого, щоб вкинути мене до цієї ями (в’язниці)[b]».
Сон пекаря
16 Побачивши, що тлумачення доброзичливе, головний пекар і собі мовив до Йосипа: «Мені також приснився сон: неначе на голові в мене три кошики білого хліба. 17 А у верхньому кошику різне печиво для фараона, та птахи клювали його прямо з кошика на моїй голові».
18 Йосип відповів: «Ось тлумачення цього сну. Три кошики, то три дні. 19 Не мине й трьох днів, як фараон відітне тобі голову[c] й почепить твоє тіло на стовп, а птахи відриватимуть шматки твоєї плоті».
Виночерпій забуває про Йосипа
20 На третій день був день народження фараона, і він влаштував свято для своїх слуг. Він звільнив головного виночерпія і головного пекаря в присутності своїх підлеглих[d]. 21 Він повернув головного виночерпія на своє місце, і той вклав чашу в фараонову руку. 22 Головного пекаря він повісив, як Йосип і тлумачив їм. 23 Але виночерпій не згадав про Йосипа. Він забув про нього.
Фараонів сон
41 Два роки по тому фараонові приснився сон, наче він стоїть на березі ріки Ніл. 2 І виходить із Нілу сім корів, та такі гарні та вгодовані! І почали вони пастися в очереті. 3 І ще сім корів вийшло з Нілу за ними, та такі бридкі та худі! Поставали вони поруч з тими на березі Нілу. 4 Тоді бридкі та худі корови з’їли гарних та вгодованих. На цьому фараон прокинувся. 5 І знову він заснув, і сниться йому вдруге: сім колосків з зерном, повні та гарні, і виростають вони з одного стебла. 6 Ще сім колосків, але тонкі та зморщені від східного (гарячого) вітру виростають за ними. 7 Потім тонкі колоски поглинули сім повних та гарних колосків. І прокинувся фараон, але то був лише сон.
8 Вранці дух його занепокоївся. І послав він по всіх чародіїв Єгипту та по своїх мудреців і розповів їм свої сни. Але ніхто не зміг розтлумачити їх фараонові.
Розповідь про Йосипа
9 Та головний виночерпій сказав фараонові: «Сьогодні я згадав свої провини. 10 Якось фараон розгнівався на своїх слуг і кинув мене й головного пекаря до в’язниці, під нагляд начальника варти. 11 Однієї ночі кожному з нас приснилися сни, та кожний з них мав своє значення. 12 З нами там був молодий єврей-раб, слуга начальника варти. Ми розповіли йому, а він розтлумачив нам наші сни, кожному значення його сну. 13 І сталося так, як він казав нам. Мене повернули на мою посаду, а пекаря повісили».
Йосип у фараона
14 То фараон послав по Йосипа, і його швиденько вивели з темниці. Йосип поголився, перевдягнувся й прийшов до фараона. 15 Фараон і каже йому: «Мені приснився сон, і немає нікого, хто може розтлумачити його. Та я чув про тебе, що ти вмієш тлумачити сни».
16 Йосип відповів фараонові: «Не я, але можливо Бог матиме ласку пояснити сни фараонові». 17 А фараон каже Йосипу: «У сні моєму стояв я на березі ріки Ніл. 18 Аж раптом виходять із Нілу сім вгодованих і добрих корів і пасуться в очереті. 19 За ними ще сім корів виходять, та такі бідні, бридкі й геть худі! Я ніколи не бачив таких бридких у всьому Єгипті. 20 І пожерли ті худі бридкі корови перших сімох, Угодованих. 21 І навіть тоді, коли вони пожерли їх, ніхто не міг сказати, що вони пожерли їх, вони залишилися такі ж бридкі, як і раніше. Тоді я прокинувся. 22 Далі я бачив уві сні сім колосків із зерном, і були вони повні та добрі, і росли вони з одного стебла. 23 За ними росло ще сім колосків, зів’ялі, тонкі та зморщені від східного (гарячого) вітру. 24 Тоді тонкі колоски проковтнули сім гарних. Я розповів це своїм жерцям, але ніхто з них не зміг розтлумачити того».
Йосипове тлумачення снів
25 Тоді Йосип сказав фараону: «Фараонові сни мають єдине значення. Бог повідомив фараонові про те, що Він згодом вчинить. 26 Сім добрих корів—сім (добрих) років, і сім добрих колосків з зерном—це також сім (добрих) років. Це один і той же сон. 27 Сім худих і бридких корів, що вийшли слідом за першими—це сім (поганих) років. Також і сім тонких колосків, зморщених від східного вітру—це сім голодних років. 28 Ось чому я кажу фараонові, що Бог відкрив йому те, що Він згодом зробить.
29 Послухай, протягом семи років добробут пануватиме на всій єгипетській землі. 30 За ними настануть сім голодних років, і весь добробут забудеться на єгипетській землі, і голод занапастить країну.
31 Час достатку забудеться через голод, що настане, бо буде він дуже тяжкий. 32 А що сон повторився фараонові двічі, то це означає, що було це призначено Богом, і що Бог зробить так, що все це незабаром збудеться.
33 Тож нехай зараз фараон знайде розумного й мудрого чоловіка і поставить його над усією єгипетською землею. 34 Нехай фараон вибере й призначить наглядачів за землею, щоб вони збирали п’яту частину всього, що дає єгипетська земля, протягом семи років статків. 35 Вони мусять зібрати все збіжжя за ті сім урожайних років, що настануть. Вони також мусять заготовити хліб, згідно з фараоновим наказом, у містах і зберігати його. 36 І ці харчі будуть запасом для країни на сім голодних років, що прийдуть на Єгипетську землю, щоб голод не занапастив землю».
37 Сказане дуже сподобалося фараонові та всім його підлеглим. 38 Фараон сказав своїм підлеглим: «Чи можемо ми знайти чоловіка такого, як цей, що має Дух Божий у собі?» 39 І звернувся фараон до Йосипа: «Оскільки Бог відкрив тобі все це, то немає нікого розумнішого й мудрішого від тебе. 40 Ти відповідатимеш за мій дім, а мої люди слухатимуться твого слова. Лиш я на троні буду вищим від тебе». 41 І ще сказав фараон Йосипу: «Послухай-но, я доручаю тобі правити всією єгипетською землею».
42 Тоді фараон зняв з пальця перстень зі своєю печаткою і надів його Йосипові на палець. Потім він вбрав Йосипа в тонкі льняні шати і почепив золотий ланцюжок йому на шию. 43 І везли Йосипа на другій за фараоновою колісниці, і люди гукали поперед нього: «Вклоняйтеся!» Тож доручив фараон йому правити всією єгипетською землею. 44 І сказав фараон Йосипу: «Я фараон, тому без твого дозволу ніхто у всій землі Єгипетській не посміє ворухнути рукою, чи ступити ногою».
45 І дав фараон Йосипові ім’я Цафенат-Панеа[e]. Він також дав йому за дружину Асенат, дочку Потіфера, жреця з Она. І пройшов тоді Йосип по всій землі Єгипетській.
46 Йосипу було тридцять років, коли він почав служити фараону, єгипетському царю. Залишивши фараона, він подорожував по всій єгипетській землі. 47 Протягом семи врожайних років земля рясно родила. 48 Йосип збирав увесь хліб семи років, коли був достаток у Єгипті, і складав його в містах. Він складав у містах хліб, зібраний навколо кожного з них. 49 І зібрав Йосип зерна так багато, як того піску морського, так багато, що перестав міряти. Його було дуже багато.
50 Перед тим, як настали голодні роки, у Йосипа народилося двоє синів. Їх народила йому Асенат, дочка Потіфера, жреця з Она. 51 Йосип назвав первістка Манассією[f], мовивши: «Бог дав мені забути про всі мої біди, про батьків дім». 52 Другого сина Йосип назвав Ефраїмом[g], мовивши: «Бог дав мені дітей на землі тривог моїх».
Голод
53 Скінчилися сім років достатку в Єгипетській землі. 54 І прийшли сім голодних років, як і казав Йосип. Голод був по всіх землях, але у всьому Єгипті скрізь був хліб. 55 Коли ж у всьому Єгипті почав відчуватися голод, люди заволали до фараона щодо хліба, та фараон сказав усьому Єгипту: «Звертайтеся до Йосипа й робіть те, що він вам скаже».
56 Коли голод охопив усю країну, Йосип повідчиняв усі комори, де зберігалося зерно, і почав продавати його єгиптянам, бо голод лютував на єгипетській землі. 57 Люди з усіх усюд приходили в Єгипет до Йосипа, щоб купити хліба, бо голод лютував по всій землі.
Йоспові брати йдуть до Єгипту
42 Дізнавшись, що в Єгипті є хліб, Яків сказав своїм синам: «Чого дивитесь один на одного?» 2 Він додав: «От послухайте. Я чув, що в Єгипті є хліб. Ідіть туди й купіть хліба для нас, аби нам жити та не повмирати».
3 Отже, Йосипові десятеро братів пішли в Єгипет купувати хліб. 4 Та Яків не послав Йосипового брата[h] Веніамина з братами, оскільки боявся, що щось лихе може трапитися з ним. 5 І пішли Ізраїлеві сини купити хліба разом із багатьма іншими людьми, бо голод сягнув Ханаанської землі.
6 Йосип тоді правив країною. Він був якраз тим чоловіком, який продавав хліб усім людям звідусіль. Йосипові брати прийшли і вклонилися до землі перед ним. 7 Побачивши своїх братів, Йосип упізнав їх, але вдав, що не знає їх, і суворо говорив з ними. Він спитав: «Звідки ви?» Ті відповіли: «З землі Ханаанської, прийшли купити харчів».
8 Йосип упізнав своїх братів, та вони його не впізнали. 9 Він також згадав сни про своїх братів. Він їм і каже: «Ви шпигуни. Ви прийшли, щоб вивідати, в чому слабкість цієї землі». 10 А вони йому відповідають: «Ні, володарю, ми твої слуги і прийшли купити їжі. 11 Ми всі сини одного батька. Ми чесні люди, твої слуги, а не шпигуни».
12 Але Йосип наполягав: «Ні, ви прийшли, щоб вивідати, в чому слабкість цієї землі». 13 Вони йому знову: «Ми твої слуги, дванадцятеро братів, сини батька з землі Ханаанської. Наймолодший зараз із батьком, а ще одного більше немає в живих».
14 Йосип каже: «Є так, як я сказав. Ви—шпигуни! 15 І от як ви будете випробувані. Присягаю життям фараона, що не вийти вам звідси, доки ваш молодший брат не прийде. 16 Пошліть одного з вас і нехай він приведе вашого молодшого брата, а ви сидітиме поки що у в’язниці, щоб перевірити слова ваші, чи правду кажете. Якщо ж ні, то присягаю життям фараона, ви напевно шпигуни!» 17 І кинув їх Йосип до в’язниці на три дні.
Симеон лишається заложником
18 На третій день Йосип сказав їм: «Я богобоязний. Житимете, якщо зробите ось що. 19 Якщо ви чесні люди, то нехай один із вас залишається тут у в’язниці, а решта візьміть хліба та відвезіть, щоб полегшити голод у вашому краї. 20 А потім приведіть мені вашого молодшого брата. То й підтвердите, що ваші слова правдиві, і ви не помрете». І вони погодилися на те. 21 Вони сказали одне одному: «Напевно, нас покарано за нашого брата. Ми бачили страждання його душі, коли він благав, та ми не слухали його. Через те й прийшло до нас нещастя».
22 Рувим тоді й каже їм: «Чи не казав я вам: „Не робіть зле хлопцеві!” Та ви не послухались, а зараз відплата приходить за його кров». 23 Вони не знали, що Йосип їх розуміє, бо ж із ними був перекладач.
24 Відвернувся тоді Йосип від них і заплакав. Згодом він повернувся і далі говорив з ними. А тоді, забравши від них Симеона, він на їхніх очах зв’язав його.
25 І наказав Йосип наповнити їхні лантухи зерном, повернути кожному в мішок їхні гроші і дати їм все необхідне для дороги. І все те було зроблено. 26 І, нав’ючивши своїх ослів зерном, вони пішли. 27 Коли один із них розв’язав свій мішок на привалі, щоб дати віслюкові трохи зерна, то побачив свої гроші. Вони лежали зверху в лантуху. 28 Він сказав своїм братам: «Мені повернули гроші. Ось вони в моєму лантуху!» Серце тоді в них завмерло і, нажахані, вони почали питати одне одного: «І що ж це Бог зробив з нами?»
Йосипові брати повертаються до Ханаанської землі
29 Повернувшись до свого батька Якова в Ханаанську землю, вони розповіли йому про все, що сталося з ними: 30 «Правитель тієї землі суворо говорив з нами й кинув був нас до в’язниці, наче ми шпигуни якісь. 31 Ми йому казали: „Ми чесні люди. Ми не шпигуни. 32 Нас дванадцятеро братів, ми сини нашого батька. Одного вже немає в живих, а наш молодший з батьком у землі Ханаанській”».
33 Тоді правитель тієї землі й каже нам: «Ось як я дізнаюся, чи чесні ви люди: залиште одного з братів зі мною, візьміть зерна для своїх родин, щоб не повмирали з голоду, та й ідіть собі. 34 Тоді приведіть свого наймолодшого брата до мене, і я взнаю, що ви не шпигуни, а чесні люди. Я віддам вам вашого брата, і ви зможете купувати зерно на цій землі».
35 Випорожнивши свої лантухи, вони знайшли гаманці з грошима. І побачивши свої гроші, вони й батько їхній перелякалися. 36 І їхній батько Яків сказав: «Ви позбавили мене дітей. Йосипа більше немає, і Симеона більше немає. А ви ще й Веніамина хочете забрати. Все проти мене».
37 Тоді Рувим і каже батькові: «Ти можеш убити обох моїх синів, якщо я не приведу його назад до тебе. Віддай його в мої руки, і я приведу його назад до тебе».
38 Але Яків відповів: «Веніамин не піде з вами через те, що брат його помер і він залишився єдиним сином Рахилі. Якщо з ним щось трапиться в дорозі, то ви зведете моє сиве волосся в сиру могилу[i]».
Яків відпускає Веніамина до Єгипту
43 Голод тяжко лютував на землі. 2 Щойно доїли той хліб, що привезли з Єгипту, Яків звернувся до своїх синів: «Рушайте знову й привезіть нам трохи їжі».
3 Тоді Юда й каже йому: «Правитель нам суворо наказав: „Не з’являйтеся мені на очі, якщо брата вашого не буде з вами”. 4 Якщо відпустиш нашого брата з нами, то ми підемо й купимо тобі їжі. 5 Якщо ж не відпустиш, то не підемо, бо чоловік той наказав: „Не з’являйтеся мені на очі, якщо брата вашого не буде з вами!”»
6 Тоді Ізраїль сказав: «Нащо ж ви заподіяли мені таке лихо, сказавши тому чоловікові, що маєте ще брата?» 7 Вони відповіли: «Той чоловік пильно розпитував про нас та нашу родину: „Чи живий ваш батько? Чи маєте ще брата? Ми й відповіли йому. Хіба ж знали ми, що він скаже, щоб ми привели нашого брата”».
8 Тоді Юда й каже батькові: «Нехай хлопець іде зі мною, і ми можемо рушати, інакше всі помремо з голоду: і ти, і ми, і діти наші. 9 Я сам дбатиму про його безпеку й відповідатиму за нього. Якщо ж не приведу його назад, то винним буду перед тобою все життя. 10 Якби ми не гаяли час, то вже б двічі обернулися».
11 І сказав тоді їм батько їхній Ізраїль: «Якщо так, то зробіть ось що: візьміть із собою щонайкращих плодів цієї землі у лантухи ваші й віднесіть тому чоловікові ці гостинці: трохи бальзаму й меду, пахощів і мирра, фісташкових горіхів та мигдалю. 12 Візьміть удвоє більше грошей з собою. Заберіть ті гроші, що вам поклали в лантухи, можливо, то була помилка. 13 Беріть брата вашого і мерщій повертайтеся до того чоловіка. 14 І нехай Всемогутній Бог дарує вам прихильність того чоловіка. Нехай Він дасть змогу Симеонові та Веніамину повернутися з вами назад. А якщо вони не повернуться, то знову сумуватиму я з втрати сина».
Якові сини знову в Єгипті
15 Отже, взявши всі гостинці, вдвічі більше грошей і Веніамина, вони рушили до Єгипту. І постали вони перед Йосипом. 16 Побачивши Веніамина з ними, Йосип сказав слузі, який був старший у домі: «Приведи людей до оселі та скажи, щоб забили яку худобину й приготували обід, бо опівдні вони їстимуть разом зі мною».
17 І той зробив так, як звелів йому Йосип, і привів людей до Йосипового дому. 18 Але ті перелякалися, коли зайшли у Йосипів дім, і мовили: «Нас завели сюди через ті гроші, що хтось поклав у наші лантухи минулого разу, щоб звинуватити нас, схопити й пограбувати, забравши наших ослів».
19 І підійшли вони до слуги, що був старший у Йосиповому домі, і звернулися до нього біля входу. 20 Вони сказали: «Послухай, чоловіче добрий, першого разу ми справді прийшли сюди, щоб купити їжі. 21 Та коли ми зупинилися на ночівлю й повідкривали лантухи, то знайшли зверху гроші у кожного з нас. Зараз ми принесли їх, щоб повернути. 22 Ми ще принесли грошей, щоб купити харчів. А хто ті гроші вклав до лантухів наших, того не знаємо».
23 І слуга тоді каже: «Заспокойтеся й не бійтеся. Ваш Бог і Бог батька вашого вклав вам у лантухи той скарб, а я одержав ваші гроші». І тоді він вивів до них Симеона. 24 Потім провів їх до Йосипового дому, дав їм води, й вони обмили ноги. Потім він нагодував їхніх ослів.
25 Дізнавшись, що вони обідатимуть з Йосипом, його брати приготували гостинці до його приходу. 26 Коли Йосип прийшов додому, вони віддали йому гостинці, що принесли з собою в дім, упавши перед ним долілиць. 27 Тоді він привітався, запитавши про їхні справи: «Як там ваш старенький батько, про якого ви мені казали? Чи живий ще, чи здоровий?»
28 І відповіли вони йому: «Так, твій слуга, наш батько, ще живий і здоровий. І вклонилися вони йому до землі». 29 Звівши очі, Йосип побачив свого брата Веніамина, з яким вони мали одну матір, і промовив: «Це і є ваш наймолодший брат, про якого ви мені казали?» І додав: «Нехай Бог милує тебе, сину мій». 30 І Йосип поспішив вийти, бо такі глибокі почуття до брата охопили його, що він ладен був заплакати. Він пішов до своєї кімнати і там заплакав.
31 Тоді Йосип вмився, повернувся назад і, опанувавши себе, промовив: «Подавайте обід».
32 І зібрали йому на окремий стіл, а братам його окремо. Єгиптянам, що з ним обідали, також зібрали окремо, бо єгиптяни не їдять разом з євреями, тому що вважають це огидним[j]. 33 Брати посідали перед ним відповідно до віку свого, від старшого до молодшого. Вони посідали та й озираються, дивуючись. 34 Тоді Йосип наказав слугам пригощати братів зі свого столу і слуги подавали їм, а Веніаминові у п’ять разів більше, ніж іншим. І вони обідали й випивали разом із ним.
Пригода з чашею
44 Тоді Йосип наказав слузі, що був старший у домі: «Наповни лантухи цих чоловіків і дай їм стільки хліба, скільки вони зможуть нести. Кожному також поклади в мішок зверху гроші. 2 І поклади мою чашу, срібну чашу, разом із грішми зверху в мішок наймолодшому». І слуга зробив, як звелів йому Йосип.
3 Наступного дня на світанку Йосипових братів відпустили разом з їхніми ослами. 4 І тільки-но вони вийшли з міста і були ще недалеко, як Йосип і каже своєму слузі, що був старший у домі: «Негайно йди за ними, а коли наздоженеш, то скажи їм: „Навіщо ви заплатили злом за добро? Навіщо вкрали срібну чашу?[k] 5 Чи не та це чаша, з якої п’є мій володар, коли ворожить, пізнаючи різні таємниці? Тут ви схибили”».
6 Тож коли слуга наздогнав їх, він повторив усі ці слова. 7 А брати й кажуть йому: «Навіщо ж мій володар таке говорить? Ми, слуги твої, ніколи б не вчинили подібного! 8 Послухай, ми принесли тобі назад з землі Ханаанської те срібло, що познаходили в наших лантухах. Навіщо ж нам красти срібло чи золото з дому твого господаря? 9 Якщо ця чаша буде знайдена в когось із нас, слуг твоїх, той помре, а решта стануть рабами мого володаря».
10 А він каже: «Гаразд, нехай буде так, як ви говорите. Якщо чашу буде знайдено в когось із вас, той стане моїм рабом, а всі решта будуть вільні». 11 Кожен тоді хутко поставив на землю свій лантух і розв’язав його. 12 І слуга обшукав усіх, починаючи з найстаршого, і закінчив наймолодшим. І знайшов чашу у Веніаминовому лантуху. 13 І розірвали тоді брати одяг на собі, а тоді, нав’ючивши кожен свого осла, повернулися назад до міста.
14 Коли Юда та його брати прийшли до Йосипового дому, він усе ще був там. І попадали вони на землю перед ним. 15 Йосип тоді й каже їм: «І що це ви зробили? Чи не знаєте, що такий чоловік, як я, без сумніву, вміє ворожити?» 16 Тоді Юда каже: «І що ж сказати нам володарю моєму? Що тут говорити? І як нам виправдатися? Бог відкрив провину слуг твоїх. У наших руках знайдено було чашу, тож віднині ми раби господаря нашого».
17 А Йосип їм: «Я б ніколи такого не зробив. Чоловік, у кого було знайдено чашу, рабом моїм буде, а ви повертайтеся з миром до свого батька».
Юда просить за Веніамина
18 Але Юда підійшов до Йосипа й каже: «Господарю мій, дозволь мені, слузі твоєму мовити слово тобі, мій володарю. Не гнівайся на мене, слугу твого, бо ти як фараон. 19 Мій володар запитав у своїх слуг: „Чи маєте ви батька або брата?” 20 І ми відповіли тобі, господарю: „Ми маємо старого батька й молодшого брата, ще дитину, що народився, коли вже батько був старий. А брат його помер. Отже, він один лишився у матері своєї, і батько так любить його”. 21 Тоді нам, своїм слугам, ти сказав: „Приведіть мені його і дайте подивитись на нього”. 22 Та ми відповіли тобі, мій володарю: „Хлопець не залишить свого батька. Якщо це станеться, то його батько помре”. 23 Ти ж нам, слугам своїм сказав: „Якщо ваш молодший брат не прийде з вами, то не купуватиме ви більше зерна в моїй країні”. 24 Прийшовши до слуги твого, нашого батька, ми розповіли йому все, що ти сказав. 25 І наш батько відповів: „Повертайтеся і придбайте трохи їжі для нас”. 26 Та ми сказали: „Ми не можемо йти туди. Якщо наш молодший брат буде з нами, тоді підемо, бо ми не зможемо побачити того чоловіка, аж доки нашого молодшого брата не буде з нами”. 27 І каже тоді твій слуга, мій батько, нам: „Ви знаєте, що дружина моя Рахиль народила мені двох синів. 28 Один мене покинув, і я сказав тоді: „Напевно, його розірвав на шматки дикий звір”. І більше я його не бачив. 29 Якщо й цього заберете від мене і з ним щось трапиться, то передасте моє сиве волосся в жалобі до могили”. 30 То як же я піду до слуги твого, мого батька, і хлопця не буде зі мною, адже від Веніамина життя його залежить. 31 Як батько побачить, що хлопця немає, він помре. Ми ж, слуги твої, спровадимо слугу твого, нашого батька, засмученого і старого в могилу.
32 Тоді я, слуга твій, взяв на себе відповідальність за хлопця. Я сказав: „Якщо я не приведу його назад до тебе, то буду винен перед батьком своїм усе своє життя”. 33 Тож зараз я благаю тебе, дозволь мені, слузі твоєму, залишитися рабом мого володаря замість хлопця. А він нехай іде разом зі своїми братами. 34 Бо як же я піду до свого батька, якщо хлопця не буде зі мною? Я боюся побачити страждання мого батька».
Йосип відкривається своїм братам
45 Тут Йосип не міг більше стриматися перед усіма, хто стояв коло нього, і закричав: «Відішліть усіх з очей моїх!» І нікого не лишалося коло нього, коли Йосип сказав своїм братам, хто він є. 2 Та він ридав так голосно, що єгиптяни почули, і всі домашні фараонові почули також.
3 Йосип сказав своїм братам: «Я—Йосип. Чи мій батько ще живий?» Та його брати не могли відповісти йому, бо вони стояли перед ним приголомшені. 4 Тоді сказав Йосип своїм братам: «Прошу, підійдіть до мене». І вони підійшли. А він вів далі: «Я ваш брат Йосип, якого ви продали до Єгипту. 5 Та не журіться й не коріть себе за те, що продали мене сюди. Бог послав мене поперед урятувати вам життя. 6 Бо ось уже два роки, як голод на землі. І ще п’ять років не будуть люди ні орати, ні врожаї збирати. 7 Та Бог послав мене поперед вас, щоб залишити вас на землі й зберегти ваші життя через велике визволення. 8 Отож не ви послали мене сюди, а Бог. Він поставив мене мов тим батьком фараонові, господарем у його домі і правителем усієї землі Єгипетської».
Йосип запрошує батька до Єгипту
9 Поспішайте до мого батька й перекажіть йому: «Так каже твій син Йосип: „Бог зробив мене господарем усього Єгипту. Приходь до мене, не відкладай! 10 І житимеш ти в землі Ґошенській, і будеш коло мене: і ти, і діти твої, і твої внуки, й отари твої і стада, і все, що маєш. 11 І я дбатиму про тебе, щоб ні ти, ні твоя родина, ніхто з домашніх не терпіли злиднів, бо попереду ще п’ять голодних років.
12 Погляньте, ваші очі й очі брата мого Веніамина бачать: це мої уста промовляють до вас. 13 Тож перекажіть батькові моєму про ту славу, що я здобув у Єгипті і про все, що ви бачили. А тоді мерщій приведіть мого батька сюди”».
14 І тоді Йосип міцно обійняв свого брата Веніамина і заплакав. І Веніамин теж заплакав, обнявши Йосипа. 15 І розцілував тоді Йосип усіх своїх братів і плакав. Після того його брати розмовляли з ним.
16 Чутка про те, що прийшли брати Йосипові, дійшла до палацу фараона. І зраділи тоді фараон і його слуги. 17 І сказав фараон Йосипу: «Скажи братам своїм, щоб вони так зробили: нав’ючте своїх ослів і йдіть до землі Ханаанської. 18 Тоді заберіть свого батька і ваші родини й приходьте до мене. Я віддам вам кращі землі в Єгипті, і ви їстимете найкраще з того, що дає земля Єгипетська». 19 Накажи також: «Візьміть вози з Єгипту для ваших дітей та жінок і, забравши свого батька, приходьте. 20 Та не шкодуйте про речі, що залишаться, бо все найкраще, що є в єгипетській землі, належатиме вам».
21 Ізраїлеві сини так і зробили. Йосип дав їм вози, як наказав фараон, і дав також харчів на дорогу. 22 Кожному з них він дав до того ж переміну одягу, а Веніамину дав триста зливок срібла і п’ять перемін одягу. 23 Батькові він послав таке: десять ослів, нав’ючених усяким єгипетським добром, а також десять ослиць, нав’ючених зерном, хлібом і харчами батькові на дорогу. 24 І відправив він своїх братів, і вони вирушили. Йосип їх напучував: «Глядіть не сперечайтеся в дорозі».
25 І вийшли вони з Єгипту і прийшли до свого батька Якова в землю Ханаанську. 26 Вони сказали йому: «Йосип іще живий і править він усією землею Єгипетською». Серце його отерпло, бо він не повірив їм. 27 Тоді вони переказали йому всі слова Йосипові, з якими той звертався до них. І побачив Яків ті вози, що Йосип прислав, аби забрати його. І дух Якова, їхнього батька, ожив. 28 Тоді Ізраїль мовив: «Досить! Мій син Йосип іще живий. Я піду й побачу його перед смертю своєю».
Бог розмовляє з Яковом
46 І вирушив Ізраїль у путь з усім своїм майном, і прийшов він до Беершеби. Там він приніс жертви Богу свого батька Ісаака. 2 Вночі Бог мовив до Ізраїлю вві сні. І сказав Він: «Якове, Якове». Той озвався: «Я тут». 3 Тоді Бог сказав: «Я—Бог, Бог твого батька. Не бійся йти до Єгипту, бо Я зроблю там тебе великим народом. 4 Я піду з тобою до Єгипту і приведу тебе назад, і Йосипова рука закриє очі твої».
5 І Яків залишив тоді Беершебу. І повезли Ізраїлеві сини свого батька Якова, дітей своїх і жінок на возах, що їх фараон послав по них. 6 Яків, а з ним і вся його родина взяли свої отари і своє майно, що нажили в Ханаанській землі, і подалися до Єгипту. 7 Він привіз із собою в Єгипет своїх синів, онуків, дочок, онучок і весь свій рід.
Якова сім’я
8 Ось імена синів Ізраїлевих, що прийшли до Єгипту (Якова та його нащадків):
Рувим був первістком Якова. 9 Рувимові сини були: Ханох, Паллу, Хезрон та Кармій.
10 Симеонові сини були: Ємуел, Ямін, Огад, Якин, Зогар та Шаул, син ханаанки.
11 Левієві сини були: Ґершон, Когат та Мерарі.
12 Юдині сини були: Ер, Онан, Шелах, Перез та Зеру. Ер та Онан померли в землі Ханаанській. Перез мав синів Хезрона та Хамула.
13 Іссаха́рові сини були: Тола, Пуа, Йов та Шимрон.
14 Завулонові сини були: Серед, Елон та Яглеел.
15 Це Леїні сини, яких вона народила Якову в Паддан-Арамі разом з його дочкою Діною. І всіх синів і дочок було тридцять троє.
16 Ґадовими синами були: Цефона Хаґґі, Шуні, Езвон, Ері, Ароді та Арелі.
17 Ашеровими синами були: Імну, Ішву, Ішві, Верія та їхня сестра Сера. Синами Верії були Хевер та Малкіел.
18 Це сини Зілпи, служниці, яку Лаван віддав своїй дочці Леї. Зілпа народила цих шістнадцять душ Якову.
19 Синами Якової дружини Рахилі були Йосип та Веніамин.
20 Манассія та Ефраїм народилися у Йосипа в землі Єгипетській від Асенат, дочки Потіфера, жерця Она.
21 Веніаминовими синами були: Бела, Векер, Ашбер, Гера, Нааман, Егі, Рош, Муппім, Хуппим та Ард.
22 Це були сини Рахилі, що їх вона народила Якову. Всього було в цій родині чотирнадцять душ.
23 Данів син був Хушим.
24 Синами Нафталі були: Ягзеел, Ґуні, Єзер та Шиллем.
25 Це сини Вілхи, служниці, яку Лаван віддав своїй дочці Рахилі. Вілха народила цих сім душ Якову.
26 І всіх людей, що пішли з Яковом до Єгипту, всіх його нащадків було шістдесят шестеро (не рахуючи Якових невісток).
27 У Йосипа було двоє синів, що народилися в Єгипті. Отже, всіх членів Якової родини, що прийшла до Єгипту було сімдесят душ.
Прибуття Ізраїля до Єгипту
28 Яків (Ізраїль) послав Юду поперед себе до Йосипа показати дорогу до Ґошена. Коли вони прийшли в Ґошен, 29 Йосип запріг свою колісницю й виїхав до Ґошена зустріти свого батька Ізраїля. І побачивши його, Йосип міцно стиснув батька в обіймах і довго плакав, стоячи так.
30 І сказав тоді Ізраїль Йосипові: «Тепер я можу помирати, бо я побачив твоє обличчя й дізнався, що ти живий». 31 Тоді Йосип сказав своїм братам і всьому батьковому дому: «Я піду й сповіщу фараона. Я йому скажу: „Прийшли до мене мої брати і весь батьків дім, що жив у землі Ханаанській. 32 Ці люди—пастухи, бо вони завжди тримали худобу. Вони привели з собою своїх овець і велику худобу, і все, що мають”. 33-34 Коли фараон покличе вас і спитає, чим ви займаєтеся, скажіть: „Ми, твої слуги, завжди були вівчарями, з самого дитинства й аж дотепер, і ми, й батьки наші”. Скажіть так, щоб ви могли оселитися в землі Ґошенській, бо вівчарями гидують в Єгипті».
Ізраїль оселяється в Ґошені
47 Йосип пішов і сповістив фараона. Він сказав: «Мій батько й мої брати разом зі своїми вівцями, великою худобою і всім, що мають, прийшли з землі Ханаанської. Вони перебувають зараз у землі Ґошенській. 2 І п’ятьох своїх братів він представив фараонові».
3 Фараон спитав його братів: «Чим ви займаєтеся?» Вони відповіли фараонові: «Твої слуги—пастухи, і ми, і батьки наші». 4 Далі вони сказали фараонові: «Ми прийшли пожити в цій землі, бо немає пасовиськ для отар твоїх слуг, бо голод у землі Ханаанській. Тож якщо твоя ласка, дозволь нам, твоїм слугам, оселитися в землі Ґошенській».
5 Фараон тоді каже Йосипові: «Твій батько й брати твої прийшли до тебе. 6 Земля єгипетська відкрита перед ними. Осели своїх батька й братів на кращих землях. Нехай живуть в землі Ґошенській. І якщо знаєш, що серед них є здібні люди, то постав їх наглядати й за моєю худобою».
7 Тоді Йосип привів свого батька Якова і представив його фараонові. І Яків благословив фараона. 8 І спитав фараон Якова: «Скільки тобі років?» 9 Яків відповів фараонові: «Я прожив сто тридцять років. Прожив я коротке і тяжке життя, коротше за життя моїх батьків».
10 Благословив Яків фараона та й пішов собі. 11 Отже Йосип поселив свого батька й братів і дав їм у власність кращі землі Єгипту, на землі Рамзесовій, як і наказав фараон. 12 Йосип забезпечував харчами свого батька й братів, і весь батьків дім відповідно до кількості дітей.
Йосип скуповує землі для фараона
13 Хліба не стало по всій землі, бо голод був страшний. Тож і земля Єгипетська, і земля Ханаанська виснажилися з голоду. 14 І зібрав Йосип усе срібло, що тільки було в Єгипетській та Ханаанській землях, за хліб, що купували, і Йосип приніс срібло в дім до фараона.
15 Коли не стало срібла в єгипетській та Ханаанській землі, усі єгиптяни прийшли до Йосипа й сказали: «Дай нам хліба. Навіщо нам помирати перед тобою. У нас уже скінчилися гроші». 16 І відповів Йосип: «Віддайте ваші стада, а я дам вам хліба за вашу худобу, якщо гроші скінчилися». 17 І пригнали вони свої стада Йосипові. А він дав їм хліба за їхніх коней, отари овець, стада великої худоби, за їхніх ослів. Того року Йосип давав їм хліб за всю їхню худобу.
18 І скінчився той рік, і прийшли вони до нього наступного року і сказали: «Не будемо приховувати від нашого господаря, що всі гроші скінчилися, і вся наша худоба—у нашого господаря. Нічого не лишилося у нас, лиш наші тіла і наша земля. 19 Навіщо ж нам гинути перед очима твоїми, і нам, і нашій землі? Купи нас і наші землі за хліб. І ми станемо рабами фараона разом із нашою землею. Дай нам зерна для сівби, щоб ми жили, а не вмерли, і щоб земля не стала пустелею».
20 І скупив Йосип усю Єгипетську землю для фараона, оскільки кожен єгиптянин продав своє поле, бо страшний голод мордував їх. Так уся земля стала фараоновою. 21 А людей він зробив рабами по всьому Єгипту: від краю до краю. 22 І лише землі жреців не скупив він, бо жрецям була призначена частка від фараона, і вони жили з цієї частки, що фараон їм призначив. Тому вони не продали свої землі.
23 І звернувся Йосип до людей: «Послухайте, сьогодні я купив вас і придбав ваші землі для фараона. Ось насіння для вас, тож засівайте землю. 24 Але в жнива ви повинні віддавати п’яту частину фараонові, а чотири частини залишатимете собі на насіння для поля, на їжу для вас, ваших родин і ваших дітей». 25 Вони відповіли: «Ти врятував наші життя! Ми знайшли милість в очах нашого володаря, то будемо рабами нашому фараонові».
26 І запровадив Йосип закон про землю в Єгипті, що діє і дотепер. І сказано в ньому, що п’яту частину всього слід віддавати фараонові. І лише земля жреців не стала власністю фараона.
Останні дні Якова
27 І оселився Ізраїль в Єгипті, в землі Ґошенській. Його родина нажила там собі майно, вони мали багато дітей і дуже розмножилися. 28 Яків жив у Єгипті сімнадцять років. І прожив він сто сорок сім років. 29 Коли підійшов Ізраїлеві час помирати, він покликав свого сина Йосипа і мовив до нього: «Якщо я й справді маю твою прихильність, то поклади свою руку мені під стегно[l] й обіцяй, що виявиш до мене щиру любов і чесність. Прошу тебе, не ховай мене в Єгипті. 30 Коли я помру, то забери мене з Єгипту й поховай разом з моїми пращурами в їхній гробниці».
І Йосип відповів: «Я зроблю все, як ти кажеш». 31 Тоді Ізраїль промовив: «Поклянись». І Йосип поклявся йому. Й Ізраїль опустив голову на підголів’я[m].
Яків благословляє Йосипових синів
48 Згодом Йосип дізнався, що його батько дуже захворів. Тоді Йосип узяв двох своїх синів Манассію та Ефраїма з собою. 2 Якову сказали: «Поглянь, твій син Йосип прийшов до тебе». І зібравши всі сили, Ізраїль підвівся в ліжку. 3 І Яків сказав Йосипу: «Бог Усемогутній явився мені в Лузі, що в землі Ханаанській, і благословив мене. 4 Він сказав мені: „Послухай, я дам тобі багато дітей, Я зроблю твою сім’ю чисельною, Я поведу від тебе низку родів, Я віддам цю землю твоїм нащадкам у вічне володіння”. 5 А зараз обидва твої сини, що народились у тебе в землі Єгипетській до того, як я прийшов до тебе в Єгипет, стануть моїми. Ефраїм і Манассія стануть моїми так само, як Рувим і Симеон. 6 А діти, що народяться в тебе після них, будуть твоїми. І матимуть вони свою частку землі разом з Ефраїмом та Манассією. 7 Коли я йшов з Паддан-Арама, на моє нещастя, по дорозі померла Рахиль в землі Ханаанській. Тоді залишалося зовсім недалеко до Ефрата. Я поховав її на шляху до Ефрата (тобто Віфлеєма)».
8 Побачивши Йосипових синів, Ізраїль спитав: «А це хто?» 9 І Йосип відповів батькові: «Це мої сини, яких Бог дарував мені тут». Яків сказав: «Будь ласка, підведи їх до мене, я благословлю їх». 10 Ізраїлеві очі вже були слабкі, бо він був старий, і погано бачив. Коли Йосип підвів своїх синів до нього, той обняв і поцілував їх. 11 Тоді сказав Ізраїль Йосипові: «Я вже й не сподівався побачити обличчя твоє, та бачиш, Бог дав мені побачити ще й нащадків твоїх».
12 Тоді Йосип відвів їх від Ізраїлевих колін і вклонився йому до землі[n]. 13 Йосип поставив їх обох: Ефраїма по праву руку від себе, ліворуч від Ізраїлю, а Манассію по ліву руку від себе, праворуч від Ізраїлю—і підвів синів до нього. 14 Ізраїль простягнув свою правицю й поклав її Ефраїмові на голову (той був молодший). Тоді свою ліву руку—Манассії на голову, схрестивши руки, хоча Манассія був старший. 15-16 І благословив Ізраїль Йосипа, мовивши:
«Нехай Бог,
якому поклонялися мої пращури Авраам та Ісаак,
Бог, Який був пастирем мені усе життя і є дотепер,
Ангел, що врятував мене від усіх незгод,
благословить цих хлопців,
щоб вони були названі ім’ям моїм і моїх пращурів,
щоб зростали вони великим народом на землі».
17 Йосип був незадоволений, побачивши, що Ізраїль поклав свою правицю Ефраїмові на голову. То він узяв батькову руку, щоб перекласти її з голови Ефраїма на голову Манассії. 18 Він сказав батькові: «Не так, тату! Цей первісток. Поклади свою правицю йому на голову».
19 Але його батько відмовився це зробити, сказавши: «Я знаю, синку, знаю. Від нього також піде народ і він також буде великий. Та його молодший брат стане більший від нього, а нащадки його стануть чисельними народами».
20 Отже, того дня він благословив їх, кажучи:
«Вашим іменем
народ ізраїльський благословлятиме, кажучи:
„Нехай Бог зробить тебе таким,
як Ефраїм та Манассія”».
І поставив він Ефраїма перед Манассією.
21 Тоді Ізраїль сказав Йосипові: «Ось я вже вмираю. Та Бог буде з тобою, Він приведе тебе назад на землю твоїх предків. 22 Я дарую тобі плече гори на перевагу[o] перед братами твоїми. Я виборов цю землю в аморійців мечем та луком».
Яків благословляє своїх синів
49 Тоді Яків покликав своїх синів і каже: «Збирайтеся навколо, і я розкажу вам, що станеться з вами в майбутньому.
2 Збирайтесь і слухайте, сини Якова.
Слухайте Ізраїля, батька вашого».
Рувим
3 «Рувиме, ти мій первісток,
моя сила і перший доказ моєї зрілості.
Вершина гідності й вершина могутності.
4 Але ти нестримний, як потік води,
ти більш не матимеш переваги,
бо вдерся до батькового ложа і зганьбив його».
Симеон і Левій
5 «Симеон і Левій—брати.
Їхні мечі—то зло насильства.
6 Нехай душа моя не входить до їхньої змови,
а слава моя не пристає до їхнього гурту.
Бо в гніві своєму вони вбивали людей
і калічили волів заради втіхи своєї.
7 Прокляття гніву їхньому, бо він могутній,
і люті їхній, бо вона несамовита.
Я розпорошу їх серед народу Якова,
розсію по всьому Ізраїлю».
Юда
8 «Юдо, брати твої славитимуть тебе[p].
Ти переможеш своїх ворогів.
Сини батька твого вклоняться тобі.
9 Юда немов те левеня.
Сину мій, ти стоїш на здобичі своїй.
Як лев, припав він до землі, лежить.
Хто наважиться його потурбувати?
10 Скіпетр не зникне з руки його,
ані знак влади не зникне з-під ніг його,
аж доки не прийде Цар,
і народи коритимуться Йому.
11 Він прив’язує свого осла до виноградної лози,
до найкращої лози він припинає свого віслюка.
Він пере свій одяг у вині,
вбрання своє пере він у крові виноградних грон.
12 Очі його червоніші від вина,
а зуби біліші від молока».
Завулон
13 «Завулон житиме на морському березі,
він буде гаванню для кораблів,
а володіння його простягатимуться аж до Сидона».
Іссаха́р
14 «Іссаха́р—міцний осел,
що розлігся між кошарами.
15 Побачивши, що те місце відпочинку гарне,
і що земля добра,
він згинає спину, щоб нести свій тягар,
щоб стати рабом й виконувати підневільну працю».
Дан
16 «Дан[q] судитиме людей своїх,
одне з ізраїльських колін.
17 Дан буде мов та змія при дорозі,
гадюкою при стежині,
що кусає за ногу коня,
і вершник падає навзнак.
18 О, Господи! Чекаю спасіння від Тебе!»
Ґад
19 «Розбійники на Ґада нападуть[r],
але п’ятами накивають».
Ашер
20 «Багатим буде стіл Ашерів,
він постачатиме страви царям».
Нафталі
21 «Нафталі, мов дикий олень,
що має прекрасних оленяток[s]».
Йосип
22 «Йосип—родючості син,
виноградна лоза над струмком,
галуззя якої лізе на мур.
23 Йому багато завдавали гіркоти,
багато хто стріляв у нього.
І лучники ворогували з ним.
24 Але тугий і досі його лук,
і руки його вправні
руками Якового Могутнього,
це іменем Пастиря, Твердині Ізраїлю.
25 Завдяки Богові батька твого,
Який допоможе тобі,
завдяки Всемогутньому, Який благословить тебе
благословенням небес, що над нами,
благословенням безодні, що під ногами,
благословенням грудей і утроби.
26 Благословення твого батька більші
від благословень довічних гір
і щедрості споконвічних схилів.
Вони зійдуть на Йосипа чоло,
на брови віддаленого від братів своїх».
Веніамин
27 «Веніамин, мов той голодний вовк.
Уранці пожирає здобич,
а ввечері ділиться впольованим».
28 Ось усі дванадцять колін Ізраїлевих і те, що їм мовив їхній батько, коли благословляв їх, коли дав кожному своє благословення.
Смерть Ізраїля
29 Він наказав їм таке: «Я скоро прилучуся до своїх рідних. Поховайте мене разом із моїми пращурами в печері, що на полі Ефрона-хиттита. 30 Поховайте мене в печері, що на полі Махпела поблизу Мамре в землі Ханаанській. Авраам купив те поле в Ефрона-хиттита, щоб мати місце для поховання. 31 Авраам і його дружина Сарра там поховані, там поховані Ісаак і його дружина Ревекка, там поховав я і Лею. 32 Те поле й та печера придбані у хиттитів».
33 Закінчивши наказ своїм синам, він випростався в ліжку, помер і прилучився до своїх рідних.
Поховання Ізраїля
50 Йосип припав до обличчя свого батька, ридав над ним і цілував його. 2 І наказав тоді Йосип своїм слугам-лікарям забальзамувати батька, і лікарі його забальзамували. 3 На це в них пішло сорок днів, бо саме сорок днів необхідно для бальзамування. Єгиптяни сумували за ним сімдесят днів.
4 Коли час жалоби за ним пройшов, Йосип звернувся до фараонових домашніх зі словами: «Якщо я маю прихильність в очах ваших, то скажіть, будь ласка, фараонові: 5 „Мій батько змусив мене поклястися йому. Він сказав мені: „Послухай, я помираю. Поховай мене в тій печері, що я собі приготував у землі Ханаанській”. І зараз дозволь мені піти й поховати батька. А потім я повернусь”». 6 Фараон відповів: «Іди й ховай свого батька, оскільки він змусив тебе присягнутися йому».
7 І Йосип вирушив ховати свого батька. І всі фараонові слуги, старійшини його дому і всі старійшини землі Єгипетської пішли з ним. 8 А також цілий Йосипів дім, його брати і дім його батька. Лише діти, отари і стада залишилися в землі Ґошенській. 9 Колісниці та вершники також рушили з ними. То була дуже велика процесія.
10 І прийшовши до токовища Атад[t], що на тому боці Йордану, вони гірко й голосно ридали. Йосипова жалоба тривала сім днів. 11 Коли ж ханаанці, що жили поблизу, побачили ту скорботу на токовищі Атад, то мовили: «Як гірко Єгиптяни сумують!» І назвали вони те місце Авель-Мицраїм[u]. Це по той бік ріки Йордан.
12 Отже, сини Якова зробили для нього те, що він їм наказав. 13 Сини перенесли його в землю Ханаанську й поховали в печері, що на полі Махпела поблизу Мамре. Авраам купив те поле як місце поховання у Ефрона-хиттита.
14 І поховавши батька, Йосип повернувся до Єгипту разом з братами своїми й усіма, хто ходив з ним ховати його батька.
Йосип прощає своїх братів
15 Йосипові брати злякалися, що помер їхній батько. Вони сказали: «Може, Йосип усе ще ненавидить нас і хоче помститися за те зло, що ми заподіяли йому». 16 І послали вони сказати йому:
«Перед смертю твій батько наказав: 17 „Перекажіть Йосипові ось що. Зараз прости братам своїм, будь ласка, провину їхню і гріх. Вони й справді вчинили зле з тобою”. Тож пробач, будь ласка, провину слуг Бога твого батька».
І засумував Йосип від цього послання. 18 Тоді брати його також прийшли й упали перед ним і сказали: «Поглянь, ось ми, раби твої». 19 Та Йосип сказав їм: «Не бійтеся. Хіба ж я Бог, щоб карати вас? Ні, я не Бог. 20 Ви задумали зло проти мене, та Бог перетворив його на добро, щоб сталося те, що є сьогодні, щоб зберегти життя багатьом. 21 Отже, не бійтеся зараз. Я підтримуватиму вас і ваших дітей». Так він заспокоїв їх добрим словом.
Останні дні Йосипа і його смерть
22 І Йосип залишився з батьковим домом в Єгипті. І прожив він сто десять років. 23 Йосип діждався Ефраїмових дітей і внуків. І сини Макіра, Манассіїного сина, також сиділи на Йосипових колінах.
24 І сказав тоді Йосип братам своїм: «Я помираю. Та знаю, що Бог дбатиме про вас. Він виведе вас із цієї землі до землі, яку обіцяв Він Авраамові, Ісаакові та Якову». 25 І Йосип узяв з Ізраїлевих синів таку клятву: «Коли Бог прийде до вас, то ви заберете звідси мої кістки».
26 І помер Йосип, коли йому було сто десять років. Його забальзамували й поклали в труну в Єгипті.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International