Bible in 90 Days
20 Саул зразу ж упав, простягнувшись на землі, він був дуже переляканий, почувши Самуїлові слова. Сили його залишили, адже він крихти в роті не тримав цілу добу.
21 Коли жінка підійшла до Саула й побачила, що він страшенно наляканий, вона сказала: «Послухай, твоя рабиня підкорилася тобі. Я ризикнула своїм життям і зробила те, що ти попросив. 22 Тепер ти послухай свою слугу: дозволь мені дати тобі щось поїсти, щоб ти набрався сил і зміг піти своїм шляхом».
23 Він відмовився: «Я не їстиму».
Але слуги Саула почали його теж просити, і він таки послухався їх усіх. Підвівся з землі й присів на ліжко.
24 У жінки вдома було відгодоване теля, яке вона відразу ж зарізала. Вона взяла трохи борошна, замісила і спекла прісний хліб. 25 Потім поставила його перед Саулом та його слугами. Ті з’їли що було принесене, тієї ж ночі підвелися й пішли.
Ахіш відсилає Давида до Зиклаґа
29 Филистимляни зібрали всі свої війська в Афеку, а ізраїльтяни отаборилися біля струмка в Єзреелі. 2 Спершу проходили филистимські полководці зі своїми сотнями та тисячами, а Давид зі своїми людьми ішов позаду з Ахішем. 3 Филистимські воєначальники здивувалися: «Що ці гебрейці тут роблять?»
Ахіш відповів: «Це Давид, слуга Саула, царя Ізраїлю! Він давно, вже роки при мені. З того дня, як він залишив Саула, й до цього часу я ні в чому не можу йому дорікнути».
4 Але филистимські полководці розгнівалися на нього й зажадали: «Відішли цього чоловіка, нехай повернеться туди, де ти призначив йому бути. Він не повинен з нами йти в бій, інакше в найзапеклішу мить він почне проти нас боротися. Чим же краще він завоює прихильність свого царя, як не тим, що почне знімати голови наших людей? 5 Хіба це не той Давид, про якого співали, пританцьовуючи:
„Саул вбив тисячі ворогів,
а Давид—десятки тисяч!”»
6 Довелося Ахішу викликати до себе Давида й повідомити: «Присягаюсь життям Господа, ти був надійним чоловіком, і я був би дуже втішений, аби ти служив мені у війську. Відтоді, як ти прийшов до мене, і до цього часу не мав я від тебе ніякої шкоди, але командири не схвалюють тебе[a]. 7 Повертайся і йди собі з миром, не роби нічого такого, щоб не розлютити филистимських начальників».
8 «Але що я зробив?—Спитав Давид.—Що ти знайшов проти свого раба від того дня, як я прийшов до тебе, й дотепер? Чому я не можу виступити на бій проти ворогів мого володаря-царя?»
9 Ахіш відповів: «Я знаю, що ти втішний очам моїм, немовби Ангел Божий. Однак филистимські полководці сказали: „Він не повинен іти разом з нами в бій”. 10 Тож піднімися раненько разом з рабами твого володаря, які при тобі, та й залиште нас, як тільки почне світати».
11 Отак Давид із своїми людьми прокинувся вранці, щоб повернутися в филистимські краї, а филистимляни підійшли до Єзреела.
Давид перемагає амаликійців
30 Давид та його люди дійшли на третій день до Зиклаґа. Амаликійці напали на Неґев та Зиклаґ. Вони розгромили Зиклаґ і підпалили його. 2 Забрали в полон жінок та всіх, хто був у місті: старих і малих. Нікого не вбили, але як виходили звідти, забрали з собою.
3 Коли Давид з воїнами підійшли до Зиклаґа, то побачили, що він знищений вогнем, а їхніх дружин, синів і дочок забрали в полон, 4 Давид з воїнами почали оплакувати рідних, доки вже сил не зосталося тужити. 5 Забрали в полон двох Давидових дружин: Агіноам з Єзреела та Абіґайл, вдову Навала з Кармела. 6 Давид був дуже опечалений, бо воїни поговорювали, щоб закидати Давида каменями до смерті,—так гірко їм було на серці від втрати синів та дочок. Але Давид знайшов силу в Господа, свого Бога.
7 Давид попросив Авіатара, священика, сина Агімелеха: «Принеси мені ефод». Авіатар приніс йому ефод, 8 і Давид звернувся до Бога: «Чи переслідувати мені цих грабіжників? Чи я дожену їх?»
«Так, переслідуй їх,—відповів Він.—Достеменно, ти їх наздоженеш і зможеш відбити своїх людей».
9 Давид на чолі шестисот воїнів підійшов до урочища Весор. Дехто там і залишився. 10 Ці двісті чоловік були настільки виснажені, що не могли перейти річку. Але Давид і ще чотири сотні воїнів погналися далі.
11 Воїни знайшли на полі єгиптянина й привели його до Давида. Вони дали йому напитися води, попоїсти. 12 Вони дали йому кусень фіґового пирога та дві жмені родзинок. Він поїв, попив води й відійшов, адже він не їв і не пив три дні та три ночі.
13 Давид його спитав: «Чий ти і звідки ти?»
Хлопець відповів: «Я—єгиптянин, раб амаликійця. Мій хазяїн вигнав мене, коли я три дні тому захворів. 14 Ми грабували Неґев керетійську[b], землі, що належать Юдеї, та Неґев Калевську, спалили Зиклаґ».
15 Давид запитав його: «Ти можеш мене провести до цих грабіжників?»
Той відповів: «Заприсягнися перед Богом, що не вб’єш мене, що не передаси мене хазяїну, тоді я приведу тебе до них».
16 Він провів Давида до них, то були амаликійці, які вже байдикували по всьому краю: їли, пили, бенкетували, святкуючи величезну здобич, яку вони загарбали в землях филистимлян та на землі Юдеї. 17 Давид бився з ними, починаючи з сутінок аж до вечора наступного дня. Жоден із них не вцілів, крім чотирьохсот молодиків, які скочили на верблюдів і втекли. 18 Давид повернув усе, що амаликійці загарбали. Давид розшукав двох своїх дружин. 19 Нічого не пропало: ні молодий, ні старий, ні хлопчина, ні дівчина, ні добро—ніхто й ніщо з пограбованого. Давид повернув усе. 20 Він зібрав усіх овець та решту майна, і воїни погнали їх поперед іншої худоби, промовляючи: «Це Давидова здобич».
21 Давид повернувся до тих двохсот воїнів, що були занадто виснажені, щоб іти з ним, і яких залишили у Весорському урочищі. Ці воїни вийшли назустріч Давидові та його людям. Давид з військом підійшов ближче, привітав їх. 22 Але всі недоброзичливці та нечестивці, які теж були з Давидом, відповіли: «Ми не розділимо нашу здобич, яку повернули собі, з тими, хто з нами не ходив.: Нехай кожен чоловік забере лише дружину та дітей і йде собі».
23 Давид відповів: «Ні, брати мої, ви не повинні робити так із тим, що Господь нам дав. Він нас захистив і передав нам тих, хто напав на нас. 24 Хто послухається того, що ви кажете? Доля того чоловіка, який залишався з нашим спорядженням, така ж, як і того, хто пішов воювати. Всі матимуть порівну». 25 Давид зробив це законом і правилом для Ізраїлю ще з тих днів і дотепер.
26 Коли Давид прибув у Зиклаґ, він послав частину здобутого старійшинам Юдеї, які були його друзями, з таким посланням: «Це вам дарунок зі здобичі ворогів Господніх».
27 Він послав і тим, хто мешкав у Бетелі, в Рамот-Неґеві і Яттірі, 28 тим, хто жив у Ароері, Сифмоті, Ештемоа, 29 Ракалі, тим, хто оселився в містах єрамеелійців та кенійців, 30 в Хормі, Бор Ашані, Атаху 31 та Хевроні, всім тим в інших місцях, де ходив Давид зі своїми людьми.
Смерть Саула
31 У війні з филистимлянани ізраїльтяни почали тікати, багато з них полягло на горі Ґілбоа. 2 Филистимляни переслідували Саула та його синів. Вони вбили Саулових синів: Йонатана, Авінадава та Малкі-Шуа. 3 Битва ставала дедалі тяжчою для Саула, і коли його наздогнали лучники, його таки смертельно поранили. 4 Отож Саул звернувся до свого зброєносця: «Дістань меч і заколи мене, інакше ці необрізані познущаються й позбиткуються з мене». Але його зброєносець відмовився, бо він був дуже нажаханий. Тоді Саул витягнув власного меча і впав на його вістря.
5 Коли зброєносець побачив, що Саул мертвий, він також упав на свій меч й помер разом із ним. 6 Отак в один день загинули Саул, троє його синів, зброєносець і всі воїни Саула.
7 Коли ізраїльтяни, що жили за долиною й далі через ріку Йордан, побачили, що військо ізраїльтян утекло, а Саул із синами помер, вони полишили свої міста й повтікали. Тоді прийшли филистимляни та оселилися там.
8 Наступного дня, коли филистимляни прийшли грабувати загиблих, вони знайшли тіла Саула та його синів на горі Ґілбоа. 9 Вони відтяли йому голову, забрали озброєння й розіслали гінців по филистимських землях із доброю звісткою, щоб сповістити у храмах їхніх бовванів та всьому народові. 10 Вони поклали його зброю у храмі Ашторет, а тіло повісили на стіні Бет-Шана[c].
11 Коли жителі Явеш-Ґілеада почули про все, що филистимляни зробили з Саулом, 12 тоді усі хоробрі чоловіки цілу ніч ішли до Бет-Шана. Вони зняли тіла Саула та його синів зі стіни Бет-Шана й повернулися до Явеша, де спалили їхні тіла. 13 Вони зібрали кістки й поховали їх під тамарисковим деревом у Явеші і постилися протягом семи днів[d].
Давид дізнається про смерть Саула
1 Після смерті Саула Давид, розгромивши амаликійців, повернувся в Зиклаґ і перебував там два дні. 2 А на третій прибув до нього чоловік з табору Саула. Одяг на ньому був розірваний, голова вкрита порохом[e]. Коли він наблизився до Давида, то одразу припав до землі, виявляючи йому свою шану.
3 «Звідки ти прибув»,—запитав його Давид. Він відповів: «Я втік з табору ізраїльтян». 4 «Що сталося?—Спитав Давид,—розкажи мені». Той відповів: «Чоловіки повтікали з поля бою. Багато з них упали й не підвелися, загинувши. Навіть Саул та його син Йонатан мертві».
5 Тоді Давид сказав юнаку, який приніс йому цю звістку: «Звідки тобі відомо, що Саул та його син Йонатан мертві?»
6 «Сталося так, що я був на горі Ґілбоа,—почав розповідати юнак,—там був Саул, він стояв, спершись на спис, а ворожі колісниці та їздові вже були близько. 7 Коли він обернувся, то побачив мене й покликав. Я сказав: „Ось і я?” 8 Він запитав: „Ти хто?” „Амаликієць”,—відповів я. 9 Тоді він наказав: „Стань наді мною і добий мене. Я вже в пазурах смерті, але ще живий”. 10 То я став над ним і добив його, бо він уже помирав. Тож я зняв з його голови корону, з руки браслет і приніс їх сюди до мого володаря».
11 Давид і всі його воїни схопилися за одяг і роздерли його на собі. 12 Вони тужили й голосили, вони постилися аж до вечора, оплакуючи Саула та його сина Йонатана, військо Господнє, дім Ізраїлю, оскільки вони полягли в бою.
13 Давид спитав юнака, який приніс йому звістку: «Ти звідки родом?»
«Я син чужинця, амаликієць»,—відповів той.
14 Давид запитав його: «Чому ти не побоявся підняти руку на помазаника[f] Господнього?» 15 Тоді Давид підкликав одного зі своїх слуг і сказав: «Йди-но сюди, вдар його насмерть». Той ударив його, і юнак помер. 16 А Давид йому навздогін сказав: «Кров твоя буде на твоїй голові. Твої уста посвідчили проти тебе, коли ти зізнався: „Я вбив помазаника Господнього”».
Давидів плач за Саулом та Йонатаном
17 Давид завів жалобну пісню про Саула та його сина Йонатана 18 й наказав, щоб сини Юдеї вивчили цю жалобну пісню про лук (вона записана в книзі Яшара[g]):
19 «Твоя велич і слава, Ізраїлю,
вбиті лежать на твоїх узвишшях.
О як попадали герої могутні!
20 В Ґаті[h] про це не розказуй,
не розголошуй на вулицях Ашкелона[i],
щоб филистимські дочки не раділи,
щоб доньки необрізаних[j] не веселились.
21 О, гори Ґілбоа, хай не буде ні рос,
ні дощу на пагорбах ваших,
ані поля, де хліб для пожертв зростає.
Бо щит могутніх вояків там осквернили.
Саулів щит, укритий порохом та іржею.
22 Від крові забитих, від плоті хоробрих
лук Йонатанів не відсахнувся,
не повернувся безславно Саулів меч.
23 Саул і Йонатан—їх, милостивих, ми за життя любили,
їх навіть смерть не розлучила.
Були вони прудкіші за орлів,
були вони за левів дужчі.
24 Ізраїльські дочки! Оплакуйте Саула!
Оплакуйте того, хто вас убрав
у шати пурпурові та прикраси,
хто ваші сукні золотом прикрасив.
25 О як упали у бою хоробрі!
Лежить убитий на твоїх висотах Йонатан!
26 Печалюсь і оплакую тебе, мій брате, Йонатане!
Адже ти був близьким і дорогим мені.
Чудовою була твоя любов до мене,
зворушливішою, аніж любов жінок.
27 Які могутні воїни упали!
Загинула військова зброя їхня».
Помазання Давида царем Юдеї
2 Згодом Давид спитав у Господа: «Чи не напасти мені на одне з міст Юдеї?» Господь відповів: «Так, іди». Давид запитав: «Куди мені йти?»[k] «До Хеврона»,—відповів Господь. 2 Тож Давид і прийшов туди з двома дружинами: Агіноам із Єзрееля та Абігайл, вдовою Навала з Кармела. 3 Давид узяв з собою також людей, які його повсюди супроводжували, та їхні родини. Поселилися вони по містах Хеврону.
4 В Хеврон прийшли юдеї і помазали Давида царем Юдеї. Коли Давидові розповіли, що Саула поховали чоловіки з Явеш-Ґілеада, 5 Давид відрядив гінців до людей Явеш-Ґілеада з таким посланням: «Господь благословляє вас за виявлену доброту до вашого володаря Саула, за те, що поховали його[l]. 6 Нехай тепер Господь виявить доброту й вірність до вас, а я теж виявлю свою прихильність до вас за ваші діла. 7 Будьте ж сильними і хоробрими, бо помер ваш володар Саул, а дім Юдеї помазав мене царювати над вами».
Війна між домами Давида і Саула
8 Тим часом Авнер, син Нера, командуючого Сауловим військом, забрав Іш-Бошета[m], сина Саула, до Маганаїма. 9 Він поставив його царем над Ґілеадом, Ашуром,[n] Єзреелом, а також над Ефраїмом, Веніамином і всім Ізраїлем.
10 Іш-Бошету, сину Саула, минуло сорок років, коли він став царювати на усім Ізраїлем. А правив він два роки. Дім Юди, однак, пішов за Давидом. 11 Час правління Давида в Хевроні над домом Юди дійшов до семи років та шести місяців.
12 Авнер, син Нера, разом зі слугами Іш-Бошета, сина Саула, вийшли з Маганаїма й попрямували до Ґівеона. 13 Йоав, син Зеруї, та слуги Давидові вийшли їм навперейми й зустрілися біля Ґівеонського ставу. Одна громада зібралася з одного боку ставу, а друга—з протилежного.
14 Тоді Авнер запропонував Йоаву: «Нехай кілька воїнів позмагаються зі зброєю в руках у нас на виду». «Що ж, нехай позмагаються»,—погодився Йоав.
15 І от встали юнаки, відрахували дванадцять воїнів Веніаминових та Іш-Бошета, сина Саула, і дванадцять воїнів Давидових. 16 Ухопив кожен воїн свого суперника за голову і встромили в бік одне одному мечі, та й попадали разом. Це місце в Ґівеоні відтоді називається Гелкат-Газзурим[o].
17 Дуже жорстокою була битва того дня. Авнер та ізраїльські воїни зазнали поразки від Давидових людей.
18 Було там три сини Зеруї: Йоав, Авішай та Асагел. Асагел був прудким, як газель у чистому полі. 19 Він погнався за Авнером, не звертаючи ні праворуч, ні ліворуч. 20 Авнер озирнувся й гукнув: «Це ти, Асагеле?» «Так, я»,—відповів той.
21 Тоді Авнер крикнув йому: «Годі гнатися за мною! Захопи когось із вояків і забери в нього все собі». Та Асагел не припиняв його переслідувати.
22 Знову Авнер застеріг: «Досить за мною гнатися! Навіщо мені тебе вбивати? Як мені тоді дивитися в очі твоєму братові Йоаву?» 23 Проте Асагел відмовився припинити переслідування. Тоді Авнер встромив руків’я списа в живіт Асагела так, що спис вийшов через спину. Воїн упав і відразу ж помер. Кожний, хто підходив до того місця, де впав і помер Асагел, зупинявся.
24 А Йоав та Авішай[p] переслідували Авнера. Коли сонце вже сідало, вони дісталися до узвишшя Амма поблизу Ґіа, що по дорозі до Ґівеонської пустелі. 25 Веніаминові воїни згуртувалися там навколо Авнера. Вони закріпилися на вершині пагорба в безпеці.
26 Авнер звернувся до Йоава: «Чи мусить бій тривати вічно? Невже ти не розумієш, що все це скінчиться сумно. Коли вже ти накажеш своїм воїнам припинити переслідування братів?»
27 Йоав на те відповів: «Присягаюся життям Бога: якби ти не заговорив, мої воїни переслідували б своїх братів аж до ранку». 28 Тож Йоав засурмив, і всі воїни зупинилися. Вони вже більше не переслідували ізраїльтян, більше не билися.
29 Цілу ніч Авнер зі своїм військом ішли через Араву[q]. Вони перейшли Йордан, пройшли через увесь Бітрон і вийшли до Маганаїма.
30 Коли Йоав повернувся після переслідування Авнера й зібрав усіх своїх людей, то виявилося, що не вистачає ще дев’ятнадцятьох Давидових воїнів, крім Асагела. 31 Але люди Давида вбили триста шістдесят веніаминіїв, що воювали на боці Авнера. 32 Вони забрали Асагела й поховали його в батьковій гробниці в Віфлеємі. А потім Йоав разом із воїнами після цілої ночі походу дістався на світанку до Хеврона.
Давидові сини
3 Довго тривала війна між домом Саула та домом Давида. Давид міцнішав, набирався сили, а дім Саула хирів і слабнув.
2 В Хевроні у Давида народилися сини:
первісток Амнон, матір’ю його була езреелійка Агіноам.
3 Другий—Кілеав, матір’ю його була Абігайл, удова Навала з Кармела.
Третій—Авесалом, матір’ю його була Маака, дочка Талмая, царя Ґешура.
4 Четвертий—Адонія, його матір’ю була Хаґґіт;
п’ятий—Шефатія, його матір’ю була Авітал.
5 Шостим сином був Ітреам, його матір’ю була Давидова дружина Еґла. Всі ці сини народилися у Давида в Хевроні.
Авнер переходить на бік Давида
6 Під час війни між домом Саула та між домом Давида Авнер набирався сил у домі Саула. 7 Саул мав наложницю на ім’я Різпа, дочку Ая. Іш-Бошет якось сказав Авнеру: «Чому ти спав з батьковою наложницею?»
8 Авнер дуже розгнівався, почувши запитання Іш-Бошета, і відповів: «Як ти міг подумати, що я злигався з Юдеєю?[r] Сьогодні я вірно служу дому твого батька Саула, його родині, друзям. Я не передав тебе в Давидові руки. А ти тепер звинувачуєш мене в тому, що я образив вас, зв’язавшись із цією жінкою. 9 Нехай Бог прокляне Авнера, якщо не виконаю для Давида те, що Господь пообіцяв йому, 10 коли сказав, що відбере царство з дому Саула і встановить царство Давида, і Давид правитиме Ізраїлем та Юдеєю від Дана до Беершеби[s]». 11 Іш-Бошет не насмілився промовити жодного слова Авнерові, бо перелякався.
12 Тоді Авнер відправив від свого імені посланців до Давида, щоб ті йому сказали таке: «Чия це земля? Давай складем Угоду, і я переконаю Ізраїль, щоб ішов за тобою».
13 «Гаразд,—погодився Давид,—складу з тобою Угоду. Але на таких умовах: не приходь до мене, якщо не захопиш із собою Міхал, дочку Саула». 14 А ще Давид послав гінців до Іш-Бошета, Саулового сина, зі словами: «Віддайте мені мою дружину Міхале, за яку я заплатив цілу сотню шкірок крайньої плоті филистимлян[t]».
15 Іш-Бошет послав наказ, щоб забрали її чоловіка Палтіела, сина Лаїша. 16 Однак її чоловік пішов з нею, гірко плачучи, аж доки не дійшли до Багурима. Авнер йому наказав: «Повертайся додому!» І він повернувся.
17 Авнер порадився зі старійшинами Ізраїлю і сказав: «Раніше ви хотіли поставити Давида царем над собою. 18 Що ж, зробіть це. Адже Господь обіцяв Давидові: „З допомогою Мого слуги Давида Я врятую Мій народ ізраїльський від филистимлян і всіх його ворогів”».
19 Авнер переговорив також особисто з веніаминіями. Потім він пішов у Хеврон, щоб розповісти особисто Давидові про те, чого хочуть Ізраїль та Веніамин. 20 Коли Авнер з двадцятьма супроводжуючими прийшов до Давида в Хеврон, Давид підготував для нього та його людей святкову учту. 21 Авнер сказав Давидові: «Дозволь мені негайно вирушити й зібрати весь Ізраїль для мого володаря-царя, щоб вони склали Угоду з тобою і щоб ти міг правити всім тим, чого зажадає твоє серце». Давид відіслав Авнера, і той з миром пішов.
Йоав убиває Авнера
22 Саме тоді Давидові воїни та Йоав повернулися з походу, принісши багато здобичі. Авнера уже не було в Хевроні у Давида, бо Давид його відправив, і він з миром пішов. 23 Коли Йоав з усіма воїнами прибув, йому сказали, що до царя приходив Авнер, син Нера, і що цар відіслав його, й той пішов собі з миром.
24 Йоав прийшов до царя й запитав: «Що ти наробив? Адже до тебе приходив Авнер! Навіщо ти його відпустив? Тепер його вже немає! 25 Ти ж знаєш Авнера, сина Нера: він приходив, щоб обдурити тебе, простежити за кожним твоїм кроком і вивідати все, чим ти займаєшся».
26 На цьому Йоав пішов від Давида й послав гінців за Авнером. Вони повернулися з ним від джерела Сіра. Але Давид не знав про те. 27 Коли Авнера завернули знову в Хеврон, Йоав відвів його вбік до брами, нібито хотів переговорити з ним віч-на-віч. Там він розпоров йому живіт, помстившись за кров свого брата Асагела. Авнер помер.
28 Згодом Давид сказав, почувши про це: «Я і моє царство повіки невинні перед Господом за кров Авнера, сина Нера. 29 Нехай вина за його кров упаде на голову Йоава і весь дім його батька! Нехай у домі Йоава завжди буде хтось з незаживаючою болячкою чи проказою, чи здатний лише до жіночої праці, чи загиблий у бою, чи злидень без крихти хліба».
30 Йоав з братом Авішаєм убили[u] Авнера за те, що він відібрав життя у їхнього брата Асагела в бою при Гівеоні.
31 Тоді Давид сказав Йоаву і всім тим воїнам, які були тоді з ним: «Розірвіть ваш одяг, надіньте жалобні волосяниці й пройдіть у жалобі перед тілом Авнера». Сам цар Давид ішов за похоронним візком. 32 Авнера поховали в Хевроні; цар голосив над труною Авнера. Всі люди теж оплакували його.
33 Цар завів жалобну пісню, відправляючи похорон Авнера:
«Чи слід було Авнеру гинути, як помирає безбожник?
34 Не зв’язані були у тебе руки,
і ноги не закуті у кайдани.
Ти впав, як гинуть від руки неправедних людців».
Увесь народ знову заголосив над ним. 35 Потім усі прийшли до Давида й почали його умовляти щось з’їсти. Але Давид заприсягнувся, мовивши: «Нехай Господь якнайсуворіше обійдеться зі мною, якщо я візьму хоч крихту хліба, будь-що до заходу сонця!» 36 Увесь народ довідався про це і був утішений. Справді, все що робив цар, їх втішало. 37 Отже, того дня весь народ, кожен в Ізраїлі знав, що цар не причетний до вбивства Авнера, сина Нера.
38 Після цього цар звернувся до своїх слуг: «Хіба ви не зрозуміли, що сьогодні в Ізраїлі не стало видатного провідника й вельможі? 39 Хоча я й помазаний цар, я м’якосердий, а ці сини Зеруї занадто жорстокі для мене. Нехай Господь відплатить зловмиснику за вчинене зло!»
Убивство Іш-Бошета
4 Коли син Саула Іш-Бошет почув, що Авнер загинув у Хевроні, він перелякався, а весь Ізраїль переполошився. 2 Двоє слуг Саулового сина були командирами грабіжницьких загонів. Одного звали Баана, а другого—Рехав. Вони доводилися синами бееротцю Риммону з веніаминового коліна, саме тому Беерот вважається частиною Веніамина. 3 Річ у тім, що бееротці втекли до Ґіттаїма, і дотепер живуть там, як чужинці.
4 У Йонатана, сина Саула, був син, який кульгав на обидві ноги. Йому минуло п’ять років, коли прийшла звістка з Єзреела про загибель Саула та Йонатана. Нянька, перелякавшись, схопила малюка й кинулася навтіки. Поспішаючи, вона випустила його з рук, хлопчик упав і з того часу почав кульгати. Звали його Мефівошет.
5 Рехав і Баана, сини Риммона бееротського, попрямували до оселі Іш-Бошета. Вони прибули туди в самісіньку спеку, коли він відпочивав пополудні. 6 [v] Вони пройшли вглиб дому, нібито для того, щоб узяти пшениці, і розпороли йому живіт. Потім Рехав з братом Бааною втекли.
7 Сталося так, що вони зайшли в будинок саме тоді, коли він лежав на ліжку в опочивальні. Розпоровши йому живіт і вбивши його, вони відрубали йому голову. Забравши її з собою, йшли цілу ніч через Йорданську долину. 8 Вони принесли голову Іш-Бошета Давидові в Хеврон і звернулися до нього з такими словами: «Ось голова Іш-Бошета, Саулового сина, твого ворога, який намагався відняти в тебе життя. Сьогодні Господь помстився за нашого володаря-царя Саулові та його нащадкам».
9 Давид відповів Рехаву та його братові Баані, синам Риммона бееротського: «Присягаюся життям Господа, який виручив мене з біди: 10 коли мені сказав чоловік, що Саул помер, думаючи при цьому, що приніс мені добру звістку, я схопив його і стратив у Зиклаґу. Такою була винагорода за його звістку! 11 Надто ж коли негідники вбили невинного чоловіка у його власному домі на власному ліжку, чи ж не слід мені відплатити вам за кров його і звільнити землю від вас?»
12 Тож Давид звелів слугам[w] убити їх. Вони відрубали руки й ноги в мерців, а тіла повісили біля ставу в Хевроні. Голову Іш-Бошета поховали в гробниці Авнера у Хевроні.
Давид стає царем ізраїльським
5 Усі племена Ізраїлю прийшли до Давида в Хеврон і сказали йому: «Поглянь на нас! Ми твоя плоть і кров. 2 Навіть раніше, коли нами правив Саул, саме ти вів Ізраїль на війни. Господь пообіцяв тобі: „Ти пастимеш Мій народ ізраїльський і станеш його правителем”».
3 Всі старійшини Ізраїлю прийшли до царя в Хеврон, де Давид уклав з ними угоду перед Господом, і помазали вони Давида царем Ізраїлю. 4 Давидові минуло тридцять років, коли він став царем, й правив він протягом сорока років. 5 У Хевроні він правив сім років і шість місяців Юдеєю, а в Єрусалимі тридцять три роки правив усім Ізраїлем та Юдеєю.
Давид завойовує Єрусалим
6 Цар зі своїм військом прибув до Єрусалима, щоб вибити звідти євуситів, які там мешкали. Євусити сказали Давиду: «Ти ніколи не ввійдеш у місто. Навіть сліпі й криві можуть тебе випровадити». Вони сподівалися, що Давид не увійде у місто[x]. 7 Однак Давид захопив укріплення Сіон, яке стало містом Давида.
8 А сталося це так: того ж дня Давид сказав: «Ті, хто піде на штурм євуситів, мають скористатися водяним тунелем[y], щоб дістатися до тих „кривих і сліпих” Давидових ворогів». Ось чому кажуть: «Криві й сліпі не можуть увійти до Господнього храму[z]».
9 Давид оселився в цій фортеці, назвавши її містом Давидовим. Він збудував місто з усіх боків: від Мілло[aa] і аж ген довкола, а також звів споруди всередині міста. 10 Він ставав дедалі могутнішим, тому що Господь Всемогутній був з ним.
11 Гірам, цар Тира, відіслав до Давида послів, а також передав деревину кедра, а ще вирядив теслярів та каменярів, які звели дім для Давида. 12 Давид зрозумів, що Господь затвердив його царем над Ізраїлем і підніс його царство заради Свого народу ізраїльського.
13 Коли Давид залишив Хеврон і прийшов до Єрусалима, він узяв ще більше наложниць та дружин. І народилося в нього ще більше синів та дочок. 14 Ось імена дітей, що народилися в Єрусалимі: Шаммуа, Шовав, Натан, Соломон, 15 Івгар, Елішуа, Нефеґ, Яфія, 16 Елішама, Еліада та Еліфелет.
Давид перемагає филистимлян
17 Коли филистимляни прочули, що Давида помазали царем Ізраїлю, вони вирушили на його пошуки. Але Давид про це дізнався і сховався у фортеці в Єрусалимі. 18 Филистимляни підійшли близько до міста й отаборилися в долині Рефаїм. 19 Давид звернувся до Господа: «Чи йти мені в бій з филистимлянами? Чи віддаси Ти їх мені?» Господь йому на те відповів: «Іди й не сумнівайся, Я віддам їх у твої руки».
20 Отож Давид підійшов до Ваал-Перазима й розбив їх там. Він сказав: «Як води вириваються, так і Господь кинувся на своїх ворогів». Так і назвали це місце Ваал-Перазим[ab]. 21 Филистимляни залишили там своїх бовванів, а Давид з воїнам їх забрав.
22 Ще раз підступили филистимляни й отаборилися в долині Рефаїм. 23 Знову Давид запитав Господа, і Він відповів так: «Не наступай на них прямо, а обійди з тилу й кинься на них перед бальзамовими деревами. 24 Як тільки почуєш на верхівках бальзамових дерев звуки кроків, не барись, бо це означатиме, що Господь пішов попереду тебе в наступ, щоб розгромити филистимське військо».
25 Так і зробив Давид, як йому звелів Господь. Він завдав поразки филистимлянам від Ґівеона[ac] аж до Ґезера.
Ковчег переносять до Єрусалима
6 Давид знову зібрав найкращих воїнів Ізраїлю—всього тридцять тисяч. 2 З усіма відданими йому людьми він вирушив з юдейської Ваали[ad], щоб узяти звідти ковчег Бога, названий іменем Господа Всемогутнього, Який сидіть на троні серед Херувимів, що зображені на Ковчезі. 3 Вони вивезли ковчег Божий з оселі Авінадава, що була на узвишші, і встановили його на новому візку. Узза та Агіо, сини Авінадава, супроводжували цей візок 4 з Господнім ковчегом. Агіо йшов попереду. 5 Давид і всі ізраїльтяни щиро веселилися перед Господом співали пісні, грали на різних музичних інструментах, виготовлених із кедра. Це були арфи, ліри, бубни, тимпани та цимбали.
6 Коли вони підійшли до Наконового току, Узза кинувся підтримати ковчег Божий, бо воли спіткнулися. 7 Але Господь дуже розгнівався на Уззу, побачивши його вчинок[ae]. Господь уразив Уззу за це, і той відразу ж помер біля Господнього ковчегу[af].
8 Давид дуже розлютився через те, що Господній гнів вилився на Уззу, тому це місце й дотепер називається «Перез-Узза»[ag].
9 Того дня Давид злякався Господа і сказав: «Як може ковчег Господній до мене перейти?» 10 Він не хотів брати ковчег Господній в місто Давида, а замість цього він завіз його до дому Овед-Едома ґіттійського. 11 Три місяці перебував ковчег Господній в оселі Овед-Едома, й Господь благословив його і всю його родину.
12 Царю Давиду сказали: «Господь благословив дім Овед-Едома і все, що в нього є, завдяки ковчегу Божому». Тому Давид пішов до оселі Овед-Едома, забрав ковчег Господній і з великою радістю переніс його в місто Давида. 13 Як тільки ступали люди, що несли ковчег Господній, шість кроків, Давид приносив у жертву вола й відгодоване теля. 14 Давид, підперезаний лляним ефодом, танцював, як тільки вмів, перед Господом, 15 коли він і весь дім Ізраїлю супроводжували Господній ковчег під радісні вигуки, а також звуки сурм.
16 Коли Господній ковчег заносили до міста Давида, Міхал, дочка Саула, визирнула у вікно й, побачивши Давида, який танцював і веселився перед Господом, вона відразу відчула до нього зневагу.
17 Господній ковчег принесли і встановили на відведеному місці в наметі, який Давид спорудив для нього. Давид приніс жертву всеспалення та мирні жертви перед Господом. 18 Коли ж Давид скінчив приносити жертву всеспалення та мирні жертви, благословив він людей в ім’я Господа Всемогутнього. 19 Потім він роздав по буханцю хліба, пирогу з фініками та в’язку родзинок всім ізраїльтянам: чоловікам і жінкам. Згодом усі розійшлися по своїх домівках.
20 Коли Давид повернувся додому, щоб благословити своїх рідних, назустріч йому вийшла Міхал, дочка Саула, яка сказала: «Як відзначився сьогодні цар Ізраїлю! Оголився на очах невільниць, своїх слуг, ніби якийсь покидьок».
21 Давид відповів Міхал: «Це було перед лицем Господа, Який обрав мене, а не твого батька й не когось із вашого дому. Це Він мене призначив правити Господнім народом ізраїльським, і саме тому я святкуватиму цю подію перед Господом. 22 Я буду ще недостойніше виглядати, я буду ще більш приниженим навіть у власних очах. Але я матиму повагу цих невільниць, про яких ти згадувала».
23 Сталося так, що в Міхал, дочки Саула, не було дітей аж до смерті.
Господня обітниця Давиду
7 Після того, як цар поселився в своєму палаці й Господь дав йому відпочити від ворогів, які обсіли його, 2 він сказав пророку Натану: «Поглянь, я живу в прекрасному палаці, збудованому з кедру, а ковчег Господній зберігається в наметі».
3 Натан відповів цареві: «Роби, як тобі підказує серце, бо з тобою Господь». 4 Тієї ж самої ночі Натан почув слово Господнє:
5 «Піди й скажи Моєму слузі Давиду про те, що наказує Господь: „Це не ти маєш будувати Мені оселю. 6 Я ще не жив у домі від того дня, як вивів ізраїльтян з Єгипту і по сьогодні. Я переходив з місця на місце, і жив у наметі. 7 І хоч би де ходив Я з ізраїльтянами, хіба ж Я сказав комусь із правителів, яким Я заповідав вести Мій народ ізраїльський: „Чому ви не збудували Мені оселю із кедру?”
8 Тепер скажи Моєму слузі Давиду про те, що наказує Господь Бог Всемогутній: „Я забрав тебе з пасовиська, де ти ходив за отарою, щоб ти правив Моїм народом ізраїльським. 9 Я був з тобою скрізь, хоч де б ти ходив.: Я знищував усіх ворогів на твоєму шляху. Тепер Я звеличу твоє ім’я серед інших імен славетних людей на землі. 10 Я призначу місце для Мого народу ізраїльського й поселю його там, і житимуть там люди, і ніхто їх більше не турбуватиме. Нечестивці не будуть більше гнобити їх, як раніше, 11 з того часу, коли Я призначив суддів над ізраїльським народом. І Я дам тобі відпочити від усіх ворогів. Господь каже тобі, що Господь зведе дім для тебе[ah].
12 Коли прийде твій смертний час і ти підеш на спочинок до пращурів своїх, Я призначу після тебе одного з синів твоїх, насіння твоєї плоті, і встановлю його царство. 13 Він і зведе Мені оселю, а Я навіки встановлю престол його царства. 14 Я стану його Батьком, а він буде Мені сином[ai]. Коли він робитиме помилки, Я каратиму його людською різкою, його дубаситимуть люди ціпками. 15 Але Я ніколи не відступлюся від Своєї прихильності до нього так, як відступився Я від Саула, якого Я перед тобою усунув. 16 Твій дім, твоє царство переживуть віки переді Мною, твій престол буде довічним”».
17 Отож Натан передав Давидові слово в слово все одкровення.
Давидова молитва
18 Тоді цар Давид зайшов, сів перед Господом і мовив:
«Хто я такий Тобі, мій Володарю, Господи? Чому Ти зробив мене й мій дім таким важливим? 19 Невже цього недостатньо було, на Твій погляд, володарю мій, Господи, що Ти вважав за потрібне поговорити щодо майбутнього для дому Твого слуги. Невже Ти завжди так з людьми говориш, о Господи, Володарю мій? 20 Що може Давид іще Тобі сказати? Адже ти знаєш слугу Свого, о Володарю, Господи. 21 Це завдяки Твоїй обіцянці й від щирого серця зробив Ти цю велику справу і розповів про неї Своєму слузі[aj]. 22 Який Ти величний, о Володарю Мій, Господи! Ніхто не може зрівнятися з Тобою, і немає Бога крім Тебе, бо ми чули про все це на власні вуха.
23 Кого ще можна порівняти з Твоїм народом ізраїльським—єдиним народом на землі, якого Бог викупив для Себе, щоб зробити Своїм народом і прославити Своє ім’я, щоб сотворити величні й неймовірні чудеса, вигнавши народи та їхніх богів перед Своїм народом, який Ти вивів з Єгипту.[ak] 24 Ти зробив народ Ізраїлю Своїм навіки, і Ти Сам, о Господи, став його Богом.
25 Відтепер, Господи Боже, дотримуйся завжди цієї обітниці про слугу Твого та його дім і вчини так, як Ти обіцяв, 26 щоб навіки було величним Твоє ім’я. Тоді люди говоритимуть: „Господь Всемогутній є Богом Ізраїлю!” І нехай дім Давида, слуги Твого, встановлений буде перед Тобою.
27 Ти Господь Всемогутній, Бог Ізраїлю! Ти відкрив це мені, Своєму слузі, промовивши: „Я зведу тобі дім”. Ось чому Твій слуга набрався сміливості, щоб скласти Тобі цю молитву. 28 Господи, Володарю, Ти є Бог! Твої слова правдиві, Ти дав обітницю такого великого діяння Своєму слузі. 29 Тож тепер зроби ласку й благослови дім Твого слуги, аби моя родина могла повік Тобі служити. Адже Ти сказав Своє слово, і Твоїм благословенням навіки буде благословенний дім Твого слуги».
Давидові перемоги
8 Згодом Давид переміг филистимлян і, підкоривши їх, відібрав у них землі навколо Ґату[al].
2 Давид також переміг Моав. Він змусив моавійців лягти на землю й виміряв їх шнуром. Людей, на яких приходилося дві довжини шнура, було страчено, а тих, кому випадала кожна третя довжина шнура, було помилувано. Так підкорив він моавійців, які стали підданими Давида і сплачували йому данину.
3 Давид також підкорив Хададезера, сина Регова, який був царем Зови, коли пішов у долину Євфрату, щоб відновити свою владу. 4 Давид захопив тисячу колісниць, сім тисяч[am] їздових та двадцять тисяч піхотинців. Він покалічив майже всіх коней, залишивши неушкодженими лише сотню коней, запряжених у колісниці[an].
5 Коли арамійці з Дамаска прийшли на допомогу царю Зови Хададазеру, Давид вбив двадцять дві тисячі арамійських воїнів. 6 Потім Давид настановив там надзірні воїнські гарнізони, і люди Арама стали Давидовими підданими й сплачували йому данину. Хоч куди б ішов Давид, Господь допомагав йому перемагати.
7 Давид відібрав золоті щити у слуг Хададезера і привіз їх до Єрусалима. 8 З Теви[ao] й Беротая, міст, що належали Хададезеру, цар Давид забрав велику кількість бронзи.
9 Тоу, цар Гамата, почувши, що Давид розбив усе військо Хададезера, 10 послав свого сина Йорама, щоб той зустрів Давида й привітав його з перемогою над Хададезером, який завжди воював з Тоу. У подарунок Йорам привіз з собою срібні, золоті та бронзові речі.
11 Цар Давид присвятив ці підношення Господу так само, як зробив він зі сріблом та золотом усіх народів, яких він покорив: 12 едомійців, моавійців, аммонійців, филистимлян та амаликійців. Давид присвятив Господу і здобич, відібрану в Хададезера, сина Регова, царя Зови.
13 Давид здобув славу після того, як у Солоній долині він вбив вісімнадцять тисяч едомійців[ap]. 14 Він настановив військові надзірні гарнізони в Едомі, а всі едомійці підкорилися Давиду. Хоч куди б ходив Давид, Господь давав йому перемогу.
Давидові вельможі
15 Давид царював над усім Ізраїлем справедливо й праведно. 16 Йоав, син Зеруї, командував військом, Єгошафат, син Агілуда, був літопісцем, 17 Задок, син Агітува, та Агімелех, син Авіатара, були священиками, Серая—писарем; 18 Беная, син Єгояди, був головою над керетійською та пелетійською охороною[aq], а Давидові сини були священиками[ar].
Давидова доброта до Саулового роду
9 Давид якось запитав: «Чи залишився ще хтось із дому Саула? Я б виявив ласку до нього заради Йонатана».
2 А був собі раб на ім’я Зіва, який служив у Сауловому домі. Його покликали до Давида. Цар його запитав: «Ти Зіва?»
«Так, твій слуга»,—відповів той.
3 Цар запитав: «Чи залишився ще хтось із дому Саула, кому б я подарував Божу ласку?»
Зіва відповів царю: «Ще залишався син Йонатана, він кульгавий на обидві ноги».
4 «Де він?»—запитав цар.
Зіва відповів: «Він у домі Макіра, сина Амміела з Ло-Девара».
5 Цар Давид наказав своїм слугам приставити його з дому Макіра, сина Амміела з Ло-Девара. 6 Коли Мефівошет, син Йонатана, сина Саула, прийшов до Давида, він схилився, вшановуючи Давида. Давид сказав: «Мефівошете!»
«Твій слуга»,—відповів той.
7 «Не бійся,—звернувся до нього Давид,—я неодмінно виявлю ласку до тебе заради твого батька Йонатана. Я віддам тобі весь край, яким володів твій дід Саул, і ти завжди їстимеш за моїм столом».
8 Мефівошет уклонився й відповів: «Чи варто тобі помічати такого слугу, який схожий на мертвого пса?»
9 Тоді цар покликав Зіву, Саулового слугу, й наказав йому: «Я віддав онуку твого володаря все, що належало Сауловому роду. 10 І ти, і твої сини й твої слуги маєте обробляти йому землю, збирати врожай, щоб онука твого володаря завжди мав їжу. А Мефівошет, онука твого пана, завжди їстиме за моїм столом».
У Зіви було п’ятнадцять синів та двадцять слуг.
11 Зіва відповів царю: «Твій слуга зробить усе, що мій володар-цар звелить мені зробити». Тож Мефівошет їв за Давидовим столом, як цареві сини.
12 У Мефівошета був маленький син, якого звали Михей. Всі, хто жив у домі Зіви, служили Мефівошету. 13 Мефівошет жив у Єрусалимі, адже він завжди їв за царевим столом. А був він калікою: кривим на обидві ноги.
Ганун осоромив Давидових посланців
10 Згодом помер Нагаш, цар аммонійців, а після нього став царювати його син Ганун. 2 Давид сказав: «Я маю виявити прихильність до Гануна, сина Нагаша, як і його батько колись був прихильний до мене». Отож Давид вирядив своїх людей, щоб висловити співчуття Гануну з приводу смерті його батька. Коли Давидові слуги прибули до земель аммонійців, 3 аммонійські придворні спитали Гануна, свого володаря: «Ти гадаєш, що Давид вшановує твого батька, пославши своїх людей, щоб висловити співчуття? Чи не послав їх Давид, аби вони роздивилися все в місті, розвідали, а потім знищили його?»
4 Ганун схопив Давидових посланців, зголив кожному півбороди, обрізав їхнє вбрання аж до сідниць та й відіслав їх геть.
5 Коли про це доповіли Давидові, він послав людей, щоб зустріти посланців, адже їх страшенно принизили. Цар наказав: «Залишайтеся в Єрихоні, аж доки не відростуть бороди, а тоді повертайтеся».
Війна з аммонійцями
6 Коли аммонійці зрозуміли, що дуже образили Давида, вони найняли двадцять тисяч арамійців: піхотинців з Бет-Регова й Зови, а також царя Мааки з тисячею воїнів і ще дванадцять тисяч воїнів з Това.
7 Почувши про це, Давид вислав Йоава з цілим військом могутніх воїнів. 8 Аммонійці виступили назустріч, вишикувалися в бойовому порядку біля брами міста, а арамійці з Зови та Регова, і ще воїни з Това й Мааки залишилися на відкритій місцевості.
9 Йоав побачив військові лаштунки, що збиралися виступити проти нього, як попереду, так і позаду. Тоді він відібрав найкращі ізраїльські загони й послав їх битися з арамійцями. 10 Усіх, хто залишився, він передав під командування свого брата Авішая і розташував їх проти аммонійців. 11 Йоав попередив: «Якщо арамійці виявляться сильнішими за мене, тоді ти мусиш прийти мені на допомогу, а якщо аммонійці будуть сильнішими за тебе, тоді я допоможу тобі. 12 Будь сміливим, поборемося хоробро заради нашого народу та міст нашого Бога. І нехай Господь зробить так, як вважає за потрібне».
13 Йоав зі своїм військом пішов в наступ на арамійців, і ті повтікали від нього. 14 Коли аммонійці побачили, що арамійці втекли, вони також кинулися навтіч від Авішая і сховалися в місті. А Йоав після бою з аммонійцями повернувся до Єрусалима.
Арамійці знову надумали воювати
15 Коли арамійці побачили, що ізраїльтяни їх перемогли, вони перегрупувалися. 16 Хададезер[as] послав за арамійцями, що жили на іншому боці ріки Євфрат. Вони прийшли в Гелам під командуванням Шоваха, полководця війська Хададезерового.
17 Давидові про це доповіли, він зібрав усіх ізраїльських воїнів, перейшов з військом через Йордан і попрямував до Гелама. Арамійці вишикувалися бойовими лавами, чекаючи Давида. Зав’язався бій. 18 Арамійці кинулися тікати, і військо Давида знищило сімсот їздових на колісницях та сорок тисяч піших воїнів. Вони також вразили Шоваха, командуючого військом, і той помер там.
19 Коли всі царі, які були підданими Хададезера, побачили, що зазнали поразки від ізраїльтян, вони уклали угоду про мир з ізраїльтянами й почали їм служити. Після цього арамійці вже боялися надалі допомагати аммонійцям.
Давид зустрічається з Батшебою
11 Навесні, коли царі виходять на війну, Давид послав на війну Йоава, якому дав своїх слуг і все ізраїльське військо. Вони винищили аммонійців і облягли Равву. Сам Давид залишився в Єрусалимі.
2 Якось увечері Давид підвівся з ліжка й пішов прогулятися по даху своєї оселі. Згори він помітив жінку, що купалася. Вона була красунею, 3 і Давид послав слугу, щоб той усе про неї довідався. Як дізнався посланець, то була Батшеба, дочка Еліама і дружина Урії-хиттита.
4 Тоді Давид послав людей, щоб її привели. Вона прийшла, і вони спали разом. Очистившись від нечистоти, вона повернулася додому. 5 Жінка зачала й послала звістку Давидові: «Я вагітна».
Давид намагається приховати гріх
6 Давид послав слугу до Йоава зі словами: «Пришли до мене Урію-хиттита». Йоав послав його до Давида. 7 Коли Урія з’явився, Давид його розпитав, як живе Йоав, чим займаються воїни, як іде війна. 8 Тоді Давид сказав Урії: «Повертайся додому і спи зі своєю дружиною». Урія пішов з палацу, за ним понесли царський подарунок.
9 Проте Урія ліг спати біля входу в царський дім разом зі слугами свого володаря і не повернувся додому. 10 Коли Давидові про це розповіли, він запитав його: «Хіба ти не прийшов здалеку? Чому ти не пішов додому?»
11 Урія відповів Давидові: «Ковчег, Ізраїль і Юдея в наметах, а мій володар Йоав та його люди отаборилися на відкритій місцевості. Як я міг повернутися додому, їсти, пити, бавитися з дружиною? Присягаюся життям твоїм, я не зроблю цього!»
12 Давид йому наказав: «Гаразд, залишайся ще на один день, а завтра я відішлю тебе». Так Урія залишився в Єрусалимі до наступного дня. 13 Запрошений Давидом, він їв і пив з ним. Давид його напоїв. Але наступного дня ввечері Урія пішов спати на рядні разом з рабами свого володаря і не вирушив таки додому.
Давид замислив смерть Урії
14 Вранці Давид написав листа Йоаву й передав його з Урією. 15 В листі він написав: «Пошли Урію в перші лави, де точаться найзапекліші бої. Потім відступись від нього, тоді його вдарять, і він загине».
16 І ось коли Йоав обложив місто, він послав Урію туди, де, як він знав, будуть битися найсміливіші захисники. 17 Коли захисники міста вийшли й кинулися на воїнів Йоава, деякі бійці Давидового війська в цій сутичці загинули, Урія-хиттит також помер.
18 Йоав відправив Давидові посланця, щоб той розповів йому про всі подробиці битви. 19 Він наказав посланцю: «Коли ти закінчиш свою розмову про сутичку, 20 цар може скипіти гнівом і запитати тебе: „Чому ви так близько підступили до міста й ув’язалися в бій. Хіба ви не знали, що вони пускатимуть у вас стріли через мур? 21 Хто убив Авімелеха, сина Єруб-Бешета[at]? Хіба не жінка скинула на нього з муру верхній камінь жорен так, що він помер у Тевезі? Чому ви так близько підступилися до муру?” Якщо він запитає тебе про це, відповідай йому ось як: „Помер і твій слуга—хиттит Урія”».
22 Посланець пішов, а коли він прибув до Давида, то розповів йому все, як звелів Йоав. 23 Посланець сказав Давидові: «Вони були сильнішими за нас і кинулися на нас у відкритому полі, але ми їх погнали назад до брами міста. 24 Тоді лучники почали обстрілювати твоїх воїнів через мур, і деякі цареві люди загинули. А ще помер й твій слуга—Урія-хиттит».
25 Давид наказав посланцеві: «Ось що передай Йоаву. Нехай це тебе не засмучує: меч не шукає, кого згубити. Зберися з силами й кинь їх на місто Равву, щоб знищити його. Скажи так, щоб підбадьорити Йоава».
Давид одружується з Батшебою
26 Коли дружина Урії почула, що її чоловік загинув, вона оплакувала його. 27 А після того, як жалоба пройшла, Давид забрав її у свій дім. Вона стала його дружиною і народила сина. Але те, що Давид зробив, засмутило Господа.
Натан звертається до Давида
12 Господь послав Натана до Давида. Прийшовши до Давида, він сказав: «В одному місті жили два чоловіки: один був багатий, а другий—бідний. 2 У багача була сила-силенна овець та худоби, 3 а в бідного не було нічого, крім маленької овечки, яку він купив. Він доглядав її, і вона виросла разом з його дітьми. Овечка їла те, що й він, пила з його чашки й навіть спала в його обіймах. Вона була йому за дочку. 4 Якось прийшов мандрівник, але багач не захотів зарізати вівцю чи худобину, щоб нагодувати подорожнього, який до нього прийшов. Натомість він забрав ягничку в того бідака й зготував її для прибулого чоловіка».
5 Давид спалахнув від гніву на того чоловіка й сказав Натану: «Заприсягаюсь Господнім життям, що чоловік, який так вчинив, заслуговує на смерть! 6 Він мусить у чотири рази[au] заплатити за ягнятко, бо він, не маючи жалю, так негідно вчинив».
Натан говорить з Давидом про його гріх
7 Натан сказав Давидові: «Тим чоловіком є ти! Ось що говорить Господь, Бог Ізраїлю: „Я помазав[av] тебе царем Ізраїлю, Я врятував тебе від руки Саула. 8 Я ввірив тобі дім твого володаря і дружин твого володаря. Я дав тобі доми Ізраїля та Юди. І якби всього цього було замало, Я б дав тобі ще більше. 9 Чому ж ти знехтував Господнім словом і зробив те, що є злом в Його очах? Ти згубив мечем Урію-хиттита, а дружину забрав собі. Ти вбив його мечем аммонійців. 10 Ось чому меч ніколи тепер не залишить твій дім, бо ти зневажив Мене і взяв дружину хиттита Урії собі за дружину”.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International