Bible in 90 Days
Смерть у горщику
38 Еліша повернувся в Ґілґал. Там саме лютував голод. Оскільки гурт пророків сидів перед ним, він наказав слузі: «Постав на багаття великий горщик і зготуй щось попоїсти для цих людей». 39 Один із пророків пішов у поле пошукати якихось трав для варива і знайшов дику виноградну лозу. Зірвав кілька плодів, схожих на кабачки, загорнув край плаща й поклав їх туди. Повернувшись до багаття, він їх розрізав, вкинув у киплячий горщик, хоча ніхто не знав, що то за плоди. 40 Але коли поклав людям того варива, вони, щойно почавши їсти, відразу закричали: «О Божий чоловіче! В горщику отрута!» Не змогли вони того їсти. 41 Еліша сказав: «Дайте борошна». Він вкинув його в горщик і сказав: «Налийте людям, нехай їдять». І нічого шкідливого в горщику не було.
Чудесне нагодування ста чоловік
42 З Ваал-Шаліші прийшов чоловік і приніс Божому чоловікові двадцять ячмінних буханців, випечених з першого зібраного зерна, та кілька колосків нового врожаю. «Роздай людям, щоб з’їли»,—сказав Еліша.
43 «Як я можу нагодувати ними сотню людей?»—запитав його слуга. Однак Еліша відповів: «Віддай, нехай люди їдять. Ось що Господь каже: „Вони їстимуть, і ще зостанеться”».
44 Потім він розклав хлібці перед людьми, і вони їли, та ще й лишилося щось після обіду, як і сказав Господь.
Нааман, зцілений від корости
5 Нааман очолював військо арамійського царя[a]. В очах царя був він видатною, високоповажною людиною, адже через нього дав Господь перемогу Араму. Він був хоробрим воїном, але хворів на коросту.
2 Загони арамійців ходили в походи і з якогось набігу захопили з собою молоду ізраїльтянку, яка стала служницею дружини Наамана. 3 Вона сказала своїй пані: «От якби мій володар побачився з пророком, який мешкає в Самарії! Той би його вилікував від прокази!»
4 Нааман пішов до свого володаря й повідомив йому все, що сказала ізраїльтянка. 5 «Неодмінно піди,—погодився цар Арама.—Я пошлю листа царю Ізраїлю». Отак і поїхав Нааман, прихопивши з собою десять талантів[b] срібла, шість тисяч шекелів[c] золота і ще десять перемін одягу. 6 В листі, який він мав вручити ізраїльському царю, писалося: «З цим листом я посилаю до тебе свого слугу Наамана, сподіваючись, що ти вилікуєш його від прокази».
7 Прочитавши листа, цар Ізраїлю розірвав на собі одяг, промовляючи: «Та чи ж я Бог? Хіба я можу вбивати й оживляти? Чому цей чоловік посилає когось до мене, аби я зцілив від прокази. Ви тільки погляньте, як він намагається роздмухати між нами сварку!»
8 Коли Еліша, Божий чоловік, прочув, що цар Ізраїлю порвав на собі одяг, він послав йому звістку: «Навіщо ти одяг на собі порвав? Пришли до мене цього чоловіка, і він довідається, що в Ізраїлі є пророк».
9 Так Нааман з усіма кіньми й колісницями опинився біля дверей Елішевої оселі. 10 Еліша вислав до нього посланника з такими словами: «Піди до Йордану й помийся в ньому сім разів, так зцілиш своє тіло й очистишся».
11 Але Нааман розлютився й сказав: «Я гадав, він неодмінно вийде мені назустріч, стане переді мною, звернеться до імені Господа Бога свого, змахне рукою над ураженим місцем на моєму тілі й вилікує від прокази. 12 Хіба ж Авана й Арпар, річки Дамаска, не кращі за будь-які води Ізраїлю? Хіба я не міг помитися в них і очиститись?» Тож він повернувся й, розлючений, подався геть. 13 До Наамана підійшли його слуги й почали вмовляти: «Батьку[d] наш, якби пророк говорив тобі щось надзвичайне, хіба ти не зробив би того? Наскільки ж більше, коли він сказав тобі: „Помийся й очистишся!”»
14 То він спустився до Йордану й сім разів омився в ньому, як наказав Божий чоловік. Тіло його зцілилося, шкіра очистилася й стала такою, як у юнака.
15 За тим Нааман зі своїми слугами повернувся до Божого чоловіка. Він підійшов до Еліші й мовив: «Тепер я знаю, що немає в усьому світі Бога, тільки в Ізраїлі. Прошу прийняти дарунок від твого раба».
16 Пророк відповів: «Присягаюся життям Господа, Якому служу, що не візьму подарунка». Хоч як благав його Нааман, та він так і не взяв того дарунка.
17 «Якщо ти відмовляєшся,—сказав Нааман,—прошу ласкаво дозволити твоєму рабові взяти стільки землі, скільки двоє віслюків зможуть везти. Адже твій раб більше ніколи не приноситиме пожертви всеспалення якомусь іншому богу. Лише Господу! 18 Нехай би ще Господь пробачив твоєму рабу таке: коли мій володар входить у храм Риммона, щоб поклонитися, він спирається на мою руку, і я теж схиляюся там. Коли я поклонюся в храмі Риммона, нехай Господь простить твого раба за це».
19 «Іди з миром»,—сказав Еліша. 20 Коли Нааман уже поїхав, Ґегазі, слуга Еліші, Божого чоловіка, вирішив для себе: «Мій пан дуже легко відпустив цього арамійця, нічого не взявши з того, що він приніс. Присягаюся життям Господа, наздожену його хутко й візьму щось у нього».
21 Тож Ґегазі поспішив наздоганяти Наамана. Коли Нааман побачив, що той намагається його наздогнати, він зійшов з колісниці йому назустріч.
«Усе гаразд?»—запитав він.
22 Ґегазі відповів: «Так, так, усе добре. Мій володар послав мене сказати: „Два юнаки з громади пророків[e] саме зійшли до мене з гір Ефраїмових. Дай їм талант срібла[f], будь-ласка, й дві зміни одягу”».
23 «Будь ласка, візьми, ось два таланти[g]»,—сказав Нааман. Він упросив Ґегазі прийняти їх, а потім зв’язав два таланти срібла в два мішки, і ще дав дві зміни одягу. Віддав їх двом рабам, і ті понесли їх попереду Ґегазі. 24 Коли Ґегазі підійшов до міста, він забрав ношу в рабів і заніс додому. Рабів відпустив, і вони пішли. 25 Потім він зайшов до оселі і став перед своїм володарем Елішею.
«Де ти був, Ґегазі»,—запитав його Еліша. «Твій слуга нікуди не відлучався»,—відповів Ґегазі.
26 Але Еліша сказав йому: «Хіба не було з тобою мого серця, коли чоловік зійшов з колісниці тобі назустріч? Хіба час збирати гроші, брати одяг, оливки, виноградники, череди, отари, слуг чи служниць? 27 Проказа Наамана назавжди прилипне до тебе й твоїх нащадків».
Пішов Ґегазі з очей Еліші, уже прокажений і білий, як сніг.
Чудесне добуття сокири з води
6 З громади пророків Елішу попросили: «Послухай-но, те місце, де ми живемо перед тобою, занадто тісне для нас. 2 Ходімо до Йордану, кожен зможе взяти по деревині, й збудуємо там хату, де й оселимося».
Еліша погодився: «Ходімо».
3 Потім котрийсь із пророків його запитав: «А чи не зміг би ти прийти зі своїми рабами?»
«Гаразд»,—погодився Еліша 4 й пішов з ними. Вони підійшли до Йордану й почали валити ліс. 5 Коли один із них рубав дерево, залізна сокира упала в воду.
«О мій володарю,—скрикнув він,—вона ж позичена!»
6 Божий чоловік запитав: «Де вона впала?» Коли той показав йому місце, він вирізав лозину і кинув її в воду, змусивши сокиру виплисти.
7 «Вийми її»,—сказав він. Тоді чоловік простягнув руку і взяв її.
Еліша перемагає арамійців
8 Сталося так, що арамійський цар воював з Ізраїлем. Порадившись із підданими, він сказав: «Я розташую табір там-то й там-то». 9 Еліша, Божий чоловік, послав своє попередження ізраїльському цареві: «Остерігайся того місця, не проходь там, бо саме туди направляються арамійці».
10 Тож ізраїльський цар перевірив те місце, на яке вказав Божий чоловік. Знову й знову застерігав Еліша царя, щоб той був обережним у певних місцях, і тим самим врятував життя багатьом[h] ізраїльтянам.
11 Це розлютило арамійського царя. Він покликав своїх підданих і почав їх допитувати: «Чи не скажете мені, хто з нас на боці царя Ізраїлю?»
12 «Ніхто, мій володарю-царю,—сказав один із підданих,—але Еліша, пророк, який живе в Ізраїлі, переповідає ізраїльському царю всі ті слова, які ти вимовляєш в опочивальні».
13 «Піди й відшукай, де він є,—наказав цар,—щоб я міг послати людей схопити його». Цареві прийшло повідомлення: «Він у Дотані».
14 Тоді цар послав коней, колісниці, багато воїнів. Вони дісталися до міста вночі й оточили його. 15 Коли слуга Божого чоловіка наступного ранку прокинувся й вийшов надвір, місто було оточене військом, кіньми й колісницями. «О мій володарю, що нам робити?»—запитав слуга.
16 Еліша відповів: «Не бійся! Військо, що воює за нас,—більше, ніж це військо».
17 Тоді Еліша почав молитися: «О Господи, розплющ йому очі, щоб він побачив». Тоді Господь розкрив очі слузі, той подивився і побачив, що схили гір заповнені кіньми й вогненними колісницями, які обступили Елішу. 18 Коли вороги підступилися до нього, Еліша помолився Господу: «Удар цих людей сліпотою». От Він і наслав на людей сліпоту, як просив Еліша. 19 Еліша їм сказав: «Це не та дорога, це не те місто. Йдіть за мною, і я вас виведу до того чоловіка, якого ви шукаєте». Так він повів їх до Самарії[i].
20 Коли вони ввійшли в місто, Еліша попросив: «Господи, відкрий очі цим людям, щоб вони бачили». Тоді Господь відкрив їм очі, вони поглянули й побачили, що опинилися в Самарії. 21 Коли ізраїльський цар побачив їх, він запитав Елішу: «Мені що, вбити їх, батьку? Їх повбивати?»
22 «Не вбивай їх,—відповів він.—Хіба ж убив би ти полонених власним мечем чи з лука? Поклади перед ними їжу й питво, щоб вони могли поїсти й випити, й повернутися до володаря». 23 Тож він влаштував для них бучне частування, а коли вони наїлися й напилися, відіслав їх, і вони повернулися до свого пана. Так арамійські орди більше не нападали на Ізраїльську землю.
Голод у Самарії
24 Згодом Бен-Гадад, арамійський цар, зібрав усе військо, вирушив на Самарію і оточив її. 25 У місті лютував голод, облога так надовго затяглася, що голову віслюка продавали за вісімдесят шекелів[j] срібла, а чвертка кава[k] голубиного посліду коштувала п’ять шекелів[l].
26 Коли цар Ізраїлю проходив по муру, до нього кинулася з криком жінка: «Допоможи мені, мій володарю-царю!»
27 Цар відізвався: «Якщо тобі не допомагає Господь, де можу знайти для тебе поміч я? На току, чи на винокурні?» 28 Потім запитав її: «Що сталося?» Вона відповіла: «Ця жінка сказала мені: „Віддай нам сина, щоб ми могли його сьогодні з’їсти, а завтра з’їмо мого сина”». 29 От ми й зварили мого сина й з’їли його, а іншого дня я сказала їй: «Віддай свого сина, щоб ми його з’їли, але вона його сховала».
30 Коли цар почув жінчині слова, він розірвав на собі шати. Як він ішов по муру, люди дивилися на нього, а під одягом у нього була жалобна волосяниця. 31 Він сказав: «Хай Бог зі мною нещадно обійдеться, якщо голова Еліші, сина Шафата, залишиться сьогодні на його плечах!»
32 Еліша тим часом сидів удома, були там і старійшини. Цар вислав спершу посланця до нього. Але ще до його прибуття Еліша звернувся до старійшин: «Хіба ви не бачите, що цей убивця засилає чоловіка до мене, щоб відсікти мені голову? Послухайте, коли прибуде посланець, добре тримайте двері, щоб він не ввійшов. Хіба за ним не чутно кроків його пана?»
33 Він ще говорив, а вже прийшов посланець[m] і сказав: «Це лихо прийшло до нас від Господа! Навіщо ще чогось чекати від Господа?»
7 Еліша промовив: «Слухайте Господнє слово. Ось що каже Господь: „Приблизно о цій порі завтра біля брами Самарії сея[n] пшеничного борошна продаватиметься за один шекель[o], а дві сеї[p] ячменю—за шекель”».
2 Царський придворний, на руку якого спирався цар[q], сказав Божому чоловіку: «Навіть якби Господь відкрив брами небесні, чи сталося б таке?»
«Побачите це на власні очі,—відповів Еліша,—але нічого з того не їстимете».
Облогу знято
3 Біля входу до міської брами сиділо четверо прокажених. Вони гомоніли поміж себе: «Навіщо тут залишатися на смерть? 4 Якщо ми скажемо, що підемо в місто, то помремо з голоду. Але якщо ми тут залишимося, ми помремо так само. Тож підемо до табору арамійців та й здамося в полон. Якщо вони нас помилують, виживемо. Якщо уб’ють—помремо».
5 Надвечір вони підвелися й пішли до арамійського табору. Коли вони дійшли до межі розташування арамійців, жодного чоловіка там не було, 6 бо Господь зробив так, що сирійці, почувши гуркіт колісниць, коней та великого війська, почали поміж себе говорити: «Послухайте, ізраїльський цар найняв хиттійського та єгипетського царів, щоб ті на нас напали!» 7 Тож вони знялись і втекли в сутінках, залишивши намети, коней, віслюків. Усе, як було, покинули і втекли, рятуючись.
8 Прокажені дійшли до краю табору і зайняли якийсь намет. Вони поїли й напилися, та ще й прихопили срібла, золота, вбрання, винесли все це й приховали. Потім повернулися й зайшли в інший намет, і звідти все повиносили, пішли й сховали. 9 Тоді вирішили між собою: «Недобре чинимо. Це день втішних новин, а ми їх при собі тримаємо. Якщо чекатимемо до вранішньої зорі, на нас упаде кара. Ходімо негайно розповімо про це в царському палаці».
10 Ось вони пішли, покликали вартових міської брами й сказали їм: «Ми зайшли в арамійський табір, а там немає нікого, жодного звуку не чутно. Лише припнуті коні й осли та намети, кинуті напризволяще». 11 Сторожові біля брами розголосили цю новину й донесли до царського палацу. 12 Цар встав уночі й сказав своїм підданим: «Я вам поясню, що арамійці нам вчинили. Вони знають, що ми голодуємо. Ось і пішли вони з табору і заховалися десь у полі, думаючи: „Вони, звісно, вийдуть, а ми їх тоді захопимо живими й зайдемо в місто”».
13 Один із придворних сказав: «Нехай кілька чоловік візьмуть п’ять коней із тих, що лишилися в місті. Їхня доля буде такою ж, як і всіх тих ізраїльтян, що зосталися у місті. Справді, вони будуть такими ж, як і всі ці приречені ізраїльтяни.[r] Тому давайте пошлемо їх, щоб довідатись, що сталося». 14 Ось вони відібрали дві колісниці з кіньми, і цар послав їх услід за арамійським військом. Він наказав їм: «Їдьте й вивідайте, що сталося».
15 Вони поїхали за арамійцями аж до Йордану. І весь час бачили, що шлях устелений одягом, спорядженням, яке арамійці покидали, коли втікали. Повернулися посланці й доповіли цареві.
16 Тоді люди вийшли з міста й пограбували арамійський табір. Так і сталося, що сея пшеничного борошна коштувала шекель, і дві сеї ячменю—теж шекель, як Господь казав.
17 Цар призначив урядовця, на лікоть якого спирався, відповідальним за браму, та люди затоптали його при вході, і він помер, як і передрікав Божий чоловік, коли цар приходив до Божого чоловіка додому. 18 Сталося так, як Божий чоловік казав цареві: «Завтра о цій же порі біля брами Самарії сея пшеничного борошна коштуватиме шекель, а дві сеї ячменю—теж шекель».
19 Урядовець сказав Божому чоловіку: «Послухай-но, якби навіть Господь і відкрив усі небесні брами, чи могло б таке статися?» На те Божий чоловік відповів: «Ти побачиш це на власні очі, але нічого з того не скуштуєш». 20 Саме так і сталося з урядовцем, бо люди біля брами затоптали його, і він помер.
Землю шунамитян відновлено
8 Еліша розповів жінці, сина якої повернув до життя, таке: «Вставайте й тікайте всією родиною й поселіться де зможете на якийсь час, бо Господь вирішив наслати на цю землю голодомор на сім років».
2 Жінка встала й зробила так, як порадив їй Божий чоловік. Вона і вся її родина залишили свій край і поселилися на сім років на землях филистимлян. 3 Через сім років вона повернулася з филистимських країв і прийшла молити царя пустити її в свою хату, на свою землю. 4 Цар саме наказав Ґегазі, слузі Божого чоловіка, розповісти йому: «Розкажи мені про всі великі справи, які Еліша творив».
5 Тільки-но Ґегазі почав розповідати царю, як Еліша воскресив мертвого, прийшла до царя та жінка, сина якої Еліша повернув до життя. Вона хотіла ублагати царя повернути її оселю й поле. Ґегазі сказав: «Ось та жінка, мій володарю-царю, і той син, якого Еліша повернув до життя». 6 Цар почав розпитувати жінку, і вона все йому розповіла. Після цього він призначив розпорядника, щоб зайнявся справою жінки, і наказав йому: «Віддай їй усе, що належало, ще й прибуток з землі, починаючи з того дня, коли вона пішла, й дотепер».
Газаел убиває Бен-Гадада
7 Еліша пішов у Дамаск, а Бен-Гадад, арамійський цар, саме хворів. Коли царю доповіли, що прийшов Божий чоловік, 8 він сказав Газаелу: «Візьми подарунок і піди зустрінь Божого чоловіка. Запитай через нього Господа: „Чи я одужаю від цієї хвороби?”»
9 Газаел пішов назустріч Еліші, взявши в дарунок сорок верблюдів, нав’ючених найкращими виробами Дамаска. Він прийшов, став перед ним і запитав: «Твій син[s] Бен-Гадад, арамійський цар, послав мене, щоб я запитав тебе, чи одужає він від хвороби?»
10 Еліша на це відповів: «Піди й скажи йому: „Ти, звісно, одужаєш”. Але Господь відкрив мені, що насправді він помре». 11 Він пильно почав вдивлятися в очі Газаела, аж доки тому не стало соромно. А тоді Божий чоловік розплакався.
12 «Чому мій володар горює»,—запитав Газаел.
«Тому, що я знаю, якої шкоди завдаси ти ізраїльтянам,—відповів Еліша.—Ти підпалиш їхні укріплення, посічеш мечем юнаків, позабиваєш малюків, порозтинаєш вагітних».
13 Газаел відповів: «Як же міг би твій слуга, простий пес[t], таку велику справу зробити?»
«Господь мені показав, що ти станеш арамійським царем»,—відповів Еліша.
14 Тоді він залишив Елішу, вийшов і повернувся до свого господаря[u]. Коли Бен-Гадад запитав його: «Що тобі повідомив Еліша?» Той відповів: «Сказав, що ти неодмінно одужаєш». 15 Але наступного дня він узяв грубу тканину, добре намочив її в воді й розстелив поверх царевого обличчя. Той і помер. Так Газаел став наступником царя.
Єгорам, цар Юдеї
16 На п’ятий рік царювання Йорама, сина Агава, ізраїльського царя, Єгорам, син Єгошафата, став царем Юдеї[v]. 17 Йому сповнилося тридцять два роки, коли він став царем, і правив він у Єрусалимі протягом восьми років. 18 Він жив як жили ізраїльські царі, як було заведено в домі Агава, адже він був одружений з його дочкою. В очах Господа він чинив зле. 19 Однак Господь не хотів зруйнувати Юдею, бо не хотів лиха своєму слузі Давиду. Господь пообіцяв Давиду, що його нащадки будуть вічно сидіти на престолі.
20 Під час правління Єгорама Едом повстав проти Юдеї та настановив свого власного царя. 21 Тому Єгорам зі своїми колісницями подався в Заїр. Едомійці оточили їх, але він уночі піднявся і напав на едомійців та їхніх командирів колісниць. Його військо втекло додому. 22 По сьогодні Едом повстає проти Юдеї. Тоді ж повстала й Ливна.
23 А щодо інших подій за часів правління Єгорама, всього, що він творив, то все це описано в книгах Хронік Царів Юдеї. 24 Єгорам спочив зі своїми батьками й був похований у місті Давида. Після нього царювати почав його син Агазія.
Агазія, цар Юдеї
25 На дванадцятому році правління Йорама, сина Агава, царя Ізраїлю, в Юдеї почав царювати Агазія, син Єгорама. 26 Коли він зійшов на престол, йому сповнилося двадцять два роки, і правив він в Єрусалимі протягом одного року. Його матір звали Аталія, вона доводилась онукою Омрі, ізраїльському царю. 27 Він жив так само, як родина Агава, і в очах Господа він недобре чинив, як заведено було в родині Агава, оскільки він був родичом сім’ї Агава через дружину. 28 Агазія разом з Йорамом, сином Агава, пішов до Рамот-Ґілеада війною проти Газаела, арамійського царя. Арамійці поранили Йорама, 29 тож цар Йорам повернувся до Єзреела загоювати рани, завдані йому арамійцями біля Рамота в битві з Газаелом, арамійським царем. Згодом Агазія, син Єгорама, юдейського царя, прийшов в Єзреел, щоб побачитися з Йорамом, сином Агава, оскільки його було поранено.
Єгу стає царем Ізраїлю
9 Пророк Еліша покликав чоловіка з громади пророків[w] і сказав йому: «Приготуйся, візьми кухоль оливи й поспішай до Рамот-Ґілеада. 2 Коли дістанешся туди, знайди Єгу, сина Єгошафата, який доводиться сином Німші. Підійди до нього, відведи убік від його людей і заведи в дальню кімнату. 3 Тоді візьми кухоль у руки й вилий оливу йому на голову, примовляючи: „Ось що Господь говорить: „Я помазав тебе царем Ізраїлю!” За тим відчини двері й біжи, і гляди не забарись!”»
4 Ось цей юнак-пророк пішов до Рамот-Ґілеада. 5 Коли він прибув, то побачив військових командирів, що сиділи разом. «Полководцю, маю до тебе повідомлення»,—сказав він. «Для кого?»—запитав Єгу. «Для тебе, командире»,—відповів той.
6 Єгу звівся на ноги й зайшов у будинок. Тоді пророк вилив оливу на голову Єгу і проголосив: «Ось що говорить Господь Бог Ізраїлю: „Я помазую тебе царем над Господнім народом Ізраїлю. 7 Ти маєш зруйнувати дім Агава, свого володаря, так Я відплачу за кров Моїх рабів-пророків та за кров усіх Господніх слуг, яку пролила Єзевел. 8 Загине увесь дім Агава. Я відітну від Агава всіх чоловіків його дому: і рабів, і вільних в Ізраїлі. 9 Я зроблю з домом Агава те, що сталося з домом Єровоама, сина Невата, та з домом Вааші, сина Агіжі. 10 А щодо Єзевел, то її зжеруть собаки на землі Єзреела, і ніхто її не поховає”». Тоді він відчинив двері й вибіг.
11 Коли Єгу повернувся до командирів, один із них запитав його: «Все добре? Чому цей божевільний приходив до тебе?»
«Ви знаєте, хто цей чоловік і які нісенітниці верзе»,—відповів Єгу.
12 «Неправда,—заперечили вони.—Скажи нам!» Єгу сказав: «Ось що він мені розповів: „Ось так сказав Господь: „Я помазав тебе царем Ізраїлю”». 13 Вони хутко зняли свої плащі й розстелили їх перед ним на сходах. Потім заграли в сурму й закричали: «Єгу—цар!»
Єгу вбиває Йорама та Агазію
14 Аж ось Єгу, син Єгошафата, сина Німші, намислив боротися проти Йорама. Тож Йорам і весь Ізраїль обороняли Рамот-Ґілеад від Газеела, царя Араму. 15 Цар Йорам повернувся на той час до Єзреела, щоб загоїти рани, які нанесли йому арамійці в бою з Газеелом, арамійським царем. Єгу сказав командирам: «Якщо ви справді так ставитеся до мене як помазаника, то не дозволяйте нікому вислизнути з міста й донести цю новину в Єзреел». 16 Потім він сів у колісницю й поїхав до Єзреела, оскільки там відлежувався Йорам, і Агазія, цар Юдеї, приїхав його провідати.
17 Коли вартовий, що стояв на вежі в Єзреелі, побачив війська Єгу, що наближалися, він вигукнув: «Бачу війська, що наближаються».
«Споряди вершника,—наказав Йорам.—Пошли його зустріти війська й запитати, чи з миром вони йдуть».
18 Вершник від’їхав і, наблизившись до Єгу, запитав: «Ось що каже цар: „Чи з миром ви йдете?”»
«Що тобі з миром робити?—Відповів Єгу.—Завертай і їдь позаду мене». Вартовий доповів: «Посланець доїхав до них, але не повертається».
19 Тож послав цар другого вершника. Коли той під’їхав до них, запитав: «Ось що говорить цар: „Чи з миром ви йдете до нас?”»
Єгу відповів: «Що тобі з того миру? Повертай, їдь за мною».
20 Вартовий знову доповів: «Він доїхав до них, але також назад не повертається. Схоже на те, що скаче Єгу, син Німші; він, мов навіжений, їздить».
21 «Запрягай мою колісницю»,—наказав Йорам. Коли її запрягли, Йорам, ізраїльський цар, та цар Юдеї Агазія виїхали, кожен у своїй колісниці, назустріч Єгу. Вони зустріли його якраз на полі, що належало єзрееліту Навоту. 22 Коли Йорам побачив Єгу, він запитав його: «Ти з миром прийшов, Єгу?»
«Який може бути мир,—відповів Єгу,—доки твоя матір Єзевел займається розпустою і ворожбитством?»
23 Йорам смикнув повід, розвернувся і втік, гукнувши до Агазії: «Зрада, Агазіє!»
24 Тоді Єгу витягнув лука й вистрілив Йорамові межи плечі. Стріла пробила йому серце й він упав в колісниці. 25 Єгу наказав Відкару, їздовому своєї колісниці: «Підбери його й викинь на поле єзрееліта Навота. Згадай, як ми з тобою разом їхали в колісницях позаду Агава, його батька, коли Господь Бог дав це пророцтво про нього: 26 „Звісно, вчора Я, Господь, бачив кров Навота, бачив кров його синів. Я змушу тебе поплатитися за те на цьому ж клаптику землі”[x]. Так підніми його й викинь на ту ділянку, як і сказав Господь».
27 Коли Агазія, цар Юдеї, побачив, що сталося, він кинувся навтіч дорогою до Бет-Хаґґана. Єгу погнався за ним і закричав: «Убийте й його!» Його поранили в колісниці по дорозі до Ґура, що біля Івлеама, але йому вдалося втекти до Меґіддо, де він і помер. 28 Раби Агазії перевезли його в колісниці до Єрусалима, де поховали в гробниці разом з батьками в місті Давида. 29 На одинадцятий рік правління Йорама[y] Агазія став царем Юдеї.
Єзевел вбито
30 Потім Єгу пішов до Єзреела. Коли про це дізналася Єзевел, вона підвела очі, уклала волосся й визирнула у вікно. 31 Коли Єгу ввійшов через браму, вона спитала: «Ти з миром прийшов, Зимрі[z], що вбив свого володаря?» 32 Він підвів погляд на вікно й вигукнув: «Хто на моєму боці? Хто?» Два чи три євнухи зверху глянули на нього. 33 «Викиньте її!»—наказав Єгу. Ось вони її скинули додолу, і кров її бризнула на стінку та на коней, які затоптали її копитами.
34 Єгу зайшов, почав їсти й пити. «Подбайте про ту кляту жінку,—сказав він,—поховайте її, бо вона була царевою дочкою». 35 Але коли вони вийшли, щоб поховати її, то нічого не знайшли, крім черепа, ступенів та кистів рук. 36 Вони ввійшли в будинок і доповіли Єгу. А той відізвався: «Таким було Господнє слово, коли Він через Свого раба тишвітського Іллю прорік: „На землі єзреельській собаки пожеруть тіло Єзевел. 37 І тіло Єзевел угноїть поле на землі Єзреелу, і вже ніхто не зможе сказати: „Ось Єзевел”».
Агавову родину вбито
10 У Самарії жили сімдесят синів Агава. Ось Єгу написав листи й послав їх до Самарії: до правителів Єзреела[aa], до старійшин та опікунів Агавових синів. Він писав: 2 «Тільки-но цей лист дійде до вас, оскільки поряд з вами сини вашого володаря і у вас є колісниці й коні, укріплене місто і зброя, 3 то виберіть найкращого й найдостойнішого з синів вашого володаря й посадіть його на батьків престол. А потім воюйте за дім вашого володаря».
4 Перелякалися вони й вирішили: «Якщо двоє царів не подужали його, як же ми зможемо?» 5 Тому управитель царського дому, управитель міста, старійшини й опікуни відправили Єгу таке послання: «Ми—твої раби, ми зробимо все, що накажеш. Ми нікого не призначимо царем; роби все, що вважаєш за потрібне».
6 Тоді Єгу написав їм другого листа, в якому йшлося: «Якщо ви на моєму боці й підкоряєтеся мені, візьміть голови синів вашого володаря і з ними приходьте до мене в Єзреел завтра в цей же час». Сімдесят царських синів жили в знатних городян, що виховували їх. 7 Коли прийшов лист, ці опікуни взяли царських синів і вирізали всіх сімдесятьох хлопців. Вони склали їхні голови в кошики й відправили їх Єгу в Єзреел.
8 Коли прибув посланець, від повідомив Єгу: «Вони доставили голови царських синів». Тоді Єгу наказав: «Складіть їх до ранку в дві купи біля входу до міської брами».
9 Наступного ранку Єгу вийшов, став перед громадянами й сказав: «Ви невинні. Це я замислив лихе проти мого володаря і вбив його, але хто тоді убив цих синів? 10 Знайте ж відтепер, що нічого з того, що Господь говорив про дім Агава, не минеться дарма. Що Господь пообіцяв через Свого раба Іллю, те Він і вчинив».
11 Тоді Єгу вбив усіх, хто належав до дому Агава в Єзреелі, а ще вбив усіх його найближчих вельмож, близьких друзів та священиків, не залишивши нікого з них у живих.
12 Після цього Єгу знявся й вирушив до Самарії. Біля Бет-Екеда, який називався ще стоянкою пастухів, він зробив зупинку. 13 Зустрівши там родичів Агазії, царя Юдеї, спитав їх: «Хто ви?»
Вони відповіли: «Ми—рідня Агазієва, а зійшли сюди, щоб побачитися з родинами царя та царевої матері».
14 «Схопіть їх живими»,—наказав Єгу. Його люди схопили їх і вирізали біля джерела Бет-Екеда—всього сорок двох чоловік. Ніхто не залишився живим.
15 Пішовши звідти, він зустрів по дорозі Єгонадава, сина Рехава, який вийшов назустріч йому, і запитав: «Чи твоє серце вірне мені, як моє—тобі?» «Авжеж»,—відповів Єгонадав. «Якщо це справді так, тоді дай мені руку».
Той подав, і Єгу допоміг йому піднятися в колісницю. 16 Єгу запропонував: «Ходімо зі мною! Ти переконаєшся, як я вірно служу Господу». Так Єгонадав і поїхав у колісниці Єгу. 17 Коли Єгу дістався до Самарії, він убив усіх, хто належав до родини Агава, доки не знищив їх, як і сказав Господь Іллі.
Ваалових прислужників убито
18 Тоді Єгу зібрав усіх людей і сказав їм: «Агав мало служив Ваалу. Єгу буде багато йому служити. 19 Покличте-но всіх пророків Ваалових, усіх його розпорядників, усіх його священиків. І простежте, щоб усі були, бо я збираюся скласти велику жертву Ваалу. Всі, хто не з’явиться, не залишиться в живих». Але Єгу сказав неправду, бо він збирався знищити прислужників Ваала.
20 Єгу сказав: «Оголосіть про збір на честь Ваала». Так і зробили. 21 Потім він розіслав посланців по всьому Ізраїлю. Зійшлися всі управителі, які служили Ваалу, жоден не залишився вдома. Вони з’юрмилися в храмі Ваала й храм заповнився так, що не було ніде вільного місця. 22 І Єгу наказав служнику, який займався вбранням: «Принеси вбрання для всіх вельмож, які служать Ваалу». Той виніс їм усім одяг.
23 Тоді Єгу і Єгонадав, син Рехава, зайшли в храм Ваала. Єгу сказав служителям Ваала: «Озирніться довкола й пильно простежте, щоб поряд із вами не було Господніх слуг, лише служителі Ваала». 24 Ось вони увійшли, щоб скласти пожертви й принести жертву всеспалення. Єгу тим часом розставив довкола храму вісімдесят чоловік, наказавши їм: «Якщо хоч один із вас дозволить комусь із тих людей, яких я вам доручаю, втекти, той поплатитеся своїм життям».
25 Як тільки скінчив Єгу приносити жертву всеспалення, він наказав варті й служникам: «Зайдіть і вбийте їх, щоб жоден не втік». Тож вони порубали їх мечами. Вартові й служники викинули тіла й пройшли вглиб[ab] храму Ваала до місця поклоніння. 26 Вони винесли пам’ятний камінь з храму Ваала й підпалили його. 27 Вони знищили пам’ятні камені Ваала і зруйнували вщент храм Ваала, зробивши з нього вбиральню. І досі люди нею користуються. 28 Ось так Єгу знищив поклоніння Ваалу в Ізраїлі. 29 Однак він не відвернувся від гріхів Єровоама, сина Невата, які й Ізраїль змусив чинити—поклонятися золотим тельцям у Бетелі та Дані.
30 Господь пообіцяв Єгу: «Оскільки ти добре попрацював, щоб виконати все те, що є правильним в Моїх очах, і вчинив дому Агава те, що Я думав зробити, твої нащадки аж до четвертого покоління сидітимуть на троні Ізраїлю».
31 Однак Єгу не повністю дотримувався закону Господа, Бога Ізраїлю. Він і далі збочував, як Єровоам, змусивши Ізраїль чинити гріх. 32 Тоді ж Господь почав зменшувати кордони Ізраїлю. Газаел переміг ізраїльтян по всій землі 33 на схід від Йордану: в ґілеадських краях (землі Ґада, Рувима, Манассії), від Ароера понад ущелиною Арнона, Ґілеада й до Башана.
34 А щодо інших подій за часів правління Єгу, всього, що він учинив, усіх його завоювань, то все це описано в книзі Хронік Царів Ізраїлю. 35 Єгу спочив зі своїми батьками й був похований у Самарії. Царем став його син Єгоагаз. 36 А правив Єгу Ізраїлем у Самарії протягом двадцяти восьми років.
Аталія і Йоаш
11 Коли Аталія, Агазієва мати, побачила, що її син мертвий, вона винищила всю царську родину. 2 Однак Єгошеба, дочка царя Йорама й сестра Агазії, забрала з-поміж царських синів, яких невдовзі мали стратити, Йоаша, сина Агазії. Вона сховала його та його няньку в опочивальні від Аталії, щоб його не вбили. 3 Він переховувався з нянькою у храмі Господа протягом шести років, поки Аталія правила країною.
4 На сьомий рік Єгояда послав за командирами карійців та охоронцями[ac] і звелів, щоб вони прибули до нього в храм Господній. Він уклав з ними угоду й привів їх до присяги в храмі Господньому. Потім він показав їм царського сина. 5 За тим він наказав таке: «Ось що ви мусите зробити: з усіх, хто буде в трьох загонах, які нестимуть варту в суботу, третина сторожитиме царську оселю, 6 третина з першого загону стоятиме біля брами Сур, а третина—біля брами за вартою, яка по черзі охоронятиме храм. 7 А всі ті, хто в двох інших загонах, які не несуть, зазвичай, службу в суботу, будуть усі охороняти храм при царі. 8 Станьте довкола царя. Кожний мусить мати в руках зброю. Кожного, хто наближатиметься до ваших лав, має бути страчено. Не відходьте ні на крок від царя, хоч куди б він ішов».
9 Сотники виконали все точно так, як наказав священик Єгояда: кожен з них узяв своїх воїнів, як тих, хто мав вартувати в суботу, так і тих, хто був вільний від служби, й прийшов до священика Єгояда. 10 Він роздав командирам підрозділів списи й щити, які колись належали царю Давиду і зберігалися у храмі Господньому. 11 Вартові, кожен зі зброєю в руках, поставали довкола царя, біля вівтаря, від південної до північної сторони храму.
12 Єгояда вивів царського сина й увінчав його короною, вручив йому копію Угоди[ad], і вони проголосили його царем. Його помазали, а люди заплескали в долоні й загукали: «Хай живе цар!»
13 Коли Аталія почула галас вартових і народу, вона пішла до них у храм Господній. 14 Поглянувши, вона помітила царя, котрий стояв, як заведено, біля колони. Командири підрозділів та сурмачі стояли біля нього, а всі люди раділи й сурмили в сурми. Тоді Аталія розірвала на собі одяг й заволала: «Зрада! Зрада!»
15 Тоді священик Єгояда наказав сотникам, які командували військом: «Виведіть її крізь стрій і віддайте мечу всіх, хто піде за нею. Бо священик сказав: „Її не можна стратити, поки вона перебуває у храмі Господньому”». 16 Тож солдати схопили і вбили Аталію як тільки-но вона дійшла до того місця на царському подвір’ї, де розміщувалася конюшня.
17 Потім Єгояда уклав Заповіт між Господом, царем і народом, що вони будуть люди Господні, а ще уклав угоду між царем та народом. 18 Тоді усі люди краю пішли до храму Ваала і зруйнували його вщент. Вони потрощили вівтарі й бовванів, вбили Маттана, священика Ваала, перед жертовниками. Тоді священик Єгояда порозставляв вартових біля Господнього храму. 19 Він узяв з собою командирів сотень, карійців, вартових, усіх людей цієї землі, і всі разом вони доставили царя з храму Господнього в царський палац, пройшовши браму, де стояли вартові. Цар зайняв своє місце на престолі, 20 а весь народ цієї землі радів. В місті був мир, адже Аталію вбили мечем в царському палаці. 21 Йоашу сповнилося сім років, коли він почав царювати.
Йоаш ремонтує храм
12 На сьомий рік правління Єгу Йоаш почав царювати, і правив він у Єрусалимі протягом сорока років. Його матір звали Зивія, яка була родом з Беершеби. 2 У ті роки, коли священик Єгояда був його радником, Йоаш робив усе так, як Господь вважав за праведне. 3 Однак узвишшя не було знесено, і народ і далі складав жертви й спалював запашне куріння на узвишшях. 4 Йоаш сказав священикам: «Зберіть усі освячені монети, які приносять в жертву до Господнього храму—гроші, зібрані як плата за внесення в реєстр, храмовий податок, і ті, які люди просто приносять до храму. 5 Нехай кожен священик отримає гроші від якогось із скарбників та й використає для ремонту будь-яких неполадок, які є в храмі».
6 Але на двадцять третій рік правління царя Йоаша священики так і не відремонтували храм. 7 Ось чому цар Йоаш покликав священика Єгояда та інших священиків і запитав їх: «Чому ви не ремонтуєте те, що пошкоджене в храмі? Не беріть більше грошей у скарбників, а передайте їх на відбудову храму».
8 Священики погодилися, що більше не збиратимуть з людей гроші і що самі не будуть ремонтувати храм. 9 Священик Єгояда узяв скриньку і у віці проробив дірку. Він поставив її біля жертовника праворуч, як входити в храм Господній. Священики, які охороняли вхід[ae], повкидали в скриньку всі гроші, принесені в храм Господа.
10 Як тільки вони помічали, що у скриньці повно грошей, приходили царський писар і первосвященик, клали гроші, принесені до храму, й зважували їх у сумках. 11 Коли набралася потрібна сума, вони віддали ті гроші людям, яких призначили наглядати, як іде робота над відбудовою храму. Ось цими грошима вони платили тим, хто працював над відновленням храму: теслям і будівельникам, 12 мулярам і каменотесам. Вони купували ліс, тесаний камінь на ремонт Господнього храму і платили за все інше, пов’язане з відновленням Господнього храму.
13 Гроші, які приносили в храм, не витрачалися на срібні тарелі, ножиці для підрізання гноту, кропильниці, сурми чи інші золоті або срібні речі для храму Господнього. 14 Їх платили робітникам, а ті витрачали гроші на ремонт храму. 15 Вони не вимагали звіту від тих, кому давали гроші, щоб заплатити робітникам, бо панувала цілковита чесність. 16 Гроші, зібрані як жертва за провину та гріхи, у храм Господній не надходили. Вони належали священикам.
17 О цій порі прийшов Газаел, арамійський цар; він пішов у наступ на Ґат і захопив його. А потім повернув на Єрусалим. 18 Але Йоаш, юдейський цар, зібрав усі святі речі, освячені його предками Єгошафатом, Єгорамом та Агазією, які правили Юдеєю, а ще ті дарунки, які він сам посвятив, усе золото зі скарбниці храму Господнього, з царського палацу й відправив Газаелу, арамійському царю. Той і відступився від Єрусалима.
19 А щодо інших подій за часів правління Йоаша[af] та усього, що він робив, то все це записано в книзі Хронік Царів Юдеї.
20 Його урядовці вчинили заколот проти нього й убили його в Бет-Мілло, по дорозі до Силла. 21 А тими вельможами були Йозавад, син Шимеата, та Єгозавад, син Шомера, який завдав смертельного удару. Його поховали з батьками в Давидовому місті. Після нього став царювати Амазія, його син.
Єгоагаз, цар ізраїльський
13 На двадцять третій рік правління юдейського царя Йоаша, сина Агазії, царем Ізраїлю в Самарії став Єгоагаз, син Єгу. І правив він протягом сімнадцяти років. 2 Недобре він чинив в очах Господніх: грішив, як і Єровоам, син Невата, що змушував Ізраїль грішити, і не відійшов від гріхів тих. 3 От і гнівався Господь на Ізраїль. Тому довгий час Він тримав їх під гнітом Газаела, арамійського царя, та Бен-Гадада, його сина.
4 Тоді Єгоагаз почав шукати прихильності Господа, і Господь прислухався до нього, тому що побачив, як жорстоко арамійський цар гнобить Ізраїль. 5 Господь послав Ізраїлю рятівника, і вони позбавилися влади арамійців. Ізраїльтяни жили у власних оселях, як і раніше. 6 Але вони не відвернулися від гріхів дому Єровоама, який змусив Ізраїль грішити; вони й далі грішили. Стовп Ашери стояв, як стояв у Самарії.
7 Від війська Єгоагаза не лишилося нічого, крім п’ятдесяти вершників, десяти колісниць та десяти тисяч піхоти, бо всіх винищив арамійський цар, перетворивши їх немовби на порох, що вітер здіймає на току.
8 А щодо інших подій за часів Єгоагаза та всього, що він зробив і чого досягнув, то все це описано в книзі Хронік Царів Ізраїлю. 9 Єгоагаз спочив зі своїми батьками і був похований в Самарії. Царювати після нього почав його син Єгоаш.
Єгоаш, цар ізраїльський
10 На тридцять сьомий рік правління Йоаша, юдейського царя, Єгоаш, син Єгогаза став царем Ізраїлю в Самарії. Правив він протягом шістнадцяти років. 11 Зле він чинив в очах Господніх і не відвернувся від усіх гріхів Єровоама, сина Невата, які змушував коїти й Ізраїль. Ось так він усе грішив і грішив.
12 А щодо інших подій за часів царювання Єгоаша, всього, що він звершив, усіх його досягнень, включаючи війну проти Амазії, царя Юдеї, то все це описано в книзі Хронік Царів Ізраїлю. 13 Єгоаш упокоївся зі своїми батьками, а після нього престол посів Єровоам. Єгоаша захоронили в Самарії поруч з ізраїльськими царями.
14 Еліша на той час страждав від хвороби, від якої й помер. Перед його смертю, Єгоаш, ізраїльський цар, прийшов попрощатися з ним і почав оплакувати його: «Батьку мій! Батечку мій! Колісниці й вершники Ізраїлю вже близько![ag]»
15 Еліша сказав: «Візьми лук та ще кілька стріл»,—він так і зробив. 16 «Візьми лук у руки»,—сказав Еліша царю Ізраїлю. Коли той взяв його, Еліша поклав свої руки на цареві. 17 «Відчини східне вікно»,—сказав він, і той відчинив його. «Стріляй»,—наказав Еліша, і той вистрілив. «Господня стріла перемоги, стріла перемоги над Арамом!—Мовив Еліша.—Ти геть знищиш арамійців біля Афека».
18 Потім він сказав: «Візьми стріли»,—і цар взяв їх. Еліша йому наказав: «Бий в землю». Той тричі ударив і зупинився.
19 Розгнівався Божий чоловік на нього і сказав: «Ти мусив ударити об землю п’ять або й шість разів, тоді ти б тоді розгромив Арам і повністю зруйнував його. А тепер ти завдаси йому поразки лише тричі».
20 Еліша помер, і його поховали. Щовесни повадилися моавійці спустошувати країну. 21 Якось кілька ізраїльтян ховали чоловіка, аж раптом побачили зграю розбійників. Вони і вкинули тіло мерця в гробницю Еліші. Коли труп торкнувся кісток Еліші, він ожив і зіп’явся на ноги.
22 Газаел, арамійський цар, гнобив Ізраїль упродовж правління Єгоагаза. 23 Але Господь був милостивий до них і співчував їм, проявляв про них турботу, адже Він уклав Заповіт з Авраамом, Ісааком та Яковом. До цього дня Він не мав бажання знищити їх або відлучити від Своєї присутності.
24 Газаел, арамійський цар, помер, і після нього почав правити його син Бен-Гадад. 25 На той час Єгоаш, син Єгоагаза, відбив у Бен-Гадада, сина Газаела, ті міста, які арамієць відібрав собі у битві з його батьком Єгогазом. Тричі Єгоаш завдавав йому поразки. Ось так він повернув ізраїльські міста.
Амазія, цар Юдеї
14 На другий рік правління Єгоаша, сина Єгоагаза, царя Ізраїлю, правити почав Амазія, син Йоаша, цар Юдеї. 2 Йому сповнилося двадцять п’ять років, коли він став царем, і правив він у Єрусалимі протягом двадцяти дев’яти років. Його матір звали Єгоаддін і була вона родом з Єрусалима. 3 Він робив те, що було правильне в Господніх очах, але не так, як його пращура Давида. У всьому він брав приклад з батька Йоаша. 4 Однак узвишшя не було знесено; люди й далі приносили там жертви й спалювали запашне куріння.
5 Зміцнивши свою владу, Амазія стратив тих вельмож, які вбили його батька-царя. 6 Але він не повбивав їхніх синів, бо діяв згідно з тим, що записано в книзі Закону Мойсея, де Господь наказав: «Батьків не слід вбивати за провини дітей і дітей не можна вбивати за вчинки батьків, бо кожен має прийняти смерть за свої власні гріхи»[ah].
7 Це він завдав поразки десяти тисячам едомійців у Солоній долині й захопив у битві Селу, назвавши її Йоктеел, що й досі носить це ім’я.
8 Тоді Амазія послав гінців до Єгоаша, сина Єгоагаза, царя Ізраїлю, який доводився сином Єгу, з таким викликом: «Приходь, поміряємося силами сам-на-сам». 9 Але Єгоаш, цар ізраїльський так відповів Амазії, царю юдейському: «Чортополох ливанський надіслав листа кедру ливанському: „Віддай свою дочку заміж за мого сина”. Потім пробігав дикий ливанський звір й розтоптав чортополох. 10 Ти справді переміг Едом і набундючився. Слава твоїй перемозі, але залишайся вдома! Навіщо шукати собі клопоту, це тільки призведе до твого падіння, а також падіння Юдеї?»
11 Однак, Амазія не послухався, тож довелося Єгоашу, ізраїльському царю, напасти на нього. Він зустрівся віч-на-віч[ai] з Амазією, юдейським царем, в Бет-Шемеші, що в Юдеї. 12 Ізраїльтяни розбили юдеїв, і ті розбіглися по своїх домівках. 13 Ізраїльський цар Єгоаш захопив у полон Амазію, юдейського царя, сина Йоаша, який доводився сином Агазії, в Бет-Шемеші. Тоді Єгоаш пішов на Єрусалим і зруйнував єрусалимську стіну від Ефраїмової брами до Кутньої брами, яка була чотириста ліктів[aj] завдовжки.
14 Він забрав усе золото й срібло та всі речі, знайдені у храмі Господньому та в скарбницях царського палацу, та разом з кількома заручниками він повернувся до Самарії.
15 А щодо інших подій за часів правління Єгоаша, чим він займався й чого досягнув, щодо війни проти Амазії, юдейського царя, то все це описано в книзі Хронік Царів Ізраїлю.
16 Єгоаш спочив зі своїми батьками, похованими в Самарії разом з ізраїльськими царями. А царем після нього став його син Єровоам.
17 Юдейський цар Амазія, син Йоаша, прожив ще п’ятнадцять років після смерті Єгоаша, сина Єгоагаза, царя ізраїльського. 18 Щодо інших подій за часів правління Амазії, то все це описано в книзі Хронік Царів Юдеї.
19 Деякі люди сплели змову проти Амазії в Єрусалимі. Тож він утік до Лахиша, але слідом за ним до того міста послали людей, які там його вбили. 20 Його на конях привезли до Єрусалима, де він був похований коло своїх батьків у Давидовому місті.
21 Потім усі юдейці взяли собі за царя шістнадцятирічного Азарію замість його батька Амазії. 22 Це Азарія відбудував Елат і повернув Юдеї, коли Амазія спочив зі своїми батьками.
Єровоам Другий, цар Ізраїлю
23 На п’ятнадцятий рік правління Амазії, юдейського царя, сина Йоаша, цар Ізраїлю Єровоам, син Єгоаша, почав царювати в Самарії і правив протягом сорока одного року. 24 Він чинив зле в Господніх очах і не відвернувся від жодного з Єровоамових, сина Невата, гріхів, які він змушував коїти й весь Ізраїль. 25 Це він поновив кордони Ізраїлю від Лебо-Гамата до Мертвого моря, як і обіцяв Господь, Бог Ізраїлю, Який розповів це через Свого слугу Йону, сина Аміттая, пророка з Ґат-Хефера.
26 Господь побачив, як страждали всі в Ізраїлі: і вільний, і раб. Нікому було їм допомогти. 27 А оскільки Господь не сказав, що викреслить назву «Ізраїль» з-під небес, то Він і врятував їх рукою Єровоама, сина Єгоаша.
28 А щодо інших подій за часів правління Єровоама, всього, що він зробив, усіх його військових подвигів, серед яких було й те, що він повернув Ізраїлю Дамаск та Гамат, що належали Юдеї, то всі вони описані в книзі Хронік Царів Ізраїлю.
29 Єровоам спочив зі своїми батьками, царями Ізраїлю. А після нього правити почав Захарія, його син.
Азарія, цар юдейський
15 На двадцять сьомий рік правління царя Ізраїлю Єровоама в Юдеї почав царювати Азарія, син Амазії, царя юдейського. 2 Йому було шістнадцять років, коли він став царем, і правив він у Єрусалимі протягом п’ятдесяти двох років. Його матір звали Єколія, родом вона була з Єрусалима. 3 Уззія чинив так, як було праведно в очах Господа, як і його батько Амазія. 4 Однак узвишшя не знесли, і люди й далі приносили там жертви й спалювали запашне куріння.
5 Господь наслав на царя проказу і був він хворий на проказу аж до самої смерті. Він жив в окремому будинку, а Йотам, царський син, відповідав за палац й правив народом тієї землі.
6 А щодо інших подій за часів царювання Азарії та всього, чим він займався, то все це описано в книзі Хронік Царів Юдеї.
7 Азарія спочив зі своїми батьками і був похований коло своїх батьків у Давидовому місті. Йотам, його син, став царем після нього.
Захарія, цар ізраїльський
8 На тридцять восьмому році правління царя Юдеї Азарії царем Ізраїлю в Самарії став Захарія, син Єровоама. А правив він протягом шести місяців. 9 В очах Господніх він чинив зле, як і його предки. Він не відвернувся від Єровоамових, сина Невата, гріхів, які змусив коїти й Ізраїль.
10 Шаллум, син Явеша, намислив змову проти Захарії. Він кинувся на нього в Івлеамі[ak], вбив його й узявся царювати замість нього. 11 Про інші події тих часів, коли правив Захарія, написано в книзі Хронік Царів Ізраїлю. 12 Ось і сповнилось Господнє слово, звернене до Єгу: «Твої нащадки сидітимуть на ізраїльському троні аж по четверте покоління».
Шаллум, цар ізраїльський
13 Шаллум, син Явеша, став царем на тридцять дев’ятому році правління царя Юдеї Уззії. Всього один місяць він царював у Самарії. 14 Якраз тоді Менагем, син Ґаді, підійшов до Самарії з Тирці. Він напав на Шаллума, сина Явеша, в Самарії, убив його й почав правити замість нього.
15 Усі інші події часів Шаллума та його змова, усе це описано в книзі Хронік Царів Ізраїлю.
16 Тоді Менагем, вирушивши з Тирци, напав на Тифсу, не пощадив нікого ні в місті, ні на околицях, адже люди відмовилися відчинити браму. Ось він і винищив Тифсу, а всім вагітним порозтинав мечами лона.
Менагем, цар Ізраїлю
17 На тридцять дев’ятому році правління Азарії, царя Юдеї, син Ґаді, Менагем став царем Ізраїлю. І правив він у Самарії протягом десяти років. 18 Він чинив зле в очах Господа. За все своє правління він таки не відвернувся від гріхів Єровоама, сина Невата, які він змусив коїти й Ізраїль.
19 Саме тоді вдерся ассирійський цар Пул і Менагем віддав йому тисячу талантів[al] срібла, щоб заручитися його підтримкою і зміцнити свою владу в царстві. 20 Менагем зібрав ці гроші з Ізраїлю. Кожен заможний чоловік мав здати п’ятдесят шекелів[am] срібла, щоб розрахуватися з ассирійським царем. Так ассирійський цар відступився й більше не топтався по землях.
21 А щодо решти подій за часів правління Менагема, всього, чим він займався, усе це описано в книзі Хронік Царів Ізраїлю. 22 Менагем спочив зі своїми батьками, і на зміну йому прийшов його син Пекагія.
Пекагія, цар Ізраїлю
23 На п’ятдесятому році правління Азарії, юдейського царя, в Самарії царем Ізраїлю став Пекагія, син Менагема. Він правив протягом двох років. 24 Пекагія чинив зле в очах Господніх. Він не відвернувся від гріхів Єровоама, сина Невата, які змусив коїти й Ізраїль. 25 Один з наближених Пекагії, вельможа на ймення Пека, син Ремалії, сплів змову проти нього. Зібравши п’ятдесят ґілеадців, він з їхньою допомогою вчинив збройний напад на Пекагію разом з Арґовом та Аріє[an] в одній з кімнат царського дому, що добре охоронялася. Ось так Пека, вбивши Пекагію, став царем.
26 Про інші події за часів правління Пекагія та всі його справи описані в книзі Хронік Царів Ізраїлю.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International