Bible in 90 Days
19 У день мого нещастя навалилися вороги,
але Господь мені підтримку дарував.
20 Мене Він виніс на простори неозорі,
Він врятував мене, бо вподобав.
21 За праведність Господь мені воздасть,
мене Він вподобав, бо руки мої чисті.
22 Тому що я з путі Господнього не збочив.
Я не вчинив того, що є лихим в очах Бога.
23 Усі Його закони—переді мною;
від заповітів Господа не відвернувся я.
24 Не маю я провини перед Ним.
Тримався від гріхів подалі.
25 Мене за праведність Господь винагородив,
воздав за чистоту в Його очах.
26 На вірність вірністю відповідаєш,
являєш Ти певним цнотливість Свою.
27 Являєш чистим чистоту Свою,
із крутіями Ти обходишся підступно.
28 Сумирного врятуєш Ти,
Ти поглядом Своїм упертого пригнеш.
29 Світильник мій, о мій Господь;
Коли я в темряві, мене освітлює Господь.
30 З Твоєю поміччю на військо можу йти,
із Богом я мури здолати можу.
31 Путь Божий—досконалий,
Господнє слово—непогрішне,
Він—щит для тих, хто в Нього порятунку просить.
32 То хто ж є Бог, якщо не Сам Господь?
Хто Скеля непорушна, як не Бог наш?
33 Це Бог мене озброїв міццю,
мої шляхи цнотливими Він робить.
34 Прудкими зробить мої ноги, як в оленя,
дасть силу втриматись на висоті.
35 До бою руки Він мої навчає,
що бронзового лука я зігнути зможу.
36 Щит переміг своїх Ти дав мені;
з Твоєю допомогою я став великим.
37 Торуєш шлях широкий Ти мені,
щоб не спіткнувся я в дорозі.
38 Я мчав за ворогами, їх давив,
не повертався, доки їх не знищив.
39 Ущент розбив я ворогів,
їм не підвестися уже ніколи,
вони попадали до моїх ніг.
40 Щоб битися міг я, силу дарував Ти.
Упасти недругам до ніг моїх звелів.
41 Ти змусив ворогів п’ятами накивати,
і показати спини,
я знищив супротивників лихих.
42 На допомогу кликали вони, та марно,
спасіння не було, Господь їм не відповів.
43 На порох придорожній їх стираю,
на місиво доріг поколотив, стоптав їх.
44 Ти врятував мене від заколотників моїх,
зберіг мене для керівництва племенами.
Незнаний досі люд мені на службу передав.
45 Уже й чужинці б’ють чолом, плазують,
лиш слово долетить до них моє,
відразу ж і готові підкоритись.
46 Від переляку серце в них у п’яти скаче,
з твердинь своїх, тремтячі, вибігають.
47 Господь живий! Хвала і шана моїй Скелі!
Славімо Бога, Скелю і мого Рятівника!
48 Він—Бог, Який за мене мстить,
Який народи упокорює для мене,
49 Який мене від ворогів рятує.
Над супротивниками Ти мене підніс.
Ти спас мене від кривдників злостивих!
50 Тому хвалу тобі співаю, мій Господи, серед народів,
прославлю в пісні я Твоє ім’я.
51 Царю Він посилає перемоги незабутні,
помазанику[a] доброту Свою нев’янучу дарує.
Давиду та його нащадкам ласку на віки дає!»
Давидові останні слова
23 Ось останні слова Давида:
«Пророцтва Давида, сина Єссея,
якого Бог звеличив,
слово віще помазаника Якового Бога,
ізраїльського пісняра.
2 В мені Господній Дух заговорив,
Його словами мовить мій язик.
3 Бог Ізраїлю говорив, Ізраїлева Скеля мовила мені:
„Коли по справедливості людьми керуєш,
коли вершиш зі страхом перед Богом.
4 Він буде світлом вранішнього сонця
в безхмарній вранішній височині.
Він буде сяйвом, що з’являється після дощу”.
5 Хіба не Бог зробив мій дім[b] великим?
Хіба повічний Заповіт зі мною Він не уклав?
Хіба не закріпив, не убезпечив все у нім?
Невже не дасть мені Він порятунку,
не приведе до виконання всіх моїх бажань?
6 А злих людей відкинуть, наче колючки,
що їх людина не торкається руками.
7 Але торкнувшись того чортополоху,
колючки жалять неначе вістря спися залізного.
Спалити треба їх на місці».
Давидові герої
8 Ось імена могутніх воїнів Давидових: Йошев-Башшевет[c], такемонієць[d], який був найголовнішим із трьох. Він списом убив вісімсот чоловік в одній битві.[e]
9 Наступним був Елеазар, син Додая[f], агогієць, один із трьох могутніх воїнів. Він був разом із Давидом у Пас-Даммимі[g], коли филистимляни збиралися на битву. Коли ізраїльтяни почали відступати, 10 він кинувся в бій і почав рубати филистимлян, доки рука не втомилася й не прилипла до меча. Того дня Господь дарував їм велику перемогу. Війська повернулися до Елеазара, але вже тільки за тим, щоб пограбувати вбитих.
11 Наступний Шамма, син Аґее гарарійського. Коли филистимляни згуртувалися поблизу чечевичного поля, ізраїльські війська втекли з Филистимської землі. 12 Однак Шамма встав серед поля, захистив його й розбив филистимлян. І Господь дарував велику перемогу.
13 У жнивну пору троє командирів тридцяти воїнів пробралися до Давида, який переховувався в печері Адуллам, бо филистимське військо розташувалося в долині Рефаїм[h]. 14 У той час Давид був у фортеці, а филистимські воїни знаходилися у Віфлеємі. 15 Давида мучила спрага, і він сказав: «От якби хтось приніс мені води напитися з Віфлеємської криниці, що біля брами!» 16 Троє героїв прорвали кордон филистимлян, набрали води з Віфлеємської криниці, що біля брами, й принесли Давидові. Але він відмовився пити ту воду і вилив її як пожертву Господу. 17 «Ні, нізащо, Господи, не можу я випити цю воду,—сказав Давид.—Хіба це не кров тих людей, що ризикували своїм життям, аби принести її?» Отож Давид нізащо не погодився випити ту воду. Ось такі були подвиги цих трьох героїв.
Інші хоробрі воїни
18 Авішай, брат Йоава, сина Зеруї, був командиром трійок. Він зі списом вийшов проти трьохсот чоловік і вбив їх. Тож ім’я його стало таким же славетним, як імена тих трьох героїв. 19 Авішая шанували більше, ніж тих трьох, адже він став їхнім командиром, хоч він і не належав до них.
20 Беная, син Єгояди з Кавзеела, був хоробрим воїном, який здійснив багато видатних подвигів. Він убив двох найкращих моавських воїнів, а ще одного сніжного дня він спустився в яму і забив там лева. 21 Він також убив велетня-єгиптянина. Хоч в руках у єгиптянина був спис, Беная виступив проти нього лише з дубцем. Беная вихопив списа з рук єгиптянина і вбив того його ж списом. 22 Беная, син Єгояди, зробив багато подібних подвигів і став славетним, як і ті три герої. 23 Його шанували більше, ніж будь-кого з тридцяти воїнів особливих підрозділів, але до трійці він все ж таки не входив.: Давид призначив його командиром своїх охоронців.
Тридцять героїв
24 Серед Давидових тридцяти воїнів особливих підрозділів були:
Асагел, брат Йоава;
Елханан, син Додая з Віфлеєма;
25 Шамма хародський,
Еліка, теж із Харода;
26 Гелез-палтієць;
Іра, син Іккеша з Текоа;
27 Авіезер з Анатота;
Мевуннай-хушієць;
28 Залмон-агоієць;
Магарай-нетофатієць;
29 Гелед, син Баани-нетофатійця;
Іттай, син Ривая з Ґівеа Веніаминового;
30 Беная-піратонець; Хіддай з яруг Ґааша;
31 Аві-Албон-арбатієць, Азмавет-баргумієць,
32 Еліава-шаалвонієць, із синів Яшена; Йонатан, 33 син Шамми гарарійського;
Агіам, син Шарара гарарійського;
34 Еліфелет, син Агасбая-маакійця;
Еліам, син Агітофела-ґілонійця;
35 Хезро-кармелієць;
Паарай-арвієць;
36 Іґал, син Натана з Зови, Вані ґадійський[i];
37 Зелек-аммонієць;
Нагарай-бееротець, зброєносець Йоава, сина Зеруї;
38 Іра-ітрієць; Ґарев-ітрієць;
39 та Урія-хиттит.
Усього було тридцять сім сміливців.
Давид обліковує військо
24 Знову запалився Господній гнів на Ізраїль і запалив Давида проти ізраїльтян, намовляючи: «Іди й перелічи Ізраїль та Юдею».
2 Цар сказав Йоаву та командирам його війська: «Обійди всі племена Ізраїлю від Дана до Беершеби[j] й перелічи воїнів, аби я знав, скільки їх».
3 Та Йоав відповів царю: «Хай Господь твій Бог помножить народ твій у сотню разів і нехай очі мого володаря царя побачать це. Але, о царю, мій володарю, навіщо бажаєш ти зробити це?»
4 Однак слово царя переважило слова Йоава й військових командирів; вони залишили царя й подалися рахувати людей у війську ізраїльському.
5 Перейшовши через Йордан, вони розташувалися біля Ароера, на південь від міста, у вузькій ущелині, а потім перейшли Ґад у напрямку до Язера. 6 Вони попрямували в Ґілеад, в землі Тахтим-Годші, тоді до Дан-Яана і навколо нього до Сидона. 7 Звідти пройшли до фортеці Тир, побували в усіх містах хивійців та ханаанців. Наприкінці завітали до Беершеби в юдейському Неґеві.
8 Обійшовши усі землі, вони через дев’ять місяців і двадцять днів повернулися в Єрусалим.
9 Йоав доповів царю, скільки вони нарахували воїнів. В Ізраїлі налічувалося вісімсот тисяч здорових мужів, які були здатні тримати меч, а в Юдеї—п’ятсот тисяч чоловік.
Господь карає Давида
10 Давид відчув себе винним після того, як він порахував воїнів. Він сказав Господу: «Я вчинив великий гріх, зробивши це. Благаю Тебе, Господи, зніми цей гріх з Твого слуги, бо я зробив величезну дурницю».
11 Наступного ранку, коли Давид іще не підвівся з ліжка, пророку Ґаду, Давидовому ясновидцю, було Господнє слово: 12 «Піди й розкажи Давидові про те, що говорить Господь: „Я даю тобі на вибір три покарання. Вибери одне із них, і Я саме так з тобою і вчиню”».
13 Ґад пішов до Давида і сказав йому: «Ось тобі на вибір три покарання: або нехай звалиться на тебе голод на цілих три роки[k], або будеш три місяці тікати від ворогів, які тебе переслідуватимуть, або матимеш три дні мору в своєму краї. Обміркуй і виріши, що я маю відповісти Тому, Хто мене послав».
14 Давид сказав Ґаду: «Я у великій печалі. Нехай Господь мене покарає, бо милість Його величезна, але не дай мені потрапити до людських рук».
15 Отож Господь наслав моровицю на Ізраїль з ранку й до кінця призначеного часу. І померло сімдесят тисяч людей від Дана до Беершеби. 16 Коли Ангел простягнув руку, щоб знищити Єрусалим, Господь зажурився тією бідою і промовив до Ангела, який губив народ: «Досить, прибери руку!» Ангел Господній якраз тоді був біля току євусита[l] Арауни[m].
Давид купує Араунів тік
17 Коли Давид побачив, як Ангел губить людей, він звернувся до Господа: «Це я згрішив, це мій переступ. Люди ж бо як овечки. Що вони зробили? Нехай упаде Твоя рука на мене й мою родину».
18 Того ж дня прийшов до Давида Ґад і сказав йому: «Піднімися й зведи вівтар Господу на току євусита Арауни».
19 Тож Давид зробив так, як йому наказав Господь через Ґада. 20 Коли Арауна поглянув і побачив царя з обслугою, він вийшов і вклонився Давиду до самої землі. 21 Арауна спитав: «Чому мій володар-цар прийшов до свого слуги?» «Щоб купити твій тік,—відповів Давид,—та збудувати вівтар для Господа, аби жахлива моровиця відступилася від людей».
22 Арауна сказав Давиду: «Нехай мій володар-цар робить усе, що вважає за потрібне, нехай принесе жертву. Ось воли для жертви всеспалення, а ось все дерев’яне знаряддя для вогнища. 23 О царю, все це віддає Арауна царю». Потім Арауна додав: «Нехай Господь твій Бог прийме тебе».
24 Але цар відповів Арауні: «Ні-ні, я мушу тобі заплатити. Я не принесу Господу моєму Богу жертви всеспалення, які мені нічого не коштують». І купив Давид тік, волів, заплативши за все п’ятдесят шекелів[n] срібла.
25 Давид збудував там вівтар Господу й приніс жертви всеспалення та мирні жертви. Господь зглянувся на молитви за край, і припинилася моровиця в Ізраїлі.
Адонія прагне стати царем
1 Коли цар Давид постарів, він ніяк не міг зігрітися, навіть коли його вкривали ковдрами. 2 Тож слуги сказали йому: «Давайте ми знайдемо цнотливу дівчину, яка буде навідуватися до царя й піклуватися про нього. Вона лягатиме поруч із ним, щоб наш цар міг зігрітися».
3 І вони шукали по всьому Ізраїлю вродливу дівчину, знайшли шунамитянку Авішаґ і привели її до царя. 4 Дівчина була дуже вродлива. Вона піклувалася про царя, прислужувала йому, але цар не спізнав її.
5 Аж ось Адонія, мати якого була Хаґґіт, набундючившись, сказав: «Я буду царем». Він підготував колісниці, коней та п’ятдесят чоловік, щоб бігли поперед нього. 6 Його батько, цар Давид, ніколи не виправляв його, ніколи не питав: «Чому ти так поводишся?» Адонія був також дуже вродливим. Він народився одразу після Авесалома.
7 Адонія радився з Йоавом, сином Зеруї, та зі священиком Авіатаром, і вони підтримували його. 8 Але священик Задок, Беная, син Єгояди, пророк Натан, Шимей і Рей та охоронці Давида[o] не приєдналися до Адонії.
9 Тоді Адонія приніс у жертву овець, крупну худобу та вгодованих телят на камені Зогелет поблизу Ен-Роґеля[p]. Він запросив усіх своїх братів, синів царя та всіх царських вельмож Юдеї, 10 але не запросив ні пророка Натана, ні Беная, ні охоронців, ні свого брата Соломона.
Батшеба і Натан говорять з Давидом
11 Тоді Натан спитав Батшебу, матір Соломона: «Ти чула, що Адонія, син Хаґґіт, став царем, а наш володар Давид не знає про це? 12 То дозволь мені дати тобі пораду, як врятувати тобі своє життя і життя твого сина Соломона. 13 Піди до царя Давида і скажи йому: „Мій володарю-царю, чи ти не обіцяв мені, своїй слузі: „Звісно, Соломон, твій син, стане царем після мене й сидітиме на моєму троні?” Чому ж тоді Адонія став царем? 14 І коли розмовлятимеш із царем, я зайду й підтверджу те, що ти скажеш”».
15 Тож Батшеба пішла провідати старого царя до його кімнати, де шунамитянка Авішаґ піклувалася про нього. 16 Батшеба низько вклонилась і впала на коліна перед царем.
«Що тобі треба?»—запитав цар.
17 Вона сказала: «Володарю мій, ти сам обіцяв мені, своїй слузі, перед Господом Твоїм Богом: „Соломон, твій син, стане царем після мене, і сидітиме на моєму троні”. 18 Але зараз Адонія став царем, і ти, мій володарю-царю, не знаєш про це. 19 Він приніс у жертву багато волів, відгодованих телят і баранів і запросив усіх царських синів, священика Авіатара, командуючого Йоава, але не запросив твого відданого сина Соломона. 20 Мій володарю-царю, очі Ізраїлю звернені до тебе, щоб дізнатися від тебе, хто сидітиме на царському троні після тебе. 21 Інакше, як тільки мій володар-цар спочине зі своїми батьками, зі мною та моїм сином Соломоном вчинять, як із злодіями».
22 Поки вона розмовляла з царем, прибув пророк Натан. 23 Цареві сказали: «Пророк Натан тут». Тож він представ перед царем і низько вклонився.
24 Натан сказав: «Мій володарю-царю, ти проголошував, що Адонія стане царем після тебе і сидітиме на твоєму троні? 25 Сьогодні він зійшов і приніс у жертву багато волів, відгодованих телят і баранів. Він запросив усіх царських синів, командуючого і священика Авіатара. Зараз вони їдять і п’ють із ним і проголошують: „Хай живе цар Адонія!” 26 Але я, твій слуга, і священик Задок, і Беная, син Єгояди, і твій слуга Соломон не запрошені. 27 Чи вчинив ти так, не повідомивши своєму слузі, хто сидітиме на троні після тебе?»
Давид робить Соломона царем
28 Тоді цар Давид сказав: «Покличте Батшебу». Тож вона явилася перед царем.
29 І цар пообіцяв: «Воістину, як істинне й те, що Господь живий, Який рятував мене від усіх незгод, 30 сьогодні я виконаю те, в чому поклявся тобі Господом Богом Ізраїлю: Соломон, твій син, стане царем після мене і сидітиме на моєму троні, на моєму місці».
31 Тоді Батшеба вклонилася низько долілиць, впала на коліна перед царем, кажучи: «Нехай мій володар, цар Давид, живе вічно!»
32 Цар Давид сказав: «Покличте священика Задока, пророка Натана і Бенаю, сина Єгояди». Коли вони стали перед царем, 33 він сказав їм: «Візьміть слуг свого володаря, посадіть мого сина Соломона на мого власного мула й відвезіть його до Ґіхона[q]. 34 А там нехай священик Задок і пророк Натан помажуть і проголосять його царем Ізраїлю. Сурміть і вигукуйте: „Хай живе цар Соломон!” 35 Тоді піднімайтеся з ним, він повинен прийти та сісти на троні і царювати замість мене. Я призначив його правителем Ізраїлю та Юдеї».
36 Беная, син Єгояди, відповів цареві: «Амінь! Нехай Господь, Бог мого володаря царя, так само проголосить це. 37 Раз Господь був з моїм володарем царем, нехай він буде з Соломоном, щоб звеличити його трон навіть понад трон мого володаря, царя Давида!»
38 Тож священик Задок, пророк Натан, Беная, син Єгояди, керетійці й пелетійці спустились і посадили Соломона на мула царя Давида і супроводжували його до Ґіхона. 39 Священик Задок узяв ріг мирра зі священного намету, помазав і проголосив Соломона царем. Тоді вони засурмили, і всі люди загукали: «Хай живе цар Соломон!» 40 І всі люди піднялися за ним, грали на флейтах і раділи так, що вся земля тремтіла від того галасу.
41 Адонія й усі гості, що були в нього, почули те, бо вони якраз закінчували своє свято. Почувши звуки сурм, Йоав спитав: «Що означає цей гамір у місті?»
42 Він іще не договорив, як прибув Йонатан, син священика Авіатара. Адонія сказав: «Заходь, така гідна людина[r], як ти, повинна принести добру звістку».
43 «Зовсім ні!—Відповів Йонатан.—Наш володар цар Давид зробив царем Соломона. 44 Цар послав з ним священика Задока, пророка Натана, Бенаю, сина Єгояди, керетійців та пелетійців, і вони посадили Соломона на царського мула, 45 а священик Задок і пророк Натан помазали Соломона й проголосили його царем на Ґіхоні. Звідти вони піднялися з радісними вигуками до міста, і місто почало радіти разом з ними. Саме цей гамір ви чуєте. 46 Більше того, Соломон зайняв своє місце на царському троні. 47 А ще царські урядовці прийшли привітати нашого володаря, царя Давида, кажучи: „Нехай твій Бог зробить ім’я Соломона ще знаменитішим, ніж твоє, а трон його величнішим за твій!” І цар шанобливо вклонився на своєму ліжкові 48 й сказав: „Нехай славиться Господь Бог Ізраїлю, Який дозволив моїм очам бачити мого наступника, що сидить на моєму троні сьогодні!”»
49 Тут усі гості Адонії злякалися, повскакували й порозбігалися. 50 Але Адонія, боячись Соломона, пішов і вхопився за роги жертовника[s]. 51 Тоді Соломону сказали: «Адонія боїться царя Соломона і вхопився за роги жертовника». Він сказав: «Нехай цар Соломон заприсягнеться мені сьогодні, що не скарає мечем свого слугу».
52 Соломон відповів: «Якщо він поведеться як чоловік з гідністю, жодної волосини не впаде з його голови, але якщо в ньому знайдеться зло, він помре». 53 Тоді цар Соломон відправив людей, і вони забрали Адонію від жертовника. Адонія підійшов і вклонився царю Соломону, і Соломон сказав: «Іди собі додому».
Заповіт Давида Соломонові
2 Коли прийшов час Давидові помирати, він залишив заповіт своєму сину Соломону. 2 «Я скоро піду шляхом, яким іде весь світ,—сказав він.—Тож будь міцним, покажи себе справжнім чоловіком. 3 Зважай на настанови Господа твого Бога: іди Його дорогою і дотримуйся Його вказівок і наказів, Його законів та вимог, як написано в Законі Мойсеєвому, щоб міг ти досягти успіху в усьому, хоч би що робив, і всюди, хоч би куди пішов, 4 щоб Господь міг виконати дану мені обіцянку. Ось що обіцяв Господь: „Якщо твої нащадки зважатимуть на те, як жити, якщо вони віддано йтимуть переді Мною з усім серцем і всією душею, вони завжди сидітимуть на троні Ізраїлю”.
5 Зараз ти сам знаєш, що зробив Йоав, син Зеруї, зі мною, а також з двома командуючими ізраїльського війська: Авнером, сином Нера, і Амазою, сином Єтера. Він убив їх, проливши їхню кров у мирний час, як у битві. І цією кров’ю забруднив свій пасок і сандалі на ногах. 6 Зроби як вважаєш за потрібне, але відніми у нього життя, не давши його голові посивіти.
7 Будь милостивий до синів Барциллая з Ґілеада і дозволь їм бути одними з тих, хто їсть за твоїм столом. Вони були на моєму боці, коли я втікав від твого брата Авесалома.
8 І пам’ятай що, при тобі є Шимей, син Ґери, з коліна Веніаминового, з Багурима, який прокляв мене страшним прокляттям того дня, коли я йшов до Маганаїма. Коли він зустрів мене при Йордані, я заприсягнувся йому Господом: „Я не страчу тебе мечем”. 9 Та зараз не вважай його невинним. Ти чоловік мудрий, ти знатимеш, що з ним робити. Зведи його сиву голову в Шеол у крові».
10 Тоді Давид відійшов спочивати зі своїми батьками й був похований у місті Давидовім. 11 Він царював сорок років в Ізраїлі: сім років у Хевроні й тридцять три в Єрусалимі.
Соломон зміцнює владу
12 Тож Соломон сів на трон свого батька Давида і надійно зміцнив свою владу.
13 Тоді Адонія, син Хаґґіта, прийшов до Батшеби, матері Соломона. Батшеба спитала його: «Ти прийшов з миром?»
Він відповів: «Так, з миром». 14 Тоді додав: «Я маю тобі щось сказати». Вона промовила: «Можеш говорити».
15 «Як знаєш,—сказав він,—царство було моїм. Весь Ізраїль дивився на мене як на свого царя. Але все змінилося, і царство перейшло до мого брата, оскільки воно судилося йому Господом. 16 Зараз я маю єдине прохання до тебе. Не відмов мені». Вона промовила: «Можеш просити».
17 Тож він повів далі: «Будь ласка, попроси царя Соломона віддати за мене шунамитянку Авішаґ. Він не відмовить тобі».
18 «Гаразд,—відповіла Батшеба,—я поговорю з царем про тебе».
19 Коли Батшеба прийшла до царя Соломона, щоб поговорити з ним про Адонію, цар підвівся їй назустріч, низько вклонився й сів на трон. Принесли трон для матері царя, і вона сіла по праву руку від нього.
20 «Я маю одне дрібне прохання до тебе,—сказала вона,—не відмов мені». Цар відповів: «Тож проси, мамо моя, я не відмовлю тобі».
21 То вона сказала: «Нехай шунамитянка Авішаґ стане дружиною твого брата Адонії».
22 Цар Соломон відповів матері: «Чому ти просиш шунамитянку Авішаґ для Адонії? Ти можеш так само попросити для нього царство, зрештою він мій старший брат, для нього та для священика Авіатара і Йоава, сина Зеруї!»
23 Тоді цар Соломон заприсягнувся Господом: «Нехай Бог вчинить зі мною так і навіть гірше, якщо Адонія не заплатить життям за це прохання! 24 А тепер, так само певно, як і те, що Господь живий, Той, Який всадовив мене в безпеці на трон батька мого Давида, і, як обіцяв, заснував династію для мене, клянуся у тому, що Адонія сьогодні помре!» 25 Отож, цар Соломон дав наказ Бенаї, сину Єгояди, і той вбив Адонію.
26 Священику Авіатару цар сказав: «Повертайся на свої поля в Анатоті. Ти заслуговуєш на смерть, але я не вб’ю тебе зараз, оскільки ти ніс ковчег Господа Бога перед моїм батьком Давидом і ділив з ним усі труднощі». 27 Так Соломон вигнав Авіатара зі священицтва Господнього, виконуючи слова Господа, сказані в Шило про оселю Елі.
28 Коли новина дійшла до Йоава, який був у змові з Адонією, але не Авесаломом[t], він утік у намет Господній і вхопився за роги жертовника[u]. 29 Царю Соломону сказали, що Йоав утік у намет Господній і зараз стоїть біля жертовника. Соломон наказав Бенаї, сину Єгояди: «Йди забий його!»
30 Тоді Беная ввійшов у намет Господній і сказав Йоаву: «Цар наказав: „Виходь!”» Але той відповів: «Ні, я помру тут». Беная доповів цареві: «Ось як Йоав відповів мені».
31 І цар наказав Бенаї: «Роби, як він каже. Убий і поховай його, і тим змиєш з мене та роду мого батька невинну кров, яку пролив Йоав. 32 Господь відплатить йому за кров, яку він пролив. Мій батько Давид не знав, що він напав на двох чоловіків і вбив їх мечем. Обидва вони: Авнер, син Нера, командуючий ізраїльським військом та Амаза, син Єтера, командуючий юдейським військом, були кращими й справедливішими від нього. 33 Нехай провина за їхню кров назавжди ляже на голову Йоава та його нащадків. А в Давида та його нащадків, його роду та його трону нехай назавжди буде мир Господній».
34 Тож Беная, син Єгояди, пішов, ударив Йоава і вбив його. Він був похований у своїй власній землі[v] в пустелі. 35 Цар призначив Бенаю, сина Єгояди, керувати військом замість Йоава й замінив Авіатара священиком Задоком.
36 Тоді цар послав по Шимея і сказав йому: «Зведи собі будинок в Єрусалимі й живи там, але нікуди звідти не йди. 37 Того дня, коли підеш і перетнеш долину Кідрон, можеш бути певний, що помреш. Твоя кров буде на тобі».
38 Шимей відповів цареві: «Те що ти кажеш, правильно. Твій слуга робитиме так, як мій володар-цар сказав». І Шимей довго жив у Єрусалимі.
39 Але через три роки двоє рабів Шимея втекли до Ахіша, сина Мааки, царя Ґата, і Шимею сказали: «Твої раби в Ґаті». 40 Тут він осідлав свого віслюка й подався до Ахіша, до Ґата шукати своїх рабів. Так Шимей пішов і привів назад своїх рабів із Ґата.
41 Коли Соломону сказали, що Шимей пішов з Ізраїлю до Ґата й повернувся, 42 цар покликав Шимея і сказав йому: «Чи я не наполягав на тому, щоб ти заприсягнувся Господом, і чи не застерігав я тебе: „Того дня, коли ти підеш кудись звідси, можеш бути певний—ти помреш?” Тоді ти сказав мені: „Те, що ти кажеш справедливо. Я підкорятимуся”. 43 Чому ж ти тоді не дотримався клятви Господу й не підкорився моєму наказу?» 44 Цар також сказав Шимею: «В серці своєму ти знаєш все те зло, яке ти зробив батькові моєму, Давидові. Тепер Господь відплатить тобі за всі твої лихі вчинки. 45 Але цар Соломон буде благословенний, і Давидів трон завжди стоятиме перед Господом».
46 По тому цар дав наказ Бенаї, сину Єгояди, і той пішов, вдарив Шимея і вбив його.
Царство тепер міцно затвердилося в Соломонових руках.
Соломон просить мудрості
3 Соломон уклав союз з фараоном, царем Єгипту, і одружився з його дочкою. Він узяв її до міста Давидового, поки не закінчиться будівництво його палацу й храму Господнього, а також муру навколо Єрусалима. 2 Люди, однак, і досі приносили жертви на узвишшях, оскільки храм іще не був збудований в ім’я Господнє. 3 Соломон виказував свою любов Господу, поводячись згідно з заповітом свого батька Давида, за винятком лише того, що приносив жертви й спалював запашне куріння на узвишшях.
4 Цар пішов до Ґівеона, щоб принести жертву, оскільки це було найважливіше узвишшя, і Соломон приніс у жертву на вівтарі тисячу всеспалень. 5 Уночі в Ґівеоні Соломону явився Господь уві сні, і Бог сказав: «Проси, що хочеш, щоб Я дав тобі».
6 Соломон відповів: «Ти виявив велику милість до Свого слуги, мого батька Давида, оскільки він був Тобі відданий, чесний і справедливий серцем своїм. Ти пішов далі у доброті Своїй до нього й дав йому сина, щоб сьогодні він сидів на троні.
7 Тепер, Господи мій Боже, Ти зробив Свого слугу царем замість мого батька Давида. Але я лише маленька дитина і не знаю, як виконувати свої обов’язки. 8 Твій слуга тут серед народу, обраного Тобою, великого народу, завеликого, щоб його порахувати. 9 Тож дай Своєму слузі проникливе серце, щоб правити Твоїм великим народом і розрізняти добро і зло. Бо хто ж інакше у змозі правити Твоїм великим народом?»
10 Господь був втішений, що Соломон попросив його про це. 11 Тож Господь сказав йому: «Оскільки ти попросив про це, а не про довге життя чи багатство для себе, не просив про смерть своїм ворогам, а просив про вміння розпізнавати й вершити справедливість, 12 Я зроблю те, про що ти просиш. Я дам тобі мудре й проникливе серце, таке, щоб не було нікого, рівного тобі в минулому й нікого рівного тобі в майбутньому. 13 Більше того, Я дам тобі те, про що ти не просив: багатство і шану, тож за життя твоє не буде царів, рівних тобі. 14 А якщо ти йтимеш Моїм шляхом і підкорятимешся Моїм наказам і настановам, як Давид, твій батько, Я дам тобі довге життя».
15 Тоді Соломон прокинувся і зрозумів, що це був сон. Він повернувся до Єрусалима, став перед ковчегом Заповіту Господнього і приніс жертви всеспалення та мирні жертви. По тому влаштував бенкет для всього свого двору.
Мудре правління
16 Якось прийшли до царя дві повії і стали перед ним. 17 Одна з них сказала: «Мій володарю, ця жінка і я живемо в одному будинку. Я народила дитину, коли вона була там зі мною. 18 Через три дні після народження моєї дитини ця жінка також повила. У будинку нікого, крім нас двох, не було.
19 Вночі син цієї жінки помер, бо вона лягла на нього. 20 Тож вона піднялася серед ночі і взяла мого сина від мене, поки я, слуга твоя, спала. Вона поклала його біля своїх грудей, а свого мертвого сина—біля моїх грудей. 21 Наступного ранку я встала, щоб подбати про свого сина, а він мертвий. Але коли я ближче придивилася до нього у вранішньому світлі, то побачила, що це не мій син, якого я народила».
22 Інша жінка сказала: «Ні! Живий—це мій син, а мертвий—твій».
Але перша наполягала: «Ні! Мертвий—це твій, а живий—мій». І так вони сперечалися перед царем.
23 Цар сказав: «Ця каже: „Мій син живий, а твій—мертвий!”—в той час, як інша каже: „Ні! Твій син мертвий, а мій—живий!”»
24 Тоді цар сказав: «Принесіть мені меч». Царю принесли меч. 25 Він тоді наказав: «Розрубайте живу дитину надвоє і дайте одну половину одній жінці, а другу—другій».
26 Та жінка, син якої був живий, сповнилася жалю до нього і сказала цареві: «Будь ласка, володарю мій, віддай їй живу дитину! Не вбивай її!»
Але інша сказала: «Ні я, ні ти не матимемо його. Розділіть його надвоє!»
27 Тоді цар дав наказ: «Віддайте живу дитину першій жінці. Не вбивайте її, вона—її мати».
28 Коли весь Ізраїль почув вирок, який виніс цар, усі сповнилися захвату перед царем, оскільки вони побачили, що він має мудрість від Бога[w] чинити правосуддя.
Соломонові урядовці
4 Тож цар Соломон правив усім Ізраїлем. 2 А це були його старші урядовці:
Азарія, син Задока,—священик,
3 Елігорет і Агіжа, сини Шиші,—писарі,
Єгошафат, син Агілуда, записував події, які трапилися у країні,
4 Беная, син Єгояди,—головнокомандуючий,
Задок і Авіатар—священики,
5 Азарія, син Натана,—на чолі окружних урядовців,
Завуд, син Натана—священик і особистий радник царя,
6 Агішар дбав про палац,
Адонірам, син Авди, був на чолі робочої сили.
7 Соломон мав також дванадцять окружних управлінців над усім Ізраїлем, які постачали провізію для царя та царського дому. Кожен мав забезпечувати царя протягом одного місяця на рік. 8 Ось їхні імена:
Бен-Гур—у горах Ефраїмових;
9 Бен-Декер—у Маказі, Шаалвімі, Бет-Шемеші та Елон-Бетганані;
10 Бен-Гесед—в Аруввоті (йому було підпорядковано всі землі Хефера та Соко);
11 Бен-Авінадав—у Нафат-Дорі[x] (він був одружений з Тафат, дочкою Соломона);
12 Ваана, син Агілуда,—у Таанасі й Меґіддо, і по всьому Бет-Шеану, що поруч із Заретаном нижче Єзреела, від Бет-Шеана до Авель-Мехоли й аж до Йокмеама;
13 Бен-Ґевер—у Рамот-Ґілеаді (йому було доручено поселення Яїра, сина Манассії, у Ґілеаді, а також земля Арґов у Башані й шістдесят великих міст, обнесених стінами, з бронзовими засувами на брамах);
14 Агінадав, син Іддо,—у Маганаїмі;
15 Агімааз—у Нафталі (він одружився з дочкою Соломона Басемат);
16 Ваана, син Хушая,—в Ашері й Алоті;
17 Єгошафат, син Паруа,—в Іссаха́рі;
18 Шимей, син Ели,—у Веніамині;
19 Ґевер, син Урі,—в Ґілеаді (країні Сихона, царя аморійців, і в країні Оґа, царя Башану). Він був єдиним управителем над цим районом.
20 Народ Юдеї та Ізраїлю був таким численним, як пісок на морському узбережжі. Вони їли, вони пили й були щасливі.
Спокійне царювання Соломона
21 Тож Соломон правив царством від ріки Євфрат до землі филистимської, до самих кордонів єгипетських. Ці країни сплачували данину й підкорялися Соломонові протягом усього його життя.
22 Щодня у Соломона на харчування йшло тридцять корів[y] борошна дрібного помолу й шістдесят корів[z] борошна грубого помолу, 23 десять волів відгодованих у стійлі волів, двадцять волів, відгодованих на пасовиськах і сотня овець та козлів, а також олені, газелі, самці косуль та добірна дичина. 24 Бо він царював над усім царством на захід від Ріки, від Тіфси до Ґази, і був мир у всіх кінцях його царства. 25 За життя Соломона Юдея та Ізраїль від Дана до Беершеби, жили в безпеці, кожен чоловік під своєю лозою та фіґовим деревом.
26 Соломон мав чотири тисячі[aa] стаєнь для коней, що возили колісниці, і дванадцять тисяч коней.
27 Окружні урядовці, кожен у свій місяць, поставляли поживу царю Соломону та всім, хто їв за царським столом. Їжі було більше, ніж достатньо для всіх них. 28 Вони також приносили в належне місце ячмінь і солому для коней, що возили колісниці, та для інших коней.
Соломонова мудрість
29 Бог дав Соломонові мудрість і великий розум, і незмірне розуміння всіх речей, таке широке, як пісок на морському узбережжі. 30 Мудрість Соломонова була більшою від мудрості всіх людей Сходу, більше від усієї мудрості Єгипту. 31 Він був мудріший за будь-яку іншу людину, включаючи Етана езрагіта, мудріший за Гемана, Калкола і Дарду, синів Магола. Слава його линула до всіх довколишніх народів.
32 Соломон написав[ab] три тисячі притч, і пісень його нараховують тисячу п’ять. 33 Він змальовував життя рослин від ливанського кедру до іссопу, який росте на стінах. Він також навчав про тварин і птахів, плазунів і риб. 34 Люди всіх народів приходили дослухатися до Соломонової мудрості, послані всіма царями світу, які чули про його мудрість.
Підготовка до будівництва храму
5 Коли Гірам, цар Тира, почув, що Соломона проголошено царем, наступником його батька Давида, він вирядив посланців до Соломона, оскільки завжди підтримував дружні стосунки з Давидом. 2 Соломон надіслав у відповідь послання до Гірама:
3 «Тобі відомо, що через тягар воєн, що тиснув на мого батька Давида з усіх боків, він не міг звести храм в ім’я Господнє, поки Господь не кинув ворогів до ніг його. 4 Але зараз Господь Бог дав мені перепочинок з усіх боків, і немає зараз ні ворогів, ні небезпеки.
5 Тому я збираюся збудувати храм в ім’я Господнє, як Господь наказував моєму батькові Давиду. Він сказав: „Твій син, якого Я посаджу на трон на твоє місце, збудує храм в ім’я Моє”. 6 Тож дай наказ, щоб зрубали для мене кедри Ливану. Мої слуги працюватимуть разом із твоїми, і я заплачу тобі за твоїх людей, хоч яку плату ти б призначив. Ти знаєш, що ми не маємо більш вправних лісорубів[ac], ніж сидоняни».
7 Коли Гірам почув Соломонове послання, він дуже втішився і сказав: «Дякую Господу, благословляю Його сьогодні, бо він дав Давидові мудрого сина, щоб правити цим великим народом».
8 Тож Гірам передав такі слова Соломону:
«Я дістав послання, яке ти надіслав мені, і робитиму все, що тобі потрібно, щоб забезпечувати тебе кедровими та сосновими колодами. 9 Мої люди переправлять їх вниз із Ливану до моря. Потім я сплавлю їх плотами морем до зазначеного тобою місця. Там я розв’яжу їх, і ти зможеш їх забрати. А ти за це забезпечуватимеш харчами мій царський двір».
10 Таким чином Гірам поставляв Соломону необхідні кедрові та соснові колоди, 11 і Соломон дав Гіраму двадцять тисяч корів[ad] пшениці, щоб годувати царський двір, це крім двадцяти тисяч батів[ae] оливи. Соломон рік за роком надсилав усе це Гірамові. 12 Господь дав Соломону мудрість, як Він йому обіцяв. Були мирні стосунки між Гірамом та Соломоном, і обидва вони дійшли згоди.
13 Цар Соломон покликав до себе робітників з усього Ізраїлю—тридцять тисяч чоловік. 14 Він посилав їх до Ливану змінами по десять тисяч на місяць, тож вони проводили один місяць у Ливані й два місяці вдома. Робітників очолював Адонірам. 15 Соломон мав сімдесят тисяч носіїв і вісімдесят тисяч каменярів на горі, 16 а також три тисячі триста десятників, які наглядали за виконанням робіт і керували робітниками. 17 За наказом царя вони взяли з каменоломень великі валуни якісного каменя, щоб зробити фундамент храму з добре обробленого каменя. 18 Теслі Соломона та Гірама і люди Ґевала вирізьбили й підготували деревину й камінь для будівництва храму.
Соломон будує храм
6 Чотириста вісімдесятого року після того, як ізраїльтяни пішли з Єгипту, на четвертому році Соломонового правління Ізраїлем, у місяць Зив, другий місяць, він почав будувати храм Господній.
2 Храм, який цар Соломон збудував Господові, був шістдесят ліктів[af] завдовжки, двадцять завширшки і тридцять[ag] заввишки. 3 Ґанок перед центральною залою храму збільшував храм ушир на двадцять ліктів[ah] і додавав десять ліктів[ai] перед храмом. 4 Він зробив ряд вікон зверху, вузьких ззовні і широких зсередини, що освітлювали хори у храмі. 5 У стінах центральної зали та внутрішнього святилища він збудував приміщення навколо споруди, де містилися бокові кімнати. 6 Нижній поверх був п’ять ліктів[aj] заввишки, середній поверх—шість ліктів[ak] і третій—сім[al]. Він зробив зовнішні балки довкола храму, щоб не тримати їх у стінах храму.
7 При будівництві храму використовувалися камені, обтесані в каменоломні. І навколо храму при його будівництві не чутно було стуку ні молотка, ні долота, ані якого іншого залізного інструмента.
8 Вхід до нижнього поверху був з південного боку храму; сходи вели нагору до середнього рівня, а звідти до третього. 9 Тож він звів храм і завершив будівництво, поклавши балки та кедрові обшивні дошки. 10 І ще він збудував бічні кімнати навколо всього храму. Кожна була п’ять ліктів заввишки; вони приєднувалися до храму кедровими балками.
Слово Господа
11 Слово Господнє дійшло до Соломона: 12 «Щодо будівництва цього храму, то якщо йтимеш за Моїми наказами, дослухатимешся до Моїх вказівок, виконуватимеш Мої настанови й підкорятимешся їм, Я виконаю, втіливши в тобі, обіцянку, яку давав батькові твоєму, Давидові. 13 І Я житиму серед ізраїльтян і не залишу Мій ізраїльський народ».
Облаштування храму
14 Тож Соломон звів храм, завершив його будівництво. 15 Він обшив внутрішні стіни кедровими дошками, наклавши їх від підлоги до стелі, й покрив підлогу храму сосновими дошками. 16 Він відокремив двадцять ліктів у задній частині храму кедровими дошками від підлоги до стелі, щоб утворити внутрішнє святилище—Святеє Святих. 17 Серединна зала перед цією кімнатою була сорок ліктів[am] завдовжки. 18 Зсередини храм був обшитий кедром, на якому вирізьблено гарбузи та розквітлі квіти. Все було кедровим, не було видно жодного каменя.
19 Він підготував внутрішнє святилище у найсвятішому місці храму, щоб там поставити ковчег Заповіту Господнього. 20 Внутрішнє святилище було двадцять ліктів[an] завдовжки, двадцять завширшки і двадцять заввишки. Він позолотив святилище зсередини й обшив вівтар кедром. 21 Соломон покрив храм зсередини щирим золотом і простягнув золоті ланцюги через передню частину внутрішнього святилища, покритого золотом. 22 Отже, він усе всередині покрив золотом. Він також покрив золотом вівтар, який належав до внутрішнього святилища.
23 У внутрішньому святилищі він зробив двох Херувимів з оливкового дерева, кожен по десять ліктів[ao] заввишки. 24 Одне крило кожного з Херувимів було п’ять ліктів завдовжки, і друге п’ять ліктів—десять ліктів від края одного крила до края другого. 25 Другий Херувим також мав десять ліктів, оскільки обидва Херувими були однакові за розміром та формою. 26 Висота кожного Херувима була десять ліктів. 27 Він помістив Херувимів з розпростертими крилами у внутрішній кімнаті храму. Одне крило Херувима торкалося стіни, і їхні крила торкалися одне одного всередині кімнати. 28 Він покрив Херувимів золотом.
29 На стінах по всьому храму і у внутрішній, і в зовнішній кімнатах він викарбував Херувимів, пальми та розквітлі квіти. 30 Він також покрив підлогу як внутрішньої, так і зовнішньої кімнат храму золотом.
31 Для входу до внутрішнього святилища він зробив двері з оливкового дерева з п’ятибічним одвірком. 32 І на двох дверях з оливкового дерева він вирізьбив Херувимів, пальми й розквітлі квіти і покрив Херувимів та пальми щирим золотом. 33 Так само він зробив чотирибічні одвірки з оливкового дерева для входу до серединної зали. 34 Він також зробив двоє соснових дверей. Кожні з дверей мали дві створки, що поверталися на завісах. 35 Він вирізьбив Херувимів, пальми й розквітлі квіти на них і покрив їх подекуди золотом поверх різьблення.
36 І збудував він також внутрішнє подвір’я з трьома ярусами з обробленого каменя й одним ярусом з оздоблених кедрових балок.
37 Фундамент храму Господнього був закладений на четвертий рік у місяць Зив. 38 На одинадцятий рік у місяць Вул, восьмий місяць, храм було закінчено в усіх деталях згідно з задумом. Соломон зводив його сім років.
Соломон будує свій палац
7 Тринадцять років знадобилося Соломону, щоб закінчити будівництво свого палацу. 2 Він збудував палац Ливанського Лісу, що був сто ліктів[ap] завдовжки, п’ятдесят[aq] завширшки й тридцять[ar] заввишки з чотирма[as] рядами кедрових колон, які підтримували оздоблені кедрові балки. 3 Дах був зроблений з кедра поверх балок, що трималися на колонах—сорок п’ять балок, по п’ятнадцять у кожному ряду. 4 Вікна були високо, по три—одне навпроти іншого. 5 Всі двері мали чотирикутні рами, які розташовувалися по троє в передній частині,—одна навпроти іншої.
6 Він збудував колонаду завдовжки п’ятдесят ліктів і завширшки тридцять. Перед нею була галерея з дахом, що тримався на стовпах.
7 Він збудував тронну залу, залу Правосуддя, де мав виносити присуди, і обшив її кедром від підлоги до стелі. 8 А палац, у якому він мав жити, стояв на іншому подвір’ї за залом правосуддя й мав такий самий вигляд. Соломон зробив такий самий палац, як ця зала, для фараонової дочки, з якою він одружився.
9 Усі ці споруди від зовнішніх стін до великого подвір’я та від фундаменту до карнизів були зроблені з цеглин високоякісного каменя, обтесаних за розміром і оброблених пилкою зсередини і ззовні. 10 Фундамент було покладено з великих каменів високої якості. Завдовжки деякі з них були десять ліктів, а деякі—вісім[at]. 11 Згори були високоякісні камені, обтесані за розміром, і кедрові балки. 12 Велике подвір’я охоплювала стіна в три яруси, оздоблена каменем і один ярус оброблених кедрових балок, так само як і внутрішнє подвір’я храму Господнього з його ґанком.
Прикрашення храму
13 Цар Соломон послав людей до Тира, щоб привели Гурама[au], 14 мати якого була вдовою з роду Нафталі, а батько був з Тира, майстром по бронзі. Гурам був надзвичайно обдарований і досвідчений в усіх видах робіт з бронзою. Він прийшов до царя Соломона й виконав усю роботу, яку було йому доручено.
15 Він відлив дві бронзові колони, кожна була вісімнадцять ліктів[av] заввишки дванадцять ліктів[aw] довкруги та вісім ліктів завтовшки[ax]. 16 Він також зробив дві капітелі з литої бронзи, щоб установити зверху на колони. Кожна капітель була п’ять ліктів заввишки. 17 Мережі переплетених ланцюгів гірляндами звисали з капітелей колон, по сім на кожній капітелі. 18 Він відлив два ряди гранатів, що оточували кожну мережу, щоб прикрасити капітелі згори на колонах. Так само він зробив з кожною капітеллю. 19 Капітелі колон на ґанку були у формі лілій, по чотири лікті[ay] заввишки. 20 Капітелі обох колон над опуклостями біля мережі оточувало по двісті гранатів у ряд. 21 Він встановив колони у портику храму. Колону з південної сторони він назвав Якин, а північну колону—Воаз. 22 Капітелі зверху мали форму лілій. Так робота над колонами була закінчена.
23 Він зробив кругле Море[az] з литого металу, розміри якого були десять ліктів від краю до краю і п’ять ліктів заввишки. Довкола воно становило тридцять ліктів[ba]. 24 Під вінцем його оточували гарбузи—по десять на лікоть. Гарбузи були розташовані в два ряди й становили одне ціле з Морем.
25 Море стояло на дванадцяти бронзових биках: троє дивилися на північ, троє—на захід, троє—на південь і троє—на схід. Море трималося на них зверху, задами вони були обернені всередину. 26 Воно було завтовшки в долоню[bb], вінця нагадували вінця келиха і мали вигляд розквітлої лілії. Воно містило дві тисячі батів[bc].
27 Він також зробив десять рухливих поставців із бронзи; кожен був по чотири лікті завдовжки, чотири завширшки й три заввишки. 28 Ось як ці поставці було зроблено: вони мали бокові панелі, закріплені в рамі. 29 На панелях між рамами були леви, тельці та Херувими—і на рамах також. Під левами та биками і над ними були карбовані вінки. 30 Кожен поставець мав по чотири бронзові колеса з бронзовими осями, по кутах були бронзові підпори для чаш омовіння, з вилитими вінками з кожного боку.
31 Всередині поставці мали маківки один лікоть[bd] углиб. Вони були круглими, діаметром у півтора лікті[be]. Навколо гирла йшли гравюри. Стінки поставців були квадратні, а не круглі. 32 Чотири колеса було під стінками, і вісі коліс було закріплено на поставці. Діаметр кожного колеса був півтора лікті. Під поставцями було по чотири колеса, а осі коліс було закріплено в поставцях. Діаметр кожного колеса був півтора лікті. 33 Колеса було виготовлено, як колеса колісниці; осі, обводи, спиці та обіддя було зроблено з литого металу.
34 Кожен поставець мав по чотири ручки—по одній на кутах,—вилиті цільно з поставцями. 35 Згори на поставцях був круглий отвір півлікті[bf] вглиб. Підпори панелей були закріплені згори на поставцях. 36 Він вигравував на поставцях: з боків, на підпорах і рамах Херувимів, левів, пальмові дерева та вінки. 37 Так він зробив десять поставців. Вони всі були вилиті з однієї міри й були однакові за розміром та формою.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International