Bible in 90 Days
Молитва Даниїла
9 1-2 У перший рік Дарія, сина Ксеркса[a], мидіанина за походженням, якого зробили правителем Вавилонського царства, я, Даниїл зрозумів із книг, що, згідно зі словом Господа до пророка Єремії, запустіння Єрусалима триватиме сімдесят років. 3 Тож я звернувся до мого Господа Бога і просив Його з молитвою і благанням, з постом, волосяницею і попелом.
4 Я молився до Господа мого Бога і сподівався, й просив:
«О Господи, великий і страшний Боже, який дотримується Свого Заповіту любові до всіх, хто любить Його й підкоряється Його велінням.
5 Ми згрішили і вчинили неправедне. Ми були розбещені й непокірні: ми відступили від Твоїх велінь і законів. 6 Ми не слухали Твоїх слуг і пророків, що промовляли Твоїм ім’ям до царів, князів і батьків наших, і до всього народу нашої землі.
7 Господи, Ти справедливий, але сьогодні ми, люди Юдеї, народ Єрусалима і всього Ізраїлю, всі, хто близько й далеко, в усіх краях, по яких Ти розпорошив нас за нашу невірність Тобі, вкриті ганьбою. 8 О господи, ми й наші царі, наші князі й наші батьки вкриті ганьбою, бо ми згрішили перед Тобою.
9 Господь наш Бог милосердний і великодушний, хоч ми й повставали проти Нього. 10 Ми не підкорялися Господу нашому Богу, відступали від законів, що Він нам дав їх через Своїх слуг-пророків. 11 Увесь Ізраїль переступив Твій Закон і відвернувся, не бажаючи підкорятися тобі. Ось чому ми були покарані прокльонами та осудом[b], які записані були в Законі Мойсея, слуги Божого, бо ми грішили проти Господа.
12 Ти здійснив свої слова, промовлені проти нас і проти наших правителів, навівши на нас велике лихо. Ніде в піднебессі не було нічого подібного, як те, що зроблено з Єрусалимом. 13 Точнісінько як записано в Законі Мойсея, все це лихо впало на нас. Але ми не благали Господа нашого Бога, щоб відвернутися нам від наших гріхів і щоб стати мудрими у правді Твоїй. 14 Господь негайно навів на нас лихо, бо Господь наш Бог справедливий у всьому що Він робить; і однак ми не підкорилися йому.
15 Тепер, о Господи Боже наш, Який вивів Свій народ могутньою рукою з Єгипту і Хто сотворив Собі ім’я, яке живе до сього дня, ми згрішили, ми вчинили неправедне. 16 О Господи, у згоді з Твоєю справедливістю, відверни Свою лють і Свій гнів від Єрусалима, Твого міста, від Твоєї Святої гори. За наші гріхи й провини наших батьків Єрусалим і Твій народ нарузі віддано, всім тим, що довкола нас.
17 Тож тепер, Боже наш, почуй молитви й благання слуги Твого. Заради Тебе самого, о Господи, зглянься[c] на Твою спустошену святиню. 18 Прихили вухо, о Боже, і почуй; розплющ очі Свої і побач спустошення міста, що носить ім’я Твоє. Ми просимо Тебе не тому, що ми справедливі, а через Твоє велике милосердя. 19 О Господи, почуй! О Господи, пробач! О Господи, спаси і збережи Заради Тебе самого, о Боже мій, не зволікай, бо місто Твоє і народ Твій носять ім’я Твоє».
З’ява про сімдесят тижнів
20 Коли я говорив і молився, сповідався у своєму гріху й гріху мого народу ізраїльського, поки викладав своє прохання Господу моєму Богу про Його Святу гору. 21 Як я все ще молився, Гавриїл, муж, якого я бачив і в попередній з’яві, швидко підлетів до мене під час вечірньої жертви. 22 Він розтлумачив все, що я бажав знати і сказав: «Даниїле, оце я прийшов, щоб дати тобі мудрості й розуміння. 23 Як тільки ти почав молитися, було дано відповідь, про яку я прийшов сповістити тебе, бо ти в великій шані. Тож зваж на послання і зрозумій видіння:
24 Сімдесят тижнів[d] призначено твоєму народу і твоєму святому місту, щоб довершити провину, покласти край гріху, спокутувати розбещеність, встановити вічну справедливість, покласти печать на видіння та пророцтва й помазати Святеє Святих. 25 Знай і зрозумій таке: від цього слова про відновлення та відбудову Єрусалима до того, як помазаний[e] Володар прийде, мине сімдесят тижнів і шістдесят два тижні. Місто буде відбудоване: з вулицями й ровом, але за тяжких часів. 26 По шістдесяти двох тижнях, помазаника буде знищено, і не матиме Він нічого. Люди правителя, що прийде, зруйнують місто і святиню. Кінець настане, мов повінь: війна триватиме до кінця, й запанує спустошення. 27 Помазаник утвердить Угоду з багатьма народами, яка триватиме протягом одного тижня, але в середині того тижня він скасує жертви й пожертви хлібні. Тоді прийде руйнівник, та принесе гидоту спустошення,[f] аж доки кара не проллється й на нього самого».
З’ява над річкою Тигр
10 У третій рік правління Кира, царя Персії, Даниїлу (що звався Валтасар) було одкровення. Це послання було правдиве й стосувалося великої війни. Тлумачення послання прийшло до нього у з’яві.
2 У той час, я, Даниїл, був у жалобі три тижні. 3 Я не їв ніякої вишуканої їжі, ні м’ясо, ні вино не торкалося моїх уст, я не мастив оливою волосся, доки не минули три тижні. 4 На двадцять четвертий день першого місяця я стояв на березі великої ріки Тигр. 5 Я підвів очі, а там переді мною був якийсь чоловік, одягнений у полотняний одяг, стан його був підперезаний найдобірнішого золота[g] паском. 6 Тіло його було, мов хризоліт, обличчя, мов блискавка, його очі, мов палаючі смолоскипи, руки й ноги, мов відблиск відшліфованої бронзи, а голос, мов гук юрби.
7 Я, Даниїл, був єдиним, хто бачив цю з’яву, та люди, що булі зі мною, не бачили його, але такий жах охопив їх, що вони втекли й поховалися. 8 Тож я лишився один, вдивляючись у цю велику з’яву; мене залишили сили, обличчя моє сполотніло, я був геть безпорадний. 9 Тоді я почув, як він говорить, і поки я слухав його, я глибоко заснув, опустивши обличчя до землі.
10 Мене торкнулася рука й поставила мене, тремтячого, на руки та коліна. 11 Чоловік у з’яві сказав мені: «Даниїле, ти, якого так високо цінує Господь, послухай уважно, що я збираюся сказати тобі, й підведись, бо мене тепер послали до тебе». І коли він сказав це, я підвівся, тремтячи.
12 Тоді він вів далі: «Не бійся, Даниїле. З першого дня, як ти прихилив свій розум, щоб зрозуміти, щоб підкоритися Богу твоєму, слова твої почуто, і я прийшов завдяки словам твоїм. 13 Але князь[h] перського царства чинив мені опір двадцять один день. Тоді Михаїл, один із головних князів, прийшов мені на допомогу, бо мене було там затримано з царем Персії. 14 Тепер я прийшов пояснити тобі, що станеться з твоїм народом у майбутньому, бо з’ява стосується останніх часів».
15 Поки він казав мені це, я схилив обличчя аж до землі й мовчав. 16 Тоді хтось, що мав вигляд чоловіка, доторкнувся до моїх уст, і я розтулив уста й почав говорити. Я сказав тому, хто стояв переді мною: «Мене сповнює біль через цю з’яву, мій пане, я безпорадний. 17 Володарю, як я, твій слуга, можу розмовляти з тобою? Сили залишили мене, я ледь здатний дихати».
18 Знову той, що мав вигляд чоловіка, торкнувся мене і дав мені силу. 19 «Не бійся, Даниїле, о чоловіче, якого любить Господь,—сказав він.—Мир тобі! Будь дужий тепер, будь сильний». Коли він промовляв до мене, я набрався сили й сказав: «Зараз я спроможний говорити, бо ти, мій пане, дав мені силу».
20 Тож він сказав: «Чи знаєш ти, чому я прийшов до тебе? Невдовзі я повернуся, щоб воювати з князем Персії, і коли я піду, прийде князь Греції. 21 Але спочатку я скажу тобі, що написано у книзі Правди. Ніхто не підтримає мене в борні проти персів, крім Ангела Михаїла, князя над твоїм народом».
Царі Півдня і Півночі
11 І в перший рік правління Дарія-мидіанина я став на підтримку й захист Ангела Михаїла[i] у битві з князем Персії.
2 А тепер я скажу тобі правду: ще три царі з’являться в Персії, а потім четвертий, який буде багатший за всіх інших. Коли він здобуде владу завдяки своєму багатству, він підбурить усіх проти Грецького царства. 3 Тоді з’явиться могутній цар, що матиме велику владу й чинитиме все, що схоче. 4 Після його появи, царство розвалиться і розділиться за чотирма вітрами небесними. Воно не перейде до його нащадків і не збереже ту міць, яку мало, бо його царство буде викорінене й віддане іншим.
5 Цар Півдня стане сильним, але один із його начальників стане навіть дужчим за нього й правитиме своїм власним царством з великим могуттям. 6 За кілька років вони стануть союзниками. У ті дні Дочка царя Півдня стане дружиною царя Півночі, щоб принести мир, але вона, та цар Півдня будуть занадто слабкі. Народ повстане проти неї, її дитини, та того, хто привів її у цю країну.
7 Але один із її роду підніметься, щоб зайняти місце царя Півдня. Він виступить проти сил царя Півночі й посяде його фортецю; він воюватиме їх і візьме гору. 8 Він також захопить їхніх богів, їхніх металевих бовванів і дорогоцінні речі зі срібла та золота й відвезе їх до Єгипту. Кілька років він не чіпатиме царя Півночі. 9 Потім цар Півночі вступить у володіння царя Півдня, але відступить у свою власну землю. 10 Його сини підготуються до війни й зберуть велике військо, що розіллється, мов невтримна повінь, і донесе битву аж до найукріпленнішій фортеці його.
11 Тоді цар Півдня виступить у люті й битиметься з царем Півночі, який підніме велике військо, але воно буде розбите. 12 Коли військо потрапить у полон, цар Півдня сповниться гордістю і повбиває багато тисяч, однак не лишиться переможцем. 13 Бо цар Півночі за кілька років збере інше військо, більше ніж перше. Він виступить величезною і геть озброєною армією.
14 У ті часи багато хто повстане проти царя Півдня. Відчайдушні мужі з-поміж твого власного народу повстануть, щоб здійснилася з’ява, але марно. 15 Тоді цар Півночі прийде й побудує вали і візьме укріплене місто. Загони Півдня будуть безсилі чинити опір; навіть їхні добірні частини не зможуть вистояти.
16 Загарбник (цар Півночі) чинитиме, що заманеться, і ніхто не зможе встояти проти нього. Він утвердиться в Прекрасному Краї й матиме сили сплюндрувати його. 17 Він замислить прийти з міццю всього свого царства й укласти угоду з царем Півдня. І віддасть за нього дочку, щоб подолати те царство, але нічого в нього не вийде, плани його не здійсняться.
18 Тоді він зверне увагу на узбережжя і загарбає чимало прибережних земель, але один воєначальник покладе край його нарузі й оберне ту наругу проти нього. 19 По тому він повернеться до фортеці своєї власної країни, але після повернення, знесилений, він впаде, щоб ніколи більше не з’явитися.
20 Його наступник пошле збирача податків щоб підтримувати царські розкоші. Однак за кілька років він загине, та не в битві.
21 Йому на зміну прийде жалюгідний чоловічок, який не буде з царського роду[j]. Він вторгнеться у царство, коли народ почуватиме себе в безпеці, й захопить його підступом. 22 Тоді величезне військо буде розгромлене перед ним; і воно, і один з вождів союзу будуть розбиті. 23 Багато народів підпишуть мирну Угоду з цим жорстоким царем, але він обдурить їх. Він доб’ється великої влади, але лише декілька наближених підтримуватимуть його.
24 Коли найбагатші краї почуватимуться в безпеці, він нападе на них і вчинить таке, чого ні його батьки, ані батьки його батьків не робили. Він розподілить награбоване майно та багатство між своїми послідовниками. Він замишлятиме зруйнувати фортеці, але тільки на короткий час.
25 З великим військом він збурить свою силу й відвагу проти царя Півдня. Цар Півдня вестиме війну великим і дужим військом, але не зможе встояти через підступи проти нього. 26 Ті, хто їв із царського столу,[k] підуть проти нього; його військо буде розгромлене, і багато народу поляже у битві. 27 Двоє царів, серця яких повернені до зла, сидітимуть за одним столом і брехатимуть одне одному, але марно. Їхня брехня та хтиві плани не здійсняться ніколи, бо Господь вже призначив час, коли їм прийде кінець. 28 Цар Півночі повернеться у свою власну країну з великим багатством, та серце його буде настроєне проти Святого Заповіту[l]. Він піде проти святого Заповіту й потім повернеться до своєї власної країни.
29 У призначений час цар Півночі знову вторгнеться на Південь, але цього разу наслідок відрізнятиметься від того, що було раніше. 30 Кораблі західного узбережжя (Кіпру) вийдуть проти нього, і він, занепавши духом, обернеться і спрямує свою лють проти Святого Заповіту. Він повернеться і ставитиметься прихильно до тих, хто зрадив Святий Заповіт.
31 Його збройні загони піднімуться, щоб осквернити стіни храму і твердині, скасують щоденну жертву. Вони поширять таку гидоту, що спричинить спустошення. 32 Лестощами він розбестить тих, хто порушить Заповіт, але люди, які знають свого Бога, твердо протистоятимуть цьому.
33 Ті мудрі наставники навчать багатьох про те, що трапиться, хоч до пори й коситиме їх меч, палитиме вогонь, їх ув’язнюватимуть і грабуватимуть. 34 Коли їх каратимуть, невелику матимуть вони допомогу, бо чимало нещирих лицемірів пристане до них. 35 Дехто з мудрих помилиться й спіткнеться. І то для того, щоб вони могли очиститися, відновитися й відмитися ще до остатньої години, бо вона таки настане в призначений час.
Цар, що підносив себе
36 Цар Півночі чинитиме що заманеться: він прославлятиме й підноситиме себе вище будь-якого бога й говоритиме нечувані речі проти Бога богів. Йому буде таланити, доки не вивершиться час гніву, бо призначене мусить здійснитися. 37 Він не шануватиме богів своїх батьків, ані улюбленого бога жінок, не поважатиме він ніякого бога, бо ставитиме себе над усіма ними. 38 Замість них він шануватиме бога сили й моці, бога невідомого його батькам; він шануватиме його золотом і сріблом, коштовним камінням і дорогими подарунками. 39 Він нападатиме на могутніші фортеці за допомогою цього чужого бога й високо шануватиме тих, хто визнаватиме його. Він поставить їх правителями над багатьма людьми, та примусить їх плати данину за землю, над якою вони царюють.
40 В остатню годину цар Півдня встане з ним до бою, і цар Півночі кинеться на нього з колісницями, кіннотою і численним флотом. Він завоює багато країн і пронесеться по них, мов та повінь. 41 Він також вторгнеться до Прекрасного Краю. Багато країн поляже, але Едом, Моав та вожді Аммона врятуються від його руки. 42 Він поширить свою владу на багато країн; Єгипту не врятуватися. 43 Він розпоряджатиметься золотими й срібними скарбами й усіма багатствами Єгипту. Він триматиме в покорі лівійців і нубійців. 44 Та новини зі сходу й півночі бентежитимуть його, і він виступить у великій люті, щоб розбити й знищити багатьох. 45 Він розкине царські намети між морями на славній Святій горі[m]. І настане йому кінець, і ніхто йому не допоможе.
Остатня година
12 У той час підніметься Ангел Михаїл, великий князь, що охороняє твій народ. То буде час страждань, яких не було раніше від початку людства. Але в ті часи твій народ: кожен, чиє ім’я можна знайти в Книзі[n],—спасеться. 2 Безліч тих, що сплять у поросі земному, прокинуться, дехто на вічне життя, інші—на ганьбу й вічний сором. 3 Мудрі світитимуться, мов сяйво небесне, а ті, хто навернув багатьох до справедливості, мов зорі віковічні[o]. 4 Але ти, Даниїле, заховай і запечатай слова сувою до остатніх часів. Багато людей будуть ходити й шукати, як здобути це знання.
5 Тоді я, Даниїл, подивився, а там переді мною стоять іще двоє: один на цьому березі потоку, а другий—на протилежному. 6 Один із них сказав чоловікові у полотняному вбранні, що був над водами потоку: «Скільки часу пройде до того, як ці дивовижні події збудуться?»
7 Чоловік у полотняному вбранні, що був над водами потоку, підвів свою праву й ліву руки до Небес, і я почув, як він клянеться Тим, Хто живе вічно, кажучи: «Це станеться через час, часи й половину часу[p]. Після того, як опір святого народу буде геть зламано, всі ці переслідування припиняться».
8 Я чув, але не зрозумів. Тож я запитав: «Мій пане, що ж вийде з усього цього?»
9 Він відказав: «Іди своїм шляхом, Даниїле, бо ці слова заховані й запечатані до остатніх часів. 10 Чимало людей очистяться, стануть бездоганними, але нечестиві залишаться нечестивими. Жоден із нечестивих не зрозуміє, але ті, хто мудрі, зрозуміють. 11 Від того часу, як щоденна жертва буде скасована і встановиться мерзотність, що викличе спустошення, мине тисячі двохсот дев’яноста днів. 12 Благословен той, хто чекатиме й дійде до кінця тисячі трьохсот тридцяти п’яти днів.
13 А щодо тебе, йди своїм шляхом до кінця. Ти спочинеш, а потім, в остатню годину, встанеш з мертвих, щоб отримати призначену тобі спадщину».
Господнє послання Осії
1 Ось слово Господа, що було Осії, синові Веері за царювання Уззії, Йотама, Агаза, Езекії,[q] царів Юдеї, та за часів правління Єровоама[r], сина Йоаша, царя Ізраїлю.
2 Коли Господь, почавши говорити через Осію, сказав йому: «Іди й одружися з розпусницею[s] й дітей прийми від розпусти її. Бо земля й люди в ній повернулися спиною до Всевишнього й, невірні Господу, чинять розпусту».
Народження Єзреела
3 Тож Осія пішов і одружився з Ґомер, дочкою Дивлаїма. І завагітніла вона, й народила йому сина. 4 Господь сказав йому: «Назви його Єзреел[t], бо невдовзі Я покараю дім Єгу[u] за кров, що він пролив у долині Єзреел. Тоді Я покладу край царюванню дому[v] Ізраїлю. 5 Того дня Я зламаю лук Ізраїлю в долині Єзреел».
Народження Ло-Ругами
6 Після того завагітніла Ґомер знову і народила дочку. Сказав Господь Осії: «Назви її Ло-Ругама[w], бо Я більше не буду милостивий до дому Ізраїля, і нічого йому не прощу. 7 Але Я буду милостивий до дому Юди і врятую його не луком чи списом, чи кіньми бойовими, ані вершниками, а Своєю силою[x]».
Народження Ло-Аммі
8 Після того, як Ґомер відлучила Ло-Ругаму, вона завагітніла й народила ще одного сина. 9 І Господь сказав: «Назви його Ло-Аммі[y], бо ви—не Мій народ, і Я не буду вашим Богом».
Господь звертається до народу ізраїльського
10 Але ізраїльтяни будуть численні, немов морський пісок, який ні зміряти, ні полічити не можна. І в тому місці, де їм сказано було: «Ви—не Мій народ». Буде їм сказано: «Ви—діти Бога живого». 11 І дітей Юди та дітей Ізраїля буде зібрано разом. І призначать вони собі одного голову, бо земля буде занадто мала для цього народу[z]. Який великий буде день Єзреела!
2 Скажіть братам своїм: «Ви—народ Мій» і сестрам своїм: «Ви—любі мої»[aa].
Господь звертається до народу Ізраїля
2 «Звинувачуйте матір вашу[ab],
бо вона не дружина Мені більше,
а Я більше не чоловік їй!
Але вона мусить припинити розпусту
і позбутися коханців[ac] з-поміж грудей її.
3 А якщо вона не припинить,
то Я роздягну її й виставлю голу,
як у той день, коли народилася вона.
Я перетворю її на пустку, зроблю її,
мов суха земля, і спрагою вб’ю її.
4 Я не змилосерджуся над дітьми її,
бо вони діти розпусти.
5 Бо мати їхня повією була,
та ганьбою вкрила себе!
Вона казала: „Піду я за коханцями[ad] своїми,
хто дає мені хліб і воду, вовну і льон, олію й напої”.
6 Тож перекрию шляхи її непролазними тернами
й зведу мур навколо неї,
щоб не знайшла вона не своїх стежок.
7 Хоча вона й женеться за своїми коханцями,
та не дожене, хоч вона й шукає їх, та не знайде.
Тоді вона промовить:
„Повернусь я до свого першого чоловіка (Господа),
бо тоді було мені ліпше, ніж зараз”.
8 Але вона не знала,
що то Я давав їй зерно, молоде вино й олію.
Я примножував для неї срібло й золото,
з яких вони поробили бовванів Ваала.
9 Тож повернусь Я і заберу геть зерно в жнива,
і Моє молоде вино, як буде готове.
І заберу Я вовну й льон, який дав,
щоб вона прикрила голизну свою.
10 А тепер виставлю Я весь сором її перед очима коханців її.
Жоден не зможе врятувати її від влади[ae] Моєї.
11 Я припиню її веселі свята,
відзначення нового місяця, суботи, всі врочистості[af].
12 Я спустошу лози її та смоковниці,
про які вона казала: „Це подарунки,
що їх мені давали мої коханці”.
Я оберну їх на ліс,
і звірі дикі пожеруть їх».
13 «Я покараю її за всі ті дні,
що вона спалювала запашне куріння,
поклоняючись лжебогам[ag], коли,
прикрасивши себе каблучками та оздобами,
вона ходила за коханцями своїми,
а Мене забула,—каже Господь.—
14 Тому Я заманю її, заведу в пустелю
і там говоритиму до її серця.
15 Розіб’ю там для неї виноградники,
і стане долина Ахор[ah] дверима надії.
І вона відповість Мені там, як відповідала,
коли була молода, коли виходила з землі Єгипетської».
16 Господь говорить:
«Того дня ти зватимеш мене: „Мій чоловік”,—
і більше не зватимеш мене „Володар мій”[ai].
17 Я зітру з уст їхніх імена ваалів,
і ніколи більше не згадають їхнього імені.
18 Укладу Я тоді Угоду для них
з дикими звірями й небесними птахами,
і з плазунами земними.
Я лук і меч, і зброю знищу, зітру їх з лиця землі.
Так Я зроблю, щоб вони лежали в мирі.
19 Навічно Я тебе візьму за Себе,
згідно з праведністю й справедливістю,
у відданості й милосерді.
20 І візьму Я тебе за себе з вірністю,
і ти істинно пізнаєш Господа».
21 Господь говорить:
«Того дня Я говоритиму небесам,
та вони відповідатимуть
землі проливним дощем.
22 Земля ж дасть життя збіжжю
і молодому вину, й олії прегарній,
і вони відгукнуться Єзреелові.
23 І посаджу Я Ізраїль у цій землі для Себе.
Я змилосерджуся над Ло-Ругамою[aj]
й Ло-Аммові[ak] скажу: „Ти—Мій народ”,
а Він відповість: „А Ти—мій Бог”».
Осія викупає Ґомер із рабства
3 Тоді Господь знову промовив до мене: «У Гомер є багато коханців, але ти повинен любити її як перелюбку, оскільки Господь любить дітей Ізраїля, хоч вони й навернулися до інших богів і полюбляють печиво з родзинками[al], що принесли їм у пожертву».
2 Я купив Гомер собі за п’ятнадцять шекелів[am] та гомер і летек[an] ячменю. 3 Я їй сказав: «Ти мусиш зі мною жити довго, і розпустою займатися не повинна. Більше ні за кого ти не вийдеш заміж, я тобі буду чоловіком». 4 Бо саме так тривалий час сини Ізраїлю житимуть без царя й провідника, без пожертви, без пам’ятного стовпа й без ефоду[ao], і без домашніх богів. 5 Після цього сини Ізраїлю повернуться й шукатимуть Господа їхнього Бога і Давида, царя їхнього. І наприкінці днів вони наблизяться зі страхом до Господа і Його доброти.
Господь—розгніваний на Ізраїль
4 Діти Ізраїля, почуйте слово Всевишнього, бо Господь висуває звинувачення проти мешканців краю:
«Немає відданості, ні послуху,
ні знання Бога в землі Ізраїльській.
2 Є прокляття, брехня, вбивства,
крадіжки та перелюб, і ллється кров.
3 Ось тому весь край стогне,
а люди стають немічними.
Дикі звіри, птахи небесні й,
навіть риби морські зникають[ap].
4 Нехай ніхто не звинувачує,
нехай ніхто не сперечається,
бо, священику, проти тебе звинувачення Мої[aq].
5 І спотикатимешся ти вдень,
і пророки спотикатимуться з тобою вночі,
і матір твою погублю Я.
6 Народ Мій загине через брак знань,
і за те, що ти відмовився від знань,
не дозволю Я тобі бути Моїм священиком.
Забув ти закон Бога твого,
тож і Я забуду дітей твоїх.
7 Що більше їх ставало,
то дужче грішили вони проти Мене,
тож Я заміню їхню славу на ганьбу.
8 Вони живляться гріхами народу Мого,
ненажерливі вони на провини його.
9 Та буде зі священиком те саме, що й з народом:
Я кожному дам те, на що він заслуговує,
Я відплачу кожному за вчинки його.
10 І їстимуть вони, та не наситяться,
і розпустою будуть займатися,
та не матимуть дітей[ar].
Бо зневажили вони Господа,
щоб зберегти розпусту свою.
11 Вино, міцні напої й перелюб відбирають розум.
12 Народ Мій до дерев звертається з запитаннями,
гадаючи, що їм палиця відповість,
бо дух розпусти зводить їх з пуття,
в розпусті відступилися вони від Бога свого.
13 На верхівках гір вони приносять жертви
й на пагорбах вони спалюють запашне куріння.
Займаються цим під дубом, під тополею, під берестом,
бо вони прохолодну тінь дають.
Тому ж бо й дочки твої блудливі,
а невістки твої перелюб чинять.
14 Я не виню дочок ваших за те, що вони розпусні,
чи невісток ваших за те, що вони чинять перелюб.
Натомість покараю тих,
хто злигався з розпусницями,
й тих, хто приносить жертви з храмовими повіями.
Тож народ, який не розуміє, загине.
Ганебні гріхи Ізраїлю
15 Ізраїлю, коли розпутний ти,
не роби винним народ Юдеї.
Не входьте до Ґілґала,
не піднімайтеся до Бет-Авена
і не присягайтеся: „Як Господь живий…”
16 Всевишній благословив їх благами численними,
та пасе їх, немов овець на пасовиську.
Та Ізраїль упертий, як та вперта телиця,
що неодночасно збігає зі стада.
17 Ефраїм злигався з бовванами,
тож лишіть його самого.
18 Він бунтівник і п’яниця.
Вони розпусні, вони кохаються в безсоромній ганьбі[as].
19 Вони пішли до тих бовванів, шукаючи притулок,
та затуманився їхній розум,
тож знеславлено їх буде за їхні пожертви[at]».
Провідники ведуть Ізраїль та Юдею до гріха
5 Священики, почуйте це!
Прислухайся, доме[au] Ізраїлю!
Доме царський, слухай,
бо проти вас цей присуд,
тому що визнано вас винними.
Бо ви були пасткою у Міцпі[av],
тенетами, напнутими на Таворі[aw].
2 Ви скоїли багато гріхів,[ax]
і Я покараю всіх вас.
3 Я знаю Ефраїм,
Ізраїль не прихований від Мене.
Я знаю, Ефраїме,
що ти займаєшся розпустою,
що Ізраїль нечистий.
4 Вчинки їхні не дають їм повернутися до Бога їхнього.
Справді, просякнуті вони розпустою
й Господа не знають.
5 Пиха Ізраїлю буде свідчити проти нього[ay].
Ізраїль і Ефраїм спіткнуться через провини свої,
Юдея також спіткнеться разом із ними.
6 Вони підуть з отарами та чередою[az] своєю шукати Господа,
але не знайдуть, бо Він відвернувся від них.
7 Невірні були вони Господу,
бо породили байстрюків.
Тепер же Він на Новий Місяць пожере їх разом з тим,
що їм належить[ba].
Пророцтво про зруйнування Ізраїлю
8 Трубіть у ріг в Ґівеа!
Сурміть у сурму в Рамі[bb]!
Вигукуйте у Бет-Авені:
«Веніамине, вони за спиною у тебе!»
9 Приречено до зруйнування Ефраїм
у день, як Я прийду карати.
Поміж ізраїльських колін Я показав це ясно.
10 Юдейські вельможі, мов ті, що межу переносять.
Я лють Свою виллю на них, наче воду.
11 Ефраїма пригноблено, роздавлено,
немов ті ґрона у давильні,
бо знався залюбки з гидотою[bc].
12 Зруйную Ефраїма так, як точить міль тканину,
зруйную дім Юдеї, як іржа з’їдає крицю.
13 Коли побачив Ефраїм свою хворобу,
побачила Юдея свою рану,
пішов в Ассирію по допомогу Ефраїм,
послав по неї до великого царя.
Однак він не спроможний лікувати,
не зцілить він тебе від ран твоїх.
14 Бо кинусь Я, мов лев, на Ефраїма,
Я на Юдею кинусь, наче юний лев,
Я роздеру їх, віднесу до Себе,
щоб там пожерти їх,
і нікому спасти їх буде.
15 Я повернусь додому, а вони, зганьблені,
благатимуть Мене, щоб їх простив.
Коли в біді, вони Мене шукають ревно.
Повернімося до Господа!
6 Ходім повернемось до Господа.
Хоч Він пошматував, Він зцілить нас,
хоч Він і вдарив нас, Він перев’яже наші рани.
2 Він знову оживить нас за два дні,
на третій день підвестись нас примусить.
Тоді ми житимемо в присутності Його.
3 Невпинно будем прагнути пізнати Господа,
як і світанок має в певний час постати з ночі,
так Він прийде до нас, як дощ,
як злива весняна, що землю напуває.
Народ не має віри
4 Господь говорить:
«Ефраїме, що з тобою вдіять?
Що вдіяти з тобою, о Юдеє?
Вся вірність ваша, мов туман ранковий,
мов вранішня роса, яка зникає хутко.
5 Тому Я через пророків дав їм закон.
Я їх убив наказами Своїми.
Та всі ці рішення—праведні,
наче світло, бездоганні вони.
6 Бо вірності Я прагну, а не жертви,
пізнання Бога прагну, а не всеспалень.
7 Вони ж порушили Угоду, як Адам,[bd]
де заколот вчинили проти Мене.
8 А Ґілеад—то місто тих, хто чинить зло,
то місто, кров’ю заплямоване.
9 Мов зграя злодіїв, що в засідці сидить,
священики убивства коять на шляху в Сихем.
Кажу Я так, бо в них лихі діла.
10 У домі[be] Ізраїлю бачив Я страшне:
розпусту Ефраїма,[bf] опоганений Ізраїль.
11 Юдея, прийде той час,
коли відновлено талан для народу твого[bg].
Це трапиться,
коли Я поверну народ Мій із неволі[bh]».
7 Коли зцілю Ізраїль Я,
відкриється провина Ефраїма.
Тоді люди дізнаються про злі діла (брехню),
що кояться в Самарії,
де грабіжники ошукують людей,
і зграї злодіїв по вулицях грабують.
2 І не замисляться й на мить,
що їхнє зло Я пам’ятаю.
Вони в полоні своїх вчинків,
вони переді Мною.
3 Свого царя своїми злочинами тішать,
вельмож своїх брехнею (лжебогами) потішають.
4 Пекар ставить тісто в піч,
тож не розводить багаття.
Та народ ізраїльський веде себе інакше:
постійно вуглі ворушить, та жару підбавляє.
5 На Цареві свята[bi] вони все жару підбавляють,
влаштовуючи п’яні гульбища.
Вельможі п’яніють від вина,
та п’ють вони із богохульцями разом.
6 Вони замислюють лихе,
серця розпалюючи, наче піч.
Мов жаром невтомним,
палають змовами серця,
та ніч усю горить жага до грішних справ,
та вранці з новою силою палає.
7 Усі вони мов піч гарячі,
аж пожирають правителів своїх.
Пали їхні всі царі,
не звернеться до Мене жоден у молитвах.
Ізраїль не знає, яка руїна чекає на нього
8 Ефраїм[bj] з народами змішався.
Він, мов млинець, що підгорів з одного боку,
бо не перевертали його вчасно.
9 Чужинці зжерли його силу,
а він й не знає про те нічого.
Він сивиною вкритий,
та про те не має й гадки.
10 Ізраїлева пиха свідчить проти нього ж.
Вони не повертаються до Господа, до свого Бога,
і не шукають Бога навіть нині,
коли халепа та біда усюди.
11 Немов пуста і безголова горлиця той Ефраїм.
Вони Єгипет кликали, пішли за поміччю до Ассирії.
12 Якщо підуть вони за поміччю до інших народів,
то розкину Я на них тенета.
Їх скину вниз, немов птахів небесних,
Я покараю їх за їхні зібрання та змови[bk],
коли шукатимуть допомоги у поган, а не у Мене.
13 Тож горе їм, бо геть пішли від Мене;
спустошення—ось їхня доля,
бо зрадили вони Мене.
Я б сповна їм усе віддав,
але ж вони про Мене брешуть.
14 Не звернуться вони до Мене щиро,
тільки голосять у своїх ліжках.
І ріжуть одне одного, благаючи,
щоб Я дав їм збіжжя й молоде вино,
та насправді, вони ж бо відвернулися від Мене.
15 Хоча Я їх навчав, зміцнив їх,
вони все проти Мене замишляли.
16 Як повертаються до того, хто не Бог,
вони, немов отой зрадливий бумеранг,
не повертаються до Мене[bl].
Вельможі, які пишалися своєю силою,
від меча впадуть через свої безчесні язики,
з них насміхатимуться у Єгипетському краї.
Поклоніння бовванам веде до загибелі
8 Сурму свою приклади до уст та сповісти тривогу,
орел над домом Господа кружляє,
бо вони зламали Мою Угоду й Закон Мій.
2 Вони до Мене звертаються:
«Мій Боже, ми, Ізраїль, знаємо Тебе».
3 Ізраїль відштовхнув добро,
тож ворог переслідує його.
4 Вони призначили царів, яких не обирав Я,
вельмож собі обрали без схвалення Мого.
Із золота й срібла свого
вони собі бовванів наробили,
тож і відштовхну Я їх.
5 Самаріє, зі зневагою тельця твого відкинув Він,[bm]
Господь палає гнівом проти них.
Допоки будуть вони нездатні очиститися?
6 Бо ізраїльський ремісник виготовив їх, а не Бог.
Тельця Самарії напевно розбито буде на шматки.
7 Вони сіють вітер і пожнуть бурю.
Посіяне ними зійде,
та не матиме колосся й хліба не вродить.
Навіть якщо й дасть трохи хліба,
він дістанеться чужинцям.
8 Ізраїль знищено, покинутий він між народів,
як спорожнілий глечик.
9 Ефраїм затявся, що піде до «коханок»[bn] своїх,
він, мов той осел, що йде куди захоче,
пішов до Ассирії.
10 Ізраїль коханок навіть понаймали між народів!
Тепер же Я зберу народ цей весь докупи.
Вони уже нездужають від дані,
яку дають царю й його вельможам.
Ізраїль забув Бога й поклонився бовванам
11 Хоч Ефраїм жертовників намножив,
аби позбутися своїх гріхів,
але вони жертовниками стали,
щоб саме гріх чинити там.
12 Хоч Я і написав йому Свої закони,
він їх сприймає, як чужинське щось.
13 Мої дари вони приносили у жертву[bo]
й пожертвуване м’ясо їли.
Господь їх не приймає!
Тепер Він пригадає всі провини їхні,
і покарає їх за всі гріхи.
Вони повернуться в неволю до Єгипту.
14 Адже забув Ізраїль, хто створив його.
Він звів собі палаци пишні,
Юдея наплодила міст укріплених собі.
Та Я вогонь нашлю на ті міста,
він пожере твердині їхні.
Горе у вигнанні
9 Ізраїлю, не радій так, як інші народи,
бо ти, від Бога відвернувшись, впала в розпусту.
Ти, неначе повія, яка прагне грошей,
злягаєшся на кожному току[bp]
під час святкування збору врожаю[bq].
2 Тік та винодавильня їжі їм не дадуть,
а молоде вино перестане текти в Ізраїлі.
3 Вони не житимуть більше в краю Господнім.
Ізраїль[br] повернеться до Єгипту,
і в Ассирії споживатимуть вони нечисту їжу.
4 Вони не приноситимуть вино в пожертву Господу
й не приноситимуть жертви Йому.
Це буде як хліб їхньої злості:
кожен, хто їстиме, стане нечистим.
Справді, зробили вони хліб життям своїм,
але не ввійде він у храм Господа.
5 Що будете ви робити в свято,
на день свята Господнього?
6 Справді, вони повтікають від розорення,
тоді Єгипет збере їх докупи, Мемфіс[bs] поховає їх.
Кропива заглушить скарби їхні,
колючками поростуть намети їхні.
Ізраїль відштовхнув справжніх пророків
7 Пророк говорить: «Хай Ізраїль знає,
що настав час покарання Божого,
час відплати за все зле, що зробили ви».
Але люди Ізраїлю відповідають:
«Цей пророк—дурний!
Цей духовний пастир з глузду з’їхав»!
На те пророк говорить:
«Покарання впаде на вас за великі гріхи,
та ворожість вашу».
8 Бог і пророк, як вартові,
разом охороняють Ефраїм,
бо розкладено сильця на всіх шляхах,
якими він мандрує.
Та люди ненавидять пророка
навіть у домі його Бога.
9 Вони глибоко зіпсуті, як за часів Ґівеа[bt].
Господь пам’ятатиме провину їхню,
Він покарає їхній гріх.
Поклоніння бовванам знищить Ізраїль
10 Господь сказав: «Мов грона в пустелі, знайшов Я Ізраїль.
Немов добірний перший плід смоковниці на початку жнив,
побачив Я предків ваших.
Вони прийшли до Ваал-Пеора[bu]
й віддалися тому, що є ганебним.
І стали вони бридкими, мов ті боги,
яких вони любили, тому Я й відрізав (понищив) їх,
немов негідний плід[bv].
Ізраїльтяни не матимуть дітей
11 Немов той птах, відлетить слава Ефраїма.
Не можуть вони більше народжувати,
ні носити дітей в череві, ані зачати.
12 Навіть якщо вони й зростять своїх дітей,
Я не дам їм змужніти.
Справді, горе їм, коли відвернусь Я від них.
13 Ефраїм, як Я бачив, мов Тир,
пересаджений на пасовисько,[bw]
та Ефраїм дітей своїх поведе на різанину».
14 Господи, що Ти їм даси?
Дай їм те, на що заслуговують вони:
неплідне лоно й сухі груди.
15 «За все те зло, що скоїли вони в Ґілґалі[bx],
Я їх зненавидів.
За нечестивість вчинків їхніх
Я їх повиганяю з Мого дому.
Їх більше не любитиму ніколи,
усі вельможі їхні—то бунтівники.
16 Побито Ефраїма. І коріння всохло.
І більше вже вони не вродять плоду (нащадків).
І навіть як синів вони народять,
Я вигублю безцінний їхній плід»,—мовить Господь.
17 Мій Бог відкине їх, бо вони не слухали Його,
поневірятись між народами—ось їхня доля.
Час повернутися до Бога
10 Ізраїль був родючою лозою,
що плоди давала.
Але що більш плодів було у нього,
то більше він жертовників творив.
Що більш родючою земля ставала,
то більше ставили вони стовпів священних[by].
2 Невірне їхнє серце,
тож несуть тепер провину.
Повалить Він вівтарі
й стовпи священні їхні.
Лихі рішення ізраїльтян
3 Бо зараз вони кажуть:
«Царя немає в нас, бо Господа ми не боїмося.
Що ж цар нам зробить?»
4 Вони обіцяють, нещиро присягають,
укладають угоди з іншими країнами,
але Господь не любить тих угод.
Правосуддя росте,
мов отруйний бур’ян на борознах у полі.
5 Мешканці Самарії вшановують тельця у Бет-Авені[bz],
бо їхній народ, та священики його сумують над ним.
Вони побиватимуться над втраченою славою його,
бо його заберуть від них.
6 Його віднесуть до Ассирії як подарунок для «Великого царя».
Ефраїм зазнає сорому,
й Ізраїль буде присоромлено через боввана його.
7 З царем[ca] Самарії покінчено,
він немов та тріска на поверхні води.
8 Узвишшя Авена[cb], гріх Ізраїлю, зруйновано буде.
Колючки й кропива заглушать вівтарі їхні.
Тоді скажуть вони горам:
«Сховайте нас», і пагорбам: «Упадіть на нас».
Ізраїль заплатить за гріхи
9 Від часів Ґівеа Ізраїль грішив,
та народ й продовжував грішити там.
Тож захопить нечестивих в Ґівеа війна!
10 Як Я прийду, то покараю їх.
Народи позбираються проти них,
коли покарано їх буде за їхню подвійну провину[cc].
11 Ефраїм, мов навчена телиця,
що любить зерно молотити.
Я впріг його в ярмо:
Юда оре, а Яків сам землю розпушує.
12 Засійте собі праведність,
пожніть собі відданість,
зоріть собі неорану землю.
Бо час настав шукати Господа,
доки Він не прийшов
і дощем не пролив праведність на вас.
13 Ви зорали нечестивість,
зібрали гріх, ви спожили плід облуди,
бо покладались тільки на свою силу,
на численність війська свого.
14 Бойовий згук розлігся серед твоїх військ,
і всі твої твердині зруйновано.
Це мов перемога Шалмана у битві при Бет-Арбелі[cd],
де матерів було побито разом із їхніми дітьми.
15 Те ж саме може статися і з тобою, Бетеле,
через твій великий гріх.
На світанні царя Ізраїлю розбито буде вщент.
Ізраїль забув Господа
11 Господь сказав:
«Коли Ізраїль був дитиною,
Я так любив його;
з Єгипту кликав сина Я свого.
2 Хоча б коли Я кликав[ce] їх,
вони відходили від Мене.
Вони приносили жертви лжебогам[cf],
бовванам вони спалювали запашне куріння.
3 Хоча Я Ефраїма вчив ходити,
тримаючи його за руки.
Та вони не знали, що то зцілив їх Я.
4 Я вів їх на мотуззі[cg] любові.
Я ставився до них, мов той,
хто їх звільняє[ch].
Я нахилявся й годував його.
5 Безумовно, він повернеться до Єгипту,
й цар Ассирії буде його царем,
бо вони відмовилися до Мене повернутися.
6 Меч лютуватиме по містах його.
Він вигубить усіх його воїнів,
що замислювали так багато,
пожираючи їх за їхні наміри огидні.
7 Народ Мій чекає нетерпляче на повернення Моє.
Вони кликатимуть Ваала,
але він зовсім не підніме їх.
Господь не хоче руйнувати Ізраїль
8 Як, Ефраїме, можу Я тебе лишити?
Ізраїлю, як можу Я тебе віддати?
Чи можу Я віддати тебе, немов ту Адму?
Чи можу обійтися, як із Цевоїмом?[ci]
Я передумав, жаль відчув,
бо Моя любов до тебе занадто сильна.
9 Своєму гніву не дам Я волі,
й не винищу Я знову Ефраїма.
Адже Я Бог, а не людина,
Святий, Який живе між вами,
тож не явитиму Я гніву Свого.
10 Я гарчатиму як лев,
та діти Мої підуть за Мною.
Вони прийдуть із заходу,
тремтячи від жаху.
11 Вони прийдуть з Єгипту, тремтячі, ніби птах,
мов горлиця із ассирійської землі.
Переселю їх у домівки їхні».
Так говорить так Господь:
12 «Ефраїм оточив Мене лжебогами,
народ Ізраїлю відвернувся від Мене,
тож Я зруйнував Його[cj].
Але Юда ще ходить із Богом[ck],
він усе ще відданий святим людям[cl]».
Господь проти Ізраїлю
12 Ефраїм гає час[cm],
а Ізраїль цілими днями женеться за «східним вітром».
Його народ множить брехню й насильство.
Люди уклали Угоду з Ассирією
й олію несуть у Єгипет.
2 Господь звинувачує Ізраїль[cn],
Він покарає Якова по заслугах
і відплатить йому за вчинки його.
3 Ще в утробі Яків почав дурити свого брата[co],
та, ставши сильною людиною,
він боровся з Господом.
4 Боровся він і з Ангелом і подужав[cp].
Він плакав і просив у Бога ласки.
Це трапилося в Бетелі
і там Яков говорив з Ним.
5 Ягве—Бог Небесних юрмищ,[cq]
Ягве—ім’я Його.
6 Поверніться до вашого Бога,
будьте віддані й справедливі
й завжди покладайте надію на Бога.
7 Яків—справжній торговець[cr],
в його руці нечесні терези,
він любить ошукувати людей.
8 Ефраїм каже: «Який я став багатий,
я знайшов собі багатство.
Ніщо з того, що я зробив, не видасть мене,
мене не звинуватять ні в чому грішному».
9 Я Господь ваш Бог відтоді, як ви жили в Єгипті,
знову примушу вас жити в наметах,
як під час свята Кущів.
10 Я говорив тоді з пророками,
Я часто відкривав їм Свою волю у з’явах,
та через них навчав вас притчами.
11 Якщо Ґілеад нечестивий,
то наскільки гірші люди в Ґілґалі,
де вони приносять у жертву биків.
Жертовники їхні будуть
як купи каміння[cs] поряд із борознами в полі.
12 Яків утік в сирійські поля.
Ізраїль працював за жінку,
за жінку пас овець.
13 І через пророка Господь вивів Ізраїль з Єгипту,
і через пророка Він спілкувався з ним.
14 Ефраїм викликав лютий гнів.
Бог лишить на ньому цю кров.
Його Володар (Господь)
поверне на нього всю ганьбу його.
Ізраїль сам себе знищив
13 Коліно Ефраїмове піднеслося в Ізраїлі,
та всі поважали його.
Коли Ефраїм говорив, усі тремтіли від жаху,
та він себе гріхом зганьбив, поклоняючись Ваалу.
2 Нині вони ще більше грішать
і виготовляють собі бовванів.
Ремісники відливають статуї із срібла,
згідно з їхнім умінням,
а потім вони промовляють до них,
приносять їм пожертви, і навіть цілують їх[ct].
3 Ось чому вони, мов той туман, мов роса,
що зникають рано-вранці, немов полова,
що звіюється з току, мов дим,
що здіймається з димаря.
4 Я, Господь, був Богом твоїм відтоді,
як жив ти в Єгипті.
Ти не знав богів інших, крім Мене,
не було в тебе спасителя, крім Мене.
5 Я знав тебе в пустелі,
в засушливому краї.
6 Коли Я годував їх, у них було досхочу їжі.
Коли вони наїлися, стали зухвалими,
тому й забули Мене.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International