Bible in 90 Days
Бог обіцяє відновити царство
11 Того дня Я відновлю намет Давидів[a], що впав,
позакладаю пролами в мурах,
із руїни його підніму й відбудую,
стане знову таким він, як був.
12 Тоді всі люди, що вижили в Едомі,
та всі, хто носить ім’я Моє,
повернуться до Мене за допомогою».
Так Господь говорить,
тож Він отак і зробить.
13 Господь говорить: «Час надходить,
коли оратай стрінеться з женцем,
а з сіячем зустрінеться давильник.
Із гір тектиме молоде вино,
вином сочитимуться всі узвишшя.
14 Я відновлю щасливу долю
народу ізраїльського Мого:
вони міста відбудують спустошені
й житимуть в них,
вони насадять виноградники
і питимуть з них вино,
сади посадять, та їстимуть їхні плоди.
15 І посаджу Я народ Мій на землях їхніх
і більш ніхто не викорінить їх із їхньої землі,
що Я їм дав».
Так говорить Господь, Бог твій.
Едом буде покарано
1 Ось з’ява, яка була Овдію. Ось що Господь мій Бог сказав про Едом:
«Почули ми звістку від Господа
й послав Він посланця сказати усім народам:
„Війною ми підемо на Едом”.
Господь звертається до Едому
2 І Я зроблю тебе, Едоме,
найменшим між народів,
і зневажатимуть тебе усі надміру.
3 Погорда серця твого обдурила тебе,
того, хто мешкає в щілинах неприступних скель[b],
чий дім—гора висока, бо думав ти:
„Хто може мене скинути униз на землю?”»
Едом буде скинуто
4 Ось що говорить Господь:
«Навіть якщо літаєш ти високо, немов орел,
та гніздо в’єш собі серед зірок,
звідти скину Я тебе.
5 Тебе вщент зруйновано буде:
до тебе злодії прийдуть,
грабіжники вночі наскочать,
та заберуть усе, що либонь забажають.
Коли наймити у виноградниках твоїх збирають врожай,
вони залишають де-кілько грон на лозі.
6 Але вороги пильно шукатимуть скарби таємні,
які приховував Ісав[c], та, знайшовши їх,
пограбують усе, нічого не залишать!
7 Всі, з ким Угоду маєш,
гнатимуть тебе аж до кордону,
обдурять спільники тебе і переможуть.
І друзі, з ким ти хліб ділив,
на тебе наготують пастку, говорячи:
„Він нічого не запідозрює!”»
8 «Хіба не буде так,—Господь говорить,—
що в день той мудрих геть Я вигублю з Едому,
і розумних вижену із гір Ісава[d].
9 І навіть воїни твої, Темане,[e] злякаються,
бо вбито буде їх в горах Ісава.
10 За кривду свого брата Якова тебе покриє сором,
і вигублений будеш ти повік.
11 Того дня, коли ти осторонь стояв,
й Ізраїлю не пропонував допомоги,
коли чужинці захопили все добро його,
коли ввійшли ті зайди в його брами
і розіграли жеребом Єрусалима долю,
а ти, Едоме, в той день був як один із них,
чекаючи на частку свою.
12 В той день було не варто зловтішатись[f]
із горя брата Якова,
не слід тобі в той день було радіти
з гибелі народу Юди,
не слід було хвалитися[g] в день їхнього нещастя.
13 Не слід тобі було заходити до брами
Мого народу в день його страждань.
Не варто було зловтішатися з його біди у день,
коли його спіткало лихо.
Не слід було забирати його добро
під час його біди.
14 Не слід тобі було стоять на перехресті,
щоб не пускати втікачів,
не слід було тобі віддати ворогам усіх,
хто уцілів у день нещастя.
15 Бо наближається Господній день до всіх народів.
Як ти вчинив, так і з тобою вчинять,
твої діла впадуть на голову твою.
16 Бо так, як ви пролили[h] кров на горі Моїй святій,
так і інші народи проллють і вашу кров.
Вам прийде кінець,
начебто вас ніколи й не було!
17 Та на горі Сіон залишаться вцілілі,
гора Сіон і далі лишиться святою,
й народ Якова[i] знов володітиме майном своїм.
18 І буде він, народ Якова, вогнем,
народ Йосипа—полум’ям,
а народ Ісава[j]—соломою,
який перетвориться на попіл,
бо спалять й пожеруть його вони».
«І жодного, хто вижив, не лишиться
в Ісавовому домі,—так Господь звелів.—
19 Й народ Неґева заволодіє горами Ісава,
народ з підгір’я завоює филистимські землі.
Цей народ мешкатиме на землях Ефраїма,
та на рівнинах Самарії,
а Веніамин—в Ґілеаді.
20 А військо ізраїльських вигнанців
заволодіє ханаанцями аж до Зарефата.
А вигнанці з Єрусалима в Сефараді[k]
завоюють міста Неґеву.
21 А визволителі[l] зійдуть на Сіон,
та керуватимуть народом,
який живе на горі Ісава.
Та все ж, те царство належатиме Господу».
Йона йде на поклик Бога
1 Слово Господа було Йоні[m], синові Аміттая. Господь сказав: 2 «Вставай! Іди до Ниневії[n], цього великого міста, і проповідуй проти нього, бо Мені відкрилися всі ті лихі вчинки, що коять її люди, та накажи їм припинити їхні лихі справи».
3 Тож Йона встав, але вирушив у протилежний бік, намагаючись утекти[o] до Таршиша[p], подалі від Господа. Він прийшов до Йоппи[q] й знайшов корабель, що плив до Таршиша. Тож він сплатив за подорож, та зійшов на корабель, щоб плисти з ним до Таршиша, подалі від Господа.
Шторм
4 Але Господь наслав дужий вітер на море. Знялася страшенна буря на морі, і здавалося, що корабель ось-ось розіб’ється. 5 Моряки перелякалися, й кожен молився своєму богу. Вони викинули вони весь вантаж, що був на кораблі, в море, щоб став корабель легшим. Тим часом Йона пішов у каюту, ліг там і глибоко заснув. 6 Підійшов до нього капітан і сказав: «Що ж ти спиш? Вставай, молися своєму богу! Може, той бог зглянеться над нами, й ми не загинемо».
Що викликало шторм
7 Тоді моряки сказали одне одному: «Давайте кинемо жереб і довідаємося, хто спричинив це лихо». Вони кинули жереб, і жереб показав, що Йона був винним у цієї біді. 8 Тож вони його спитали: «Скажи нам, будь ласка, чи через тебе усе це лихо трапиться? Чим ти займаєшся? Звідки ти? З якої країни? З якого народу?»
9 Він відповів їм: «Я єврей і поклоняюся Господу Богу Небес, Тому, Хто створив море і сушу». 10 Тоді моряки дуже злякалися й сказали йому: «Що ж ти наробив?» Бо люди знали, що він утікав від Господа, адже він сам сказав їм про те. 11 Вони мовили: «Що нам з тобою робити, щоб море заспокоїлося для нас?» Бо ж море ставало дедалі більш буремним.
12 Він відповів: «Киньте мене в море, тож воно заспокоїться для вас. Бо знаю я, що цей шалений шторм напав на вас через мене».
13 Але замість цього, люди намагалися на веслах вести корабель до землі, та не змогли, бо море ставало дедалі буремнішим.
Покарання Йони
14 Вони звернулися до Господа і сказали: «О Господи! Не дай нам загинути через вбивство невинної людини! Щоб ми не відповідали за смерть її! Будь милосердним до нас, бо ти, Господи, дієш за бажанням Своїм».
15 Тож узяли вони й кинули Йону в море. І море вмить заспокоїлося. 16 Тоді вони відчули великий страх перед Господом, тож принесли жертву Господу й дали обітницю Йому.
Велика риба
17 Господь змусив величезну рибу проковтнути Йону. Йона перебував у череві риби три дні й три ночі.
Молитва Йони
2 Йона молився Господу Богу своєму в череві риби. 2 Він промовив:
«У скруті я до Всевишнього звернувся,
і відповів мені Господь!
З глибин Шеолу про допомогу я просив,
і Ти почув мій голос.
3 Ти мене кинув у глибоке море,
в самісіньку безодню океану,
й вода зімкнулася навколо мене,
а могутні хвилі поглинули мене».
4 Тоді сказав я:
«Адже усунуто мене з-перед очей Твоїх,
але, навіть зараз, я дивлюся
в сторону храму Твого святого за допомогою.
5 Вода мене до горла охопила[r].
Глибоке море мене оточило,
і водорості оповили голову мою.
6 Та Ти підняв життя моє з могили,
о Господи, мій Боже!
7 Якщо життя мене вже майже полишило,
я Господа згадав, й моя молитва
до Тебе долетіла в храм святий.
8 Деякі люди вклоняються марним бовванам,
але ті ідоли ніколи їм не допоможуть[s].
9 Та я складатиму Тобі подяку,
я жертву принесу Тобі.
Я виконаю те, що обіцяв.
Від Господа надходить порятунок!»
10 Тоді Господь наказав рибі, й вона виплюнула Йону на сушу.
Бог покликав, і Йона послухався
3 І вдруге було Йоні слово Господнє. Господь сказав: 2 «Вставай! Іди до Ниневії, цього великого міста, й проповідуй йому ті слова, що Я сказав тобі».
3 Тож підвівся Йона й відразу ж рушив до Ниневії, як Господь наказав. Ниневія була великим містом у Бога, за три дні не обійдеш.
4 Йона пішов до міста і пройшов його за один день. Він проповідував і казав: «Через сорок днів Ниневію буде зруйновано».
5 І люди Ниневії повірили Богові! Вони закликали всіх поститися, тож вдягнулися в верета—всі, від великого до малого.
6 Коли ця звістка досягла царя Ниневії, він підвівся із свого престолу, скинув із себе вбрання, вдягнувся у вереття й сів на попіл[t]. 7 По тому в Ниневії оголосили його наказ:
«За велінням царя та його вельмож, жодна людина, ані тварина, ні віл, ані вівця нічого не їстимуть й не питимуть води. 8 Кожна людина й тварина мусять вдягнутись у вереття і якомога голосніше гукати до Бога. Кожен мусить полишити лихе своє життя й припинити власноручно чинити насильство. 9 Хто знає? Можливо, Бог і передумає, і перестане гніватися, тож ми тоді не загинемо».
10 Побачив Бог вчинки їхні, побачив, що вони полишили своє лихе життя, і тому Бог передумав щодо біди, про яку казав Він, що нашле на них, і не зробив цього.
Йона засмучений милістю Божою
4 Дуже не сподобалося це Йоні, й він розсердився. 2 Тож помолився він Господу: «О Господи! Хіба ж не те саме говорив я, коли був у своїй країні? Саме через це я спершу намагався утекти до Таршиша, бо я знав, що Ти—Бог милостивий, що зглянешся на них, тебе нелегко розгнівати, любов Твоя велика, і Ти готовий передумати щодо покарання. 3 Тож тепер, о Господи, забери в мене життя, бо я б краще помер, ніж жив».
4 Тоді Господь сказав: «Хіба справедливо ти розгнівався через те, що Я не понищив їх?»
5 Йона вийшов із міста на схід і сів там. Він влаштував для себе навіс і сидів під ним у затінку, чекаючи, щоб побачити, що станеться з містом.
Гарбуз і черв’як
6 Тоді Господь бог зробив так, що гарбуз виріс високо над головою Йони, щоб укрити його тінню. Дуже зрадів Йона гарбузові. 7 Та на світанку наступного дня Бог наслав на гарбуз черв’яка, і гарбуз висох.
8 Після того, як сонце стало високо в небі, Бог наслав посушливий східний вітер. Спекотливе сонце пекло голову Йоні, і він зомлів, і забажав він собі смерті. Сказав він: «Я б краще помер, ніж жив!»
9 Та Бог сказав Йоні: «Хіба правильно, що розгнівався ти через те, що гарбуз зів’яв?» Йона відповів: «Правильно. Я такий розгніваний, що ладен померти».
10 Тоді Господь сказав: «Ти так вболіваєш за рослину, хоч нічого й не зробив, щоб вона росла. Рослина ця за одну ніч виросла і за одну ніч всохла. 11 Хіба не повинен Я вболівати за Ниневію, це велике місто, де мешкає багато людей, та тварин: понад сто двадцять тисяч чоловік, які не мали й гадку про те лихо, що вони чинили[u]?»
Самарію та Ізраїль буде покарано
1 Ось слово Господнє, що було Михею з Морешета за часів Йотама, Агаза та Езекії, царів Юдеї, з’ява, яку він побачив щодо Самарії та Єрусалима:
2 «Послухайте, усі народи,
усі, хто на землі живе[v].
Нехай Володар мій Господь
прийде зі Свого святого храму,
та засвідчить проти вас.
3 Дивіться ж бо, Господь виходить з храму Свого,
Він зійде вниз й ходитиме узвишшями[w] землі.
4 Під Ним розтануть гори,
як віск розтане від вогню.
Тоді розкриються долини,
немов вода, що вниз стікає з гори крутої.
5 Все це сталося через гріх Якова,
через переступ народу[x] Ізраїля.
Гріх Самарії
Який же то гріх Якова?
Хіба це не Самарія його на гріх штовхнула?
Де знаходяться узвишшя у Юдеї?
Вони в Єрусалимі!
6 Тож Я зроблю Самарію руїною у полі,
де тільки й можна, що саджати виноград.
Я камені її скочу в долину і оголю підвалини її.
7 Усіх її бовванів буде геть розбито,
згорять у вогні усі ідоли її,
які вона заробила розпустою.
Зруйную Я усіх її бовванів,
бо Самарія заробила увесь свій скарб
тільки своєю невірністю Мені[y].
Тож все те багатство
буде пограбоване народом невірним Мені».
Велика печаль Михея
8 То ж через все, що трапиться,
я буду у жалобі й ходитиму голий-босий.
Я голоситиму, немов шакал,
і наче страус, буду я кричати.
9 Бо незцілимі самарійські рани,
оскільки вже її хвороби[z] дійшли аж до Юдеї,
сягнули брам Мого народу, брам єрусалимських.
10 Не кажіть про це в Ґаті,[aa] не плачте в Акке[ab].
В поросі з горя викачайтеся в Бет-Офрі[ac].
11 Голі і зганьблені, йдіть, люди Шафіра.
Жителі Цаанана не вийдуть[ad].
Вказує туга Бет-Езела,
що там не буде вам підтримки[ae].
12 Бо мешканці Марота[af] зомліють,
сподіваючись на добру новину,
натомість лихо Господнє зійшло в Єрусалим.
13 Запрягайте коней в колісницю, мешканці Лахиша[ag]!
Гріхи Ізраїлю[ah] повторюєте ви.
Гріх головний дочки Сіону—
то сподівання на коней і колісниці.
14 Тож віддаси дари прощальні Морешет-Ґату[ai],
будинки Бет-Ахзива—омана[aj] для царів Ізраїлю.
15 До вас, населення Мареші,
Я приведу загарбників,[ak]
які пограбують все, що маєш ти.
Слава Ізраїлю сягне Адуллама[al].
16 Обстрижися й поголися[am] тому,
що ти ридатимеш за безцінними дітьми своїми.
Зроби собі лисину, мов у орла[an] в ознаку суму,
бо їх від тебе силою віднімуть
й вишлють в вигнання.
Лихі наміри
2 Горе вам, підступні лиходії,
хто вигадує гріховні плани.
Ви замишляєте лихе в своїх ліжках,
та здійснюєте ці наміри з вранішнім сонцем,
тому що ви маєте силу здійснити злобні наміри свої.
2 Ви прагнете землі й забираєте її,
ви хочете будинків й загарбуєте їх,
ви чините насильство людині та дому її,
людині й тому, що вона у спадок має.
Господь задумує кару над людьми
3 Бо ось що говорить Господь:
«Задумую кару Я проти роду цього лихого,
і від нещастя вас ніщо не порятує[ao].
Не будете ви гордо походжати,
адже страшні часи для вас настануть.
4 Люди тоді про вас співатимуть
тужних пісень й промовлятимуть:
„Нас знищено!
Змінив Господь народу мого жереб.
Як міг від мене Він забрати це?
Він нечестивців наділив землею нашою.
5 І ось чому, коли за жеребом ділити землю будуть,
із вас нікого не залишиться,
хто б міг дістати свою частку”».
Михея просять не проповідувати
6 І проповідують вони:
«Не проповідуй! Не пророкуй цього,
і тоді ганьба не вкриє нас!»
7 Дім Якова говорить:
«Хіба ж у Господа терпець урвався?
Хіба ж Він може так вчинити?
Хіба ж слова Його добра не чинять
тому, хто праведно живе?»
8 «Та ви встаєте, наче ворог, проти Мого народу.
Останню сорочку здираєте з людини мирної,
що повз іде з безпечними думками,
повертаючись з війни[ap].
9 Жінок Мого народу
ви із затишних осель прогнали.
В дітей забрали їхніх назавжди благословення,
що дав Я їм.
10 Вставайте й геть ідіть,
бо зруйнували ви цю землю вщент,
тож тут вам не спочити.
За вашу нечестивість буде вигублена країна ця!
Тож велика руїна настане в ті часи!
11 Ці люди не бажають слухати Мене,
але якщо якийсь шахрай їм брехати стане,
то вони залюбки повірять йому.
Вони, навіть, приймуть того лжепророка,
який їм скаже: „Настануть кращі часи,
коли буде досхочу вина і пива”.
Господь збере Свій народ
12 Я справді вас зберу, народе Якова, усіх.
Я справді позбираю рештки Ізраїлю.
Я позбираю їх разом, немов овець в отару,
мов череду налякану у загорожу,
тож наповниться земля галасом багатьох народів.
13 Той, хто проломиться крізь огорожу,
стане поперед ними.
Вони проломляться і крізь ворота вийдуть.
Господь ітиме їхній перед ними».
Вожді ізраїльські винні у кривді
3 І я сказав:
«Слухайте, провідники народу[aq] Якова,
ізраїльські вельможі.
Знати ви повинні,
що справедливість є!
2 Ненавидите ви добро,
лиш зло вам до душі.
Ви лупите шкіру з людей,
з кісток здираєте ви їхню плоть.
3 Ви тіло пожираєте Мого народу,
здираєте з них шкіру і трощите кістки,
немов збираєтесь варити м’ясо в казані.
4 Ви до Господа звертатиметься, і Він не відповість,
ховатиме від вас Своє обличчя за кривду всю,
що скоїли ви».
Лжепророки
5 Ось що Господь сказав про тих пророків, що з пантелику збили мій народ:
«Вони обіцяють благоденство тим, хто їжу їм дає,
але проголошують священну війну проти тих,
хто не годує їх.
6 Тому ви й видінь не бачите в ночі,
майбутнє невідомо вам—
то лиш темрява сама.
Бо сонце, й те сховається від цих пророків,
і потемніє день над ними.
7 Збентежаться усі, хто бачить з’яви,
і присоромленими будуть віщуни.
Усі вони затулять присоромлено роти,
оскільки Бог не відповів їм».
Михей—справжній пророк Божий
8 А я—від Духу Господа,
я повен сили, справедливості і моці.
Тож можу Якову я про його переступи сказати
й Ізраїлю повідати про його гріх.
Провідників ізраїльських буде звинувачено
9 Почуйте, дому Якова провідники,
і ви, ізраїльські вельможі,
хто зневажає справедливість
і перекручує усе, що правим є.
10 Ви збудували Сіон на крові,
Єрусалим на кривді звели.
11 Його правителі приймають рішення за хабарі,
його священики за плату вчать,
його пророки майбуття за гроші провіщають.
Вони на Господа надії покладають, кажуть:
«Господь Всевишній серед нас,
тож не спіткає нас ніяке лихо».
12 Тож через вас Сіон розорять наче поле,
Єрусалим спустошать, і буде там руїна.
Храмова гора на пагорб[ar] обернеться,
чагарником порослий.
Закон прийде з Єрусалима
4 Настануть дні,[as] коли гора,
на якій встановлено храм Господній,
стане найвищою з-поміж усіх гір.
І нескінченними потоками сюди
будуть сходитися люди всіх народів.
2 Чимало люду прийде й скаже:
«Ходім, зійдемо на Господню гору,
до дому Бога Якова.
Всевишній нас навчить Свого шляху,
щоб ми ходили тільки-но Його путями[at]».
Бо вчення Боже із Сіону вийде,
а слово Господа—з Єрусалима по всьому світу.
3 Тоді Господь судитиме всі племена,
вирішувати справи могутніх і віддалених народів.
Вони перекують мечі свої на рала,
а списи—на серпи, щоб жати жито.
Народи припинять воювати між собою;
люди ніколи більше не будуть готуватися до війни.
4 Сидіти буде кожен під лозою
своєю і під віттям фіґових дерев.
Ніхто не їх злякає,
бо Господь Бог Всемогутній так сказав!
5 Хоча усі народи можуть жити
і шанувати кожен свого бога,
ми ж житимемо, Бога нашого шануючи повік.
Повернеться царство
6 Господь говорить:
«Єрусалиме скалічена й розвіяна була,
відчула вона біль та Божу кару,
але ж Я її до Себе поверну.
7 Я так зроблю,
щоб вижили лише люди цього „скаліченого” міста.
Їх вигнано було з їхньої землі,
але Я їх зміцню й могутнім народом зроблю».
І буде ними керувати Господь з гори Сіон,
відтоді і повік.
8 А щодо тебе, вартова башто Отари[au],
прийшов твій час.
Офель, дочка Сіону,
до тебе повернуться колишня влада й царство.
Чому Ізраїль мусить іти до Вавилона
9 Чому так плачеш ти? Хіба нема царя у тебе?
Хіба загинув той порадник твій,
бо тяжкі твої муки, наче у жінки при пологах.
10 Звивайся з болю і кричи, дочко Сіону,[av] наче при пологах,
бо мусиш ти тепер із міста вийти
й жити в чистім полі.
До Вавилона мусиш йти,
і там тебе врятують.
Там викупить тебе Господь із вражих рук.
Господь вигубить інші народи
11 Багато народів зібралося війною проти тебе,
і кажуть: «Дивись, ось гора Сіон,
давайте-но зруйнуємо її».
12 Вони не розуміють, що Господь планує,
не знають вони намірів Його.
Він справді їх зібрав,
щоб розчавити мов збіжжя на току.
Ізраїль переможе своїх ворогів
13 «Вставай і молоти, дочко Сіону,
тебе Я міццю неймовірною наділю:
роги твої будуть неначе з заліза,
копита ж—з бронзи.
Чимало потрощиш ти народів,
та Господу присвятиш їхню здобич,
багатство їхнє—Володарю цілого світу віддаш».
5 Збирайся військом, о могутнє місто[aw],
бо нас вороги довкола обложили,
та кийком ударили підступно по щоці Суддю Ізраїлю.
Цар народиться у Віфлеємі
2 А ти, Віфлеєме-Ефрато[ax],
найменше з містечок в Юдеї,[ay]
та вийде із тебе правитель Ізраїлю Мій.
Його коріння—у часах прадавніх.
3 Він ворогам віддасть їх до пори,
коли народження настане мить[az].
І решта братів повернеться до народу Ізраїлю.
4 Й постане Він і буде пасти Свій народ
із силою Господньою,
із величчю наймення Господа Бога Його.
І житимуть вони в безпеці,
бо до країв землі сягне Його величчя.
5 Це ж він, хто принесе нам мир,
коли Ассирія прийде у край наш
й топтатиме укріплені фортеці наші.
Тоді ми[ba] оберем
сім пастухів та вісім князів[bb].
6 І пастимуть вони край Ассирійський мечем,
край Німродський[bc]—оголеним лезом.
Вони врятують[bd] від Ассирії нас,
якщо вона прийде у край наш
і кордон потопче.
7 Вцілілі з дому Якова тоді посеред багатьох народів
немов роса Господня будуть,
немов дощу краплини на траві,
що на людину не чекає,
і не залежить від синів людських.
8 І рештки дому Якова розкидані
поміж численними народами:
мов лев між диких звірів,
мов левеня серед отар овечих,
та не врятуватися від нього,
коли він нападає, то рве й роздирає.
9 Ти руку занеси на ворогів своїх
й здолаєш їх усіх.
Народ покладатиметься на Бога
10 «Тоді,—Господь говорить,—
понищу Я усіх твоїх коней,
потрощу колісниці твої.
11 Я вигублю міста землі твоєї
і всі твої твердині поруйную.
12 Чаклунство вирву Я із рук твоїх,
і віщунів у тебе більш не буде.
13 Бовванів Я твоїх зруйную,
не поклонятимешся більше ти
творінню рук своїх.
14 Повириваю з-поміж тебе стовпи Ашери[be],
і поруйную Я твоїх бовванів[bf].
15 У гніві й люті Я помщуся народам,
які не слухали Мене».
Скарга Господа
6 Почуйте, що Господь говорить:
«Вставай і справу перед горами оголоси[bg],
примусь узвишшя чути голос твій.
2 Почуйте звинувачення Господнє, гори,
що споконвіку стоять.
Господь бо звинувачує народ Свій,
Він зможе довести Ізраїля провину.
3 Народе Мій, що Я тобі зробив?
Хіба Я випробував твоє терпіння?
Засвідчуй проти Мене!
4 Тебе Я справді вивів із Єгипту,
я з рабства викупив тебе.
Послав Я Мойсея, Аарона й Міріам перед тобою.
5 Народе мій, згадай,
що замишляв Валак, моавський цар,
як Валаам, Беора син, йому сказав:
„Від Шиттима до Ґілґала[bh]
ти маєш знати праведність Господню”.
Чого Бог хоче від нас
6 Хтось запитає:
„Із чим наблизитись до Господа мені,
з чим поклонятися Всевишньому Богу?
Чи з жертвами всеспалення іти,
чи йти до Нього з однолітніми телятами?
7 Чи буде втішений Господь баранів тисячею
й неміряними ріками олії?
А чи віддати первістка свого за злочин мій,
віддати плід утроби за гріхи?”
8 Господь сказав тобі, о чоловіче,
що є добре й чого Господь від тебе вимагає:
чинити справедливо, любити милосердя
й жити у покорі Богу.
Що чинили ізраїльтяни
9 Голос Господа кличе до міста:
„Хто мудрий, поважатиме ім’я Господа[bi].
Тож уважно слухайте Того,
хто карає дубком Своїм нещадним![bj]”
10 Чи є іще скарби, неправдою здобуті,
у домі нечестивих?
Чи є ще проклята нечесна міра?
11 Чи можу Я схвалить вагу брехливу
або облудні гирі для ваг?
12 Багатії у місті цьому завжди чинили кривду,
а мешканці його—брехливі,
бо вони не знають, як казати правду.
13 Ось Я завдам тобі удару руйнівного,
нищівного за гріхи твої.
14 Ти їстимеш, але не наїсися,
і порожнечу відчуватимеш в нутрі[bk].
Ти захищатимеш народ, але воїни з мечами
поб’ють людей, яких ти (Ізраїль) врятувала.
15 Ти будеш сіяти, але не жати,
чавитимеш оливки, та не споживатимеш оливи,
ти виноград чавитимеш, але не питимеш вина.
16 Накази Омрі[bl] ти виконуєш сумлінно,
всі звичаї лихі, що в домі царському Агава,
виконуєш, приймаєш їхні всі поради.
Тому віддам тебе Я на поталу
і насміхатимуться люди з вас.
Дістанеться тобі зневага від народів інших[bm]».
Михей засмучений злом, що коять люди
7 О горе мені, я мов сад після збору плодів,
немов виноградник, як зірвано грона з лози.
Немає кетяга, аби покуштувати,
ані добірних смокв, яких душа так прагне.
2 Немає більше відданих людей у краї,
і жодного порядного немає.
Усі замислюють, як засідку зробити і вбити,
одне на одного з тенетами полюють.
3 І вміло руки їхні чинять зло.
Вельможа і суддя вимагають хабарі,
народ усе їм робить на догоду.
4 Найкращий з них, немов шипшина,
найправедніший—гірший за колючий живопліт.
День покарання близько
Час покарання,
проголошений твоїми пророками[bn], вже близько.
Година покарання вашого прийшла!
Від збентеження не врятуватись вам!
5 Не покладайтесь на сусіда,
не довіряйтеся найближчим друзям.
Пильнуй, що кажеш ти своїй коханій (дружині).
6 Бо зневажає син батька свого,
дочка на матір повстає,
невістка на свекруху,
і найлютіші вороги людини—її домашні.
Господь Спаситель
7 То буду Господа я виглядати,
чекатиму терпляче я на Бога, Спасителя мого.
Мій Бог мене почує!
8 Не зловтішайся з мене, враже,
бо хоч я впав, та підведусь,
хоч я у темряві, Господь мені за світло.
Господь вибачає
9 Я мушу зносити Господній гнів,
бо проти Нього Я згрішив.
Нарешті Він розсудить
і вирок справедливий винесе мені.
Він виведе мене на світло,
і я побачу праведність Його.
10 Побачать вороги мої,
і вкриються ганьбою.
Я збиткуватимуся з тих, хто говорив мені:
«То де ж Господь твій Бог?»
І я побачу, як їх топчуть люди,
так само, як і вулиці брудні.
Повернення Ізраїлю
11 Надходить день відбудови мурів твоїх,
то буде день, коли розширяться твої кордони.
12 Прийдуть до тебе того дня всі рештки:
від Ассирії і до Єгипту, і від Єгипту до річки Євфрат,
від моря і до моря, від гір до гір.
13 Лежатимуть спустошені навколишні краї за те,
що їхні мешканці вчинили.
14 Паси овець, якими володієш, ґирлиґою своєю,
вони живуть на самоті в лісах, та на горі Кармел.
Нехай пасуться у Башані й Ґілеаді,
як то було за давнішніх часів.
15 О Господи, Ти обіцяв:
«Як і у день, коли ви вийшли із земель Єгипту,
явлю Я чудеса Свої».
16 Нехай народи міць Мою побачать,
засоромляться нехай своєї сили.
Нехай уста свої руками затуляють,
та вуха затуливши, відмовляться слухати.
17 Хай качаються в поросі, наче та гадюка,
немов комахи, що плазують по землі.
Нехай тремтять, хай з жахом повиходять із фортець
до Господа, до Бога нашого,
нехай тремтять в повазі, Тебе боячись!
18 Хто Бог іще такий, як Ти?
Хто вибачає нечестиві вчинки,
прощає злочини Свого народу решткам,
хто не тримає зла і виявляє милосердя залюбки?
19 Він знову змилосердиться над нами
і скине всі наші гріхи в морські глибини.
20 Ти Якову вірний будеш
і Аврааму[bo] явиш Свою ласку,
як присягнувся нашим пращурам за давніх ще часів.
1 Це пророцтво про Ниневію[bp]. Це книга про з’яву, що була Наумові з Елкоша.
Господь лихий на Ниневію
2 Господь—ревнивий Бог,
Який воздає винним за гріхи.
Господь відплачує і гніву повний.
Господь мститься тим, хто чинить Йому опір,
і лютий Він до ворогів Своїх.
3 Господь довготерплячий, але дуже могутній,
Всевишній не дозволить винним уникнути кари.
Коли іде Він, вихори і бурі слідують за Ним,
і як люди ходять по землі,
так і Господь ступає по хмарах.
4 Він морю дорікає і висушує його
і випаровує річки усі.
Башан і Кармел геть марніють,
і цвіт Ливану засихає.
5 Гори перед Ним здригаються,
і розсипаються узвишшя.
Земля здіймається в присутності Його,
і світ здіймається, і всі, хто в нім живе.
6 Хто встоятиме перед Божим гнівом,
хто витримає гнів Його палкий?
Немов вогонь, розливається гнів Його
і скелі кам’яні трощаться перед Ним.
7 Господь благий притулком є у лихоліття час.
Він завжди захищає тих,
хто покладається на Нього.
8 Він край кладе усім, хто чинить Йому опір,
і переслідує Він ворогів Своїх до смерку.
9 Що ви замислюєте проти Господа?
Він ваші задуми зруйнує вщент,
щоб більше ворожнечі не було.
10 Ви палатиме, неначе сухе гілля під казаном,
вас буде зжерто, мов бур’ян сухий вогнем.
11 Ассирія, із тебе вийшов той,
хто проти Господа замислює лихе,
хто радить нечестивість.
12 Господь говорить до Юдеї так:
«Хай хоч які вони численні й дужі,
та все одно їх вигублено й видворено буде.
Хоч Я й примушував тебе страждати, Юдеє,
Я більше горя не нашлю на тебе.
13 Тепер зламаю Я твоє ярмо ассирійське,
кайдани ассирійські з тебе скину».
14 Господь віддав наказ про ассирійського царя:
«Не матимеш ти більше нащадків.
Із твого храму викоріню Я бовванів
і тих божків, яких ти сам створив.
Готую Я твою могилу,
бо вже наближається твій кінець[bq]».
15 Дивись Юдея!
Ось горами надходить посланець із благовістю,
що мир несе.
Святкуй свята свої, Юдеє,
виконуй вповні обіцянки свої Богу.
Негідник більш ніколи не нападе на тебе.
Він буде викоренений ущент.
Ниневію буде зруйновано
2 До тебе ворог твій прийшов,
аби розвіяти людей твоїх.
Пильнуй укріплення і стережи дороги,
лаштуй озброєння, збери докупи міць свою.
2 Бо велич Якова Господь відновить,
як повернув Ізраїля Він велич.
Бо їх спустошили руйнівники,
повирубали їхні виноградні лози.
3 Щити бійців його червоні,
могутні воїни його в багряному вбранні.
Сталь колісниць, немов вогонь у день,
коли вони напоготові, і списи мерехтять.
4 І колісниці ті шалено вулицями мчать,
майданами летять, мов спалахи вогнів,
несуться, наче блискавиці.
5 Накази віддає він воїнам своїм,
а ті аж спотикаються в бігу.
Вони до муру поспішають,
встановлюючи захисні щити.
6 Річок загати вже відкриті,
й палац царя численні армії ворожі,
неначе бурхливі води змили.
7 Княжну виставили голу[br],
її служниць забрали геть.
Вони себе у груди б’ють
і стогнуть від жалю, наче горлиці.
8 Та Ниневія, наче став з водою,
але так вода швидко витікає.
Люди кричать їй: «Стій! Припини тікати!»
Але вона уваги не звертає.
9 Грабуйте срібло! Золото хапайте!
Кінця скарбам нема,
не міряно коштовностей всіляких.
10 Спустошення, руїна, порожнеча!
Серця у п’ятках, коліна тремтять,
люди недужі, обличчя сполотніли.
11 (Ниневія) Де левів схованка, де лігво левенят?
Левиця й лев колись жили у лігві тім,
та левенята не боялися нічого?
12 Багато їжі лев (цар Ниневії) знаходив левенятам,
людей багато для левиці убивав.
Він лігво своє здобиччю наповнив,
печеру завалив шматками чоловічій плоті.
13 «Я проти тебе, Ниневія—
Господь Всемогутній говорить,—
багатства твої за димом Я пущу,
меч викосить левів твоїх молодих.
Я виріжу всю дичину у тому краї,
щоб не могли ви полювати,
і посланців не буде чутно голоси,
які несуть недобру звістку».
Погані новини для Ниневії
3 Горе місту-вбивці, де усе—брехня,
панує там грабунок, смерть й вбивства.
2 Там чутно клацання кнута і стук коліс,
і цокання копит, і торохтіння колісниць.
3 Кінь бойовий летить,
палає меч, і спис виблискує,
навкруги померлих купи.
Числа немає трупам,
і люди спотикаються об них.
4 Найбільша шльондра—місто Ниневія,
прегарна і чарівна відьма,
своїм чаклунством поневолила народи.
5 Так Господь Всемогутній говорить:
«Я проти тебе, Я підніму тобі спідниці на обличчя[bs],
і народи бачитимуть твоє голе тіло.
Я царствам покажу ганьбу твою.
6 Я нечистотами закидаю тебе,
знеславлю, посміховиськом зроблю тебе.
7 Тож кожен, хто тебе побачить, утече.
Всі скажуть: „Ниневія вже—руїна”.
Хто голоситиме над нею?
Жодного немає, хто б її втішив».
8 Хіба ти краща за Тевес[bt],
що лежав між потоками Нілу, оточений водою,
для якого хвилі були валами захисними,
вода була муром?
9 Ефіопія та Єгипет дали їй міць неміряну,
Судан та Лівія були підтримкою їй.
10 Але й вона вигнана, пішла в неволю.
Навіть дітлахів її побито на кожному перехресті.
На її вельмож кидали жереб,
її вельмож закували в кайдани.
11 Навіть ти сп’янієш, прагнутимеш сховатися,
шукаючи захисту від ворога.
12 Всі фортеці твої, мов ті смокви,
обтяжені добірними стиглими плодами.
Тільки потруси їх—
плоди попадають прямо в рот їдцеві.
13 Воїни твої, мов ті жінки.
Брами твої широко відкриті ворогам твоїм.
Вогонь пожер твої засуви.
14 Заготуй воду,
що знадобиться тобі під час облоги.
Зміцнюй оборону свою.
Ставай у багно, міси глину,
наготуй форми для цеглин.
15 Вогонь у битві пожере тебе, меч посіче тебе.
Вся земля буде лежати у руїні,
неначе сарана спустошила усе.
Ниневія, ти стала подібна зграї коників, чи сарани.
16 Ти зробила торговців своїх численними,
як зорі на небі.
Розлітаються вони, мов коники,
та залишають місце тільки коли спустошено воно.
17 Твої урядовці, як сарана, писарі твої,
як личинки сарани,
що ховаються на мурах у холодну днину.
Та коли сонце встає, вони летять геть,
і ніхто не знає куди.
18 Царю ассирійський, сплять пастухи твої,
вельможі твої спочивають.
Народ твій по узвишшях розкидано,
і нікого немає, хто б їх зібрав докупи.
19 Ніщо не зцілить розтрощені кістки.
Смертельна рана твоя.
Всі, хто лише почують цю новину про тебе,
плескатимуть у долоні над тобою,
бо сама відчуєш ти того ж самого невигойного болю,
якого всім їм завдала сама.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International