Bible in 90 Days
Ісус посилає учнів Своїх на проповідь
10 Невдовзі Господь призначив сімдесят двох[a] учнів і вирядив їх перед Собою—по два в кожне місто й поселення, куди Сам Він збирався незабаром прийти. 2 Ісус сказав їм: «Жнива великі, та мало робітників. Отже, моліться Господу, власникові врожаю, щоб послав робітників на Свої жнива. 3 Ідіть! І знайте, що Я посилаю вас, як отих ягнят до вовчої зграї. 4 Не беріть із собою ні гаманця, ні торби, ні сандалів. І не вітайте нікого по дорозі. 5 А ввійшовши до чиєїсь оселі, спершу мовте: „Мир дому цьому!” 6 Якщо там миролюбива людина, то ваше благословення зостанеться з нею. Коли ж ні—воно до вас повернеться.
7 Залишайтеся в тому домі, їжте й пийте те, що запропонують господарі, бо робітник вартий того, що йому платять. Не переходьте із дому в дім.
8 Коли ввійдете до міста й вам виявлять гостинність, їжте те, що вам подадуть. 9 Зцілюйте хворих у тому місті й кажіть людям: „Царство Боже наближається[b] до вас!” 10 Якщо ж прийдете до міста, де гостинності вам не виявлять, то вийдіть на вулиці й промовте: 11 „Навіть порох вашого міста ми обтрушуємо перед вами з ніг своїх. Та пам’ятайте: Царство Боже наближається до вас!” 12 Кажу вам, що навіть людям Содома легше поведеться в той день, ніж тому негостинному місту».
Попередження невіруючим
(Мт. 11:20-24)
13 «Горе тобі, Хоразине! Горе тобі, Вефсаїдо! Кажу так, бо якби ті численні дива, що сталися тут, трапилися у Тирі чи Сидоні, то їхні мешканці давно б вже розкаялися, одягли волосяниці й посипали голови попелом. 14 І все ж Судного Дня Тиру й Сидону буде легше, ніж вам! 15 А ти, Капернауме, чи будеш піднесений до небес? Ні, ти зійдеш у пекло!
16 Хто слухає вас, учнів Моїх, той слухає Мене, а хто зрікається вас, той зрікається і Мене. Хто ж зрікається Мене, той зрікається й Того, Хто послав Мене».
Повернення Ісусових учнів
17 Сімдесят два учнів з радістю повернулися до Ісуса й розповіли: «Господи, навіть нечисті духи підкорялися нам, коли ми наказували їм Твоїм ім’ям!» 18 Ісус відповів їм: «Я бачив, як сатана падав з небес, мов блискавка! 19 Але послухайте! Я дав вам владу, щоб ви могли наступати на змій та скорпіонів. Я дав вам владу над усією силою ворога нашого. 20 Та не треба радіти з того, що вам підкоряються духи. Радійте з того, що імена ваші написані на небесах».
Молитва Ісуса
(Мт. 11:25-27; 13:16-17)
21 Сповнений Духа Святого, Ісус відчув велику радість і промовив: «Славлю Тебе, Отче, Господи Неба й Землі, бо Ти приховав це від мудрих і розумних, а відкрив простим[c]. Так, Отче, це сталося, бо дійсно, на це була воля Твоя. 22 Все, що Я знаю, було передано Мені Отцем Моїм. Хто є Сином—не знає ніхто, крім Отця, і хто є Отцем не відомо нікому, крім Сина. Тільки ті, хто були обрані Сином, взнають про Отця».
23 Повернувшись до учнів, Ісус сказав їм довірливо: «Благословенні очі, які бачать те, що бачите ви! 24 Бо, повірте, чимало пророків і царів хотіли б побачити те, що ви бачите, але не бачили, хотіли б почути те, що ви чуєте, але не почули».
Історія про доброго самаритянина
25 Один законник підвівся і, випробовуючи Ісуса, запитав: «Вчителю, що мушу я зробити, аби здобути вічне життя?» 26 Ісус промовив: «А що написано в Законі? Яке твоє розуміння того, що ти там вичитав?» 27 Той відповів: «„Любіть Господа Бога свого всім серцем, усією душею, усією силою і розумом своїм”(A). А також: „Любіть ближнього свого, як себе самого”»(B).
28 Тоді Ісус сказав йому: «Ти відповів правильно. Виконуй це і тоді здобудеш вічне життя». 29 Але він, намагаючись виправдатись, запитав: «Але хто є моїм ближнім?» 30 Ісус відповів: «Ішов якось чоловік із Єрусалиму до Єрихона і потрапив до рук грабіжників. Ті роздягли його, побили та й подалися геть, залишивши його ледь живого. 31 Випадково йшов священик по тій дорозі. Помітивши пограбованого, він перейшов на інший бік дороги, обійшовши його. 32 Тією ж дорогою йшов левит. Побачивши побитого, він також перейшов на інший бік. 33 Потім прийшов туди подорожній самаритянин. Коли він побачив нещасного, то сповнився співчуттям до нього.
34 Він підійшов, перев’язав рани, після того, як полив їх оливою та вином[d]. Тоді поклав стражденного на свого віслюка, відвіз до заїжджого двору і там подбав про нього. 35 Наступного дня самаритянин дав господарю заїзду два динари й сказав: „Подбай про цього чоловіка. Якщо витратиш більше, я віддам тобі різницю, коли повернуся”.
36 То хто ж із цих трьох був ближнім чоловікові, який постраждав від грабіжників?»
37 Законник відповів: «Той, хто змилостився над ним». Тоді Ісус промовив: «Тож іди й роби так, як він».
Ісус у Марти й Марії
38 Мандруючи, Ісус і Його учні зайшли якось до одного селища. І їх гостинно привітала жінка, яку звали Марта. 39 Вона мала сестру Марію, яка сіла біля Господніх ніг і слухала те, що Він говорив. 40 А Марта була дуже заклопотана по господарству. Вона підійшла до Ісуса й запитала: «Господи, чи Тобі байдуже, що сестра моя всю роботу звалила на мене саму? Скажи їй, щоб допомогла мені». 41 Ісус відповів їй: «Марто, Марто, ти турбуєшся та журишся про багато справ, 42 а необхідною є лише одна. Марія ж вибрала те найкраще, чого в неї ніхто не відбере».
Повчання Ісуса про молитву
(Мт. 6:9-15)
11 Якось Ісус молився у віддаленому місці, та коли Він закінчив, один із учнів сказав Йому: «Господи, навчи нас молитися. Адже й Іоан навчав цього своїх учнів». 2 Тоді Ісус відповів: «Коли молитеся, кажіть так:
„Отче наш [Небесний][e],
хай святиться ім’я Твоє.
Нехай прийде Царство Твоє.
[Нехай буде воля Твоя,
як на Землі, так і на Небі].
3 Дай нам наш хліб[f] щоденний.
4 Прости гріхи наші, як ми прощаємо тим,
хто завинив перед нами.
І не введи нас у спокусу,
[а спаси від лукавого]”»[g].
Просіть Отця Небесного
(Мт. 7:7-11)
5 По тому Ісус додав: «Уявіть собі, що ви маєте друга й приходите до нього опівночі з проханням: „Друже, позич мені три хлібини. 6 До мене щойно прийшов один із друзів. Він з дороги, а я не маю чим пригостити його”. 7 І уявіть, що ваш друг відповідає вам з-за дверей: „Відчепися! Двері замкнуті. Мої діти і я вже в ліжку. Не вставати ж мені тепер, аби щось там тобі дати!”
8 Істинно кажу вам: хоч він і не підведеться, щоб дати вам хліб заради вашої дружби, але встане й дасть те, що ви просите, якщо будете наполегливі.
9 То ж кажу вам: просіть, і Бог дасть вам, шукайте і знайдете, стукайте і вам відчинять. 10 Бо кожен, хто просить—отримає; хто шукає—знайде, а двері завжди відчиняться тим, хто стукає.
11 Чи є такий батько, який дасть сину гадюку, коли той проситиме риби? 12 Якщо ж син яйце проситиме, то чи дасть йому батько скорпіона? Ніколи! 13 Отже, коли ви, лихі й недобрі люди, знаєте, як зробити добрий дарунок дітям своїм, то наскільки ж вірніше те, що Отець Небесний обдарує Духом Святим усіх, хто просить!»
Влада Ісусова—від Бога
(Мт. 12:22-30; Мк. 3:20-27)
14 Одного разу Ісус вигнав нечистого духа з чоловіка, який був німим. Сталося так, що коли нечистий вийшов із німого, той почав говорити. Натовп навколо був вражений. 15 Але деякі з натовпу казали: «Він виганяє нечистих не інакше, як владою Вельзевула, володаря демонів!»
16 Деякі інші, бажаючи випробувати Його, попросили здійснити їм диво, як знамення від Господа. 17 Знаючи їхні думки, Ісус мовив: «Кожне царство, поділене міжусобною ворожнечею, гине. І розвалиться та родина, що поділена сама проти себе. 18 Якщо сатана воюватиме супроти самого себе (як ви кажете), як тоді встоїть його царство? Я питаю про це тому, що ви кажете, ніби Я виганяю нечистих владою Вельзевула[h]. 19 А якщо Я виганяю нечистих силою Вельзевула, то чиєю владою виганяють їх ваші послідовники? Тому вони й будуть суддями вашими! 20 З іншого боку, якщо Я виганяю нечистих Божою силою, то це є доказом того, що Царство Боже вже прийшло до вас.
21 Коли дужий і добре озброєний чоловік стереже свій маєток, тоді майно його в безпеці. 22 Та якщо раптом хтось дужчий нападе й переможе, то забере собі зброю й обладунки, на які господар розраховував, щоб захистити себе, і зробить з ними все, що йому забажається.
23 Хто не зі Мною, той проти Мене, хто не допомагає Мені збирати, той розкидає».
Про порожню людину
(Мт. 12:43-45)
24 «Коли нечистий дух виходить із людини, він блукає пустелями, шукаючи спочинку. І не знайшовши, говорить: „Я повернуся до своєї домівки, що полишив”. 25 Отже, він повертається і знаходить місце своє виметеним і прибраним. 26 Тоді він іде й приводить сімох інших духів, іще гірших за себе. Вони всі заходять і живуть там, тож тій людині стає ще гірше, ніж було спершу».
Блаженний, хто слухає Слово Боже
27 І от коли Він усе це говорив, одна жінка з натовпу раптом вигукнула Йому: «Блаженне черево, що народило Тебе, і груди, що годували Тебе!» 28 Та Він відповів: «Ліпше сказати: блаженний той, хто слухає Слово Боже й дотримується його!»
Деякі люди не вірять владі Ісуса
(Мт. 12:38-42; Мк. 8:12)
29 Оскільки натовп зростав, Ісус почав говорити: «Тільки лихе та невірне покоління шукає знамення, та ніякого знамення не буде здійснено, аби їм щось довести, крім знамення пророка Йони[i]. 30 Бо так само, як Йона був знаменням для ниневитян, так і Син Людський буде знаменням для цього покоління.
31 В Судний День цариця Півдня[j] стане проти людей цього покоління й засудить їх, бо вона сама прийшла здалеку, щоб послухати мудрості Соломонової. А тут є Хтось[k] величніший ніж Соломон. 32 Люди Ниневії стануть на Суді проти цього покоління й засудять його, бо вони розкаялися у відповідь на проповіді Йони. А тут же є Хтось величніший ніж Йона».
Живіть у світлі
(Мт. 5:15; 6:22-23)
33 «Ніхто не ставить запалений світильник у таємному місці або під перевернуту посудину. Навпаки, його ставлять на підставку, щоб кожен, хто зайде в приміщення, бачив світло. 34 Око—єдине джерело світла для тіла. Отже, якщо ви бачите людину, та бажаєте допомогти їй, то й усе тіло ваше буде наповнене світлом. Але якщо ви дивитеся на людину егоїстично, то й усе тіло ваше буде в темряві. 35 Тож стережіться, щоб світло в вас не перетворилося на темряву! 36 Якщо ж усе тіло ваше сповнене світла, і не має темних закутків, то буде так, ніби світильник осяяв вас своїм промінням».
Ісус викриває фарисеїв
(Мт. 23:1-36; Мк. 12:38-40; Лк. 20:45-47)
37 Коли Ісус замовк, один з фарисеїв запросив Його пообідати разом. Ісус увійшов до його оселі й зайняв місце за столом. 38 Фарисей побачив, що Ісус не омив руки[l] перед їжею, й здивувався.
39 Та Господь сказав йому: «Ви, фарисеї, миєте чаші й тарілки ззовні, але зсередини ви повні жадоби й лиха. 40 Нерозумні! Чи не Той, Хто створив зовнішнє, створив і внутрішнє? 41 Намагайтеся очистити себе зсередини. Не обминайте бідних, та буде вам повне очищення. 42 Та горе вам, фарисеї, бо віддаєте десятину з рути, м’яти і всяких інших садових рослин[m], але оминаєте Закон і любов до Бога. Але ж саме Закон і любов до Господа повинні бути головними. Слід виконувати головніше, не забуваючи й про інше.
43 Горе вам, фарисеї, бо любите ви займати найпочесніші місця в синагогах, любите, щоб вас шанобливо вітали на базарах. 44 Горе вам, бо ви, як непомічені могили—люди зверху ходять по них і не знають цього».
Ісус викриває законників
45 Вислухавши всі ці слова, один із законників озвався: «Вчителю, кажучи це, Ти й нас ображаєш».
46 Ісус відповів: «Горе й вам, законники, бо ви встановлюєте суворі правила, котрих важко дотримуватися, та звалюєте на людей цей непосильний тягар[n], а самі й пальцем не поворухнете, щоб полегшити ту ношу. 47 Горе вам, бо ви будуєте могили пророкам, але це ж ваші пращури вбили їх. 48 Тож ви засвідчуєте свою згоду з діями ваших предків, бо вони вбивали, а ви будуєте могили.
49 Щодо цього, то мудрість Божа також твердила: „Я пошлю до них пророків і апостолів[o], і декого з них люди вб’ють, а інших переслідуватимуть”. 50-51 Тож цей рід заплатить за кров усіх пророків, пролиту з часів створення світу—від крові Авеля до крові Захарії[p], вбитого між вівтарем та храмом Божим. Так, кажу вам: цьому родові доведеться заплатити за все.
52 Горе вам, законники, бо ви забрали від людей ключ до знання Бога. Ви самі не входите і перешкоджаєте іншим—тим, хто прагне».
53 Коли Ісус виходив звідти, книжники і фарисеї були вороже налаштовані до Нього і тиснули на Ісуса різноманітними запитаннями. 54 Вони чекали, щоб зловити Його на слові.
Ісусові застереження проти фарисейської науки
12 Отож, коли зібрався багатотисячний натовп, аж топтали один одного, Ісус почав говорити спершу до Своїх учнів: «Остерігайтеся фарисейської закваски—їх лицемірства. 2 Немає нічого прихованого, що не відкриється, і нічого таємного, що не стане відомим. 3 Тому все, що ви сказали у пітьмі[q], буде почуте при світлі[r]. І те, що ви прошепотіли комусь на вухо в замкненій кімнаті, проголошуйте, щоб усі почули».
Бійтеся Бога, не людей
(Мт. 10:28-31)
4 Після того Ісус наказав людям: «Але кажу вам, друзі Мої, більше не бійтеся тих, хто може вбити тіло ваше, але більш нічого вдіяти не здатні. 5 Я покажу, кого вам слід боятися: бійтеся Бога, Який вбивши, має владу ввергнути вас у пекло. Тож кажу вам: Його й бійтеся.
6 Чи не за два гроші продаються п’ять горобців? Та жодного з них Бог не забуде. 7 Господь навіть знає скільки волосся на головах ваших! То ж не бійтеся—ви значно важливіші, ніж зграя горобців».
Не соромтеся своєї віри
(Мт. 10:32-33; 12:32; 10:19-20)
8 «Не соромтеся віри своєї. І ще скажу вам: кожного, хто визнає Мене перед людьми, Син Людський також визнає[s] перед Ангелами Божими. 9 Якщо ж хтось зречеться Мене перед людьми, того і Син Людський зречеться перед Ангелами Божими. 10 Тому кажу Я вам, чоловік може отримати прощення всіх своїх гріхів та блюзнірств, що він мовить проти Бога, але той, хто поганить ім’я Духа Святого, не матиме прощення. 11 Коли ж вас поведуть на суд до синагоги перед можновладцями й правителями, не турбуйтеся про те, як вам виправдовуватись і що матимете казати. 12 Дух Святий у належний час підкаже вам правильні слова».
Притча про багатія
13 Хтось із натовпу попросив Його: «Вчителю, скажи моєму братові, щоб поділився зі мною батьковою спадщиною!» 14 Та Ісус мовив до нього: «Чоловіче, хто ставив мене за суддю або посередника між вами?» 15 І звернувся Ісус до всіх присутніх: «Пильнуйте себе, остерігайтеся зажерливості, бо не наслідуватиме людина життя від майна свого».
16 І розповів Ісус притчу: «В одного багатого чоловіка земля добре родила. 17 Він думав собі: „Що ж мені робити, адже я не маю де зберігати врожай?” 18 А потім вирішив: „я розберу свої клуні й збудую нові, більші. Та й звезу туди весь урожай і все своє добро”. 19 Тоді я скажу собі: „Я маю удосталь добра на багато років. То ж більше не перейматимуся я клопотами, та тільки буду їсти, пити та тішитися”.
20 Але Бог сказав йому: „Нерозумний чоловіче, цієї ночі ти втратиш своє життя. Кому дістанеться добро, що ти надбав?” 21 Отак буває з тими, хто збирає собі земні скарби, та в Божих очах вони не багатіють».
Дбайте насамперед про Царство Небесне
(Мт. 6:25-34, 19-21)
22 Тоді Ісус сказав Своїм учням: «Отже, кажу Я вам: не піклуйтеся про їжу та одяг, аби підтримати життя своє. 23 Напевне, життя є важливіше їжі, а тіло—одягу! 24 Погляньте на птахів: вони не сіють, не жнуть, не збирають зерна до комори, але ж Господь годує їх. А наскільки ж ви, люди, важливіші за птахів!
25 Ніхто з вас не зможе хвилюванням своїм подовжити життя своє хоча б на годину. 26 Якщо ж навіть на таку дрібничку ви не здатні, то навіщо ж переймаєтеся всім іншим? 27 Погляньте, як ростуть дикі квіти: вони не працюють, не шиють одягу собі. Та ж кажу вам, що й Соломон у розквіті слави своєї не вдягався у такі вишукані шати, як вони. 28 Якщо Бог одягає в таку розкіш траву польову, що сьогодні росте, а завтра потрапить у вогонь, то наскільки ж певніше одягне Він вас, о маловіри!
29 Тож не піклуйтеся й не переймайтеся, що їстимете і що питимете. 30 То лише погани увесь час дбають про таке, але ж Батько ваш знає, чого ви потребуєте.
31 Натомість, дбайте насамперед про Царство Боже, й тоді усе інше Господь неодмінно вам надасть. 32 Не бійся, отаро мала, бо Отцеві вашому було приємно дати вам Царство Своє. 33 Продайте майно своє і роздайте гроші бідним. Заводьте собі гаманці, що не старіють, тобто збирайте скарби неминущі на Небі, де їх злодій не дістане й міль не сточить. 34 Бо де багатство ваше, там і серце ваше буде».
Притча про доброго слугу
(Мт. 24:42-44)
35 «Будьте завжди напоготові, не гасіть світла. 36 Будьте такі ж, як слуги, які чекають повернення хазяїна з весільного бенкету, щоб, коли він прийде й постукає в двері, негайно йому відчинити. 37 Щасливі ті слуги, яких господар застане напоготові, коли прийде. Правду кажу вам: тоді він сам підпережеться, посадить слуг за стіл і прислуговуватиме їм. 38 Навіть якщо він з’явиться опівночі або пізніше, щасливі ті слуги, які чекатимуть на нього.
39 Та будьте певні: якщо б господар знав, о котрій годині прокрадеться злодій, то пильнував би й не дозволив тому вдертися до хати. 40 Ось чому й вам слід бути напоготові, бо Син Людський прийде тоді, коли ви Його не чекатимете».
Будьте мудрими слугами
41 Тоді Петро запитав: «Господи, цю притчу Ти розповів для нас чи для всіх?» 42 Господь відповів йому: «А хто є тим вірним і розсудливим слугою, якого господар поставив над усіма іншими слугами, щоб він вчасно годував їх. 43 Щасливий той слуга, якого хазяїн застане в ту мить, коли він саме виконуватиме свій обов’язок. 44 Істинно кажу вам, що господар призначить його управляти своїм маєтком.
45-46 Уявіть собі навпаки, поганого слугу, який говорить сам собі: „Мій господар забарився”,—і тоді почне бити інших слуг: чоловіків і жінок, почне об’їдатися й пиячити, та господар слуги повернеться того дня, коли той його не чекатиме, і тієї години, що слуга не сподіватиметься, та жорстоко покарає[t] його і призначить йому місце серед непокірних. 47 Слуга, який знає волю господаря свого, але не завжди готовий виконати її, і не робить того, чого вимагає хазяїн, буде суворо покараний.
48 Тому ж, хто не знав волі господаревої та вдіяв щось проти неї, кара буде меншою. Бо кому більше дано, від того більше й очікується. Люди зазвичай вимогливіші до тих, кому вони багато довірили».
Ісус прийшов, щоб розділити людей
(Мт. 10:34-36)
49 «Я прийшов, щоб запалити вогонь на землі. І як же Я прагну, щоб він мерщій розгорівся! 50 Я маю прийняти хрещення[u], і як тяжко буде, доки це не сповниться! 51 Ви думаєте, що Я прийшов, щоб принести мир на землю? Ні! Кажу вам, Я прийшов, щоб розділити людей.
52 Кажу так, бо відтепер п’ятеро членів однієї родини повстануть один проти одного: троє повстануть проти двох, а двоє—проти трьох.
53 Вони будуть розділені:
батько проти сина, а син проти батька;
мати проти дочки, а дочка проти матері;
свекруха проти невістки, а невістка проти свекрухи».
Розумійте що трапиться нині
(Мт. 16:2-3)
54 І промовив Ісус до людей: «Коли ви бачите, як з заходу надходить хмара, ви тут же кажете: „Дощ збирається”. І справді згодом починає дощити. 55 Коли ж налітає південний вітер, ви кажете: „Буде спека”. І справді настає засушлива погода. 56 Лицеміри! Ви знаєте, як розтлумачити різноманітні явища на землі й на небі. То чому ж так сталося, що ви не здатні розтлумачити події нинішніх часів?»
Завжди намагайтеся владнати суперечки миром
(Мт. 5:25-26)
57 «Чому ти не можеш розсудити для себе, що є справедливим? 58 Якщо хтось позиває тебе до суду, намагайся владнати з ним справу перш, ніж ви туди прийдете. А як не залагодите, то стояти вам перед суддею, та той може віддати тебе у руки вартових і кинути тебе до в’язниці. 59 Повір, не вийти тобі звідти, доки не сплатиш усе, що заборгував до останнього грошу».
Ісус закликає до покаяння
13 Дехто з присутніх розповіли Ісусові про ґалилеян, яких забили й кров яких з наказу Пилата змішали з кров’ю тварин, принесених у жертву. 2 Ісус запитав людей, які розповіли цю історію: «Чи ви вважаєте, що вони були гіршими грішниками, ніж інші ґалилеяни, й тому так постраждали? 3 Ні! Істинно кажу вам: якщо ви не покаєтеся, то й ви так само повмираєте, як вони. 4 Або ж згадайте тих вісімнадцять чоловік, які загинули, коли на них завалилася башта в Силоамі. Чи ви вважаєте, що вони були більш винними, ніж інші мешканці Єрусалиму? 5 Ні! Якщо ви не покаєтеся, загинете й ви всі так само, як вони!»
Притча про фіґове дерево
6 По тому Ісус розповів таку притчу: «В одного чоловіка в саду росло фіґове дерево. Пішов він якось пошукати на дереві плоди, але не знайшов жодного. 7 І сказав він садівникові: „Послухай, ось уже три роки приходжу я до цього фіґового дерева, але жодного плода так і не знайшов. Тож зрубай його. Навіщо воно виснажує ґрунт?”
8 Садівник відповів йому: „Господарю, лиши це дерево ще на один рік. Я обкопаю його, угною землю. 9 Можливо, після цього наступного року воно дасть урожай. Якщо ж ні, тоді зрубаєш його”».
Ісус зцілює каліку в суботу
10 Якось у суботу Ісус навчав у синагозі. 11 Там була жінка, в яку вселився злий дух. І через це вона вже вісімнадцять років була немічна: вона була скорчена й не могла розпрямитися. 12 Побачивши жінку, Ісус покликав її до Себе і сказав їй: «Жінко, ти звільнена від хвороби твоєї!» 13 Тоді Він поклав руки на неї, і тієї ж митті жінка випросталась та почала славити Бога.
14 Тут озвався старший синагоги. Його розлютило те, що Ісус зцілив немічну в суботу. Він звернувся до народу: «Є шість днів на те, щоб працювати. Тож приходьте й зцілюйтеся в ті дні, а не в суботу!»
15 Господь відповів йому так: «Ви, лицеміри, чи є серед вас такий, хто б не відв’язав свого вола чи віслюка від ясел у суботу й не повів напувати? 16 А тут же перед нами дочка Авраамова[v], яку сатана тримав зв’язаною протягом вісімнадцяти років. То як же не звільнити її від цих пут у суботу?»
17 Як Він це сказав, усім супротивникам Його стало соромно, а весь натовп радів усім чудесним діянням Ісусовим.
Притча про гірчичне зерно
(Мт. 13:31-33; Мк. 4:30-32)
18 Він говорив: «До чого подібне Царство Боже? З чим його порівняти? 19 Царство Боже подібне до гірчичного зернятка, яке чоловік садить у своїй городині. Та коли воно пускає паросток і виростає, то стає найбільшою рослиною серед усієї городини, неначе дерево—з такими розлогими гілками, що навіть птахи можуть гніздитися в її вітті».
20 І далі вів Ісус: «З чим іще порівняти Царство Боже? 21 Воно подібне до дрібки дріжджів, які жінка змішує з трьома мірками борошна, і залишає так, поки все тісто зійде».
Брама, що веде до Царства Божого
(Мт. 7:13-14, 21-23)
22 Ісус ходив містами й селами й навчав людей. Шлях Його лежав до Єрусалиму. 23 Один чоловік запитав Його: «Господи, чи врятовані будуть лише кілька чоловік?» Ісус відповів: 24 «Докладайте всіх зусиль, щоб увійти в вузькі ворота, які ведуть до Раю Господнього, бо чимало буде тих, хто намагатиметься ввійти, але не зможе.
25 Колись станеться так, що Господар встане й зачинить браму, а ви тоді стоятимете знадвору й почнете стукати й казати: „Господи, відчини нам двері!” Але Він відповість: „Я вас не знаю”. 26 Ви скажете: „Разом з Тобою ми їли й пили, Ти навчав нас на вулицях наших міст”. 27 А Він скаже вам: „Я не знаю, звідки ви прийшли. Йдіть геть від Мене, ви, хто живе неправедно”.
28 Ви будете ридати й скреготіти зубами від болю, коли побачите Авраама, Ісаака та Якова і всіх пророків Царства Божого, але самі ви будете викинуті геть. 29 І прийдуть люди зі сходу й заходу, з півдня й півночі й сядуть на свої місця за столом у Царстві Божому. 30 І затямте: хто нині перший, буде тоді останній, а хто зараз останній, буде тоді перший».
Ірод планує вбити Ісуса
(Мт. 23:37-39)
31 На той час було там кілька фарисеїв. Вони підійшли до Ісуса, та й кажуть: «Тікай звідси, бо Ірод хоче вбити Тебе».
32 Ісус сказав їм: «Ідіть і перекажіть тому лисові[w] Іроду: „Послухай, Я виганятиму нечистих духів з людей і зцілятиму їх сьогодні й завтра, а на третій день Я скінчу Свою роботу”. 33 Та опісля, Я повинен продовжувати свій шлях до Єрусалиму, бо не годиться пророкові помирати за межами цього міста.
34 Єрусалиме, Єрусалиме, ти, що вбиваєш пророків і побиваєш камінням тих, кого Бог послав до тебе! Як часто намагався Я зібрати твоїх дітей докупи, як квочка збирає курчат під крило своє, але ти відмовився! 35 Поглянь! Храм твій покинутий Богом. Кажу Я тобі, ти Мене не побачиш, аж доки час не прийде, і ти скажеш: „Благословен Той, Хто приходить в ім’я Господнє”»(C).
Зцілення хворого на водянку
14 Якось у суботу Ісус прийшов до оселі одного з головних фарисеїв на обід. Присутні на обіді пильно стежили за кожним Його словом. 2 Навпроти Ісуса сидів чоловік, хворий на водянку. 3 Ісус запитав законників і фарисеїв: «Чи дозволено Законом зцілити хворого в суботу, чи ні?» 4 Та вони мовчали. Тоді Ісус узяв хворого чоловіка та й зцілив його і відпустив. 5 А по тому Він сказав законникам та фарисеям: «Якщо син ваш або віл упаде в криницю, невже ви не витягнете нещасного негайно, навіть коли це буде в суботу?» 6 І їм нічого було відповісти Йому на це.
Будьте покірливі
7 Тоді Ісус розповів гостям притчу, бо помітив, як усі вони намагалися вибрати собі найпочесніше місце за столом. Він мовив: 8 «Коли вас запрошують на весілля, не сідайте на місця для почесних гостей, бо серед запрошених може виявитися хтось важливіший за вас. 9 І якщо так станеться, тоді хазяїн, який запросив вас обох, муситиме підійти до вас і сказати: „Поступіться своїм місцем цьому чоловікові”. І посоромленому, вам доведеться пересідати на менш почесне місце. 10 Тож якщо вас запросили на весілля, прийдіть і сядьте на найскромнішому місці. Тоді господар підійде до вас і скаже: „Друже, пересядь на почесніше місце”. Тоді буде честь вам перед всіма іншими гістьми. 11 Адже кожен, хто підноситься, буде принижений, а хто принизиться, буде піднесений».
12 І звернувся Ісус до хазяїна, який запросив Його: «Коли ви влаштовуєте обід або вечерю, не запрошуйте тільки своїх друзів або братів, або родичів, або багатих сусідів через те, що вони, мовляв, запрошуватимуть вас у відповідь, і ви отак повернете витрачене. 13 Ні, коли ви приймаєте гостей, запросіть бідних, калік, кривих і сліпих. 14 І в тому, що вони не мають чим віддати вам, але Бог відплатить вам у День воскресіння праведних».
Притча про запрошених на багату вечерю
(Мт. 22:1-10)
15 І почувши ці слова, один із тих, хто сиділи разом з Ісусом за столом, вигукнув: «Блаженний той, хто їстиме хліб у Царстві Божім!» 16 То Ісус промовив до нього: «Один чоловік приготував великий бенкет й запросив на нього багатьох людей. 17 І в призначений час він послав свого слугу до всіх запрошених зі словами: „Приходьте, вже все готове!”
18 Але всі вони почали вибачатися. Перший сказав: „Я придбав землю і саме зараз мушу їхати подивитися її, вибач, будь ласка”. 19 Інший промовив: „Я придбав п’ять пар волів і оце виряджаюся випробовувати їх. Вибач, будь ласка”. 20 А ще інший відповів: „Я щойно одружився і з цієї причини не можу прийти”.
21 Отож слуга повернувся і все це переказав господареві. Той страшенно розгнівався і сказав слузі: „Вийди мерщій на вулиці й майдани міста і приведи сюди бідних, калік, сліпих і кривих!”
22 Пізніше слуга доповів: „Господарю, те, що ти наказав, виконано, але місця за столом іще багато”. 23 Тоді хазяїн наказав слузі: „Йди на дороги й на загороди й приведи тих, кого знайдеш там, щоб дім мій був повен. 24 Бо кажу тобі, що ніхто з тих, хто був запрошений, але не прийшов, не покуштує моїх страв!”»
Хто може бути Ісусовим учнем
(Мт. 10:37-38)
25 Сила-силенна людей ішла разом з Ісусом. Тож Він сказав їм: 26 «Якщо хтось приходить до Мене, але не любить Мене дужче, ніж своїх батька й матір, дружину й дітей, братів і сестер, і навіть дужче, ніж своє життя, той не може бути учнем Моїм. 27 Той, хто не несе хреста страждання свого і не йде за Мною, той не може бути учнем Моїм.
28 Якщо хтось із вас надумає звести башту, то чи не візьметься він спершу підрахувати, у що це йому стане,—чи має він достатньо грошей, аби довести справу до кінця? 29-30 Бо інакше може статися, що він закладе фундамент, але неспроможний буде закінчити. То люди сміятимуться з нього й казатимуть: „Це той, хто почав будувати, але не зміг добудувати!”
31 Або коли цар вирушає на війну проти іншого царя, чи не сяде він спершу й не поміркує, а чи зможе він зі своїми десятьма тисячами воїнів протистояти ворогові, який має двадцять тисяч бійців? 32 І якщо він не може протистояти йому, то поки ворог ще далеко, чи не вишле він до нього посла з проханням про перемир’я?
33 Так само й кожен із вас: якщо не може кинути все своє майно, то не зможе бути Моїм учнем».
Ціна солі
(Мт. 5:13; Мк. 9:50)
34 «Сіль—добра річ. Але коли вона стає прісною і втрачає свій смак, як її знову солоною зробити? 35 Вона не годиться ні в землю, ні в купу гною. Її тоді просто викидають геть.
Хто має вуха, нехай слухає Мене!»
Притча про заблудлу вівцю
(Мт. 18:12-14)
15 Довкола Ісуса зібралися послухати збирачі податків і грішники. 2 А фарисеї та книжники почали дорікати: «Цей Чоловік водиться з грішниками й, навіть, їсть із ними!»
3 На те Ісус розповів їм таку притчу: 4 «Якщо хтось із вас має сто овець, і одна з них відіб’ється від отари, чи не залишить він решту дев’яносто дев’ять на вигоні і шукатиме одну заблудлу, аж доки не знайде її? 5 А як знайде, то радісно візьме на плечі й понесе додому. 6 І прийшовши додому, покличе друзів і сусідів і скаже їм: „Порадійте разом зі мною: адже я знайшов мою заблудлу вівцю!” 7 Повірте, так само й на Небі більше буде втіхи з одного грішника, який розкається, ніж із дев’яноста дев’яти праведників, котрим немає потреби каятися».
Притча про загублену драхму
8 «Або уявіть собі жінку, яка має десять срібних драхм[x]. Якщо вона загубить одну з них, то чи не засвітить вогонь, і чи не местиме ретельно у хаті в пошуках монети, доки не знайде її? 9 А коли знайде, то покличе подруг і сусідок, і скаже їм: „Порадійте разом зі мною: адже я знайшла загублену драхму!” 10 Повірте, так само радіють і Ангели Божі за кожного грішника, який розкаявся в гріхах своїх».
Притча про блудного сина
11 І сказав Ісус: «У одного чоловіка було двоє синів. 12 Молодший син якось попросив: „Батьку, віддай мені мою частку майна”. І батько розділив своє добро між синами. 13 А незабаром молодший син продав майно, забрав усі гроші й вирушив у далекі краї. Жив він там безладно й розтринькав усі гроші.
14 І коли він витратив останнє, напав на ту країну, де він мешкав, жорстокий голод, та син впав у нужду. 15 Тоді він пішов і найнявся до одного з мешканців тієї країни. Той послав його в свій маєток годувати свиней. 16 Годуючи свиней, він ладен був набити живіт хоча б лушпинням, що їли свині, але й того йому не давали.
17 Опам’ятавшись, він сказав собі: „Наймані робітники в мого батька мають їжі вволю, а я тут з голоду гину! 18-19 Відразу вирушу до свого батька і скажу йому: „Батьку, я грішний перед Богом і перед тобою; я не гідний більше називатися твоїм сином. Дозволь мені бути одним із твоїх наймитів”. 20 І підвівшись, він подався до свого батька. Батько ще здалеку побачив, що він наближається, і сповнився милосердя до нього. Він побіг назустріч синові, обняв його й поцілував».
21 Син промовив до нього: „Батьку, я грішний перед небом і перед тобою. Я більше не гідний називатися твоїм сином”. 22 Але батько наказав слугам: „Мерщій принесіть найкраще вбрання і вдягніть його. Надіньте перстень на руку йому й сандалі на його ноги.
23 І приведіть вгодоване теля. Заріжте його й приготуйте обід—ми будемо святкувати! 24 Бо цей мій син, який помер, а тепер повернувся до життя; загубився, а тепер знайшовся!” І вони почали святкувати».
25 «Тим часом старший син був у полі. Коли він, повертаючись, наблизився до дому, то почув музику й танці. 26 Він покликав одного із слуг і поцікавився, що це все означає. 27 Слуга відповів: „Твій брат прийшов. Батько твій звелів зарізати вгодоване теля на радощах, що повернувся його син живий і здоровий”.
28 Старший син розлютився й не хотів заходити до хати. Отже батько вийшов і намагався заспокоїти його. 29 Та він відповів батькові: „Послухай! Усі ці роки я вірно служив тобі, й жодного разу не було так, щоб я не виконав твій наказ! Але ти жодного разу не дозволив мені зарізати навіть козу, щоб я міг запросити своїх друзів повеселитися! 30 А коли до тебе повернувся твій син, який розтринькав все твоє добро з повіями, ти наказав зарізати для нього вгодоване теля!”
31 Тоді батько сказав йому: „Сину мій, ти завжди зі мною. Все, що я маю, належить тобі. 32 Але ми мусили відсвяткувати цю щасливу подію. Адже брат твій, який помер, повернувся до життя; загубився, а тепер знайшовся!”»
Притча про несправедливого управителя
16 Ісус сказав Своїм учням: «В одного багатія був управитель, якого звинувачували в тому, що він краде гроші свого господаря. 2 Хазяїн покликав свого управителя й запитав: „Що означають ці чутки про тебе? Дай мені докладний звіт про те, як ти розпоряджався моїми грішми, оскільки надалі ти не можеш виконувати ці обов’язки”.
3 Тоді управитель сказав собі: „Як же мені бути? Хазяїн вигнав мене з роботи. Я не такий дужий, щоб землю копати, а жебракувати соромно. 4 Я знаю, що зробити, щоб, коли мене з управління скинуть, люди прийняли мене в своїх оселях”.
5 Він покликав кожного з господаревих боржників. Першого з них запитав: „Скільки ти винен господареві?” 6 Той відповідає: „Сто мір[y] оливи”. Управитель каже: „Візьми свою розписку, сідай і перепиши швидко—хай буде п’ятдесят”.
7 Іншого боржника він запитав: „А ти скільки винен?” Той каже: „Сто мірок[z] пшениці”. Управитель тоді йому: „Візьми розписку й перепиши, зроби вісімдесят мірок”.
8 І господар похвалив свого безчесного управителя за те, що той діяв так винахідливо. Мирський люди більш винахідливі у повсякденних справах одне з одним, ніж духовні. 9 Тож кажу вам: „Витрачайте блага земні, щоб завести собі друзів. Потім, коли ці блага минуться, вас привітають у вічних оселях”.
10 Чоловікові, якому вірять у малому, повірять і у великому, а той, хто безчесний в малому, і у великому чесний не буде. 11 І якщо ви не гідні довіри в багатствах земних, то хто довірить вам справжнє багатство? 12 І якщо ви не гідні довіри в поводженні з тим, що належить іншим, хто дасть вам те, що належить вам?»
Не можна служити двом господарям
13 «Не може слуга служити двом господарям, бо зненавидить одного й полюбить іншого або буде відданий одному і зневажатиме іншого. Не можна водночас поклонятися Богові й грошам»[aa].
Закон Божий неможливо змінити
(Мт. 11:12-13)
14 Все те чули фарисеї, та вони насміхалися з Ісуса, бо були ласі до грошей. 15 А Він сказав їм: «Ви ті, хто намагається переконати людей в своїй добропорядності, але Богові відомі ваші серця. Те, що люди вважають цінним, Богові мерзотне.
16 Закон Мойсеїв і пророки існували до приходу Іоана Хрестителя. Але відтоді, як проповідується Благовість про Царство Боже, кожен прагне ввійти в Нього. 17 Швидше зникнуть небо і земля, ніж втратить силу жодна рисочка хоч однієї з літер Закону Мойсеєвого».
Про розлучення
18 «Кожен, хто розлучається зі своєю дружиною і бере шлюб з іншою жінкою, чинить перелюб. І кожен, хто одружується з розведеною жінкою, також чинить перелюб».
Притча про багатія і Лазаря
19 Далі Ісус розповів таку притчу: «Був собі багатий чоловік, який жив у розкоші, та завжди одягався у найвишуканіші шати. 20 А біля його воріт лежав бідний чоловік на ймення Лазар. На тілі його були виразки. 21 Він мріяв наїстися тими залишками, що перепадуть зі столу багатія. Тільки собаки підходили й зализували його рани.
22 А згодом бідняк помер, і Ангели забрали його й віднесли до Авраама. Помер також і багач, і був похований. 23 І в країні мертвих[ab], страждаючи від мук, багатій поглянув угору й побачив удалині Авраама, а поруч із ним Лазаря. 24 І вигукнув багач: „Отче Аврааме, змилуйся наді мною, пошли Лазаря, щоб він змочив у воді кінчик пальця й охолодив мій язик, бо я так страждаю в цім вогні!”
25 Та Авраам відповів йому: „Сину мій, пригадай: протягом усього свого життя на землі ти мав усі блага, в той час, як Лазареві на долю випали всі страждання. Та тепер він утішений, а ти терпиш муки.
26 Але опріч усе це, глибока прірва пролягла між нами і вами. Хоч як би хто прагнув перейти звідси до вас,—не зміг би, так само й з вашого боку ніхто не в змозі цю прірву здолати”.
27-28 Той каже: „Тоді я прошу тебе, отче, пошли Лазаря до дому мого батька, бо там у мене п’ятеро братів. Хай він застереже їх, щоб і вони були не потрапили до цього місця страждань”.
29 Та Авраам відповів: „У них є Мойсей та пророки. Хай твої брати їх слухають”. 30 Багатій заперечив: „Ні, отче, це якби до них прийшов хтось із померлих, тоді б вони покаялися”. 31 Але Авраам сказав: „Якщо вони не слухаються Мойсея та пророків, то навіть коли встане хтось із померлих, їх усе одно не переконає”».
Ісусові застороги проти гріха
(Мт. 18:6-7, 21-22; Мк. 9:42)
17 Ісус сказав Своїм учням: «Спокуси, що кидають людину в гріх, завжди існуватимуть. Але горе тому, через кого вони приходять! 2 Та якщо хтось введе в гріх одного з малих оцих, які вірують в Мене, то краще було б для нього, щоб почепили йому на шию жорно і втопили в морі. 3 Пильнуйте себе! Якщо брат твій грішить, вкажи йому на те. І якщо він покається, прости його. 4 Якщо ж він грішить проти тебе сім разів на день і сім разів повертається до тебе й каже: „Я каюся”,—прости його».
Апостоли просять зміцнити їхню віру
5 Тоді апостоли попросили Господа: «Дай нам більше віри!» 6 На те відповів Господь: «Якби ваша віра була завбільшки з гірчичне зернятко, ви могли б сказати цій шовковиці: „Вирви коріння своє з землі й переселися в море”,—і вона послухалася б вас».
Будьте добрими слугами
7 «Уявіть, що ви маєте раба, який обробляє землю або доглядає овець. Коли він з поля повертається додому, чи скажете ви йому: „Негайно іди і сідай поїж?” 8 Чи ви не скажете: „Приготуй вечерю, вдягни фартух і прислужи мені, поки я їм та п’ю, а потім і сам можеш поїсти й попити?” 9 Чи подякуєте ви слузі за те, що він виконує ваші накази?
10 Так само й з вами: коли ви виконали те, що вам було доручено, скажіть собі: „Ми слуги, котрі не заслуговують ніякої подяки. Ми лише виконували свій обов’язок”».
Очищення десяти прокажених
11 По дорозі до Єрусалиму Ісус мандрував уздовж кордону між Самарією та Ґалилеєю. 12-13 Коли Він увійшов в одне з селищ, Його зустріли десять чоловік хворих на проказу. Вони стояли віддалік і голосно гукали: «Ісусе, Володарю, змилуйся над нами!» 14 Побачивши їх, Ісус наказав: «Підіть і покажіться священикам»[ac]. І поки ті десятеро йшли, вони цілком очистилися.
15 Та один із них, коли побачив, що він зцілений, повернувся й голосно славив Бога. 16 Він простягся долілиць біля Ісусових ніг і дякував Йому. Він був самаритянином.
17 У відповідь Ісус запитав: «Хіба не десятеро очистилися? Де ті дев’ятеро? 18 Невже жоден із них, крім цього іноземця, не повернувся віддати дяку Богові?»
19 І сказав йому Ісус: «Підведися і йди. Твоя віра зцілила тебе».
Царство Боже—серед вас
(Мт. 24:23-28, 37-41)
20 Одного разу фарисеї запитали Ісуса, коли прийде Царство Боже. І Він відповів: «Царство Боже не приходить так, щоб усі його помітили. 21 Ніхто не зможе сказати: „Воно тут!” або „Воно там!”—оскільки Царство Боже—з вами»[ad].
22 А учням Своїм Він сказав: «Настане час, коли ви прагнутимете побачити хоча б один із днів Сина Людського, коли Він буде у всій Своїй славі, але не побачите. 23 І дехто казатиме вам: „Погляньте туди!” або „Погляньте сюди!” Не ходіть туди і не йдіть за ними. 24 Коли Син Людський прийде, кожний знатиме про Його пришестя. Він сяятиме, подібно спалаху блискавки, яка розтинає небо світлом із краю в край. 25 Але спершу Він мусить витерпіти багато і буде відкинутий цим поколінням.
26 Як це було за часів Ноя, так буде і в годину пришестя Сина Людського. 27 Тоді люди їли, пили, одружувалися, аж до того дня, доки Ной не ввійшов в свій ковчег[ae]. Тоді настав потоп і їх усіх знищив.
28 Це буде так само, як було в часи Лота[af]. Тоді люди їли, пили, купували, продавали, саджали дерева і зводили будинки. 29 Але в день, коли Лот пішов з Содома, з небес пролився дощ із вогню та сірки і всіх їх знищив. 30 І станеться так само в час пришестя Сина Людського.
31 Хто сидітиме в той день на даху своєї оселі, а речі його будуть у домі, не повинен спускатися по свої пожитки. Так само, якщо хтось працюватиме в полі, хай не вертається додому. 32 Пам’ятайте про Лотову дружину[ag].
33 Хто намагатиметься врятувати своє життя, втратить його, але ж той, хто віддасть життя за Мене, врятує його. 34 Повірте, в ту ніч двоє лежатимуть в одному ліжку: одного (або одну) з них буде взято, а другий (друга) залишиться. 35 Дві жінки разом молотимуть зерно на жорнах: одну з них буде взято, а друга залишиться. 36 [Двоє чоловіків працюватимуть у полі: одного з них буде взято, а другий залишиться»][ah].
37 У відповідь учні запитали Його: «У якому місці це трапиться, Господи?» Ісус мовив: «Це місце легко розпізнати, бо туди, де є мертвечина, завжди стерв’ятники злітаються».
Притча про несправедливого суддю та вдову
18 Ісус розповів їм притчу, щоб навчити їх, що треба постійно молитися й не втрачати надії. 2 Він сказав: «В одному місті був собі суддя, який Бога не боявся та й людей не поважав. 3 У той час була там собі вдова. Вона все ходила до судді й просила: „Захисти мене від мого супротивника!”
4-5 І тривалий час він не хотів її захищати. Та якось сказав собі: „Навіть опріч те, що я не боюся Бога й не поважаю людей, все ж через те, що ця вдова набридає мені, я допоможу їй, щоб не ходила й не докучала більше”».
6 І запитав тоді Господь: «Чули, що сказав той неправедний суддя? 7 То чи ж не візьме Бог під захист цих обраних, що день і ніч кличуть Його? Чи ж баритиметься Він з допомогою їм? 8 Повірте, Він швидко візьме їх під Свій захист. Однак, коли прийде Син Людський, то чи знайде Він віруючих в Господа на землі?»
Притча про збирача податків й фарисея
9 Для тих, хто був переконаний у своїй праведності й на інших дивився зверхньо, Ісус розповів таку притчу: 10 «Двоє чоловіків прийшли до храму помолитися. Один був фарисеєм, другий—збирачем податків. 11 Фарисей стояв один і так молився: „О Боже, дякую Тобі за те, що я не такий, як інші—розбійники, шахраї та розпусники або навіть, як отой збирач податків. 12 Я пощуся двічі на тиждень, сплачую десятину з усіх своїх прибутків”.
13 А збирач податків стояв віддалік і, навіть не підводячи очей до неба, він покірливо промовляв: „О Боже, змилуйся наді мною, грішником!” 14 Повірте, цей чоловік, а не той перший, пішов додому з прощеними гріхами. Бо кожен, хто намагається піднестися, буде принижений, а кожен принижений буде піднесений».
Ісус благословляє дітей
(Мт. 19:13-15; Мк. 10:13-16)
15 Деякі люди привели до Ісуса малих дітей, аби Він, поклавши на них руки, благословив їх. Коли Його учні побачили це, вони почали дорікати їм. 16 Але Ісус сказав: «Пустіть дітей до Мене і не зупиняйте їх, бо Царство Боже належить таким, як вони. 17 Істинно кажу вам: хто не приймає Царство Боже так же щиро, як мала дитина, той ніколи в нього не ввійде».
Ісус розмовляє з багатим чоловіком
(Мт. 19:16-30; Мк. 10:17-31)
18 Один із лідерів юдейських запитав Ісуса: «Вчителю Добрий, що мушу я робити, аби успадкувати вічне життя?» 19 Ісус відповів: «Чому ти називаєш Мене Добрим? Ніхто не є добрим, крім Самого Бога. 20 Тобі відомі заповіді: „Не чини перелюбу, не вбивай, не кради, не бреши про інших, шануй батька й матір своїх”(D).
21 А той каже: „З юності я дотримуюся цих заповідей”. 22 Коли Ісус почув ці слова, Він відповів: „Тобі бракує одного: продай усе, що маєш, а що вторгуєш, роздай бідним. І ти будеш мати багатство на Небі. Тоді приходь і слідуй за Мною”».
23 Вислухавши Ісуса, той чоловік глибоко засмутився, бо був він дуже багатий. 24 Ісус, побачивши, що він засумував, сказав: «Тяжко буде багатим ввійти в Царство Боже! 25 Легше верблюдові пройти крізь голчане вушко, ніж багатому ввійти в Царство Боже».
Неможливе для людей—можливе для Бога
26 Почувши це, люди запитали Ісуса: «То хто ж тоді може бути спасенний?» 27 Ісус відповів: «Неможливе для людей—можливе для Бога». 28 Тоді Петро промовив: «Поглянь! Ми залишили все й пішли за Тобою!»
29-30 Тоді Ісус сказав їм: «Правду кажу вам: кожний, хто залишив хату свою, дружину, братів, сестер, матір, батька або дітей своїх заради Царства Божого, ще в цьому житті отримає в безліч разів більше, а також нагороду вічного життя в прийдешні часи».
Ісус говорить про Свою смерть і воскресіння
(Мт. 20:17-19; Мк. 10:32-34)
31 Ісус, відвівши вбік дванадцятьох апостолів, сказав їм: «Послухайте! Ми йдемо до Єрусалиму, і все, що було написано пророками про Сина Людського, здійсниться. 32 Його народ піде проти Нього, і віддасть Його до рук поган. Ті збиткуватимуться з Нього, знущатимуться, плюватимуть на Нього. 33 Його битимуть батогами, а потім вб’ють, але на третій день Він воскресне з мертвих».
34 Та учні Ісуса всього цього не розуміли. Зміст сказаного був прихований від них, і вони не знали, про що Він говорить.
Зцілення сліпого
(Мт. 20:29-34; Мк. 10:46-52)
35 Коли Ісус наближався до Єрихону, при дорозі сидів сліпий жебрак. 36 Почувши, що повз нього проходить натовп, жебрак запитав людей, що трапилося. 37 І йому відповіли, що це пройшов Ісус із Назарета. 38 І тоді сліпий голосно вигукнув: «Ісусе, Сину Давидів, змилуйся наді мною!» 39 Ті з натовпу, що йшли попереду, почали докоряти йому, щоб він замовк. Але він гукав ще голосніше: «Сину Давидів, змилуйся наді мною!»
40 Тоді Ісус зупинився й сказав: «Підведіть його до Мене!» Коли той підійшов, Ісус запитав його: 41 «Що ти хочеш, щоб Я зробив для тебе?» Жебрак сказав: «Господи, я знову хочу бачити».
42 Тоді Він промовив: «Твій зір негайно повернеться. Віра твоя врятувала[ai] тебе». 43 І тієї ж миті жебрак прозрів. Він подався вслід за Ісусом, славлячи Бога, та всі, хто бачили це, почали славити Бога.
Ісус у Закхея
19 Ісус увійшов до Єрихона й йшов містом. 2 Там мешкав багатій на ймення Закхей, який був головним збирачем податків. 3 Він прагнув побачити, хто ж Такий Ісус, але через великий натовп не міг зробити цього, бо був низький на зріст. 4 Тож Закхей забіг наперед усіх і заліз на чинару, щоб побачити Ісуса, бо Він якраз мав пройти повз те дерево.
5 І коли Ісус дійшов до цього місця, Він підвів очі й промовив: «Закхею, мерщій злазь, бо Я мушу сьогодні зупинитися в твоєму домі».
6 Тоді Закхей швидко зліз на землю й радісно привітав Ісуса. 7 І всі це бачили й почали ремствувати: «Він пішов у гості до грішника». 8 Але Закхей став і промовив до Господа: «Пане, послухай! Я віддам половину свого добра бідним. І якщо я колись у когось щось видурив, то поверну йому в чотири рази більше!»
9 Ісус сказав йому: «Сьогодні в цей дім прийшло спасіння, адже цей чоловік також один з обраного народу Божого[aj]. 10 Бо ж Син Людський прийшов, щоб розшукати і спасти те, що було загублене».
Притча про таланти
(Мт. 25:14-30)
11 Коли вони слухали це, Ісус розповів їм іншу притчу. Деякі люди вважали, що Царство Боже з’явиться негайно, бо Ісус підходив до Єрусалиму. 12 Тоді Він сказав: «Один чоловік шляхетного походження вирушив у далеку країну. Там його мали проголосити царем, а по тому він планував повернутися додому. 13 Чоловік покликав десятьох слуг своїх і роздав їм десять талантів[ak] срібла. Він сказав слугам: „Вкладайте ці гроші в діло до мого повернення”.
14 Але співвітчизники того чоловіка ненавиділи його. Вони вислали за ним навздогін посланців, щоб ті сказали в далекій країні: „Ми не хочемо, щоб цей чоловік царював над нами!”
15 Але його все одно проголосили царем, і він повернувся додому. А повернувшись, послав за тими слугами, яким роздав був гроші. Його цікавило, який прибуток вони одержали.
16 Перший з них прийшов і доповів: „Пане, твоя міна срібла принесла ще десять мін”. 17 То хазяїн сказав йому: „Гарна праця, ти добрий слуга! Оскільки ти в малому був вірний, я доручаю тобі управляти десятьма містами”.
18 Тоді прийшов другий слуга й мовив: „Пане, твоя міна принесла ще п’ять мін”. 19 Цьому слузі він сказав: „Ти правитимеш п’ятьма містами”. 20 Інший слуга прийшов і сказав: „Пане, ось твоя міна. Я тримав її загорнуту в хустину. 21 Я боявся тебе, бо ти чоловік жорстокий. Ти забираєш те, чого не клав, і жнеш те, чого не сіяв”.
22 Хазяїн промовив: „Я судитиму тебе твоїми ж словами, поганий ти слуга. Ти кажеш, що знаєш, що я жорстокий чоловік, що беру там, де не клав, та жну там, де не сіяв. 23 Тобі слід було пустити гроші в обіг[al], то ж повернувшись, я мав би їх із прибутком”. 24 І додав, звертаючись до тих, що стояли поруч: „Заберіть у нього цю міну й віддайте тому, хто має десять мін”.
25 А вони кажуть: „Пане, але ж він уже має десять мін!” 26 „Кажу ж вам,—відповів хазяїн,—кожному, хто має, додасться ще більше, а у того, в кого нічого не має, відніметься і той дріб’язок, що йому належить. 27 Щодо тих моїх ворогів, які не хотіли, аби я царював над ними, то приведіть їх сюди і вбийте перед моїми очима”».
Ісус в’їжджає до Єрусалиму як Цар
(Мт. 21:1-11; Мк. 11:1-11; Ін. 12:12-19)
28 Розповівши цю притчу, Ісус вирушив далі до Єрусалиму. 29 Підійшовши до міст Ветфаґія та Віфанія поблизу гори, що звалася Оливною, Ісус відіслав двох Своїх учнів 30 з такими словами: «Ідіть у це місто, що перед вами. Тільки-но ви ввійдете туди, то одразу ж знайдете там припнутого віслючка, на якому ніхто ще не їздив.: Відв’яжіть його й приведіть сюди. 31 А якщо хтось запитає вас: „Для чого ви відв’язуєте віслючка?”—то ви мусите відповісти: „Він потрібен Господу”».
32 Отож двоє з учнів пішли до села й там знайшли віслючка, точно так, як Він казав їм. 33 А коли вони віслючка відв’язували, його власники запитали їх: «Навіщо ви відв’язуєте віслючка?» 34 Вони відповіли: «Він потрібен Господу». 35 Привівши віслючка до Ісуса, вони поклали на нього свій одяг й посадили Його зверху.
36 Коли Ісус їхав, люди стелили перед Ним на дорозі свій одяг. 37 А як підійшов Він до сходу з Оливної гори, натовп учнів почав радісно й голосно славити Бога за всі чудеса, які вони побачили. 38 Вони вигукували:
«Благословенний Цар,
Який приходить в ім’я Господнє!(E)
Мир на Небі й слава Господу!»
39 Серед людей у натовпі було кілька фарисеїв. Вони звернулися до Ісуса: «Вчителю, вгамуй Своїх учнів!» 40 Ісус відповів їм: «Повірте, якщо Мої послідовники зараз замовкнуть, то каміння почне вигукувати!»
Ісус плаче за Єрусалимом
41-42 Коли Ісус під’їхав до Єрусалиму й, побачивши місто, Він заплакав і промовив: «Якби ж ти сьогодні знало, що тобі може принести мир! Та зараз це приховано від очей твоїх. 43 Настануть дні, коли вороги твої насиплють довкола тебе вали й обложать тебе. Вони насуватимуться з усіх боків, 44 й знищать тебе і народ, який мешкає в стінах твоїх. Вони каменя на камені не залишать там, де ти стоїш нині. Бо не впізнало ти того часу, коли Бог прийшов спасти тебе».
Ісус у храмі
(Мт. 21:12-17; Мк. 11:15-19; Ін. 2:13-22)
45 Зайшовши у двір храму, Ісус почав виганяти звідти усіх торговців. 46 Він промовив: «У Святому Писанні сказано: „Мій храм буде домом молитви(F), а ви перетворили його на розбійницьке кубло!”(G)»
47 Щодня Ісус навчав у храмі, та головні священики, книжники та можновладці міркували, як убити Його. 48 Вони нічого зробити не могли, бо всі люди слухали Ісуса й горнулися до Нього.
Звідки влада в Ісуса
(Мт. 21:23-27; Мк. 11:27-33)
20 Одного дня, коли Ісус навчав людей у дворі храму, проповідуючи їм Благу Вість, до Нього підійшли головні священики, книжники й старійшини. 2 Вони запитали: «Скажи нам, чиєю владою Ти все це робиш? Хто дав Тобі владу таку?»
3-4 У відповідь Ісус сказав: «Я також хочу поставити вам запитання. Скажіть Мені: Іоанове хрещення прийшло від Господа чи від людей?»
5 Головні священики та книжники почали радитися поміж собою, що відповісти, міркуючи: «Якщо ми скажемо, що від Господа, то Він спитає: „Чому ж тоді ви не повірили Іоану?” 6 А якщо скажемо, що від людей, то весь цей люд закидає нас камінням, адже вони вважають, що Іоан був справді пророком». 7 Тож вони відповіли: «Ми не знаємо, звідки прийшло Іоанове хрещення».
8 Тоді Ісус мовив до них: «Отож і Я вам не скажу, чиєю владою Я все це роблю».
Бог посилає Свого Сина
(Мт. 21:33-46; Мк. 12:1-12)
9 Після того Ісус розповів людям таку притчу: «Один чоловік посадив виноградник. Потім здав виноградник в оренду та й надовго вирушив у мандри. 10 Як настала пора, він послав слугу до виноградарів, щоб одержати свою частку врожаю, але орендарі побили його й відіслали ні з чим. 11 Тоді господар послав іншого слугу, але виноградарі й того побили. Вони безсоромно познущалися з нього й прогнали його з порожніми руками. 12 Господар послав третього слугу, та вони й цього покалічили і вигнали геть.
13 Тоді господар виноградника сказав собі: „Що ж мені робити? Мушу послати свого улюбленого сина. Може, вони хоч його поважатимуть”.
14 Та побачивши господаревого сина, орендарі сказали одне одному: „Це спадкоємець! Давайте вб’ємо його, то й спадщина буде наша!” 15 Тож вони викинули сина господаря з виноградника і вбили його. То що тепер власникові виноградника діяти з ними? 16 Він піде та вб’є тих орендарів, а виноградник здасть в оренду іншим».
Коли люди почули цю притчу, вони сказали: «Хай ніколи таке не трапиться!»
17 Та Ісус пильно подивився на них і мовив: «Яке ж тоді значення того, що сказано у Святому Писанні:
„Той камінь, що будівельники відкинули,
став наріжним каменем?”(H)
18 Той, хто впаде на цей камінь, розіб’ється, а на кого цей камінь впаде, той буде розчавлений».
19 Почувши цю притчу, головні священики й книжники зрозуміли, що Ісус говорить саме про них, та почали вигадувати, як би негайно схопити Його, але побоялися народу.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International