Bible in 90 Days

Розподіл землі між родами

¹³ Ось що Господь Бог говорить: «Це—межі, по яких ви мусите поділити земельну спадщину між дванадцятьма колінами Ізраїлю, враховуючи дві частини для Йосипа. ¹⁴ Ви мусите поділити їх рівно між ними, бо Я поклявся з піднятою рукою дати її вашим батькам. Земля ця стала вашою спадщиною. ¹⁵ Ось кордони вашої землі: на півночі вона проляже від Середземного моря Гетлонським шляхом, де дорога повертає на Гамат і далі на Цедад. ¹⁶ Потім на Берот і Сибраїм (що лежить на кордоні між Дамаском та Гаматом), аж до Гацер-Гаттікона, що на кордоні Гаврану. ¹⁷ Кордон проляже від моря до Гацар-Енана, вздовж північної границі Дамаска, по кордону Гамата на півночі. Це буде північний кордон.

¹⁸ На сході кордон ітиме між Гавраном та Дамаском, уздовж Йордану між Ґілеадом та землею Ізраїльською, до Східного моря й аж до Тамара. Це буде східний кордон.

¹⁹ На півдні він ітиме від Тамара аж до оазису Меріва-Кадеш, тоді вздовж потоку Єгипетського до Середземного моря. Це буде південний кордон.

²⁰ На Заході Середземне море буде кордоном аж до місцевості навпроти Лебо-Гамата. Це буде західний кордон.

²¹ Ви мусите поділити цю землю між собою за колінами Ізраїлю. ²² Ви мусите розподілити спадщину для себе й для чужинців, що оселилися серед вас і мають дітей. Ви мусите вважати їх за уродженців Ізраїлю, і разом із вами їх треба наділити спадщиною серед колін Ізраїлю. ²³ Хоч би в якому коліні перебував чужинець, там і дайте йому спадщину його». Так проголошує Господь Бог.

Розподіл землі

48 «Оці землі належали колінам ізраїльським: на північному кордоні Дан матиме одну частину; вона йтиме по Гетлонській дорозі до Гаматського входу. Гацар-Енана та північний кордон Дамаска поруч із Гаматом буде частиною кордону від східного краю до західного. ² Ашер матиме одну частину; вона межуватиму з землею Дана зі сходу на захід. ³ Нафталі матиме одну частину; вони межуватиме з землею Ашеровою із сходу на захід. ⁴ Манассія матиме одну частину; вона межуватиме з землею Нафталі зі сходу на захід. ⁵ Ефраїм матиме одну частину; вона межуватиме з землею Манассієвою зі сходу на захід. ⁶ Рувим матиме одну частину; вона межуватиме з землею Ефраїма зі сходу на захід. ⁷ Юда матиме одне частину; вона межуватиме з землею Рувимовою зі сходу на захід. ⁸ Поруч з землею Юдиною зі сходу на захід буде земля, що ви мусите подарувати, як особливий дар. Матиме вона ширину в двадцять п’ять тисяч ліктів^[a], а довжина її зі сходу на захід буде такою ж, як і в усіх колін. В середині її буде храм.

⁹ Цю землю ви посвятите Господу. Буде вона двадцять п’ять тисяч ліктів завдовжки і двадцять тисяч ліктів^[b] завширшки. ¹⁰ Цю землю буде поділено між священиками (левитами). Буде вона двадцять п’ять тисяч ліктів завдовжки по північній стороні, десять тисяч ліктів завширшки по західній стороні, десять тисяч ліктів завширшки по східній стороні й двадцять п’ять тисяч ліктів завдовжки по південній стороні. В центрі її буде храм Господній. ¹¹ Ця земля для священиків, освячених синів Задока, що були вірні в служінні Мені й не відступили, як левити, коли ізраїльтяни відвернулися від Мене. ¹² Це буде особливий дар їм—найсвятіша частина, що межує з землею левитів.

¹³ Разом із землею священиків, левити матимуть наділ у двадцять п’ять тисяч ліктів завширшки. Довжина загалом буде двадцять п’ять тисяч ліктів, а ширина—десять тисяч ліктів. ¹⁴ Вони не мають права ні продавати, ані обмінювати її. Це найкраща з земель, і не повинна вона переходити до інших рук, бо свята вона для Господа.

Частка міської власності

¹⁵ Земля, що залишилася після того, як левити й священики отримали свою частку: п’ять тисяч ліктів^[c] завширшки і двадцять п’ять тисяч ліктів^[d] завдовжки—яка відводилася для загального користування міста: для будинків і пасовиська. Місто буде в центрі її. ¹⁶ Воно матиме такі розміри: північна сторона чотири з половиною тисячі ліктів^[e], південна сторона також чотири з половиною тисячі ліктів, східна сторона чотири з половиною тисячі ліктів, і західна сторона чотири з половиною тисячі ліктів. ¹⁷ Пасовисько для міста буде на двісті п’ятдесят ліктів^[f] на північ, двісті п’ятдесят ліктів на південь, двісті п’ятдесят ліктів на схід і двісті п’ятдесят ліктів на захід. ¹⁸ Решта цієї землі, що межує зі священною частиною по всій довжині її, становитиме десять тисяч ліктів на східній стороні й десять тисяч ліктів на західній. Те, що родитиме вона, харчуватиме робітників у місті. ¹⁹ Робітники з міста, що оброблятимуть її, приходитимуть із усіх колін Ізраїлю.

²⁰ Вся ця особлива частина буде квадратом зі стороною в двадцять п’ять тисяч ліктів. Його слід залишити для священиків, для левитів і для міста—рівними частинами.

²¹ Що лишилося між священною землею та власністю міста, належатиме володарю. Ця земля простягатиметься від східної межі священної землі на схід двадцять п’ять тисяч ліктів до східного кордону і з західної сторони також на двадцять п’ять тисяч ліктів до західного кордону. Обидва ці клапті землі, що тягнуться вздовж землі, яка належить колінам ізраїльським, належатимуть царю, а священна частина з храмом буде посередині їх.

²² Тож власність левитів і власність міста лежатиме в центрі землі, що належить царю. Царева земля лежатиме між кордоном Юдеї та Веніаминової спадщини.

²³ Щодо решти колін: Веніамин матиме одну частину; вона простягатиметься від східного кордону до західного.

²⁴ Симеон матиме одну частину; вона межуватиме з землею Веніаминової від сходу до заходу.

²⁵ Іссаха́р матиме одну частину; вона межуватиме з землею Симеоновою від сходу до заходу.

²⁶ Завулон матиме одну частину; вона межуватиме з землею Іссаха́ровою від сходу до заходу.

²⁷ Ґад матиме одну частину; вона межуватиме з землею Завулоновою від сходу до заходу. ²⁸ Південний кордон Ґада пролягатиме від Тамара до вод Меріва Кадеш, тоді вздовж Єгипетського потоку і вздовж Середземного моря.

²⁹ Це земля, яку ви мусите поділити як спадщину між колінами ізраїльськими, і такі будуть наділи їхні»,—проголошує Господь Бог.

Ворота міста

³⁰ А ось входи міста, починаючи з північної сторони, що були чотири з половиною тисячі ліктів завдовжки. ³¹ Брами міста називатимуться за колінами Ізраїлю. Троє брам на північній стороні будуть Рувимова, Юдина та Левієва.

³² На східній стороні, що була чотири з половиною тисячі ліктів завдовжки,—три брами: Йосипова, Веніаминова й Данова.

³³ На південній стороні, що були чотири з половиною тисячі ліктів завдовжки,—три брами: Симеонова, Іссаха́рова й Завулонова.

³⁴ На західній стороні, що була чотири з половиною тисячі ліктів завдовжки,—три брами: Ґадова, Ашерова й брама Нафталі.

³⁵ Всього навколо міста буде вісімнадцять тисяч ліктів^[g]. І назва міста віднині й надалі буде: «Господь Тут»^[h].

Навчання Даниїла у Вавилоні

1 У третій рік царювання Єгоякима,^[i] царя юдейського, Навуходоносор, цар земель Шинара (Вавилона), прийшов до Єрусалима й обложив його. ² Господь віддав Єгоякима, царя юдейського, в руки Навуходоносора. Той забрав увесь посуд та деякі речі із храму Божого та вивіз їх до Вавилону, де й склав у храмі своїх богів.

^3-4 Тоді цар наказав Ашпеназові, старшому над євнухами, служителями царського двору, привести синів Ізраїля,^[j] юнаків із царського роду, а також із шляхетних родів молодих хлопців без жодних фізичних вад, вродливих, здібних до різноманітного навчання, добре обізнаних, тямущих і підготовлених служити в царськім палаці. Він мав навчити їх мови та літератури вавилонської^[k]. ⁵ Цар призначив їм щоденне утримання: їжу та вино з царського столу. Їх мали навчати три роки, а після цього вони мусили стати до царської служби.

⁶ Серед них були сини Юдині: Даниїл, Хананія, Мишаел та Азарія. ⁷ Старший над євнухами дав їм нові імена: Даниїлові—ім’я Валтасар, Хананії—Шедрах; Мишаелу—Мешах, Азарії—Аведнеґо.

⁸ Але Даниїл вирішив не осквернитися царською їжею та вином і попросив старшого над євнухами дозволити йому не бруднити себе цією нечистотою їжею. ⁹ Та Бог спонукав старшого над євнухами виявити прихильність і ласкавість до Даниїла. ¹⁰ Але старший над євнухами сказав Даниїлові: «Боюсь я мого пана, царя, який призначив давати тобі їжу й питво. Для чого йому бачити, що ти виглядаєш гірше, ніж інші хлопці твого віку? Тоді цар через тебе позбавить мене голови».

¹¹ Даниїл сказав наглядачеві, якого старший поставив над Даниїлом, Хананією, Мишаелом та Азарією: ¹² «Будь ласка, випробуй твоїх слуг протягом десяти днів: нічого не давай нам їсти, крім городини, й нічого пити, крім води. ¹³ Тоді порівняй наш вигляд з виглядом тих молодих хлопців, що їдять царську їжу, й чини зі своїми слугами відповідно до того, що побачиш».

¹⁴ І той погодився й випробував їх протягом десяти днів.

¹⁵ Наприкінці десяти днів вони виглядали здоровішими й краще вгодованими, ніж будь-хто з молодих хлопців, які вживали царську їжу. ¹⁶ Тож наглядач забрав призначену їм їжу й вино, що вони мали пити, і дав їм натомість овочі.

¹⁷ Цим чотирьом юнакам Бог дав знання й розуміння різних вчень та літератури, а Даниїл міг тлумачити будь-які видіння та сни. ¹⁸ Наприкінці терміну, призначеного царем, старший над євнухами представив юнаків Навуходоносорові. ¹⁹ Цар розмовляв з ними і знайшов, що немає нікого рівного Даниїлу, Хананії, Мишаелу та Азарії, тож вони стали до царської служби. ²⁰ У кожній справі, що потребувала мудрості й кмітливості, коли цар питав їх, він переконувався, що вони у десять разів кращі за всіх чародіїв та віщунів у цілому його царстві.

²¹ І Даниїл лишався там до першого року владарювання царя Кира^[l].

Сон Навуходоносора

2 На другий рік царювання Навуходоносору почали снитися сни. Розум його стривожився, і він не міг спати. ² Тож цар скликав чародіїв, віщунів, ворожбитів та астрологів^[m] щоб вони розтлумачили, що йому сниться. От вони прийшли й стали перед царем.

³ Навуходоносор сказав їм: «Снився мені сон, який тривожить мене, я хочу знати, що він означає». ⁴ Тоді астрологи відповіли царю арамійською мовою: «О, царю, живи вічно! Розкажи твоїм слугам цей сон, і ми розтлумачимо його».

⁵ Цар відповів астрологам: «Ось що я твердо вирішив: якщо ви не скажете мені, про що мені снилося і не розтлумачите той сон, я розірву вас на шматки, а оселі ваші я зруйную вщент. ⁶ Але якщо ви розкриєте мені цей сон і розтлумачите його, ви отримаєте від мене подарунки, винагороди і великі почесті. Отже, поясніть мені сон і розтлумачте його».

⁷ І знову вони промовили: «Хай цар розповість своїм слугам сон, і ми розтлумачимо його».

⁸ Тоді цар сказав: «Ясна річ, ви намагаєтеся виграти час, бо розумієте, що я справді твердо вирішив: ⁹ якщо ви не поясните сон, для вас існує тільки одна кара. Ви змовилися сказати мені брехливі й підступні слова, сподіваючись на якісь зміни. Тож розкажіть мені сон, і я знатиму, чи можете ви розтлумачити його».

¹⁰ Астрологи відповіли цареві: «Немає на світі людини, яка може зробити те, що цар вимагає! Жоден цар, хоч який би він був великий та могутній, ніколи не вимагав такого від жодного чародія, віщуна чи астролога. ¹¹ Те, про що просить цар, занадто складно. Ніхто не зможе повідати цього цареві, окрім богів, але вони не живуть серед людей».

¹² Це так розгнівало і розлютило царя, що він наказав покарати всіх мудреців Вавилону. ¹³ Тож був виданий наказ про страту мудреців, і послали людей по Даниїла та його друзів, щоб і їх убити. ¹⁴ Коли Аріох, начальник царської варти, вийшов стратити мудреців Вавилону, Даниїл звернувся до нього розважливо й чемно. ¹⁵ Він спитав царського урядовця: «Чому цар видав такий суворий наказ?» Тоді Аріох пояснив усе Даниїлу.

¹⁶ Даниїл пішов і попросив царя дати йому час, щоб він міг розтлумачити сон. ¹⁷ По тому Даниїл повернувся додому й пояснив, у чому справа, своїм друзям Хананії, Мишаелу та Азарії. ¹⁸ Він умовив їх благати в Бога Небесного ласки щодо цієї таємниці, щоб він та його друзі не були покарані разом з іншими мудрецями Вавилона.

¹⁹ Вночі ця таємниця була відкрита Даниїлові у з’яві. Тоді Даниїл прославив Бога Небесного. ²⁰ Він сказав:

Даниїл тлумачить сон

²⁴ Після цього Даниїл пішов до Аріоха, якого цар призначив покарати мудреців Вавилона і сказав йому: «Не вбивай мудреців Вавилона. Відведи мене до царя, і я розтлумачу йому сон його».

²⁵ Аріох негайно відвів Даниїла до царя і сказав: «Я знайшов серед полонених юдеїв чоловіка, який може розтлумачити цареві його сон». ²⁶ Цар спитав Даниїла (його також називали Валтасар): «Чи можеш ти розказати, що я бачив уві сні, й розтлумачити це?»

²⁷ Даниїл відповів: «Жоден мудрець, віщун, чародій чи астролог не може розкрити царю ту таємницю, про яку цар питає. ²⁸ Але є Бог на Небесах, який відкриває таємниці. Він показав царю Навуходоносору, що станеться у майбутньому. Твій сон та видіння, що промайнули у твоїй голові, коли ти лежав на ложі, ось які. ²⁹ Коли ти лежав там, о царю, твій розум звернувся до того, що має статися. І той, хто відкриває таємниці, показав тобі, що має статися. ³⁰ Щодо мене, ця таємниця була відкрита мені не тому, що я мудріший від усіх живих, а для того, щоб ти, о царю, міг дізнатися про тлумачення і зрозуміти те, що у твоєму розумі. ³¹ Ти побачив, о царю, перед тобою стояла велика статуя, величезна, сяюча статуя, страхітлива та вражаюча на вигляд. ³² Голова статуї була зроблена зі щирого золота, груди її та руки—срібні, живіт її та стегна—з бронзи. ³³ Ноги її з заліза, ступні її частково з заліза, а частково з гончарної глини. ³⁴ Поки ти дивився, камінь відломився, але не людськими руками. Він ударив по ступнях статуї з заліза й гончарної глини і розтрощив їх. ³⁵ Тоді залізо, глина, бронза, срібло і золото вмить розлетілися на шматки й стали ніби полова на току влітку. Вітер розвіяв їх, і сліду не залишилося. Але камінь, що вдарив статую, перетворився на величезну гору й заповнив усю землю. ³⁶ Це був сон, а зараз ми розтлумачимо його царю. ³⁷ Ти, о царю, цар царів. Бог Небесний дав тобі царство, владу, силу і славу. ³⁸ У твої руки віддав Він людей і звірів на землі та птаство небесне. Хоч би де вони жили, Він зробив тебе володарем над ними. Ти і є ця голова з золота. ³⁹ Після тебе інше царство настане, менше за твоє. Потім третє царство, бронзове, буде правити всією землею. ⁴⁰ Нарешті настане четверте царство, міцне, мов залізо, бо залізо розбиває і трощить усе, і так само, як залізо розбиває все на шматки, так воно розіб’є і зламає всіх інших. ⁴¹ А що ти бачив ступні та пальці частково з гончарної глини, а частково з заліза, то це буде розділене царство. Однак воно матиме певну міць заліза, хоча ти й бачив залізо змішаним із глиною. ⁴² Як пальці були частково залізні й частково глиняні, так і те царство буде до певної міри міцним, а до певної міри крихким. ⁴³ А що ти бачив залізо, змішане з гончарною глиною, то так і люди будуть змішані й поєднані між собою не ліпше, ніж залізо змішується з глиною. ⁴⁴ За часів тих царів Бог Небесний створить царство, яке ніколи не буде ні зруйноване, ні залишене іншому народу. Воно повалить усі ті царства й покінчить з ними, а саме існуватиме повік. ⁴⁵ От що означає видіння каменя, відділеного від гори, але не людськими руками, каменя, що розбив залізо, бронзу, глину, срібло й золото на шматки. Великий Бог показав цареві, що станеться в майбутньому. Цей сон правдивий, і тлумачення певне».

⁴⁶ Тоді цар Навуходоносор упав долілиць перед Даниїлом і віддав йому шану. Він звелів, щоб принесли йому пожертву та запашне куріння. ⁴⁷ Цар сказав Даниїлу: «Справді, твій Бог—Бог над богами і Володар царів. Він відкриває людям те, вони не можуть знати, бо ти зміг розгадати цю таємницю». ⁴⁸ Цар возвеличив Даниїла й щедро обдарував його. Він зробив його правителем над усім вавилонським краєм і поставив головою над усіма мудрецями. ⁴⁹ Крім того, на прохання Даниїла, цар призначив Шедраха, Мешаха й Аведнеґо управителями над вавилонським краєм, а сам Даниїл лишився при царському дворі.

Золотий бовван та Вогнедишна Піч

3 Цар Навуходоносор зробив золотого боввана шістдесят ліктів^[n] заввишки і шість ліктів^[o] завширшки й поставив його на рівнині Деура у Вавилонським краї. ² Потім він покликав сатрапів^[p], правителів, намісників, радників, скарбників, суддів та судових виконавців і всіх інших посадових осіб краю на посвяту золотого боввана, якого він поставив.

³ Тож сатрапи, правителі, намісники, радники, скарбники, судді та судові виконавці і всі інші посадові особи краю зібралися на посвяту боввана, якого поставив цар Навуходоносор, і стали перед ним. ⁴ Тоді оповісник гучно проголосив: «Ось що вам наказано робити, о народи, племена та люди всіх мов. ⁵ Тільки-но ви почуєте звук сурми, флейти, цитри, ліри, арфи, труб і всякого роду музики, ви мусите впасти долілиць і поклонитися бовванові з золота, що поставив цар Навуходоносор. ⁶ Хто не впаде і не поклониться, вмить буде кинутий у вогнедишну піч».

⁷ Через те щойно почувши звуки сурми, флейти, цитри, ліри, арфи й усякого роду музики, всі народи, племена, люди кожної з мов упали й поклонилися бовванові з золота, якого цар Навуходоносор поставив.

⁸ Саме в той час деякі нащадки халдеїв вийшли наперед і звинуватили юдеїв. ⁹ Вони сказали царю Навуходоносору: «О царю, живи вічно! ¹⁰ Ти видав наказ, о царю, аби кожен, хто чує звуки сурми, флейти, цитри, ліри, арфи, сопілки й усякого роду музики мусить впасти і поклонитися бовванові з золота. ¹¹ А хто не впаде й не поклониться, буде кинутий у вогнедишну піч. ¹² Але є деякі юдеї, котрих ти поставив над справами вавилонського краю: Шедрах, Мешах та Аведнеґо—зневажають тебе, о царю! Вони не служать твоїм богам, не поклоняються бовванові з золота, якого ти поставив».

¹³ Розлючений і розгніваний, Навуходоносор викликав Шедраха, Мешаха та Аведнеґа. Тож ці мужі були поставлені перед царем. ¹⁴ І Навуходоносор сказав їм: «Чи правда, Шедраху, Мешаху та Авденеґу, що ви не служите моїм богам і не поклоняєтеся бовванові з золота, якого я поставив? ¹⁵ Отже, якщо ви, почувши звук сурми, флейти, цитри, ліри, арфи, труб та всякого роду музики, готові впасти й поклонитися бовванові з золота, якого я зробив, то гаразд. Якщо ж ви не поклонитеся йому, вас миттю кинуть у вогнедишну піч. Тоді ніякий бог не зможе врятувати вас від руки моєї!»

¹⁶ Шедрах, Мешах та Аведнеґо відповіли царю: «О Навуходоносоре, нам немає потреби захищати себе перед тобою в цій справі. ¹⁷ Якщо нас кинуть у вогнедишну піч, Бог, якому ми служимо, зможе нас врятувати з неї, Він визволить нас від твоєї руки, о царю. ¹⁸ Але якщо навіть ні, ми хочемо, щоб ти знав, о царю, що ми не станемо служити твоїм богам чи поклонятися бовванові з золота, якого ти поставив».

¹⁹ Тоді Навуходоносор розлютився на Шедраха, Мешаха та Аведнеґо, його ставлення до них змінилося. Він наказав розпалити піч у сім разів дужче, ніж зазвичай. ²⁰ Потім він звелів найдужчим солдатам своєї армії зв’язати Шедраха, Мешаха та Аведнеґа й кинути їх у розжарену піч. ²¹ Тож цих мужів у халатах, штанах, тюрбанах та іншому вбранні було зв’язано та кинуто в розжарену піч.

²² Наказ царя був таким невідкладним, а піч такою гарячою, що язики вогню вбили тих воїнів, що кидали Шедраха, Мешаха та Аведнеґа. ²³ І ці троє, міцно зв’язані, впали в розжарену піч. ²⁴ Тоді цар Навуходоносор підвівся на ноги в подиві й запитав своїх радників: «Чи не кинули ми тих трьох мужів зв’язаними у вогонь?» Вони відповіли: «Так, о царю!» ²⁵ Він сказав: «Погляньте! Я бачу чотирьох мужів, що ходять у вогні, розв’язані та неушкоджені, а четвертий подібний до Сина Божого^[q]».

²⁶ Тоді Навуходоносор наблизився до отвору розжареної печі й гукнув: «Шедраху, Мешаху та Аведнеґу, слуги найвищого Бога, виходьте! Йдіть сюди!» Тож Шедрах, Мешах і Аведнеґо вийшли з вогню.

²⁷ І сатрапи, правителі, намісники та царські радники з’юрмилися навколо їх. Вони побачили, що вогонь не ушкодив їхні тіла, жодна волосина на їхніх головах не обсмалилася, халати їхні не обгоріли і чадом не пахло від них. ²⁸ Тоді Навуходоносор сказав: «Благословен будь, Боже Шедраха, Мешаха та Аведнеґа, який послав свого Ангела і врятував слуг своїх! Вони покладалися на нього й не послухалися царського наказу. Вони ладні були віддати свої життя аби не служити й не поклонятися ніякому богу, крім свого Господа. ²⁹ Тому я наказую, що людей будь-якого племені чи мови, хто б промовляв щось проти Бога Шедраха, Мешаха та Аведнеґа, буде розтерзано, а оселі їхні стануть купою каміння, бо немає іншого Бога, який би міг врятувати людей таким чином».

³⁰ Потім цар призначив Шедраха, Мешаха та Аведнеґа правити провінціями Вавилонського краю.

Сон Навуходоносора про Дерево

4 Цар Навуходоносор послав листа народам, племенам, людям усіх мов, що живуть у всьому світі:

Мир вам!

² З радістю оповіщаю вас про чудесні знамення та дива, що їх Всевишній Бог зробив для мене.

⁴ Я, Навуходоносор, жив спокійно у своїм палаці, в задоволенні та процвітанні. ⁵ Мені приснився сон, що налякав мене. Коли я лежав на ложі, образи та видіння, що промайнули в моїй голові, збентежили мене. ⁶ Тож я наказав привести до мене всіх мудреців Вавилону, щоб розтлумачити мені цей сон. ⁷ Коли чародії, віщуни, астрологи^[r] та ворожбити прийшли, я розповів їм сон, але вони не змогли його розтлумачити.

⁸ Нарешті, прийшов до мене Даниїл, і я розповів йому сон. (А звуть його також Валтасар, ім’ям мого бога, бо в ньому дух святих богів). ⁹ Я сказав: «Валтасаре, головний над чародіями, я знаю що дух святих богів у тобі й жодна таємниця не складна для тебе. Ось мій сон, розтлумач його мені. ¹⁰ Ось видіння, які я бачив, лежачи на ложі: дивлюся я, аж ось переді мною посеред землі стоїть дерево. Висота його була неймовірна. ¹¹ Воно виросло велике і сильне, і верхівка його торкалася неба. Видно його було з усіх кінців землі. ¹² Листя його було гарне, плоди—рясні, і їжі на ньому було для всіх. Під ним дикі звірі знаходили притулок, і птахи жили на його вітті, усі живі істоти мали з нього поживу.

¹³ У видіннях я бачив, лежачи на ложі, як святий посланець, Ангел, зійшов до мене з неба. ¹⁴ Він гукнув дужим голосом: „Зрубай дерево і пообрубуй його гілля, пообривай листя й порозкидай плоди. Хай звірі повтікають з-під нього, а птахи порозлітаються з віття його. ¹⁵ Але хай пень та коріння, скуті залізом та бронзою, лишаються в землі, серед трави польової. Нехай його кропить роса небесна, і хай воно живе разом зі звіриною серед рослин земних. ¹⁶ Хай розум його людський зміниться і хай дадуть йому розум звірячий, доки не минуть для нього сім років. ¹⁷ Це рішення передане з посланцями, святі Ангели оголосили цю постанову, щоб усе живе довідалося, що Всевишній панує над царствами людей і дає їх кому захоче, і ставить над ними найпокірливішого з людей”.

¹⁸ Це той сон, який я, цар Навуходоносор, бачив. Тепер, Валтасаре,^[s] скажи мені, що він означає, бо ніхто з мудреців мого царства не зміг мені цього розтлумачити. А ти можеш, бо в тобі дух святих богів».

Даниїл тлумачить сон

¹⁹ Тоді Даниїл (також названий Валтасаром) збентежився й знаходився у цьому стані біля однієї години, бо думки налякали його. Тож цар сказав: «Валтасаре, не дозволяй цьому сну чи його значенню тривожити тебе». Валтасар відповів: «Пане мій, аби тільки цей сон призначався твоїм ворогам, а його значення—твоїм супротивникам! ²⁰ Дерево, яке ти бачив, що виросло високе та дуже, і верхівка якого торкалася неба і видно його було з усіх кінців землі; ²¹ дерево з гарним листям і рясними плодами, що надавало поживу всім, прихищало польову звірину й давало місце для гнізд у гіллі для небесних птахів, ²² то ти, о царю, те дерево! Ти став великим і сильним; велич твоя росла, доки не сягнула неба, і влада твоя долинула до віддалених країв світу. ²³ Ти, о царю, бачив посланця, святого Ангела, що зійшов з небес і мовив: „Зрубай дерево і знищ його, та лиши пень, скутий залізом і бронзою, серед трави польової, а коріння залиш у землі. Нехай його скроплює роса небесна, хай воно живе, як дикі звірі, доки не минуть для нього сім років”.

²⁴ Ось тлумачення сну, о царю, а от і постанова, що її Всевишній виніс щодо мого пана-царя. ²⁵ Тебе виженуть із-поміж людей, і житимеш ти серед диких звірів, ти їстимеш траву, мов та худоба, і скропить тебе роса небесна. Сім пір минуть для тебе, доки ти не визнаєш, що Всевишній панує над царствами людей і ставить над ними кого захоче. ²⁶ Наказ лишити пень з корінням означає, що твоє царство буде відновлене для тебе, коли ти визнаєш владу небес.

²⁷ Тому, о царю, прийми радо мою пораду: спини гріхи твої та роби те, що праведно, спокутуй переступи свої милосердям до пригноблених. І може статися, що тоді твоє благополуччя продовжиться».

Сон сповнюється

²⁸ Так і сталося з царем Навуходоносором. ²⁹ Через дванадцять місяців після цього сновидіння, цар походжав по даху царського палацу^[t] в Вавилоні. ³⁰ Він сказав: «Чи це не той великий Вавилон, що я побудував, як царський осідок моєю величезною могутністю і на славу величі моїй?»

³¹ Слова ці ще були на його устах, коли з неба зійшов голос: «Ось що тобі мовиться, царю Навуходоносоре: твоя царська влада відбирається в тебе. ³² Тебе виженуть з-поміж людей, і житимеш ти серед диких звірів; ти їстимеш траву, мов та худоба. Сім років минуть для тебе, доки не визнаєш ти, що Всевишній панує над царствами людей і ставить над ними кого схоче».

³³ Тієї ж миті все, що він сказав про Навуходоносора, здійснилося. Його вигнали з-поміж людей і він їв траву, мов та худоба. Його тіло зволожувалося росою небесною, доки волосся не виросло, мов пір’я орлине, а нігті не відросли, немов кігті пташині.

³⁴ Наприкінці того часу, я, Навуходоносор, підвів очі до неба і розум мій повернувся до мене. Тоді я благословив Всевишнього; я хвалив і прославляв Того, Хто живе вічно.

³⁶ Тієї самої миті розум мій повернувся до мене, мою славу і велич було повернено мені на славу мого царства. Мої радники та вельможі знайшли мене й мені повернули мій трон і я став іще величніший, ніж раніше. ³⁷ Тепер я, Навуходоносор, хвалю, шаную і славлю Царя Небесного, бо все, що він робить—правильно, всі Його путі—справедливі. А всіх, хто ходить у погорді, Він може принизити.

Напис на стіні

5 Цар Велшазар справляв великий бенкет для тисячі своїх вельмож і пив з ними вино. ² Поки Велшазар пив вино, він наказав принести золоті та срібні келихи, що Навуходоносор, його батько, забрав із храму в Єрусалимі, щоб цар та його вельможі, його дружини та його наложниці могли пити з них.

³ Тож йому принесли золоті келихи, забрані з храму Божого в Єрусалимі, і цар та його вельможі, його дружини та наложниці пили з них. ⁴ Вони пили вино і славили богів золотих і срібних, бронзових, залізних, дерев’яних та кам’яних.

⁵ Раптом з’явилися пальці людської руки й почали писати на штукатурці стіни біля свічника царського палацу. Цар стежив за рукою, поки вона писала. ⁶ Обличчя його зблідло, і він був так наляканий, що коліна його звело, а ноги ослабли. ⁷ Цар гукнув, щоб привели чародіїв, астрологів^[u] та віщунів, і наказав цим мудрецям Вавилону: «Хто прочитає цей напис і скаже мені що він означає, того вберуть у пурпуру^[v] і золотий ланцюг повісять йому на шию і зроблять його третім найвищим правителем у царстві».

⁸ Тоді ввійшли всі царські мудреці, але вони не змогли прочитати напис чи сказати царю, що він означає. ⁹ Тож цар Велшазар іще дужче злякався, і його обличчя ще більше зблідло. Вельможі його були збентежені.

¹⁰ Тоді царева мати, чуючи голоси царя та його вельмож, зайшла до бенкетної зали. «О царю, живи повіки!—Мовила вона.—Не тривожся! Не будь такий блідий! ¹¹ Є муж у твоєму царстві, в якому дух святих богів. За часів твого батька відкрилося, що в нього є знання таємниць, розум і мудрість, як у богів. Цар Навуходоносор, твій батько, призначив його головою над усіма чародіями, віщунами, астрологами та ворожбитами. ¹² Відкрилося що цей муж, Даниїл, якого цар назвав Валтасар, має гострий розум, знання і кмітливість, а також здатність тлумачити сни, пояснювати загадки й вирішувати складні питання. Поклич Даниїла, і він скаже тобі, що означає напис».

¹³ Тож привели Даниїла до царя, і цар сказав йому: «Ти Даниїл, один з полонених, що мій батько цар привів із Юдеї? ¹⁴ Я чув, що дух богів у тобі, і що ти маєш знання таємниць, розум та велику мудрість. ¹⁵ Мудреців і чародіїв привели до мене, щоб прочитати напис і сказати мені, що він означає, але вони не змогли роз’яснити цього. ¹⁶ Зараз я почув, що ти можеш давати пояснення й вирішувати складні питання. Якщо ти зможеш прочитати цей напис і сказати мені, що він означає, ти будеш вдягнений в пурпуру, і золотий ланцюг повісять тобі на шию, і зроблять тебе третім найвищим правителем у царстві».

¹⁷ Тоді Даниїл відповів царю: «Можеш лишити свої подарунки при собі й твої винагороди дати комусь іншому. Однак я прочитаю царю напис і скажу, що він означає.

¹⁸ О царю, Всевишній Бог дав твоєму прабатькові Навуходоносору царство, могутність, славу і величність. ¹⁹ Через цю велич, що Він дав йому, всі народи й племена і люди кожної з мов страхалися й боялися його. Тих, кого цар хотів убити, він убивав, тих, кого хотів помилувати, він милував, тих, кого він хотів підвищити, він підносив, а кого хотів принизити, того принижував. ²⁰ Та коли його серце стало погордливим і жорстоким від пихи, його скинули з царського престолу й позбавили слави. ²¹ Його вигнано було з-поміж людей. Йому дано було розум тварини; він жив серед диких ослів і їв траву, мов та худоба. Тіло його скроплювала роса небесна, доки він не визнав, що Всевишній Бог панує над царствами людей і ставить над ними кого захоче.

²² Але ти, його син^[w], Велшазаре, не смирив себе, хоча й знав про все це. ²³ Натомість ти поставив себе проти Господа Небесного. Тобі принесли келихи з Його храму, і ти й твої вельможі, твої дружини і наложниці пили вино з них. Ти хвалив богів срібних і золотих, бронзових, залізних, дерев’яних і кам’яних, які не можуть бачити, чути, чи розуміти. Але ти не славив Бога, Який у руці своїй тримає твоє життя і всі твої путі. ²⁴ Ось чому він послав руку, що накреслила напис. ²⁵ Ось той напис:

МЕНЕ, МЕНЕ, ТЕКЕЛ, УПАРСИН.

²⁶ І от що ці слова означають:

²⁹ Тоді, за наказом Велшазара, Даниїла вбрали в пурпуру й повісили йому на шию золотий ланцюг і проголосили його третім найвищим правителем царства. ³⁰ Тієї ж самої ночі Велшазара, царя вавилонського було вбито. ³¹ І Дарій мидіанин посів царство у віці шістдесяти двох років.

Даниїл у лев’ячій ямі

6 Дарію забаглося призначити сто двадцять сатрапів, щоб правили вони всім царством. ² Він призначив також трьох управителів над ними, одним з управителів був Даниїл. Сатрапів зробили підпорядкованими їм, щоб цар не зазнавав збитків.

³ Тепер Даниїл настільки виділявся серед управителів і сатрапів своїми винятковими здібностями, що цар мав на думці поставити його над усім царством. ⁴ Тому правителі й сатрапи намагалися знайти привід, щоб звинуватити Даниїла в тому, як він управляє справами, але не змогли зробити цього. Вони не змогли знайти в ньому ніякої вади, бо він був вірним і ні розбещеним, ані недбалим. ⁵ Зрештою ці люди сказали: «Ми ніколи не знайдемо привід звинуватити цього мужа Даниїла, якщо це не буде якось пов’язане з законом його Бога».

⁶ Тож управителі та сатрапи гуртом пішли до царя і сказали: «О царю Дарію, живи вічно! ⁷ Царські управителі, намісники, сатрапи, радники й правителі—всі зголосилися на тому, що царю слід видати постанову й виконувати наказ про те, що кожного, хто протягом наступних тридцяти днів молитиметься якомусь богу чи мужу, крім тебе, о царю, буде кинуто у яму з левами. ⁸ Тож, о царю, видай наказ і підпиши його, аби він за законами мидіан і персів був незмінний і його не можна було скасувати». ⁹ І цар Дарій підписав наказ.

¹⁰ Коли Даниїл довідався, що видано цей наказ, він пішов додому, у верхню кімнату, де вікна відчинялися в бік Єрусалима. Тричі на день він ставав на коліна й молився, дякуючи своєму Богу, так само як він робив це раніше. ¹¹ Тоді ці люди пішли гуртом і знайшли Даниїла, який моливсь і благав Бога про допомогу. ¹² Тож вони пішли до царя й заговорили з ним про його царський наказ: «Чи не видав ти наказ, що протягом тридцяти днів кожного, хто молитиметься якомусь богу чи мужу, крім тебе, о царю, того буде кинуто до ями з левами?» Цар відповів: «Так вимагає мій наказ, а закони мидіан і персів не можна скасувати».

¹³ Тоді вони сказали царю: «Даниїл, один з полонених^[aa] із Юдеї, не звертає на тебе уваги, о царю, ані на наказ, що ти підписав. Він досі молиться тричі на день своєму Богові».

¹⁴ Коли цар почув це, він дуже засмутився. Він вирішив урятувати Даниїла і до заходу сонця міркував як врятувати Даниїла. ¹⁵ Тоді ці люди прийшли гуртом до царя і сказали йому: «Пам’ятай, о царю, що за законами мидіан і персів жоден наказ чи постанова, видані царем, не можуть бути змінені».

¹⁶ Тож цар наказав, і вони схопили Даниїла й кинули у лев’ячу яму. Цар сказав Даниїлу: «Хай твій Бог, якому ти постійно служиш, порятує тебе!» ¹⁷ Принесли камінь і поклали на отвір ями, і цар запечатав її своїм перснем з печаткою та перснями своїх вельмож, так щоб Даниїлове становище не можна бути змінити.

¹⁸ Тоді цар повернувся до свого палацу й провів ніч без їжі й будь-яких розваг. І спати він не міг. ¹⁹ З першим променем світанку цар підвівся й поспішив до лев’ячої ями. ²⁰ Коли він наблизився до ями, він позвав Даниїла жалісним голосом: «Даниїле, слуго Бога живого, чи твій Бог, Якому ти постійно служиш, зміг урятувати тебе від левів?»

²¹ Даниїл відповів: «О царю, живи вічно! ²² Мій Бог послав свого Ангела, й той затулив пащі левам. Вони не завдали мені ніякої шкоди, бо мене визнано невинним у Його очах. Та й перед тобою я не вчинив нічого недоброго, о царю».

²³ Цар сповнився радістю й наказав витягти Даниїла з ями. І коли Даниїла витягли з ями, жодної рани не знайшли на ньому, бо він покладався на свого Бога. ²⁴ За царським велінням, людей які неправедно звинуватили Даниїла, було приведено й кинуто у лев’ячу яму разом з їхніми дітьми та дружинами. Ще до того, як вони долетіли до дна ями, леви накинулися на них і потрощили всі їхні кістки.

²⁵ Після цього цар Дарій написав до всіх народів, племен та людей кожної з мов по всій землі:

Мир вам!

²⁶ Я видав наказ, щоб у всіх кінцях мого царства люди боялися й шанували Бога Даниїлового.

²⁸ Тож Даниїлові добре велося за царювання Дарія і за царювання Кира перського.

Сон Даниїла про чотирьох звірів

7 У перший рік правління Велшазара,^[ab] царя Вавилону, Даниїл мав сон і видіння проходили крізь розум його, коли він лежав на ложі. Він записав зміст свого сну.

² Даниїл зазначив: «У моєму видінні вночі я бачив переді мною чотири вітри небесні, які розбурхали велике море. ³ Чотири великі звірі, кожний несхожий на інших, вийшли з моря.

⁴ Перший був, ніби лев з орлиними крилами. Я дивився, доки в нього не відірвало крила. Його підняло з землі так, що став він на дві ноги мовби людина й серце людське було дано йому.

⁵ І там переді мною був другий звір, схожий на ведмедя. Його було поставлено на один з його боків і він мав у пащі між зубами три ребра. Йому звеліли: „Підведись і їж м’яса досхочу!”

⁶ Після цього я поглянув, а там переді мною був інший звір, що виглядав ніби леопард. І на своїй спині він мав чотири крила, мов крила птаха. В цього звіра було чотири голови, і йому було дано владу правити.

⁷ Після цього, в моєму видінні вночі, я побачив переді мною жахливого, страшного і надзвичайно могутнього звіра. В нього були великі залізні зуби; він трощив і пожирав свою здобич а те, що лишалося, топтав ногами. Він відрізнявся від усіх попередніх звірів і в нього було десять рогів.

⁸ Поки я розмірковував про десять рогів, там переді мною з’явився ще один ріг, маленький, що виступив між ними. Він вирвав усі три, що були поперед нього. Цей ріг мав очі, мов у людини, і рот, що промовляв зухвало.

Покарання четвертого звіра

¹¹ І я все дивився, як ріг все ще промовляв зухвалі слова, доки звіра було забито, його тіло потрощене і вкинуте в палаючий вогонь. ¹² Інших звірів було позбавлено їхньої влади, але їм дозволили жити ще деякий час. ¹³ У моєму видінні вночі я глянув, а там, переді мною, хтось, мов син людський,^[ae] іде з хмар небесних. Він наблизився до Древнього Царя, і постав перед Ним. ¹⁴ Йому було дано владу, славу й царство. Усі народи, племена і люди всіх мов поклонялися йому. Влада його—вічна, що не минеться, і царство його незнищенне.

Тлумачення Сну

¹⁵ Я, Даниїл, був стривожений духом, і видіння, що проходили через мій розум, тривожили мене. ¹⁶ Я наблизився до одного з тих, що стояли там, і спитав його про справжнє значення всього цього. І він відповів і розтлумачив мені все: ¹⁷ „Чотири великі звірі—це чотири царства, що настануть на землі. ¹⁸ Але святі Всевишнього дістануть те царство і володітимуть їм вічно”.

¹⁹ Тоді мені закортіло дізнатися про справжнє значення четвертого звіра, що відрізнявся від усіх інших і був найстрашніший: із залізними зубами й бронзовими пазурами—звіра, що трощив і пожирав свою здобич, а те, що лишалося, затоптував ногами. ²⁰ Я також хотів знати про десять рогів на його голові й про ще один ріг, що виріс між ними, та вирвав три з перших роги, що були поперед нього. Той ріг справляв найбільше враження з усіх, бо був злішім ніж усі інші роги, мав очі і рот, та промовляв зухвало.

²¹ Поки я дивився, цей ріг воював проти святих людей Божих і долав їх. ²² Аж ось Древній Цар прийшов і проголосив рішення на користь святих людей Всевишнього. І настав час, коли вони заволоділи царством.

²³ Він так пояснив мені: „Четвертий звір—то четверте царство, що з’явиться на землі. Воно відрізнятиметься від усіх інших царств і пожере всю землю, розтопче й потрощить її. ²⁴ Десять рогів—то десять царів, що вийдуть із цього царства. Після них устане інший цар, відмінний від попередніх, що підкорить трьох царів. ²⁵ Він нарікатиме на Всевишнього і пригноблюватиме його святих, намагатиметься змінити свята і закони. Святі люди Господні будуть віддані у руки його до часу, до часів і половини часу^[af]. ²⁶ Та суд засяде, і владу його буде відібрано й остаточно знищено назавжди. ²⁷ Тоді держава, влада й велич царств по всьому піднебессі будуть віддані святим, народові Всевишнього. Царство його буде царством вічним і всі правителі поклонятимуться й коритимуться йому”.

²⁸ От і все. Я, Даниїл, був сильно стривожений своїми думками, і обличчя моє зблідло, але я лишив усе при собі».

Баран та козел у Даниїловій з’яві

8 ^[ag] У третій рік царювання Велшазара^[ah] я, Даниїл, мав з’яву, вже після того, яке мав раніше. ² У моєму видінні я бачив себе у фортеці Сузі, в краю Еламському. У видінні я був поблизу ріки Улай.

³ Я підвів очі, і там, переді мною, стояв біля ріки баран з двома рогами і роги його були довгі. Один з рогів був довший ніж другий й ріс позаду першого. ⁴ Я спостерігав, як той баран бив рогами на захід, і північ і південь. Жодна тварина не могла встояти проти нього і ніхто не міг звільнитися з-під його влади. Він робив, що хотів, і став великим.

⁵ Поки я розмірковував про це, раптом з заходу з’явився козел з рогом між очима. Він нісся над землею, не торкаючись її. ⁶ Козел наблизився до дворогого барана, якого я бачив, як він стояв біля води, і вдарив його з великою люттю. ⁷ Я бачив, як він шалено кинувся на барана, вдарив його і зламав обидва його роги. Баран був безсилий протистояти йому; козел повалив його на землю і розтоптав, і ніхто не міг врятувати барана від тієї сили.

⁸ Козел став дуже великим, але в розквіті його влади, великий ріг зламався, і на його місці виросли чотири вигнуті роги, звернені в напрямках чотирьох небесних вітрів. ⁹ З одного з них вийшов іще один ріг, спочатку маленький, але він зростав у силі на південь і на схід і до Прекрасного Краю. ¹⁰ Він ріс, аж поки не досягнув Небесного війська^[ai] й не скинув частину зоряного війська на землю й не розтоптав її. ¹¹ Він піднявся аж до Князя того війська, і забрав у Нього щоденну пожертву, і місце Його святині було принижене. ¹² Через гріхи воїнство святих і щоденна пожертва дісталися йому. Йому таланило у всьому, що він робив, і правду було пожбурено на землю.

¹³ Тоді я почув, як один святий^[aj] говорив і другий святий сказав йому: «Скільки мине часу, коли виповнилася та з’ява про щоденну пожертву, гріх, що спричиняє спустошення, відступництво від святині та народ, що буде потоптаний?» ¹⁴ Той відповів: «На це потрібно дві тисячі триста вечорів та ранків, тоді святиня буде знов освячена».

Тлумачення з’яви

¹⁵ Поки я, Даниїл, спостерігав з’яву й намагався її збагнути, переді мною постав хтось, хто мав вигляд чоловіка. ¹⁶ І я почув, як голос людини поза рікою Улай промовив: «Гавриїле, розтлумач цьому чоловікові значення з’яви».

¹⁷ Коли він підійшов до того місця, де я стояв, я перелякався й упав долілиць. «Сину чоловічий,—сказав він мені.—Зрозумій, що ця з’ява—про часи кінця». ¹⁸ Поки він промовляв до мене, я перебував у міцному сні, лежачи долілиць. Тоді він торкнувся мене й підвів мене на ноги.

¹⁹ Він промовив: «Я хочу розповісти тобі, що станеться пізніше, у час гніву, бо видіння стосується призначеного часу кінця. ²⁰ Роги барана, якого ти бачив, уособлюють царів Мидії та Персії. ²¹ Кудлатий козел—це цар Греції, а великий ріг між його очима—це перший цар. ²² Чотири роги, що замінили зламаний, означають чотири царства, які з’являться з цього народу, але такої сили не матимуть.

²³ В останній термін їхнього існування, коли злочинці стануть геть розбещеними, постане цар із суворим обличчям, вправний у підступах. ²⁴ Він стане надзвичайно дужим, але не тільки завдяки власній силі^[ak]. Він спричинить жахливе спустошення, і йому буде таланити у всьому, хоч би що він робив. Він поб’є могутніх мужів і святий народ. ²⁵ З його руки підуть підступи, і вважатиме він себе найвищим. Як люди почуватимуться в безпеці, він вигубить багатьох і повстане проти Князя князів. Однак і він буде погублений, та не людською владою.

²⁶ З’ява про ті далекі часи дана тобі правдива, але приховай цю з’яву, бо вона належить далекому майбутньому».

²⁷ Я, Даниїл, був виснажений і лежав хворий кілька днів. Потім я встав і клопотався царськими справами. Я був нажаханий з’явою, бо вона була незбагненна.