Bible in 90 Days
Павло проповідує в Римі
17 Через три дні зібрав він найвпливовіших юдеїв. І як посходилися вони, промовив до них: «Браття, хоч нічого я не вчинив проти нашого народу, ані проти звичаїв наших предків, мене видали в Єрусалимі римлянам як в’язня. 18 Римляни допитали мене й хотіли відпустити, бо я не винен ні в чому такому, за що карають на смерть. 19 Та юдеї з тим не погодилися. Тож я був змушений звернутися до суду цезаря, але я зробив це зовсім не для того, щоб звинуватити свій народ.
20 Ось чому я просив про зустріч і розмову з вами: бо за надію Ізраїлеву мене закуто в ці кайдани».
21 Вожді юдеїв відповіли Павлові: «Ми не одержували з Юдеї ніяких листів про тебе. 22 Але нам хотілося б почути від тебе самого про твої погляди, бо ми знаємо, що проти цього нового руху повсюди виступають люди».
23 Вони домовилися з Павлом на певний день, і тоді ще більше народу прийшло туди, де він зупинився. З ранку й до вечора Павло розмовляв і свідчив про Царство Боже. Він намагався переконати їх про Ісуса, спираючись на Закон Мойсеїв і на пророків. 24 Декого переконали його слова, але інші не вірили. 25 Люди почали розходитися, не дійшовши згоди. Тоді Павло на завершення мовив так: «Добре сказав Дух Святий, коли говорив з праотцями вашими устами пророка Ісаї:
26 „Іди до народу цього і скажи:
„Ви будете слухати, слухати,
але не зрозумієте,
ви будете дивитися, дивитися,
але не побачите.
27 Бо зачерствіло серце народу цього.
Слух у людей цих притупився,
і очі вони позаплющували.
Бо інакше могли б побачити на власні очі,
почути на власні вуха, зрозуміти серцем своїм,
і тоді повернулися б до Мене,
і Я б їх зцілив”.(A)
28 Через те нехай буде вам відомо, що Бог послав Своє спасіння поганам. Вони й почують!» 29 [І як сказав він це, юдеї пішли, палко сперечаючись поміж собою][a].
30 Цілих два роки прожив Павло в будинку, що наймав за власний кошт. І приймав він усіх, хто приходив його провідати. 31 Павло проповідував Царство Боже і навчав про Господа Ісуса Христа. Він говорив дуже сміливо й відверто, і ніхто не перешкоджав йому.
Вітання римлянам
1 1-2 Павло, слуга Христа Ісуса, покликаний Богом апостол, вибраний для того, щоб нести людям Добру Звістку Божу.
Про неї ще раніше сповіщали пророки у Святому Писанні. 3-4 Ця Добра Звістка—про Сина Божого, Господа нашого Ісуса Христа. Як людина Він походив з роду Давидового, але Духом Святим[b], був проголошений могутнім Сином Божим завдяки воскресінню з мертвих.
5 Від Нього я одержав велику благодать бути апостолом, щоб принести в ім’я Христа всім неюдеям смирення, народжене вірою. 6 Серед цих народів і ви, римляни, також покликані Богом належати Ісусу Христу. 7 Звертаюсь я до всіх вас, хто живе в Римі, кого Бог любить і покликав бути святим народом Божим. Благодать і мир вам від Бога, Отця нашого, і від Господа Ісуса Христа!
Молитва подяки
8 Насамперед, я дякую моєму Богу через Ісуса Христа за вас усіх, бо люди всього світу говорять про вашу віру. 9-10 Богу я служу всім своїм серцем і несу людям Добру Звістку про Його Сина. Бог—свідок мені в тому, що я постійно пам’ятаю вас. У своїх молитвах я завжди прошу Бога, щоб Він дозволив мені прийти до вас. 11 Бо прагну я вас побачити, щоб розділити з вами той духовний дар, що надасть вам сили.
12 Я маю на увазі те, що коли ми будемо разом, то зможемо підбадьорити одне одного через нашу віру: ви допоможете мені, а я допоможу вам. 13 Браття і сестри, я хочу, щоб ви знали, що багато разів я збирався до вас, щоб зібрати гарний урожай також серед вас, так само, як я вже зібрав серед інших народів, та на моєму шляху завжди вставали якісь перешкоди. 14 Я боржник перед усіма народами: як перед греками, так і перед варварами, як перед ученими, так і перед неосвіченими.
15 Ось чому я прагну проповідувати Добру Звістку і вам, хто живе в Римі. 16 І не соромлюся я Євангелії, бо це сила Божа для спасіння всіх віруючих—спершу юдеїв, а тоді й поган. 17 Бо Добра Звістка відкриває праведність Божу, яка ґрунтується на вірі—з самого початку й до кінця. Про це сказано у Святому Писанні: «Праведний вірою житиме»(B).
Гнів Божий
18 Гнів Божий сходить з Неба на все лихе й неправедне, що чинять люди. Своєю неправедністю вони пригнічують істину. 19 Бог гнівається на них, бо все, що може бути відоме про Бога, досконально ясно, тому що Він зробив це ясним для людей.
20-21 Від створення світу для людей стали ясними і зрозумілими Його незримі властивості—вічна сила Його і божественність. Це видно по тому, що Бог здійснив. Отже, немає людям виправдання за гріхи їхні, бо навіть знаючи Бога, вони не дякували й не прославляли Його. Вони знікчемніли думками своїми, а їхні нерозумні серця затьмарилися. 22 Хоча й назвали вони себе мудрими, та стали нерозумними. 23 Вони проміняли славу невмирущого Бога на вигадані образи, подібні до смертних людей, птахів, тварин і гадів.
24 Через те Бог віддав їх розпусті разом з гріховними прагненнями їхніх сердець. Він дозволив їм оскверняти свої тіла одне з одним. 25 Вони проміняли істину про Бога на брехню, оскільки поклонялись і служили радше творінням, аніж Творцю, благословенному в віках. Амінь.
26 Отож Бог полишив тих людей, віддавши їх ганебним пристрастям: жінки проміняли природні статеві стосунки на протиприродні. 27 Так само і чоловіки залишили природні статеві стосунки з жінками й запалилися безсоромною пожадливістю одне до одного. Вони почали чинити сором поміж собою, і за те прийняли покарання, яке заслужили за свої збочення.
28 Вони не вважали за потрібне визнавати Бога, тож Він віддав їх їхньому ж збоченому розуму, щоб чинили вони те, що не годиться робити. 29 Ці люди сповнені всілякого гріха, злоби, себелюбства, скнарості, заздрощів, вбивства, розбрату, облуди й лихих думок про інших. Вони поширюють плітки, 30 зводять наклепи, ненавидять Бога. Вони брутальні й самовпевнені, вихваляються перед іншими, вигадують, як вчинити зло, і не шанують своїх батьків. 31 Це нерозумні люди, котрі ніколи не виконують обіцянок; вони недобрі й немилосердні. 32 Навіть знаючи праведний Наказ Божий, що кожен, хто чинить таке, заслуговує на смерть, вони не лише чинять так, а й схвалюють вчинки подібних до себе.
Ви теж грішні
2 О, людино! Хоч би хто ти був, немає тобі виправдання, якщо ти судиш інших. Судячи іншого, засуджуєш себе, бо чиниш той самий гріх, як і ті, кого судиш. 2 Ми знаємо, що Божий суд над тими, хто робить так—справедливий. 3 Невже ти вважаєш, що засуджуючи інших за такі самі вчинки, що й ти чиниш, тобі вдасться уникнути Божого суду? 4 Чи, може, ти зневажаєш Його велику доброту, терпимість і терпіння? Може, не розумієш, що Його доброта вказує тобі шлях до покаяння?
5 О, людино! Через свою впертість і нерозкаяне серце, ти помножуєш покарання Боже проти себе в день гніву, коли Праведний Суд Божий буде виявлений. 6 Бог відплатить кожному за його вчинки. 7 А тим, хто добрими вчинками шукає славу, пошану й безсмертя, Бог даруватиме вічне життя. 8 Бог відплатить гнівом і люттю тим, хто не йде шляхом праведним, а навпаки себелюбно служить неправді.
9 Лихо й страждання тому, хто чинить зло: спершу юдеям, а потім і поганам. 10 Нехай буде слава, мир і пошана кожному, хто чинить добро: спершу юдеям, а потім і поганам. 11 Бог не дає переваги нікому.
12 Хто згрішив, не маючи Закону, той і згине без Закону. Грішника, який знає Закон, буде засуджено за Законом. Бо немає різниці між тим грішником, котрий має Закон, і тим, який його не має. 13 Не ті праведні перед Богом, які чують Закон, а ті, хто його виконують. Тих буде виправдано.
14 Отже, якщо погани, не маючи Закону, з природи своєї дотримуються його, вони самі є Закон для себе, хоч і не мають Закону. 15 Вони показують, що те, чого Закон вимагає, записане в їхніх серцях. Свідомість їхня також свідчить про це, оскільки їхні думки інколи звинувачують, та інколи виправдовують їх. 16 І станеться те в День, коли Бог через Ісуса Христа судитиме людські таємні думки. Так свідчить Добра Звістка, яку я проповідую.
Юдеї і Закон
17-21 Якщо ти називаєш себе юдеєм і покладаєшся на Закон, й пишаєшся своїм Богом, знаючи Його волю, і сповідуєш усе те, що є справді важливим, оскільки ти вивчив Закон; якщо ти впевнений у тому, що ти поводир для сліпців і світло для тих, хто у темряві; якщо ти наставник для нерозумних і вчитель для невігласів, бо ти маєш в Законі втілення знань та істини, то чому ж тоді ти, навчаючи інших, не навчиш себе? Чому ти, проповідуючи не красти, сам крадеш? 22 Чому стверджуючи, що людина не повинна чини перелюбу, сам чиниш? Чому відчуваючи огиду до бовванів, сам обкрадаєш храми? 23 Чому хвалишся Законом, а сам ганьбиш Бога, порушуючи Закон? 24 Як сказано у Святому Писанні: «Через вас ганьбиться ім’я Бога перед поганами»(C).
25 Обрізання має значення лише тоді, коли ти виконуєш Закон. Якщо ж порушуєш Закон, то наче ти ніколи й не обрізався. 26 Якщо чоловікові не зробили обрізання, але він виконує все, що сказано в Законі, то це все одно, як коли б він був обрізаний.
27 Вам, юдеї, зробили обрізання, й вам був даний написаний Закон, але ви ж порушуєте його. І той, хто на тілі своєму має необрізану плоть, але дотримується Закону, засудить вас. 28 Бо справжній юдей не той, хто юдей тільки зовні, і не те справжнє обрізання, що лише на тілі. 29 Справжній юдей це той, хто юдей у душі своїй. Істинне обрізання має бути в серці—за Духом, а не за буквою. Тож хвала такому чоловікові буде не від людей, а від Бога.
Всі люди грішні
3 Так у чому ж перевага юдеїв над іншими людьми, і яка користь від обрізання? 2 Їхня перевага велика у багатьох відношеннях. Насамперед їм довірені Слова Божі. 3 А що як деякі з них невірні Богу? Їхня невірність не знищить вірність Божу. 4 Звісно, ні! Бог завжди правдивий, навіть якщо кожна людина неправдива. Як сказано у Святому Писанні:
«Щоб ти був виправданий, коли будеш свідчити,
і коли судитимуть тебе, то переможеш».(D)
5 Що скажемо ми, коли неправедність наша виявляє праведність Божу? Невже Бог несправедливий, коли гнівається на нас? (Так міркують деякі з людей). 6 Звісно, ні! Бо якби Бог був несправедливим, як міг би Він судити світ?
7 Ви можете заперечити: «Якщо Божа правда стала яснішою і Його слава збільшилася через мою неправду, то чому ж мене звинувачують, як якогось грішника?» 8 Це все одно, що сказати: «Творімо зло, щоб прийшло добре!» А дехто зводить наклеп на нас, вони стверджують, ніби ми навчаємо саме цього. Такі люди заслуговують на осуд!
9 Що ж виходить? Чи ми, юдеї, маємо перевагу над поганами? Анітрохи! Бо я вже казав, що як юдеї, так і неюдеї,—всі однаково винні у гріху. 10 Як сказано у Святому Писанні:
«Праведного жодного немає!
11 Немає жодного,
хто розуміє Бога або шукає Бога.
12 Всі люди відвернулися від Нього,
всі до одного стали нікчемними.
Немає тих, хто робить добрі справи.
Немає жодного!»(E)
13 «Уста їх подібні до гробниць розкритих,
на язиці ж у кожного брехня».(F)
«На устах їхніх зміїна отрута».(G)
14 «Прокляття й гіркота на їхніх устах».(H)
15 «Швидкі вони пролити кров.
16 Хоч би куди ішли вони,
з собою скрізь несуть руїну і страждання.
17 Їм геть дорога миру не відома».(I)
18 «І страху перед Богом в них немає».(J)
19 Зараз ми знаємо: все, що сказане в Законі, звернене до тих, кому Закон був даний. І це замкне уста всім, хто намагатиметься мовити хоч слово у своє виправдання, та щоб увесь світ був у відповіді перед судом Божим. 20 Бо ніхто не може виправдатися перед Богом, виконуючи Закон. Адже Закон тільки виявляє очевидність гріха.
Бог робить людей праведними
21 Та зараз, незалежно від Закону, відкрилася правда Божа, хоча про це свідчать Закон і пророки. 22 Бог робить людей праведними через віру в Ісуса Христа[c]. Всі люди рівні й немає між ними різниці. 23 Бо всі люди згрішили, і всім їм бракує слави Божої.
24 Усі люди стали праведні перед Богом завдяки дару Божої милості, завдяки визволенню, яке Бог здійснив через Ісуса Христа. 25 Бог віддав Ісуса в жертву для прощення всіх гріхів людських через віру, і показав цим, що Він—справедливий. Адже завдяки Своїй терпимості, Він залишав усі гріхи, здійснені в минулому, без покарання. 26 Він робив так, щоб нині показати справедливість Свою і щоб бути справедливим, водночас виправдовуючи тих, хто має віру у Ісуса.
27 Чи є тоді чого пишатися собою? Немає! Чому? Тому що ми слідуємо за Законом віри, та не за Законом справ. 28 Бо ми вважаємо, що людина стає праведною перед Богом вірою своєю, незалежно від виконання того, що вимагає Закон.
29 Чи Бог належить лише юдеям? Хіба Він не належить також і неюдеям? Так, Він належить і їм. 30 Оскільки Бог єдиний, то Він виправдає юдеїв[d] і поган[e] завдяки їхній вірі. 31 Чи скасовуємо ми Закон цією вірою? Зовсім ні! Навпаки, вірою ми встановлюємо Закон.
Авраамів приклад
4 Що скажемо ми про Авраама, земного праотця нашого? Що взнав він про віру в Господа Свого? 2 Якщо Авраам став праведним завдяки своїм вчинкам, то мав усі підстави пишатися, але не перед Богом. 3 Ось що сказано у Святому Писанні: «Авраам повірив Богу. Бог прийняв його віру і зарахував її Авраамові як праведність»(K). 4 Платня тому, хто працює, зараховується не як дарунок, а як заробіток. 5 Якщо людина не працює, але вірує в Бога, Який виправдовує лихих людей, то ця віра зараховується йому як праведність. 6 Так само і Давид сказав, що блаженний той, кому Бог зараховує праведність, незважаючи на його вчинки:
7 «Блаженні ті,
чиї злочини прощені, чиї гріхи відпущені.
8 Блаженний той,
кому Господь гріхи не зарахує».(L)
9 Чи це благословення лише для тих, кому зробили обрізання, чи, може, й для тих, кому його не робили? Звісно, це стосується також і необрізаних. Адже ми сказали: «Авраамова віра була зарахована йому в праведність». 10 Коли ж він став таким, коли віра йому була зарахована? До обрізання, чи після? Господь прийняв Авраама до обрізання. 11 Для Авраама обрізання було знаком, печаттю того, що Бог прийняв його праведним за віру, яку він мав іще до обрізання. Саме тому Авраам є батьком усіх віруючих, навіть якщо їм не зроблено обрізання, (щоб праведність була зарахована також і їм). 12 Він також є батьком і обрізаних, котрі йдуть слідом за ним у його вірі, яку він мав іще раніше.
Божа обітниця
13 Не через Закон була дана Авраамові і його нащадкам обіцянка, що він стане спадкоємцем світу, але за праведність його, яка йде від віри. 14 Якщо ж спадкоємцем світу є народ, залежний від Закону, то віра—безглузда, а обітниця—нікчемна. 15 Бо Закон викликає гнів Божий, а коли немає Закону, то й порушення немає.
16 Тож обітниця Божа йде через віру, щоб люди одержали її, як подарунок. А якщо це так, то й для всіх Авраамових нащадків обітниця буде несхитною. І не лише для тих, у кого є Закон Мойсея, а й для тих, хто вірою живе, як жив Авраам. Через те і є він батьком для нас усіх. 17 Так сказано й у Святому Писанні: «Зробив Я тебе батьком багатьох народів»(M). Авраам є нашим батьком перед Богом, в Якого він вірив, і Який дає життя померлим, з волі Якого існує те, чого не існувало. 18 Не було ніякої надії, що Авраам матиме дітей, але ж в серці своєму він вірив в Бога і продовжував сподіватися. Отож бо він і став батьком багатьох народів. Бо сказано: «Твоїх нащадків буде, як тих зірок на небі»(N).
19-20 І віра його не ослабла. Хоч він знав, що тілом уже старий, аби мати дітей (було йому на той час близько ста років), і розумів, що Сара, жінка його, неплідна, та ніколи Авраам не сумнівався в обітниці Божій і не вагався у вірі. Навпаки, все міцніше вірив і віддавав подяку Богові. 21 Він був цілком упевнений в тому, що Бог міг зробити усе, що обіцяв. 22 Ось чому сказано, що віра була зарахована йому як праведність.
23 Та не лише заради одного його було сказано у Святому Писанні: «Віру його Бог прийняв». 24 То сказано й заради нас, чия віра також буде прийнята Богом. І будемо ми праведними перед Ним. Це станеться з нами, хто вірить в Бога, Який воскресив із мертвих нашого Господа Ісуса. 25 Його віддали на смерть за наші гріхи, і Він воскрес для життя заради нашого виправдання перед Богом.
Праведність перед Богом
5 Оскільки ми виправдалися перед Богом завдяки нашій вірі, то маємо мир[f] з Ним через Господа нашого Ісуса Христа. 2 Через нашу віру, Христос дав нам можливість зазнати благодать Божу, яку тепер маємо. Ми радіємо з надії прилучитися до слави Господньої. 3 І більше того, ми радіємо з наших страждань, бо знаємо, що страждання породжують терпіння. 4 Терпіння породжує стійкість, а стійкість, своєю чергою, приносить надію. 5 Надія ж нас ніколи не розчарує, бо любов Божа влилася в наші серця через Святого Духа, який був даний нам.
6 Свого часу Христос помер за нас, лихих людей, хоча ми ще самі були немічні. Та, у призначений час, Він віддав Своє життя, рятуючи нас. 7 Рідко буває, щоб хтось віддав життя за іншу людину, навіть якщо то дуже добра людина.
8 Та Бог показав, як сильно Він нас любить, тим, що Христос помер заради нас, коли ми були ще грішниками. 9 Оскільки тепер ми виправдані перед Богом кров’ю Христовою, тож і від гніву Божого врятуємося через Ісуса. 10 Коли ми були ще ворогами Богу, Він примирив нас з Собою через смерть Свого Сина. Надто ж зараз, коли ми стали Його друзями, врятуємося життям Його Сина. 11 Більше того, ми радіємо тому, що Всевишній зробив для нас через Господа нашого Ісуса Христа, завдяки Якому ми тепер примирилися з Богом.
Адам і Христос
12 Гріх прийшов у світ через одного чоловіка, Адама, а разом з гріхом і смерть. Так само й смерть прийшла до всіх людей, бо всі вони грішили. 13 Гріх був у світі й до того, як Закон з’явився, та гріх нікому не зараховується, коли немає закону. 14 Смерть панувала від часів Адама до Мойсея. Вона панувала навіть над тими, хто не грішив, як Адам, коли він порушив Божу заповідь. Адам був праобразом Того, Хто мав прийти пізніше.
15 Та вільний дар Божий зовсім не такий, як гріх Адамів. Багато людей померло через гріх цього чоловіка. Милість же Божа набагато більша, бо через благодать одного Чоловіка, Ісуса Христа, багато людей одержало дар Божий. 16 Адам був засуджений за один гріх. Але дар Божий не такий, бо він веде до виправдання за багато гріхів. 17 Через гріх одного чоловіка запанувала смерть. Але зараз багато людей одержують милість Божу і Божий дар праведності. Безумовно, вони матимуть істинне життя, і пануватимуть через одного Чоловіка, Ісуса Христа.
18 Отже, якщо провина Адама привела до засудження всіх людей, так само праведність Христа привела до виправдання і вічного життя для всіх. 19 Як за непослух однієї людини всі стали грішниками, так і завдяки покірливості однієї людини стануть праведними.
20 Закон прийшов для того, щоб збільшити переступ, та коли гріх збільшувався, навіть більшою ставала милість Божа. 21 Гріх панував завдяки смерті, але Бог дав людям більше милості для того, щоб вона могла панувати, роблячи людей праведними з Ним. Вона приносить вічне життя через Господа нашого Ісуса Христа.
Хто вмер для гріха, той житиме в Бозі
6 Що ж нам сказати? Чи залишатися нам у гріху, щоб примножити милість Божу? 2 Зовсім ні! Ми померли в гріху, то як же все ще живемо в ньому? 3 Чи ви не знаєте, що коли ми охрестилися в Ісуса Христа, то охрестились і в смерть Його? 4 Тому, хрещенням в Його смерть ми були поховані із Ним для того, щоб так, як Христос був піднесений із мертвих славою Отця, і ми могли мати нове життя. 5 Якщо ми були з’єднані з Ним в такій смерті, яку Він прийняв, то будемо з’єднані з Ним і у воскресінні. 6 Ми знаємо, що наше старе існування розіп’яли разом з Ісусом, щоб наші гріховні тіла загинули і щоб нам не бути більше рабами гріха. 7 Бо той, хто помер, звільнився від влади гріха.
8 Отже, оскільки ми вмерли з Христом, то віримо, що й житимемо з Ним. 9 Бо ми знаємо, що Христос, Який воскрес із мертвих, більше не помре, і смерть більш не має влади над Ним. 10 Смерть, якою Він помер, то була смерть для гріха: раз і назавжди. Життя ж, яким Він живе,—для Бога.
11 Так само і ви вважайте себе померлими для гріха, але живими для Бога в Ісусі Христі. 12 Не слід давати гріху панувати у ваших смертних тілах, щоб не піддатися його гріховним бажанням. 13 Не слід також віддавати гріху ніякі члени тіла вашого, щоб не стали вони знаряддям неправедності. Краще віддайте себе Богові як люди, які воскресли із мертвих і тепер живі. І всі частини тіла вашого віддайте Богу як знаряддя праведності. 14 Тож гріх не буде панувати над вами, бо ви живете не під Законом, а в милості Божій.
Раби праведності
15 То що ж нам робити? Чи можна нам грішити, раз живемо не під Законом, а в милості Божій? Звісно, ні! 16 Хіба ви не знаєте, що коли ви віддаєте себе комусь на послух, то стаєте рабами того, кого слухаєтеся. Або ви станете рабами гріха (а це шлях до смерті), або рабами, які слухаються Бога (і це приведе до праведності).
17 У минулому ви були рабами гріха, та, дякуючи Богу, ви слухалися усім своїм серцем вчення, якому вас довірили. 18 Звільнившись від гріха, ви стали рабами праведності. 19 (Я наводжу приклад, який люди можуть зрозуміти, бо це важко збагнути). Раніше, як раби, ви віддавали частини свого тіла нечистоті й беззаконню, живучі в гріху. Зараз, так само віддайте частини тіла свого праведності, щоб бути її рабами. І так ваше життя буде присвячене Богу. 20 Бо, коли ви були рабами гріха, то у вас не було праведності; вона не панувала над вами. 21 І який же врожай ви тоді мали? А мали ви те, чого зараз соромитеся, що приносить духовну смерть.
22 Та тепер, коли ви звільнилися від гріха й стали рабами Божими, ви збираєте врожай, що веде до освячення й, у підсумку—до вічного життя. 23 Бо плата від гріха—смерть, а благодатний Дар Божий—вічне життя в Господі нашому Ісусі Христі.
Ми звільнилися від Закону
7 Я звертаюся до тих, хто знає Закон Мойсея. Хіба не відомо вам, брати і сестри мої, що Закон має владу над людиною, тільки поки вона живе? 2 Скажімо, заміжня жінка прив’язана Законом до свого чоловіка, поки він живий. Та коли він помре, вона звільняється з-під влади Закону про шлюб. 3 Тож якщо вона стає дружиною іншого, коли ще живий її чоловік, то вона винна у перелюбі. Але якщо чоловік її помре, то вона звільняється від шлюбного Закону, та не вважатиметься розпусницею, якщо вийде заміж за іншого.
4 Так само й ви, брати і сестри мої, померли для Закону через Тіло Христове, щоб належати Іншому—Тому, Хто воскрес із мертвих, щоб ми могли служити Богові. 5 Бо коли ми ще жили у згоді з нашою гріховною людською природою, то наші гріховні пристрасті, що прийшли від Закону, володіли тілами нашими. Вони приносили врожай вчинків, який вів до смерті. 6 Та зараз ми звільнилися від Закону, в’язнями якого ми були. Ми вмерли для нього і служимо Господу Богу нашому в новому житті, яким править Дух Святий, а не в старому, що трималося писаних канонів.
Боротьба з гріхом
7 Чи думаєте ви, що я стверджую, що Закон—це гріх? Звісно, ні! Та не знати б мені, що таке гріх інакше, як через Закон. Бо й справді, я не знав би, що то є—прагнути чогось чужого, якби в Законі не було записано: «Не прагни чужого»(O).
8 Одначе гріх через цю заповідь знайшов шлях розбудити в мені потяг до всього злого. Без Закону, гріх мертвий.
9 Я жив колись без Закону, та гріх ожив, коли з’явилася заповідь. 10 І тоді ж я вмер. Тож заповідь, що мала принести життя, принесла мені духовну смерть. 11 Скориставшись нагодою, гріх звабив мене заповіддю і нею ж убив мене.
12 Отже, Закон і заповідь—святі, справедливі й добрі. 13 То чи означає це, що добро спричинило смерть мені? Зовсім ні! Але гріх, використавши добро, приніс мені смерть. І сталося це, щоб викрити хибну природу гріха: щоб через цю добру заповідь я усвідомив, на скільки огидний гріх.
Внутрішня боротьба
14 Тож ми знаємо, що Закон—духовний, а я—ні. Гріх панує наді мною, неначе я раб його. 15 І я не знаю, що роблю, бо роблю не те, що хотів би, а те, що ненавиджу. 16 І якщо я роблю не те, чого бажаю робити, то погоджуюся з Законом, що він добрий. 17 Насправді ж то не я роблю, а гріх, що живе в мені. 18 Так, я знаю, що добро не живе в мені, тобто в моїй недуховній людській природі. Прагнення робити добрі справи у мене є, але здійснити їх ще не можу. 19 Бо я не роблю те добро, яке я хочу робити, а чиню зло, якого чинити не хочу. 20 Тож коли я роблю те, чого не хочу, то вже не я здійснюю це, а гріх, який живе в мені.
21 Отже, я відчуваю цей Закон у собі, хоча я хочу чинити добро, та зло завжди є зі мною. 22 Внутрішньо я насолоджуюся Законом Божим. 23 Та бачу, що інший закон керує тілом моїм. Він ворогує з Законом Божим, що керує розумом моїм. Цей інший закон і є законом гріха. І він робить мене своїм в’язнем. Він владарює моїм тілом.
24 О, нещасний я чоловік! Хто визволить мене з цього смертного тіла? 25 Бог! Тож дяка Йому (за Його порятунок) через Господа нашого Ісуса Христа! Розумом своїм я є раб Закону Божого, а грішною природою своєю я—раб закону гріха.
Життя освячене Духом Святим
8 Тож немає зараз осуду тим, хто в Ісусі Христі. 2 Бо Закон Духа, що дає життя, звільнив мене[g] від закону гріха, що веде до смерті. 3 Бог здійснив те, що не зміг зробити Мойсеїв Закон. Бо Закон Мойсеїв був ослаблений бездуховною і грішною людською природою. Пославши Свого Сина у людському грішному тілі як жертву за гріх, Бог використав людське життя, щоб засудити гріх. 4 Він зробив це для того, щоб праведні вимоги Закону могли здійснитися через нас, хто живе не згідно зі своєю недуховною природою, але згідно з Духом Святим.
5 Люди, які живуть згідно зі своєю бездуховною людською природою, дбають лише про те, чого прагне їхня бездуховна людська природа. Той же, хто живе слідуючи Духу Святому, усі думки свої спрямовує на те, чого Дух бажає. 6 Розум людини, керований бездуховною людською природою, веде до смерті. Та розум, керований Духом, знаходить життя і мир.
7 Розум, керований бездуховною людською природою—проти Бога, бо він не підкоряється і не може підкоритися Законові Божому. 8 Ті, хто живуть згідно зі своєю бездуховною людською природою, не можуть догодити Богу.
9 Але бездуховність людської натури не має влади над вами. Дух керує вами, якщо справді Дух Божий живе в вас. А як хто Духа Христового не має, той не належить Христу. 10 З іншого боку, якщо Христос живе в вас, тіла ваші мертві через гріх, але Дух є життя для вас, бо ви стали праведними перед Богом. 11 Якщо Дух Божий воскресив Ісуса із мертвих і живе в вас, то Той, Хто воскресив Ісуса з мертвих, дасть життя і вашим смертним тілам через Дух, який живе в вас.
12 Отже, брати і сестри мої, ми не боржники своєї бездуховної людської натури і не повинні жити в покорі їй. 13 Бо якщо житимете під її владою, то прийде духовна смерть. Якщо за допомогою Духа Святого позбавляєтеся тілесних вчинків, то матимете справжнє життя. 14 Бо справжні діти Божі—це ті, хто керується Духом Божим. 15 Адже Дух, який ви одержали, не перетворює вас на рабів і не змушує знову боятися, а робить вас усиновленими дітьми Божими. І через Духа ми вигукуємо: «Авва!»[h]—що означає: «Батько!» 16 І Сам Дух Святий разом із духом кожного з нас свідчить, що ми—Божі діти. 17 А раз ми Божі діти, то ми й спадкоємці Його, як і Христос, але мусимо страждати разом з Христом, щоб розділити із Ним Його славу.
Слава у майбутньому
18 Я вважаю, що наші страждання у цьому житті нічого не варті порівняно з тією великою славою, яку ми матимемо в майбутньому. 19 Адже створений мир із нетерпінням чекає на той час, коли стане відомо, хто є Божими дітьми.
20-21 Все, створене Богом, було приречене до марнот, і скорилося не з власної волі, а з волі Божої. Але в тій покірності живе надія на те, що весь світ звільниться з-під рабства й занепаду, що він матиме славу і свободу, як мають їх діти Божі. 22 Ми знаємо, що досі світ, створений Богом, стогнав і страждав від болю, ніби та жінка перед пологами. 23 І не лише світ, але ми також чекали, відчуваючи біль. Ми, хто має Дух Святий, як перший зародок благословення Божого, поки що ми терпляче очікуємо повного усиновлення, коли Бог визволить наші тіла.
24 Ми врятовані й маємо надію в серці. Та коли б ми могли бачити те, на що маємо надію, то вже не надія була б. Хто ж може сподіватися на те, що вже бачить? 25 Оскільки ми сподіваємося на те, чого не бачимо, ми чекаємо його з терпінням.
26 Так само й Дух приходить нам на допомогу, коли ми безсилі. Ми навіть не знаємо, за що маємо молитися, та Дух Сам заступається за нас перед Богом з таким зітханням, що словами й не вимовиш. 27 Та Бог бачить, що є в серцях наших. Він розуміє Духа, бо з Божої волі заступається Дух за людей Божих.
28 І ми знаємо, що Бог у всьому підтримує тих, хто любить Його, хто покликаний згідно з Його волею. 29 Бог знав тих людей ще до створення світу. Тож Він призначив їх бути такими, як Син Його, щоб Син Божий міг стати старшим серед багатьох братів і сестер. 30 Тож Бог покликав тих людей і ті, хто були покликані, були виправдані перед Богом. А ті, хто були виправдані, були прославлені.
Любов Божа—в Ісусі Христі
31 Що можна сказати на це? Якщо Бог за нас, то хто ж проти? 32 Той, хто Сина Свого не пожалів і віддав Його на смерть за нас усіх, Той, звичайно, віддасть і все інше разом із Сином Своїм. 33 Хто може звинуватити людей, яких Бог обрав? Бог їх виправдовує. 34 То хто ж звинувачує? Ісус Христос помер і, що важливіше, воскрес із мертвих. Він сидить по праву руку від Бога і також заступається за нас. 35 Хто зможе відняти нас від любові Христової? Може, лихо якесь, злидні, переслідування, голод чи голизна, небезпека яка чи смерть від меча? 36 Як сказано у Святому Писанні:
«За Тебе нас щодня вбивають,
нас вважають вівцями,
придатними лише на заколення».(P)
37 Ні, у всьому цьому ми здобуваємо найбільшу перемогу завдяки Тому, Хто полюбив нас. 38-39 Бо я переконаний, що ні смерть, ні життя, ні Ангели, ні вищі духи, ні те що тепер, ні те що в майбутньому, ані яка духовна влада, ніщо над нами, ані під нами, ні будь-яке інше створіння—ніщо не зможе відлучити нас від Божої любові, яка знаходиться в Христі Ісусі, нашому Господі.
Бог і юдеї
9 1-2 Правду кажу, я—в Христі. Я не обманюю, і сумління моє, освячене Духом Святим, свідок у тому, що в серці моєму велика скорбота й постійний біль за юдейський народ. 3-4 І я б майже бажав бути проклятим і відлученим від Христа заради братів і сестер моїх, й земних родичів—ізраїльтян. Їм належить право бути всиновленими, як дітям Господнім, успадкувати славу і заповіти Божі. Всевишній також дав їм Закон Мойсеїв, служіння в храмі й Свої обітниці.
5 Їм належать великі патріархи, й вони були земною родиною Христа. Нехай Той, Хто є Богом[i] над усіма, буде благословенний на віки! Амінь.
Бог обирає того, кого хоче
6 Я не кажу, що Господь не здержав Слово Своє, але ж не всі, хто родом з Ізраїлю,—справжні ізраїльтяни[j]. 7 І не всі ті істинні діти Авраамові, хто є його нащадками. Бо як Бог сказав: «Від Ісаака будуть названі нащадки твої»(Q).
8 Це означає, що не ті діти Божі, хто народився від плоті людської, а ті, хто народився завдяки Божій обітниці. То саме вони зватимуться нащадками Авраамовими. 9 І ось як в обітниці сказано: «В призначений час Я повернуся, і в Сари народиться син»(R).
10 Більше того, Ревекка також завагітніла. І були в неї сини від одного чоловіка, нашого праотця Ісаака. 11-12 І перш ніж ті сини народилися, перш ніж вони вчинили щось добре чи зле, Бог сказав Ревецці: «Старший син твій служитиме молодшому»(S). І сталося так, щоб міг здійснюватися Божий намір, за вибором Його. Він не грунтується на вчинках, він залежить від Божого заклику. 13 Як сказано у Святому Писанні: «Я полюбив Якова, та зненавидів Ісава»(T).
14 І що ж ми тепер скажемо? Чи буває Бог несправедливим? Звісно, ні! 15 Бо сказав Він Мойсею: «Я помилую того, кого Сам вирішу помилувати, і зглянусь над тим, над ким Сам вирішу зглянутись»(U). 16 Тож милість Божа не залежить від чийогось бажання або чиїхось зусиль, лише від Самого Бога.
17 У Святому Писанні Бог каже фараонові: «Я підніс тебе й зробив царем для того, щоб показати через тебе Мою владу, і щоб Моє ім’я було сповіщене всьому світові»(V). 18 Отже, Бог милує тих, кого Сам обирає, і робить впертими тих, кого Сам вибирає.
19 І хтось може спитати мене: «Якщо Бог керує нашими вчинками, то чому ж Він досі звинувачує нас? Бо, зрештою, хто ж може протистояти волі Бога?»
20 Але хто ж ти є, чоловіче добрий, щоб сперечатися з Богом? Глиняний глечик не питає гончара: «Навіщо Ти зробив мене таким?» 21 Хіба гончар не має влади над глиною, щоб з одного й того ж місива зробити дві різні посудини: чашу для урочистостей і звичайний глечик? 22 А Богу, коли Він хотів виявити гнів Свій і силу Свою, все ж таки не забракувало терпіння й жалю до людей, які викликали в Нього той великий гнів, і які були засуджені до знищення. 23 Він терпів їх, щоб показати багатство слави Своєї тим, хто приймає Його милосердя, кого Він приготував одержати славу Його. 24 Це ті з нас, кого Він покликав не лише від юдеїв, а й від поган. Та невже хтось наважиться протидіяти всесильним діянням Божим? 25 Як сказано у Святому Писанні, у пророка Осії:
«Тих, хто не був Моїм народом,
Я назву Своїм народом.
Жінку, яку не любили,
Я назву коханою».(W)
26 А також:
«На тому ж місці, де Бог сказав їм:
„Ви—не Мій народ”,
там їх назвуть дітьми живого Бога».(X)
27-28 Саме так Ісая провіщав про Ізраїль:
«Навіть якщо ізраїльтян буде так багато,
немов того піску морського,
однак лише декілька врятується,
бо вирок Свій Господь на землі учинить до кінця
і без зволікань».(Y)
29 І ще Ісая провістив:
«Якби Господь Всемогутній
не залишив для нас нащадків,
ми б стали як Содом і Ґоморра».(Z)
30 Що ж на це сказати? Ми робимо висновок, що погани, які не прагнули праведності, здобули її—ту праведність, що є наслідком віри. 31 А люди Ізраїлю, які йшли за Законом, що приніс би праведність, не жили відповідно до того Закону. 32 Чому? Тому що вони чинили так не через віру, а через вчинки свої. І спіткнулися вони об камінь спотикання. 33 Так сказано у Святому Писанні:
«Поглянь, Я кладу в Сіоні камінь спотикання,
який існує саме для спокуси,
але той, хто вірить у Нього,
не розчарується».(AA)
Юдеї можуть спастися
10 Брати і сестри мої! Від усього серця бажаю спасіння ізраїльтянам і молю Бога про це. 2 Я свідчу про те, що мають вони палке прагнення наслідувати Бога, та не знають, як це робити. 3 Бо не знали вони Божої праведності, та намагалися заснувати свою власну праведність, не підкоряючись волі Божій. 4 Христос—мета Закону, щоб кожний віруючий став праведним перед Богом.
5 Мойсей пише про праведність перед Богом, яка йде від Закону: «Людина, котра дотримується Закону, буде жити ним»(AB). 6 Але про праведність, яку дає віра, у Святому Писанні сказано так: «Не питай себе: „Хто вознесеться на небо?” (тобто щоб привести Христа на землю). 7 Або „Хто спуститься в безодню?” (тобто щоб повернути Христа з мертвих)».
8 Ні! Що сказано у Святому Писанні? «Слово Боже поруч з тобою, на устах твоїх і в твоєму серці»(AC). 9 Ось це слово: «Якщо ти визнаєш власними устами: „Ісус—Господь”,—і повіриш серцем своїм, що Бог воскресив Його з мертвих, то будеш врятований».
10 Адже ми віримо всім серцем в Ісуса, й саме це робить нас праведними перед Богом. Ми вголос підтверджуємо віру, та через те отримуємо спасіння. 11 Бо сказано у Святому Писанні: «Хто вірить у Нього, не буде розчарований»(AD). 12 Адже немає різниці між юдеєм і неюдеєм, бо той самий Господь є Господом над усіма людьми. Він сповнений милосердя до всіх, хто просить Його про допомогу, виявляючи свою віру в Нього. 13 Бо «кожен, хто покличе ім’я Господа[k], буде врятований»(AE).
Не всі сприйняли Благовість
14 Але як же люди зможуть кликати Господа на допомогу, якщо вони не повірили в Нього? Як можуть вони повірити, якщо нічого не чули про Бога? І як вони почують, коли ніхто не проповідує про Нього? 15 А як вони будуть проповідувати, коли їх не послано для цього? Як сказано у Святому Писанні: «Як це прекрасно бачити тих, хто приносить Добру Звістку»(AF).
16 Та не всі ізраїльтяни прийняли Благовість. Ще Ісая запитав Всевишнього: «Господи, хто повірив у те, що почув від нас?»(AG) 17 Віра приходить тоді, коли люди слухають Послання, а чують вони тоді, коли хтось проповідує Добру Звістку про Ісуса Христа.
18 Але я запитую: «Хіба люди не чули Послання?» Звісно, чули! У Святому Писанні сказано:
«По всій землі линуть голоси їхні,
слова їхні сягнули краю світу».(AH)
19 Але я кажу: «Хіба ж народ Ізраїлю не зрозумів?» Спочатку Мойсей повторив слова Божі:
«Я візьму народ, який не є народом,
і завдам вам ревнощів.
Я візьму народ, який не має розуму,
і завдам вам гніву».(AI)
20 Потім Ісая, посилаючись на Бога, так відважився сказати:
«І знайшли Мене ті, хто не шукав,
а відкрився Я тим, хто й не питав
про Мене».(AJ)
21 Але Бог сказав про народ Ізраїлю:
«Цілий день Я простягав руки Свої,
щоб обійняти народ,
який лишався непокірливим і впертим».(AK)
Бог не забув Свій народ
11 Тож я питаю: «Невже Бог відмовився від Свого народу?» Зовсім ні! Бо я теж ізраїльтянин, нащадок Авраама з роду Веніамина. 2-3 Бог не відмовився від Свого народу, який Він обрав заздалегідь! Чи може, ви не знаєте, що у Святому Писанні сказано про Іллю? Коли він звертався до Бога, нарікаючи на ізраїльтян, він казав: «Господи, вони вбили Твоїх пророків, зруйнували Твої вівтарі. Я єдиний, хто залишився. Та вони й мене шукають, щоб убити»[l].
4 І що ж Бог відповів йому? Бог сказав: «Я зберіг для Себе сім тисяч чоловіків, який не зігнули колін перед Ваалом»(AL). 5 Так і тепер: є невелика група людей, яких Бог обрав, явивши милість Свою. 6 І якщо це сталося завдяки милості Божій, то не за їхні вчинки їх обрали. Бо інакше то не була би милість.
7 Що ж тоді? Чого прагнув народ ізраїльський, того він не знайшов, але обрані Богом досягли праведності. Решта ж зачерствіли й не стали слухати слова Божого. 8 Як сказано у Святому Писанні:
«Бог приспав їх».(AM)
«Він позакривав їхні очі, щоб вони не бачили,
позатикав вуха, щоб вони не чули.
І так триває досі».(AN)
9 Ось що Давид казав:
«Нехай святковий їхній стіл стане наживкою і пасткою.
Нехай вони впадуть і будуть покарані.
10 Нехай затьмаряться очі їхні,
щоб нічого вони не бачили.
Нехай хребти позгинаються їхні назавжди
під тягарем турбот».(AO)
11 Тож я питаю: «Чи впали юдеї, спіткнувшись?» Звісно, ні! Через їхню помилку спасіння прийшло до поган, щоб у них, юдеїв, викликати ревнощі. 12 Оскільки їхня помилка означає велике благословення для світу, а їхня втрата означає добро для поган. Тож їхнє повне прилучення до Царства Божого буде ще більшим благословенням для всього світу.
13 А зараз я звертаюся до вас, погани, саме тому, що я—апостол, який був посланий до вас. Я надаю великого значення своїй праці, роблячи усе, що в силах моїх. 14 Сподіваюся, що викличу ревнощі у декого із співвітчизників своїх і таким чином приведу їх до спасіння. 15 Бог відвернувся від юдеїв, тим самим примирившись із усім світом. Тож коли Він прийме їх, що означатиме це, як не воскресіння із мертвих? 16 Якщо першу скибку хліба ти віддаєш Богу, то й уся хлібина буде святою! А якщо коріння у дерева святе, то святе й гілля.
17 Ти, народ Ізраїлю, подібний до сильної оливи, з якої були відламані гілки; а ви, погани, дике оливне дерево, прищеплені були. Ви тепер здобуваєте життя від сильного кореня оливи.
18 Тож не вихваляйся, що ти набагато кращій ніж зламане гілля. Коли ж хвалишся, то пам’ятай, що це не ти живиш коріння, а воно годує тебе. 19 Але ти можеш сказати: «Адже гілля зламали, щоб мене приєднати». 20 Так, його повідламували через невіру, а ти зостаєшся на місці, бо маєш віру. Тож не пишайся, а краще відчуй страх. 21 Бо якщо Бог не щадив природних гілок, то й тебе не помилує.
22 Отже, зважай на доброту і суворість Божу: суворість до тих, хто відтятий, та доброту до тебе, якщо залишишся в Його милості. Інакше й тебе буде відламано від дерева і викинуто геть.
23 Якщо ж юдеї не стоятимуть уперто на своїй невірі, то Бог знову прищепить їх до дерева, бо Він має таку владу. 24 Якщо ти є та гілка, яку відрізано від дички і наперекір природі прищеплено до домашньої оливи, то наскільки легше приживеться гілка від культурної оливи до свого рідного дерева.
25 Брати і сестри мої, я не хочу, щоб ця правда лишалася таємницею для вас, щоб ви не покладалися тільки на власну мудрість. Часткове зачерствіння прийшло до народу ізраїльського, і це триватиме доти, доки достатньо поган не прийде до Божої родини. 26 І так весь Ізраїль буде врятований. Як сказано у Святому Писанні:
«Визволитель прийде з Сіону
й відверне безбожність від родини Якова.
27 Таким буде Мій Заповіт,
коли відпущу Я всі їхні гріхи».(AP)
28 Щодо Доброї Звістки, то, відмовляючись прийняти її, юдеї стають ворогами Богу на користь вам, поганам. Та Бог вибрав юдеїв і любить їх. Він дав обіцянку засновникам їхнього роду[m]. 29 Адже Бог ніколи не змінює Свого рішення про Свої дарунки і покликання.
30 Колись ви були непокірними, а зараз маєте милість Божу через непокірливість юдеїв. 31 Так і вони зараз не слухають Бога, бо Він вам явив милість Свою. Так сталося, щоб і вони могли одержати милість Божу. 32 Бог зібрав разом до в’язниці всіх неслухняних для того, щоб показати Своє милосердя до всіх них. 33 О, яка незрівнянно велика щедрість Божа! Яке багатство знань, яка глибока мудрість Його! Які непередбачені судження і незбагненні шляхи Його! 34 Так сказано у Святому Писанні:
«Хто знає розум Господа,
або хто може бути дорадником Йому?»(AQ)
35 «Чи хтось давав щось Богу?
Чи винен Бог комусь?»(AR)
36 Бо все було створене Богом й існує через Нього і для Нього. Слава Йому навіки! Амінь!
Присвятіть своє життя Богу
12 Отже, благаю вас, брати і сестри мої, через милосердя Боже віддайте життя[n] своє Богу, як живу пожертву, що є свята й мила Богу. То буде вашим духовним служінням Йому. 2 Не підкоряйтеся світу цьому. Краще нехай ваш розум зміниться і відновиться, щоб змогли ви пізнати й прийняти волю Божу, щоб збагнули ви, що є добре, досконале й бажане Богу.
3 Оскільки Бог дав мені особливий дар, то я звертаюся до кожного з вас. Не треба цінувати себе більше, ніж то годиться. Будьте розсудливими, виходячи з тієї віри, якою Бог наділив кожного з вас. 4 Кожен із нас має тіло, що складається з різних частин. І не всі частини мають однакове призначення. 5 Так само й ми є багатьма частинами, які утворюють одне тіло у Христі. Кожна частина належить до всіх інших.
6 Ми маємо дари, які різняться згідно з благодаттю, даною нам. І якщо хтось одержав обдарування бути пророком, то він мусить користатися ним настільки, наскільки він вірить. 7 Якщо хтось одержав дар служіння іншим, той нехай присвятить життя своє служінню. Якщо хтось має хист навчати інших, той нехай навчає. 8 Хто обдарований умінням утішати, той нехай втішає. А хто має дар ділитися з людьми, нехай робить це щиро. Хто має здатність керувати, нехай керує сумлінно. Наділений же талантом милосердя нехай це милосердя з радістю несе людям.
9 Нехай любов ваша буде щирою. Ненавидьте зло й горніться до добра. 10 Будьте відданими братерській любові одне до одного. Шануйте одне одного більше, ніж себе самого. 11 У праці будьте завзятими й не лінуйтеся. Палайте серцем у служінні Господу.
12 Втішайтеся надією. Будьте терплячі в біді й наполегливі в молитвах ваших. 13 Допомагайте святим людям Божим у скруті, гостинними будьте до перехожих. 14 Благословляйте тих, хто переслідують вас; благословляйте, а не проклинайте.
15 Радійте з тими, хто радіє, і плачте з тими, хто плаче. 16 Живіть у злагоді. Не пишайтеся, краще товаришуйте з приниженими. Не вважайте себе мудрими.
17 Нікому не відповідайте злом за зло. Дбайте про те, щоб робити добро на очах у всіх людей. 18 Якщо це можливо і якщо це залежить від вас, живіть у мирі з усіма людьми. 19 Любі друзі, не будьте мстивими, краще залиште місце гніву Божому. Адже сказано у Святому Писанні: «Мені належить помста. Я відплачу,—говорить Господь»(AS). 20 Отож:
«Якщо ворог твій голодний, то нагодуй його.
Якщо ж він спраглий, то дай йому напитися.
Таким чином ти примусиш його присоромитися»[o].(AT)
21 Не піддавайся злу, а перемагай його добром.
Коріться Закону
13 Кожен має підкорятися верховній владі, бо існуюча влада встановлена й призначена Богом. 2 Отже, хто опирається владі, той протидіє тому, що було наказано Богом. Ті ж, хто чинить так, будуть засуджені. 3 Правителі викликають страх не в тих, хто чинить добро, а в тих, хто чинить зло. Хочеш не боятися влади? То чини добро і матимеш похвалу від влади.
4 Так, володарі—слуги Божі, які працюють тобі на благо. Та якщо чинитимеш зло, бійся, бо в їхній владі покарати тебе й віддати на смерть. Адже вони не даремно носять меч. Вони—слуги Божі, месники, які несуть гнів Божий проти тих, хто чинить зло.
5 Через те треба коритися не лише зі страху перед покаранням Божим, а й з власного сумління. 6 Ось чому ви податки платите, адже влада—то слуги Божі. Вони ненастанно дбають про все те, що ми згадували щойно. 7 Віддайте кожному належне. Заплатіть податки, кому мусите їх сплатити. Віддайте податки збирачам податків, повагу—тим, кого ви повинні поважати, а пошану—кого повинні шанувати.
8 Нікому нічого не будьте винні, крім любові один до одного. Бо хто любить іншого, той дотримується Закону. 9 Кажу я так через те, що заповіді: «Не чини перелюбу», «Не вбий», «Не вкради», «Не зажадай чужого»(AU), а також усі інші об’єднуються в одній: «Люби ближнього[p] свого, як самого себе»(AV). 10 Любов не чинить зла ближньому, ось чому це і є виконанням Закону.
11 Виконуйте все це, бо ви знаєте, в який час ми живемо. Ви знаєте, що час прийшов вам прокинутися від сплячки, бо спасіння наше зараз ближче до нас, ніж тоді, коли ми вперше повірили. 12 Ніч уже майже минула, і день наближається. Тож звільнімося від вчинків, що належать темряві. Зодягнімося у зброю світла. 13 Живімо ж пристойно, як люди живуть при денному світлі: не в гульні та пияцтві, не в перелюбі й розпусті, не у сварках та заздрощах. 14 Краще будьмо подібні до Господа нашого Ісуса Христа, і не потураймо нашому гріховному людському єству і його бажанням.
Не піддавайте осуду інших
14 Щиро приймайте тих, чия віра слабка, та не задля суперечки про погляди ваші. 2 Один вірить, що може їсти все[q], а інший, слабкий у вірі своїй, їсть лише овочі. 3 Тому ж, хто споживає будь-яку їжу, не слід зверхньо ставитися до іншої людини, яка не їсть усього. І навпаки: той, хто не їсть деякі страви, нехай не осуджує першого, оскільки Бог прийняв його.
4 Чому ти осуджуєш чужого слугу? Лише в очах свого господаря слуга може бути виправданий або покараний. Слугу ж Господнього буде виправдано, бо Господь владу має виправдовувати. 5 І знову ж таки, для однієї людини якийсь день може бути важливішим за інший, а для іншого чоловіка всі дні однакові. То й нехай кожен тримається свого переконання. 6 Хто вважає якийсь день особливим, стоїть на цьому в ім’я Господнє. Хто споживає будь-яку їжу, той теж робить це в ім’я Господа, бо дякує Богу. Той же, хто не їсть певну їжу в ім’я Господа, також дякує Йому.
7 Бо ніхто з нас не живе заради себе і не вмирає сам по собі. 8 Адже життя наше—для Господа, а вмираючи, ми також вмираємо для Нього. Тож живучи або вмираючи, ми всі належимо Господу. 9 Ось чому Христос помер і повернувся знову до життя, щоб стати Господом над мертвими і ще живими.
10 Чому ти осуджуєш брата чи сестру свою у Хресті? Або за що зневажаєш їх? Адже всі ми станемо перед судом Божим. 11 Бо сказано у Святому Писанні:
«Це так само правильно, як те, що Я живу,
—каже Господь.—
Кожен впаде на коліна переді Мною,
і кожен визнає, що Я є Бог».(AW)
12 Отже, кожен із нас звітуватиме про себе перед Богом.
Не примушуйте інших грішити
13 Тож годі осуджувати одне одного. Краще виріште не робити перешкод чи спокус на шляху брата свого. 14 Я переконаний як той, хто в Господі Ісусі, що не буває нечистої їжі самої по собі. Для того вона є нечистою, хто її вважає такою.
15 Але якщо ти образиш свого брата через їжу, то це означає, що ти не слідуєш любові. Не занапасти їжею своєю того, за кого помер Ісус. 16 Отже, не поводься так, як ти вважаєш добрим, але інші будуть вважати злим.
17 Бо в Царстві Божому найважливіші не їжа і не напої, а праведність, мир і радість, які Дух Святий дарує нам. 18 Хто служить Христу, живучи так, той догоджає Богу і схвалений людьми.
19 Тож дбаймо про все, що служить миру і взаємному зміцненню. 20 Не руйнуйте діла Божого заради їжі. Будь-яка їжа—чиста. Але не годиться їсти того, що брата твого веде до гріха. 21 Краще не їсти м’яса, не пити вина, ані робити таке, що веде брата твого до гріха. 22 Тримайте переконання свої між вами і Богом. Щасливий той, хто не відчуває вину за ті вчинки, які вважає правильними. 23 Але той, хто навіть їсть із сумнівом, засуджений Богом, бо його вчинки—не від віри. Та все, що не від віри є гріхом.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International