Bible in 90 Days
Привітання
1 Вітання від Юди, слуги Ісуса Христа, брата Якова[a], до тих, хто був Богом покликаний. Бог-Отець любить і береже вас в Ісусі Христі.
2 Нехай милосердя, мир і любов примножаться вам.
Бог покарає людей за злі вчинки
3 Любі друзі! Хоча мені хотілося написати вам про наше спільне спасіння, я вважав за необхідне писати й закликати вас до боротьби за віру, раз і назавжди даровану Богом Його людям святим. 4 Бо вкралися поміж вас деякі люди, чиє засудження було провіщене давно у Святому Писанні. Вони—нечестиві, і милість нашого Бога використовують для виправдання своєї розпусти. Вони не визнають Ісуса Христа, нашого Господа і єдиного Володаря.
5 Хочу нагадати вам, хоча ви це все вже знаєте, що Господь[b], Який колись урятував народ Свій і вивів із Єгипетської землі, пізніше віддав на загибель тих, хто не увірував. 6 Я також хочу нагадати вам про ангелів, які не зберегли своєї влади, але залишили своє власне житло. Бог тримає їх у вічних кайданах у темряві до суду Великого Дня. 7 Також я хочу нагадати вам про Содом і Ґоморру та навколишні міста. Як і ті ангели, жили вони у розпусті й вдавалися до неприродних статевих стосунків. Вони були покарані вічним вогнем, та це є застереження й для нас.
8 Так само буде й з тими сновидами, які гріхом оскверняють тіла свої, відштовхують владу Господню і ганьблять славних[c]. 9 Сам Архангел Михаїл, коли сперечався з дияволом про тіло Мойсеєве, не наважився докірливо засудити його за брехливі звинувачення, лише сказавши: «Нехай Господь тебе покарає!»
10 Але ці люди ганьблять те, чого не розуміють. Лише те, що вони відчувають підсвідомо, як нерозумні тварини, і є те саме, що губить їх. 11 Горе їм! Вони пішли тією ж дорогою, що й Каїн. Заради наживи вони піддалися тій же омані, що й Валаам. І загинуть вони, як і ті, котрі брали участь у бунті Корея[d].
12 Ці люди—брудні плями[e] серед вас. Вони безсоромно вечеряють на ваших святкових бенкетах, та дбають лише за себе. Вони—хмари без вологи, гнані вітрами; осінні дерева без плодів, що їх викорчовують. Вони вмерли двічі. 13 Ці люди—люті хвилі морські, вкриті брудною піною своїх злодіянь. Вони—блукаючі зірки, й морок темряви призначено для них навічно.
14 Єнох, сьомий з Адамового роду, так пророкував про них: «Дивіться, Господь іде з тисячами й тисячами Своїх святих Ангелів. 15 Він учинить суд над усіма людьми, і засудить усіх безбожників за їхні злі вчинки й за всі лихі слова, які ті грішникі промовили проти Нього».
16 Люди ці постійно ремствують і нарікають на інших, й завжди ідуть за власною хіттю. Уста їхні промовляють зверхні слова. Ці люди підлещуються до інших тільки заради користі своєї.
Застереження
17 Але ви, любі друзі, пам’ятайте слова, раніше сказані апостолами нашого Господа Ісуса Христа. 18 Вони наставляли вас: «Напередодні кінця світу з’являться люди, які насміхатимуться з Бога, та потуратимуть своїм безбожним бажанням». 19 Це ті, хто сіють розбрат. Вони керуються земними бажаннями, бо нема в них Духа Святого.
20 Ви ж, любі друзі, мусите зміцнювати дух одне одного у своїй найсвятішій вірі. Моліться зі Святим Духом. 21 Бережіть себе у Божій любові, очікуючи милосердя Господа нашого Ісуса Христа, що веде до вічного життя.
22 Допомагайте тим, хто вагається. 23 Рятуйте тих, хто прямує до вогню пекельного, але будьте обережні в милосерді до інших. Навіть одяг їхній, споганений гріховними вчинками, заслуговує на ненависть[f].
Славте Бога
24 Бог міцний і може допомогти вам, застерігаючи від падіння. Він може поставити вас перед славою Своєю безгрішними, і може дати вам радість велику. 25 Він—Єдиний Бог, Спаситель наш. Слава і велич, сила і влада Йому через Господа нашого Ісуса Христа у всі часи, віднині й на всі віки! Амінь.
Вступ
1 Одкровення[g] Ісуса Христа було дано Йому Богом, щоб показати слугам Своїм, що має статися незабаром. Христос сповістив про це Свого слугу Іоана, пославши до нього Свого Ангела. 2 Іоан свідчить про все, що бачив. Це істинне Послання Бога і свідчення Ісуса Христа. 3 Блаженний той, хто читає і слухає слова цього пророцтва і дотримується написаного, бо час близький.
Послання Христа церквам
4 Від Іоана, семи церквам, розташованим у провінції Азія.
Благодать і мир вам від Того, Хто є, завжди був і має прийти, та від семи духів, які знаходяться перед престолом Його, 5 і від Ісуса Христа, вірного Свідка, першого, Хто був відроджений із мертвих, від Володаря над земними царями.
Ісус любить нас, і Своєю кров’ю звільнив нас від наших гріхів. 6 Він об’єднав нас у Своєму Царстві й зробив нас священиками, які служать Богу, Його Отцю. Слава і сила Йому навіки! Амінь.
7 Слухайте, Христос прийде із хмарами і кожен побачить Його, навіть ті, хто прокололи Його[h]. Всі народи землі голоситимуть за Ним. Дійсно, усе станеться саме так! Амінь.
8 «Я—Альфа і Омеґа[i],—говорить Господь Бог,—Той, Хто є, був і має прийти. Я—Всемогутній».
Одкровення на острові Патмос
9 Я, Іоан, брат ваш в Ісусі, та спільник ваш у стражданнях, царстві й довготерпінні. Мене було зіслано на острів Патмос за те, що я проповідував Слово Боже і свідчив про Ісуса Христа. 10 В Господній День заволодів мною Дух, і почув я за собою гучний голос, ніби сурми заграли. 11 І голос цей мовив: «Запиши в книгу те, що ти бачиш, і пошли до семи церков: Ефеса, Смирни, Перґи, Тіатира, Сарда, Філадельфії та Лаодикії».
12 Я озирнувся, щоб побачити, що то за голос говорить до мене. І, обернувшись, побачив сім золотих світильників. 13 Поміж світильників був хтось такий, подібний до Сина Людського. Вбраний Він був у довгий одяг, а на грудях мав золотий перев’яз. 14 Голова й волосся Його були геть білі, як біла вовна, чи як сніг, а очі, як полум’я вогню. 15 Ноги Його були немовби з бронзи, розжареної у плавильній печі. Голос Його був гучний, немов водоспад. 16 Сім зірок Він тримав у правиці, а з уст Його виходив двосічний меч. Обличчя Його сяяло, немов сонце, коли воно найясніше.
17 Тільки-но побачив я Його, то впав до ніг Його, як мертвий. Тоді поклав Він на мене свою правицю й сказав: «Не бійся! Я—Перший і Останній. 18 Я Той, Хто живе. Я був мертвим, але ось Я живий на віки вічні. Я маю ключі від смерті й від царства мертвих[j]. 19 Отож напиши про все, що ти бачив, про те, що є, і про те, що буде. 20 Ось тобі пояснення таємниці семи зірок, які ти бачиш у правиці Моїй, і семи золотих світильників. Сім зірок—це Ангели семи церков, а сім світильників—це сім церков».
Послання до Ефеської церкви
2 Напиши Ангелу Ефеської церкви:
Ось що говорить тобі Той, Хто тримає сім зірок у Своїй правиці й ходить між семи золотими світильниками:
2 «Я знаю вчинки твої, твою тяжку працю і довготерпіння, та що терпіти не можеш лихих людей. Знаю Я, що ти випробувала тих, хто називав себе апостолами, але насправді ними не були, і довідалась, що вони брехуни. 3 Я знаю твоє терпіння, і що ти пережила заради Мене, але то не виснажило тебе.
4 Та ось що Я маю на докір тобі: ти відмовилася від любові, яка була в тобі від початку. 5 Отож пам’ятай, з якої висоти ти впала. Покайся і роби те, що робила від початку. А як не зробиш цього, то Я прийду й заберу твій світильник з його місця. 6 Але є й те, де ти маєш рацію: ти ненавидиш вчинки николаїтів[k]. Я теж їх ненавиджу.
7 Хто має вуха, нехай почує, що Дух говорить церквам. Усім, хто переможе, Я дам право їсти плоди з дерева життя. А дерево це—в Божому раю».
Послання до церкви у Смирні
8 Напиши Ангелу церкви у Смирні:
Ось що говорить до тебе Перший і Останній, Хто прийняв смерть і повернувся до життя:
9 «Я знаю про твої турботи і знаю, що ти бідна, але насправді ти багата! Я знаю, що дехто лихословить проти тебе. Ті люди кажуть, що вони юдеї, але вони не є істинними юдеями. Вони—люди[l], які належать сатані. 10 Не бійся нічого, що тобі доведеться перестраджати. Диявол кине декого з вас до в’язниці, щоб випробувати вас. Ти будеш страждати десять днів. Але будь стійкою у вірі, навіть якщо доведеться померти, і Я дам тобі вінець життя.
11 Хто має вуха, нехай чує, що Дух промовляє церквам: той, хто переможе, не зазнає шкоди від другої смерті».
Послання до Перґамської церкви
12 Напиши Ангелу Перґамської церкви:
Ось, що говорить Той, Хто має двосічний меч:
13 «Я знаю, що живеш ти там, де престол сатани. Я також знаю, що дотримуєшся ти ймення Мого і не відмовилася від Моєї віри навіть у ті дні, коли Антипа, Мій вірний свідок[m], був убитий у твоєму місті, де живе сатана.
14 Однак Я дещо маю і на докір тобі: є там серед вас люди, які наслідують „вчення Валаама”. Того Валаама, який навчив Валака звабити людей Ізраїлю на гріх: вони їли м’ясо, пожертвуване бовванам, і чинили розпусту. 15 Такі люди є й серед вас. Вони наслідують вчення николаїтів. 16 Покайтеся ж! Бо Я скоро прийду до вас і битимуся з тими людьми мечем Моїх уст.
17 Хто має вуха, нехай слухає, що Дух промовляє церквам: тому, хто переможе, буде від Мене „прихована манна”. І дам я тому білий камінь, а на камені тому буде написане нове ім’я, якого ніхто не знатиме, крім того, хто одержить його».
Послання Ісуса до церкви в Фіатирі
18 Напиши до Ангела Фіатирської церкви:
Це говорить Син Божий, Той, в Кого очі блищать, як полум’я, а ноги, немов із блискучої бронзи:
19 «Я знаю про діла твої, любов, віру, служіння, й про твоє довготерпіння. Я знаю те, що ти робила останнім часом,—більше, ніж те, що робила спочатку.
20 Але ось що маю на докір тобі: ти надто багато дозволяєш цій жінці Єзавелі[n], яка називає себе пророчицею. Своїм ученням вона зводить слуг Моїх з путі істинного. Вони чинять розпусту й їдять їжу, яка була принесена в пожертву бовванам. 21 Я дав їй час, аби покаялась, але вона не хоче каятися в своїй розпусті.
22 Отож готовий Я вже кинути її на ложе муки, а тих, хто грішив із нею, віддати на великі страждання, якщо не покаяться вони в злодіяннях, які з нею чинили. 23 Я повбиваю її послідовників, і тоді всі церкви дізнаються, що Я є Той, Хто знає людські думки й почуття. Я відплачу кожному з вас за діла ваші.
24 А тепер є у Мене дещо для решти із вас у Фіатирі, хто не наслідує цього вчення і хто не засвоїв так званих сатанинських „глибинних таємниць”. На вас Я більше не накладатиму ніякого іншого тягаря. 25 Але тримайтеся тієї істини, що маєте, доки Я не прийду.
26 Тим, хто переможе й буде послідовно до кінця виконувати Мою волю, Я дам владу над народами. 27 І керуватимуть вони народами залізним жезлом, і розіб’ють їх на дрібні черепки, мов глиняні горщики[o]. 28 Вони отримають таку ж саму владу, яку Я одержав від Отця Свого, і дам Я їм досвітню зорю. 29 Той хто має вуха, нехай почує, що Дух промовляє церквам!»
Послання Ісуса до Сардійської церкви
3 Напиши Ангелу Сардійської церкви:
Це говорить Той, Хто має сім Божих Духів і сім зірок:
«Я знаю діла твої і що вважаєшся ти живою, хоч насправді вже мертва. 2 Прокинься і зміцнюй себе, поки та сила, яку ти маєш зовсім не зникла. Не бачу Я, що робиш ти достатньо добра для Мого Бога. 3 Тож пам’ятай вчення, яке тобі дане і яке ти чула. Корися Йому і покайся! І якщо не отямишся, Я явлюся раптово, як злодій, і не знатимеш ти години, коли Я до тебе прийду.
4 Однак є в Сардії кілька чоловік, які не заплямували себе. Вони будуть одягнені в біле вбрання, бо гідні того. 5 Кожен, хто переможе, буде вбраний у білий одяг, і його ім’я не витру Я з Книги Життя, і визнаю його перед Отцем Моїм та Його Ангелами. 6 Хто має вуха, нехай слухає, що Дух говорить церквам».
Послання до Філадельфійської церкви
7 Напиши до Ангела церкви у Філадельфії:
Так говорить Той, Хто святий та істинний, Хто тримає ключ Давидів. І коли Він тим ключем «відчиняє, і вже ніхто того не зачинить, а коли зачиняє, то ніхто вже того не відчинить»:
8 «Я знаю про вчинки твої. Дивись! Я перед тобою відчинив двері, які ніхто не може зачинити. Хоча й сили твої малі, та все ж зберегла ти Моє вчення і не зреклася імені Мого. 9 Слухай! Отих людей[p], які належать до сатани й стверджують, ніби вони юдеї (хоч вони не юдеї, а брехуни), Я примушу прийти і впасти до ніг твоїх, нехай знають, що Я полюбив тебе. 10 Бо виконала ти Мій Наказ про довготерпіння. А Я, в свою чергу, збережу тебе від часів лихоліття, які незабаром настануть в усьому світі для випробування жителів землі.
11 Я прийду незабаром. Тримайся за ту віру, що маєш, щоб ніхто не міг забрати твій вінець переможний. 12 Той, хто переможе, стане стовпом у храмі Мого Бога і ніколи не вийде з нього. Я напишу на ньому ім’я Мого Бога, ім’я міста Бога Мого, Нового Єрусалиму[q], Який зійде з небес від Мого Бога, і Моє Нове Ім’я. 13 Хто має вуха, нехай слухає, що Дух говорить церквам».
Послання Лаодикійській церкві
14 Напиши Ангелу Лаодикійської церкви:
Так каже Амінь[r], вірний та істинний Свідок, Володар усього створеного Богом:
15 «Я знаю вчинки твої, і знаю, що ти ні гаряча, ні холодна. Як би хотів Я, щоб ти була чи холодна, чи гаряча! 16 Та оскільки ти ні те, ні се, то виплюну Я тебе з уст Моїх. 17 Бо ти кажеш: „Я заможна, я розбагатіла, мені вже нічого не потрібно”. Але не усвідомлюєш ти того, що ти злиденна, жалюгідна, бідна, сліпа та гола. 18 Раджу тобі купити в Мене золото, очищене вогнем, щоб ти справді змогла розбагатіти. А також білий одяг, щоб прикрити твою безсоромну голизну, й цілющої мазі, щоб намастити очі свої, аби прозріти.
19 Я виправляю й караю тих, кого люблю. Покайся! Будь ревною і доведи, що найголовніше для тебе—праведне життя! 20 Слухай! Ось Я стою біля дверей і стукаю. Якщо хтось з вас почує Мій голос і відчинить двері, Я ввійду в його дім і сяду з ним їсти, а він зі Мною.
21 Кожному, хто переможе, я дозволю сидіти зі Мною на Моєму престолі! Так само, як і Я переміг, і сів зі Своїм Отцем на Його троні. 22 Хто має вуха, нехай почує, що Дух говорить церквам».
Іоан бачить Небеса
4 Після того я дивлюсь, а переді мною відчинені двері в Небеса. І голос, який я вже чув перед тим і який звучав як сурма, сказав: «Підійди сюди, Я покажу тобі, що має статися після цього». 2 Тоді вмить я опинився під владою Духа. Переді мною на небесах стояв престол, і на ньому Хтось сидів. 3 Той, Хто там сидів, подібний був до коштовного каміння ясписа і сардиса, а навколо престолу сяяла веселка, подібна до смарагду.
4 Навколо престолу було ще двадцять чотири трони, та двадцять чотири старійшини сиділи на них. Вони були вбрані у білий одяг, а на головах мали золоті вінці. 5 Блискавки, гуркіт, і звуки грому чулися з престолу. Перед ним горіло сім світильників—сім Духів Божих.
6 Перед престолом було щось подібне до скляного моря, прозорого, немов кришталь. З чотирьох боків престолу були живі істоти з безліччю очей спереду і ззаду. 7 Перша істота була схожа на лева, друга—на бика, у третьої обличчя було, як у людини, а четверта була схожа на орла, що летить. 8 І кожна з цих шести істот мала шість крил і була вкрита очима: спереду і ззаду. День і ніч безупинно вони повторювали:
«Святий, святий, святий Господь Бог Всемогутній,
Який був, є і має прийти».
9-10 І щоразу, коли ці живі істоти складали славу, честь і подяку Тому, Хто сидить на престолі й живе вічно, двадцять чотири старійшини падали долілиць перед Тим, Хто сидить на престолі, і вклонялися Тому, Хто живе віки вічні. Вони складали вінці свої перед престолом, повторюючи:
11 «Господь і Бог наш!
Ти гідний слави, честі й могутності,
бо Ти створив усе,
і все з волі Твоєї існує і було створене».
Сувій з сімома печатками
5 Після того я побачив сувій у правиці Того, Хто сидів на престолі. Надписи на ньому були з обох боків, і був він запечатаний сімома печатками. 2 І побачив я могутнього Ангела, який закликав гучним голосом: «Хто гідний зламати печатки та відкрити сувій?» 3 Але нікого не було ні на небі, ні на землі й під землею, хто б міг відкрити сувій і зазирнути в нього. 4 Я гірко плакав, бо нікого не знайшлося гідного, хто б спромігся відкрити сувій й зазирнути в нього.
5 Тоді один із старійшин сказав мені: «Не треба плакати! Слухай! Лев[s] із роду Юдиного, з коліна Давидового, переміг. Він може розгорнути сувій і зламати сім печаток».
6 Далі я побачив Ягня, Яке стояло перед престолом поміж чотирьох живих істот і старійшин. Воно було немовби заколоте. Ягня мало сім рогів і сім очей, котрі були сімома Божими Духами, посланими в усі землі. 7 І тут Воно підійшло і взяло сувій з правиці Того, Хто сидів на престолі. 8 Коли ж Воно взяло сувій, чотири живі істоти й двадцять чотири старійшини впали долілиць перед Ягням. У кожного були кіфари й золоті чаші, наповнені пахощами, а пахощі ті—молитви святих людей Божих. 9 І заспівали вони нову пісню до Ягняти:
«Ти вартий того,
щоб узяти сувій і зламати печатки,
тому що Ти був заколотий
і кров’ю Своєю викупив людей для Бога
із кожного роду, з кожного племені, мови й народу.
10 Ти об’єднав їх у царство
і зробив священиками для нашого Бога,
і вони царюватимуть на землі».
11 Тоді я подивився й почув голоси багатьох Ангелів, які оточили престол, живих істот і старійшин. Їх були тисячі й тисячі—десятки тисяч разів по десять тисяч. 12 Вони голосно гукали:
«Ягня, Яке було заколоте, варте
могутності, мудрості, багатства.
Воно гідне сили, честі,
слави і благословення!»
13 Потому я почув, як кожне створіння на небі, на землі, під землею і в морі—усе, що було там, говорило:
«Нехай буде благословення,
честь, слава і могутність Тому,
Хто сидить на престолі, і Ягняті на віки вічні!»
14 І чотири живі істоти додали: «Амінь!» Тоді старійшини впали долілиць і вклонилися.
Печатки
6 Коли Ягня зламало першу печатку, я почув, як одна з чотирьох живих істот громоподібним голосом сказала: «Прийди!» 2 Потім я побачив переді мною білого коня і вершника на ньому, який в руці тримав лук. Йому був даний вінець переможця, і вирушив він розбити ворога, та отримати перемогу над ним.
3 Ягня зламало другу печатку, і я почув, як друга жива істота сказала: «Прийди!» 4 Тоді вийшов інший кінь, рудий, мов полум’я. Його вершнику дана була влада позбавляти землю миру й примушувати людей вбивати одне одного. І було йому дано великого меча.
5 Коли Ягня розламало третю печатку, я почув, як третя жива істота сказала: «Прийди!» Тоді я глянув, а переді мною стоїть кінь вороний, й вершник на ньому тримає в руці терези. 6 Тоді я почув щось на зразок голосу, що долинав від тих чотирьох істот, який говорив: «Одна міра[t] пшениці за динар, і три міри ячменю за динар. Але не зіпсуй олію та вино!»
7 Ягня зламало четверту печатку, і я почув, як голос четвертої живої істоти промовив: «Прийди!» 8 Тоді глянув я, а переді мною—блідий кінь. Вершник, який сидів на ньому, був смертю, а за ним слідом йшло пекло. І влада була їм дана над четвертою частиною світу вбивати мечем, голодом, хворобами, та за допомогою диких звірів.
9 Коли Ягня розламало п’яту печатку, я побачив під вівтарем душі тих, хто був убитий за вірність Слову Божому і за істину, що вони одержали. 10 Вони голосно гукали: «Святий та істинний Володарю, скільки ж іще часу до Твого Суду й покарання людей землі за смерть нашу?»
11 Кожному з них було дано білий одяг і сказано їм ще трохи зачекати, доки доповниться число їхніх братів і сестер, слуг Христових, які мали бути вбиті, як і вони.
12 Коли Ягня зламало шосту печатку, я побачив, як стався великий землетрус. Сонце стало чорним, немов волосяниця, а повен місяць зробився кривавим. 13 Зірки з неба попадали на землю, як недозрілі фіґи падають із фіґового дерева від сильного вітру. 14 Небеса розкололися і скрутилися, немов сувій, а всі гори й острови зсунулися зі своїх місць.
15 Тоді всі люди: царі земні, правителі, воєначальники, багаті та могутні, раби й вільні, сховалися в печери, та серед скель у горах. 16 І сказали вони горам і скелям: «Обваліться на нас, і сховайте нас від Того, Хто сидить на престолі, й від гніву Ягняти! 17 Великий День Їхнього гніву настав, і хто зможе пережити його?»
Сто сорок чотири тисячі відзначено печаткою Бога
7 Після цього, я побачив чотирьох Ангелів, які стояли на чотирьох кутах світу, й стримували вітер, щоб той не міг повіяти на землю, море чи дерева. 2 Потім побачив я іншого Ангела, який йшов зі сходу, та ніс печатку Живого Бога. І крикнув він гучним голосом до чотирьох Ангелів, котрим дана була сила руйнувати землю та моря. 3 Він сказав: «Не пошкодьте ні землі, ні моря, ні дерев, доки ми не позначимо слуг нашого Бога печаткою на чолі». 4 Потім я почув те число людей, яких було відзначено печаткою; сто сорок чотири тисячі з кожного роду ізраїльського:
5 дванадцять тисяч із роду Юдиного,
дванадцять тисяч із роду Рувимового,
дванадцять тисяч із роду Ґадового,
6 дванадцять тисяч із роду Ашерового,
дванадцять тисяч із роду Нафталі,
дванадцять тисяч із роду Манасіїного,
7 дванадцять тисяч із роду Симеонового,
дванадцять тисяч із роду Левієвого,
дванадцять тисяч із роду Іссаха́рового,
8 дванадцять тисяч із роду Завулонового,
дванадцять тисяч із роду Йосипового,
дванадцять тисяч із роду Веніаминового.
Люди Божі перед престолом
9 Потім я подивився, а переді мною величезний натовп людей, яких не злічити. Люди з кожної нації, зі всіх племен, народів стояли перед престолом і перед Ягням, вбрані в біле, а в руках у них—пальмове віття. 10 І гукали вони: «Перемога належить Богу нашому, Який сидить на престолі, і Ягняті!»
11 Всі Ангели стояли навколо престолу, старійшин й чотирьох живих істот. Ангели впали долілиць перед престолом і почали прославляти Бога, 12 кажучи: «Амінь! Нехай буде благословення, слава, мудрість, дяка, честь, міць і сила нашому Богу на вічні віки. Амінь!»
13 Потім один із старійшин запитав мене: «Хто ці люди у білому вбранні? Звідки вони прийшли?»
14 Я відповів йому так: «Пане, ти знаєш, хто вони».
Тоді він мені сказав: «Це люди, які пройшли через великі страждання; вони омили одяг[u] свій і вибілили його кров’ю Ягняти. 15 Ось чому вони перед Божим престолом і прославляють Його день і ніч у Його храмі. Той, Хто сидить на престолі, захистить їх Своєю присутністю. 16 Ніколи вже не страждатимуть вони від голоду чи спраги, ні сонце не палитиме їх, та ніяка спека не страшна їм. 17 Бо Ягня, Яке знаходиться біля самого престолу, буде їхнім пастирем і водитиме їх до джерел вод життєдайних. І Бог витре кожну сльозу з їхніх очей».
Сьома печатка
8 Коли Ягня розламало сьому печатку, то на небесах на півгодини запанувала тиша. 2 Потім я побачив сімох Ангелів, які стояли перед Богом, і сім сурм було їм дано.
3 Далі підійшов інший Ангел і став біля вівтаря. Він мав золоте кадило, й було йому дано багато ладану, щоб із молитвами всіх святих людей покадити на золотому вівтарі перед престолом. 4 І знявся разом із молитвами святих дим кадильний з рук Ангела до Бога. 5 Потім Ангел узяв кадило, наповнив його вогнем із вівтаря й кинув на землю. Тоді пролунав грім, здійнявся шум, спалахнули блискавиці й стався землетрус.
Сім Ангелів сурмлять у сурми
6 І сім Ангелів, які мали сурми приготувалися сурмити.
7 Перший Ангел засурмив, і стався град та вогонь, перемішані з кров’ю, і все те вилилося на землю. Третина землі, дерев й уся зелена трава згоріли у вогні.
8 Засурмив другий Ангел, і ніби величезна гора, охоплена вогнем, упала в море, перетворивши третину моря на кров. 9 Третина всього живого в морі повмирала й третина кораблів була знищена.
10 Засурмив третій Ангел у сурму свою, і велика зірка, що сяяла, немов світильник, упала з неба на третину всіх річок та джерел. 11 І ймення зірки тієї—«Полин»[v]. Тож третина води стала гіркою, та багато людей вмерло від тієї води.
12 Засурмив у сурму четвертий Ангел, і третина сонця й місяця, й третина зірок були вдарені. Третина їх згасла, і третина дня, а також третина ночі втратили своє світло.
13 Потім поглянув я і побачив орла, який летів у височині. Він промовляв гучним голосом: «Горе, горе, горе тим, хто живе на землі, бо три сурми напоготові і засурмлять незабаром три Ангели!»
Сарана
9 П’ятий Ангел засурмив у сурму, і побачив я зірку, що впала з неба на землю. І був даний їй ключ від колодязю, що вів униз до безодні. 2 Коли вона відімкнула криницю, що вела до безодні, звідти пішов дим, ніби диміла велетенська піч; тоді сонце й небо почорніли від того диму.
3 З того диму на землю попадала сарана, і сила була дана їй жалити людей, подібно скорпіонам. 4 Але ж наказано їй було не завдавати ніякої шкоди ні траві на землі, ні жодній рослині, ані дереву, а тільки людям, у яких немає Божої печаті на чолі. 5 І наказ був даний тій сарані: не вбивати людей, але болем мучити їх п’ять місяців. А біль той, як від жала скорпіона. 6 І всі п’ять місяців шукатимуть ті люди смерті, але не знайдуть її. Вони благатимуть про смерть, та вона обходитиме їх.
7 Сарана ж та схожа була на коней, готових до бою. На головах у неї було щось на зразок золотих вінчиків, а обличчя подібні до людських. 8 Волосся сарани нагадувало жіноче, а зуби були, як у левів. 9 На грудях у сарани були немовби залізні панцирі, а шум її крил нагадував гуркіт колесниць, що мчать на битву, запряжені багатьма кіньми. 10 Сарана мала хвости з жалом, як у скорпіонів. І в хвостах тих сили було стільки, щоб мучити людей протягом п’яти місяців. 11 Царем сарани був ангел безодні на ім’я «Аваддон»[w], гебрейською мовою, а грецькою мовою—«Аполліон» (або «Руйнівник»).
12 Перше велике лихо минуло. Два інших великих лиха все ще наближаються.
Нові кари
13 Шостий Ангел засурмив у сурму свою, і почув я голос, що линув із чотирьох рогів золотого вівтаря, який стояв перед Богом. 14 І звернувся він до шостого Ангела з сурмою: «Звільни чотирьох Ангелів, прикутих біля річки Євфрат». 15 Тоді чотирьох Ангелів, які були напоготові саме для цієї години, дня, місяця й року, було звільнено, щоб убити одну третину людства. 16 Загальна кількість вершників і коней у їхньому війську налічувала двісті мільйонів, і я чув це число.
17 У видінні моїм я бачив коней й вершників, які виглядали саме так: вони мали вогняно-червоні, синьо-гіацинтові й жовто-сірчані панцирі. Голови коней були схожі на левові, а з пащ у них вилітали вогонь, дим і сірка. 18 Цими трьома карами—вогнем, димом і сіркою, що вилітали з їхніх пащ, було вбито третину людства. 19 Сила коней була в їхніх пащах та хвостах, бо хвости їхні були схожі на змій, які жалили й ранили людей.
20 Решта людей, яких не знищили ці кари, не покаялася у своїх вчинках. Вони не перестали поклонятися демонам та бовванам золотим, срібним, мідним, кам’яним та дерев’яним, які не можуть ні бачити, ні чути, ні ходити. 21 Не покаялися вони ні у вбивствах, ні в чаклунстві, ні в розпусті, ні в крадіжках.
Ангел із сувоєм
10 Потім я побачив іншого могутнього Ангела, який спускався з небес. Його огортала хмара, а навколо голови сяяла веселка. Обличчя було, як сонце, а ноги, немов вогняні стовпи. 2 У руці він тримав маленький розгорнутий сувій. Поставивши праву ногу у море, а ліву на землю, 3 він закричав гучним голосом, що нагадував лев’яче рикання. Коли гукнув він, то сім громів заговорили голосами своїми. 4 Коли заговорили сім громів, то приготувався я було писати, але тут почув голос Небесний: «Збережи в таємниці те, що сказали сім громів, не записуй того».
5-6 Потім Ангел, якого я бачив, котрий стоїть у морі й на землі, підняв правицю до Неба й поклявся Тим, Хто живе вічно, Хто створив небеса з усім існуючим, і землю з усім, що є на ній, і море з усім сущим у ньому: «Затримки більше не буде! 7 Коли настане час почути сьомого Ангела, коли він буде готовий засурмити в сурму, тоді й здійсниться таємний Божий Задум—Добра Звістка, яку Він оголосив слугам Своїм—пророкам».
8 Потім голос, який я вже чув і який линув з небес, знову заговорив до мене: «Піди й візьми сувій з руки Ангела, який стоїть у морі й на землі».
9 Отож пішов я до Ангела й попросив віддати мені маленький сувій. Він відповів: «Візьми і з’їж його. В шлунку твоєму буде гірко, а в роті солодко, як від меду». 10 Я взяв маленький сувій з руки Ангела і з’їв його. І був він такий солодкий в роті, як мед, а коли я ковтнув його, у моєму шлунку стало гірко. 11 Тоді сказали мені: «Ти повинен знову пророкувати про багато народів, племен, мов і царів».
Два свідки
11 І дано мені ціпок, подібний до жезла, і сказано було: «Встань й обміряй храм[x] Божий і вівтар, а також порахуй тих, хто там поклоняється. 2 Але не враховуй зовнішнє подвір’я, бо віддано його невіруючим. Вони будуть топтати святе місто сорок два місяці.
3 Я дам право двом своїм свідкам, і будуть вони пророкувати тисячу двісті шістдесят днів, і вбрані вони будуть в волосяниці». 4 А свідки ці—дві оливи і два світильники, які стоять перед Господом землі. 5 І якщо хтось намагатиметься завдати їм шкоди, то вогонь вирветься з їхніх уст і спопелить їхніх ворогів. Кожний, хто спробує завдати їм шкоди, загине саме так. 6 У них є сила замкнути небеса, щоб не було дощу, поки вони будуть пророкувати. В них сила над водами: вони можуть перетворити їх на кров. І мають вони силу вдарити землю всілякою карою стільки разів, скільки забажають.
7 Як закінчать вони свідчення свої, то дикий звір, який виходить з безодні, нападе на них. Він їх переможе і повбиває. 8 Трупи їхні будуть лежати на вулицях цього великого міста, яке символично[y] зветься Содом і Єгипет, де Господь був розіп’ятий. 9 Люди всіх народів, племен, мов і націй будуть дивитися на їхні мертві тіла три з половиною дні і не дозволятимуть поховати їх. 10 Мешканці землі будуть радіти з цього і веселитися, і надсилати одне одному подарунки, бо ці два пророки мучили жителів землі.
11 Але через три з половиною дні оживляючий Дух Божий увійде в пророків і вони зведуться на ноги. Величезний жах охопить тих, хто побачить це. 12 А пророки почули голос гучний, що лунав з небес: «Підійдіть сюди!» І піднялися вони в Небеса на хмарі, а вороги їхні спостерігали за ними.
13 В цю саму мить стався величезний землетрус, одна десята міста була зруйнована. Сім тисяч людей загинуло під час землетрусу, а решта страшенно перелякалась. І прославили вони Бога Небесного. 14 Друга кара минулася, але пам’ятайте, що третя надходить.
Сьома сурма
15 Сьомий Ангел засурмив у сурму й гучні голоси почулися з небес. Вони промовили:
«Панування над світом віднині
належить Господу нашому і Його Христові.
Він буде царювати вічно».
16 Тоді двадцять чотири старійшини, які сиділи перед Богом на своїх престолах, упали долілиць і почали прославляти Бога, 17 кажучи:
«Дякуємо Тобі, Господи Боже Всемогутній,
Котрий є і завжди був,
за те, що прийняв Ти велику владу і почав царювати.
18 Народи лютували,
але тепер настав час Твого гніву.
Настав час суду над мертвими
і час нагородження слуг Твоїх:
пророків і святих людей,
які шанують Тебе—малих і великих.
Настав час знищити тих,
хто землю руйнує!»
19 Тоді Божий храм на небесах розкрився, і видно стало ковчег Його Заповіту[z] в храмі Його. Тоді спалахнули блискавиці, здійнявся шум, пролунав грім, почався землетрус і посипався великий град.
Жінка і змій
12 І з’явилося на небі велике знамення—жінка, вдягнена в сонце. Під ногами в неї був місяць, а на голові корона з дванадцятьма зірками. 2 Жінка була вагітна, і оскільки пологи вже почалися, вона кричала від болю.
3 Потім інше знамення з’явилося на небі. Переді мною виник великий червоний змій з сімома головами й десятьма рогами, і сім корон він мав на головах. 4 Хвостом своїм він змів одну третину зірок із неба й скинув їх на землю. Змій стояв перед жінкою, яка от-от мала народити дитину, щоб, тільки-но дитина народиться, зжерти її.
5 Вона народила Сина, Якому призначено було залізним жезлом правити народами. І був Він взятий до Бога, до Божого престолу. 6 А сама жінка втекла в пустелю, де Бог приготував їй місце, щоб там про неї дбали тисячу двісті шісдесят днів.
Битва
7 Тоді почалася битва в небесах: Михаїл[aa] й Ангели його билися зі змієм, а змій бився проти них разом зі своїми ангелами. 8 Та не мав він достатньо сили, і втратили вони своє місце на небі. 9 Величезного змія було скинуто на землю, того старого змія, який зветься дияволом чи сатаною і який обдурює цілий світ, й ангели його були скинуті разом із ним.
10 Тоді почув я гучний голос, що линув з неба. Він сказав:
«Ось мить перемоги нашого Бога!
Прийшли сила і Царство Бога!
Його Христос виявив владу Свою!
Скинуто того,
хто день і ніч звинувачує братів і сестер наших перед Богом.
11 Вони перемогли його кров’ю Ягняти і свідченням Слова Божого.
Вони не трималися за життя своє навіть під загрозою смерті.
12 Тож радійте, Небеса і всі, хто живе там!
Але яке ж це лихо для землі та моря,
бо диявол зійшов на них!
Він повен люті, бо знає,
що часу в нього лишається обмаль».
13 І як побачив змій, що його скинуто на землю, то кинувся він переслідувати жінку, яка народила хлопчика. 14 Але жінці було дано два великі орлині крила, щоб могла вона полетіти в пустелю. Там для неї було приготоване місце, де про неї піклуватимуться три з половиною роки, далеко від змія[ab]. 15 Тоді змій вивергнув з пащі своєї води, подібно річці, щоб затягнути жінку. 16 Але земля допомогла жінці, бо відкрила уста свої і поглинула воду, вивергнуту з пащі змія. 17 Тоді дракон страшенно розлютився на жінку й пішов війною на решту її нащадків, тих, хто виконують заповіді Божі й дотримуються істини Ісуса.
18 І стояв змій на березі моря.
Морський звір
13 Тоді побачив я дикого звіра, який виходив з моря. Він мав десять рогів і сім голів, а на рогах його було десять корон, а на головах його були написані богозневажні імена. 2 Той звір, якого я побачив, був схожий на леопарда, ноги він мав, як у ведмедя, а пащу—як у лева. Змій дав йому свою силу, свій престол і велику владу.
3 Одна з голів звіра виглядала так, ніби там була смертельна рана, але вона зажила. Весь світ був вражений тим і пішов за звірем. 4 Усі люди поклонилися змієві, бо віддав він владу свою тому звіру, й всі також поклонилися і звіру. Вони казали: «Хто ж зможе з отим звіром зрівнятися, хто зможе проти нього воювати?»
5 Вуста були дані звіру, щоб говорити зухвале й богозневажне. Була йому дана влада на сорок два місяці. 6 І почав він ганьбити і паплюжити ім’я Боже, й оселю Його, і всіх тих, хто жив на небесах. 7 Йому була дана влада над усіма племенами та народами, мовами й націями, а також дозволено було воювати зі святими людьми Божими й перемагати їх. 8 Всі жителі землі поклонятимуться звіру—люди, від початку світу, чиї імена не були записані у Книзі Життя, що належала Ягняті, Якого було вбито.
9 Той, хто має вуха, мусить почути:
10 «Кому призначено полоненим бути,
піде в полон.
Кому призначено від меча вмерти,
від меча й помре».
А це означає, що святим людям Божим потрібне довготерпіння й віра.
Земний звір
11 Тоді я побачив іншого звіра, який виходив з землі. Він мав два роги, як у Ягняти, але говорив, як змій. 12 Він використовував таку ж владу, як і перший звір, знаходячись в його присутності. І тією владою змушував він усіх жителів землі вклонятися першому звіру, чия смертельна рана зажила. 13 Другий звір робив великі дива, навіть вогонь опускав з небес на очах у людей.
14 Другий звір дурив усіх жителів землі тими дивами, які чинив у присутності першого звіра. Він наказав жителям землі зробити боввана на пошану першому звіру, який поранений був мечем, але не вмер. 15 І була дана йому сила вдихнути життя в зображення першого звіра, щоб цей бовван міг не тільки говорити, але й наказувати вбивати всіх тих, хто не поклоняється йому. 16 Він зробив так, щоб усім людям: малим і великим, багатим і бідним, вільним і рабам—було поставлене тавро на їхніх правицях або чолах. 17 І якщо тавра людина не мала, то не могла вона ні купувати, ні продавати. А тавром було ім’я звіра або відповідне імені число.
18 Ось де потрібна мудрість. Хто розум має, може порахувати те число звіра, бо відповідає воно людському числу. Число це—шістсот шістдесят шість.
Ягня на горі Сіон
14 Тоді дивлюсь я, а переді мною на горі Сіон[ac] стоїть Ягня, а ним сто сорок чотири тисячи людей, у котрих на чолі було Його ім’я та ім’я Отця Його.
2 Потім почув я Голос, що линув з небес. Він був подібний до могутнього водоспаду чи гучного гуркоту грому, але звучав як звук музиків, які грають на кіфарах. 3 Люди співали нову пісню перед престолом, чотирма живими істотами і старійшинами. І ніхто не міг вивчити пісні тієї, крім ста сорока чотирьох тисяч, яких було викуплено у світу.
4 Це ті, хто не осквернили себе статевими стосунками з жінками, бо вони—чисті[ad], та йдуть слідом за Ягням, куди Воно йде. Ці чоловіки були викуплені з-поміж решти людства; вони—перші, хто буде принесений у пожертву Богу і Ягняті. 5 Їхні уста ніколи не брехали. Вони—непорочні.
Три Ангели
6 Тоді я побачив іншого Ангела, який летів високо в небі. У нього було вічне Послання—Євангелія, яку він мав провістити людям землі: кожній нації, племені, мові та народу. 7 Він промовив гучним голосом: «Бійтеся Бога й славте Його! Час Його суду настав. Вклоніться Тому, Хто створив небо й землю, море і всі водні джерела!»
8 Слідом за ним другий Ангел каже: «Упав! Великий Вавилон упав! Він змусив усі народи пити вино лютого гніву Божого за свою розпусту».
9-10 А слідом і третій Ангел каже гучним голосом: «Хто вклоняється звіру й образу[ae] його, та має на руці чи на чолі тавро, той питиме нерозведене вино Божого гніву, й буде мучений у вогні і сірці, у присутності святих Ангелів та Ягняти. 11 Дим їхніх мук здійматиметься повік. Тим, хто вклоняється звіру й образу його й кого позначено звіровим іменем, не буде спочину ні вдень, ні вночі». 12 Це означає, що святі люди Божі, які дотримуються Божих заповідей і своєї віри в Ісуса, мусять бути терплячими.
13 Потім я почув, як голос, що линув з небес, промовив: «Запиши це: віднині блаженні ті, хто вмирає в Господі».
«Так,—каже Дух.—Можуть вони тепер відпочити від своєї праці, бо їхні справи йтимуть слідом за ними».
Жнива земні
14 Тоді поглянув я, а переді мною біла хмара, а на хмарі сидить Чоловік, подібний до Сина Людського. На голові у Нього золотий вінець, а в руці—гострий серп. 15 Потім з храму вийшов інший Ангел і прокричав гучним голосом до того, хто сидів на хмарі: «Бери серп Свій і збирай врожай, бо час жнив настав, врожай на землі вже доспів». 16 І Той, Хто сидів на хмарі, змахнув серпом Своїм над землею, і на землі врожай було зібрано.
17 Потім інший Ангел вийшов із храму Небесного. Він також мав гострий серп. 18 І з вівтаря вийшов іще один Ангел, який мав владу над вогнем. Він крикнув гучним голосом до Ангела, який мав гострий серп: «Візьми свій гострий серп і збирай ґрона винограду з земних виноградників, бо виноград вже доспів». 19 І змахнув Ангел серпом своїм над землею і зібрав врожай земного винограду, й кинув його у чавило великого гніву Божого. 20 Виноград було почавлено у тому чавилі за містом. Кров потекла з чавила й піднялася на висоту кінської вуздечки, і розлилась на триста кілометрів[af] навколо.
Сім останніх покарань
15 Тоді побачив я інше велике й дивне знамення на небесах: сімох Ангелів, які мали сім останніх покарань, бо на них закінчувався гнів Божий.
2 І побачив я щось схоже на скляне море, змішане з вогнем, й тих, хто одержав перемогу над звіром, над образом[ag] його і над числом, що відповідає імені його. Вони стояли біля скляного моря й тримали кіфари, які Бог дав їм. 3 Вони співали пісню Мойсея, слуги Божого і пісню Ягняти:
«Великі й прекрасні діла Твої,
Господи Боже Всемогутній.
Праведні та справедливі дороги Твої,
Царю народів.
4 Всі люди боятимуться Тебе, Господи,
і прославлятимуть ім’я Твоє.
Бо Ти—єдиний святий.
Усі народи прийдуть і вклоняться Тобі,
бо справедливі вироки Твої нам відкрилися».
5 Після цього поглянув я і побачив як відкрився храм Небесний—намет Свідчення[ah]. 6 І сім Ангелів, вбрані в чистий блискучий лляний одяг, поверх якого були золоті перев’язі, вийшли з храму. Вони мали сім покарань. 7 Тоді одна з чотирьох живих істот подала семи Ангелам сім золотих чаш, наповнених гнівом Бога, Який живе вічно. 8 І наповнився храм димом Божої слави й могутності, та ніхто не міг зайти туди, доки не виповнилися сім кар, що були принесені сімома Ангелами.
Сім чаш гніву Божого
16 Тоді почув я гучний голос, що промовив із храму до семи Ангелів: «Підіть і вилийте на землю сім чаш Божого гніву».
2 І пішов перший Ангел і вилив свою чашу на землю, й страшні болючі хвороби обкидали тих людей, які позначені були печаткою звіра і вклонялись образу[ai] його.
3 Потім другий Ангел вилив чашу свою в море. І перетворилося воно на кров, як у мерця, й тоді все, що живе було в морі, загинуло.
4 Тоді третій Ангел вилив чашу свою в річки й водні джерела, й перетворилися вони на кров. 5 І почув я голос Ангела води, звернений до Бога:
«Ти справедливий у вироках Своїх.
Ти Той, Хто є і завжди був,—єдиний святий.
6 Бо пролили люди кров святих і пророків,
отож дав Ти і їм крові напитися.
Саме на це вони й заслуговують».
7 І почув я, як вівтар промовив:
«Так, Господи Боже Всемогутній,
Твій суд—праведний і справедливий».
8 Тоді четвертий Ангел вилив чашу свою на сонце, й дано йому було спалювати людей у вогні. 9 І спека страшенна палила людей. Вони паплюжили ім’я Боже, у владі Якого були всі ті кари, але не покаялися й не прославили Його.
10 Коли п’ятий Ангел вилив чашу свою на престол звіра, то затьмарилося царство його. Люди від болю кусали собі язики. 11 Вони проклинали Бога Небесного за біль й хвороби, але не покаялися у вчинках своїх.
12 Тоді шостий Ангел вилив чашу свою у велику річку Євфрат, і вода в ній висохла. Тож відкрилася дорога царям зі сходу. 13 І побачив я, як вийшли із уст змія, звіра і лжепророка три нечисті духи, немов жаби. 14 Ці духи були демонами і вміли чинити дива. Вони пішли до царів усього світу, щоб зібрати їх разом на битву у Великий День Всемогутнього Бога.
15 «Стережіться! Я з’явлюся несподівано, немов злодій. Щасливий той, хто в цей час не спить і має поруч одяг, щоб не голим вийти і щоб люди не бачили сорому його!»
16 Отож зібрали нечисті духи царів у місці, яке гебрейською мовою називається Армаґеддон.
17 Коли сьомий Ангел вилив чашу свою у повітря, то гучний голос долинув з престолу, що у храмі. Він сказав: «Збулося!» 18 І засвітилися блискавки, почувся гуркіт, розлігся грім, і стався великий землетрус. Це був найстрашніший землетрус за всі часи, відколи людина з’явилася на землі. 19 Велике місто розкололося на три частини, і впали міста поганські. Бог не забув і про великий Вавилон, й дав йому випити чашу вина Свого страшного гніву. 20 Зникли всі острови й гори. 21 І величезний град, мов каменюки вагою приблизно в тридцять кілограмів[aj], падав на людей з неба, і вони проклинали Бога за цю кару, бо лихо то було страшне.
Жінка і звір
17 Тоді один із семи Ангелів, які мали сім чаш, підійшов до мене й сказав: «Ходім, я покажу тобі покарання, на яке засуджена велика розпусниця, котра сидить над багатьма річками. 2 Царі світу чинили розпусту з нею, а жителі землі впивалися вином її розпусти».
3 Після того, силою Духу Ангел переніс мене в пустелю. Там я побачив жінку, яка сиділа на червоному звірі, вкритому богозневажливими іменами. І було в нього сім голів і десять рогів. 4 Жінка була вдягнена в порфіру й багрянець, приоздоблена золотими прикрасами, коштовним камінням й перлами. В руці вона тримала золотий келих, повний мерзоти й бруду її розпусти. 5 На чолі в неї був символічний напис:
«ВЕЛИКИЙ ВАВИЛОН—
МАТІР РОЗПУСНИЦЬ
І ВСЯКОЇ ЗЕМНОЇ ГИДОТИ».
6 І побачив я, що жінка ця п’яна від крові святих людей Божих і тих, хто вмер за свідчення їхньої віри в Ісуса. Побачивши її, я дуже здивувався.
Пояснення Ангела
7 Тоді Ангел сказав мені: «Чому ти дивуєшся? Я поясню тобі таємницю жінки й звіра з сімома головами й десятьма рогами, який несе її. 8 Звір, якого ти бачив, колись був живим, але зараз він мертвий. Та він незабаром вийде з безодні й піде на загибель. Тоді ті, хто живе на землі і чиї імена не вписані у Книгу Життя від самого початку світу, будуть здивовані, коли побачать звіра, який колись був живий, а зараз є мертвий, але ще з’явиться.
9 Ось де розум з мудрістю потрібні. Сім голів—це сім пагорбів, на яких сидить жінка. Це також і сім царів. 10 П’ятеро з них уже померли, один іще править, а один ще не прийшов. Як прийде він, то призначено йому недовго панувати. 11 Звір, котрий був живим, а зараз є мертвий, це і є восьмий цар, який водночас і один із семи. Йде він до загибелі своєї.
12 Десять рогів, які ти бачив, то десять царів, які ще не почали своє царювання. Але буде дана їм зі звіром влада царська на одну годину. 13 Всі вони мають одну мету, і всі віддадуть силу свою і владу звіру. 14 Вони воюватимуть із Ягням, але Воно, разом із покликаними, вибраними й вірними переможе їх, бо Воно—Господь над панами і Цар над царями».
15 Потім Ангел сказав мені: «Річки, які ти бачив там, де сидить розпусниця—це народи, нації і мови. 16 Звір і десять рогів, які ти бачив, ненавидітимуть розпусницю. Вони зруйнують і роздягнуть її, їстимуть тіло її й палитимуть його вогнем. 17 Адже Бог вклав в їхні серця виконати волю Його: вони погодились віддати звіру владу свою до тих пір, поки не здійсняться Слова Божі. 18 Жінка, яку ти бачив—це велике місто, що панує над земними царями».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International