Print Page Options
Previous Prev Day Next DayNext

Bible in 90 Days

An intensive Bible reading plan that walks through the entire Bible in 90 days.
Duration: 88 days
Ukrainian Bible: Easy-to-Read Version (ERV-UK)
Version
К Римлянам 15 - 1-е к Коринфянам 14

Ми сильні вірою своєю

15 Ми сильні, отже, мусимо бути терпимі до слабких і не догоджати собі. Кожен з нас мусить догоджати ближньому своєму, аби укріпити його дух. Навіть Христос догоджав не Собі. Навпаки. У Святому Писанні сказано: «Зневага тих, хто зневажав Тебе, впала на Мене»(A). Тож усе, що було написано заздалегідь у Писанні, написано для того, щоб навчити нас терпіння і втіхи, що несе в собі Святе Писання. Нехай Бог, джерело терпіння і великої втіхи, допомагає вам жити у злагоді одне з одним, як того бажає Ісус Христос. Щоб усі разом, в один голос могли ви віддати подяку Богу, Отцю Господа нашого Ісуса Христа.

Тож приймайте одне одного, як Христос прийняв вас. Робіть так заради слави[a] Божої. Кажу вам, що Христос став слугою юдеям заради Божої істини, щоб підтвердилися обітниці прабатькам. І щоб погани віддали подяку Богу за Його милість до них. Так сказано у Святому Писанні:

«Через те Я славитиму Тебе серед поган
    і співатиму хвалу імені Твоєму».(B)

10 І ще сказано:

«Радійте, погани, разом з народом,
    який був обраний Богом».(C)

11 І ще сказано у Святому Писанні:

«Хваліть Господа, всі ви, погани,
    і нехай усі народи славлять Його».(D)

12 Також і пророк Ісая говорив:

«Прийде нащадок Єссея[b],
    він стане правити поганами.
На нього покладуть вони
    усі свої надії».(E)

13 Тож нехай Бог, джерело усіх надій, наповнить вас всілякою радістю й миром, поки ви віруєте в Нього. І тоді ви будете збагачені надією, силою Святого Духа.

Павло говорить про свою працю

14 Я переконаний, брати і сестри мої, що ви сповнені доброти, і маєте достатньо знань усіляких, й можете поправити одне одного. 15 Та я написав вам дещо сміливіше про деякі речі, щоб нагадати про них іще раз. Зробив я це завдяки дару, що маю від Бога. 16 Дар цей—бути слугою Христа Ісуса для поган. Моя праця—проповідувати Благовість Божу, щоб погани стали приношенням, бажаним Богу, і освятилися Святим Духом.

17 Отже, в Христі Ісусі я пишаюся своєю працею для Бога. 18-19 Я пишу тільки про те, що здійснив Христос через мене. Це ж Він привів поган до послуху перед Богом через слова мої і вчинки, силою знамень і чудес, силою Духа Божого. Отже, від Єрусалиму і повсюди, аж до Іллірика я закінчив проповідувати Благовість про Христа і тим завершив своє служіння. 20 Моєю метою завжди було проповідувати Благовість там, де ім’я Христове ще невідоме, щоб не будувати на чужих підвалинах. 21 Та сказано у Святому Писанні:

«Ті, кому не казали про Нього, побачать,
    а ті, хто не чув, зрозуміють».(F)

Павло бажає відвідати Рим

22 Чимало обов’язків мав я в цих землях, і це багато разів перешкоджало мені прийти до вас.

23-24 Та зараз я скінчив свою роботу, і вже немає такого місця в цих землях, де б я не проповідував. Але оскільки я маю давнє бажання, то планую відвідати вас, коли йтиму до Іспанії. Так, сподіваюся по дорозі завітати до вас. І ще сподіваюся, що ви допоможете мені в моїй подорожі туди після великої радості недовгого перебування у вас.

25 Та зараз я йду до Єрусалиму, щоб служити там Божим людям. 26 Бо церкви Македонії та Ахаї вирішили зібрати кошти на користь бідних людей Божих в Єрусалимі. 27 Вони вирішили це зробити, бо відчувають свій обов’язок перед віруючими Єрусалиму. Оскільки погани розділили з юдеями їхні духовні блага, то мають і самі допомагати матеріально. 28 Тож коли я виконаю свої справи й пересвідчуся, що бідні одержали гроші, зібрані для них, то вирушу до Іспанії і дорогою відвідаю ваше місто.

29 І я знаю, що коли прийду до вас, то принесу вам повне благословення Христове. 30-31 Брати і сестри мої, благаю вас Господом нашим Ісусом Христом та в ім’я любові, що йде до нас від Духа Святого, пристати до щирих молитв Богу за мене, щоб допоміг Він мені позбутися невіруючих в Юдеї і щоб служіння моє в Єрусалимі було прийняте Божими людьми. 32 Якщо буде на те Божа воля, я зможу прийти до вас із радістю й відпочити разом з вами.

33 І нехай Бог миру буде разом з вами усіма. Амінь!

Павлове привітання всім християнам Рима

16 Ручаюся вам за сестру нашу Фіву, особливу служительку церкви в Кенхреях. Прийміть її в Господі, як і належить Божим людям, і допоможіть їй у всьому, в чому вона матиме потребу. Вона допомогла багатьом людям та й мені самому.

Вітайте Прискиллу з Акилою, які працювали зі мною заради Ісуса Христа. Вони ризикували своїм життям, щоб урятувати моє. І не лише я дякую їм, а й усі церкви, яка належать поганам.

Вітайте також і церкву, котра в збирається у їхньому будинку.

Вітайте мого дорогого друга Епенета, який перший в Азії навернувся до Христа.

Вітайте Марію, яка багато працювала для вас.

Вітайте Андроніка та Юнію, моїх родичів, які були разом зі мною у в’язниці. Вони—найвидатніші серед апостолів, яких Христос вирядив проповідувати Свою Звістку[c].

Вітайте Амплія, дорогого друга мого в Господі.

Вітайте Урбана, який співпрацює з нами заради Христа, а також мого дорогого друга Стахія.

10 Вітайте Апеллеса, випробуваного християнина, а також увесь рід Арістовула.

11 Вітайте Іродиона, родича мого.

Вітайте також усю родину Наркіса, бо вони всі належать Господу.

Вітайте Трифену й Трифосу, жінок які самовіддано працюють для Господа.

12 Вітайте мою улюблену Персиду, яка також старанна у праці своїй для Господа.

13 Вітайте Руфа, обраного слугу Господа, а також його матір, яка й мені була за матір.

14 Вітайте Асинкрита, Флегона, Гермеса, Патрова, Гермаса та братів, які знаходяться з ними.

15 Вітайте Філолога, Юлію, Нірея та його сестру, та Олімпіана і всіх святих з ними.

16 Вітайте одне одного святим поцілунком. І всі церкви Христові вітають вас.

Павлові застереження

17 Молю вас, брати і сестри мої, остерігайтеся тих, хто чинить розбрат і ставить перешкоди вченню, що ви одержали. Уникайте їх. 18 Ці люди служать не Господу нашому Ісусу Христу, а лише череву своєму. Вони зводять серця невинних улесливою розмовою й ласкавими словами.

19 Бо ж усі знають про вашу покірливість. То я радію за вас, але хочу, щоб ви були мудрими для добра й невинними перед злом. 20 І Бог, Джерело миру, роздавить сатану під вашими ногами. Нехай буде з вами милість Господа Ісуса.

Вітання від Павлових побратимів

21 Мій побратим у праці Тимофій вітає вас, а з ним і Лукій, і Ясон, і Сосипатр, мої родичі. 22 Вітаю вас у Господі і я, Тертій, котрий писав цього листа для Павла. 23 Ґай, брат, який дозволяє усієї церкві зустрічатися у своєму будинку, вітає вас. Ераст, міський скарбник, брат наш Кварт також вітають вас. 24 [І буде з усіма вами милість Господа нашого Ісуса Христа. Амінь!][d]

25 Слава Тому, Хто може зміцнити віру вашу, дотримуючись Доброї Звістки, що я проповідую. Це Благовість про Ісуса Христа—ця таємна істина, яку вам Бог повідав і яка була схована довгі часи. 26 А зараз вона відкрита нам через написане пророками, за велінням Бога. Ця таємна істина з волі вічно живого Бога стала відома всім народам заради їхньої послуху, що починається з віри. 27 Єдиному мудрому Богу через Ісуса Христа слава навіки! Амінь!

Вітання коринтянам

1-2 Павло, покликаний бути апостолом Христа Ісуса волею Божою, разом із братом нашим у Христі Состеном до церкви Божої, що в Коринті, до людей відданих Богу в Христі Ісусі, яких Бог покликав бути святими, а також до всіх тих, хто повсюди молиться в ім’я Господа нашого[e] Ісуса Христа, Господа їхнього і нашого. Благодать і мир вам від Бога, Отця нашого і від Господа Ісуса Христа.

Дяка Богу

Я завжди дякую моєму Богу за вас, за Божу благодать, що дана вам в Христі Ісусі. Бо в Ньому ви збагатилися всім: і словом, і знанням. Наше свідчення про Христа підтвердилося в вас. Зараз ви маєте усі дари Божі, поки чекаєте приходу нашого Господа Ісуса Христа. Він також повністю підтвердить у День другого Пришестя Господа нашого Ісуса Христа, що ви невинні. Істинний і вірний Бог покликав вас до єднання зі Своїм Сином, нашим Господом Ісусом Христом.

Незгоди у Коринтській церкві

10 Я благаю вас, брати і сестри мої, іменем Господа нашого Ісуса Христа, щоб усі ви погоджувалися одне з одним, щоб не було розбрату між вами, і щоб були ви єдині в думках своїх і прагненнях. 11 Бо стало мені відомо від Хлоїних домашніх, що між вами є суперечки. 12 І ось що я маю на увазі: кожен із вас каже: «Я—прибічник Павла», «Я—Аполлосів», «Я—Кифин», «А я—прибічник Христа».

13 Хіба ж Христос розділився? Хіба був розіп’ятий за вас Павло? Чи, може, хрестилися ви в ім’я Павлове? 14 Я дякую Богові, що нікого з вас не хрестив, окрім Криспа і Ґая. 15 Тож ніхто з вас не може сказати, що хрестився моїм ім’ям. 16 Хрестив я ще Степанову родину, а щодо інших, то не пригадаю, чи хрестив я ще когось. 17 Бо Христос посилав мене не хрестити, а проповідувати Добру Звістку та без надмірного красномовства, щоб хрест[f] Христовий не втратив сили своєї.

Христос—Божа сила і мудрість

18 Бо для тих, хто гине, учення про хрест—це дурниця, а для нас, хто спасенний, то є сила Божа. 19 Як сказано у Святому Писанні:

«Я знищу мудрість мудрих
    і зведу нанівець розум розумних».(G)

20 Де той мудрець? Де той вчений? Де той мислитель, який належить часу нинішньому? Чи Бог не зробив мудрість світу цього безглуздою?

21 Світ своєю мудрістю не осягнув Бога. То Бог Своєю мудрістю вибрав для порятунку тих, хто вірить, хоч яке безглузде Вчення, що ми проповідуємо. 22 Юдеї вимагають чудесних знамень, а греки—мудрості. 23 Ми ж проповідуємо про розіп’ятого Христа. Для юдеїв це вчення є образою, а для поган—безглуздям. 24 І лиш покликані Богом, чи то юдеї, чи то погани, розуміють, що Христос—сила і мудрість Божа. 25 Адже Боже «безглуздя» мудріше за людську мудрість, а Божа «неміч» міцніша за людську силу.

26 Брати і сестри, подумайте про своє власне покликання! Небагато з вас були мудрими за людськими мірками. Небагато було й сильних, небагато шляхетних. 27 Ні, Бог вибрав «нерозумних», щоб присоромити мудрих світу цього. Він вибрав немічних, щоб присоромити сильних. 28-29 Бог вибрав усе принижене й зневажене, все «немічне», щоб знищити все те, що «чогось варте», щоб ніхто не вихвалявся перед лицем Божим.

30 Він—джерело життя вашого в Ісусі Христі, Який став нашою мудрістю з Божої волі, нашою праведністю, нашим освяченням і нашою спокутою. 31 Адже сказано у Святому Писанні: «Хто хвалиться, той мусить хвалитися Господом»(H).

Звістка про Христа

Тож прийшов я до вас, брати і сестри мої, проповідувати таємну Божу істину, не покладаючись на свою красномовність і мудрість. Находячись серед вас, я вирішив забути усе, крім Ісуса Христа і Його смерті на хресті. Отже, я прийшов до вас, слабкий, пройнятий страхом і великим трепетом. 4-5 Слова мої і проповіді були донесені не з переконливістю людської мудрості, а в доказах сили Духа. Нехай ваша віра спирається не на людську мудрість, а на Божу силу.

Божа мудрість

Ми справді навчаємо мудрості зрілих людей, але не мудрості нинішніх часів і не мудрості правителів світу цього, владі яких настане кінець. Ми навчаємо таємної Божої мудрості, що була прихована від людей. Бог призначив її нам на славу іще до початку світу. Це мудрість, про яку жоден із правителів цього світу не знав. Бо якби вони знали, то не розіп’яли б славного Господа. Так сказано у Святому Писанні:

«Очі не бачили, вуха не чули,
    і на думку людям не спадало те,
що Бог залишив для тих,
    хто любить Його».(I)

10 Та Бог відкрив нам це через Духа, Який знає все, навіть найприхованіші таємниці Божі.

11 Бо хто з людей знає думки іншого? Тільки той дух, який в ньому живе. Так само ніхто не знає думок Божих, крім Духа Божого. 12 А ми приймаємо не дух, який належить світу цьому, а Дух, Який йде від Бога, щоб знати те, що щедро було нам дароване Богом. 13 І говоримо ми про ці речі не словами, яких мудрість людська навчила нас, а словами, яких навчив нас Дух. Ми пояснюємо духовні речі, використовуючи слова від Духа.

14 Земна людина не сприймає істин, які відкриває Дух Божий. Вона вважає їх безглуздям, та не може зрозуміти це, бо їх можна оцінити тільки за допомогою Святого Духа. 15 А духовна людина може судити все, та її саму ніхто не може судити. 16 Сказано у Святому Писанні:

«Хто знає думки Господні?
    Хто може повчати Його?»(J)

Але ми маємо розум і думки Христові.

Апостоли—слуги Христа

Брати і сестри мої, коли я з вами був, то не міг навчати вас як людей духовних. Навпаки, я мусив звертатися до вас як до людей мирських, як немовлят у Христі. Я проповідував вам, неначе напував вас молоком, а не годував твердою їжею, бо ви не спроможні були ще її спожити. Ви ще й зараз не здатні на це. Ви й досі належите цьому світу. Якщо між вами є заздрощі й суперечки, то хіба не мирські ви є? Хіба не поводитесь, як усі люди цього світу?

Якщо хтось із вас каже: «Я послідовник Павла», а інший: «А я—Аполлоса»,—то хіба не як мирські люди ви чините? А хто ж такий Аполлос, і хто такий Павло? Ми лише слуги, через яких ви стали віруючими. Ми виконали свою роботу, яку Господь призначив кожному із нас. Я посіяв зерно, Аполлос полив його, але Бог є Той, Хто виростив.

Тож не має значення ні той, хто сіяв, ні той, хто поливав, а лише Бог, Який зростив. І той, хто сіяв зерно, і той, хто поливав його, мають одну мету, і кожен буде нагороджений за свою працю. Бо всі ми на службі у Бога, трудимося в Його ім’я, а ви—і нива Божа, й оселя Його.

10 Згідно з Божим даром, даним мені, я заклав фундамент, як той мудрий будівельник, а вже інший зводить на ньому споруду. Та кожен мусить дбати про те, як він будує. 11 Але ніхто не може закласти іншого фундаменту, ніж той, що вже закладено, й фундамент той—Ісус Христос. 12 Людина може будувати на цьому фундаменті з золота чи срібла, коштовного каміння чи дерева, сіна чи соломи.

13 Але робота кожного буде очевидна, бо настане День, і все стане зрозумілим, тому що той День прийде з вогнем. І вогонь випробує працю кожного і виявить її якість. 14 І якщо збудоване людиною вистоїть, то вона здобуде винагороду. 15 Чия ж споруда згорить, той зазнає втрати, а сам він буде врятований, уникнувши вогню.

Людина—храм Божий

16 Чи знаєте ви, що ви—храм[g] Божий, і що Дух Божий живе в вас? 17 Якщо хтось зруйнує Божий храм, того Бог зруйнує, бо храм Божий—святий, а ви і є цим храмом. 18 Не обманюйте себе. Якщо хтось із вас вважає, що він розумний мудрістю цього світу, то йому слід стати «нерозумним», щоб здобути істинну мудрість. 19 Бо мудрість цього світу насправді є безглуздям для Бога. У Святому Писанні сказано: «Бог ловить мудрих на їхні ж хитрощі»(K). 20 І ще: «Господь знає, що думки мудрих—нікчемні»(L). 21-22 Тож не треба вихвалятися людьми. Бо все належить вам: чи то Павло, Аполлос або Кифа; чи то світ, життя, смерть, сучасне й майбутнє—все належить вам. 23 Ви ж належите Христові, а Христос належить Богу.

Апостоли Христові

Ось як люди мають думати про нас, як про слуг Христових, котрим довірено таємні істини Божі. А ті, кому довірено таємниці, мусять бути гідними довіри. Та мені байдуже, чи ви судитимете мене, чи якийсь інший суд людський, адже й сам я себе не суджу. Сумління моє чисте, та не в цьому моє виправдання. Лише Господь мені суддя. Тож не судіть передчасно, доки Господь не прийде. Він висвітлить усе, що приховано в темряві, й виявить таємні задуми сердець. І тоді буде кожному така похвала від Бога, на яку той заслуговує.

Брати і сестри мої, я показав усе це на прикладах Аполлоса і своєму власному прикладі заради вас, щоб ви змогли навчитись і зрозуміти значення цих слів: «Не йдіть далі того, що написано у Писанні»,—щоб ви не величалися одне перед одним. Щоб ви не підносили одних, зневажаючи інших. Хто каже, що ти кращий за інших? І що ти маєш такого, що не було дано тобі? Але якщо все, що маєш ти, отримав як дарунок, то чого ж вихвалятися, наче лише своїми силами здобув усе це?

Ви вважаєте, що маєте все необхідне. Думаєте, що поставали багатіями й царями без нас. Хотів би я, щоб ви й справді були царями, тоді й ми могли б царювати разом з вами. Та мені здається, що Бог дав нам, апостолам, останнє місце, зробив нас людьми приреченими до смерті. Адже ми стали видовищем для всього світу: як для Ангелів, так і для людей. 10 Ми нерозумні заради Христа, а ви вважаєте себе такими мудрими в Христі! Ми немічні, а ви похваляєтесь собою, кажучи, що ви дужі! Ви в пошані, а ми безславні!

11 І досі ми голодні й спраглі, бідно одягнені, побиті й безпритульні. 12 Тяжкою працею, власними руками добуваємо ми щоденний хліб свій. 13 Коли нас ганьблять, ми благословляємо; коли нас переслідують, ми терпимо; коли на нас зводять наклепи, ми втішаємо. Ми стали покидьками світу, порохом земним, що його люди й дотепер топчуть.

Будьте моїми послідовниками

14 Я пишу це не для того, щоб присоромити вас. Я застерігаю вас як улюблених дітей своїх. 15 Бо якби ви мали навіть десять тисяч наставників у Христі, ви не матимете багато батьків. Це я через Благовість дав вам життя в Ісусі Христі. 16 Тож благаю вас: наслідуйте мене. 17 Ось чому послав я до вас Тимофія[h], мого улюбленого й вірного сина в Господі. Він нагадає вам шляхи мої в Христі Ісусі так само, як і я навчаю скрізь, у кожній церкві.

18 Та дехто з вас запишався, міркуючи, що я не прийду до вас. 19 Але невдовзі я буду з вами, якщо на те буде Божа воля. І тоді я побачу, чи спроможні ті красномовні хвальки на щось більше, ніж порожні балачки. 20 Бо Царство Боже виявляється не в словах, а в силі. 21 Чого ж ви хочете: щоб я прийшов до вас із карою чи з любов’ю і духом ніжності?

Розпуста в церкві

Кажуть, що серед вас чиниться розпуста, ще й така, якої немає навіть серед поган. Розповідають, що дехто з вас живе з мачухою своєю. Та всі ви сповнилися пихою замість того, щоб засмутитися. Того, хто вчинив таке, слід вигнати з вашої громади. І хоч я відсутній серед вас тілом, та все ж присутній духом, і як присутній я вчинив суд над тим, хто вчинив такий гріх. 4-5 І коли ви зберетеся в ім’я Господа нашого Ісуса, дух мій буде з вами. Владою Господа нашого Ісуса віддаймо того грішника сатані, щоб знищив він його гріховне єство[i], і щоб дух чоловіка цього був врятований в День Господній.

Недобре, що ви вихваляєтеся. Хіба ви не знаєте, що мала закваска заквашує все тісто? Позбавтеся старої закваски, щоб вам самим стати новим тістом. Як християни ви і є тим Пасхальним тістом без закваски[j]. Бо Христа, наше Пасхальне Ягня[k], було принесено в пожертву. Тож святкуймо нашу Пасху, та не зі старою закваскою злоби й лукавства, а з опрісноками щирості та істини.

Я писав у листі, що не слід вам спілкуватися з тими, хто піддався розпусті. 10 Та я не мав на увазі, що зовсім не слід знатися з розпусниками цього світу чи скнарами, шахраями чи ідолопоклонниками. Інакше вам треба було б залишити цей світ. 11 Я писав вам, щоб ви не зналися з тими, хто видає себе за віруючих, але є розпусником, скнарою, ідолопоклонником, наклепником, п’яницею чи хабарником. Навіть за стіл не сідайте з таким.

12 Чи моя це справа—засуджувати тих, хто не належить до церкви? Звісно ні! Ви повинні засуджувати тих, хто належить церкві. 13 Бог засудить тих, хто не належить до церкви. Бо у Святому Писанні сказано: «Женіть від себе лиху людину»[l].

Суперечки між християнами

Коли у вас виникне суперечка з кимось з віруючих, то хіба ж ви підете до суду неправедного замість того, щоб звернутися до Божих людей? Невже ви не знаєте, що святі люди Божі судитимуть світ? І якщо ви судитимете світ, то хіба ж ви нездатні вирішити такі дрібні справи? Чи ви не знаєте, що ми судитимемо Ангелів, не кажучи вже про справи життєві? Тож якщо ви матимете справу з випадками повсякденного життя, чи призначите ви суддями тих, хто не має ніякого відношення до церкви?

Кажу я так, щоб соромно вам стало. Невже справи такі кепські, що серед вас не знайдеться жодного мудрого чоловіка, щоб розсудити двох своїх братів у Христі? Брат іде до суду з братом, і ви дозволяєте невіруючим судити їх? По суті, те, що ви вступаєте в сутяжництво одне з одним, є повною вашою поразкою. Чи не краще вам натомість стерпіти образу? Чи не краще вам стерпіти завдану шкоду? Та ви ж самі ображаєте й грабуєте, і то своїх же братів і сестер у Христі!

9-10 Хіба ви не знаєте, що неправедні люди не успадкують Царства Божого? Не обманюйте самих себе! Ніхто, ні розпусники, ні ідолопоклонники, ні перелюбники, ні мужоложці, ні злодії, ні скнари, ні п’яниці, ні наклепники, ні шахраї не успадкують Царства Небесного. 11 І деякі з вас були такими, але ви очистилися, були освячені й виправдані в ім’я Господа Ісуса Христа і Духом Бога нашого.

Нехай тіла ваші служать Богу

12 «Все мені дозволено»,—стверджуєте ви. Та у відповідь я вам кажу: не все доцільно й бажано. Навіть якщо це правда, що «усе дозволено мені», але ніщо не повинно володіти мною як рабом. 13 Ось інший мовить: «Їжа—для шлунку, а шлунок—для їжі». Та Бог знищить і те, й друге. Бо тіла наші не для розпусти, а для служіння Господу[m], й Господь—для тіла нашого. 14 Бог не лише воскресив Господа з мертвих, Він і нас воскресить силою Своєю. 15 Чи ви не знаєте, що тіла ваші є членами Христа? Тож хіба я візьму частини тіла Христа і зроблю їх членами розпусниці? Звісно, ні!

16 Знов таки: чи не відомо вам, що той, хто з’єднується з розпусницею, стає з нею одним цілим? «Бо двоє,—сказано у Святому Писанні,—стають одним тілом»(M). 17 Той же, хто з’єднується з Господом, духовно стає одним цілим з Ним. 18 Уникайте розпусти. Кожен гріх, вчинений людиною,—поза її тілом, але розпусник грішить проти власного тіла.

19 Невже ви не знаєте, що тіла ваші—це храми[n] Духа Святого, який живе в вас? І хіба ви не знаєте, що ви одержали Дух Святий від Бога, і що ви більше не належите собі? 20 Адже Господь сплатив за вас високу ціну, тож прославте Бога тілами своїми.

Про подружнє життя

Тепер про те, що ви написали мені: «Чи не краще чоловікові взагалі не торкатися жінки». Але щоб уникнути гріха розпусти, кожен чоловік мусить мати дружину, а кожна жінка—чоловіка. Чоловік мусить давати все належне своїй дружині, і так само жінка—своєму чоловікові. Не жінка володіє тілом своїм, а її чоловік, так само не чоловік володіє тілом своїм, а його дружина.

Не відмовляйте одне одному, хіба що за спільною згодою і на деякий час для того, щоб віддатися молитві, а потім знову бути разом, щоб сатана не спокусив вас, скориставшись вашим невмінням володіти собою.

Я вам кажу це не як наказ, а як поступку. Хотів би, щоб усі люди були такими, як я, але кожен має свій власний дар Божий: в одного такий, у другого—інший.

Щодо неодружених і вдів я хочу ось що сказати: для них добре, якщо вони залишатимуться самотніми, як і я. Та якщо вони не можуть втриматися, то нехай одружуються, бо краще одружитися, ніж згоріти від жадання.

10 Одруженим я даю такий наказ, хоча це не я, а Господь наказує: жінці не слід шукати розлучення з чоловіком своїм. 11 Якщо ж уже розлучиться, то повинна залишатися незаміжньою або нехай помириться з чоловіком своїм. Та чоловікові не слід розлучатися зі своєю дружиною.

12 Усім іншим я скажу (та цей наказ від мене, а не від Господа): якщо якийсь брат у Христі має дружину, яка не вірує, і вона згідна жити з ним, то нехай він не розлучається з нею. 13 Якщо жінка має чоловіка, який не вірує, і він згідний з нею жити, то їй не слід розлучатися з ним. 14 Бо невіруючий чоловік освячується через свою віруючу дружину, а невіруюча жінка—через свого віруючого чоловіка. Інакше діти ваші були б нечистими, а так—вони святі.

15 Однак якщо невіруючий вирішить розлучитися, то хай розлучається. Брат чи сестра у Христі вільні в таких випадках, тому що Бог покликав вас жити в мирі. 16 Бо звідки ти знаєш, жінко, чи спасеш свого невіруючого чоловіка? І звідки ти, чоловіче, знаєш, чи спасеш свою невіруючу дружину?

Різні покликання

17 Слід жити лише так, як Господь визначив кожному, і як Бог покликав кожного. І саме такий наказ даю я по всіх церквах. 18 Якщо комусь було зроблене обрізання до того, як Бог його покликав, то не слід намагатися змінити це. А іншому, може, не було зроблене обрізання, коли Бог його покликав. Тоді й не варто робити цього взагалі. 19 Обрізання, само по собі, не є чимось особливим, так само, як і необрізання. Головне—дотримуватися Божих заповідей.

20 І нехай кожен залишається таким, яким він був, коли його покликав Бог. 21 Ти рабом був покликаний? Нехай це тебе не турбує. Та якщо зможеш стати вільним, скористайся такою нагодою. 22 Той, хто рабом був покликаний Богом, є вільним перед Богом. Так само і вільний, якого покликано, є рабом Христа. 23 Господь сплатив за вас високу ціну, тож не ставайте рабами людей. 24 Брати і сестри мої! Кожному з вас слід залишатися перед Богом таким, яким його було покликано.

Про одруження

25 Тепер стосовно неодружених чоловіків та жінок[o]. Я не маю Господнього наказу, але висловлю свою думку як гідний довіри, бо одержав милість від Господа. 26 Як на мене, то, зважаючи на всі нинішні страждання й лиха, краще залишатися самотнім, як я.

27 Якщо у тебе є жінка, не шукай з нею розлучення. У тебе немає дружини, не шукай її. 28 Та якщо ти одружуєшся, ти не згрішив, і якщо незаймана дівчина виходить заміж, то вона теж не згрішила. Але такі люди матимуть клопіт у цьому світі, а я прагну врятувати вас від нього.

29 Ось що я вам кажу, брати і сестри мої, час спливає. Віднині й надалі ті, хто мають жінок, мусять бути такими, ніби жінок не мають. 30 Ті, хто сумують, мусять бути такими, ніби суму не мають. Радісні повинні бути такими, ніби не мають радості. Ті, хто придбали щось, ніби вони не мають нічого. 31 Ті, хто користуються світським, не повинні вважати тлінні речі найважливішими. Бо існуючий світ незабаром зникне.

32 Я хочу, щоб ви були вільні від турбот. Неодружений чоловік дбає про Господнє, тобто як догодити Богу. 33 Одружений дбає про життєві справи—як догодити жінці. 34 Отже, він на роздоріжжі—як догодити Богові та дружині. Незаміжня жінка або дівчина дбає про справи Господні—щоб бути святою і тілом, і духом. Заміжня піклується про життєві справи—як би догодити чоловікові.

35 Кажу я так для вашої ж користі, а не для того, щоб ставити вам перешкоди. Швидше я роблю це для порядку і щоб ви могли бути відданими Господу й ревно служити йому, ні на що інше не звертаючи уваги. 36 Якщо хтось вважає, що не робить те, що слід, зі своєю нареченою або вона стара за віком[p], й він хоче одружитися, то нехай він робить за своїм бажанням, бо це не гріх. 37 Але ж той чоловік, хто твердо вирішив не одружуватися, здатний володіти своїми пристрастями, й поклав собі зберегти свою наречену такою, як вона є, робить добре. 38 Отже, хто одружується з нареченою, робить добре, а хто не одружується, робить ще краще.

39 Жінка зв’язана одруженням, поки її чоловік живий, але, якщо він помре, то вона вільна вийти заміж за кого хоче, аби тільки в Господі. 40 Але, на мою гадку, вона буде щасливішою, якщо залишиться такою, як є. Це моя думка, та я знаю, що маю Дух Божий.

Про їжу, що жертвують бовванам

А тепер про м’ясо, пожертвуване[q] бовванам. Ми знаємо, що «всі мають знання». Знання підносять людей в їхній пихатості, а любов допомагає їм стати дужчими. Якщо хтось думає, що знає щось, то він нічого не знає як слід. А хто любить Бога, той відомий Богу.

Щодо м’яса, пожертвуваного бовванам, то ми знаємо, що бовван—це ніщо у світі, існує лише Єдиний Бог. 5-6 І навіть, якщо так звані «боги» є на небі чи то на землі (а є й справді багато «богів» і «володарів»), то для нас існує лиш Єдиний Бог-Отець, завдяки Якому все існує на світі, і для Якого ми живемо. Є лиш один Володар і Господь—Ісус Христос, через Якого все існує, і через Якого ми живемо.

Та не всім відомо це знання. Дехто так звик поклонятися бовванам, що коли він їсть, то так, ніби та їжа була пожертвувана бовванамі, оскільки сумління його слабке, воно оскверняється. Але їжа не наблизить нас до Бога. Ми не стаємо ні кращими, якщо не їстимемо, ані гіршими, якщо їстимемо.

Та дивіться, щоб це знання ваше не привело до гріха тих, хто слабкий духом. 10 Бо якщо той, хто повний сумління побачить вас, хто має ці знання, як ви їсте в бовванському храмі, то чи не заохотить це його також з’їсти того м’яса, що запропоноване на пожертву бовванам? 11 І через знання ваші знищено буде слабкого духом, вашого ж брата, за якого Христос помер! 12 Отже, згрішивши проти своїх братів і вразивши їхнє кволе сумління, ви грішите проти Христа. 13 Тож якщо їжа призводить брата чи сестру мою до гріха, то я ніколи більше не їстиму м’яса, щоб не привести їх до гріха!

Права апостола

Хіба я не вільна людина? Чи ж не апостол я? Хіба я не бачив Ісуса, Господа нашого? Чи не є ви творінням моїм у Господі? Навіть якщо я не апостол для інших, то все одно я апостол для вас. Ви ж є печаттю мого апостольства в Господі.

Ось мій захист від тих, хто хоче судити мене. Чи не маю я права їсти й пити? Чи, може, я не маю права взяти собі віруючу дружину, як це зробили інші апостоли й брати Господні, а також і Петро? Чи, може, лише Варнава і я мусимо працювати, щоб заробляти на прожиток? Який солдат коли служив на своєму власному утриманні? Хто садить виноградник і не їсть плодів його? Або хто доглядає отару і не п’є молока від овець своїх?

Чи може, це все лише міркування смертної людини? А чи не про те саме сказано в Законі? У Законі Мойсеєвому записано так: «Не зав’язуй рота волові, що молотить»(N). Хіба Бог дбає лише про волів? Звичайно ні! 10 Чи не говорить Він це заради нас? Так, це було написано заради нас, бо той, хто оре, має орати з надією, і той, хто молотить, має молотити з надією, що одержить частину врожаю.

11 Раз ми посіяли духовне зерно для вашої вигоди, чи така вже велика то буде річ, якщо пожнемо земні блага від вас? 12 Якщо інші мають право збирати земні блага від вас, то чи не маємо ми більшого права на це? Але ми ніколи не користувалися ним. Навпаки, ми терпимо все, щоб часом не чинити перешкод на шляху Доброї Звістки про Христа. 13 Хіба ви не знаєте, що ті, хто працюють в храмі, від святині ж і харчуються? А ті, хто служить біля вівтаря, ділять між собою частину з того, що до вівтаря принесено. 14 Так само Господь наказував, щоб ті, хто проповідує Добру Звістку, жили з цього.

15 Я не користувався цим правом. І написав це не для того, щоб мати цю вигоду. Бо мені краще вмерти, ніж дати комусь забрати у мене можливість похвалитися. 16 Якщо я проповідую Добру Звістку, то не маю чим хвалитися. Це мій обов’язок. І горе мені, якщо не буду проповідувати. 17 Як би я робив те добровільно, то повинен був одержати нагороду, але в мене не має вибору: я роблю тільки те, що мені довірили виконувати—проповідувати Добру Звістку. 18 В чому ж тоді моя винагорода? Вона в тому, що я проповідую Добру Звістку і роблю це не за платню; в тому, щоб не користуватися правом, яке я маю, проповідуючи Добру Звістку. 19 Бо хоч я й вільний від людей, та став рабом усіх, щоб врятувати більше людей. 20 Для юдеїв я став юдеєм, щоб врятувати їх. Для тих, хто підкоряється Закону, я став одним із них (хоч я і не під Законом) для того, щоб врятувати тих, хто підкоряється Закону. 21 Для тих, хто без Закону, я став таким, як і вони (хоч і не живу без Закону Божого, бо підкоряюся законові Христовому). І зробив я це, щоб оволодіти ними. 22 Я став немічним для немічних, щоб врятувати їх. Я став усім для всіх, щоб спасти хоча б декого у будь-який спосіб. 23 Я роблю все це заради Доброї Звістки, щоб стати одним із тих, на кого пошириться її благословення.

Будьте стримані в усьому

24 Хіба ви не знаєте, що всі бігуни біжать на змаганнях, а винагороду одержує один? Тож біжіть так, щоб перемогти й одержати її! 25 Кожен, хто змагається, напружено тренується. Він робить це для того, щоб одержати тлінний лавровий вінок, а ми—щоб одержати вінок нетлінний. 26 Отже, я біжу так, як той, хто має мету перед собою; б’юся так, щоб не просто розмахувати кулаками. 27 Навпаки, я стримую і приборкую тіло своє, щоб, проповідуючи іншим, самому не виявитися відкинутим Богом.

Не будьте схожі на юдеїв

10 Брати і сестри мої, хочу, щоб ви знали, що всі наші прабатьки справді були під хмарою[r], і всі вони безпечно перейшли через море. Всі вони в хмарі і в морі були «хрещені»[s] в Мойсея. 3-4 Всі вони їли ту саму духовну їжу і пили той самий духовний напій, бо пили вони з духовної скелі[t], що йшла слідом за ними. Цією скелею був Христос. Та більшість із них не вподобав Господь, і вони загинули в пустелі.

І це приклад для нас, щоб ми не прагнули злого, як вони. Не будьте ідолопоклонниками, як був дехто з них. Бо сказано у Святому Писанні: «Люди посідали, щоб поїсти і попити, а тоді повставали, щоб розважатися»(O). Не будемо віддаватися розпусті, як дехто з них. Бо одного дня від цього двадцять три тисячі полягло![u] Тож не будемо спокушати Христа[v], як дехто з них робив. Вони були покусані зміями і вмерли[w]. 10 Не нарікайте, як дехто з них нарікав і був знищений ангелом смерті[x]. 11 Все це сталося з ними як приклад нам. І було про це написано, щоб застерегти нас, хто живе після скінчення їхнього віку.

12 Ось чому той, хто вважає, що міцно стоїть, нехай стережеться, щоб не впасти. 13 Вас спіткали ті ж самі спокуси, котрі зазнають усі люди. Та Бог вірний, Він не допустить, щоб ви спокушалися більше, ніж можете витримати. Разом із спокусою Він дасть і полегшення, щоб ви змогли подолати її.

Уникайте служіння бовванам

14 Тож, любі друзі мої, уникайте служіння бовванам. 15 Звертаюся до вас як до людей розумних. Судіть самі, про що кажу я. 16 Чаша благословення[y], за яку ми дякуємо, чи не є те ознакою того, що ми об’єднані пожертвою крові Христової? Хліб, що ми ламаємо, чи не є ознакою того, що ми об’єднані пожертвою тіла Христова? 17 Існує один Хліб, і всі ми від одного Тіла, бо ми поєднані тим Хлібом.

18 Погляньте-но на народ ізраїльський, коли вони їдять пожертви[z], чи не об’єднані вони тими підношеннями, що на вівтарі?

19 Що ж я маю на увазі? Що їжа, яка приноситься в жертву бовванам нічого не варта, бо сам бовван—ніщо. 20 Ні, швидше це означає, що люди, приносячи жертви бовванам, роблять це для нечистих духів, а не для Бога. А я не хочу, щоб ви були спільниками нечистих духів. 21 Ви не можете одночасно пити з чаші Господньої і нечистих духів; не можете розділяти одночасно їжу Господню і диявольську. 22 Чи прагнемо ми прогнівити Господа?[aa] Хіба ж ми сильніші за Нього?

Робіть усе на славу Богові

23 «Усе нам дозволено»,—стверджуєте ви. Та не все на користь. «Усе нам дозволено». Та не все допомагає людям стати сильнішими. 24 Нехай ніхто не шукає вигоди для себе, а лише дбає про ближнього свого. 25 Їжте будь-яке м’ясо, що продається на ринку, не питаючи ні про що і без докорів сумління, 26 бо «земля і все, що є на ній, належить Господу»(P).

27 Якщо хтось із невіруючих запросить вас на обід і ви вирішите піти, то їжте все, що перед вами на столі. Не питайте ні про що і не турбуйтеся про своє сумління. 28 Але якщо хтось скаже вам: «Це м’ясо, що принесли в пожертву бовванам»,—то не їжте його. Не їжте заради того, хто вам про це сказав і заради його сумління.

29 Коли я так кажу, то маю на увазі не власне сумління, а сумління іншого. Бо навіщо дозволяти, щоб моя воля була засуджена чужим сумлінням. 30 Якщо я їм з подякою, то навіщо мене ганьбити за те, за що я дякую Всевишньому?

31 Отже, чи ви їсте, чи п’єте, чи ще щось робите—робіть усе на славу Богу. 32 Не будьте перешкодою ні юдеям, ні поганам, ані церкві Божій. 33 Так само, як я догоджаю всім і в усьому. Я шукаю користі не для себе, а для інших, щоб вони могли спастися.

Доречність молитви

11 Наслідуйте мене, як я наслідую Христа. Я хвалю вас за те, що ви завжди пам’ятаєте про мене. Ви наслідуєте вчення, яке я передав вам. Та хочу я, щоб ви знали, що Христос—голова кожному чоловікові, а чоловік—голова жінці. Бог же—голова Христа!

Кожен чоловік, який молиться або пророкує з покритою головою, ганьбить голову свою. Кожна жінка, яка молиться або пророкує з непокритою головою, ганьбить голову свою. Вона вподібнюється поголеній жінці. Якщо жінка не покриває свою голову, то це можна порівняти з соромом поголеного волосся. А якщо це так ганебно, коли її голова поголена або пострижена, то нехай вкриває її. Чоловікові не слід вкривати голову, бо він є образом і славою Бога. Жінка ж є славою чоловіка. Бо не чоловік походить від жінки, а жінка від чоловіка[ab]. Не чоловіка було створено заради жінки, а жінку заради чоловіка. 10 Ось чому жінка має покривати свою голову, визнаючи владу над собою[ac]. Вона має робити це також заради Ангелів.

11 Однак перед Господом жінка залежна від чоловіка так само, як і чоловік залежний від жінки. 12 Бо як жінка походить від чоловіка, так і чоловік також народжується від жінки. І все це йде від Бога.

13 Поміркуйте про це поміж собою: чи личить жінці молитися Богу з непокритою головою? 14 Та чи природа сама не вчить вас, що це соромно для чоловіка мати довге волосся? 15 Для жінки ж це слава, бо волосся дане для вкриття голови її. 16 Деякі люди можуть сперечатися про це. Та ні ми, ані церкви Божі не визнаємо ці звичаї.

Вечеря Господня

17 Даючи вам наступний наказ, я не хвалю вас, бо ваші зустрічі приносять вам більше шкоди, ніж користі. 18 По-перше, я чув, що коли ви збираєтеся разом[ad], то серед вас є розбіжності. Та в це неважко повірити, 19 бо за вашим міркуванням, розділення церкви є ознакою істинних послідовників Христових.

20 На ваших сходинах ви не їсте Господню вечерю[ae]. 21 Бо коли ви збираєтеся, то кожен поспішає з’їсти своє: один залишається голодним, а інший впивається. 22 Хіба не маєте ви осель, щоб їсти й пити? Чи, може, ви зневажаєте Божу церкву? Може, ви хочете принизити бідних? Що мені сказати? Чи слід вас хвалити? Тут я вас не хвалитиму.

23-24 Бо я одержав від Господа знання, які й передав вам. Господь Ісус тієї ночі, коли видали Його на страту, узяв хлібину, та віддавши дяку, розломив його зі словами: «Це тіло Моє, що Я віддаю за вас. Їжте його на спомин про Мене». 25 Після вечері Ісус так само взяв чашу з вином і промовив: «Це вино символізує кров Мою, що засновує Новий Заповіт Божий. Хоч би коли ви пили це вино, робитимете це на спомин про Мене». 26 Щоразу, як їстимете цей хліб і питимете цю чашу вина, будете свідчите про смерть Господню, аж поки Він не прийде.

27 Отож, хто негідно їстиме хліб Господній і питиме Господню чашу вина, винний буде у гріхах проти тіла і крові Господньої. 28 Отже, насамперед, людина повинна позбавитись огидних думок, а вже потім нехай їсть цей хліб і п’є це вино. 29 Бо той, хто їсть і п’є, не визнаючи тих, хто є Господнім Тілом, накликає суд на себе. 30 Ось чому серед вас є чимало слабких та хворих, а багато вже й померло.

31 Якщо б ми самі судили себе, то не були б судимі. 32 Коли ж нас судить Господь, Він карає нас, щоб не було нас засуджено разом зі світом. 33 Тож, брати і сестри мої, коли ви збираєтеся разом, щоб поїсти, то чекайте одне на одного. 34 Якщо ж хто й справді голодний, нехай поїсть вдома, щоб не осудив вас Господь за те, що ви збираєтесь. Інші ж справи я влаштую, коли прийду.

Дари Духа Святого

12 Щодо духовних дарів, брати і сестри мої, то я не хочу, щоб ви залишалися в незнанні. Пам’ятайте, що коли ви були невіруючими поганами, то ходили на поклоніння до німих бовванів, неначе вас силоміць тягнули туди.

Тож кажу я вам, що ніхто не може мовити: «Будь проклятий, Ісусе!»—з допомогою Духа Божого. Ніхто не зможе сказати: «Ісус—Господь»,—інакше, як Святим Духом. Різні є дари, та всі вони—від Єдиного Духа. Є багато різних засобів служити, але усі вони—Єдиному Господу. По-різному Всевишній діє серед людей, та тільки Єдиний Бог дає спроможність робити все. А вияв Духа дано кожному на користь усіх. Одній людині Дух дає слово мудрості, іншій—слово знання дається тим самим Духом. Комусь дано духовну віру, а ще хтось має дар зцілення—від Єдиного Духа. 10 Хтось має силу робити чудеса, а хтось—здатність пророкувати, хтось уміє розпізнавати духів, а хтось—розмовляти різними мовами, а ще хтось—тлумачити мови.

11 Та Один і Єдиний Дух чинить усе це, наділяючи кожного тим, чим вважає за потрібне.

Тіло Христове

12 Через те, що кожен із нас має одне тіло, яке складається з багатьох частин, то хоч і багато частин, все одно вони становлять одне тіло. Так і Христос. 13 Бо одним Духом хрестилися ми всі, щоб стати єдиним тілом: як юдеї, так і погани, як раби, так і вільні. І всім нам даний один Дух[af].

14 Тіло людське складається не з одного члена, а з багатьох. 15 Навіть якщо нога скаже: «Через те, що я не рука, я не належу тілу»,—то хіба вона від того перестане належати тілу? 16 А якщо вухо скаже: «Через те, що я не око, я не належу тілу»,—чи перестане воно через це належити тілу? 17 Якби все тіло складалося лише з ока, як тоді б ми слухали? Якби складалося тільки з вуха, чим би тоді відчували запахи?

18 Насправді Бог розмістив члени тіла, кожне з них, там, де хотів. 19 Якби всі члени тіла були однаковими, то де ж тоді було б тіло? 20 А так хоч частин багато, а тіло одне. 21 Око не може сказати руці: «Ти мені не потрібна». Або голова не може сказати ногам: «Ви мені не потрібні». 22 Навпаки, ті частини тіла, які ми вважаємо слабшими, насправді дуже потрібні. 23 А про ті, що вважаємо не дуже почесними на тілі, піклуємося більше. Про непристойні ж дбаємо з більшою сором’язливістю.

24-25 Водночас пристойні частини тіла не потребують особливої турботи. Та Бог створив наше тіло так, щоб більше шани було тим частинам, які потребували того, щоб не було розбрату в тілі, а щоб усі частини однаково дбали одна про іншу. 26 Коли одна з них страждає, то й усі інші страждатимуть. Коли одна в пошані, то й усі інші радіють із нею.

27 Тож усі ви разом є Тілом Христовим, а окремо—частинами Його. 28 До того ж Бог першими поставив у церкві апостолів, другими—пророків, третіми—вчителів, потім чудотворців і людей, які мають дар зціляти. За ними—ті, хто допомагають іншим, ті, які мають хист вести за собою людей, а також ті, котрі мають здібності до різних мов. 29 Та не всі є апостолами, не всі є пророками, чи не так? Не всі є вчителями або чудотворцями. 30 Не всі обдаровані здібністю зціляти чи розмовляти різними мовами. І не всі ж, певно, можуть тлумачити мови?

31 Тож дбайте про всі Духовні дари, що є найважливішими для вас, а я вам зараз покажу навіть краще життя.

Любов—найкращий дар

13 Якщо я можу розмовляти різними людськими мовами, якщо знаю мову навіть Ангелів, та не маю любові, то я лиш подібний до гучного дзвону або брязкітливого кімвалу. Якщо ж маю пророчий дар, знаю всі таємниці і сповнений знань усяких; якщо маю таку віру, що можу пересувати гори, але не маю любові, то я—ніщо. Якщо я роздам усе своє майно, а тіло своє віддам на спалення, але при тому не матиму любові, я не дістану нічого.

Любов терпляча, добра, не заздрісна, не хвалькувата, не пихата. Вона не поводиться непристойно, не егоїстична, не скора на гнів, не злопам’ятна. Любов ніколи не радіє злу, але радіє правді. Любов завжди терпить, завжди вірить, завжди сподівається, завжди стійка.

Дар пророцтва, дар мов, дар знання—усе це зникне, але любов ніколи не скінчиться. Бо знання й пророцтва наші—недосконалі. 10 Та коли приходить досконалість, то все недосконале зникає.

11 Коли я був дитиною, то й розмовляв по-дитячому, я думав і міркував як дитина. Але тепер, коли я став дорослим, я залишив усе дитяче.

12 Зараз ми дивимося на Господа ніби на відображення в дзеркалі, але згодом подивимося Йому в обличчя. Зараз мої знання—часткові, тоді ж, я знатиму усе досконало, подібно тому, як Бог знає мене.

13 Тим часом лишаються ці три: віра, надія і любов. І найбільша з них—любов.

Духовні дари для зміцнення церкви

14 Прагніть любові й щиро дбайте про дари духовні, але особливо про дар пророцтва. Бо хто має дар говорити іншою мовою, той розмовляє не з людьми, а з Богом. Адже ніхто не розуміє того, що він каже. Він говорить таємне, котре йде від Духа.

Той же, хто має дар пророцтва, зміцнює, підбадьорює, і втішає людей. Хто має дар говорити іншою мовою, духовно зміцнює себе, а хто має дар пророцтва, духовно зміцнює церкву.

Тож хочу я, щоб ви володіли даром говорити різними мовами. Та ще більше хочеться мені, щоб ви могли пророкувати. Той, хто пророкує—вищий за того, хто розмовляє іншими мовами, хіба що він перекладе, що каже, аби духовно збагатилась і зміцніла церква. А тепер, брати і сестри мої, якщо прийду я до вас, розмовляючи іншими мовами, то яка з того для вас користь, коли не принесу вам ні одкровення, ні знання ніякого, ні Послання, ані вчення Божого?

Це так само, як бувають бездушні інструменти—флейта чи ліра. Якщо вони видають нечіткі звуки, то як дізнатися, яка мелодія звучить? Коли сурми невиразно сурмлять, то хто ж знатиме, що треба готуватися до бою?

Так само коли ви використовуєте незрозумілі слова, то як інші зрозуміють, що ви кажете? Ви говоритимете у повітря. 10 Без сумнівів, є багато різних мов у світі, і кожна має своє значення. 11 Тож коли я не розумію мови, то буду чужинцем для того, хто розмовляє нею, і він буде чужинцем для мене.

12 Те саме стосується й вас. Коли ви прагнете духовних дарів, то намагайтеся збагатитися тими, що зміцнюють і укріпляють церкву.

13 А хто говорить іншою мовою, нехай молиться, щоб уміти пояснити те, про що говорить. 14 Бо коли я молюся іноземною мовою, дух мій молиться, та розуміння залишається безплідним. 15 Що ж робити в такому разі? Молитимусь я тоді не лише духом, а й розумом своїм. Буду співати не лише моїм духом, а також і розумом своїм. 16 Бо якщо ти благословлятимеш лише духом, то як же тоді простий слухач скаже «амінь» на твою молитву подяки? Він же не знає, про що ти кажеш. 17 Ти можеш прекрасно віддавати подяку Богу молитвою своєю, та інша людина від цього не зміцнюється духовно.

18 Я дякую Богу за те, що більше розмовляю іншими мовами, ніж будь-хто з вас. 19 Але в церкві я краще скажу п’ять слів з розумом, щоб інших навчити, ніж десять тисяч слів іншою, незнайомою їм мовою!

20 Брати і сестри мої, не думайте як діти! В лихому будьте дітьми, але в думках будьте дорослими. 21 В Писанні[ag] сказано:

«Я буду говорити з цими людьми
    устами чужинців й чужими мовами,
але навіть і тоді вони мене
    не послухають».(Q)

Так каже Господь.

22 Тож дар розмовляти різними мовами є знаменням не для віруючих, а для невіруючих. Пророчий же дар—не для невіруючих, а для віруючих. 23 І, якщо тоді вся церква збереться разом, і всі розмовлятимуть різними мовами, то чи не скажуть сторонні або невіруючі, що ви збожеволіли? 24 Та якщо всі пророкують слово Боже і ввійде хтось сторонній або невіруючий, то відкриються всі гріхи його, та вашими словами засуджений він буде. 25 Всі таємниці серця його виявляться. І впаде він долілиць, і поклониться Богу, кажучи: «Справді, Бог серед вас!»[ah]

Нехай збори ваші зміцнюють церкву

26 Брати і сестри мої, що ж робитимете ви далі? Коли ви посходитеся разом до церкви, один матиме псалом, інший—повчання, ще інший—одкровення. Хтось говорить іншою мовою, хтось перекладає. Та все мусить робитися для розбудови церкви. 27 Якщо хтось збирається говорити чужою мовою, то двоє, найбільше троє, нехай мовлять по черзі, а один нехай тлумачить сказане. 28 Якщо ж немає кому тлумачити, то нехай чужинець мовчить на зібранні, нехай промовляє лише до себе й до Бога.

Пророки в церкві

29 Двоє чи троє людей з пророчим даром нехай говорять, а решта мають перевіряти, що вони кажуть. 30 Коли ж якесь одкровення відкриється тому, хто сидить, то перший нехай замовкне. 31 Бо всі ви можете пророкувати по черзі, щоб інші навчалися й утішалися. 32-34 Духи пророків коряться пророкам, через те що Бог є Богом не безладдя, а миру.

Жінка мусить мовчати в церкві

Як у всіх церквах людей Божих, жінкам вашим слід мовчати на зібраннях, бо їм не дозволяється говорити. Вони мусять перебувати в покорі, як сказано в Законі Мойсея. 35 Якщо вони хочуть чогось навчитися, то їм слід спитати своїх чоловіків удома, бо непристойно жінці говорити на зібранні в церкві.

36 Хіба від вас прийшло Слово Боже? Чи, може, до вас самих воно прийшло? 37 Якщо хтось вважає, що він є пророком чи має духовний дар, то нехай визнає, що те, що я пишу вам—Заповідь Господня. 38 А якщо хтось не визнає цього, то і його самого не буде визнано.

39 Отже, брати і сестри мої, будьте завзятими, пророкуючи, й нікому не забороняйте говорити іншими мовами. 40 Та все треба робити належним чином і статечно.

Ukrainian Bible: Easy-to-Read Version (ERV-UK)

Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International