Bible in 90 Days
16 Потім Єгояда уклав заповіт про те, що він і народ, і цар будуть люди Господні. 17 Тоді всі пішли до храму Ваала і зруйнували його вщент. Вони поскидали вівтарі й бовванів і вбили Маттана, священика Ваала, перед жертовниками.
18 Після того Єгояда призначив священиків, щоб доглядати за храмом Господнім. Вони були левити, яким іще Давид доручив службу в храмі. Вони мали приносити Господу жертви всеспалення з радістю й співами, як записано в Законі Мойсея, та як наказував Давид. 19 Він також настановив вартових при брамах храму Господнього, щоб жоден нечистий не міг потрапити до нього.
20 Він узяв з собою командирів сотень, придворних, правителів та всіх людей цієї землі і вивів царя з храму Господнього. Вони ввійшли в палац через Верхню браму й посадовили царя на царський престол. 21 І весь народ цієї землі радів. У місті був мир, адже Аталію було вбито мечем.
Йоаш ремонтує храм
24 Йоашу сповнилося сім років, коли він почав царювати, і правив він у Єрусалимі протягом сорока років. Його матір звали Зивія; вона була родом з Беершеби. 2 Йоаш чинив праведно в очах Господа всі роки, поки живий був священик Єгояда. 3 Єгояда вибрав йому двох дружин, і він мав синів та дочок.
4 Згодом Йоаш вирішив відновити храм Господа. 5 Він скликав священиків і левитів і сказав їм: «Ідіть по містах Юдеї і позбирайте щорічну данину по всьому Ізраїлю на відбудову храму вашого Бога. Покваптеся й зробіть це». Та левити не поспішали.
6 Цар покликав первосвященика і сказав йому: «Єгоядо, чому ти не примушуєш левитів приносити з Юдеї та Єрусалима податок, який наклав Мойсей, слуга Господа, та зібрання Ізраїлю на відбудову намету Заповіту?»
7 Тепер сини цієї нечестивої жінки Аталії ввірвалися до храму Божого і навіть святі речі вживають для Ваала.
8 За розпорядженням царя було виготовлено скриньку й поставлено ззовні біля брами храму Господнього. 9 Тоді було оголошено розпорядження в Юдеї та Єрусалимі, що люди мають принести Господу данину, яку Мойсей, слуга Божий, наклав на Ізраїль іще в пустелі. 10 Всі наближені й увесь народ радо приносили данину й кидали в ту скриньку, аж поки вона не наповнилася доверху. 11 Хоч коли б левити заносили скриньку й царські наближені бачили, що там багато грошей, то писар царя й помічник первосвященика звільняли скриньку й відносили на те саме місце. Вони робили це регулярно й назбирали дуже багато грошей. 12 Цар та Єгояда віддавали їх людям, що виконували необхідні роботи в храмі Господньому. Вони наймали каменотесів та теслів, а також майстрів по залізу та бронзі для відбудови храму.
13 Люди, що відповідали за роботу, були дуже сумлінні, й відбудовчі роботи під їхнім керівництвом просувалися успішно. Вони відбудували храм Божий точно за його первісним проектом і зміцнили його. 14 Закінчивши роботу, вони принесли решту грошей царю та Єгояду, і на ті гроші було зроблено начиння для храму Господнього: речі, необхідні для проведення служби та всеспалення, а також посуд та інші речі з золота й срібла. Поки жив Єгояда, жертви всеспалення постійно приносилися в храмі Господа.
15 Тоді Єгояда зістарився, проживши довге життя. Він помер, коли йому було сто тридцять років. 16 Його поховали з царями в місті Давида, бо зробив він багато доброго в Ізраїлі для Бога та Його храму.
Гріх Йоаша
17 Після смерті Єгояди придворні Юдеї прийшли і вклонилися цареві, і він їх вислухав. 18 Вони покинули храм Господа, Бога їхніх батьків, і поклонялася Ашеровим стовпам та бовванам. Через їхню вину гнів Божий запалився на Юдею та Єрусалим. 19 Хоча Господь і посилав пророків до людей, аби навернути їх до Себе, і хоч ті застерігали їх, люди не дослухалися.
20 Тоді Дух Божий зійшов на Захарію, сина священика Єгояди. Він став перед народом і сказав: «Ось що каже Бог: „Чому ви не підкоряєтеся настановам Господа? Не буде вам добра, бо ви залишили Господа, а Він залишив вас!”»
21 Але проти нього вчинили змову і, за наказом царя, на смерть забили Захарію камінням на подвір’ї храму Господнього. 22 Цар Йоаш не пам’ятав добра, зробленого батьком Захарія Єгоядом, і вбив його сина. Перед смертю Захарія сказав: «Нехай Господь це побачить і воздасть тобі!»
23 Наприкінці року військо Арама виступило проти Йоаша. Вони завоювали Юдею та Єрусалим і повбивали всіх вождів народу. Всю здобич вони відіслали своєму царю в Дамаск. 24 Хоча військо Арама було малочисельне, Господь віддав у їхні руки значно більше військо юдейське. Бо Юдея залишила Господа, Бога їхніх батьків. Суд над Йоашем звершився. 25 Коли військо Арама забралося, вони залишили Йоаша тяжко пораненого. Його придворні змовилися проти нього за те, що він убив сина священика Єгояди. Вони вбили Йоаша в його ж ліжку. Отак він помер, і поховали його в місті Давида, але не в усипальниці царів.
26 Ось імена тих, хто змовилися проти нього: Завад, син аммонійки Шимеат, та Єгозавад, син моавійки Шимріт. 27 Докладно про його синів, про багато пророцтв щодо нього, про хроніку відбудови храму Божого записано в книзі царів. А після нього царем став його син Амазія.
Амазія, цар Юдеї
25 Амазії сповнилося двадцять п’ять років, коли він став царем, і правив він у Єрусалимі протягом двадцяти дев’яти років. Його матір звали Єгоаддін і була вона родом з Єрусалима. 2 Він робив те, що було правильне в Господніх очах, але не від щирого серця. 3 Зміцнивши свою владу, він стратив тих вельмож, які вбили його батька-царя. 4 Але він не повбивав їхніх синів, бо діяв згідно з тим, що записано в книзі Закону Мойсея, де Господь наказав: «Батьків не слід вбивати за провини дітей і дітей не можна вбивати за вчинки батьків—кожен має прийняти смерть за свої власні гріхи»[a].
5 Амазія скликав усіх юдеїв і за родами підпорядкував їх командирам тисячних та сотенних загонів—усіх юдеїв та веніаминіїв. Тоді він зробив перелік усіх, кому виповнилося двадцять років і старше і з’ясував, що їх було триста тисяч чоловік, придатних для військової служби, тих, хто вправно володів списами та щитами. 6 Він також найняв сто тисяч воїнів з Ізраїлю за сто талантів[b] срібла.
7 Але до нього прийшов чоловік Божий і сказав: «О царю, ці війська ізраїльські не повинні виступати з тобою, бо Господь не з ізраїльтянами та ні з ким з людей Ефраїмових. 8 Навіть якщо ти підеш і відважно битимешся, Бог завдасть тобі поразки від ворога, бо у владі Божій допомогти чи завдати поразки».
9 Амазія спитав чоловіка Божого: «А як же з тією сотнею талантів, шо я заплатив ізраїльському війську?»
Чоловік Божий відповів: «Господь може дати тобі набагато більше».
10 Отож Амазія розпустив військо, що прийшло до нього від Ефраїма, і відправив людей по домівках. Вони дуже розлютилися на юдеїв і пішли додому у великому гніві. 11 Тоді Амазія зібрав усю свою мужність і повів своє військо в Солону долину, де він убив десять тисяч людей Сеїра[c]. 12 А ще юдейське військо взяло в полон десять тисяч чоловік. Вони відвели їх на вершину скелі й скинули вниз. Отож усі вони розбилися.
13 Тим часом війська, які Амазія відіслав назад і яким не дозволив брати участі у війні, напали на юдейські міста від Самарії до Бет-Горона. Вони вбили три тисячі чоловік і забрали величезну кількість здобичі.
14 Коли Амазія повернувся після розгрому едомійців, він приніс із собою божків людей Сеїра. Він встановив їх як своїх богів, поклонявся їм і спалював для них запашне куріння. 15 Гнів Господній упав на Амазію. Він послав до нього пророка, що сказав: «Чому ти радишся з богами цих людей, які навіть свій народ не змогли врятувати від тебе?»
16 Він іще не скінчив говорити, як цар сказав йому: «Хіба ми призначали тебе радником царя? Облиш! Бо будеш страчений!»
Отож пророк замовк, але зазначив: «Я знаю, що Господь вирішив знищити тебе, бо ти вчинив таке й не вислухав моєї поради».
17 Порадившись зі своїми радниками, цар Юдеї Амазія послав такий виклик Єгоашу, сину Єгоагаза, який доводився сином Єгу, царя Ізраїлю: «Приходь, поміряємося силами сам-на-сам».
18 Але Єгоаш, цар ізраїльський, так відповів Амазії, царю юдейському: «Чортополох ливанський надіслав листа кедру ливанському: „Віддай свою дочку заміж за мого сина”. Потім пробігав дикий ливанський звір й розтоптав чортополох. 19 Ти собі кажеш, що підкорив Едом, і пнешся від пихи. Але залишайся вдома! Навіщо шукати собі клопоту, це тільки призведе до твого падіння, а також падіння Юдеї?»
20 Однак, Амазія не послухався, бо то Бог так зробив, адже Він мав віддати їх Єгоашу за те, що вони йшли за богами Едома. 21 Отож Єгоаш, цар ізраїльський виступив. Він зустрівся віч-на-віч з Амазією, юдейським царем, в Бет-Шемеші, що в Юдеї. 22 Ізраїльтяни розбили юдеїв, і ті розбіглися по своїх домівках. 23 Ізраїльський цар Єгоаш захопив у полон Амазію, юдейського царя, сина Йоаша, який доводився сином Агазії, в Бет-Шемеші. Єгоаш привів його в Єрусалим і зруйнував єрусалимську стіну від Ефраїмової брами до Кутньої брами—частину муру чотириста ліктів[d] завдовжки. 24 Він забрав усе золото й срібло та всі речі, знайдені у храмі Божому, за якими наглядав Овед-Едом, разом з усім скарбом із царського палацу та кількома полоненими й повернувся до Самарії.
25 Юдейський цар Амазія, син Йоаша, прожив ще п’ятнадцять років після смерті Єгоаша, сина Єгоагаза, царя ізраїльського. 26 Щодо інших подій за часів правління Амазії від початку до кінця, то все це описано в книзі Хронік Царів Юдеї та Ізраїлю. 27 Як Амазія відвернувся від Господа, деякі люди сплели змову проти нього в Єрусалимі, тож він утік до Лахиша, але вони послали людей за ним у Лахиш і там убили його. 28 Його на конях привезли до Єрусалима, де він був похований коло своїх батьків у Давидовому місті.
Уззія, цар Юдеї
26 Тоді всі юдеї взяли й настановили царем Уззію замість його батька Амазії. Йому тоді було шістнадцять років. 2 Саме він відбудував місто Елат і відновив його для Юдеї після того, як Амазія спочив з батьками своїми.
3 Уззії було шістнадцять років, коли він став царем, і правив він у Єрусалимі протягом п’ятдесяти двох років. Його матір звали Єколія, родом вона була з Єрусалима. 4 Уззія чинив так, як було праведно в очах Господа, як і його батько Амазія. 5 Він наслідував Бога, поки жив Захарія, який навчав його боятися Бога. І поки він шукав Господа, Бог давав йому успіх.
6 Він пішов війною проти филистимлян і зруйнував вали Ґата, Явне і Ашдода. Потім він відбудував міста біля Ашдода і ще подекуди на землях филистимлян. 7 Бог допомагав йому у війні проти филистимлян та аравійців, що жили в Ґур-Ваалі, та у війні проти меунійців. 8 Аммонійці платили данину Уззії, і слава його поширилася аж до кордону з Єгиптом, бо став він вельми могутнім.
9 Уззія побудував вежі в Єрусалимі біля Кутової брами, Брами долини та на розі валів. Він також зміцнив їх. 10 Він також побудував вежі в пустелі й вирив багато криниць, бо мав багато худоби у підгір’ях та долинах. Люди його працювали на полях та виноградниках, у горах та на чорноземі, бо любив він землю.
11 Уззія мав добре навчене військо, готове виступити за підрозділами згідно з номером, як настановив писар Єєл та військовий начальник Маасія під керівництвом Хананії, одного з царських наближених. 12 Загальне число голів родин, що командували військом, становило дві тисячі шістсот чоловік. 13 Під їхнім командуванням було військо в триста сім тисяч п’ятсот чоловік, тренованих до бою, могутні сили підтримували царя в війні з ворогами. 14 Уззія забезпечив усе військо щитами, списами, шоломами, латами, стрілами та камінням для пращ. 15 В Єрусалимі він зробив машини, придумані умільцями, що використовувалися на вежах та на кутових оборонних спорудах для стрільби стрілами та кидання величезних каменів. Слава про нього все поширювалася, бо дуже багато йому допомагали, аж доки не став він могутнім.
16 Але коли Уззія став могутнім, його пиха привела до такого ж занепаду. Він не був вірний Господу своєму Богу і увійшов до храму Господнього, аби спалювали запашне куріння на вівтарі спалювання. 17 Священик Азарія з іще вісімдесятьма іншими мужніми священиками Господа ввійшли за ним. 18 Вони стали перед ним і сказали: «Ти не маєш права, Уззіє, спалювали запашне куріння Господу. Це справа священиків, нащадків Аарона, які були посвячені для кадіння фиміаму. Вийди зі Святеє Святих, бо ти не був вірним і не матимеш від Господа Бога почесті за це».
19 Уззія, який тримав кадило напоготові для спалювання запашного куріння, страшенно розлютився. Поки він лютував на священиків, що були там перед вівтарем спалювання у храмі Господньому, на його чолі з’явилася проказа. 20 Коли первосвященик Азарія та всі інші священики глянули на нього й побачили на його чолі проказу, вони стали квапити його, щоб він вийшов. Звісно, він і сам тепер був радий піти звідти, бо Господь вразив його.
21 Цар Уззія був хворий на проказу аж до самої смерті. Він жив в окремому будинку, і не міг заходити до храму Господа. Йотам, його син, відповідав за палац й правив народом тієї землі.
22 А щодо інших подій за часів царювання Уззії від початку до кінця записано пророком Ісаєю, сином Амоса. 23 Уззія спочив зі своїми батьками і був похований в полі біля царського цвинтаря, бо люди казали про нього: «Він—прокажений». Йотам, його син, став царем після нього.
Йотам, цар Юдеї
27 Йотаму виповнилося двадцять п’ять років, коли він став царем, і правив він у Єрусалимі протягом шістнадцяти років. Його матір звали Єруша, яка була дочкою Задока. 2 Йотам чинив праведно в очах Господа, як і його батько Уззія, але, на відміну від батька, він не заходив до храму Господнього, щоб спалювали запашне куріння. Однак люди й далі жили неправедно. 3 Йотам збудував Верхню браму храму Господнього і зробив велику роботу по укріпленню стіни біля гори Офел. 4 Він побудував міста в юдейських горах, фортеці та вежі в лісах.
5 Йотам пішов війною проти царя аммонійців і підкорив їх. Того року аммонійці платили йому сто талантів[e] сріблом, десять тисяч ко́рів[f] пшениці і десять тисяч ко́рів ячменя. Стільки ж аммонійці сплатили й на другий і на третій роки.
6 Йотам набирав могутності, бо послідовно дотримувався шляху Господа його Бога.
7 А щодо інших подій за правління Йотама, всі війни, які він вів, то все це описано в книзі Хронік Царів Ізраїлю та Юдеї. 8 Йому виповнилося двадцять п’ять років, коли він став царем, і правив у Єрусалимі протягом шістнадцяти років. 9 Йотам спочив зі своїми батьками й був похований у місті Давида. Його син Агаз почав царювати після нього.
Агаз, цар Юдеї
28 Агазу виповнилося двадцять років, коли він став царем, і правив він у Єрусалимі протягом шістнадцяти років. На відміну від свого предка Давида, він не чинив праведно в очах Господа. 2 Він робив те, що й ізраїльські царі, а також виготовляв литих бовванів, щоб поклонятися Ваалу. 3 Він спалював запашне куріння в долині Бен-Гінном[g] і приніс у жертву своїх синів, яких спалив за гидотним звичаєм народів, яких Господь вигнав перед тим, як ізраїльтяни осіли у цій землі. 4 Агаз приносив жертви та спалював запашне куріння на узвишшях та під кожним деревом.
5 Тому Господь його Бог віддав його царю Араму. Арамійці перемогли його, захопили багато полонених і привели їх у Дамаск. Агаза теж було віддано в руки царя Ізраїлю, який завдав йому великої поразки.
6 Одного дня Пека, син Ремалії, убив сто двадцять тисяч воїнів у Юдеї, бо юдеї зрадили Господа, Бога їхніх батьків. 7 Зикрі, ефраїмський воїн, убив Маасію, сина царя, Азрікама, наближеного царя, який відповідав за палац, та Елкана, другу людину після царя. 8 Ізраїльтяни у своїх братів захопили в полон двісті тисяч жінок, синів і дочок. Також вони взяли величезну здобич, яку забрали до Самарії.
9 Але був там пророк Господній на ім’я Овед. Отож вийшов він назустріч війську, саме коли вони поверталися до Самарії. Він сказав їм: «Оскільки Господь Бог ваших батьків був дуже розлючений на юдеїв, Він віддав їх вам у руки, і ви винищували їх з такою люттю, що вона зійшла аж до небес. 10 А тепер ви маєте намір перетворити цих чоловіків і жінок Юдеї та Єрусалима на рабів. Але ж хіба самі ви безгрішні перед Господом вашим Богом? 11 Отож послухайте мене! Відпустіть братів своїх, яких ви взяли як полонених, бо страшний гнів Господній упаде на вас».
12 Тоді кілька вождів Ефраїма: Азарія, син Йоханана, Верекія, син Мешіллемота, Єхізкая, син Шаллума, та Амаза, син Хадлая—виступили проти тих, хто повертався з війни. 13 «Не слід приводити сюди полонених,—казали вони,—бо ми будемо винні перед Господом. Чи хочете ви ще додати до своїх гріхів та провин? Наша вина і так дуже велика, і гнів Його страшний впаде на Ізраїль».
14 Отож воїни відпустили полонених і віддали здобич у присутності всіх наближених та всього зібрання. 15 Люди, призначені поіменно, взяли одяг зі здобичі й повдягали тих полонених, що були роздягнені. Вони дали їм вбрання і взуття, їжу та воду, а також лікувальні мастила. Усіх слабих посадили на віслюків. Так вони доставили їх до їхніх братів у Єрихон, місто пальм, а самі повернулися до Самарії.
16 У цей час цар Агаз звернувся по допомогу до ассирійського царя. 17 Едомійці знову прийшли й напали на Юдею, і забрали багато полонених. 18 А тим часом филистимляни робили набіги на міста, що розташовані біля підніжжя гір та в юдейському Неґеві. Вони захопили й зайняли Бет-Шемеш, Айжалон та Ґедерот, а також Соко, Тимну й Ґимзо з довколишніми поселеннями. 19 Господь принизив Юдею за те, що Агаз, ізраїльський цар, сприяв гріхам в Юдеї, а сам був найбільш невірним Господу. 20 Тіґлат-Пілезер, цар ассирійський, прийшов до нього, але замість допомоги приніс лише нещастя. 21 Агаз узяв деякі речі з храму Господнього й царського палацу та від князів і подарував їх царю ассирійському, але це йому не допомогло.
22 В тяжкі часи цар Агаз став іще більш невірний Господу. 23 Він приносив жертви богам людей Дамаска. Ці люди перемогли його, отож він думав так: «Оскільки боги царів Арама допомогли їм, я буду приносити їм жертви. Може, вони допоможуть і мені». Тож вони стали причиною його падіння й падіння всього Ізраїлю.
24 Агаз зібрав і виніс усе начиння з храму Господнього. Він зачинив двері Господнього храму і встановив вівтарі для спалення запашного куріння на кожному перехресті Єрусалима. 25 У кожному місті Юдеї він збудував узвишшя для жертв всеспалення іншим богам, чим викликав гнів Господа Бога його батьків.
26 Інші події його царювання і його діла від початку до кінця описані в книзі Хронік Царів Юдеї та Ізраїлю. 27 Агаз спочив із своїми батьками й був похований у Єрусалимі, але не в гробницях царів Ізраїлю, а після нього почав царювати його син Езекія.
Езекія очищає храм
29 Езекії було двадцять п’ять років, коли він став царем, і правив він у Єрусалимі протягом двадцяти дев’яти років. Його матір звали Авіжа, дочка Захарії. 2 Езекія чинив праведно в очах Господа, як і його предок Давид.
3 У перший місяць першого року свого правління він відчинив двері в храм Господній і полагодив їх. 4 Він скликав священиків та левитів, зібрав їх на площі зі східної сторони храму і сказав: 5 «Послухайте мене, левити! Тепер самі очиститеся й освятіть храм Господа Бога ваших батьків. Викиньте все нечисте зі святині. 6 Наші батьки були невірні, вони чинили зле в очах Господа нашого Бога і покинули Його. Вони відвернулися від Господньої Оселі[h]. Вони повернулися до Нього спиною.
7 Вони ж зачинили двері притвору й загасили світильники. Вони не спалювали запашне куріння і не приносили жертви всеспалення у Святеє Святих Бога Ізраїлю. 8 Тому гнів Господній упав на Юдею та Єрусалим. Він віддав їх на жах, страх і глум, як ви бачите це на власні очі. 9 Ось чому наші батьки полягли від меча, а наші сини, дочки й дружини потрапили в полон. 10 Тепер я вирішив укласти Угоду з Господом, Богом Ізраїлю, щоб відвернути Його гнів від нас. 11 Сини мої[i], не будьте байдужі, бо Господь обрав вас, щоб ви стояли перед Ним і служили Йому, правили служби й спалювали запашне куріння».
12 Ось левити, що стали до роботи:
від когаїтів: Магат, син Амасая, та Йоїл, син Азарії;
від мераріїв: Кіш, син Авдія, та Азарія, син Єгаллелела;
від ґершоніїв: Йоа, син Зимми, та Едем, син Йоа.
13 Від нащадків Елізафана: Шимрі та Єуел;
від нащадків Асафа: Захарія та Маттанія.
14 Від нащадків Гемана: Єгіел та Шимей;
від нащадків Єдутуна: Шемая та Уззіел.
15 Коли вони зібрали своїх братів і освятили їх, то пішли очистити храм Господній, як наказав їм цар, що слідував слову Господа. 16 Священики ввійшли до Святеє Святих Господа аби очистити його. Вони винесли на подвір’я храму Господа все нечисте, що знайшли в храмі Господньому. Левити взяли все те й віднесли в долину Кідрон. 17 Вони почали освячення в перший день першого місяця, а на восьмий день того ж місяця дійшли до притвору Господа. Ще вісім днів вони освячували сам храм Господній і закінчили на шістнадцятий день першого місяця.
18 Тоді пішли вони до царя Езекії і доповіли: «Ми освятили весь храм Господній, вівтар всеспалення і все начиння, а також стіл для святих хлібів. 19 Ми освятили всі речі, які цар Агаз виніс, бо був він невірний під час свого царювання. І зараз усі ці речі—перед вівтарем Господнім».
20 Рано-вранці наступного дня цар Езекія зібрав начальників міста і пішли вони до храму Господа. 21 Вони привели сім бичків, сім баранів та сім ягнят і сім козенят як жертви за гріхи царства, Святеє Святих та Юдеї. Цар наказав священикам, нащадкам Аарона, принести все до вівтаря Господнього. 22 Отож вони закололи бичків, священики зібрали кров і окропили вівтар. Потім вони закололи баранів і покропили їхньою кров’ю вівтар. Потім вони закололи ягнят і їхньою кров’ю покропили вівтар. 23-24 Козенят, призначених для жертви за гріхи, було приведено до царя й усього зібрання, і вони поклали на них руки. Тоді священики закололи козенят і додали їхньої крові на вівтар як пожертву в спокуту гріхів цілого Ізраїлю, бо цар наказав принести жертви всеспалення та жертви за гріхи всього Ізраїлю.
25 Він розмістив левитів у храмі Господа з цимбалами, арфами та лірами за приписом Давида й Ґада, царського провидця, та пророка Натана. Таку настанову дав Господь через пророків. 26 Отож левити стояли напоготові з інструментами Давидовими, а священики—зі своїми сурмами.
27 Езекія віддав наказ принести жертви всеспалення на вівтарі. Як почалося жертвопринесення, почався ще й спів у супроводі сурм та інструментів Давида, царя Ізраїлю. 28 Уся громада схилилася в молитві, співці співали, сурмачі сурмили. Так тривало доти, доки не скінчилося принесення жертви всеспалення.
29 Коли жертвопринесення скінчилося, цар та всі присутні впали на коліна й молилися. 30 Цар Езекія та його наближені наказали левитам прославляти Господа словами пісень, що написали Давид і провидець Асаф, співати хвалу з радістю, схиливши голови й прославляючи Його.
31 Потім Езекія сказав: «Тепер ви, люди Юдеї, присвятили себе Господу. Приходьте й приносьте жертви, офіри подяки у храм Господній».
І громада принесла пожертви й офіри подяки, і всі, хто хотів, приносили жертви всеспалення.
32 Для жертв всеспалення громада принесла сімдесят бичків, сто баранів та двісті ягнят—усе це були жертви всеспалення Господу. 33 Тварин для священних жертв було шістсот бичків та три тисячі овець і кіз. 34 Однак недоставало священиків, щоб поздирати шкуру з усіх жертв всеспалення, отож їхні брати, левити, допомагали їм, доки роботу не було закінчено й поки інші священики не освятилися, бо левити з більшою відповідальністю й серйозністю підготувалися до служіння Господу, ніж священики. 35 Жертв всеспалення було доволі, а також лою від мирних і ливних жертв, що додавалися до жертв всеспалення. Отож службу у храмі Господа було відновлено.
36 Езекія та ввесь народ раділи з того, що Бог дав своїм людям, бо сталося все це так швидко.
Езекія святкує Пасху
30 Езекія розіслав послання по всьому Ізраїлю та Юдеї, а також написав листи до людей Ефраїма та Манассії[j], запрошуючи їх прибути до храму Господа в Єрусалим і відзначити Пасху Господа Бога Ізраїлю. 2 Цар та його наближені і вся громада в Єрусалимі вирішили відзначити Пасху в другому місяці. 3 Вони не мали змоги відзначити її в належний час, бо священики не були ще достатньо освячені й народ не зібрався в Єрусалимі. 4 Таке рішення здавалося правильним і цареві, і всій громаді. 5 Вони вирішили оголосити про це по всьому Ізраїлю від Беершеби до Дана, закликати людей прийти до Єрусалима й відзначити Пасху для Господа Бога Ізраїлю. Багатьма вона давно не відзначалася так, як це було предписано.
6 За наказом царя гінці вирушили по всьому Ізраїлю та Юдеї з листами від царя та його придворних, де було написано:
«Люди Ізраїлю, повертайтеся до Господа, Бога Авраама, Ісаака та Ізраїля, щоб Він міг повернутися до тих із вас, хто ще залишився і врятувався від царів ассирійських. 7 Не наслідуйте гріхів ваших батьків та братів, які відвернулися від Господа Бога ваших пращурів. Отож, як ви й самі бачили, Він страшно покарав їх. 8 Не будьте такими впертими, як були ваші батьки, та підкоріться Господу. Приходьте до Святеє Святих, Він освятив це місце навічно. Служіть Господу вашому Богу, щоб страшний Свій гнів Він відвернув від вас. 9 Якщо ви повернетеся до Господа, тоді ваші брати й діти знайдуть співчуття у тих, хто захопив їх, і вони повернуться на цю землю, бо Господь ваш Бог—милостивий і добрий. Він не відвернеться від вас, якщо ви самі до Нього повернетеся».
10 Гінці переходили з одного міста до іншого в землі Ефраїма та Манассії, дійшли аж до Завулона, але люди насміхалися й глузували з них. 11 Однак деякі люди Ашера, Манассії та Завулона підкорилися й прийшли до Єрусалима. 12 В Юдеї також рука Божа об’єднала людей навколо рішення виконати наказ царя та його наближених, який ішов від слова Божого.
13 Величезний натовп зібрався в Єрусалимі святкувати свято Опрісноків на другий місяць. 14 Вони усунули з Єрусалима вівтарі, побудовані на честь бовванів, й вівтарі для спалення запашного куріння і повикидали їх у долину Кідрон. 15 Вони закололи пасхальне ягня на чотирнадцятий день другого місяця. Священики та левити були посоромлені й освятилися, і принесли жертви всеспалення у храмі Господа. 16 Тоді вони зайняли належні місця й, за Законом Мойсея, чоловіка Божого, левити дали кров священикам, і ті окропили вівтар. 17 Оскільки багато хто з натовпу не освятився, то левити забивали пасхальних ягнят тих, хто не був належно освячений і не міг виконувати цей священний обряд для Господа. 18-19 Хоча більшість людей, які прийшли з земель Ефраїма, Манассії, Іссаха́ра та Завулона, не очистилися, вони все ж їли Пасху всупереч Закону. Але Езекія помолився й за них, сказавши: «Нехай Господь, Який є добрим, простить кожного, хто в серці своїм вирішив шукати Бога, Господа Бога своїх батьків, навіть якщо він і не є достатньо чистим, згідно з правилами Святеє Святих».
20 І Господь почув Езекію і простив народ. 21 Сини Ізраїля відзначали в Єрусалимі свято Опрісноків протягом семи днів. Вони були щасливі. Левити й священики прославляли Господа кожен день що було сили[k].
22 Цар Езекія надихав усіх левитів, які добре розумілися на тому, як відправляти службу Господню. Люди відзначали те свято протягом семи днів і приносили мирні жертви. Вони дякували Господу й прославляли Його, Бога своїх предків.
23 Уся громада вирішила святкувати ще сім днів. Вони радісно відзначали Пасху іще сім дні. 24 Езекія, цар юдейський, дав тисячу бичків та сім тисяч овець для зібрання. Вельможі дали одну тисячу бичків та десять тисяч овець для зібрання. Багато священиків освятилися для святої служби. 25 Всі люди були щасливі: вся громада юдейська, священики, левити, громада ізраїльська—усі, хто прийшли з Ізраїлю до Юдеї. 26 Отож було в Єрусалимі багато радості. Подібного свята не було з часів Соломона, сина Давида, царя ізраїльського. 27 Священики та левити встали й просили Господа благословити народ. Бог почув їх. Їхня молитва долинула до священного дому Господа на небесах.
Забезпечення духовенства
31 Святкування Пасхи скінчилося. Ізраїльтяни, які були на святі, розійшлися по містах Юдеї. Вони позносили священні камені й повалили стовпи Ашери. Вони зруйнували узвишшя й вівтарі по всій Юдеї та на землях Веніамина, в Ефраїмі та Манассії. Зруйнувавши все те, ізраїльтяни повернулися в свої міста, до свого майна.
2 Езекія призначив по підрозділах священиків та левитів, і кожен мав виконувати свої обов’язки священиків та левитів: приносити жертви всеспалення та мирні жертви, правити службу, дякувати й співати хвалу при брамах Господнього храму[l]. 3 Цар віддав тварин, що належали йому, для жертв всеспалення. Ці тварини були призначені для щоденних жертв всеспалення, які приносили щоранку і щовечора, а також щосуботи під час свят Новолуння та для інших особливих зібрань, як записано в Законі Господньому. 4 Люди мали віддавати частину свого врожаю та речей священикам і левитам, щоб вони могли присвятити себе Закону Господньому.
5 Як тільки вийшов той наказ, ізраїльтяни щиросердо віддали перший врожай зерна, молоде вино, оливу та мед, багато всього іншого—десятину врожаю. 6 Ізраїльтяни та юдеї, що жили в містах Юдеї, також дали десятину великої рогатої худоби та отар і десятину святих речей присвятили Господу своєму Богу, і поскладали вони все те у великі купи. 7 Почали вони це робити на третій місяць, а закінчили в сьомому. 8 Коли Езекія прийшов зі своїми придворними й побачив ті купи, вони восхвалили Господа, й благословив Його ізраїльський народ.
9 Езекія спитав священиків та левитів про ті купи, 10 і первосвященик Азарія з роду Задока, відповів: «З того часу, як люди почали приносити жертви до храму Господнього, ми мали вдосталь їжі, ще й багато залишків, бо Господь благословив Свій народ і багато лишку зосталося».
11 Езекія наказав підготувати комори у храмі Господа, і так було зроблено. 12 Потім вони благоговійно позаносили данину: десятину й посвячені дари. Левит Конанія відповідав за це, а другим після нього відповідальним був його брат Шимей. 13 Єгіел, Азазія, Нагат, Асагел, Єримот, Йозавад, Еліел, Ісмакія, Магат і Беная були наглядачами, підпорядкованими Конанії та його брату Шимею, яких призначили цар Езекія та придворний Азарія, відповідальний за храм Божий.
14 Левит Коре, син Імни, головний охоронець Східної брами, відповідав за добровільні пожертви Богу, він розподіляв данину Господу, а також посвячені дари. 15 Едем, Миніамин, Ісус, Шемая, Амарія та Шеканія віддано допомагали йому в містах священиків, розподіляючи між своїми братами-священиками за підрозділами, порівну: найстаршим і найменшим.
16 Крім того, вони розподіляли данину між особами чоловічої статі старше трьох років, чиї імена було занесено до родоводів, серед усіх, хто мав приходили до храму Господнього й виконувати різні щоденні обов’язки, згідно з відповідальністю кожного, за підрозділами. 17 Вони вели розподіл між священиками, записаними за родами в родоводах, а щодо левитів, то між тими, кому виповнилося двадцять років і старше. 18 Вони враховували й малечу, і жінок, і синів та дочок—усіх записаних у родоводах. Бо вони, сповнені віри, присвятили себе цьому служінню.
19 А священики, нащадки Аарона, що жили на полях-пасовиськах довкола своїх міст та в будь-яких інших містах, також дістали свою частку на кожного чоловіка з-поміж них і кожного записаного в родоводах левитів.
20 Отак зробив Езекія по всій Юдеї, чинив він правильно, праведно й щиросердо перед Господом його Богом. 21 В усьому, що робив він щодо служби в храмі Божому та послуху Закону й заповідям, він шукав Бога Й працював щиросердо. Отож він і процвітав.
Сеннахерив загрожує Єрусалиму
32 Після всього того, що Езекія так віддано зробив, ассирійський цар Сеннахерив виступив проти Юдеї. Він обложив укріплені міста, намисливши захопити їх. 2 Коли Езекія побачив, що Сеннахерив прийшов і має намір напасти на Єрусалим, 3 він порадився зі своїми придворними й військовими, як би загатити річки, що за містом. І вони допомогли йому. 4 Зібралася величезна сила людей, і вони загатили всі струмки та потоки, що текли по їхній землі. «Чому ассирійські царі мають приходити й діставати багато води?»—казали вони. 5 Потім він добре попрацював, щоб полагодити всі зруйновані ділянки стіни й звів там вежі. Він побудував іще одну зовнішню стіну й укріпив стару частину Єрусалима зі східної сторони в місті Давида. Він також виготовив багато зброї та щитів.
6 Він призначив воєначальників над людьми й зібрав їх на майдані біля міської брами. Він підбадьорив їх такими словами: 7 «Будьте сильні й мужні. Не бійтеся й не жахайтеся царя ассирійського та його величезного війська, бо з нами більша сила, ніж з ними. 8 З ними тільки озброєна плоть, а з нами Господь наш Бог. Він допоможе нам у битві». І від того, що сказав цар юдейський Езекія, всі люди сповнилися впевненості.
9 Пізніше, коли Сеннахерив, цар ассирійський, та всі його сили обложили місто Лахиш, він послав своїх людей до Єрусалима з посланням Езекії, царю юдейському, та всім юдеям, що були там.
10 Ось що сказав Сеннахерив, цар ассирійський: «На чому ґрунтується впевненість ваша, що ви залишаєтеся в Єрусалимі під облогою? 11 Коли Езекія каже: „Господь наш Бог порятує нас від рук царя ассирійського”,—він обдурює вас і штовхає вас на смерть від голоду й спраги. 12 Хіба ж не сам Езекія позносив узвишшя й вівтарі, кажучи Юдеї та Єрусалиму: „Ви мусите поклонятися перед одним вівтарем і тільки на ньому спалювати запашне куріння?” 13 Хіба ж ви не знаєте, що я й мої батьки зробили з усіма народами інших земель? Хіба боги тих народів хоч коли змогли захистити свою землю від мене? 14 Чи якийсь із усіх богів цих народів, яких розбили мої батьки, змогли врятувати свої народи від мене? То як же ваш Бог врятує вас від моєї руки? 15 Отож нехай Езекія не обдурює й не ошукує вас. Не вірте йому, бо жоден бог жодного народу чи царства не здатен був врятувати народ свій від руки моєї або моїх батьків. То куди ж вашому богу врятувати вас від моєї руки!»
16 Наближені Сеннахерива багато ще говорили проти Бога та його слуги Езекії. 17 Цар також написав листи, у яких зневажав Господа Бога Ізраїлю, де говорилося проти Нього таке: «Так само, як і боги інших народів інших країн не врятували свої народи від руки моєї, так і Бог Езекії не врятує Свій народ від мене». 18 Тоді вони почали кричати юдейською мовою до людей Єрусалима, які були на мурі, щоб злякати їх і настрахати, а потім захопити місто. 19 Вони висловлювалися про Бога Єрусалима, як і про інших богів поганських, що є лиш творіннями рук людських.
20 Цар Езекія та пророк Ісая, син Амоса, звернулися до небес із молитвою. 21 І Господь послав Ангела, який винищив воїнів, старійшин і воєначальників у таборі ассирійського царя. Отож він відступив на свої землі цілком зганьблений. І коли він увійшов у храм свого бога, кілька синів його зарубали його мечами.
22 Так Господь врятував Езекію та народ Єрусалима від руки ассирійського царя Сеннахерива, а також і від усіх інших ворогів. Він дбав про них у всьому. 23 Багато хто приносив дари до Єрусалима Господу та коштовні дарунки Езекії, царю юдейському. Відтоді він став вельми шанований іншими народами.
Пиха, талан і смерть Езекії
24 На ту пору Езекія захворів і лежав при смерті. Він молився Господу, Який почув його і подав йому знак[m]. 25 Але серце Езекії запишалося, і він не відповів на милість Божу, виявлену до нього. Ось чому Господній гнів був на ньому та на Юдеї і Єрусалимі. 26 Тоді Езекія розкаявся в погорді серця свого, покаялися й люди Єрусалима. Ось чому гнів Господній упав на них у дні правління Езекії.
27 Езекії мав силу-силенну багатств і почестей. Він зробив скарбниці для срібла та золота, для дорогоцінного каміння, пахощів, щитів та різноманітних коштовностей. 28 Він також побудував комори для зберігання зерна, молодого вина та оливи. Він збудував ясла для великої рогатої худоби й загони для отар та черед. 29 Він побудував багато міст і придбав багато великої рогатої худоби та отар, адже Бог дав йому велике багатство.
30 Саме Езекія загатив верхів’я річки Ґіхон і спрямував воду вниз, на західну частину Давидового міста. Йому щастило в будь-який справі, за яку він брався. 31 Але коли правителі Вавилона вирядили своїх послів, аби довідатися про диво, що сталося на тій землі[n], Бог залишив Езекію, щоб випробувати його й довідатися про все, що в нього на серці[o].
32 Інші події правління Езекії та його побожні діла записано в з’явах пророка Ісаї, сина Амоса, у книзі Хронік Царів Юдеї та Ізраїлю. 33 Езекія спочив зі своїми батьками й був похований на горі поруч з могилами Давидових нащадків. Усі юдеї та люди Єрусалима віддали йому почесті, коли він помер. Після нього царем став його син Манассія.
Манассія, цар Юдеї
33 Манассії виповнилося дванадцять років, коли він став царем Юдеї, і правив він у Єрусалимі протягом п’ятдесяти п’яти років. 2 В очах Господніх він чинив зле, наслідуючи бридкі звичаї тих народів, яких Господь вигнав до того, як прийшли ізраїльтяни. 3 Манассія відбудував ті узвишшя, які зруйнував його батько Езекія. Манассія побудував вівтарі богам Ваала та звів Ашерові стовпи. Він поклонявся всім небесним світилам і служив їм. 4 Він збудував вівтарі в Господньому храмі, про який Господь сказав: «Моє ім’я буде в Єрусалимі повік». 5 На обох подвір’ях Господнього храму він поставив вівтарі всім небесним світилам. 6 Він також приніс у жертву власного сина на вогні у долині Бен-Гінном[p], а ще займався ворожбитством та чаклунством, водився з провидцями та людьми, які викликали духів. Він багато що робив злого в очах Господа, викликаючи Його гнів.
7 Він узяв вирізьбленого боввана, якого сам і зробив, і поставив у Божому храмі, про який Бог сказав Давиду та його сину Соломону: «У цьому храмі та в Єрусалимі, який Я обрав з-поміж усіх колін ізраїльських, Я поставлю ім’я Своє навіки. 8 Я не змушу ізраїльтян покинути цю землю, яку Я віддав їхнім пращурам, якщо вони сумлінно виконуватимуть усе, що Я наказав їм, слідуючи усім заповітам, які передано їм було через Мойсея».
9 Але Манассія повів Юдею та народ Єрусалима хибним шляхом, отож вони чинили зла більше, ніж ті народи, яких Господь знищив до приходу ізраїльтян.
10 Господь звертався до Манассії та його народу, але вони не звертали уваги. 11 Отож Господь послав проти них військо під командуванням вождів ассирійського царя, які захопили Манассію, всилили йому гака в носа[q], закували в мідні кайдани й привели до Вавилона. 12 У розпачі він благав милості у Господа Бога свого і вельми змирився перед Богом батьків своїх. 13 І коли він молив Його, Господь був зворушений і вислухав його благання. Він повернув його до Єрусалима в його царство. Так Манассія пізнав, що Господь є Бог.
14 Пізніше він перебудував зовнішній мур у місті Давида, що на захід від ріки Ґіхон у долині аж до входу до Рибної брами та навколо гори Офел[r]. Він також зробив цей мур вищим. Він настановив військових командирів по всіх укріплених містах Юдеї.
15 Він позбувся чужоземних богів та бовванів із храму Господнього, а також і всі вівтарі, які збудував на храмовій горі та в Єрусалимі. І викинув усе те за місто. 16 Тоді він відновив вівтар Господній і приніс мирні жертви й жертви подяки на ньому, і наказав юдеям служити Господу Богу Ізраїлю. 17 Однак люди й далі приносили жертви на узвишшях, але тільки Господу їхньому Богу.
18 Що ж до інших подій за часів правління Манассії, а також його молитва до Бога та слова пророків, які до нього зверталися від імені Господа Бога Ізраїлю, описано в книзі Хронік Царів Ізраїлю. 19 Його молитва і те, як Бог був зворушений Його покаянням, а також усі його гріхи й зради, усі місця, де він будував узвишшя і встановлював стовпи Ашери та бовванів до того, як він змирився, записані в Літописах Провидців. 20 Манассія спочив зі своїми батьками й був похований у своєму палаці. Після нього царем став його син Амон.
Амон, цар Юдеї
21 Амону було двадцять два роки, коли він став царем, і правив він у Єрусалимі протягом двох років. 22 Він чинив зле в очах Господа так само, як і його батько Манассія. Амон поклонявся й приносив жертви всім бовванам, яких зробив Манассія. 23 Але на відміну від свого батька Манассії, він не змирився перед Господом, і тим самим Амон збільшив свою провину.
24 Наближені Амона змовилися проти нього і вбили його у царському палаці. 25 Тоді мешканці тієї землі повбивали всіх заколотників, які були причетні до смерті царя Амона, і настановили його сина Йосію царем у його палаці.
Реформи Йосії
34 Йосії виповнилося вісім років, коли він став царем, і правив він у Єрусалимі протягом тридцяти одного року. 2 Він чинив праведне в очах Господніх і йшов шляхом свого пращура Давида, не збочуючи ні праворуч, ні ліворуч.
3 На восьмий рік свого царювання (а був він тоді ще зовсім юним) він почав шукати Бога свого праотця Давида. На дванадцятий рік він почав очищати Юдею та Єрусалим він узвиш, Ашерових стовпів, різьблених та литих бовванів. 4 Під його керівництвом були зруйновані вівтарі Ваала. Він потрощив вівтарі для спалення запашного куріння, що були над ними, позносив ашерові стовпи, різьблених та литих бовванів і божків. Він перетворив усе те на порох і порозкидав на могилах тих, хто приносив їм жертви.
5 Він спалив кістки священиків на їхніх вівтарях і так очистив Юдею та Єрусалим. 6 У містах Манассії, Ефраїма та Симеона, аж до Нафталі, і в руїнах навколо них[s] 7 він зруйнував вівтарі й Ашерові стовпи, перетворив на порох бовванів і потрощив вівтарі для спалення запашного куріння по всьому Ізраїлю. Потім він повернувся до Єрусалима.
8 На вісімнадцятий рік свого царювання, щоб очистити землю й храм, Йосія послав Шафана, сина Азалії, та Маасію, міського голову, разом із Йоа, сином Єгоагаза-літописця, відремонтувати храм Господа його Бога.
9 Вони пішли до Гилкії, первосвященика, й віддали йому гроші, які принесли для храму Божого. Левити стояли на дверях і збирали гроші з людей Манассії, Ефраїма та від усіх людей Ізраїлю, що залишилися, а також від усіх юдеїв. 10 Потім вони довірили ці гроші людям, що відповідали за виконанням робіт у храмі Господньому. Ті вже платили робітникам, які ремонтували й відновлювали храм. 11 Вони також давали гроші теслям та мулярам для купівлі тесаного каменя й деревини для перекриття та брусів для відновлення будівель, перетворених недбалими юдейськими царями на руїни.
12-13 Люди справді працювали самовіддано. Ягат і Овдій керували ними. Вони були левитами, нащадками Мерарі. Іншими наглядачами були Захарія та Мешуллам з родини Когата. Левити, які вміли грати на музичних інструментах, наглядали за робітниками та всіма роботами будівельників. Деякі левити були писарями, наглядачами та охоронцями брам.
Знайдено книгу Закону
14 Поки вони приносили гроші, зібрані на храм Господній, священик Гилкія знайшов книгу Закону Господнього, яку було передано через Мойсея. 15 Гилкія сказав писарю Шафану: «Я знайшов книгу Закону у храмі Господа». Він віддав її Шафану.
16 Тоді Шафан відніс книгу царю й доповів йому: «Твої слуги роблять усе, що їм було наказано. 17 Вони виплатили гроші, зібрані для храму Господнього, наглядачам та робітникам». 18 Потім писар Шафан повідомив цареві: «Священик Гилкія дав мені Книгу». І Шафан почав читати з тієї книги в присутності царя.
19 Коли цар почув слова Закону, він роздер на собі вбрання[t]. 20 Він віддав такі накази Гилкії, Агікаму, сину Шафана, Авдону, сину Михея, писарю Шафану та царському слузі Асаї: 21 «Ідіть і спитайте у Господа про мене та всіх, хто залишився в Ізраїлі та Юдеї, про те, що там написано у віднайденій книзі. Великий гнів Господній упав на нас, бо наші пращури не дотримувалися слова Господнього і не чинили так, як записано у цій книзі».
22 Гилкія і всі призначені[u] царем пішли до пророчиці Гулди. Вона була дружиною Шаллума, сина Токгата, сина Гасри, який відповідав за одяг. Вони жила в Єрусалимі, у новій частині Єрусалима.
23 Жінка повідомила їх: «Ось що мовить Господь Бог Ізраїлю: „Скажіть чоловікові, який послав тебе до мене про те, 24 що Господь говорить: „Я збираюся наслати біду на цю землю та її мешканців—усі прокляття, записані в книзі, прочитаній у присутності царя Юдеї. 25 За те, що вони зрадили Мене й спалювали запашне куріння іншим богам, тим самим розпалювали гнів Мій всіма ділами рук своїх, Моя лють на цей край горить і не вщухає”.
26 Перекажи царю юдейському, який послав тебе, щоб Господа спитати. Ось що відповів Господь Бог Ізраїлю, почувши ті слова: 27 „Оскільки серце ти маєш чутливе і змирився ти перед Богом, як почув, що Він говорить про це місце та його жителів, за те, що ти змирився переді Мною і розірвав своє вбрання й плакав у присутності Моїй, Я почув тебе. 28 Тепер же Я заберу тебе до твоїх батьків, і будеш ти похований з миром. Не побачать твої очі всіх тих нещасть, які Я маю намір наслати на цю землю та людей, які тут мешкають”». Отож вони повернулися до царя з такою відповіддю.
29 Тоді цар скликав усіх старійшин Юдеї та Єрусалима. 30 Він піднявся до храму Господнього з усіма людьми Юдеї, всіма мешканцями Єрусалима, священиками, левитами, та з усією громадою: від простолюдина до можновладця. Він прочитав так, щоб вони почули все, що було записано в книзі Заповіту, яку знайшли в храмі Господа. 31 Цар став на своє царське місце і уклав Угоду перед Господом: йти за Господом, виконувати Його закони, настанови й правила від щирого серця і всієї душі, та підкорятися заповітам, записаним у цій книзі.
32 Тоді кожен, хто був в Єрусалимі та Веніамині, присвятили себе цьому. Люди Єрусалима робили це згідно з Угодою з Богом їхніх батьків.
33 Йосія зруйнував усіх мерзенних бовванів на землі Ізраїлю і змусив усіх ізраїльтян служити Господу їхньому Богу. І поки він був живий, люди й далі слідували Господу Богу їхніх батьків.
Йосія святкує Пасху
35 Йосія святкував Пасху Господню в Єрусалимі. Пасхальне ягня було забито на чотирнадцятий день першого місяця. 2 Він призначив священиків для виконання їхніх обов’язків і надихнув їх на службу в храмі. 3 Він сказав левитам, які навчали ізраїльтян і освятилися для служби Господу: «Поставте Святий ковчег у храмі, збудованому Соломоном, сином Давида, царя ізраїльського. Не треба носити його на плечах. Тепер служіть Господу вашому Богу та Його ізраїльському народу. 4 Підготуйтеся за родами у ваших групах згідно з письмовими настановами Давида, царя ізраїльського, та його сина Соломона.
5 Станьте у святому місці й розділіться на групи левитів за кількістю родин ваших земляків. 6 Заколіть пасхальне ягня, очистіться й приготуйте ягнят для ваших земляків, як і наказував Господь через Мойсея».
7 Йосія дав усім колінам, що були там, тридцять тисяч овець та кіз для пасхальних жертв, а також три тисячі голів великої рогатої худоби—і все це з особистої власності царя.
8 Його вельможі також зробили добровільні внески для людей, священиків та левитів. Гилкія, Захарія та Єгіел, відповідальні в храмі Господньому, дали священикам дві тисячі шістсот пасхальних жертв та три тисячі бичків. 9 А також Конанія зі своїми братами Шемаєю та Нетанелом і старшими левитів Гашавією, Єєлом та Йозавадом поставили левитам п’ять тисяч пасхальних жертв та п’ятсот голів великої рогатої худоби.
10 Все було підготовлено для служби, і священики зайняли свої місця з левитами, за їхніми підрозділами, як і наказав цар. 11 Пасхальних ягнят закололи. Священики кропили кров’ю, а левити знімали з тварин шкуру. 12 Вони відкладали окремо жертви всеспалення, аби розділити їх за родами для жертв Господу, як записано в книзі Мойсея. Так само вони чинили і з великою рогатою худобою. 13 Вони засмажували пасхальних тварин на багатті, як було вказано, й варили священні жертви в горщиках, казанах та каструлях і швидко розносили людям. 14 Після того вони приготували все для священиків, бо священики, що були нащадками Аарона, приносили жертви всеспалення та мирні жертви до пізньої ночі. Отож левити приготували все для себе й Ааронових священиків.
15 Музики, нащадки Асафа, стояли на місцях, що вказані були Давидом, Асафом, Геманом та царським провидцем Єдутуном. Охоронці, що стояли біля брам, не залишали свої пости, оскільки їхні брати-левити все їм приготували.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International