Bible in 90 Days
21 Слово Господа дійшло до мене: 22 «Сину людський, що то за прислів’я що ви мали в землі Ізраїльській:
Не збудуться ведіння пророцькі,
лихо нескоро прийде к нам».
23 Скажи їм, що Господь Бог так говорить: «Я збираюся покласти край цьому прислів’ю, вони більше не повторюватимуть його в Ізраїлі. Скажи їм:
Наблизилися дні, коли кожна з’ява збудеться,
та лихо прийде до кожного у хату».
24 «Бо не буде більше ніяких хибних з’яв чи облудливих віщувань серед народу ізраїльського. 25 Я, Господь, говоритиму те, що волію, і воно виповнюватиметься без зволікань. Бо за твоїх днів, о, доме бунтівний, Я виповню все, хоч би що Я сказав»,—проголошує Господь Бог.
26 Слово Господа дійшло до мене: 27 «Сину людський, дім Ізраїлю говорить, що з’ява, яку він бачить, збудеться через багато років, і він пророкує про далеке майбутнє. 28 Тож скажи їм, що Господь Бог так говорить: „Жодне з Моїх слів не буде більше відкладене, хоч би що Я сказав, виповниться”». Так проголошує Господь Бог.
Засудження лжепророків
13 Слово Господа надійшло до мене: 2 «Сину людський, говори до пророків Ізраїля, які зараз пророкують. Скажи тим, хто віщує із своєї власної уяви, щоб слухали вони слово Господа, 3 бо Господь Бог так говорить: „Горе нечестивим пророкам, що слідують за своїм власним духом і нічого не бачать! 4 Твої пророки, Ізраїлю, мов лиси серед руїн. 5 Ти не поставив солдат до проломів у мурах, не побудував стіни, щоб захистити рід ізраїльський. Тож коли прийде день покарання Господнього, ти потерпаєш поразку в битві.
6 Їхні з’яви облудні, і їхні віщування—брехня. Вони кажуть: „Господь проголошує”,—коли Господь не посилав їх. Однак вони чекають, щоб їхні слова виповнилися. 7 Чи не облудні з’яви бачили ви і чи не брехливі віщування промовляли, коли казали: „Господь проголошує”,—хоч Я й не говорив? 8 Через те ось що Господь Бог говорить, що через ваші облудні слова й брехливі з’яви буду Я проти вас”».
Так проголошує Господь Бог: 9 «Моя кара впаде на пророків, що бачать облудні з’яви й промовляють брехливі віщування. Вони не будуть у зібранні Мого народу, їх не внесуть у список дому Ізраїлю, ані ввійдуть вони в землю Ізраїльську. Тоді ви знатимете що Я—Господь Бог. 10 Тому що вони збили мій народ з пуття, кажучи: „Мир панує усюди”,—коли немає миру. Людям треба зводити стіни, щоб укріпити місто, а вони, замість того, тільки тоненько штукатурять її[a].
11 Тож скажи тим, хто штукатурить її, що Я нашлю кам’яний град і лютий дощ (ворожі армії); вітри налетять і здійметься вихор шалений, й тоді вона впаде. 12 Коли стінка розвалиться, чи не запитають Вас люди: „Де ж той тиньк, яким ви вкрили її?”»
13 Через те ось що Господь Бог говорить: «У гніві я дам волю шаленому вітру. У гніві моєму кам’яний град і пасма дощу впадуть із руйнівною люттю. 14 Я знесу стіну, яку ви вкрили тиньком, і зрівняю з землею так, що підмурок оголиться. Коли місто впаде, ви загинете в ньому. І ви збагнете, що Я—Господь. 15 Тож Я виллю свою лють на стіну й на тих, хто вкрив її тиньком. Я скажу вам: „Стіни немає і немає також тих, хто білив її. 16 Немає тих пророків Ізраїлю, що пророкували Єрусалиму і бачили з’яви про мир для нього, коли миру не було”». Так проголошує Господь Бог.
17 Господь сказав: «Тепер, сину людський, повернись обличчям до дочок твого народу, що пророкують із своєї власної уяви. Пророкуй проти них і 18 скажи їм те, що Господь Бог говорить: „Горе тим жінкам, що шиють чародійні талісмани на всі свої зап’ястки і роблять хустки на свої голови для того, щоб ловити в тенета чоловіків. Чи ви вловлюватимете в тенета людей мого народу, аби врятувати свої власні? 19 Ви навчаєте їх не шанувати Мене, та за кілька пригорщів ячменю і кришки хліба, ви настроюєте народ Мій проти Мене. Брешучи Моєму народові, який слухає брехню, ви вбили тих, кому не слід було вмирати, і пощадили тих, кому не слід жити”».
20 Через те ось що Господь Бог говорить: «Я проти ваших чародійних талісманів, за допомогою яких ви ловите в тенета людей, як птахів. Я повириваю їх із ваших рук; Я звільню людей, яких ви вловили в тенета, ніби птахів.
21 Я порозриваю ваші покривала і врятую мій народ із ваших рук. Більше вони не будуть здобиччю вашої влади. Тоді ви збагнете, що Я—Господь Бог. 22 Бо пророки завдають глибокого суму праведникам своєю брехнею, а Я не хочу засмучувати праведників. Ви підбурюєте нечестивих не звертати з їхнього грішного шляху і так врятувати свої життя. 23 Через те більше вам не бачити облудних з’яв і не займатися віщуванням. Я врятую Мій народ від ваших рук, і тоді ви зрозумієте, що Я—Господь».
Засудження ідолопоклонців
14 Кілька старійшин Ізраїлю прийшли до мене й посідали переді мною. 2 Тоді слово Господа дійшло до мене: 3 «Сину людський, ці мужі прийшли просити тебе спитати поради в Бога, та все ще тримають бовванів у себе. До сих пір вони вклоняються лжебогам, тож навіщо ці грішники питаються поради в Мене? Чи можу Я взагалі дозволити їм звертатися до Мене з запитаннями? Звичайно ж, ні! 4 Через те говори з ними і скажи їм, що Господь Бог так говорить: „Коли хтось із ізраїльтян прийде до пророка й питатиме його поради, то Я, Бог, відповідатиму на запитання ті, навіть якщо той тримається негідних бовванів. Я говоритиму незважаючи на їх брудних лжебогів. 5 Я зроблю це, щоб відібрати назад серця народу ізраїльського, який весь покинув Мене заради бовванів”.
6 Через те скажи дому Ізраїлю, що Господь Бог так говорить: „Покайтеся! Відверніться від ваших бовванів і відмовтеся від своїх мерзотних звичок! 7 Коли хтось із ізраїльтян чи хтось з чужинців, що живуть в Ізраїлі, цуратиметься Мене, впустить бовванів у своє серце і поставить огидний камінь спотикання перед своїм обличчям, а по тому йде до пророка, щоб звернутися до Мене з запитаннями, Я, Господь, відповідатиму йому Сам. 8 Я поверну Своє обличчя проти цього чоловіка і зроблю його прикладом та притчею во язицех; Я викореню його з-поміж Мого народу. Тоді ви знатимете, що Я—Господь.
9 І якщо пророк на стільки недолугий, що дає поради заміть Мене, то Я відкрию йому його дурість. Я простягну Свою руку проти нього й винищу його з-поміж Мого народу ізраїльського. 10 Вони нестимуть свою провину: пророк буде так само винний, як і той, хто з ним радиться. 11 Тоді народ Ізраїлю більше не відвертатиметься від мене, ані поганитиметься всіма своїми гріхами. Він буде Моїм народом, а Я буду їхнім Богом”». Так проголошує Господь Бог.
Кара—неминуча
12 Слово Господа дійшло до мене: 13 «Сину людський, якщо якась країна грішить проти Мене, Я протягну руку проти неї, щоб понищити запаси їжі в ній і наслати на неї голодомор, і вбити її людей та їхню худобу, 14 то навіть якби ці троє: Ной, Даниїл та Йов були у тій країні—вони б змогли своєю праведністю врятувати тільки самих себе». Так проголошує Господь Бог.
15 Господь сказав: «Або Я нашлю диких звірів на цю країну, і вони лишать її бездітною і вона стане така спустошена, що ніхто не зможе пройти нею через звірів тих. 16 То так само правда, як Моє існування. Навіть якби ці троє були в тій країні, вони не змогли б урятувати своїх власних синів та дочок. Лише самі врятувалися б, але земля стала б безлюдна. Так проголошує Господь Бог.
17 Або я спрямую меч проти цієї країни і скажу: „Хай меч пройде через цю землю”,—і повбиваю її людей та їхню худобу. 18 То так само правда, як те, що я живу, навіть якби ці троє були у ній, вони б не змогли врятувати своїх власних синів і дочок. Лише самі вони врятувалися б. Так проголошує Господь Бог.
19 Або пошлю Я чуму на цю землю і виллю Мою лють на неї через кровопролиття, вбиваючи її людей та їхню худобу. 20 То так само правда, як те, що Я живу, навіть якби Ной, Даниїл та Йов були в ній, вони б не змогли врятувати ні сина, ані дочку. Вони врятували б лише самих себе завдяки своїй праведності». Так проголошує Всевишній.
21 То ось що говорить Господь Бог: «Наскільки гірше буде, як Я пошлю проти Єрусалима мої чотири найстрашніші кари: меч, голодомор, диких звірів і чуму—щоб вбити його людей та їхню худобу! 22 Однак дехто там виживе, ті сини та дочки, яких буде виведено з нього, прийдуть до тебе, і коли ти побачиш їхню поведінку і їхні вчинки огидні, ти втішишся щодо того нещастя, яке Я приніс до Єрусалима. 23 Ти втішишся, коли побачиш їхню поведінку та їхні вчинки, бо ти знатимеш, що Я не зробив нічого даремно». Так проголошує Господь Бог.
Єрусалим—суха лоза
15 Слово Господа дійшло до мене: 2 «Сину людський, чим виноградна лоза[b] краща за гілку будь-якого з дерев у лісі? 3 Хіба беруть з неї хоч коли деревину, щоб зробити щось корисне? Чи роблять з неї кілки, щоб вішати речі? 4 І після того, як її кинуть у вогонь як паливо, і вогонь обпалить обидва кінці і обвуглить середину, хіба вона придатна на щось? 5 Якщо вона не годилася ні на що, коли була ціла, то наскільки менше з неї можна зробити корисного, коли вже вогонь обпалив її і вона обвуглилась!
6 Через те ось що говорить Господь Бог: „Так само, як Я віддав виноградну лозу разом з іншими деревами у лісі на паливо для вогню, так Я поведусь і з людьми, що живуть у Єрусалимі. 7 Я поверну проти них Своє обличчя. Хоча вони й вийшли з вогню, однак вогонь пожере їх. І коли Я поверну Своє обличчя проти них, ви знатимете, що Я—Господь. 8 Я зроблю землю безлюдною, бо вони були невірні”». Так проголошує Господь Бог.
Невірний Єрусалим
16 Слово Господа дійшло до мене: 2 «Сину людський, хай Єрусалим усвідомить усі свої мерзотні вчинки[c]. 3 Скажи Єрусалиму, що Господь Бог говорить йому: „Походження твоє, о Єрусалиме, в землі Ханаанській: твій батько був аморійцем, а мати—хиттянкою. 4 В день, коли ти народилася, твою пуповину не відрізали, ані обмили тебе водою, щоб зробити чистою, ані сіллю тебе не потерли, ані в полотно не загорнули.
5 Ніхто не подивився на тебе з жалем, ніхто не мав досить співчуття, щоб зробити хоч що-небудь добре для тебе. Ні, тебе викинуто в чисте поле, бо в день, коли ти народилася, тебе зневажили.
6 І коли Я проходив повз і побачив, як ти вовтузишся в крові, Я сказав тобі: „Живи!” 7 Я примусив тебе рости, мов ту рослину у полі. Ти виросла, розвилася і стала найпрекраснішою з жінок: груди твої округлилися, волосся виросло у тебе, а перш була гола і невкрита. 8 Коли згодом Я подивився знов на тебе, то побачив, що ти вже достатньо доросла для кохання. Я простер полу плаща Свого над тобою[d] і прикрив твою голизну. Я дав тобі обіцянку і уклав Заповіт з тобою і ти стала Моєю нареченою.
9 Я скупав тебе у воді, змив з тебе кров і змастив тебе оливою. 10 Я вдягнув тебе у гаптоване вбрання і взув у шкіряні сандалії. Я вбрав тебе у тонке полотно і вкрив пишним шовком. Так проголошує Господь Бог. 11 Я прикрасив тебе дорогоцінностями: надів браслети на руки і намисто на шию. 12 Я вдів кільце тобі в ніс, сережки в вуха і чудовий вінець на голову. 13 Тож тебе було прикрашено золотом і сріблом, одяг твій був тонкого полотна, шовку та гаптованої тканини. Твоєю їжею була просіяне борошно, мед та олива[e]. Ти стала царицею прегарною і величною. 14 І слава розійшлася між народами про твою красу, адже Я зробив тебе красунею”». Так проголошує Всевишній.
15 «Але ти покладалася на свою красу і використала своє добре ім’я, щоб стати повією, ти розпорошила прихильність на кожного,[f] хоч би хто приходив, і твоя краса належала йому. 16 Ти використовувала гарне вбрання своє, щоб опоряджувати місця поклоніння, де ти чинила свою розпусту, віддаючи себе кожному чоловікові, який би не проходив повз.
17 Ти також узяла чудові прикраси, які Я подарував тобі, прикраси, виготовлені з Мого золота і срібла, а ти зробила для себе бовванів чоловічої статі і займалася розпустою з ними. 18 Ти наділа на них свій гаптований одяг і поклала перед ними Мою оливу й Моє запашне куріння. 19 А їжу, що Я дав тобі: просіяне борошно, оливу і мед, що Я дав тобі на поживу—ти поклала як запашний ладан перед ними. Ось що сталося»,—проголошує Господь Бог.
20 «Потім ти взяла своїх синів та дочок, яких народила Мені, й принесла їх у жертву на поживу бовванам. Чи мало тобі було тієї розпусти, що 21 ти забила[g] Моїх дітей і принесла їх у жертву бовванам? 22 В усіх твоїх мерзенних звичках і в розпусті, ти забула дні своєї молодості, коли Я знайшов тебе голу й невкриту, вовтузячись в своїй крові. 23 Після всіх твоїх гидот—горе тобі, горе»,—проголошує Господь Бог.
24 «Ти спорудила собі узвишшя і влаштувала храм на кожному перехресті, примножуючи свою розпусту. 25 При початку кожної вулиці ти спорудила узвишшя й принижувала свою красу, розкриваючи свою голизну для кожного, хто проходив повз. 26 Ти займалася розпустою з Єгиптом, твоїм сусідом, який завжди був напоготові лігти з тобою, та запалювала Мій гнів своєю зростаючою невибагливістю. 27 Тож Я покарав тебе і зменшив твої землі, Я віддав тебе твоїм пожадливим ворогам, дочкам (містам) филистимським, які й самі були збентежені твоєю розпустою.
28 Ти також злягалася з ассирійцями, займаючись розпустою з ними, але й цього тобі було не досить, бо ти ж ненаситна. 29 Тоді твоя невибагливість зросла й поширилася на Халдею, землю торговців, то й цим ти не задовольнилася. 30 Яка ж ти слабовольна,—проголошує Господь Бог,—якщо робиш усе це, поводячись, мов безсоромна розпусниця.
31 Коли ти спорудила свої пагорби при початку кожної вулиці й зробила пишні храми на кожному перехресті, ти поводилась не як повія, бо нехтувала платнею. 32 Ти, розпусниця, віддаєш перевагу випадковим чоловікам перед власним мужем! 33 Всі повії дістають платню, а ти роздавала подарунки всім своїм коханцям, підкуповувала їх, щоб вони приходили до тебе звідусіль по твою розпусту. 34 Тож у своїй розпусті ти була протилежністю іншим повіям, бо платиш ти сама, і нічого тобі не платять».
35 Через те, розпуснице, почуй слово Господа Бога! 36 Ось що Господь Бог говорить: «За те, що ти роздала своє багатство,[h] що виставляла свою голизну, була невибаглива щодо коханців, за всіх твоїх мерзенних бовванів, за те, що ти віддала їм кров дітей своїх— 37 за все це я зберу всіх коханців, з якими ти любилася, всіх, кого ти любила, так само, як і тих, кого ненавиділа. Я зберу їх звідусіль і оголю тебе перед ними, й вони побачать усю твою голизну[i].
38 Я засуджу тебе до покарання як тих жінок, що коїли перелюб і що проливали кров. Я поверну на тебе криваву помсту Моєї люті і гнів ревнощів Моїх. 39 Тоді Я видам тебе твоїм коханцям, і вони знесуть твої пагорби й зруйнують твої пишні храми. Вони зірвуть із тебе одяг, заберуть свої чудові прикраси і залишать тебе голу й невкриту. 40 Вони нашлють на тебе юрбу, що поб’є тебе камінням і порубає на шматки своїми мечами. 41 Вони спалять вщент твої будинки і покарають тебе на очах у багатьох жінок. Я покладу край твоїй розпусті, ти більш не платитимеш своїм коханцям. 42 Тоді моя лють проти тебе вгамується. Я заспокоюсь і не гніватимусь більше».
43 «Через те, що ти не пам’ятаєш днів своєї молодості, ти розлютила Мене. Тож покарав тебе Я за те, але ти не припинила блуд, та навпаки, ти вигадала ще огидніші мерзоти»,—проголошує Господь Бог.
44 «Кожен, хто говорить прислів’ями, згадає це прислів’я про тебе: „Яка мати—така й дочка”. 45 Ти справжня дочка своєї матері, яка зневажала свого чоловіка та своїх дітей; і ти справжня сестра своїх сестер, які зневажають своїх чоловіків та своїх дітей. Твоя мати—хиттянка, а батько—аморієць. 46 Твоя старша сестра була Самарія, яка жила на північ від тебе зі своїми дочками, а твоя молодша сестра, що жила на південь від тебе із своїми дочками, була Содом[j]. 47 Ти не тільки ходила їхніми дорогами й наслідувала їхні мерзенні звички, але у свій спосіб ти скоро стала ще більш розбещена, ніж вони».
48 «Так само правда, як те, що я живу,—проголошує Господь Бог,—твоя сестра Содом та її дочки ніколи не чинили такого, як ти й твої дочки. 49 Ось який був гріх Содому, твоєї сестри. Вона та її дочки були зухвалі, перегодовані й безжурні: вони не допомагали бідним та нужденним. 50 Вони були пихаті й чинили мерзоту переді Мною, через те Я й покінчив з ними, як ти бачила».
51 «Самарія не нагрішила й половини того, що ти, бо ти скоїла більше мерзоти, ніж вони, і зробила так, що твої сестри здаються праведними порівняно з твоїми вчинками. 52 Неси ж свою ганьбу! Через те, що твої гріхи були бридкіші, ніж твоїх сестер, вони здаються праведнішими за тебе. Тож ганьба тобі, неси свій сором, за огидні вчинки твої!
53 Однак, я відновлю Содом і Самарію та їх дочок, і тебе серед них також. 54 Ти втіху матимеш від Мене. Ти нестимеш свою ганьбу, соромлячись всього, що наробила. 55 Ти і сестри твої знову відбудовані будуть: Содом та Самарія із їх дочками обернуться тим, ким вони були раніше, а ти й твої дочки розквітнуть як і раніше. 56 Ти навіть не згадувала сестру твою Содом за днів гордині твоєї. 57 Ти не згадувала її до того, як нечестивість твою було викрито. А зараз тебе зневажають дочки Едома[k] і всі їхні сусіди, і дочки филистимські—всі, хто навколо тебе, ставляться до тебе з презирством. 58 Тобі нести наслідки твоєї розпусти й твоєї мерзоти»,—проголошує Господь Бог.
59 Ось що Господь Бог говорить: «Я чинитиму з тобою так, як ти заслуговуєш, бо ти зневажала мою запоруку, порушивши Угоду. 60 Однак Я пам’ятатиму Заповіт, який Я уклав з тобою за днів твоєї молодості, і встановлю з тобою Заповіт віковічний. 61 Тоді ти пригадаєш свою поведінку і засоромишся, коли отримаєш сестер своїх, як старших за тебе, так і молодших. Я віддам їх тобі за дочок, але не на підставі Моєї Угоди з тобою.
62 Тож Я встановлю Мій Заповіт тобі, й ти знатимеш, що Я—Господь. 63 Тоді, коли Я прощу все те, що ти наробила, ти пригадаєш і засоромишся і більш ніколи не розімкнеш уста через своє приниження». Так проголошує Господь Бог.
Два орли та лоза
17 Слово Господа дійшло до мене: 2 «Сину людський, загадай загадку й розкажи притчу дому Ізраїлю. 3 Скажи їм, що Господь Бог говорить:
„Великий орел з могутніми крилами та довгим пір’ям,
у повному різнобарвному оперенні прилетів до Ливану.
4 Він ухопив верхівку кедра,
відламав найвищу з гілок
і відніс її до Ханаану, землі торгівців,
та посадив у їхньому місті.
5 Потім він узяв насіння з тієї землі
і посадив у родючий ґрунт,
мов вербу при великій воді.
6 І воно пустило паростки
і виросло тугою, розлогою виноградною лозою,
але низькорослою.
Гілки її повернулися до нього,
але коріння її лишилося під нею.
Тож стало воно виноградною лозою,
вигнало гілля й розкинуло вкриті листям галузки.
7 Але там був іще один великий орел
з могутніми крилами у повному оперенні.
Виноградна лоза погнала до нього своє коріння
з тієї ділянки, де її посадили,
і простягнула свої гілки за водою до нього,
бажаючи, щоб той доглядав за нею.
8 Її посадили в добрий ґрунт над великою водою,
щоб вона вигнала гілля,
щоб родила й стала пишною лозою”.
9 Скажи їм, що Господь Бог говорить:
„Чи буде вона цвісти?
Чи орел не повириває з корінням її,
не позриває плоди, аж вона висохне?
Усі її нові паростки посохнуть
і не треба буде ні міцної руки,
ані великої кількості людей,
щоб витягти її з корінням.
10 Навіть, якщо її пересадять,
чи буде вона розцвітати?
Чи не всохне вона остаточно,
коли східний вітер налетить на неї—
висохне геть на ділянці, де росла?”»
11 І слово Господа дійшло до мене: 12 «Скажи цьому бунтівному дому: „Хіба ви не знаєте, що все це означає?” Скажи їм: „Цар вавилонський пішов до Єрусалима й забрав його царя та його вельмож і відвів їх з собою до Вавилона. 13 Тоді він взяв одного з царської родини й уклав з ним Угоду і ввів його під присягу. Він також забрав провідних людей краю. 14 Тож царство було принижене, нездатне підвестися знову й існувало далі тільки завдяки Угоді. 15 Але цар виступив проти нього, надіславши своїх посланців до Єгипту, щоб дістати коней і велике військо. Чи пощастить йому? Чи врятується той, хто робить таке? Чи розірве він Угоду, чи врятується? 16 Так само правда, як те, що Я живу, він помре у Вавилоні, землі царя, який посадив його на престол, чиєю запорукою він знехтував і чию Угоду розірвав. Так проголошує Господь Бог. 17 Фараон зі своїм могутнім військом і величезною навалою не допоможе йому в війні, коли насиплють вали і поставлять башти для облоги, щоб вигубити чимало людей. 18 Він зневажив клятву, порушивши завіт, оскільки дав свою руку в заставу іншому. І через усе це він не врятується”».
19 Тому Господь Бог ось що говорить: «Так само правда, як те, що Я живу, Я оберну на його голову Мою обіцянку, яку він зневажив, і Мій завіт, який він розірвав. 20 Я розкину Свої тенета на нього і зловлю його в пастку. Я привезу його до Вавилона і там виконаю присуд йому, бо він був невірний Мені. 21 Усі його полки, що тікають, поляжуть від меча, а тих, що лишаться в живих, я розвію на всіх вітрах. Тоді ви збагнете, що це Я, Господь, сказав».
22 Ось що Господь Бог говорить:
«Візьму Я гілку із верхівки кедра,
відламаю ніжний паросток із верховіття
і на горі високій та величній посаджу.
23 В горах ізраїльських я посаджу його,
він пустить пагони і принесе плоди
він стане пишним і розкішним кедром.
Птахи гніздитись будуть в його гіллі,
знайдуть притулок в тіні його віт.
24 Усі польові дерева будуть знати,
що Я, Господь, принижую дерево високе
й примушую низеньке виростати.
Висушую Я дерево зелене
й примушую сухе цвісти,
так Я, Господь, промовив,
і так Я і зроблю».
Душа, яка грішить, помре
18 Слово Господа дійшло до мене: 2 «Що ви, люди, маєте на увазі, коли промовляєте це прислів’я про землю Ізраїльську:
„Батьки їли кислі грона,
а у дітей на зубах оскома[l]?”»
3 «Так само правда, як те, що Я живу,—проголошує Господь Бог,—ви більше не промовлятимете цього прислів’я в Ізраїлі. 4 Бо кожна жива душа належить Мені: батько так само, як і син. Той, хто грішить, той і помре».
5 «Припустимо, що є праведник, який живе правильно і справедливо. 6 Він не їсть у місцях поклоніння, не дивиться на бовванів дому Ізраїлю, не безчестить жінки свого сусіда, не злягається з дружиною, коли вона нечиста. 7 Він нікого не гнобить, завжди повертає те, що взяв у заставу за борг, дає їжу голодному і вбрання—голому. 8 Він на лихву не дає і не бере надмірних відсотків. Він стримує руку свою, щоб не зробити неправедне і судить чесно між чоловіком і чоловіком. 9 Він віддано дотримується Моїх настанов і законів. Цей чоловік—праведний, Він, безумовно, житиме»,—проголошує Господь Бог.
10 «Припустимо, що він має несамовитого сина, який грабує інших, проливає кров або робить будь що подібне. 11 Батько його не робив нічого подібного. Він їсть на узвишшях з бовванами, ганьбить дружину свого сусіда. 12 Він пригноблює бідних і нужденних, грабує, не повертає те, що взяв у заставу[m]. Він молиться ідолам, та чинить усіляку гидоту. 13 Він на лихву дає й бере надмірні відсотки. Чи ж такому чоловікові жити? Ні, не жити! За те, що він коїть усю цю мерзоту, його, безумовно, буде вбито, і кров його буде на його власній совісті.
14 Але припустимо, що цей син має сина, який бачить усі гріхи, що чинить його батько. І хоч він бачить їх, але сам такого не робить. 15 Він не їсть на узвишшях і не дивиться на бовванів дому Ізраїлю, не ганьбить дружину свого сусіда. 16 Він не гнобить нікого і не вимагає застави за позику. Він не грабує, та віддає їжу голодним, а вбрання—голим. 17 Він стримує руку свою від кривди і не бере надмірних відсотків, дотримуючись Моїх законів і настанов. Він не помре за гріх свого батька; він, безумовно, житиме.
18 Але батько його помре за свій власний гріх, через те, що займався здирництвом, грабував свого брата і чинив усіляке лихо серед свого народу.
19 Але ви питаєте: „Чому син не розділяє провини свого батька? Оскільки син робив те, що справедливо й праведно, що він старанно дотримувався моїх настанов, він, безумовно, житиме. 20 Грішна душа за гріхи свої помре. Син ні поділятиме провину свого батька, ані батько не поділятиме провину сина. Праведність праведного залишиться з ним, а нечестивість нечестивого впаде на нього”.
21 Але якщо нечестивий відвертається від усіх гріхів, які він учинив, і дотримується всіх моїх настанов і робить те, що справедливо та правильно, він, безумовно, житиме, він не помре. 22 Жоден із злочинів його не буде згадано йому. За ті праведні вчинки, що він зробив, він житиме. 23 Хіба втіха для Мене—смерть нечестивого?—Говорить Бог.—Хіба ж Я не задоволений, коли він відвертається від свого гріха й живе?
24 Але якщо праведний відвертається від своєї праведності, грішить і чинить ту ж мерзоту, що й нечестивий, чи житиме він? Жоден із його праведних вчинків йому не буде згадано. За підступність, у якій він винен, та за гріхи, які він скоїв, він помре».
25 Однак ви кажете: «Путь Господа несправедлива». Слухай, доме Ізраїлю! Чи несправедлива Моя путь? А чи то не ваші путі несправедливі? 26 Якщо праведний відвертається від своєї праведності й чинить гріх, він помре за це; через гріх, що він чинить, він умре. 27 Але якщо нечестивий відвертається від своєї нечестивості й чинить те, що є справедливим і праведним, він урятує життя своє. 28 За те що він усвідомив усі провини свої і відвернувся від них, він, безумовно, житиме, він не помре.
29 Однак дім Ізраїлю каже: «Путь Господа несправедлива. О доме Ізраїлю? Чи ж то не твоя путь несправедлива? 30 І за те, доме Ізраїлю, Я судитиму тебе. Я судитиму кожного за його поведінкою». Господь Бог проголошує: «Покайтеся! Відверніться від своїх злочинів, щоб більше вам не впасти в гріх! 31 Звільніться від усіх переступів, які ви скоїли, і дістаньте нове серце й новий дух. Навіщо тобі вмирати, о доме Ізраїлю? 32 Бо Мені немає втіхи від чиєїсь смерті. Тож покайся і живи!» Так проголошує Господь Бог.
Журна пісня про князів Ізраїлю
19 Сказав Господь мені: «Заведи журну пісню про князів Ізраїлю:
2 „Що за левиця серед левів була ваша мати!
Вона лежала серед молодих левів
і викохувала своїх малят.
3 Вона виростила одного із своїх малят,
який став полювати на здобич,
та розідрав одного з людей.
4 Люди почули про нього,
і впіймано було його у їхню пастку.
Вони гаками притягли його в землю Єгипетську.
5 Як побачила левиця, що сподівання її марні
виховати того лева вожаком,
то вона відібрала іншого зі своїх малят
і виховала його дужим левом.
6 Він походжає серед левів,
бо тепер він дужий лев.
Навчившись роздирати здобич,
він зжер людину.
7 Він повалив людські палаци,
спустошив їхні міста.
Вся земля і всі на ній жахалися його реву.
8 Тоді повстали проти нього
народи з навколишніх країв.
Розкинули вони свої тенета
і впіймався він у їхню пастку.
9 Гаками затягли його у клітку
і привезли до царя Вавилона.
Посадили його у в’язницю,
тож реву його не чутно було більш по горах ізраїльських.
10 Мати ваша, мов лоза виноградна,
посаджена при криниці.
Родюча була вона,
гіллям багата завдяки великій воді.
11 Вигнався пагін на ній височенний,
придатний для берла володаря.
Виріс Він до небес, високо над густим листям,
видно його було понад галуззям густим.
12 Та вирвано з корінням лозу у люті
й на землю пожбурено.
Вітер зі сходу висушив її плоди,
гілля її зрізано, та викинуто у вогонь,
і вогонь пожер його.
13 Тепер посадили її у пустелі
в землі сухій та спраглій.
14 Вогонь пішов з однієї з найбільших гілок
і пожер її плоди.
І не лишилося жодної гілки для берла володаря”.
Цю журну пісню слід виконувати як пісню жалоби».
Бунтівний Ізраїль
20 Сьомого року, п’ятого місяця, десятого дня[n] деякі старійшини Ізраїлю прийшли розпитати Господа. Вони посідали переді мною. 2 Тоді слово Господа дійшло до мене: 3 «Сину людський, говори зі старійшинами Ізраїлю і скажи їм, що Господь Бог так говорить: „Ви прийшли розпитати Мене? Так само правда, як те, що Я живу, Я не відповім вам”».
Так проголошує Господь Бог: 4 «Чи ти судитимеш їх, сину людський? Чи слід їх судити? Ти повинен нагадати їм про мерзенні звички їхніх батьків. 5 І скажи їм, що Господь Бог так говорить: „Того дня, як вибрав Я Ізраїль, поклявся Я, піднявши руку, всім нащадкам дому Якова. Я відкрився їм у Єгипті. Із піднесеною рукою сказав Я їм: „Я—Господь ваш Бог”. 6 Того дня Я поклявся їм, що виведу їх із Єгипту в землю, яку я відшукав для них, край, що тече молоком та медом, землю, найпрекраснішу з усіх. 7 Я сказав їм: „Кожен із вас хай позбудеться гидотних бовванів, не оскверняйте себе бовванами єгипетськими. Я—Господь ваш Бог”.
8 Але вони повстали проти Мене, не слухаючи Моїх наказів. Вони не позбулися гидотних бовванів, на яких дивилися, не відмовилися від лжебогів єгипетських. Тож Я сказав, що виллю Свою лють на них і Свій гнів у Єгипетській землі. 9 Але заради Свого імені Я зробив таке, щоб не зганьбити його в очах народів, поміж яких вони жили. Адже перед цими народами Я пообіцяв ізраїльтянам, що виведу їх із Єгипту. 10 Ось чому Я вивів їх із Єгипту й провів через пустелю. 11 Я дав їм Свої настанови і познайомив із Моїми законами, бо людина, що дотримуватиметься їх, живе тільки ними. 12 Дав я їм також Мої суботи як знак між нами, щоб вони знали що Я, Господь, освятив їх.
13 Однак народ Ізраїлю повстав проти Мене в пустелі. Вони не дотримувалися Моїх настанов, відмовлялися від Моїх законів—хоча людина, яка підкоряється їм, житиме. Вони також цілком осквернили мої суботи. Тож Я сказав: „Я виллю лють Свою на них і вигублю їх у пустелі”. 14 Заради Мого доброго імені, та щоб зберегти його від ганьби перед народами, в яких на очах Я вивів народ Мій з неволі, Я не знищив дітей Ізраїлю.
15 Піднявши руку, Я поклявся їм у пустелі, що не приведу їх у землю, яку дав їм—землю, що тече молоком і медом, найпрекраснішу з усіх земель. 16 Вони відмовилися від Моїх законів, і не дотримувалися Моїх настанов і осквернили Мої суботи, бо серця їхні були віддані їхнім бовванам. 17 Однак Я дивився на них із жалем і не вигубив їх, не поклав їм край у пустелі. 18 Я сказав їхнім дітям у пустелі: „Не йдіть за звичаями своїх батьків, не виконуйте їхні закони, не ганьбіть себе їхніми бовванами. 19 Я—Господь ваш Бог, дотримуйтеся Моїх настанов і старанно виконуйте Мої закони. 20 Ревно дотримуйтесь Моїх субот, бо вони є знаком особливим між вами і Мною. Я—ваш Господь, та суботи є доказом, що Я—ваш Бог!”
21 Але діти повстали проти Мене: вони не дотримувалися Моїх настанов і не виконували старанно Моїх законів—хоча людина, яка підкоряється їм, живе тільки ними. Вони осквернили Мої суботи, тож Я сказав: „Я виллю Мою лють і Мій гнів на них у пустелі, та винищу їх вщент”.
22 Але спинив Себе, заради Мого доброго імені, та щоб зберегти його від ганьби перед народами, в яких на очах Я вивів народ Мій з неволі, Я не знищив дітей Ізраїлю. 23 Тож із піднятою рукою Я присягнув їм у пустелі, що розсію їх серед народів і розкидаю по світу. 24 Бо вони не підкорялися Моїм законам, відкинули Мої настанови й осквернили Мої суботи, і очі їхні прагнули бовванів їхніх батьків.
25 Тож дав Я їм настанови недобрі й закони, за якими вони не могли жити. 26 Я дозволив їм опоганитися своїми дарами аж до жертви кожного первістка—щоб Я міг сповнити їх жахом, щоб вони пізнали, що Я Господь.
27 Через те, сину людський, говори з народом Ізраїлю і скажи їм, що Господь Бог говорить: „Ваші батьки злословили, та вступали в лихі змови проти Мене. 28 Коли Я привів їх у землю, яку обіцяв дати їм, хоч би який пагорб вони бачили чи густолисте дерево, там одразу приносили жертви і робили пожертви. Це запалювало Мій гнів. Вони дарували свій запашний ладан і виливали питні пожертви”». 29 Тоді Я спитав народ Ізраїлю: «Чому ви ходите на узвишшя? Але те узвишшя й досі там[o]».
30 Господь сказав: «Через те, що народ Ізраїлю не припинив робити ті мерзоти, скажи йому, що Господь Бог каже: „Ви поганите себе та само, як ваші батьки поганили, поводячись як повії, та поклоняючись тим самим гидотним бовванам, яким поклонялися вони?” 31 Приносячи своїх синів у вогні у пожертву, ви й далі поганите себе всіма своїми бовванами. І оце щоб Я дозволив вам розпитувати Мене, о дім Ізраїлю? Так само правда, як те, що Я живу, Я не дозволю вам розпитувати Мене». Так проголошує Господь Бог.
32 «Ви кажете: „Ми хочемо бути як інші народи, інші племена світу, що служать дерев’яним й кам’яним бовванам. 33 Так само правда, як те, що я живу, Я правитиму вами могутньою рукою, розправленим раменом та розлитою люттю. 34 Я виведу вас із-поміж народів і зберу вас із країн, де вас розпорошено могутньою рукою і розлитою люттю. 35 Я приведу вас до пустелі народів і там, віч-на-віч, Я виконаю присуд над вами. 36 Як судив батьків ваших у пустелі землі Єгипетської, так Я судитиму й вас.—Проголошує Господь Бог.— 37 Я судитиму вас, визнаю винними, та покараю за Заповітом. 38 Я очищу вас від тих, хто бунтує і постає проти Мене. Хоч і виведу їх із землі, де вони мешкають, однак вони не ввійдуть у землю Ізраїльську. Тоді ви знатимете, що Я—Господь”».
39 «А щодо тебе, доме Ізраїлю, то ось що Господь Бог говорить: „Ідіть і служіть кожен своєму боввану! Але потім, навіть не сподівайтеся, що Я вам відповім порадою, коли з питанням ви звертатиметесь до Мене. Ви не осквернятимете більше Моє святе ім’я своїми дарами огидним бовванам. 40 Весь народ ізраїльський мусить прийти до Моїй святій гори, високій гори Ізраїлю. Там, у краю, весь дім Ізраїлю буде служити Мені, і там Я їм порадою на запитання відповім. Там Я прийму ваші пожертви й добірні дари разом із вашими святими жертвами.—Так проголошує Господь Бог.— 41 Тоді Мені будуть приємні пахощі запашного ладану. Коли Я виведу вас із-поміж народів і заберу із країн, де вас розсіяно, і покажу Свою святість серед вас перед очима всіх народів. 42 Тоді ви збагнете, що Я Господь, коли приведу вас у землю Ізраїльську, в землю, яку Я із піднятою рукою поклявся відати вашим батькам. 43 Там ви згадаєте свою поведінку і всі ті вчинки, якими ви оскверняли себе, і ви відчуєте огиду до самих себе за все те зло, що зробили. 44 Ви знатимете, що Я Господь, коли Я каратиму вас заради Мого імені, але не так жорстоко, як ви заслужили своєю лихою поведінкою та розбещеними звичками, о доме Ізраїля”». Так проголошує Господь Бог.
Притча про ліс
45 Слово Господа дійшло до мене: 46 «Сину людський, повернись обличчям до Неґева, південній частини Юдеї, проповідуй і пророкуй проти лісу Неґевського краю[p]. 47 Скажи південному лісу: „Слухай слово Господа, ось що Господь Бог говорить: „Ось Я пошлю на тебе вогонь, і він пожере всі твої дерева, як зелені, так і сухі. Палаючий вогонь не згасне, і все від півдня до півночі згорить у ньому. 48 Усі побачать, що Я, Господь, запалив його і він не гасне”».
49 Тоді я сказав: «О, Господи Боже! Вони говорять про мене: „Він тільки балачки говорить, які ніколи не здійсняться”».
Меч Божий
21 Удруге слово Господа дійшло до мене: 2 «Сину людський, повернись обличчям до Єрусалима й проповідуй проти їхніх святинь, пророкуй проти землі Ізраїльської. 3 Скажи краю ізраїльському: „Ось що Господь Бог говорить: „Я проти вас. Я дістану Свій меч із піхов і вигублю і праведного грішного з-поміж вас. 4 Через те, що Я збираюся вигубити з-поміж вас праведного й грішного, меч Мій буде оголено проти і направлено проти кожного з півдня й до півночі. 5 Тоді всі знатимуть, що Я, Господь, вихоплю меч Свій із піхов, і він туди не повернеться до тих пір, поки не завершить свою справу. 6 Тож стогни, сину чоловічий! Стогни перед ним із розбитим серцем і з гірким сумом”».
7 «І коли спитають тебе: „Чого ти стогнеш?”—відповіси: „Через новину, що надходить. Кожне серце пом’якшає від жаху, кожна рука зімліє, кожна душа заслабне і кожне коліно стане немічним, як вода. Вона надходить! Вона, безумовно, справдиться”»,—так проголошує Господь Бог.
Меч покарання
8 Слово Господа дійшло до мене. Він сказав: 9 «Сину людський, пророкуй і скажи, що говорить Господь:
„Ось меч,
нагострений і блискучий.
10 Наготований він для кровопролиття,
відполірований, щоб блищати, мов блискавиця!
Сину Мій,
ти ж бо відмовився від покарання дерев’яним дубком,
який Я використовував для биття.
11 Меч Мій нагострено,
щоб використати його негайно;
його нагострено й відполіровано,
приготовлено для руки вбивці.
12 Голоси і плач, сину людський,
бо меч піде проти Мого народу,
та проти всіх князів Ізраїлю.
Вони бажали війни,
тому й знайде їх смерть разом з моїм народом.
Тож бий себе по стегнах, голоси від жалю.
13 То не просто випробування.
Якщо ти відмовляєшся від покарання берлом,
то чим же Мені тебе покарати? Мечем!”»
Так проголошує Господь Бог.
14 «Тож, сину людський,
сплесни руками і пророкуй.
Хай меч ударить двічі, навіть тричі.
Цей меч—для кровопролиття,
для великого кровопролиття,
цей меч нещадно порубає їх.
15 Так станеться, що серця їх млітимуть від жаху
й полеглих буде багато,
бо при кожній брамі Я поставив меч.
Його нагострено,
щоб спалахував мов блискавиця.
Начищено його,
щоб людям смерть нести.
16 О, меч, рубай праворуч, а потім ліворуч,
хоч би куди б повернулось лезо твоє.
17 І Я також сплесну руками,
і лють Моя вгамується»,—
так Я, Господь Бог, сказав!
Жереб Єрусалима
18 Слово Господа дійшло до мене: 19 «Сину людський, накресли дві дороги, якими піде меч царя вавилонського. Обидві виходять з однієї країни. Постав знак там, де дорога повертає до міста. 20 Накресли одну дорогу для меча, що прийде на Равву аммонійську, а другу—на Юду та укріплене місто Єрусалим. 21 Бо цар Вавилону зупиниться на роздоріжжі, на перехресті обох доріг, щоб кинути жереб. Він ворожитиме на стрілах, радитиметься зі своїми бовванами, розглядатиме печінку[q]. 22 У правиці його жереб Єрусалима, він налаштує тарани, накаже почати кровопролиття, прокричить бойовим криком, встановить тарани проти брам, насипатиме вали і будуватиме башти для облоги. 23 Ці знамення здаватимуться хибними людям Ізраїлю, бо вони присягнули на вірність Господу. Однак Він нагадає їм їхню провину й віддасть їх у полон».
24 Через те ось що Господь Бог говорить: «Оскільки ви, люди, нагадали свої провини тим, що відкрито повстали, виявляючи гріхи свої у всьому, що робите,—за все це на вас чекає полон. 25 О, нечестивий та неправедний князю ізраїльський, чий день настав, чий неминучий час покарання вже настав». 26 Ось що Господь Бог говорить: «Скинь тюрбан, зніми корону! Змінилися часи: піднесений правитель принизиться, а принижений піднесеться. 27 Я перетворю це місто на руїну! Однак цього не трапиться, доки не прийде праведний правитель. Йому Я і віддам у володіння місто це».
Аммонійців буде покарано
28 Ти, сину людський, пророкуй і скажи: «Ось що Господь Бог говорить про аммонійців та їхню зневагу:
„Ось меч,
добутий для кровопролиття.
Він відполірований, щоб винищувати
і щоб спалахувати, мов блискавиця!
29 З’яви усі твої даремні,
не допоможуть тобі й гадання.
Все це—лише непридатна брехня!
Меч покладено на шиї нечестивих,
їх день покарання настав,
та їх зло не побачить більше світу”».
Пророцтво про Вавилон
30 «Вавилон, сховай у піхви меч. Я судитиму тебе там, де тебе було створено, у землі твоїх предків. 31 Я виллю Свою лють на тебе і видихну на тебе палаючий гнів. Я видам тебе жорстоким людям[r], навченим нищити. 32 Ти станеш паливом для вогню. Кров твоя проллється у твоїй землі, й більше тебе не згадають»,—це Я, Господь Бог, так сказав.
Гріхи Єрусалима
22 Слово Господа дійшло до мене: 2 «Сину людський, чи судитимеш ти місто (Єрусалим) за кровопролиття? Чи викриєш перед нею (Єрусалимом) усі її мерзенні вчинки? 3 Скажи їй, що Господь Бог говорить: „О місто, що накликало на себе лиху годину, проливаючи кров посеред себе. Єрусалиме, ти споганила себе тим, що зробила поганих бовванів. 4 Ти завинила через кров, яку пролила, ти опоганилася бовванами, яких зробила. Ти наблизила свої дні, кінець рокам твоїм настав. Через те Я зроблю тебе предметом зневаги для всіх країн. 5 Близькі й далекі, збиткуватимуться з тебе, о горезвісне місто, повне безладдя.
6 Подивись Єрусалиме, як кожен із ізраїльських князів, що живе в тобі, використовує силу свою, щоб кров проливати. 7 В тобі вони батька й матір зневажають, в тобі вони пригноблюють чужинця й кривдять сироту й удовицю. 8 Ти зневажила Мої святині й осквернила Мої суботи. 9 В тобі заколотники прагнули пролити кров невинну, в тобі живуть ті, хто їсть у храмах на узвишшях і коїть негідні вчинки. 10 В тобі живуть ті, хто ганьбить батьківське ліжко, і ті, хто ґвалтує жінок під час їхніх місячних. 11 В тобі чоловік чинить мерзенний злочин із жінкою свого сусіди, інший вкриває ганьбою невістку свою, а інший ґвалтує сестру свою, дочку свого рідного батька. 12 В тобі чоловіки беруть хабарі, щоб проливати кров, ти береш лихву й відсотки і через здирство дістаєш неправедні прибутки від сусідів своїх. Ви забули мене”».
Так проголошує Господь Бог: 13 «Тепер Я сплесну в долоні та припиню неправедні вчинки твої. Я покараю тебе за вбивство та обман. 14 Чи витримає твоя мужність, чи будуть сильними руки того дня, коли Я покараю тебе? Я, Господь, промовив це і так зроблю. 15 Я розпорошу тебе поміж народами і розкидаю по країнах, Я покладу край нечистоті твоїй. 16 Коли тебе буде опоганено в очах усіх народів, ти знатимеш, що Я—Господь».
Ізраїль—нічого не вартий
17 І слово Господа дійшло до мене: 18 «Сину людський, дім Ізраїлю став для Мене жужелицею. Вони для Мене наче мідь, залізо, оливо, свинець—нічого не варті поруч із сріблом». 19 Через те ось що Господь говорить: «За те, що ви всі стали жужелицею, я зберу вас у Єрусалимі. 20 Так само, як люди збирають срібло, мідь, залізо, свинець й оливо в горнилі, щоб розплавити їх у вогняному потоці, так і Я зберу вас у Моєму гніві й люті посеред міста і розтоплю вас. 21 Я зберу вас і дмухну на вас Своєю вогняною люттю, і вас розтопить серед міста. 22 Так само, як срібло плавлять у горнилі, так і вас розтоплять посеред нього, і ви знатимете, що Я, Господь, вилив Свій гнів на вас».
Езекиїль виступає проти Єрусалима
23 І Слово Господа дійшло до мене: 24 «Сину людський, скажи Ізраїлю: „Ти—нечиста земля[s], що не матиме дощу, бо прогнівила ти Мене. 25 Її князі[t] плетуть змову, немов ревучий лев, що роздирає свою здобич. Вони знищили безліч людей, нахапали багато дорогоцінних речей і з їхньої вини в цій землі багато вдів. 26 Її священики чинять насильство над законом Моїм і оскверняють Мої святині. Вони не відрізняють святе від звичайного, вони вчать, що немає різниці між нечистим і чистим, вони зневажають Мої суботи, тож і Мене ганьблять перед людьми. 27 Її князі в місті, мов вовки, що роздирають свою здобич. Вони кров проливають і вбивають людей, щоб дістати неправедні прибутки.
28 Пророки не попереджають людей, вони лише приховують правду. Вони подібні до робітників, що не ремонтують проломи в мурі, а лише забілюють їх. Всі їхні пророцтва, то брехня. Вони віщують: „Ось що Всевишній говорить”,—коли Господь їм не казав нічого. 29 Люди цієї землі займаються здирством і грабунками; вони гноблять бідних і нужденних, знущаються з чужинців, відмовляючи їм у справедливості. 30 Я закликав покаятись народ, шукав серед них людину, яка б відремонтувала проломи у стіні й, ставши переді Мною біля мура, захистила землю цю, щоб Мені не довелося нищити її, але я не знайшов нікого.
31 Тож я виллю лють свою на них і пожеру Моїм вогняним гнівом, покараю за всі мерзотні гріхи, що вони накоїли”». Так проголошує Господь Бог.
Дві розпутні сестри
23 Слово Господа дійшло до мене: 2 «Сину людський, послухай притчу про Самарію та Єрусалим: були дві жінки, дочки однієї матері. 3 Стали вони повіями в Єгипті, і займалися розпустою з самого юного віку. Там вони вперше дали торкнутися їхніх сосків, там уперше стиснули їхні дівочі груди. 4 Старшу сестру звали Огола[u], а меншу—Оголива[v]. Були вони Моїми жінками й народили багато синів та дочок. Огола—це Самарія, а Оголива—Єрусалим. 5 Огола займалася розпустою, коли вона була ще Моя. Вона була хтива до своїх коханців, ассирійців-воїнів, 6 вбраних у блакитне, а ще й до правителів й начальників—все вродливих молодиків і вершників на конях. 7 І віддавала вона себе як розпусниця найдобірнішим із ассирійців і поганила себе всіма бовванами кожного з них, до кого була хтива.
8 Окрім того, вона не кинула розпусти, що почала ще в Єгипті, коли за часів її молодості чоловіки спали з нею, голубили її дівочі перса й виливали свою хтивість на неї. 9 Через те Я передав її коханцям-ассирійцям, до яких вона була хтива. 10 Вони роздягли її до голизни[w], забрали її синів і дочок і вбили її мечем. І стала вона притчею во язицех серед жінок, і було на неї накладено кару.
11 Сестра її Оголива бачила це, однак у своїй хтивості й розпусті була вона ще розбещеніша, ніж сестра. 12 Вона теж була хтива до ассирійців: правителів і начальників, воїнів у повному вбранні, вершників на конях, усіх вродливих молодиків. 13 Я бачив, що вона також ганьбила себе; обидві йшли однією дорогою, робивши ті ж самі помилки.
14 Але Оголива зайшла у своїй розпусті ще далі. У Вавилоні побачила вона чоловіків, змальованих на стіні, постаті халдеїв-воїнів у червоному вбранні. 15 Вони мали пояси навколо стану зі спадаючими тюрбанами на головах, усі вони виглядали, як вавилонські військові старшини, що родом із Халдеї. 16 Як тільки вона побачила їх, то запалала бажанням до них і послала до них посланців у Халдею. 17 Тоді вавилоняни прийшли до неї, до ліжка любові й у хтивості своїй осквернили її. Після того, як вони її опоганили, вона відвернулась від них із огидою.
18 Коли Оголива так відкрито займалася розпустою й виставляла голизну свою, Я відвернувся від неї з огидою, так само, як відвернувся й від сестри її. 19 Однак вона ставала все менш розбірливою, згадуючи дні своєї молодості, коли була розпусницею в Єгипті. 20 Там вона злягалася зі своїми коханцями, статеві органи яких були як в ослів, а пожадливість, мов у жеребців. 21 Тож ти тужила за розпустою своєї молодості, коли в Єгипті коханці лоно твоє голубили й молоді твої груди пестили».
22 Через те, Оголиво,[x] ось що Господь Бог говорить: «Я підніму проти тебе твоїх коханців, тих, що відвернулися від тебе з огидою, і поведу їх на тебе з усіх боків. 23 Я підніму вавилонян та всіх халдеїв, людей з Пекоду, Шоа, Коа, та всіх ассирійців з ними, вродливих молодиків, усе правителів та начальників, військових старшин і високих чином, усе верхи на конях. 24 Вони прийдуть проти тебе зі зброєю, колісницями й возами і силою силенною людей. Вони обступлять тебе з усіх боків із великими й малими щитами і в шоломах. Я віддам їм тебе на кару, і вони каратимуть тебе за своїм мірилом.
25 Я спрямую мій ревний гнів проти тебе, і вони люто розправляться з тобою: вони відріжуть твої ніс і вуха, а ті, хто виживе в тебе, поляжуть від меча. Вони заберуть синів твоїх і дочок, а тих, що залишаться в тебе, вогонь пожере. 26 Вони поздирають з тебе одяг і заберуть твої чудові прикраси. 27 Так я покладу край твоїй розпусті єгипетській. Ти більше не підведеш очі на все це і ніколи більше не згадаєш Єгипет».
28 Бо ось що Господь Бог говорить: «От Я віддам тебе в руки тих, кого ти ненавидиш, від кого ти відвернулася з огидою. 29 Вони з тобою люто розправляться, вони заберуть усе, що тобою створено. Залишать вони тебе голу й неприкриту, і ганьбу розпусти твоєї буде викрито. Всі побачать, що мрії твої були гріховні. 30 І дістанеться тобі за те, що ти злягалася з народами й поганила себе їхніми бовванами. 31 Ти пішла дорогою сестри своєї Оголи[y], тож я дам тобі її чашу покарання».
32 Ось що Господь Бог говорить:
«Ти вип’єш чашу отрути покарання сестри твоєї,
чашу велику й глибоку.
І принесе вона зневагу і наругу,
бо так багато в ній вміститься.
33 І охоплять тебе сп’яніння і смуток
з чаші загибелі й спустошення,
з чаші сестри твоєї Самарії.
34 Ти вип’єш її до останньої краплини,
ти розіб’єш її на друзки
і роздереш свої груди від болю.
Бо Я, Господь Бог, так сказав!»
35 Бо ось що Господь Бог говорить: «За те, що ти, Єрусалиме, забула й відштовхнула Мене, віддавшись розпусті та блуду, покарання понесеш».
Суд над Оголою та Оголивою
36 Господь сказав мені: «Сину людський, чи судитимеш ти Оголу й Оголиву? Тоді постав їх віч-на-віч із їхніми мерзенними звичками. 37 Бо вони перелюб чинили, і кров на руках їхніх. Вони перелюб чинили з їхніми бовванами, вони навіть дітей своїх, яких мені народили, приносили в жертву на поживу їм. 38 Вони ще й таке робили: поганили мої святині й оскверняли мої суботи. 39 Того самого дня, коли вони принесли в жертву бовванам своїх дітей, вони ввійшли в Мою святиню й осквернили її. Ось що зробили вони у храмі Моїм[z].
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International