Bible in 90 Days
Ізраїль повернеться додому
14 Господь явить милосердя до Якова і знову вибере народ Ізраїлю, поселить його на власній землі. До нього приєднаються інші народи, і ввіллються в рід Якова. 2 Ці народи приведуть народ Ізраїлю на рідні землі, а Ізраїль зробить їх своїми рабами й рабинями на Господній землі, Ізраїль захопить своїх колишніх поневолювачів і правитиме своїми гнобителями. 3 Коли Господь дасть тобі звільнення від болю, від клопотів, від тяжкої підневільної праці, яку ти мусив виконувати.
Пісня про царя вавилонського
4 Тоді Ізраїль заспіває переможну пісню про царя вавилонського:
«Погляньте, чим скінчив жорстокий цар,
як припинилось гноблення!
5 Господь потрощив жезл поганця,
берло правителів зламав,
6 яким народи карав той цар у гніві,
що вибухав невпинно,
народами у гніві правив,
їх переслідував весь час.
7 Тепер уся країна заспокоїлась, затихла,
народ співати починає.
8 І навіть кипариси та ливанські кедри
радіють, що тебе немає.
Вони шумлять: „Відтоді, як загинув ти,
ніхто вже не рубає наше віття”.
9 Шеол у захваті тебе зустріне,
як тільки-но зійдеш униз.
Він марища померлих збудить,
усіх правителів землі.
Усіх царів, що правили народами колись,
він змусить підвестися з трону.
10 Вони всі відгукнуться і промовлять:
„Ти теж знесилився, як ми,
ти став таким, як ми!”
11 Твоя гординя у Шеол спустилась
під звуки арф тужливі.
Черва, звиваючись, тобі за постіль править,
тебе прикриють зверху черв’яки.
12 О вранішня яскрава зірко,
як низько ти з небес упав.
Тебе зрубали при землі,
ти горілиць простягся.
13 Собі казав ти: „Я у небеса зійду,
престол свій вознесу я вище зірок Божих.
Я сяду на Святій горі, де боги зустрічаються,
аж на верхівці Зафон-гори[a].
14 Я вознесусь над хмарами,
мов Бог Всевишній”.
15 Але тебе жбурнули у Шеол—
в найдальші пекла закутки.
16 Хто тебе бачитиме,
очам своїм нізащо не повірить.
Вони подумає про це і скажуть:
„Хіба це той, хто землю потрясав,
і хто наводив жах на царства?
17 Невже це той, хто світ увесь пустелею зробив,
хто зруйнував міста,
не відпускав на рідну землю полонених?”
18 Усі царі народів поховані у славі й шані,
покоїться в своїй могилі кожен цар.
19 Тебе лиш викинули із могили,
мов зайву гілку відрубали.
Тебе накрили саваном, як тих,
хто від меча поліг, кого в кам’яну яму опускають,
як стоптаного копитами на полі бою.
20 Ти з ними не з’єднаєшся в могилі,
тому що власну ти країну загубив,
народ свій власний ти на смерть прирік.
Нехай те плем’я лиходіїв
ніколи не згадають більше.
21 Готуй різню його синам
за батька їхнього провини.
Вони вже правити не будуть на землі,
свої міста по світу не зведуть».
22 «Я встану на боротьбу з ними»,—сказав Всемогутній Господь. «Я повстану на Вавилон, покладу край його та його нащадків славі,—говорить Господь.— 23 Я зроблю його осідком дикобразів, перетворю його на болото. Я змету Вавилон мітлою розрухи». Так сказав Всемогутній Господь.
Кара Господня Ассирії
24 Господь Всемогутній дав клятву:
«Неодмінно все збудеться так, як Я замислив.
Все здійсниться так, як Я задумав.
25 Я вигублю Ассирію в Моїй країні,
Я розтопчу її на Моїй горі.
Я зніму з Юдеї ассирійське ярмо,
спаде цей тягар з їхніх плечей.
26 Ось що задумано для всієї землі,
а ось та Рука, що простерта над усіма народами».
27 Коли Господь Всемогутній задумав щось,
хто може його спинити?
Коли Господня рука занесена для покарання,
хто може її відвести?
Пророцтво филистимлянам
28 Це послання[b] надійшло в рік смерті царя Агаза[c]:
29 Не радійте, филистимляни,
що жезл, яким вас карали, зламано.
Бо зі зміїного роду виповзе ще отрутніша гадюка,
а її нащадок буде змієм крилатим.
30 Найбідніші будуть ситими,
а нужденні спочинуть у безпеці.
Але ваше коріння Я виморю голодом,
а тих, хто виживе, доб’ю.
31 Ридайте, брами! Плач, о місто!
Лякайтеся, усі филистимляни!
Дивіться, з півночі повзе навала димна,
нема відсталих у вояцьких лавах.
32 Що відповісти посланцям народу?
Господь безпечним встановив Сіон,
безпечний буде там Його бідак.
Пророцтво про Моав
15 Ось сумне послання про Моав:
Оскільки Ар зруйновано за ніч,
Моава не стало.
Оскільки Кир зруйновано за ніч,
Моава не стало.
2 Жінки Дівона піднялися на узвишшя[d].
Оплакує Моав Нево[e] й Медеву[f].
Всі поголили голови і бороди зняли[g].
3 На вулицях усі в жалобному вбранні,
на зібраннях у місті, на дахах ридання чути,
і їхні очі витікли сльозами.
4 Плачуть у Хешбоні й Елеалі,
долітають голосіння до Ягаза.
Тож воїни Моава закричали,
і душі їхні затремтіли.
5 Ридає моє серце за Моавом,
за біженцями до Зоара та Еґлат-Шелішії.
Гірські стежки наповнені плачем
людей, що йдуть угору до Лугіта.
І по дорозі на Хоронаїм ридають люди,
бо навколо все—руїна.
6 Повисихали води повноводого Німріма.
Пожухли трави і рослини вмерли,
не стало зелені.
7 Тож все раніш нажите переносять
через порослий тополями яр.
8 Повсюди у Моаві плач, ридання.
І долинає голосіння аж у Еґлаїм,
в Беер-Елім донеслося ридання.
9 Дімона води повні крові[h],
так, у Дімон Я принесу ще більше.
На тих вцілілих, що втекли з Моава,
Я лева напущу.
16 Пошліть ягня правителю землі із Сели через край пустельний на гору дочки Сіону.
2 Дочки Моава на переправі Арнона,
товктимуться, мов перелітна зграя,
немов пташата, викинуті із гнізда.
3 Вони говорять:
«Дай пораду, рішення прийми!
У полуденну спеку дай нам тінь, мов уночі».
Сховай зневажених, не вишли втікачів у заслання!
4 Дозволь з Моава викинутим поселитись з вами.
Нехай сховаються тут від свого руйнівника!
Коли припиниться грабіжництво в Моаві,
коли не стане вже розрухи,
коли вже зникнуть ті, хто землю плюндрує.
5 Тоді зведуть любовно й віддано престол,
і возсідатиме на ньому праведник в Давидовім наметі[i],
судитиме й шукати справедливість буде, до правди вправний.
6 Ми чули, що народ Моава надзвичайно гордий
у своїй писі, своєму гонорі й сваволі.
Вони мають довгі язики й нахваляються марно.
7 Тож хай Моав тужить,
хай кожен оплакує Моав.
Хай побиваються, прибиті горем,
за пирогами з родзинками з Кір-Гарешета[j].
8 Ні виноградники Хешбона,
ні лози Сівми рости не можуть.
Володарі народів їх зрубали,
а вони розкинулися аж до міста Язера.
Вони в пустелі виросли,
а їхні пагони без перешкоди потяглися і перетнули море.
Тужна пісня про Моав
9 Тому і я, як жителі Язера,
оплакувати буду виноградник Сівми.
Сльозами я заллю Хешбон та Елеале.
Не милуватимуся вже дозрілими плодами,
бо на сади, в поля прийшла війна.
10 Не чуть пісень, ні вигуків веселих
у полях родючих.
Ніхто не чавить молоде вино в давильні.
Замовкнути звелів я збирачам врожаю.
11 Тому і тужить серце за Моавом, наче арфа,
за Кір-Харесетом[k] сумую я.
12 Коли з Моава люди прийдуть поклонитись,
притомлені, піднімуться туди, де шану віддають,
коли дістануться до місць святих, щоби молитись,
не в змозі будуть слово вимовить вони.
13 Таким було слово Господа про Моав у минулому. 14 А тепер Господь говорить ось що: «Через три роки, мов роки найманого робітника, потьмариться слава Моава, хоч і велелюдна ця країна. Але залишиться небагато людей, слабких людей».
Пророцтво про Сирію
17 Ось послання[l] про Дамаск:
«Послухайте, Дамаск не буде містом скоро,
в руїни перетворяться його будівлі.
2 Міста Ароера[m] спорожніють назавжди,
на пасовиська для отар вони придатні будуть.
Дріматимуть стада там мирно,
злякати їх ніхто не зможе.
3 Укріплень більш не буде в Ефраїмі,
ніхто не буде правити Дамаском.
Народ, який вцілів в Арамі[n],
в немилість попаде, як і ізраїльський народ.—
Господь сказав так Всемогутній.—
4 У ті часи величність Якова пощезне,
розтринькають усе його багатство».
5 «Це буде схоже на те, як женці збирають збіжжя, коли їхні руки підхоплюють колоски, або ж нагадуватиме, як у Рефаїмовій долині[o] збирають хліб у жнива. 6 Або ж коли трусять оливу так, що кілька оливок на ній залишиться: зо дві чи зо три на найвищих гілках, а може, чотири-п’ять на родючих гілках. Таке ж саме трапиться й з цими містами»,—ось що говорить Господь Бог Ізраїлю.
7 І тоді люди підведуть очі до Бога, свого Творця, їхні очі побачать Святого Ізраїлю. 8 Вони не підуть до вівтарів, які зробили власними руками, і не повернуться вони до того, що виліпили їхні пальці: до своїх садів поклоніння[p] та вівтарів, де кадитиме ладан. 9 У ті часи їхні укріплені міста стануть спустошені, а гори—такими, якими вони були до того, як туди прийшли ізраїльтяни. Усе лежатиме в руїні.
10 Бо ти забув про Бога, Який тебе спасає.
Ти не закарбував собі, що Бог тебе захищає,
що Він є твоєю Скелею.
Ти посадиш прекрасні рослини,
ти похвалятимешся заморськими лозами,
11 бо садиш їх, дбаєш, щоб зростали;
коли ти вранці сієш їх, даєш їм цвісти.
Але коли прийде пора врожаю, ти його не знімеш,
бо накинеться на лози згубна хвороба,
невиліковна болячка їх знищить.
12 О, як шумлять народи!
Вони гримлять, немов морський прибій!
О, як ревуть народи!
Вони, немов могутні хвилі, гуркотять!
13 Рокочуть народи, мов штормові хвилі,
але нагримає Бог на них, й вони втечуть далеко.
Вони немов полова, що її за вітром носить,
чи перекотиполе, що чимдуж біжить за вітровієм.
14 В нічну годину жахом огортають,
під ранок їх уже нема.
Ось що чекає тих, хто хоче нас пограбувати,
хто наміряється багатство наше захопить.
Пророцтво про Ефіопію
18 Подивіться на країну, наповнену дзижчанням крилатих комах, землю за далекими ефіопськими річками, 2 що посилає гінців через море в очеретяних човнах.
Гінці, швидкіше поспішайте
до високих людей з виголеними щоками.
Поспішіть до цього народу,
якого всі навкруги бояться,
до цього могутньої роду,
який перемагає всіх інших
і чиї землі порізані річками.
3 Усі мешканці світу! Вся людність на землі!
Чекайте, коли затріпоче прапор над пагорбами!
Наслухайте, коли заспіває сурма!
4 Бо Господь сказав мені:
«Спокійно спостерігатиму звідси, з Моєї Оселі[q],
як під час тремтливої спеки сонячного дня,
як під час задушливої спеки жнивного дня.
5 І от іще до жнивної пори, коли опадає цвіт,
іще до того, як з квіток виростуть налиті соком грона,
розлоге галуззя обрізане буде ножами,
а паростки посічені.
6 Виноградники дістануться
хижим птахам та дикому звіру.
Влітку хазяйнуватимуть там хижі птахи,
а взимку шукатимуть поживу там дикі звірі».
7 Тоді Господу Всемогутньому піднесуть дарунки високорослі й ніжношкірі люди—могутній народ, що перемагає інші народи і земля якого посічена ріками, у те місце імені Господа Всемогутнього, що зветься горою Сіон.
Пророцтво про Єгипет
19 Ось послання[r] про Єгипет.
Погляньте, Господь наближається до Єгипту
на швидкоплинній хмарині.
Затремтять від страху боввани єгипетські,
а люди єгипетські втратять мужність.
2 Господь говорить: «Я зроблю так,
що єгиптяни підуть одне на одного.
Піде брат на брата, сусід воюватиме з сусідом,
міста битимуться з містами,
царства винищуватимуть царства.
3 Єгиптяни занепадуть духом,
Я зруйную їхні наміри.
І почнуть вони звертатися за порадою
до бовванів та чарівників, віщунів та гадалок,
та їхні поради будуть нікчемні».
4 Володар, Господь Всемогутній, говорить:
«Я віддам Єгипет у руки жорстокого володаря,
могутній цар буде ними правити».
5 Пересохнуть води в морі,
випарується й висохне Ніл.
6 Канали смердітимуть,
потоки Єгипту поступово пересохнуть,
зігниють усі водорості.
7 Все, що росло вздовж берегів Ніла,
все, насаджене по берегах ріки Ніл, висохне,
розвіється за вітром і щезне.
8 Рибалки сумуватимуть, ридатимуть усі,
хто гачки закинув у Ніл, заслабнуть усі,
хто сіті по річці розставляв.
9 У розпачі будуть усі,
хто тче полотно й чеше льон.
10 Впадуть основи водосховищ,
засумують ті, хто заробляв собі на життя,
доглядаючи за ними.
11 Які нерозумні управителі Зоана[s]!
Мудрі дорадники фараона дають недоречні поради.
Як можете ви говорити фараону:
«Я—мудрець, нащадок древніх царів?»
12 Де твої мудреці, Єгипте?
Нехай вони довідаються й розкажуть тобі,
що Господь Всемогутній задумав з Єгиптом зробити.
13 Правителі Зоана стали дурнями,
володарів Мемфіса[t] ввели в оману.
Завели Єгипет на манівці князі єгипетських племен.
14 Господь замакітрив голови їхнім правителям.
І вони повели Єгипет манівцями,
немов ті п’яниці, що ледь на ногах тримаються,
ковзаючись у своєму блювотинні.
15 Ніхто нічого вже не зможе зробити для Єгипту,
хоч би ким він був: головою чи хвостом,
пальмою чи очеретом[u].
16 Єгипет буде тоді, мов ті жінки, яких легко злякати. 17 Господь Всемогутній занесе руку для покарання, і затремтить Єгипет, бо земля Юди принесе в Єгипет жах. При одній згадці про Юду всі тремтітимуть від страху через те, що Господь Всемогутній задумав з Єгиптом вчинити. 18 П’ять міст говоритимуть тоді ханаанською мовою[v], і пообіцяють вони йти за Господом Всемогутнім. Одне з тих міст зватиметься «Містом руїни»[w].
19 У ті часи у центрі єгипетської землі стоятиме вівтар Господу, а на кордоні Єгипту—пам’ятник на честь Господа. 20 Це буде знаменням, свідченням для Господа Всемогутнього в Єгипті. Коли єгиптяни звернуться до Господа по допомогу, захист від гнобителів, Він їм пошле спасителя, захистить і порятує. 21 Господь стане знаним у Єгипті, Єгипет у ту пору пізнає Господа й почне поклонятися Йому, приносячи пожертви й дари, складаючи обітниці[x] й дотримуючись їх.
22 Господь покарає Єгипет, а потім простить, і єгиптяни повернуться до Господа. Він відгукнеться на їхні молитви і зцілить їх. 23 На той час люди прокладуть дорогу від Єгипту до Ассирії. Ассирійці ходитимуть у Єгипет, а ті—в Ассирію. І будуть обидва народи працювати разом[y].
24 Тоді Ізраїль приєднається до Єгипту й Ассирії. Це буде благословенням для землі. 25 Господь Всемогутній благословить їх і скаже: «Благословенний ти, народе Єгипту й Ассирії, творіння рук Моїх, Ізраїлю, мій спадок».
Ассирія переможе Єгипет та Ефіопію
20 Сталося це того року, коли посланий царем Сарґоном[z], Тартан[aa] підійшов до Ашдода й завоював його. 2 У той час Господь говорив устами Ісаї, сина Амоса. Він сказав: «Піди й зніми з себе волосяницю жалобну, скинь сандалії з ніг». Так і зробив Ісая, ходив босий, голий.
3 Тоді Господь мовив: «Раб мій Ісая ходив неприкритий і босий три роки. Це було знаменням для Єгипту та Єфіопії. 4 Цар Ассирії також виведе полонених з Єгипту та вигнанців з Єфіопії: молодих і старих, неприкритих і босих, з голими сідницями, щоб зганьбити Єгипет. 5 Вони будуть налякані й присоромлені, бо вірили в Єфіопію й пишалися Єгиптом. 6 Скажуть тоді люди, що живуть біля моря: „Погляньте, що сталося з тими, кому ми довіряли, до кого бігли по допомогу, сподіваючись, що вони спасуть нас від царя ассирійського”». Як же ми врятуємося?
Пророцтво про Вавилон
21 Ось послання[ab] про Приморську пустелю[ac]:
Щось насувається з пустелі, з землі страшної,
немов піщана буря все змітає в Неґеві.
2 Мені було страшне видіння:
Я бачив тих, хто зраджує і продає тебе,
і тих, хто загрібає твоє багатство.
Еламе, піднімися й відсіч дай,
їх оточи й розбий, Мидіє!
Я покладу кінець твоїм тяжким зітханням.
3 Тому і обважніло тіло моє болем.
Мов породіллю корчить мене біль.
Ятрить мене усе, що я почув,
жахає все, що я побачив.
4 Гучно б’ється серце, і жах мене проймає,
приємний вечір переріс у страхітливу ніч.
5 Поставте стіл,
розстеляйте скатертину, їжте й пийте.
Воєначальники, вставайте!
Промасліть, приготуйте всі щити до бою.
6 Бо мій Володар каже:
«Піди й постав сторожу в місті,
нехай тобі доповідає про все, що бачить.
7 Коли побачить колісниці й вершників попарно,
чи на ослах, чи на верблюдах,
нехай гарненько пильнує».
8 І закричав спостерігач[ad]:
«Володарю! Щоденно я на вежі стежу.
Щоночі я стою на варті.
9 Поглянь, ось наближається людина в колісниці,
запряженій двійкою коней».
А потім знову закричав:
«Вавилон пав, пав!
Розкидано бовванів по всій землі».
10 Мій народ був битий, мов на току зерно.
Я кажу те, що чув від Господа Всемогутнього,
що Бог Ізраїлю мені сказав.
Пророцтво про Едом
11 Ось послання про Думу[ae]:
Гукає хтось мені з Сеїра[af]:
«Стороже, скільки ночі ще зосталось?
Чи далеко ще до ранку?»
12 І варта їм відповідає:
«Приходить ранок, але й ніч приходить».
Якщо ви хочете спитати,
то поверніться[ag] знову і спитайте.
Пророцтво про Аравію
13 Ось послання про Аравію:
Деданський караван заночує в оазах аравійських.
14 Несіть води, щоб напувати спраглих,
ви, мешканці країни Теми,
зустріньте втікачів і хлібом, й сіллю.
15 Вони втекли від неминучого меча,
від лука тятиви пругкої, від битви запеклої.
16 Ось що сказав мені мій Володар: «За один рік (як наймит його рахує), слава Кедара пощезне. 17 Уціліє зовсім мало лучників, а воїнів Кедара[ah]—іще менше». Так сказав Господь, Бог Ізраїлю.
Пророцтво про Єрусалим
22 Сумне послання[ai] про долину З’яви[aj]:
Що з вами сталося, чому ви всі
піднялись на дахи, покрівлі?
2 О, місто гомінке, вируюче й веселе місто.
Хто був убитий тут, не від меча загинув,
не впав, підкошений, в борні.
3 Усі правителі твої втекли,
хоч і без луків, їх в полон забрали.
Усіх, кого знайшли, разом схопили,
хоч як далеко утекли вони.
4 Тому я й кажу: «На мене не дивіться,
наплакатися дайте вволю гірко.
Загинув мій народ,
тож утішать мене не поспішайте».
5 Тому що Всемогутній Бог, Володар,
обрав день «Руїни»,
коли долина З’яви побачить заколоти й сум’яття,
зруйновані міські мури,
почує крики про допомогу в горах.
6 Еламські вершники і воїни на колісницях налаштували стріли,
а солдати з Кира приготували щити.
7 Ваші найкращі долини заповнили колісниці,
вершники зайняли позиції в брамах.
8 Ворог зруйнував захисний мур Юдеї.
Тож ви шукали зброю в Лісовому палаці,
щоб оборонятися.
9 Ви побачили, що в стінах Давидового міста
з’явилося багато проламів.
І ви зібрали воду в нижньому водосховищі.
10 Ви порахували будинки Єрусалима
і розібрали деякі з них,
щоб укріпити міські вали тим камінням.
11 Між двома стінами ви влаштували водозбірник,
щоб затримати воду, яка текла зі старого ставу.
Але ви не зверталися до Того,
Хто це місто заснував, ви не помітили Того,
Хто в давнину його створив.
12 Того дня Господь Всемогутній
закликав оплакувати й тужити,
голити голови в жалобі й носити волосяниці[ak].
13 Але погляньте, що діється навкруги:
всі святкують і веселяться,
биків та молодих ягничок ріжуть.
Їдять те м’ясо, заливаються вином,
і кажуть: «Нумо ж їсти й пити,
бо завтра ми загинемо».
14 Господь Всемогутній мені це розповів:
«До смерті вам не проститься цей гріх».
Пророцтво про Шевну
15 Мій Володар, Господь Всемогутній наказав ось що: «Піди до Шевни, керуючого палацом. 16 Спитай його: „Що ти тут робиш? Хто дозволив тобі тут жити, викрешувати собі гробницю?” Він на узвишші споруджує собі гробницю! Видовбує в скелі собі спочивальню!
17 Послухай-но, Господь тебе викине звідси, сильний чоловіче! Він тебе міцно вхопить. 18 Потім скрутить тебе добряче й викине, мов м’яч, у розкриті долоні чужої країни. Там ти й згинеш, твої славні колісниці будуть ганьбою в оселі твого господаря. 19 Я прожену тебе з роботи, тебе виштовхають з посади.
20 Я покличу слугу Свого Еліакима, сина Гилкії. 21 Вберу Я його в твої шати, підпережу його твоїм паском урочистим і передам йому владу твою. Він стане батьком[al] народу, який живе в Єрусалимі, домі Юдеї. 22 Ключ від дому Давидового Я почеплю йому на плечі. Те, що він відчинить, ніхто не зачинить, а що замкне, ніхто не відімкне. 23 Він стане мовби почесним престолом для батькового дому, Я посаджу його в надійному місці, мов цвях, який вганяють у тверде. 24 Уся слава його батьківського дому залежатиме від нього, його нащадків і паростків, усі великі й малі будуть від нього залежати, увесь дрібний посуд: від чашок до глечиків».
25 Тоді кілок, міцно вбитий у надійне місце, розхитається і впаде, зламаний. Все, що на ньому трималося, буде загине, бо так сказав Господь Всемогутній.
Пророцтво про Ливан
23 Ось послання[am] про Тир:
«Журіться, кораблі Таршиша,
зруйновано ж бо вашу гавань»,—
так говорили тим, хто плив з Киттиму.
2 Мовчіть, усі, хто мешкає на острові,
кого купці Сидона збагатили,
що морем плавали.
3 Зерно з Шихора доставляли суднами на острів.
Врожаї Нільських заплав давали прибутки Тиру,
він став торговим центром для народів.
4 Ганьба Сидону, морській твердині,
говорить глибина морська[an]:
«Пологових я мук не зазнавала,
народжувати дітей мені не довелось,
ні юнаків не виростила, ні дівчат».
5 Коли Єгипту досягне ця новина про Тир,
зажуряться усі, затужать тяжко.
6 Вертайте у Таршиш.
Ридайте усі, хто на березі тім поселився.
7 Невже це те саме веселе і радісне місто,
що виросло з давніх-давен в цьому місці?
Люди його розбрелися по цілому світу[ao].
8 Хто це замислив проти Тира, що роздає корони?
Його торговці—то князі,
його купців шанують всюди.
9 Господь Всемогутній замислив таке учинити:
змести цю славетну гординю з землі,
принизити всіх пошанованих в світі мужів.
10 Перейди свою землю, мов Ніл.
Дочко Таршиша, вже нема перешкоди!
У гавань не зайдуть вже ваші кораблі.
11 Господь простяг над містом Свою руку
і змусив цілі царства затремтіти.
Віддав наказ Господь про Ханаан,
звелів його фортеці зруйнувати.
12 Господь промовив:
«Ти зруйнована ущент,
сидонська дочко[ap] цнотлива,
скінчилися веселощі твої.
Ну ж бо, вставай, до Кіпру йди,
немає спокою тобі і там також».
13 Поглянь на вавилонян!
Вони, не ассирійці, знищили Сидон.
Вони надумали для диких звірів Тир залишить.
Набудували башти, аби місто захопити,
змели палаци, обернули їх в руїни.
14 Ридайте, кораблі Таршиша,
фортеця (Тир) ваша знищена уже.
15 Про Тир забудуть аж на сімдесят років—на життя цареве. Як підійде до кінця сімдесятий рік, з Тиром станеться те ж, що і в тій пісні про повію:
16 «Візьми у руки гуслі, пройдися містом,
розпуснице забута.
Грай добре і повторюй пісню знов і знов.
Нагадуй всім про себе, щоб не забували».
17 Як наближатиметься до кінця сімдесятий рік, Господь згадає про Тир. Тир знову торгуватиме і стане таким, як та розпусниця для всіх царств світу. 18 Його багатства й прибутки будуть присвячені Господу, їх не будуть приховувати, накопичувати, ці прибутки віддаватимуть усім, хто шанує Господа і служить Йому. І ті матимуть добру їжу і гарне вбрання.
Бог покарає Ізраїль
24 Погляньте! Господь має намір знищити,
спустошити цю землю, змінити її поверхню
й вигнати всіх, хто на ній живе.
2 Перед цим лихом усі будуть рівні:
люди і священики, раби і хазяїни,
рабиня і володарка, покупець і продавець,
боржник і гендляр.
3 Землю буде вщент спустошено й сплюндровано,
бо так звелів Господь.
4 Потріскалася земля, весь світ вичавлений,
небо й те страждає разом з людьми земними.
5 Люди споганили й отруїли землю,
бо відступили від Божої науки,
не пішли шляхом Божого Закону
й порушили вічний Заповіт.
6 Тому прокляття поглинає землю,
а всі, хто на ній живе, страждають за провини.
Ось чому мешканці її згинуть; уціліє лиш дехто.
7 Молоде вино вичавлене на лозу.
Усі, хто раніше веселився, журяться.
8 Вщухла радість тимпанів,
замовк щасливий гамір, замовкли звуки лір.
9 Ніхто не співає пісень, запиваючи вином.
Прогіркло пиво для тих, хто його п’є.
10 Місто хаосу розбите,
не зайдеш у жодну оселю.
11 На вулицях галасують, шукаючи вино,
а веселощі стали неспокоєм,
радість стерта з лиця землі.
12 Місто лишилося спустошене,
брама, й та розбита вщент.
13 Під час збирання врожаю трусять
з дерева оливного маслини,
але декілька плодів все ж залишаються на гілках.
Так само й трапиться і з цією країною.
14 Ті, хто лишиться в живих, піднесуть свій голос,
і радісно співатимуть.
Повсюди люди гукатимуть про чудотворність Бога.
15 Отож вшановуйте Його на сході,
звеличуйте ім’я Господнє, Бога Ізраїлю,
далекі береги.
16 Ми чули звідусіль, з усіх кінців землі,
лунали співи: «Славімо праведність Його!»
Але я мовив: «Досить, достатньо з мені!
Бо зрадники нападають на людей й калічать їх!»
17 На всіх, хто мешкає у цій країні,
сум’яття жде, смертна яма й лови.
18 Хто в розпачі, нажаханий украй,
втікатиме з країни, втрапить в яму.
Хто з неї вилізе, потрапить в пастку.
Адже відчиняться небесні вікна,
й земні основи затремтять.
19 Земля геть розбита,
земля геть потрощена,
земля в пропасниці тремтить.
20 Земля, мов пияк злиденний, тіпається,
хитається, немов старенька хата,
гріхи її гнітять так тяжко,
звалилася вона, і вже їй не звестися ніколи.
21 Небесним силам теж тоді Господня кара буде,
правителі земні її спізнають.
22 Зберуть їх разом, наче в’язнів в казематі,
зачинять у в’язниці,[aq] й через багато днів скарають.
23 Зніяковіє місяць, сонце засоромиться,
тому що правитиме Господь Своєю славою, як цар,
на очах старійшин у Єрусалимі, на горі Сіон.
Хвала Господу
25 Господь—мій Бог!
Тебе шаную я і прославляю Твоє ймення.
Ти сотворив немислимі дива,
все, що задумав Ти колись, збулося.
2 Так, з міста Ти зліпив каміння купу.
З укріпленого міста Ти зробив руїну,
палац чужинців—вже не місто,
воно не відбудується ніколи.
3 Тому Тебе народи найсильніші шанувати будуть,
боятимуться кривдники тебе.
4 Адже для бідних служиш Ти притулком,
притулком для нужденних, що в біді.
Завжди зігріється у Господі злиденний,
Ти—затишок від вітрів штормових.
Ти—затінок від спеки,
бо подих кривдника, мов шторм для стін,
5 немов пустельна спека.
Ти змовкнуть змусив хижаків-чужинців.
Як спеку неблаганну хмари тінь гамує,
так переможну пісню ворога Ти зупинив.
Господній бенкет
6 На цій горі Господь Усемогутній
збере усі народи на банкет,
там буде ніжне м’ясо й вишукані вина.
7 Зараз покров, що «смертю» зветься,
накриває всі народи.
8 Він знищить смерть навіки[ar].
Господь, Володар мій,
на кожному обличчі витре сльози.
Він звільнить землю від ганьби Свого народу.
Отак пообіцяв Господь.
Величальна пісня
9 І скажуть люди: «Гляньте, ось Господь наш!
Його чекали ми, і Він прийшов нас рятувати.
Це—наш Господь, на Нього ми чекали!
Давайте ж веселиться і радіти, коли Він нас рятує».
10 Господь цю гору захистить,
але Моав[as] Він розтовче, немов солому,
що втоптана у гній.
11 Немов пловець, що розкидає руки у воді,
щоб вигребти, так і Моав захоче врятуватись,
та пиху і брехню його на дно Він пустить.
12 Високі стіни захисні зруйнує Він,
зрівняє із землею, перетворить в порох.
Хвала Господу
26 В краю юдейському того дня співатимуть таких пісень:
Наше місто могутнє,
захищає міцними мурами і підмурівками нас[at].
2 Відчиняйте ворота, хай праведний входить народ,
той, що Богу лишається вірним.
3 Ти—справжній мир усім,
хто покладається на Тебе,
адже це люди, що довірились Тобі.
4 Завжди у Господа плекайте віру,
адже Господь Бог[au]—фортеця незнищенна.
5 Він опустив усіх, хто на узвишшях оселився.
Він гордовите місто змусив впасти
до самої землі, із порохом зрівнятись.
6 Його ж ось топчуть ноги бідних,
ступні злиденних.
7 Для добрих й чесних—рівний шлях,
Ти, Справедливий, гладеньку путь їм стелиш.
8 Так, ми на Тебе, Господи, чекаєм на тім шляху,
де жде нас присуд Твій.
Ми прагнемо в душі Твоє ім’я плекати.
9 Душа до Тебе тягнеться, коли настане ніч
і на світанку спраглий дух до Тебе лине.
Коли Твій суд прийде на землю,
пізнають праведність всі мешканці землі.
10 Якщо недобрі добре ставлення спізнають,
вони не навчаться, як справедливо жити.
В країні доброчесній вчинять зле,
і величі Господньої не зрозуміють.
11 О, Господи, над нами руку Ти заніс для кари,
але їм не дано побачить те.
Нехай відчують, як Ти палко свій народ любиш[av].
Хай засоромляться й у полум’ї згорять,
що Ти для Ворогів Своїх готуєш.
12 Лиш мир даруй нам, Господи,
бо Ти досяг усього, чого ми намагалися здобуть.
Нове життя для народу Божого
13 О Господи, наш Боже,
раніше нами інші правили боги,
та зараз ми лише Твоє ім’я шануємо.
14 Не жити мертвим, тіні їхні не встають.
Тож покарай їх, вигуби, щоб навіть пам’ять щезла.
15 Натомість, Господи, ти Свій народ примнож,
нехай зростає він! Нехай він Тебе прославить!
Нехай розширяться його кордони![aw]
16 Ми, Господи, у час біди Тебе шукали
і гірко зойкнули, коли Ти нас скарав.
17 Мов та вагітна жінка, що народжувати має,
звивається і криком сходить в муках.
Так, Господи, і ми перед Тобою стали.
18 Носили ми в собі нове життя,
від болю корчились, та народивсь лиш вітер.
Землі ми не принесли порятунку,
нових людей у світ не привели.
19 Господь каже: «Померлі ваші оживуть із мертвих;
тіла воскреснуть у нове життя.
Прокиньтеся, щасливі будьте всі,
хто в поросі живе.
Роса, що вкрила вас—
то ж вранішня роса, ознака нового часу,
коли земля відпустить своїх мертвих».
20 Народе мій, додому повертайся,
і двері щільно за собою причини.
Пересидьте, сховайтеся,
поки не вщухне гнів Господній.
21 Бо он Господь виходить зі Свого Житла[ax]
карати за гріхи й провини всі народи.
Земля покаже кров усіх убитих
і більше вже померлих не сховає.
Відродження Єрусалима
27 Тоді Господь скарає тяжко Левіафана,
звивистого змія, що втікати буде,
міцним нагостреним мечем.
Господь морське чудовисько уб’є.
2 У ті часи прекрасний виноградник
заплодоносить, тож оспівуйте його!
3 Це Я, Господь, той виноградник доглядаю,
постійно поливаю і охороняю день і ніч,
щоб шкоди не завдав йому ніхто.
4 В Мені немає гніву,
та якщо Мій шлях зупинять терни і шипшина[ay],
то піду на них війною і спалю дотла.
5 Якщо до Мене звернуться по захист,
то матимуть вони зі Мною мир.
Так, матимуть вони зі Мною мир!
6 В часи прийдешні
Якова народ укоріниться славно.
Народ Ізраїлю розквітне, розплодиться,
розійдеться по всьому світу його плід.
Бог вишле Ізраїль
7 Як же Господь скарає Свій народ?
В минулому, тільки вороги нападали на дітей Ізраїлю.
Невже Всевишній зробить таке ж саме?
В минулому багато із народу було вбито.
Невже Господь відніме життя
у багатьох Ізраїлю синів?
8 Господь проти Ізраїлю—вигнанням і засланням.
Він здув його нещадним вітром,
неначе східний суховій налетів.
9 Тільки так простяться Якову гріхи.
Він тільки тоді загладить свою провину
і зніме повністю з себе гріх,
коли поб’є вівтарні камені, мов той вапняк,
коли поваляться стовпи Ашери та вівтарі
для спалювання пахощів.
10 Укріплене мурами місто спорожніло,
оселі спустошені, покинуті напризволяще,
як у пустелі.
Там пастимуться телята, відпочиватимуть,
об’їдатимуть галуззя.
11 А коли воно всохне, зламається,
прийдуть жінки, зберуть хмиз і розпалять вогнище.
Це нерозумний народ,
тому й не співчуватиме їм Творець.
Не помилує їх Той, Хто їх виплекав.
12 Тоді Господь почне збирати Свій народ від річки Євфрат, до ріки Єгипетської[az] позбирає всіх вас, ізраїльтяни, одне до одного. 13 Того дня, коли прокинеться велика сурма, повернуться люди, загублені в ассирійській землі; зберуться ті, кого вигнали в Єгипетський край. Усі вони вшанують Господа на Святій горі в Єрусалимі.
Застереження Північному Ізраїлю
28 Горе прекрасній Самарії,
пишному ґрону Ефраїмових п’яниць.
Горе квітці в’янучій славної його краси,
що серед долини родючої на горі всихає
перед очима тих, хто заливається вином.
2 Поглянь, у Господа є чоловік міцний та дужий,
мов злива з градом, наче вітер руйнівний,
мов повінь безупинна від штормової зливи.
Самарію[ba] він до землі пригне рукою.
3 Вона затоптана ногами буде.
4 А квітка в’януча славної його краси,
яка серед родючої долини на горі стоїть,
постане, як та перша стигла фіґа перед літом.
Хто їх побачить, враз зірве і проковтне умить.
5 Тоді Господь Всемогутній стане схожим
на прекрасний вінок, для свого народу, який уцілів.
Він буде пишною короною, увінчаною квітом.
6 Тим, хто в суді сидить,
Він дасть дух справедливості,
а тим, хто захищає від вторгнення браму міську,
подарує мужність.
7 Але ці правителі зараз сп’янілі,
бо напилися вина і пива.
Вони спотикатимуться й падатимуть на землю,
пророки п’яні, коли бачать свої з’яви,
а судді сп’янілі приймають рішення.
8 Усі столи у блювотині,
ніде немає чистого місця.
Бог прагне допомогти Своєму народу
9 Вони кажуть: «Кого Він навчатиме розуму,
кого Він змусить зрозуміти почуте?
Відлучених від материнського молока,
забраних від груді?
10 Він розмовляє з нами, наче з немовлям:
„Сав ласав, сав ласав,
кав лагав, кав лагав,
зеер шам, зеер шам”[bb].
11 Тоді справді Господь говоритиме кумедною,
дивною мовою з цим народом,
12 якому Він сказав: „Ось затишний куточок.
Це місце відпочинку.
Нехай притомлені знайдуть спочинок
у цьому затишному куточку”.
Але вони не хотіли слухати.
13 Ось чому Господь звертатиметься до них саме так:
„Сав ласав, сав ласав,
кав лагав, кав лагав,
зеер шам, зеер шам”.
Люди зробили, що їм заманилося зробити;
впали, побилися й потрапили в полон».
Нікому не уникнути Божого суду
14 Тож слухайте слово Господнє,
пихаті чоловіки, правителі Єрусалима.
15 Тому що ви сказали:
«Ми уклали Угоду зі смертю і договір з Шеолом.
На нас не впаде жахливе покарання,
воно пройде мимо.
Бо ми знайшли притулок у неправді
й сховалися за брехнею».
16 Через це Господь, мій Володар, сказав:
«На Сіоні Я встановлю камінь як підвалину,
випробуваний камінь, цінний наріжний камінь—
надійну основу, й той, хто вірить,
не матиме розпачу[bc].
17 Я зроблю справедливість відвісом,
а праведність—лотом.
Град поб’є ваш притулок олжі,
повінь накриє і зруйнує ваші схованки.
18 Вашу угода зі смертю буде відмінено,
ваш договір з Шеолом порветься.
Коли насуватиметься жахливе покарання,
воно вас втопче в землю.
19 Воно прийде уранці,
та продовжуватиметься до пізньої ночі.
Ваше розуміння послання Господа
нічого вам не дасть крім страху.
20 Тільки тоді ви зрозумієте цю приказку:
„чоловік спав на ліжку, замале,
щоб на ньому простягнутися, та ковдрою,
завузьку, щоб накритися нею”.
Такі ж нікчемні та безглузді будуть й ваші союзи.
21 Бо підніметься Господь на битву,
як на горі Перазим, і розлютиться,
як в долині Ґівеоновій[bd].
Він зробить Він свою незвичну справу
і завершить свою дивну роботу.
22 А ви не насміхайтеся,
бо ще тугіше затягнуться навколо вас вузли.
Я довідався, що мій Володар,
Господь Всемогутній прийняв рішення
знищити всю землю.
Господній суд справедливий
23 Послухайте й почуйте мій голос,
зважте на мої слова і зрозумійте їх.
24 Хіба сіяч постійно оре землю?
Хіба він увесь час розбиває грудки
і не скородить поле?
25 Хіба він не висіває кріп і тмин після того,
як розрівняв землю?
Хіба не сіє пшеницю рядками,
ячмінь—у належному місці, а полба—по межі?
26 Його навчає Бог, як треба працювати на землі.
27 Землероб не молотить кріп зубчастим катком
і не котить молотильне колесо по тмину,
щоб вибити зерно.
Землероб вибиває зерно кропу невеличким ціпом,
а тмин—кийком.
28 Зерно на вимолочують, щоб мати хліб,
а не колотять по ньому без упину.
Чоловік котить по ньому молотильне колесо,
яке тягнуть коні[be], але не розбиває його.
29 Ці знання ідуть також від Господа Всемогутнього.
Він дає прекрасні поради, Він дуже мудрий!»
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International