Bible in 90 Days
16 Отак тоді службу Господню було відправлено на честь святкування Пасхи, було принесено жертви всеспалення на вівтарі Господа за наказом царя Йосії. 17 Ізраїльтяни, що були тоді там, відзначили Пасху і ще сім дні відзначали свято Опрісноків. 18 Такої Пасхи не було в Ізраїлі від часів пророка Самуїла. Жоден цар ізраїльський не відзначав Пасху так, як Йосія зі священиками, левитами та всіма юдеями й ізраїльтянами, які були там, а також з усіма жителями Єрусалима. 19 Ця Пасха святкувалася на вісімнадцятому році правління Йосії.
Смерть Йосії
20 Після того, як Йосія привів до ладу храм, єгипетський цар Неко пішов війною на Карчемиш на Євфраті, а Йосія вийшов на битву з ним. 21 Але Неко послав до нього гінців зі словами:
«Хіба ж є між нами якась свара, о царю юдейський? Цього разу я нападаю не на тебе, а на дім, з яким у мене війна. Бог наказав мені поспішити, отож перестань чинити опір Богу, Який на моєму боці, інакше Він знищить тебе».
22 Йосія, однак, не відступився і вступив з ним у битву. Він не прислухався до того, що сказав Неко за наказом Божим, а пішов битися з ним на рівнину Меґіддо.
23 Лучинки вцілили царя Йосію і він сказав своїм командирам: «Заберіть мене звідси. Мене тяжко поранено». 24 Отож вони витягли його з колісниці, поклали в іншу й відвезли до Єрусалима, де він і помер. Його поховали поруч із його батьками, і вся Юдея та Єрусалим побивалися за ним. 25 Єремія склав жалобні пісні з приводу смерті Йосії, і посьогодні всі співаки та співачки згадують Йосію в жалобних піснях. Ці пісні записані в книзі жалобних пісень.
26-27 Про інші події царювання Йосії та його самовіддані діла, згідні з Законом Господнім та усі події від початку до кінця описані у книзі Хронік Царів Ізраїлю та Юдеї.
Єгоагаз, цар Юдеї
36 А народ цієї землі взяв Єгоагаза, сина Йосії, і настановили на батькове місце царем в Єрусалимі. 2 Єгоагазові було двадцять три роки, коли він став царем, і правив він в Єрусалимі протягом трьох місяців. 3 Цар єгипетський скинув його з трону в Єрусалимі й наклав данину в сто талантів[a] срібла та один талант[b] золота. 4 Цар Єгипту настановив Еліакима, брата Єгоагаза, царем в Юдеї та Єрусалимі, але замінив ім’я Еліаким на Єгояким. Неко взяв брата Еліакима Єгоагаза й відвіз його до Єгипту.
Єгояким, цар Юдеї
5 Єгоякиму було двадцять п’ять років, коли він став царем, і правив він у Єрусалимі протягом одинадцяти років. Він чинив зле в очах Господа свого Бога. 6 Навуходоносор, цар вавилонський, напав на нього, закував його в мідні кайдани й забрав до Вавилона. 7 Навуходоносор також вивіз до Вавилона добро з храму Господнього й поклав його в своєму палаці.
8 Інші події Єгоякимового царювання та мерзенні справи, які він чинив, і все, в чому він був винний, записано в книзі Хронік Царів Ізраїлю та Юдеї. Після нього царем став його син Єгояхин.
Єгояхин, цар Юдеї
9 Єгояхину було вісімнадцять років[c], коли він став царем, і правив він у Єрусалимі протягом трьох місяців і десяти днів. Він чинив зле в очах Господа. 10 Навесні цар Навуходоносор послав по нього, щоб привезли його до Вавилона разом з цінними речами з храму Господнього, і він настановив царем Юдеї та Єрусалима Седекію, Єгояхинового дядька.
Седекія, цар Юдеї
11 Седекії був двадцять один рік, коли він став царем, і правив він у Єрусалимі протягом одинадцяти років. 12 Він чинив зле в очах Господа свого Бога і не змирився перед пророком Єремією, який переказував слова Господні. 13 Він навіть виступив проти царя Навуходоносора, який примусив його присягнутися ім’ям Бога. Він був впертий і жорстокосердий настільки, що не міг навернутися до Господа Бога Ізраїлю. 14 Більше того, всі головні священики та люди ставали все більш і більш невірними, наслідуючи мерзенні вчинки інших народів та оскверняючи храм Господній, який Він освятив у Єрусалимі.
Падіння Єрусалима
15 Господь Бог їхніх батьків попереджав їх знову й знову через посланців Своїх, бо жалів Він народ Свій і оселю Свою. 16 А вони насміхалися з Божих посланців, зневажали слова Його, глузували з Його пророків, аж поки гнів Господній таки впав на Його народ, і не було вже йому порятунку. 17 Він наслав на них царя вавилонського Навуходоносора, який віддав мечу їхніх юнаків у Святеє Святих, не пожалів ні юнаків, ні дівчат, ні старих, ні літніх. Усіх їх Бог віддав до рук Навуходоносора[d]. 18 Він переніс до Вавилона всі речі з храму Бога, великі й маленькі, всі скарби Господнього храму, а також скарби царя й вельмож. 19 Вони спалили Божий храм і зруйнували мури Єрусалима. Вони попідпалювали всі палаци й знищили все цінне, що там було.
20 Тих, хто залишився в живих і уник їхнього меча, Навуходоносор забрав до Вавилона в полон. І стали вони рабами його та його синів, аж доки не прийшло до влади царство Перське. 21 Земля мала спочинок, увесь час свого запустіння земля спочивала в бездіяльності—сімдесят повних років, як і казав Господь через Єремію[e].
22 У перший рік[f] царювання перського царя Кира, на виповнення слів Господніх, сказаних через Єремію, Господь надихнув перського царя Кира написати об’яву і розіслати її по всіх усюдах свого царства. Ось що там мовилося:
23 «Так каже Кир, цар перський:
„Господь Бог Небесний віддав мені всі царства землі й призначив мене побудувати для Нього храм у Єрусалимі, що в Юдеї. Кожен з вас, хто Йому належить, вільний іти і нехай Господь Бог буде ним”».
Кир допомагає полоненим повернутися
1 У перший рік[g] царювання перського царя Кира, щоб справилося слово Господнє, мовлено пророком Єремією[h], Господь надихнув перського царя Кира написати об’яву і розіслати її по всіх усюдах свого царства. Ось що там мовилося:
2 «Так каже Кир, цар перський:
„Господь, Бог Небесний, віддав мені всі царства землі й призначив мене побудувати для Нього храм у Єрусалимі, що в Юдеї. 3 Хто з вас належить до Його народу? Хай їхній Господь буде з ними і нехай підуть вони в Єрусалим, що в Юдеї, і збудують храм Господа, Бога Ізраїлю, тобто Бога, який в Єрусалимі. 4 А інші мешканці міст, де ще залишилися ізраїльтяни, мають допомагати їм золотом та сріблом, добром і худобою, а також добровільними пожертвами на храм Господній в Єрусалимі”».
5 І піднялися старійшини родин Юди та Веніамина, священики та левити—всі, кого Бог надихнув іти будувати храм Господній в Єрусалимі. 6 А сусіди їхні допомагали їм срібними й золотими речами, добром усіляким, худобою та дорогоцінними дарунками, а також різноманітними добровільними пожертвами. 7 А цар Кир виніс посуд храму Господа, який Навуходоносор забрав був з Єрусалима й помістив у храмі своїх лжебогів. 8 Кир, цар перський, передав усе те скарбнику Мітредату, а той зробив реєстр і віддав усе те Шешбацару, юдейському вождю.
9 Ось перелік того, що було там: золотих полумисків—тридцять, срібних полумисків—одна тисяча, ножів—двадцять дев’ять, 10 золотих кухлів—тридцять, срібних кухлів—чотириста десять, іншого посуду—одна тисяча.
11 Всього було там п’ятдесят чотири тисячі предметів посуду з золота та срібла. Шешбацар привіз усе те добро, коли полонені були повернуті Господом з Вавилона до Єрусалима.
Список тих, хто повернувся з полону
2 Ось перелік родин у провінціях, які повернулися з полону, куди їх забрав Навуходоносор, цар вавилонський. Вони повернулися до Єрусалима та Юдеї, кожен у своє рідне місто. 2 Вони прийшли з Зерувавелом, Ісусом, Неемією, Сераєю, Реєлаєю, Мордекаєм, Вілшаном, Миспаром, Віґваєм, Регумом та Бааною. Ось кількість людей Ізраїлю:
3 нащадків Пароша—дві тисячі сто сімдесят два;
4 нащадків Шефатії—триста сімдесят два;
5 нащадків Ари—сімсот сімдесят п’ять;
6 нащадків Пагата моавського, а саме, нащадків Ісуса та Йоава—дві тисячі вісімсот дванадцять;
7 нащадків Елама—одна тисяча двісті п’ятдесят чотири;
8 нащадків Затту—дев’ятсот сорок п’ять;
9 нащадків Заккаї—сімсот шістдесят;
10 нащадків Вані—шістсот сорок два;
11 нащадків Веваї—шістсот двадцять три;
12 нащадків Азґада—одна тисяча двісті двадцять два;
13 нащадків Адонікама—шістсот шістдесят шість;
14 нащадків Віґваї—дві тисячі п’ятдесят шість;
15 нащадків Адіна—чотириста п’ятдесят чотири;
16 нащадків Атера, тобто Езекії—дев’яносто вісім;
17 нащадків Везаї—триста двадцять три;
18 нащадків Йори—сто дванадцять;
19 нащадків Хашума—двісті двадцять три;
20 нащадків Ґіббара—дев’яносто п’ять;
21 мешканців Віфлеєма—сто двадцять три;
22 мешканців Нетофи—п’ятдесят шість;
23 мешканців Анатота—сто двадцять вісім;
24 мешканців Азмавета—сорок два;
25 мешканців Киріат-Єарима, Кефіри та Беерота—сімсот сорок три;
26 мешканців Рами та Ґеви—шістсот двадцять один;
27 мешканців Мікмаша—сто п’ятдесят шість;
28 мешканців Бетела та Аї—двісті двадцять три;
29 мешканців Нево—п’ятдесят два;
30 мешканців Маґвіша—сто п’ятдесят шість;
31 мешканців іншого міста під назвою Елам—одна тисяча двісті п’ятдесят чотири;
32 мешканців Гарима—триста двадцять;
33 мешканців Лода, Гадида і Оно—сімсот двадцять п’ять;
34 мешканців Єрихона—триста сорок п’ять;
35 мешканців Сенаї—три тисячі шістсот тридцять.
36 Священики:
нащадків Єдаї, тобто з родини Ісуса—дев’ятсот сімдесят три;
37 нащадків Іммера—одна тисяча п’ятдесят два;
38 нащадків Пашхура—одна тисяча двісті сорок сім;
39 нащадків Гарима—одна тисяча сімнадцять;
40 Левити:
нащадків Ісуса та Кадміела, з родини Годавії—сімдесят чотири;
41 Співаки:
нащадків Асафа—сто двадцять вісім;
42 Нащадки наглядачів храмової брами:
нащадків Шаллума, Атера, Талмона, Аккува, Гатіта й Шоваї—сто тридцять дев’ять;
43 Служителі храму:
нащадків Зіги, Газуфа, Тавваота;
44 Кероса, Сіаги, Падона;
45 Левани, Хаґаби, Аккува;
46 Хаґаба, Шалмая, Ганана;
47 Ґіддела, Ґагара, Реаї;
48 Рецина, Некоди, Ґаззама;
49 Уззи, Пасеї, Весаї;
50 Асни, Меуніма, Нефузима;
51 Ваквука, Гакуфа, Гаргура;
52 Вазлута, Мегіди, Гарші;
53 Варкоса, Сісери, Теми;
54 Незії та Гатіфи;
55 Нащадки слуг Соломонових:
нащадків Сотаї, Хассоферета, Перуди;
56 Яала, Даркона, Ґіддела;
57 Шефатії, Гаттила, Покерет Хацеваїма та Амі;
58 Всього служителів храму та нащадків Соломонових слуг—триста дев’яносто два.
59 Ці родини прийшли до Єрусалима з міст Тель-Мели, Тель-Гарші, Керува, Аддона та Іммера, але вони не могли довести, що їхні родини належать до Ізраїлю:
60 то були нащадки Делаї, Товії та Некоди—шістсот п’ятдесят два чоловіки.
61 Серед священиків були нащадки:
сини Ховаї, Гаккоза та Барциллая. (Чоловік, який одружився з дочкою Барциллая з Ґілеада, вважався членом цієї родини).
62 Ці люди шукали свої імена в сімейних літописах, але не знайшли їх. Отож вони були виключені зі священицтва. 63 Правитель сказав їм, що вони не можуть їсти святої їжі, доки не з’явиться священик, який випробує їх за допомогою уриму й туммиму.
64 Усього людей було сорок дві тисячі триста шістдесят. 65 А ще ж слуги та служниці, яких було сім тисяч триста тридцять сім. Крім того, двісті співаків: чоловіків та жінок. 66 Мали вони сімсот тридцять шість коней, двісті сорок п’ять мулів, 67 чотириста тридцять п’ять верблюдів та шість тисяч сімсот двадцять віслюків.
68 Як дісталися вони до храму Господнього в Єрусалимі, деякі голови родин зробили добровільні пожертви на будівництво храму Господнього замість зруйнованого. 69 Вони скільки змогли віддали коштовностей на ту роботу: шістдесят одну тисячу драхм[i] золота, п’ять тисяч мін[j] срібла та сто пар вбрання для священиків.
70 Священики, левити, деякі люди, співаки, наглядачі храмових брам, служителі храму оселилися у своїх містах, а інші ізраїльтяни—у своїх.
Відбудова вівтаря
3 Коли настав сьомий місяць[k] і люди Ізраїля оселилися по містах, усі вони як один зібралися в Єрусалимі. 2 Ісус, син Йозадака, а з ним його брати-священики Зерувавел, син Шеалтієла, та його брати заходилися відбудовувати вівтар Господній в Ізраїлі, щоб можна було на ньому приносити жертви всеспалення, як і було записано в Законі Мойсея, людини Божої.
3 Вони встановили вівтар на тому ж місці, де він був і раніше, оскільки боялися народів, які мешкали довкола. І приносили вони на ньому жертви всеспалення Господу вранці і ввечері. 4 Потім відсвяткували вони свято Кущів, як записано в законі Мойсея, і принесли належну кількість жертв всеспалення святкового кожного дня. 5 Після того вони постійно приносили жертви всеспалення та інші офіри на Новолуння та в інші священні свята, встановлені Господом. Приносили вони також від тих, хто робив добровільні офіри Господу. 6 У перший день сьомого місяця почали вони приносити жертви всеспалення Господу, хоча ще й не заклали підвалини храму Господнього.
Зведення храму
7 Потім ті люди, що повернулися, найняли каменярів та теслів, а також провадили їжу, питво та оливу людям Сидону й Тира, щоб ті доставляли ливанський кедр по морю до Йоппи, з дозволу на те перського царя Кира.
8 На другий місяць другого року[l] після повернення до храму Господнього в Єрусалимі, Зарувавел, син Шеалтієла, та Ісус, син Йозадака, розпочали роботу разом із священиками та левитами, а також усіма, хто повернувся до Єрусалима з полону. Вони призначили левитів, яким виповнилося 20 років і старше, щоб ті керували роботами по будівництву храму Господнього. 9 Ісус, його сини та брати, Кадміел та його сини (нащадки Юди), сини Генадада і їхні сини та їхні брати-левити керували будівництвом храму Господа. 10 Коли будівельники заклали підвалини храму Господнього, священики, вбрані у ризи, з сурмами, а також левити (сини Асафа) із цимбалами зайняли свої місця, щоб Господа славити, як і наказав цар ізраїльський Давид. 11 По черзі вони співали пісні хвали та подяки:
«Хвала Богу за милість Його.
Любов Його щира навічно».
І всі люди голосно вигукували, прославляючи Господа, бо було вже закладено підвалини храму Господнього.
12 Але багато із старших священиків, левитів, вождів родин раніше бачили колишній храм, тож уголос ридали, побачивши підвалини нового. Але водночас багато інших людей кричали від радості. 13 Такий великий галас здійняв народ, що далеко його було чути, та не можна було розрізнити гук радості й плач печалі.
Вороги намагаються перешкодити відбудові храму
4 Коли ж вороги Юди та Веніамина почули, що вигнанці відбудовують храм Господа, Бога Ізраїлю, 2 вони пішли до Зерувавела та вождів родин і сказали їм: «Дозвольте нам допомагати вам у відбудові, бо ми, як і ви, поклоняємося вашому Богу й офіри Йому приносимо з часів царя Есаргаддона ассирійського, який привів нас сюди».
3 Але Зерувавел, Ісус та вожді родин ізраїльських сказали їм: «Ви не можете допомагати нам у будівництві храму нашого Бога. Бо ми самі мусимо будувати храм Господа, Бога Ізраїлю, як і наказував нам цар Кир перський».
4 Тоді люди, що мешкали довкола почали залякувати людей Юдеї та перешкоджати їм у будівництві. 5 Ті люди підкуповували начальників, щоб вони діяли проти людей Юдеї. Ті робили все можливе, аби перешкоджати юдеям здійснювати їхні наміри щодо будівництва храму. Так тривало весь час, поки правив перський цар Кир, доки престол не посів Дарій.
6 За царювання Ксеркса[m], на початку його правління вороги написали звинувачення проти євреїв, які мешкали в Юдеї та Єрусалимі. 7 А за часів Артаксеркса Вішлам, Мітредат, Тавеел та інші його підлеглі написали царю Артаксерксу перському. Було той документ написано арамійською мовою і перекладено.
8 [n] Царський правитель Регум та писар Шимшай написали царю Артаксерксу лист проти Єрусалима такого змісту:
9 «Від правителя Регума та писаря Шимшая та їхніх прибічників, суддів, урядовців над персами, ерехами, вавилонянами, мешканцями Суза, тобто еламійцями, 10 та іншими народами, яких великий і славний Ассурбаніпал переселив із їхніх земель у міста Самарії та інші місця на захід від річки Євфрат».
11 Ось копія того листа, що надіслали вони йому.
«Царю Артаксерксу від слуг його, що мешкають на захід від річки Євфрат.
12 Хай буде відомо царю, що юдеї, які прийшли до нас від тебе, дісталися до Єрусалима. Тепер вони відбудовують це войовниче та лихе місто, скоро зведуть мури й уже відновили підвалини.
13 То хай стане цареві відомо, що якщо місто буде відновлено й мури зведено, вони не платитимуть ніяких податків, і кінець кінцем це завдасть шкоди цареві.
14 Оскільки ми присягалися бути відданими царю, то негоже нам дивитися на царське безчестя. Тому й посилаємо ми цареві це повідомлення.
15 Гадаємо, ти можеш знайти це в літописах царів, що правили до тебе. З літописів тих довідаєшся, що це місто бунтівне, що воно багато лиха принесло і царям, і землям. Бунтарство з давніх давен нуртує в місті тому. За те його й зруйновано було.
16 Ми сповіщаємо царя, що якщо місто буде відбудовано, то нічого не лишиться твого на захід від річки Євфрат».
17 Цар надіслав таку відповідь:
«Правителю Регуму, писареві Шимшаю та їхнім прибічникам, що мешкають у Самарії та інших землях на захід від ріки Євфрат.
Мир вам! 18 Лист, який ви нам надіслали, був прочитаний та перекладений мені. 19 Я видав наказ і літописи були вивчені, з’ясувалося, що місто це було справді бунтівне проти царів з давніх-давен, у ньому зчинялися заколоти й повстання. 20 Могутні царі правили Єрусалимом і всіма землями на захід від ріки Євфрату, і всі народи платили їм мито.
21 Отож віддайте наказ тим людям припинити роботу, щоб місто не відбудовувалося, доки не видам Я відповідного наказу. 22 Дійте обережно, аби не прогледіти, цю справу, щоб не було надалі шкоди й зла царям».
23 Тільки-но примірник того листа від царя Артаксеркса був прочитаний Регуму, Шимшаю та їхнім однодумцям, вони негайно вирушили до євреїв у Єрусалим. Силою та владою змусили вони їх зупинити роботи. 24 Тоді роботи по відбудові храму Господнього в Єрусалимі було зупинено. Вони не відновлювались аж до другого року правління царя Дарія[o] перського.
Храм відбудовують знову
5 Тоді пророки Оґій[p] та Захарія, син Іддо[q], пророкували євреям у Юдеї та Єрусалимі від імені Бога Ізраїлю, що над ними. 2 Тоді Зерувавел, син Шеалтієла, та Ісус, син Йозадака, почали відбудовувати храм Господній в Єрусалимі. Пророки Божі були на їхньому боці й підтримували їх. 3 Саме тоді Таттенай, правитель земель, що на захід від річки Євфрат, та Шефар Возенай зі своїми людьми прийшли до них і сказали: «Хто дав вам дозвіл відбудовувати цей храм і завершувати столярні роботи?» 4 Далі вони спитали таке: «Як звуть людей, що будують усю споруду?»
5 Але Божа ласка лишалася зі старійшинами юдеїв, їхню роботу не було зупинено, доки Дарію не послали відповідь і не було одержано письмове розпорядження у відповідь. 6 Ось зміст листа, який Таттенай, правитель земель на захід від ріки Євфрат та Шефар Возенай та їхні однодумці й наглядачі цих земель надіслали царю Дарію. 7 Вони послали йому доповідь, де було сказано:
«Царю Дарію! Мир тобі!
8 Хай буде відомо царю, що пішли ми до краю юдейського, до храму великого Бога. Стіни його відбудовують з великих кам’яних брил та дерев’яного перекриття. Робота ця виконується ретельно і горить у них в руках.
9 Ми допитувалися старійшин. Ми питали їх: „Хто дав вам дозвіл відбудовувати храм і завершувати столярні роботи?” 10 Ми також запитали їхні імена, аби тобі повідомити, і ми могли б написати імена людей, які у них за старійшин. 11 І вони нам відповіли:
„Ми слуги Бога, що владарює на небі й на землі. Ми відбудовуємо храм, який був збудований багато років тому. Він був побудований і довершений великим царем Ізраїлю. 12 Але оскільки пращури наші розгнівали Бога Небесного, Він віддав їх у руки царя Навуходоносора вавилонського. Він зруйнував храм і виселив людей у полон до Вавилона. 13 Але в перший рік правління царя Кира вавилонського він видав наказ відбудувати храм Божий. 14 А також повернув золотий та срібний посуд храму Божого, який Навуходоносор забрав з храму в Ізраїлі й помістив у храмі у Вавилоні. Цар Кир забрав з храму вавилонського й віддав чоловікові на ім’я Шешбацар, якого й призначив правителем”.
15 І сказав Кир Шешбацару: „Візьми цей посуд і поклади в храмі в Єрусалимі, й нехай храм Божий буде відбудований на тому ж місці”.
16 І пішов Шешбацар, і заклав підвалини храму Божого в Єрусалимі. І відтоді й досі храм відбудовується, але роботи ще не завершено.
17 Отож, якщо ласка царська, нехай пошукають у царських літописах там у Вавилоні, щоб з’ясувати, чи є правдою те, що цар Кир видав наказ відбудувати храм Божий в Єрусалимі. І тоді нехай цар пришле нам своє рішення щодо справи цієї».
Згода царя Дарія
6 Тоді цар Дарій видав наказ, і було досліджено літописи, які зберігалися в скарбниці у Вавилоні. 2 Той сувій було знайдено в Екбатані, царський фортеці на землях мидійських. Ось що в ньому було написано:
Офіційний лист. 3 У перший рік царя Кира він видав наказ стосовно храму Божого в Єрусалимі:
«Нехай храм буде відбудовано на тому місці, де вони приносили пожертви, і хай будуть ті самі підвалини. Нехай храм буде заввишки шістдесят ліктів[r] і завширшки шістдесят ліктів. 4 Мур довкола хай буде в три ряди каміння і з одним дерев’яним перекриттям, а витрати будуть сплачені з царської казни. 5 А також, нехай золотий і срібний посуд з храму Божого, який Навуходоносор забрав із храму в Єрусалимі й переніс до Вавилона, буде повернено на місце в Єрусалим. І нехай той посуд поміщено буде в храм Божий».
6 Тоді цар Дарій відіслав такого листа своїм підлеглим:
«Отож ти, Таттенаю, правителю земель на захід від річки Євфрат, Шефаре Возенаю, і ви, їхні однодумці, наглядачі земель на захід від річки Євфрат, держіться подалі від Єрусалима. 7 Не заважайте роботі по відбудові храму Божого. Нехай правитель юдейський і старійшини юдейські відбудовують храм Божий на тому самому місці.
8 Отож віддаю я такий наказ про те, як вам бути щодо юдейських старійшин у справі відбудови храму Божого. Всі витрати цих людей на будівництво мають повністю бути сплачені за царський рахунок, з податків з земель, що на захід від річки Євфрат, щоб могли вони не припиняти роботи. 9 Що ж буде потрібно для пожертв усеспалення на честь Бога Небесного, чи телята, чи барани, чи ягнята, або ж священики Єрусалима проситимуть пшениці, солі, вина чи олії, давайте їм щоденно і без зволікань, 10 щоб могли вони приносити Богові Небесному любі Йому офіри й молитися за життя царя та його синів.
11 А ще видаю я наказ про те, що якщо хтось не підкориться цьому наказу, то нехай дерев’яний стовп буде вирваний з його оселі, а його самого нехай прив’яжуть і заб’ють на тому стовпі, а оселю його перетворять на купу гною.
12 Нехай Бог, Який помістив ім’я Своє в Єрусалимі, скине всякого царя чи народ, які не підкорятимуться цьому наказу й намагатимуться зруйнувати храм Господа в Єрусалимі.
Я, Дарій, видав цей наказ. І хай він пильно виконується».
Завершення і освячення храму
13 Тоді Таттенай, правитель земель на захід від річки Євфрат, Шефар Возенай та їхні прихильники зробили точнісінько так, як наказав Дарій.
14 Старійшини юдейські успішно просувалися в будівництві згідно з пророкуваннями Оґія та Захарія, сина Іддо. Вони завершили відбудову храму, як і наказував їм Бог Ізраїлю та царі Кир, Дарій, Артаксеркс, царі перські.
15 Отож храм було завершено третього дня місяця Адара. Це було в шостий рік правління Дарія[s]. 16 Тоді народ Ізраїля, священики та левити і всі, хто повернувся з полону, з великою радістю відсвяткували посвячення храму Божого. 17 На честь посвячення храму Божого у жертву було принесено сто биків, двісті баранів, чотириста ягнят, а як жертву спокути всього Ізраїлю: дванадцятеро козлят, по одному за кожне ізраїльське коліно. 18 Було призначено священиків за їхнім розподілом і левитів у їхні групи для відправ у Божому храмі в Єрусалимі, як було записано в книзі Мойсея.
Пасха
19 [t] Євреї, які повернулися з полону, відсвяткували Пасху на чотирнадцятий день першого місяця. 20 Усі левити й священики очистилися для святкування. Левити забили пасхальне ягня для всіх євреїв, що повернулися з полону, та для своїх братів-священиків і для себе. 21 Люди Ізраїлю, які повернулися з полону, їли пасхальну їжу. Та й інші люди, які очистилися від погані інших народів цієї землі, теж їли пасхальну їжу на знак поклоніння Господу, Богу Ізраїлю. 22 Сім днів з великою радістю відзначали вони свято Опрісноків, бо Господь зробив їх щасливими, навернувши до них серце царя ассирійського[u], аж той допоміг їм у побудові храму Бога Ізраїлю.
Езра в Єрусалимі
7 Після цього в часи правління Артаксеркса перського з Вавилона до Єрусалима прийшов Езра, син Сераї, сина Азарії, сина Гилкії. 2 Гилкія був сином Шаллума, сина Задока, сина Агітува. 3 Агітув був сином Амарії, який був сином Азарії, сина Мерайота. 4 Мерайот був сином Зарахії, сина Уззі, сина Вуккі. 5 Вуккі був сином Авішуа, сина Фінегаса, сина Елеазара, сина Аарона, первосвященика.
6 Езра прийшов з Вавилона. Він був учителем[v] і добре знав Закон Мойсея, який дав Господь Бог Ізраїлю. Цар дав Езрі всього, що той просив, бо Господь Бог допомагав йому. 7 Деякі люди Ізраїлю, в тому числі священики, левити, співаки, наглядачі брам, служителі храму прийшли до Єрусалима на сьомий рік правління царя Артаксеркса. 8 Езра прийшов до Єрусалима на п’ятий місяць сьомого року царя Артаксеркса[w]. 9 Він вийшов з Вавилона в перший день першого місяця, а дістався до Єрусалима в перший день п’ятого місяця, адже Бог помагав йому. 10 Езра присвятив себе вивченню та дотриманню Закону Господнього і навчанню людей Ізраїлю правилам та законам Господа.
Лист Артаксеркса до Езри
11 Ось зміст листа, що цар Артаксеркс дав Езрі. Езра був священиком та знавцем заповідей Господніх та законів, які дані були Ізраїлю:
12 [x]«Артаксеркс, цар царів, Езрі, священику та знавцю законів Бога Небесного:
Вітаю тебе! І далі:
13 Я видаю такий наказ, що кожен у царстві моєму з людей Ізраїлю: священики чи левити, які хочуть добровільно піти з тобою до Єрусалима—нехай підуть.
14 Бо посилає тебе цар разом із сімома радниками, щоб наглядали ви, наскільки добре народ Юдеї та Єрусалима дотримується Закону Божого, адже цей Закон знаєш ти досконало.
15 А ще посилаю тебе відвезти срібло та золото, яке цар та його радники дарують Богові Ізраїлю, чий храм в Єрусалимі. 16 Збери все срібло та золото, яке знайдеш у землях Вавилонських, разом із пожертвами людей та священиків для храму Бога їхнього в Єрусалимі.
17 За ті гроші купиш бичків, баранів, ягнят і разом з хлібними офірами принесеш це в жертву на вівтар храму вашого Бога в Єрусалимі. 18 А з залишками срібла та золота ти можеш зробити все, що вважаєш за потрібне для себе й своїх юдейських братів, згідно з волею вашого Бога. 19 Посуд, даний тобі для поклоніння вашому Богу в храмі, покладеш перед Богом у Єрусалимі. 20 Та й інші речі, які потрібні для храму Божого, на твою відповідальність ти можеш узяти з царської скарбниці.
21 А також, я, цар Артаксеркс, видаю наказ усім скарбникам земель на захід від річки Євфрат: хоч би що Езра, священик і знавець закону Бога Небесного, попросив у вас, давати йому негайно й повністю. 22 Дайте йому до ста талантів[y] срібла, сто корів[z] пшениці, сто батів[aa] вина, сто батів оливи, а солі досхочу. 23 І що Бог Небесний наказав, хай зроблено буде швидко й сповна для храму Божого, щоб гнів Божий не впав на царство моє і моїх синів. 24 І так доводимо до вашого відома, що всі священики, левити, співці, охоронці брами, служники храму та інші слуги храму Божого не повинні сплачувати ніяких податків. 25 А ти, Езро, керуючись мудрістю, що дав тобі твій Бог, признач суддів та урядовців, які б вершили суд над усім людом, що мешкає на захід від ріки Євфрат. Признач усіх тих, хто знає Закон Бога твого. А тих, хто не знає, навчи. 26 А той, хто не підкоряється Закону твого Бога та закону царя, нехай без зволікання буде покарано. Це може бути смертельний вирок, виселення в інші землі, позбавлення майна або ув’язнення».
Езра прославляє Бога
27 [ab] Благословен Господь, Бог наших предків, який збудив у серці царя бажання отак прославити храм Господа в Єрусалимі. 28 І виявив Він любов до мене в присутності царя, його радників та впливових вельмож. Через те, що Господь мій Бог допомагав мені, то й сили в мене з’явилися, і зібрав я старійшин Ізраїлю йти зі мною до Єрусалима.
Вожді родин, що повернулися з Езрою
8 Ось голови родин (та їхній родовід), які прийшли з Вавилона зі мною під час правління царя Артаксеркса:
2 від нащадків Фінегаса—Ґершон. Від нащадків Ітамара—Даниїл. Від нащадків Давида—Гаттуш.
3 Від нащадків Шеканії, від нащадків Пароша—Зехарія, а з ним іще сто п’ятдесят чоловік за списком.
4 Від нащадків Пагата моавського—Еліегоенай, син Зарахії, а з ним іще двісті чоловік.
5 Від нащадків Затту—Шеканія, син Ягазіела, і з ним іще триста чоловік.
6 Від нащадків Адіна—Евед син Йонатана і з ним п’ятдесят чоловік.
7 Від нащадків Елама—Єшая, син Аталії, і з ним сімдесят чоловік.
8 Від нащадків Шефатії—Зевадія, син Михаїла, і з ним вісімдесят чоловік.
9 Від нащадків Йоава—Овдія, син Єгіела, і з ним двісті вісімнадцять чоловік.
10 Від нащадків Вані—Шеломит, син Йозифаї, і з ним сто шістдесят чоловік.
11 Від нащадків Вевая—Зехарія, син Вевая, і з ним двадцять вісім чоловік.
12 Від нащадків Азґада—Йоханан син Хаккатана, і з ним сто десять чоловік.
13 Від нащадків Адонікама останні були такі, за іменами: Еліфелет, Єуел, Шемая, а з ними ще шістдесят чоловік.
14 Від нащадків Віґваї—Утай і Заккур, а з ними ще сімдесят чоловік.
Повернення до Єрусалима
15 Я зібрав їх біля річки, що впадає в Агаву, і там ми три дні стояли табором. Я довідався, що серед цих людей були священики, але не знайшов там жодного левита. 16 Отож я послав за вождями Еліезером, Аріелом, Шемаєю, Елнатаном, Яривом, Елнатаном, Натаном, Захарією та Мешулламом, а також за мудрими вчителями Йояривом та Елнатаном.
17 Я послав їх до Іддо, вождя місцевості Касифія, з наказом переказати Іддо та його братам, а також служникам храму в місцевості Касифія, щоб вони прислали до нас помічників у храм нашого Бога. 18 Оскільки рука Бога нашого була з нами, вони прислали до нас мудрого чоловіка з нащадків Маглі, сина Левія, сина Ізраїля, на ім’я Шеревія з його синами та братами. Їх було вісімнадцятеро. 19 А також прислали Гашавію разом з Єшаєю з нащадків Мерарі з братами та синами. Їх було двадцятеро. 20 Іще були храмові слуги, яких Давид і вельможі призначили служити левитам—усього двісті двадцять храмових слуг. Усі вони були переписані за іменами.
21 Там, на березі Агави я оголосив, що ми не будемо їсти певний час, щоб принизити себе перед нашим Богом, щоб дарував він нам легку путь, для нас і наших дітей, і для всього нашого добра. 22 Бо мені незручно було просити царя дати нам воїнів та вершників, щоб охороняли нас від ворогів у подорожі. Бо ми сказали цареві: «Рука Бога нашого з усіма, хто вірить в Нього, але влада Його і гнів—проти тих, хто відвернувся від Нього». 23 Отож ми постилися й молилися за це, і Він почув наші молитви.
24 Потім я відібрав дванадцять вождів із священиками. Серед них були Шеревія та Гашавія та десятеро їхніх братів. 25 Тоді я віддав їм срібло та золото, а також посуд, які були пожертвувані для храму нашого Бога царем, його радниками й наближеними та всіма іншими людьми Ізраїлю. 26 Я зважив і віддав їм шістсот п’ятдесят талантів[ac] срібла, сто талантів[ad] срібного посуду, та сто талантів[ae] золота. 27 Я дав їм двадцять золотих чаш, вартих тисячі дариків[af] і два блюда з прекрасної обробленої міді, що коштували немов золото.
28 І я сказав їм: «Ви посвячені Богу, і посуд цей священний. Це срібло й золото є добровільна пожертва Господу, Богу наших предків. 29 Бережіть його пильно, доки не здасте за вагою головним священикам, левитам і вождям сімей ізраїльських в Єрусалимі, у приміщеннях храму Господа». 30 Отож священики та левити одержали золото і посуд за вагою щоб віднести до Єрусалима в храм нашого Бога.
31 На дванадцятий день першого місяця[ag] ми вирушили від річки Агави до Єрусалима. Бог наш був із нами, і Він захищав нас від ворогів та розбійників на нашому шляху. 32 Так ми дісталися до Єрусалима й відпочивали там три дні. 33 На четвертий день ми поскладали срібло, золото й посуд у храмі нашого Бога і здали все Меремоту, сину Урії, який був священиком разом з Елеазаром, сином Фінегасовим. Там також були присутні левити Йозавад, син Ісуса та Ноадія, син Віннуя. 34 Все було перевірено поштучно і за вагою. І тоді ж була зареєстрована загальна вага.
35 Потім євреї, які повернулися з заслання, принесли пожертву всеспалення Богові Ізраїля: дванадцять бичків за весь Ізраїль, дев’яносто шість баранів, сімдесят сім ягняти і дванадцять козлів як жертву очищення. Все то була офіра всеспалення Господу. 36 Вони також передали царський наказ правителям та царським урядовцям землі, що на захід від ріки Євфрат. І ті підтримали ізраїльський народ і храм Божий.
Про одруження з неєвреями
9 Після того, що було зроблено, до мене прийшли вожді й сказали: «Люди Ізраїлю, священики та левити не відмежувалися від народів навколишніх земель. Вони чинять так само мерзотно, як і ханаанці, хиттитів, перизійці, єфусити, аммонійці, моавійці, єгиптяни та аморійці. 2 Бо вони одружувалися самі, а також їхні сини з жінками навколишніх народів і змішували святе сім’я з навколишніми народами. А правителі та можновладці були першими у цій небогоугодній справі».
3 Коли я почув ті слова, то розідрав своє вбрання і плащ свій, я рвав волосся на голові, скуб свою бороду. Я був у розпачі. 4 І всі люди затряслися від страху, почувши слова Бога Ізраїлю, які дійшли до мене. Вони злякалися, бо люди, як повернулися з вигнання, не були віддані Богу. І так я просидів аж до вечірньої пожертви. 5 Тоді під час вечірньої пожертви я оговтався від приниження. Вбрання і плащ на мені були розідрані, я впав на коліна й простягнув руки до Господа, мого Бога.
6 Я гукнув: «О Боже мій, мені так соромно, я такий розгублений, що не можу очей підвести до Тебе, о Боже. Бо гріхів наших уже вище голови, а провини сягнули неба. 7 Від часів наших предків і донині вина наша величезна. За гріхи наші нас, наших царів і священиків було віддано в руки чужоземних царів: мечем, вигнанням, пограбуванням і приниженням. І так донині. 8 А тепер, на короткий час, Господь Бог наш виявив милість Свою, тож рештки нас лишилися в живих, і місце святе віддане нам для спокійного поселення. Отож наш Бог дав нам у рабстві нашому надію і нове життя.
9 Хоч ми й раби, але Бог наш не полишив нас у рабстві. Він виявив милість Свою перед царями перськими, даруючи нам нове життя для відбудови храму нашого Бога, щоб підняти його з руїн і щоб ми мали захищені мури в Юдеї та Єрусалимі. 10 А тепер, наш Боже, що можемо ми сказати після цього? Ми ж не виконували заповіді Твої.
11 Ти наставляв нас через слуг Своїх пророків і говорив так: „Земля, на яку ви вступаєте, сплюндрована мерзотними вчинками людей, які живуть на ній. Своєю гидотою вони забруднили її від краю і до краю. 12 Отож не віддавайте своїх дочок за їхніх синів і не одружуйте синів своїх з їхніми дочками. Ніколи не шукайте миру з ними й процвітання, щоб могли ви зміцніти і втішатися з добра цієї землі, і щоб могли все передати її назавжди у спадщину своїм нащадкам”.
13 У всьому, що сталося, винні ми, ми самі, наші мерзотні вчинки і наша велика провина. Хоча ти, наш Боже, покарав нас меншою мірою, ніж та, на яку ми заслуговуємо. І нарешті Ти дозволив декому з нас вижити. 14 То невже ми знову будемо порушувати заповіді Твої і родичатимемося з людьми, які чинять мерзоту? То хіба не розгніваєшся Ти на нас знову, хіба не знищиш до останку? 15 О, Господи, Боже Ізраїлю, Ти справедливий! Сьогодні лишилася нас невеличка купка. І ми тут, перед Тобою, у провині своїй. І ніхто не може стати перед Тобою через цю вину».
Люди визнають свій гріх
10 Поки Езра молився і сповідався, плакав і падав долілиць перед храмом Бога, великий натовп ізраїльтян: чоловіки, жінки та діти—зібралися навколо нього. Ці люди теж плакали вголос. 2 Шеканія, син Єгіела, один із нащадків Елама, сказав Езрі: «Ми не були вірні Богу, бо в вступали в шлюб із чужоземними жінками, які були з-поміж народів навколишніх земель. Але зараз іще є тут надія для Ізраїля. 3 Отож давайте тепер укладемо з Богом Угоду й викинемо всіх цих жінок із дітьми, за порадою Езри і тих, хто шанує заповіді Бога нашого. І нехай буде так, як за Законом. 4 Вставай! Бо це залежить від тебе, а ми з тобою. Сміливіше до справи!»
5 Тож Езра підвівся і звелів вождям, священикам, левитам і всім людям Ізраїлю присягнутися в тому, що так воно й буде зроблено. 6 Потім Езра залишив місце перед храмом Божим і пішов до оселі Єгоганана, сина Еліашива, де й заночував. Він ні хліба не їв, ні води не пив, бо все ще сумував про гріхи тих, хто повернувся з заслання.
7 Було оголошено по всій Юдеї та Єрусалиму, щоб усі переселенці зібралися в Єрусалимі. 8 А той, хто не прийде за три дні, згідно з рішенням вождів та старійшин, втратять усе своє майно і будуть відлучені від громади переселенців. 9 Отож усі люди Юди та Веніамина зібралися в Єрусалимі за три дні. І було то на двадцятий день дев’ятого місяця[ah]. Усі люди сиділи на площі перед храмом Божим і були засмучені з того, тремтіли від сильного дощу, який саме лив.
10 Тоді священик Езра підвівся й звернувся до них: «Ви вчинили гріх, оженившись із чужинками і тим додали провини Ізраїлю. 11 Отож тепер покляніться Господу, Богу наших пращурів, і виконайте волю Його. Відцурайтеся інших народів та ваших жінок-чужинок».
12 Уся громада відповіла голосно: «Так! Ми зробимо, як ти кажеш. 13 Але тут дуже багато людей, ще й до того зараз пора дощів. Отож ми не можемо стояти надворі. І цю справу не можна вирішити за день чи за два, бо грішних у цьому багато. 14 Нехай наші вожді вирішать за всіх і нехай одружені з чужинками з усіх наших міст приходять сюди в призначений час із нашими вождями та суддями, доки палаючий гнів нашого Бога за зчинене не відвернеться від нас!»
15 Тільки Йонатан, син Асагела, та Ягзея, син Тікви були проти такого рішення. Їх підтримували Мешуллам та левит Шавветай.
16 Тож переселенці так і зробили. Священик Езра відібрав чоловіків, голів сімей, щоб ті представляли свої родини, усіх їх назвав поіменно. Першого дня десятого місяця[ai] сіли вони, щоб вивчити справу. 17 І закінчили вони ту справу з чоловіками, які одружилися з чужинками, першого дня першого місяця[aj] наступного року.
Список тих, хто одружився з чужинками
18 Серед нащадків священиків, які взяли собі за дружин чужинок, були:
із нащадків Ісуса, сина Йозадака, та його братів—Маасея, Еліезер, Ярив та Ґедалія. 19 Усі вони обіцяли розлучитися зі своїми дружинами і принесли в жертву барана з отари за свою провину.
20 З нащадків Іммера—Ханані та Зевадія.
21 З нащадків Гарима—Маасія, Ілля, Шемая, Єгіел та Уззія.
22 З нащадків Пашхура: Еліоенай, Маасія, Ізмаїл, Нетанел, Йозавад та Еласа.
23 З левитів:
Йозавад, Шимей, Келая (тобто Келіта), Петагія, Юда та Еліезер.
24 Зі співаків—Еліашив. З наглядачів брами—Шаллум, Телем та Урі.
25 З інших ізраїльтян:
З нащадків Пароша—Рамія, Іззія, Малкія, Міжамин, Елеазар, Малкія та Беная.
26 З нащадків Елама—Маттанія, Захарія, Єгіел, Авді, Єремот та Ілля.
27 З нащадків Затту—Еліоенай, Еліашив, Маттанія, Єремот, Завад та Азіза.
28 З нащадків Вевая—Єгоганан, Хананія, Заввай та Атлай.
29 З нащадків Вані—Мешуллам, Маллух, Адая, Яшув, Шеал та Єремот.
30 З нащадків Пагата моавського—Адна, Келал, Беная, Маасея, Маттанія, Безалел, Віннуй та Манассія.
31 З нащадків Гарима—Еліезер, Ішия, Малкія, Шемая, Шимеон, 32 Веніамин, Маллух та Шемарія.
33 З нащадків Хашума—Маттенай, Маттата, Завад, Еліфелет, Єремай, Манассія та Шимей.
34 З нащадків Вані—Маадай, Амрам, Уел, 35 Беная, Ведея, Келугі, 36 Ванія, Меремот, Еліашив, 37 Маттанія, Маттенай та Яасу.
38 З нащадків Віннуя: Шимей, 39 Шелемія, Натан, Адая, 40 Макнадевай, Шашай, Шарай, 41 Азарел, Шелемія, Шемарія, 42 Шаллум, Амарія та Йосип.
43 З нащадків Нево: Єєл, Маттитія, Завад, Зевіна, Яддай, Йоїл та Беная.
44 Всі ці чоловіки одружилися з чужинками, і деякі з цих жінок народили їм дітей.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International