Bible in 90 Days
1 Це з’ява, що була Ісаї, сину Амоса, про Юдею та Єрусалим за тих часів, коли юдейськими царями були Уззія, Йотам, Агаз та Езекія.
Бог звинувачує людей
2 Почуйте, небеса, послухай, земле, бо Господь сказав:
«Підняв дітей на ноги Я і їх зростив,
повстали ж діти проти Мене.
3 Знає віл свого господаря, і знає віслюк, де має ясла,
та Ізраїль Мене не знає, не розуміє Мій народ».
4 Як то жахливо! Ізраїль—грішний народ,
це люд, придавлений виною.
Це покоління лиходіїв, це діти-руйнівники[a].
Вони зневажають Святого Ізраїлю,
вони відвернулися від Нього.
5 Навіщо вам, щоб вас били знову?
Ви й далі будете повставати?
Хворі всі ваші голови й недужі всі ваші серця!
6 Не маєте ви нічого здорового:
від стоп до маківки—самі лише синці,
виразки та свіжі рани, з яких сочиться кров.
Не промили й не перев’язали їх
і не змастили їх оливою, щоб загоїти.
7 Країну вашу сплюндровано, міста спалено.
Чужинці паплюжать вашу землю на ваших же очах.
Її спустошено, мов землю, захоплену ворогами.
8 Тільки дочка Сіону[b] лишилася,
мов курінь сторожа на винограднику,
мов хижа на огірковому полі,
мов місто, обложене ворогами.
9 Якби Всемогутній Господь
не дозволив кільком нашим людям вижити,
то нас би знищили вщент, як Содом і Ґоморру.
Бог прагне істинного служіння
10 Вислухайте звістку Господню, ви, правителі Содома!
Прислухайся до Слова Божого, народе Ґоморри[c]!
11 Господь говорить: «Навіщо ви
й далі приносите Мені нескінченні пожертви?
Досить з Мене ваших спалених баранів та жиру ваших биків.
Мене не тішить кров биків, овець та кіз.
12 Хто просить вас тупцювати на подвір’ї Мого храму,
коли приходите на зустріч зі Мною?
13 Не приносьте більше непотрібних пожертв,
а запашне куріння мені огидне.
Мені бридкі ваші Новолуння, суботи, зібрання, які ви скликаєте.
Я ненавиджу святі сходини, що відгонять гріхом.
14 Моє єство проймається ненавистю
до ваших святкувань Новолуння та щорічних свят.
Тяжким тягарем вони обернулися для Мене;
Я втомився нести цей тягар.
15 Коли ви здіймаєте в молитві руки,
Я відвертаю лице від вас.
Навіть якщо ви примножите свої молитви,
Я не прислухаюсь до вас,
тому що руки ваші заплямовані кров’ю.
16 Умийтеся, очистіться, відмовтеся від лихих вчинків,
сховайте їх подалі від Моїх очей,
й перестаньте чинити зло.
17 Навчіться творити добро,
будьте справедливими з іншими людьми.
Навчайте людей творити добро тим,
хто збиткується з інших.
Дбайте про сиріт, захищайте вдів».
18 Господь говорить:
«Приходьте, давайте посперечаємося.
Якщо гріхи ваші яскраво-червоні,
вони можуть побіліти, мов сніг.
Якщо вони темно-червоні,
то можуть вибілитись, мов та вовна.
19 Якщо ви послухаєтесь і упокоритесь,
будете споживати все добре на землі.
20 Якщо ж відмовитеся слухатись
і підете проти Мене, меч пожере вас».
Так сказав Сам Господь.
Невірність Єрусалима
21 Місто, яке було вірним,
перетворилося на розпусницю!
Єрусалим був справедливим містом,
жила там праведність, а тепер—убивці.
22 Твоє срібло перетворилося на шлак;
вино твоє розбавлене водою.
23 Твої правителі—заколотники,
які водяться зі злодіями.
Усі вони люблять хабарі
й полюють на подарунки.
Не захищають вони прав сирітських,
і ніколи вони не послухають справу вдовину.
24 Ось чому Володар, Господь Всесильний,
Могутній Ізраїльський говорить:
«Вороги Мої не будуть більше Мене турбувати,
Я покараю супротивників Моїх.
25 Я поверну проти тебе руку
і лугом виведу всі шлаки й викоріню все нечисте.
26 Я поверну таких суддів, яких ти спершу мав,
і радників таких, як ти мав раніше.
Тоді тебе назвуть „Праведним і Вірним містом”.
27 Сіон буде викуплений справедливістю,
а хто повернеться до Господа,
буде врятований праведністю.
28 Але відступники й грішники будуть знищені,
й ті, хто від Господа відвернувся, пощезнуть.
29 Вам буде соромно за ті дуби,
що їм ви поклонялися Ви пошкодуєте,
що вибрали для вшанування сади[d].
30 Бо самі станете схожими на дуби з засохлим листям,
на сад, що вмирає без води.
31 Найдужчі дерева стануть мов хмиз сухий,
а справи їхні, мов іскорки,
з яких розгориться вогнище.
І разом вони палатимуть,
і нікому буде той вогонь загасити».
Прийдуть остатні дні
2 Це послання про Юдею та Єрусалим, яке побачив Ісая, син Амоса.
2 Настануть дні[e], коли гора,
на якій встановлено храм Господній,
стане найвищою з-поміж усіх гір.
Нескінченними потоками сюди
будуть сходитися люди всіх народів.
3 Чимало люду прийде й скаже:
«Ходім, зійдемо на Господню гору,
до дому Бога Якова.
Всевишній нас навчить Свого шляху,
щоб ми ходили тільки-но Його путями[f]».
Вчення Боже із Сіону вийде,
а слово Господа—з Єрусалима по всьому світу.
4 Тоді Господь судитиме всі племена та всі народи.
Вони перекують мечі свої на рала,
а списи—на серпи, щоб жати жито.
Народи припинять воювати між собою.
Люди ніколи більше не будуть готуватися до війни.
5 Доме Якова, ходімо, слідуймо вченню Господа.
6 Господи, Ти покинув свій народ, дім Якова.
Земля його повна чаклунів зі Сходу
й провісників майбутнього,
як то є серед филистимлян;
аж занадто багато там чужинців[g].
7 Наповнилася їхня земля сріблом, золотом—
неміряні багатства їхні.
Повна їхня земля кіньми,
і не злічити їхні колісниці.
8 Наставлено бовванів по їхньому краю.
Вони б’ють поклони тим,
кого витесали їхні ж руки,
кого обробили їхні ж пальці.
9 Тому люди упокорені, кожного принижено.
Господи, не прощай їх!
Страх чатує на ворогів Божих
10 Іди сховайся у печерах серед скель,
забийся в нору в землі,
щоб не устрашитися Господа, величі Його сили.
11 Пихаті будуть присоромлені,
а зарозумілі будуть упосліджені.
Лише Господь буде вивищуватися над усіма в той день.
12 Бо Господь Усемогутній вибрав день,
коли всіх пихатих і бундючних,
усіх, хто поводить себе зверхньо,
Він поставить на місце.
13 Він упослідить усіх гордовитих,
які підносяться так високо,
як ливанські кедри й дуби Башана.
14 Хай навіть вони задаються як високі гори й узвишшя,
15 висотні вежі й укріплені мури,
16 немов усі кораблі Таршиша та інші чудові судна.
17 Людську пиху буде збито,
погордливі схиляться низько.
Єдиний Господь піднесеться того дня над усіма,
18 а боввани згинуть.
19 Ховайтеся у шпарках серед скель
і в розламах земних подалі від страху Господнього
та його величної сили,
коли Він встане, щоб земля затремтіла.
20 Того дня люди повикидають кротам
і кажанам срібних та золотих бовванів,
яких вони зробили для поклоніння.
21 І сховаються в печерах та розщелинах серед скель,
подалі від страху Господнього та його величної сили,
коли Він встане, щоб земля затремтіла.
22 Не покладайся на людей.
На них чекає смерть, то чого ж вони варті?
Треба вірити в Бога
3 Зрозумій усе, що я кажу тобі:
Володар, Господь Усемогутній,
збирається відняти все,
на чому тримаються Єрусалим та Юдея:
всі хлібні припаси, всі припаси води.
2 Він забере усіх героїв та воїнів, суддів,
пророків, віщунів та старійшин.
3 Він відніме полководців та правителів,
радників, мудрих майстрів та чарівників.
4 Господь говорив:
«Я зроблю хлопчаків їхніми правителями,
ними правитимуть вередливі хлопчиська.
5 Люди гнобитимуть одне одного,
кожен знущатиметься з сусіди.
Молодь збиткуватиметься зі старших,
прості люди не поважатимуть знатних».
6 Хтось ухопиться навіть за брата свого
в батьковім домі і запропонує:
«Ти маєш гарне вбрання, тож прав нами,
і ці руїни будуть під твоєю владою».
7 Але той відповість: «Я не можу допомогти нічим,
бо немає ні їжі, ні одягу в мене,
не призначай мене старшим над людьми».
8 Тому що спіткнувся Єрусалим, і Юдея упала.
Тому що всі їхні слова и справи йдуть проти Господа,
вони повстають проти величі Бога.
І все так й станеться,
бо очі Всевишнього бачать всі хтиві вчинки їхні.
9 Вирази їхнього обличчя свідчать про вину,
а вони ще й привертають до свого гріха увагу,
як жителі Содома, а не ховають його.
Горе їм, бо накликали на себе біду!
10 Скажіть праведним, що у них все буде гаразд,
адже вони пожинатимуть плоди своїх трудів.
11 А неправедним буде зле, їх спіткає нещастя.
Наздожене їх розплата за все те, що вони вдіяли.
12 Правителі, недосвідчені, як діти, керуватимуть ним,
вожді, слабкі, мов жінки, правитимуть ним.
Народе Мій, твої вожді ввели тебе в оману,
повели не тим шляхом, яким ти маєш іти.
Господь судитиме Свій народ
13 Господь піднімається, щоб розсудити,
Він встає судити Свій народ.
14 Господь починає судитися зі старійшинами
та правителями Свого народу.
«Ви спалили виноградник.
Пограбували бідних і стягли добро їхнє у свої оселі.
15 Навіщо ви ображаєте Мій народ?
Навіщо штовхаєте бідних лицем у багно?»—
Володар, Господь Усемогутній до них звернувся.
16 Сказав Господь: «Жінки Сіону загордилися,
зверхньо на всіх дивляться, стріляють очима,
видзвонюють ланцюжками на щиколотках,
дрібочучи ногами».
17 Господь зробить лисими голови дочок Сіону,
відкриє їхні чола.
18 А ще Господь забере прикраси, якими вони похваляються: ланцюжки на щиколотках, намиста у вигляді сонця та місяця, 19 сережки, браслети, чадри, 20 пов’язки на голови, ланцюжки, пояси, пляшечки парфумів та амулети, 21 перстні з печатками та кільця в ніс, 22 тонкі шати, накидки, шалі та гаманці, 23 люстерка, полотняні плаття, тюрбани та довгі покривала.
24 Замість парфумів розіллється сморід,
а замість чудового паска затягнеться мотузка,
замість майстерно укладеного волосся з’явиться лисина[h],
а замість тонких шат—жалобне вбрання.
І справді, замість краси—печать ганьби.
25 Твої чоловіки впадуть від меча,
а воїни твої загинуть у боях.
26 Голосіння й печаль буде чути при міській брамі Сіону,
і Єрусалим буде схожим на жінку,
що сидить на землі, прибита горем,
бо в неї забрали все.
Життя для врятованих
4 Того дня семеро жінок вхоплять одного чоловіка і скажуть: «Ми їстимемо власний хліб й носитимемо власний одяг, тільки одружися з нами й дозволь нам носити твоє ім’я. Зніми з нас ганьбу».
2 Того дня виросте паросток Господа[i] і стане гарним та славним, і плід землі буде гордістю та славою тих, хто уціліє на землі Ізраїлю. 3 Ті, кого залишили в Сіоні, і ті, хто лишився в Єрусалимі, назвуться святими. Святими стануть усі, кого Бог вирішив залишити в живих у Єрусалимі.
4 Коли Господь змиє бруд із дочок Сіону[j] та відмиє криваву провину Єрусалима духом справедливості та духом вогню, 5 тоді Господь створить над кожною частиною гори Сіон і над кожним місцем зібрань хмарку вдень і дим та яскраву заграву полум’я вночі[k]. Справді, кожен[l] чоловік в Єрусалимі буде під покровом. 6 Буде покров, який дасть тінь від спеки вдень і надійно захистить від бурі та дощу.
Притча про виноградник
5 Тепер я заспіваю пісню моєму другу, Богу, пісню мого друга про Його виноградник (Ізраїль).
Мав виноградник друг мій,
той виноградник на родючім схилі ріс.
2 Він землю розпушив й каміння з неї вибрав,
найкращі лози посадив.:
Він вежу сторожа посеред поля звів,
чавило кам’яне приніс туди для нього.
Чекав Він добрих ґрон,
та виросли погані ґрона.
3 Тоді промовив друг:
«Ну що ж, народе[m] Мій єрусалимський, і ти, Юдея,
Мене й Мій виноградник розсудіть.
4 Що ще я міг зробить для виноградника і не зробив?
Чому плекав надію,
що виноградник вродить пишні ґрона,
а зріс лише поганий виноград?
5 Скажу тепер Я вам,
що з виноградником збираюся робити.
Я розберу всю огорожу,
і тоді спустошать виноградник до останньої лози.
Зруйную стіни кам’яні,
і витоптано буде виноградник.
6 Я знищу виноградник.
Розпушувати землю й лози підрізати там уже не будуть.
Колючки й бур’яни зростуть на полі тім.
Звелю я хмарам там дощем не проливались».
7 Бо виноградник Всемогутнього Господа—це народ Ізраїлю, а люди Юдеї—то сад, який Він доглядає.
Плекав надію Він на справедливість,
але було лише кровопролиття.
Мав сподівання на справедливе життя,
але лунав лиш плач гіркий[n].
8 Біда на тих чатує, хто дім за домом здобував
і хто захоплює за полем інше поле,
аж іншим не лишає місця.
Отак і ви зостанетесь самі на цій землі.
9 Господь Всемогутній пообіцяв мені:
«Звичайно, багато буде знищено будинків;
просторі, добрі оселі залишаються без хазяїв.
10 Виноградник у десять акрів[o]
дасть лиш один бат[p] вина.
А з одного гомеру[q] насіння
виросте всього одна ефа[r] зерна».
11 Горе тим, хто зранку шукають де б випити чогось міцного,
хто не сплять допізна, аж доки не нап’ються.
12 На гулянках є в них ліри й арфи, барабани, флейти і вино,
але вони не зважають на те, що Господь зробив,
не замислюються над тим, що Його руки витворили.
13 Ось чому Мій народ візьмуть у полон
і поженуть з рідної землі,
бо вони не розуміли, що Я робив.
Їхні вельможі зголодніють,
а простий люд страждатиме від спраги.
14 Ось чому Шеол широко роззявить пащу,
розтягне рот так, що й зміряти не можна,
і поглине як знатних, так і простих,
та ще й гультіпак галасливих.
15 Упокоряться люди, посхиляються всі,
і погордливі будуть пригнуті.
16 Але Господу Всемогутньому воздадуть шану
за Його справедливий розсуд.
Святий Бог являє святість Свою тим,
що праведно чинить.
17 І розбредуться там ягнята,
мов на власному пасовиську,
козенята пастимуться на руїнах,
що залишилися від багатіїв.
18 Горе тим, хто тягне за собою вину свою мотуззям марнотним[s],
хто волочить гріх свій неначе посторонками для воза.
19 Вони говорять: «Хай Бог поспішить,
хай швидше зробить те, що має зробити,
щоб ми побачили.
Хай замисел Святого Ізраїлю мерщій збудеться,
щоб ми дізналися».
20 Горе тим, хто називає зло добром, а добро злом,
хто вважає темряву світлом, а світло—пітьмою,
хто гірке зве солодким, а солодке—гірким.
21 Горе тим, хто вважає себе мудрим,
хто вірить, що він розумний.
22 Не поздоровиться й героям пиятики,
переможцям у змішуванні міцних напоїв.
23 Горе тим, хто звільняє за хабаря злочинця,
хто невинних не розсудить справедливо.
24 Ось чому як полум’я пожирає солому, як зникає сіно у вогні,
так і їхнє коріння прогниє,
квітка зів’яне й полетить за вітром, мов порох.
Бо вони відмовилися від вчення[t] Господа Всемогутнього
і зневажили послання Святого Ізраїлю.
25 Ось тому й Господній гнів на Його народ розпалився,
тому заніс Він руку над людьми й покарав їх.
Затремтіли гори,
й тіла померлих, мов сміття, лежать посеред доріг.
Але навіть після цього Господь усе ще Свій гнів не вгамував,
рука Його все ще занесена для покарання?
Бог приведе Своє караюче військо
26 Він знак подав народу у далекім краї
і посвистом скликає народ
із найвіддаленіших куточків землі.
Погляньте, вороги швидко,
дуже швидко наближаються!
27 Жоден не стомився, не впав,
жодного дрімота не здолала, не заснув.
Жодна підв’язка не сповзла зі стегон,
жоден ремінь сандалії не перетерся.
28 Їхні стріли нагострені, а луки нап’яті,
підкови у коней, немов тверде каміння,
а колеса колісниць, мов вихор рвучкий.
29 Їхній рик, немов левиний, мов левенята молоді, вони ревуть.
Вони гарчать і хапають здобич, тягнуть її,
і нема кому врятувати захоплених і ніхто їх не спасе.
30 Того дня ревітимуть вони над Ізраїлем,
немов морський прибій.
Глянеш на землю, а там темінь і горе,
і хмари світло на пітьму перетворили.
Господь призиває Ісаю в пророки
6 Того року, коли помер цар Уззія,[u] було мені видіння Господа, який сидів на високо піднесеному престолі, а складки Його плаща заповнювали храм. 2 Серафими витали над Ним. Кожен мав шестеро крил. Двома вони закривали обличчя, іншими двома прикривали ноги, а ще два крила були для польоту. 3 Вони кричали одне одному:
«Свят, свят, свят, Господь Всемогутній,
а Його слава розходиться по всій землі».
4 Задвигтіли брами храмові від лунких голосів Ангельських, і храм почав наповнюватися димом[v].
5 Я вигукнув: «О горе мені! Я приречений! Бо не настільки чистий я, щоб із Богом розмовляти. І живу я серед народу, який теж не настільки чистий[w], щоб з Богом говорити, але очі мої бачили царя, Господа Всемогутнього».
6 Потім підлетів до мене один із серафимів, тримаючи розпечену вуглину, яку захопив щипцями з вівтаря. 7 Він торкнувся моїх уст і промовив: «Дивись, оце твоїх уст торкнулася розжарена вуглина, твою вину знято. Твій гріх забуто[x]». І почув я голос Володаря мого, який сказав:
8 «Кого Мені послати? Хто піде для нас?» Тут я відповів: «Я тут, пошли мене!» 9 Тоді Господь промовив: «Іди й скажи цьому народові:
„Слухайте, але не розумійте,
дивіться, але не затямте”.
10 Зроби розум цих людей глухим,
позатикай їм вуха, накрий їхні очі,
щоб вони очима не бачили,
вухами не чули, а серцями не розуміли,
щоб не могли повернутися до Мене і врятуватися».
11 Тоді я спитав: «Як довго мені це робити, Господи?»
Він відповів:
«Аж доти, як зруйнують міста,
як не залишиться там людей,
як по оселях ніхто не житиме, доти,
як земля стане спустошеною і безлюдною.
12 Я, Господь, вишлю в далекі краї людей,
і спорожніє земля.
13 Хоча й десята частка народу там зостанеться,
земля буде знову спалена,
як дуб чи терпентинне дерево,
після яких залишаються пеньки,
що знову можуть прорости, як святе сім’я».
Загроза від Сирії
7 Коли Агаз, син Йотама та онук Уззії був царем Юдеї, тоді Рецин, цар сирійський, та Пека, син Ремалії, цар ізраїльський, підійшли до Єрусалима, щоб його завоювати, але не змогли його здобути[y]. 2 До дому Давидового дійшла така звістка: «Сирія отаборилася на землях Ефраїмових[z]». Агаз і його люди злякались і затремтіли, мов дерева в лісі від пориву вітру.
3 Господь сказав Ісаї: «Піди зі своїм сином Шеаром Яшубом[aa] на зустріч з Агазом туди, де водопровід впадає у верхній став, дорогою, що веде до поля Пральника. 4 Скажи йому: „Будь обережний і зважений. Не бійся гніву Рецина сирійського та сина Ремалії, тих двох задимлених головешок. 5 Оскільки Арам, Ефраїм та син Ремалії намислили, як тебе розбити, і сказали: 6 „Підемо війною на Юдею, залякаємо її й розділимо між собою, а царем там поставимо сина Тавеела”». 7 Тож Господь, мій Володар, сказав таке:
«Їхні задуми не здійсняться, нічого не вийде.
8 Тому що тільки Дамаск є головою Арама,
а головою Дамаска є тільки Рецин.
Через шістдесят п’ять років Ефраїм
і його народ не існуватимуть.
9 Головою Ефраїма є лише Самарія,
а головою Самарії є лише Пека, син Ремалії.
Якщо не будете стійкими в вірі,
то й не будете стійкими взагалі».
Еммануїл—Господь з Нами
10 Господь знову звернувся до Агаза: 11 «Попроси знамення від Господа, свого Бога, щоб повірити в істинність. Воно може прийти з глибини царства мертвих, чи з висоти небес». 12 Проте Агаз відмовився: «Я не проситиму знамення, не перевірятиму Господа».
13 На це Господь відповів: «Послухай, доме Давидів! Хіба не досить випробовувати терпіння людей? Хіба ж слід випробовувати терпіння мого Бога?» 14 Тож мій Володар пошле вам знамення:
жінка молода вагітна[ab] народить сина,
і назве Його Еммануїлом.
15 І споживати Він буде масло й мед поки не виросте,
поки Він не навчиться відмовлятися від зла
і вибирати лише добро.
16 Та перш, ніж Він навчиться цьому,
пустинні стануть землі двох царів,
яких боїшся ти.
17 Але Господь нашле на тебе й твій народ, і на родину твого батька лихо, якого ще не було відтоді, коли Ефраїм відділився від Юдеї. Господь приведе царя ассирійського.
18 Тоді Господь накличе «муху», що в гирлі єгипетських річок, та «бджолу», що на землях ассирійських. 19 Усі вони прилетять і розкинуть табір у глибоких яругах та печерах скальних, біля всіх чагарів та всіх криниць. 20 Тоді мій Володар зголить волосся на голові й ногах твоїх бритвою[ac], яку найме за річкою Євфрат у царя Ассирії, ще й бороду з тебе зніме[ad].
21 У ті часи людина триматиме в живих тільки одну молоду корову та двох кіз. 22 А оскільки вони дають багато молока, люди їстимуть масло; кожний уцілілий на землі їстиме масло й мед. 23 У той час на кожен виноградник, де росло до тисячі кущів, за які давали тисячу срібних монет, заросте бур’янами й колючками. 24 Люди зі стрілами й луками полюватимуть там, бо вся земля поросте бур’яном і чортополохом. 25 Ви більше не ходитимете на ті пагорби, де люди раніше працювали й вирощували врожаї, вже на пагорбах не працюватимуть, бо земля поросте кущами шипшини й колючкою. Вони стануть місцем, де можна виганяти худобу й випасати овець.
Скоро прийде Ассирія
8 Господь сказав мені: «Візьми великий сувій і напиши звичайним пером: „Магер шалал аш баз”»[ae].
2 Тоді я взяв надійним свідком священика Урію та Захарію, сина Єребекії. 3 І ввійшов я до пророчиці, і вона завагітніла, й народила сина. Сказав мені Господь: «Назви його Магер Шалал Аш Баз». 4 Бо ще до того, як навчиться хлопчик вимовляти «неня» і «тато», віддадуть багатства Дамаска й Самарії ассирійському царю.
5 І знову Господь говорив зі мною: 6 «Ці люди[af] відмовляються від повільних вод каналу Шілоа, вони радіють Рецину та Пеці, сину Ремалії. 7 Тож Я, Господь, нашлю на них бурхливі повені Євфрату, царя ассирійського та його силу. Вона заповнить усі канали й затопить усі береги. 8 Вона понесеться в Юдею, все поглинаючи й затопляючи. Вона підніметься до шиї. Її розлогі крила накриють усю землю, о Еммануїле».
Господь оберігає Своїх слуг
9 Збирайтеся, народи, будете розбиті,
слухайте, всі закутки землі!
Готуйтеся до битви і жахайтеся,
лаштуйтеся до бою, начувайтесь!
10 Готуйте плани битв, хоч їм і не здійснитись,
наказ віддайте, хоч усе те марне,
оскільки з нами Бог[ag]!
Попередження Ісаї
11 Господь заговорив до мене[ah], коли схопив і повернув мене на інший шлях, щоб я не йшов так, як іде цей народ. Він мовив: 12 «Не називайте змовою все те, що цей народ називає змовою. Не бійтеся того, чого вони бояться, не жахайтеся. 13 Господь—Всемогутній, це Його ви повинні вважати святим[ai]. Це Його ви повинні боятися. Саме перед Ним ви повинні тремтіти. 14 Тоді Він стане вашим святим прихистком. Але для обох народів Ізраїлю Він буде каменем, через який вони спіткнуться, скелею, яка їх повалить. Він буде лабетами й пасткою для мешканців Єрусалима. 15 Багато хто з них спіткнеться, впаде, розіб’ється, потрапить у пастку й зловлений буде».
16 Зв’яжи свідоцтво, скріпи печаткою вчення між Моїми послідовниками:
17 Я допомоги Господа чекатиму,
Якого пече сором за Якова народ.
Не бажає Він, навіть, зглянутися на дітей Ізраїлевих,
але Йому я довіряюсь, Всевишній нас врятує.
18 Погляньте, ось я і діти, яких Господь послав мені. Ми є знаменням і застереженням для людей Ізраїлю, яке послав Господь Всемогутній, що живе на горі Сіон.
19 Дехто радить тобі: «Проси поради у чаклунів та ясновидців, які шепочуть та бурмочуть розмовляючи з мертвими. Хіба народ, не повинен радитися зі своїм Господом? Хіба слід радитися з мертвими від імені живих?»
20 Треба дотримуватися вчення й свідчення,[aj] яке існувало з давнини. Якщо шептуни й чаклуни говорять щось інше, не сподівайтеся на них! 21 Вони пройдуть по землі знедолені й голодні. Коли вони зголодніють, то розлютяться й підведуть погляд угору, й проклянуть свого царя і Бога. 22 А потім подивляться на землю, ще раз поглянуть на горе, пітьму й похмуру безвихідь і будуть кинуті в темряву. І не буде вже більше пітьми свободи для тих, хто зазнав такого лиха.
Світло у темряві
9 У минулому землі Завулона та Нафталі були покинуті, але в майбутньому ці землі стануть шанованими—це місця, що прилягають до моря, а іншим краєм—до річки Йордан, Ґалилеї, де мешкають інші народи.
2 Люди, які ходили у пітьмі,
побачили яскраве світло.
Засяяло «Велике Світло» тим,
хто жив на землі мороку.
3 Це Ти, Боже, примножив народ.
Ти приніс людям щастя.
Вони веселяться перед Тобою,
як ті щасливі землероби в дні жнив,
як збуджені від задоволення вояки,
коли здобуте в битві ділять.
4 Тому що звільнив Ти їх від тягаря непосильного,
зняв з їхніх плеч ярмо і переламав дубця,
яким їх вороги лупцювали,
як це було тоді, коли наніс поразку мидіанцям[ak].
5 Бо кожний чобіт, що відміряв битви путь,
і закривавлений одяг згорять, як дрова, у вогні.
6 Бо народився для нас син, нам подарували сина,
на плечі якого покладено владу.
І назвали його Чудотворним Радником,
Всемогутнім Богом, Вічним Батьком, Князем Благоденства.
7 Бо влада Його постійно зростатиме,
і настане безпечний мир для престолу й землі Давида,
стверджуючи й зміцнюючи їх
у справедливості та праведності відтепер і навіки.
Палка відданість[al] Господа Всемогутнього,
народу Своєму все це дасть.
Бог покарає Ізраїль
8 Господь послав слово проти Якова,
і воно тяжко вдарить Ізраїль.
9 Про це швидко дізнаються всі
в землі Ефраїма та в Самарії.
Погордливі й пихаті, вони скажуть:
10 «Попадала цегла, потрощилася,
проте ми відбудуємо знову з тесаного каменя.
Потрощено сикоморові балки,
але ми натомість покладемо значно міцніші крокви кедрові».
11 Господь Підняв проти них ворогів
на чолі з Рецином і нацькував їхніх ворогів:
12 Сирію зі сходу та филистимлян із заходу—
і вони зжерли Ізраїль, проковтнувши його вмить.
Все одно Його гнів не вщух,
а рука все ще занесена, щоб покарати їх.
13 Та не прийшли люди до Того, Хто їх покарав,
не шукали Господа Всемогутнього.
14 Через те й відтяв Господь і голову, й хвіст Ізраїлю,
того ж таки дня зламав і гілля, і стовбур.
15 За голову правили старійшини й вельможі,
хвостом були пророки, що проповідували брехню.
16 Проводирі народу ввели його в оману,
а ті, хто йшов за ними, заблукали.
17 Через те Господь не радів молоді,
не виявляв милосердя до їхніх сиріт і вдів,
адже кожен протистояв Богу
і з кожних уст злітали грішні слова.
Він все ще гнівається,
і рука Його все ще занесена для покарання.
18 Бо зло розгорілося, мов вогонь,
який пожер бур’яни та колючки.
Він перекинувся на підлісок,
і заклубочився той стовпами диму.
19 Гнівом Господа Всемогутнього було спалено землю дотла,
а люди перетворилися на паливо для багаття,
і ніхто не кинувся рятувати іншого.
20 Люди хапали щось справа, та не вгамували голоду,
пожирали щось зліва, і теж було мало;
кожен пожирав плоть дітей своїх[am].
21 Манассія пожирав Ефраїма,
а Ефраїм накинувся на Манассія,
разом вони пішли на Юдею.
Однак Він усе ще лютує,
а Рука Його занесена, щоб покарати.
Горе несправедливим законодавцям
10 Горе тим, хто складає несправедливі закони,
хто пише закони, які народу життя погіршують.
2 Вони бідних відштовхують від справедливості
й забирають у нещасних права,
щоб самим щось украсти у вдови
й пограбувати, може, сироту.
3 Що робитимете ви в судний день,
в руйнівну годину, яка прийде здалеку.
До кого ви помчите по допомогу?
Де сховаєте свою славу?
4 Нічого не лишається,
як тільки зігнутися між полоненими
і впасти між убитими.
Однак і після цього Він розлючений,
рука Його занесена для покарання.
Суд над завойовниками
5 Господь сказав: «Горе Ассирії, кийку Мого гніву,
в ассирійській руці затиснута різка Моєї люті.
6 Я пошлю їх проти безбожного народу,
Я накажу їм виступити війною проти людей,
що розбурхали Мій гнів.
Щоб відібрали добро і стоптали їх,
мов багнюку на шляху.
7 Але Ассирія цього не зрозуміє,
не так планує у своєму серці.
Вона виношуватиме плани геть розбити не один народ.
8 Ассирія скаже: „Усі мої начальники—царі.
9 Місто Хално таке ж, як і Карчемиш.
Гамат, мов той Арпад.
І Самарія така ж, як Дамаск.
10 Якщо я заволоділа царствами бовванів,
де божків було більше, ніж в Єрусалимі та Самарії,
11 то хіба я не зроблю з Єрусалимом та його бовванами того ж,
що я зробила з Самарією та її божками?”»
12 Коли Володар мій закінчить усі справи на горі Сіон та в Єрусалимі, Він провчить нахабного хвалька—царя ассирійського, та скарає його за погорду в очах. 13 Бо цар Ассирії говорить:
«Я перемогу власними силами здобув,
власною мудрістю, бо маю розум.
Я зруйнував кордони між народами,
захопив їхнє багатство.
Мов бик, я звалив мешканців тих країв.
14 Як із гнізда видирають яйця,
покинуті напризволяще,
так і моя рука зібрала на землі багатство,
заграбала всю землю.
І не знайшлося нікого,
хто б забив на сполох крилами,
хто розтулив би уса й запищав».
15 Чи може сокира твердити,
що вона краща, ніж той, хто нею змахне?
Чи може пилка твердити,
що важливіша, ніж її хазяїн?
Чи жезл керує тим, хто піднімає його,
чи ціпок піднімає людину?
16 Тому Володар, Господь Усемогутній
пошле хворобу на розгодованих ассирійців,
і вона висушить їх.
Слава Ассирії згорить, як горить пожежа,
поки не спалить усе вщент.
17 Світло Ізраїлю стане вогнищем нищівним,
а Святий його—полум’ям,
яке спалить, знищить бур’яни й колючки за один день.
18 А потім вона спопелить славний ліс і сад,
який зачахне, як згасає хворий.
19 Дерев залишиться так мало,
що й дитя їх порахує.
20 Відтоді вцілілі ізраїльтяни, врятовані люди з роду Якова вже не залежатимуть від своїх ворогів, а щиросердно покладуться на Господа, Святого Ізраїлю. 21 Лише уцілілі повернуться до Могутнього Бога[an]—купка врятованих із родини Якова.
22 Хоча, Ізраїле, твоїх людей стільки, скільки в морі піску, та повернеться з них усього кілька чоловік. Бог вирішив, що знищить країну. Справедливість явиться, мов повінь. 23 Бо мій Володар, Господь Всемогутній, як і проголосив, принесе руїну на всю землю.
24 Ось що мій Владика, Господь Всемогутній говорить: «Не бійся Ассирії, о народе мій, що мешкає на Сіоні. Вона може кийком тебе відлупцювати чи замахнутися ломакою, як той Єгипет. 25 Але невдовзі Мій гнів на тебе вщухне, а лють Моя знищить їх». 26 Бо Господь Усемогутній підніме дубець на Ассирію, як ударив Він мидійця біля скелі Орев[ao]. Його жезл простягнеться до моря,[ap] і Він підніме його, як колись підняв на Єгипет.
27 Тоді тягар Ассирії впаде з ваших плеч,
а ярмо її—з вашої шиї;
це ярмо спаде, бо ви зміцнієте.
Військо ассирійське вторгається в Ізраїль
28 Загарбники підійшли до Аята[aq].
Вони пройшли через Міґрон[ar],
у Микмаші[as] зберігають свої припаси.
29 Вони перейшли річку Маабару[at] і сказали:
«Отаборимося на ніч у Ґеві!»
Рама[au] нажахана, а Ґівеа Саулова втекла.
30 Кричи щосили, Бат-Галліме!
Прислухайся, Лайшо! Відгукнися, Анатоте!
31 Втікає Мадмена, а мешканці Ґевіма[av] шукають,
де б сховатися.
32 Цього дня зайди зупиняться в Нобі
й кулаками погрожуватимуть горі Сіон,
Єрусалимському пагорбу.
33 Стережіться, Володар, Господь Всемогутній
рішуче намірився відсікти галуззя.
Найвищі дерева буде зрубано,
наймогутніші похиляться.
34 Господь сокирою викорінить ліс,
і величний Ливанський ліс упаде.
Цар Світу йде
11 З кореня Єссея[aw] зросте новий пагін[ax],
немов нова гілка відросте від коренів Єссея.
2 В ньому прибуватиме Дух Господній:
Дух мудрості й розуму, Дух лідерства й сили,
Дух знання й шани Господньої.
3 Він радо підкорятиметься Господу.
Цій нащадок не судитиме зопалу,
покладаючись лише на те,
що Йому здається, чи що Він почув.
4 Він судитиме бідняків праведно,
і виноситиме вирок найбіднішим людям землі
чесно й справедливо.
За його повелінням каратимуть кривдників,
а зловмисників стратять, якщо Він так вирішить.
5 Праведність буде оперезовувати Його,
чистота віри служитиме пов’язкою навколо стегон.
6 Уживатиметься вовк поряд з вівцею,
а леопард дріматиме біля ягняти.
Теля, лев і бичок житимуть мирно разом,
а дитинча доглядатиме їх.
7 Корова і ведмідь мирно пастимуться,
а їхні малята ляжуть відпочити поряд.
Лев їстиме сіно, як вівці.
8 Немовля зможе гратися над норою кобри,
малюк зможе встромити руку в гніздо отруйної гадюки.
9 Вони не ображатимуть і не вбиватимуть
одне одного на всій Моїй Святій горі,
тому що земля буде жити,
сповнена знанням про Господа,
як вода наповнює море.
10 Тоді нащадок Єссея постане прапором для народів, до нього тягнутимуться народи, а те місце, де він житиме, обросте славою. 11 Тоді мій Володар знову підведе руку, щоб повернути Свій народ, який уцілів в Ассирії, Нижньому Єгипті, Патросі, Ефіопії, Еламі, Шинарі[ay], Гаматі та островах на морі.
12 Він підніме знамено для народів
і збере вигнаних з Ізраїлю людей,
згуртує розкиданих по світу людей Юдеї,
збере їх з усіх кутків землі.
13 Ефраїм облишить ревнощі,
в Юдеї не буде вже ворогів.
Ефраїм не ревнуватиме більше Юдею,
а Юдея не ворогуватиме з Ефраїмом.
14 Тоді вони накинуться на филистимлян на заході
і заберуть багатство у людей Сходу[az].
Вони приберуть до рук Едом і Моав,
і люди Аммона[ba] упокоряться їм.
15 Господь геть висушить протоку Єгипетського моря,[bb]
змахне рукою над Євфратом,
і шалений вітер розділить річку на сім потічків,
через які зможуть люди перейти,
не знімаючи сандалів.
16 Відкриється шлях з Ассирії для тієї купки людей,
що залишаться там, так само, як і тоді,
коли в Ізраїль повернулися люди з Єгипту.
Хвала Господу
12 Ти скажеш того дня:
«Тобі я, Господи, подяку шлю.
Звичайно, Ти лютивсь на мене,
тож гнів Свій відверни
й любов’ю обласкай мене.
2 Мій Бог—рятунок мій, Я вірю в Нього,
і тому не побоюсь нікого.
Так, Господь[bc]—у моїх піснях і гімнах[bd],
Він став моїм спасінням.
3 Ви з радістю дістанете води
з джерел спасіння
4 і скажете тоді:
„Вславляйте Господа, Його ім’я промовте.
Народи хай про Його справи знають,
усім скажіть, який величний Він.
5 За все, що наш Господь звершив, співайте Йому славу,
нехай уся земля дізнається про це.
6 На голос весь вигукуйте і радісно співайте, мешканці Сіону,
Святий Ізраїлю, Величний,—поміж вами!”»
Кара на Вавилон
13 Це гірке послання[be] про Вавилон Ісая, син Амоса, отримав у з’яві. Сказав Господь:
2 «На голій скелі[bf] встанови знамено
і всім чимдуж гукни, махни рукою,
хай брамою для знатних громадян пройдуть.
3 Я дав наказ Своїм посвяченим особам,
закликав вояків Своїх—знаряддя Мого гніву,
та руками отих пихатих вояків Я суд вершитиму.
4 Послухайте, в горах луна гримить,
немов зібралася велика громада.
Прислухайтесь, то царства і народів гук,
зливається до бою.
Господь їх Всемогутній закликає,
готує військо до борні.
5 Вони ідуть з країв далеких,
спішать з усіх кінців землі.
Господь і знаряддя Його гніву
готові зруйнувати світ.
6 Тужіть, бо все ближче підступається день Господній.
Господь Всемогутній все зруйнує[bg].
7 Ось чому люди від страху зомліють
і втратять хоробрість.
8 Вони будуть нажахані
і, мов породілля, зігнуться, оперезані болем.
Остовпіють одне перед одним,
їхні обличчя паленітимуть, мов вогонь, від сорому.
Господній суд над Вавилоном
9 Погляньте, надходить Господній день,
день жахливий, сповнений люті та гніву,
який перетворить на пустелю світ
і викорінить з нього грішників.
10 Зорі й сузір’я на небесах не світитимуть,
як зійде сонце—буде темним, і місяць не засяє».
11 Сказав Господь: «Я покараю світ за зло,
а лиходіїв за провини.
Я покладу край писі пихатих,
Я зламаю бундючність злочинців.
12 Я зроблю так, що людей буде менше,
ніж щирого золота.
Люди стануть дорожчими ніж золото з Офіру.
13 Для цього я змушу небеса тремтіти,
земля ж задвиготить на місці від гніву Господа Всемогутнього,
коли Він кипітиме від люті.
14 Немов поранені олені, мов вівці без пастуха,
кинуться всі назад до себе додому,
помчать усі в рідну країну.
15 Кожного, кого знайдуть, заріжуть,
кожного спійманого мечем посічуть.
16 Їхніх дітей уб’ють на їхніх же очах,
будинки їхні пограбують,
а дружин їхніх зґвалтують».
17 Сказав Господь: «Послухайте,
Я направлю військо проти них, мидіан,
що не переймаються думками про срібло
і не кохаються в золоті.
18 Їхні стріли поб’ють юнаків;
вони будуть немилосердними до немовлят,
не помилують малечі.
19 Вавилон, найпрекрасніше з усіх царств,
слава і гордість його мешканців, халдеїв[bh]—
з ним буде те ж, що й з Содомом та Ґоморрою,
які Бог знищив.
20 Ніхто вже там не житиме,
ніхто більше там не оселиться.
Араби не поставлять шатра,
а пастухи не приженуть овець на відпочинок.
21 Бродитимуть там дикі звірі,
а в їхні будинки наб’ються шакали, страуси,
вибрикуватимуть дикі кози.
22 Вовки витимуть у баштах,
а шакали—в прекрасних палацах.
Хутко наближається його кінець,
дні його життя недовгі».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International