Bible in 90 Days
14 Кожна людина—дурна!
Ремісники соромляться своїх творінь,
бо боввани ті—облудні, в них нема життя[a].
15 Вони—марнота і предмет для глузувань,
вони всі згинуть в час Великого суда.
16 А Спадок Якова[b]—Всевишній зовсім не такий,
бо справді Він творець усього,
й Ізраїль—то є спадщина Його.
Ім’я Йому—Господь Усемогутній!
Надходить день руїни
17 Люди Юдеї, збирайте свої пожитки,
будьте на поготові, щоб втікти,
бо всі ви у пастці облоги.
18 Ось що Господь Бог каже:
«Повикидаю зараз Юдеїв землі цієї,
завдам їм болю, зажену їх в скруту,
нехай це буде їм урок»[c].
19 Горе мені (Єремії), я поранений тяжко.
Та я сказав: «Однак це мій біль,
я мушу витерпіть його».
20 Мій намет зруйновано, розірвано його мотуззя.
Сини мене покинули, нікого не лишилось.
Нема кому намет напнути,
нема кому піднять завіси.
21 Бо пастухи (правителі)—дурні,
і не шукають Господа вони.
Ось чому отари їхні всі розкидано довкола.
22 Ось гуркіт з півночі[d] надходить!
Він оберне міста Юдеї на пустелю,
на шакалів лігво.
23 Я знаю, Господи, людині доля непідвладна,
не чоловікові вирішувати, що станеться,
що він зробити в силі.
24 Тож покарай нас, Господи, але по правді,
не у гніві, щоб не знищив.
25 Вилий обурення на ті народи, які Тебе не знають,
й на роди, що імені Твого не промовляють,
бо Якова вони пожерли.
Вони розправилися з ним
і зруйнували житло це.
Порушення Угоди
11 Це послання було Єремії від Господа. 2 Почуйте слова Заповіту цього: «Скажи їх людям Юдеї та мешканцям Єрусалима». 3 Скажи їм: «Ось, що Господь Бог Ізраїлю каже: „Проклятий той, хто не слухає Заповіту цього. 4 Його Я дав батькам вашим, коли виводив їх із землі Єгипетської, з печі залізної. Сказав Я їм: „Слухайте Мене і робіть те, що наказую вам. Тоді ви будете Моїм народом, а Я—Богом вашим”».
5 Я сказав так, щоб здійснилася клятва, якою присягнувсь Я батькам вашим: дати землю їм, що точиться молоком і медом, як воно і нині є. І відповів я, Єремія: «Хай так і буде, Господи».
6 Тоді Господь сказав до мене: «Оголоси це по містах Юдеї й на вулицях Єрусалима: „Почуйте слова Заповіту цього і виконуйте їх. 7 Бо справді я попереджав батьків ваших невтомно від того дня, як вивів їх із землі Єгипетської, аж донині. Щодня Я попереджав їх: „Підкоритеся волі Моїй!” 8 Але ж не слухали вони Мене, жили вперто в затятості лихих сердець своїх. Тож Я навів на них усе згадане у Заповіті, як і наказував, та все ж вони уваги не звертали”».
9 Тоді Господь сказав мені: «Викрито змову між людьми Юдеї та мешканцями Єрусалима. 10 Вони повернулися до злочинів, що їхні батьки чинили, зреклися слова Мого. Й пішли вони за іншими богами, щоб їм служити. Дім Ізраїлю й дім Юди порушили Угоду Мою, що Я уклав з батьками їхніми».
11 Тож ось що Господь каже: «Наведу на них кару, якої неможна буде уникнути. Вони молитимуть Мене, та Я не слухатиму. 12 Тоді міста Юдеї та мешканці Єрусалима підуть і благатимуть богів, яким вони спалюють запашне куріння, але ті не врятують їх від страждань. 13 Бо в тебе, Юдо, в кожному місті бог, на кожній вулиці Єрусалима—інший вівтар. Ті вівтарі зведені для ганьби—для воскурення ладану Ваалу.
14 А щодо тебе, Єреміє, не молися за людей цих, не промовляй за них ні благання, ані молитви, бо не слухатиму Я, коли звертатимуться до Мене в стражданнях своїх.
15 Яке право моє Моя улюблена Юдея
бути в Моєму храмі після того,
як вчинила ти так багато лихого?
Чи думаєш, що клятви й плоть свята пожертв
можуть зняти з тебе погань і відвернути нещастя?
Чи зможеш ти кари уникнути кров’ю пожертв?
16 Тебе назвали „пишною маслиною”,
прекрасною, з плодом достиглим.
Із ревінням могутньої бурі,
запалить Він вогонь на ній і гілля її запалає[e].
17 І Бог Всемогутній, який посадив тебе,
прорік тобі страждання за те зло,
що скоїли народи Ізраїлю та Юдеї.
Вони самі собі лиха завдали,
розгнівавши Мене воскуреннями на честь Ваалу».
Змова проти Єремії
18 Господь дав мені знати, що люди Анатота[f] чинили зговір проти мене і я довідався, що вони зговорилися проти мене. 19 До цього я був немов покірливе ягня, що на заріз ведуть; не знав я, що змовилися вони проти мене. Вони сказали: «Давайте дерево з плодами знищимо, хай пам’ять про нього згине». 20 Але Господь Всемогутній, суддя справедливий, знавець людських бажань, людських сердець, дай мені побачити Твою відплату їм, бо справу свою я Тобі віддав.
21 Тож ось що Господь каже про людей Анатота, які прагнуть тебе вбити, повторюючи: «Якщо ж ти перестанеш пророкувати ім’ям Господа, тоді не вб’єм тебе». 22 Тож ось що Всемогутній Господь каже: «Я покараю їх, молоді загинуть у бою, сини їхні й дочки загинуть від голоду. 23 Нікого з них не лишиться, бо напущу Я кару на людей Анатота».
Єремія скаржиться Богу
12 О Господи, Ти—завжди справедливий,
коли я сперечаюся з Тобою.
Та я спитаю про те,
що я вважаю є несправедливим.
Чому життя у нечестивців таке щасливе?
Чом змовникам вдаються їхні справи?
2 Ти насадив їх, розрослись вони
і навіть почали плодоносити.
Ти—на устах у них,
але далеко від сердець.
3 Та ж Господи, мене Ти знаєш,
бачив сам моє життя,
Ти серце моє випробував неодночасно.
Ти відбери їх, ніби тих овець,
що на заріз призначені.
4 Як довго ще землі тужити,
як довго сохнути траві на полі?
За лиходійства тих, хто населяє їх,
і звірі, і птахи пощезли.
Бо люди ці кажуть: «Єремія не зможе побачити,
що нас чекає в наших днях прийдешніх,
бо недовгі будуть дні його».
Господь відповідає Єремії
5 Якщо ти біг із пішими і виснажився,
то як же ти змагатимешся з кіньми?
Якщо ти сили втратив всі в мирній землі,
то як же житимеш в землі небезпечній.
Що ж робитимеш ти в чагарях Йордану?
6 Адже брати твої і батька твого дім,
і ті позмовлялись проти тебе.
Вони сварили голосно тебе,
не вір їм, хоч іноді вони й приємне кажуть.
Господь зрікається Юдеї
7 Покинув Я Свій дім,
відцуравшись спадщини Своєї[g].
Віддав щонайрідніше ворогам Своїм.
8 Народ Мій постав проти Мене,
ніби лев у лісі рик здійняв.
Тому Я їх відкинув від Себе.
9 Чи Спадщина Моя подібна вмираючій тварині,
що звідусіль летять на неї хижі птиці?
Сюди, збирайся, все живе, що є у полі,
сюди, бо ж тут пожива є.
10 Багато пастухів (лідерів)
спустошили мій виноградник.
Вони ретельно витоптали все,
і Спадщину улюблену Мою
перетворили на пустелю голу.
11 Вони її на пустку обернули,
вона безлюдна та спустошена.
Її спустошено, тому що жодної людини
не залишилося подбати за нею.
12 І через те прийшли руйнівники[h] із голих місць пустелі,
бо меч Господній карає всіх з кінця в кінець землі,
живій істоті жодній не спастися.
13 Вони посіяти пшеницю,
але збирати будуть будяки.
Так тяжко працювали, але марно,
тож їм буде соромно за свій врожай,
бо гнів Господній буде вилито на них.
Обіцянка Господа сусідам Ізраїлю
14 Ось що Господь каже: «Щодо всіх мешканців землі, які наблизилися до Спадщини Моєї, що Я віддав у володіння Моєму народові ізраїльському, Я викореню їх з їхньої землі і вирву Юдин дім з-поміж них. 15 А після того, як вирву їх, Я знову змилостивлюся над ними, та поверну їх кожного до свого спадку, і кожного до землі його. 16 Якщо ж і справді навчаться праведності Мого народу, й присягатимуться іменем Моїм, кажучи: „Як Господь живе…”,—так само, як вони раніше навчили народ Мій клястися Ваалом, тоді оселяться серед дітей Ізраїлю. 17 Але якщо ж не слухатимуть вони, тоді напевне вирву із корінням, та знищу Я народ увесь». Так каже Господь.
Лляний пасок
13 Ось що Господь каже: «Піди й купи собі лляну набедрену пов’язку, перев’яжи нею крижі, але у воду її не клади». 2 Тож купив я тканину, як звелів мені Господь, обернув нею крижі. 3 Тоді надійшло до мене слово Господа вдруге: 4 «Візьми тканину, що ти купив, яка на крижах твоїх, та піди до Перату[i], й сховай її там у розщілині у скелях». 5 Тож я пішов і сховав її на Ператі, так як Господь наказав мені. 6 І як спливло багато днів, Господь сказав мені: «Встань і піди до Перату, візьми звідти тканину, що Я наказав сховати там». 7 Тож пішов я до Перату, розшукав і підібрав тканину з того місця, де заховав її. Вона була зіпсована, ні на що непридатна. 8 Тоді дійшло до мене таке слово Господа. 9 Ось що Господь сказав: «Так само я знищу гордість Юди й велику пиху Єрусалима. 10 Ці нечестиві люди, що відмовилися слухати слово Моє, що вперто чинять опір і ходять за іншими богами, щоб їм служити і поклонятися. Ці люди, мов тканина, непридатна ні на що. 11 Кажу так, бо як тканина прилягає до чоловічого стану, так і весь дім Ізраїля та дім Юди Я примусив пригорнутися до Мене, щоб були вони Моїм народом і славою Моєю, і піснею хвальною і приводом пишатися, але вони Мене не слухали».
Попередження Юдеї
12 Тож промов до них таке слово: «Ось що Господь Бог Ізраїлю каже: „Кожен міх повний вина повинен бути!” Вони тобі відкажуть: „Хіба ми не знаємо, що кожен міх вина повен повинен бути?” А ти їм відповіси: 13 „Ось що Господь мовить: „Я жителів землі цієї, царів усіх, що сидять на троні Давидовім, і священиків, і пророків, і мешканців усіх Єрусалима зроблю безпомічними мов п’янички. 14 Я підбурю їх один проти одного, батьків і синів разом. Я не подарую і не помилую, не змилосерджуся над ними через те, спустошення, яке настане. Так каже Господь”».
15 Почуйте, зважте, не заносьтеся в погорді,
бо це Господь сказав:
16 «Звеличте Господа Бога вашого,
доки ще темрява не впала,
доки ноги ваші не почали заплітатися
на пагорбах у сутінках.
Чекатимете світла,
та воно обернеться на темні тіні,
а потім і на темряву глибоку.
17 Як не послухаєтесь ви Мене,
Я буду потай плакати через зухвалість вашу.
Гіркі сльози буду лить,
вони з очей моїх тектимуть,
адже Господнє стадо[j] буде захоплено в полон.
18 Скажіть царю й цариці-матері[k]:
„Зійдіть з престолів ваших, посідайте тут,
серед людей простих,
адже вінці прекрасні вже впали з голів ваших.
19 Міста в Неґеві замкнені,
й ніхто їх не відчинить.
Усіх юдеїв, хто мирно мешкав там, вислано усіх.
20 Єрусалиме, очі підведи і побачите тих,
хто з півночі йде.
Де те стадо[l], що дане тобі?
Де твої прекрасні вівці?
21 Що скажеш ти, як Всевишній спросить з тебе
за кожну вівцю із отари Його?
Чи не повинен був ти навчати людей
істини Господа живого?
О Єрусалиме, де твої царі, що повинні були
вести Твоїх людей шляхом істини?
Тож знай, що скрутить тебе біль,
як жінку, що народжує дитину.
22 Якщо здивуєшся в своєму серці:
„Чому це сталося зі мною?”
За злочини твої тяжкі
вороги вирішили посоромити тебе:
вони розідрали твою спідницю й забрали черевики[m].
23 Чи може ефіоп поміняти колір шкіри?
Чи може леопард своїх позбутись плям?
Отак і народ Єрусалима, що навчений гріха,
не здатний він добро творити”».
24 «Тож Я розвію їх, мов перекотиполе,
що вітер по пустелі носить.
25 Такий твій жереб, Єрусалиме,
доля, яку Я тобі відміряв,—
каже Господь.—Адже ти Мене забула
й поклала всі свої надії на неіснуючих богів.
26 Твої спідниці, Єрусалиме,
Сам тобі на голову закину,
щоб виставить твій сором напоказ.
27 Твою розпусту, хтивість до коханців,
на пагорбах перелюби твої,
і ту гидоту, що в полях чинила,—
Я все це бачив! Горе тобі, Єрусалиме!
Чи будеш коли-небудь чиста знов?»
Молитва Єремії під час засухи
14 Слово Єремії від Господа про засуху:
2 «Юдея в жалобі, лементує по вмерлим.
Лежать знесилі по всій землі,
та в Єрусалимі люди молять Бога про спасіння.
3 Вельможі посилають слуг по воду,
але в колодязях нема води.
Приходять слуги, але посуд їх сухий,
а голови від сорому покриті.
4 Земля у розпачі, бо дощу немає в краї;[n]
пригнічені ганьбою хлібороби
також від сорому вкривають голови свої.
5 І навіть лань у полі, народивши,
кидає в полі оленя своє,
бо нема трави і нічим його годувати.
6 Осли здичавілі на горах голих,
мов шакали, нюхають повітря.
Заплющуються очі їхні,
бо трав немає і нічого поїсти.
7 О Господи, хоча наші беззаконня й проти нас,
заради імені Свого зроби що-небудь,
бо вже не раз ми відверталися від Тебе,
й грішили проти Тебе без кінця.
8 Ізраїлю Надіє, Рятівник в часи негоди.
Чому Ти, мов той чужинець в цім краю?
Мов подорожній, що залишається
у місті лише переночувати?
9 Чом Ти мов та здивована людина,
як воїн, що нездатний врятувати?
О Господи, Ти тут, між нами,
й звемося ми ім’ям Твоїм,
тож нас не покидай».
10 Ось що Господь каже про цей народ: «Справді, ноги їхні блукати люблять, та залишати Всевишнього Господа свого. Тож Бог не прийняв їх. Тепер чинитиме Він з ними згідно з беззаконнями, що вони зробили, та покарає їх за всі гріхи».
11 І Господь сказав мені: «Не молися про добро для народу цього. 12 Якщо вони поститимуться, не слухатиму Я їхніх благань, коли приноситимуть жертви всеспалення та хлібні жертви Я не прийму. Кажу так, бо їх Я вигублю мечем і голодом, і моровицею».
13 І я сказав: «О Господи Боже, пророки кажуть їм: „Не бійтеся меча й голоду, вони до вас не прийдуть, бо Я вам дам надійний мир на цій землі”».
14 Тоді Господь сказав мені: «Пророки неправду пророкують іменем Моїм. Я їх не посилав і не наказував їм, і взагалі з ними не розмовляв. Вони постійно пророкують вам про лживі з’яви та одкровення, пророцтва марні—то їхні власні облудні думки». 15 Тож ось що Господь каже щодо пророків, що пророкують іменем Моїм, хоч Я їх не посилав, що говорять: «Меч і голод не впадуть на цю землю». Саме ці пророки поляжуть від меча й голоду. 16 І людей, кому вони пророкували, викинуто буде на вулиці Єрусалима, бо через голодомор і меч нікому буде їх ховати. Я виллю на них усіх, на жінок і дочок їхніх ту смертельну кару.
17 Ось чому Єремія каже народу Юдеї:
«Хай мої очі ллють сльози
щодня і щоночі невпинно.
Я плачу, бо тяжке нещастя
спіткало невинну дочку Мого народу[o],
бо так болить йому та невигойна рана.
18 Я вийду в поле, а там мечем побиті,
ввійду у місто, а там голодна смерть;
пророки і священики угнані в полон
до незнайомої землі.
19 Хіба Юдеї зовсім зрікся Ти?
Чи нехтує душа Твоя Сіоном?
Навіщо нас Ти так побив,
що зцілення немає?
На мир чекаєм ми,
але нічого доброго нема.
Ми прагнем зцілення,
та маєм тільки розпач.
20 Тобі відомі, Господи, гріхи всі наші,
і беззаконня наших праотців,
ми справді проти Тебе грішні.
21 Не нехтуй нами ради імені Твого,
не зневажай престолу величі Твоєї.
Пам’ятай про наш союз,
не розривай його.
22 Чи є серед ідолів поганських ті,
хто здатен сотворити зливу?
Хіба то небеса самі дощі дають?
Чи ж то не Ти, о Господи, наш Боже?
На тебе покладаємось,
бо Ти є Той, Хто все те творить».
Марні заступництва за Юдею
15 Тоді Господь сказав мені: «Навіть якби Мойсей та Самуїл постали переді Мною, Я б не примирився із народом цим. Прожени їх від Мене, хай підуть геть. 2 Якщо ж вони спитають: „Куди нам прямувати?” Тоді ти їм відповіси: „Ось що Господь казав:
„Кому судилась смерть, той помре,
кому війна, той в бою поляже,
кому судився голод, той від голодомору вмре,
якщо судилася неволя, той у полон потрапить.
3 Чотири кари Я нашлю на них:
разючий меч, собак, які шматують,
птахів небесних і звірів земних,
щоб вони зжерли й вигубили Юдею.
4 Нажаханих до смерті,
буде їх віддано чужим народам у полон
через Манассію[p], сина Езекії, юдейського царя,
за все, що натворив він у Єрусалимі”.
5 „І справді, хто матиме до тебе милосердя,
Єрусалиме? Хто по тобі тужитиме?
І хто благатиме, щоб зглянулись на тебе?
6 Зріклася ти,—Господь каже,—відступилась,
тож Я на тебе руку підніму й тебе зрубаю.
Я вже втомився буть до тебе милосердним.
7 Я їх лопатою розвію по містах усього краю.
Зроблю бездітними,
Я вигублю народ Мій за їхній шлях,
бо вони ж не повернулися до Мене.
8 В народі цьому буде більше удовиць,
аніж піску на березі морському.
Опівдні наведу на них руйнівника,
на матір кожну і на юнаків добірних.
Зненацька переляк і розпач напущу на них.
9 Прийде нещадний ворог із мечем разючим,
та смерть вигубить залишившихся в живих в Юдеї.
Та навіть жінка, що сімом дала життя,
втратить всіх синів своїх.
Заслабне вона і зітхне востаннє,
та сонце вже не світитиме для неї”».
Так каже Господь.
Друга скарга Єремії
10 Горе мені, моя мати, що народила ти мене,
таку прискіпливу людину,
що сперечається із цілим краєм.
Я ані позичав, ні в борг не брав ні в кого,
але вони ненавидять мене.
11 Господь сказав мені: «Це правда,
що Я звільнив тебе для доброї мети.
Я справді змусив ворогів твоїх
тебе благати у час страждання і нещастя».
Господь відповідає Єремії
12 Господь відповів: «Чи може хтось зламати крицю,
залізо з півночі[q] чи бронзу?
13 Зроблю Я всі твої скарби, твоє багатство
народам іншим здобиччю безплатною,
за всі гріхи в твоїх кордонах.
14 Примушу Я тебе служити ворогам твоїм
у тих краях, яких ти ще не знаєш,
бо гнів Мій запалив вогонь, який вас спопелить».
15 О Господи, Ти знаєш все!
Згадай раба Свого і зглянься наді мною,
помстися тим, хто переслідує мене.
Ти є терплячий з ними, та не губи мене.
Ти зваж, які знущання я для Тебе несу.
16 Твої слова знайшов і їх засвоїв.
Вони мені і щастя, й радість принесли,
бо Всемогутній Господь Бог
мене назвав своїм, Твоє ім’я ношу я.
17 Я не сидів у гурті і не святкував, я був один,
тому що Ти, Володар мій,
сповнив мене обуренням на них.
18 Чому мій біль без краю?
Чому тяжка і незцілима моя рана?
Чи будеш Ти оманою для мене,
немов пересихаюче джерело?
19 Тож ось що Господь каже:
«Якщо розкаєшся, то Я прийму тебе,
тоді тобі стоять переді Мною.
Якщо ти в змозі цінне довести, а не пусте,
то зможеш ти устами буть Моїми.
Нехай вони повернуться до тебе,
а не ти до них.
20 Я зроблю тебе сильнішим,
ніж фортеці бронзової мур,
що здатен витримати будь-яку навалу.
Люди Юдеї на тебе нападатимуть,
але здолати не зможуть, адже Я з тобою».
Так каже Господь: «Я визволю тебе і порятую,
21 спасу тебе від нечестивих рук,
від злих опрессорів врятую».
День біди
16 І дійшло до мене слово Господа: 2 «Не одружуйся, не май ні синів, ані дочок на цій землі. 3 Бо ось що Всевишній каже про синів і дочок, народжених у цьому місті, та про матерів, що носять їх, та про батьків, що плодять їх у цьому краї:
4 „Вони помруть від багатьох хвороб, за ними не тужитимуть і не поховають. Їх вигублять війна чи голод. І стануть вони мов сміття на землі, трупи їхні будуть поживою птахам небесним і звірині земній”».
5 Бо ось що Господь каже: «Не входь у дім скорботи, не ходи тужити. Не жалій за ними, бо Я забрав Свій спокій, любов і милосердя у народу цього, 6 великі й малі в цьому краї повмирають, не поховають їх, і ніхто за ними не тужитиме. Ніхто себе не поріже й голову не поголить заради них[r]. 7 Люди не поділяться з ними їжею поминальною, і не подадуть їм келих, щоб утішити в смерті батька й матері.
8 Не заходь у дім, де бенкетують, не сідай з ними їсти й пити. 9 Бо ось що Всемогутній Господь Бог Ізраїлю каже: „За життя вашого Я винищу з землі цієї співи і святкові звуки, і галас щасливого весілля”.
10 І коли ти оголосиш ізраїльському народові всі ці слова, тоді вони тебе спитають: „Чому Господь прирік нас на тяжкі страждання? У чому злочин наш, який гріх ми скоїли проти Господа Бога нашого?” 11 А ти відповіси їм: „За те, що батьки ваші зрадили Мене, вони пішли за іншими богами, служили їм і поклонялися. Невірні Мене покинули і не дотримувалися Закону Мого. 12 Але ви накоїли ще більше лиха, ніж батьки ваші, і кожен з вас іде за своїм запеклим лихим серцем замість того, щоб слухати Мене. 13 Тому викину Я вас із країни цієї до землі, якої не знали ви, ані батьки ваші. І там служитимете ви іншим богам удень і вночі, і Я не зглянуся над вами”».
14 «Тож час настає,—каже Господь,—коли вже люди більш не казатимуть: „Клянусь Господом, Який вивів синів Ізраїля з землі Єгипетської”. 15 Натомість казатимуть: „Клянусь Господом, що вивів синів Ізраїля з землі північної, з усіх місць, куди Він їх заслав. І Я їх поверну на їхню власну землю—землю, яку дав їхнім батькам”».
16 «Ось Я пошлю багатьох рибалок,—каже Господь,—і вони будуть виловлювати людей Ізраїлю. А потім Я пошлю багато мисливців[s], і вони полюватимуть на них кожній на горі і на кожнім пагорбі, і в розщілинах скель. 17 Адже Я стежу за тим, як вони живуть, та їхні злочини не приховати від Моїх очей. 18 Я вдвічі відплачу цьому народу за беззаконня їхнє і за великий гріх, бо вони осквернили землю Мою безтямними бовванами своїми, всю спадщину Господню заповнили гидотою своєю».
19 Господь—то моя сила і твердиня,
притулок мій в лиху годину.
Народи звідусіль ідуть до Тебе й кажуть:
«Батьки наші лиш те успадкували,
що хибне, марне й зовсім безкорисне».
20 Чи можуть люди собі богів виготовляти?
Ні, тільки статуї рукотворні!
Але ті статуї лише боввани, а не боги!
21 Цього разу Я їм покажу Свою міць і силу,
й тоді вони взнають, що ім’я Мені—Господь[t].
Вина, записана у серці
17 Ось що мовить Господь: «Юдеї гріх записано різцем залізним,
стилом загостреним на таблиці серця їхнього
та на рогах їхніх вівтарів[u]
2 Їхні діти пам’ятають ті вівтарі й стовпи Ашери[v],
поруч з деревами вони стоять рясними
на узвишшях високих,
3 в горах, та у відкритих луках.
Багатий народ Юдеї неліченим скарбом,
та Я віддам його як здобич народам іншим.
Вони прийдуть, та заберуть усі пожитки ваші,
понищать всі узвишшя де грішили ви.
4 Народ Юдеї сам позбувся спадщини своєї
тієї, що Я дав йому.
Примушу Я його служити ворогам своїм в землі незнаній,
бо гнів Мій розпалився, мов вогонь,
в якому їм горіти повік».
Віра в людей і віра в Бога
5 Ось що Господь каже:
«Той проклятий, хто покладається на чоловіка,
та зробив опору на силу смертної людини,
тому що в Бога полишив вірити він.
6 Він стане наче кущ в пустелі,
котрий не відає про кращі землі, та Господні блага.
Він знай живе собі в пустельнім краї,
серед солончаків безлюдних.
7 Благословен той,
хто покладається на Господа,
бо взнає він, що Господь—його надія.
8 Він буде мов те дерево, що при воді росте,
що над потоком простягло своє коріння,
й спеки не боїться, та зеленим листям вкрите.
Рік посухи і той йому байдужий,
воно й тоді не перестає плодоносити.
9 Що є зрадливіше, ніж розум[w]?
Та якщо він хворий, ніхто не може зрозуміти,
як вилікувати його.
10 Лиш Я, Господь, є тим, хто розум вивіряє,
і все нутро людське Мені відкрите,
щоб кожного Я міг нагородити
згідно з життям та вчинками його.
11 Мов курка, що висиджує яйце,
сама якого не знесла, так й чоловік,
який неправедно багатство здобуває.
Як півжиття пройде, та скарб здобутий зникне,
а він залишиться, пошитий в дурні».
12 Славний престол, храм Господній, вознесений одвіку—
це місце нашої святині.
13 О Господи, Ізраїлю надіє,
хто відмовляється від Тебе,
той собі короткий вік шукає.
Хто відвертається від Тебе,
зникне, наче напис на піску,
бо Господа покинув він—
джерело прохолодної води живої.
Третя скарга Єремії
14 Зціли мене, о Господи, і вилікуюсь я.
Врятуй мене, та знайду тоді спасіння,
бо Ти—це Той, кому хвали співаю.
15 Вони говорять:
«Єреміє, де ж слово Господа?
Нехай воно прийде!»
16 Я не полишив бути пастирем Твоїм
і не бажав лихого дня.
Ти знаєш все, що я кажу,
воно перед Тобою геть відкрите,
Ти ж бачиш, що твориться навкруги.
17 Не губи мене,
Ти ж мій притулок в день нещастя.
18 Хай ті, хто переслідує мене,
будуть принижені, але не я.
Нехай їх жах охопить, але я щоб не лякався.
Ти напусти на них нещастя час,
а потім, Ти побий їх знов.
Дотримуйтеся святої суботи
19 Ось що Господь сказав мені: «Іди й стань у воротах „Синів людських”[x], через які царі юдейські входять і виходять. Проголоси всім людям вість Господню, та потім йди до інших брам єрусалимських, та сповіщай Всевишнього послання. 20 Скажи, щоб царі юдейські, всі юдеї, та мешканці Єрусалима, та всі, хто проходить крізь брами ці, вислухали слово Господа.
21 Ось що Господь каже: „Бережіть себе, не носіть у суботній день важкого, не проносьте крізь брами єрусалимські. 22 І не виносьте важкого з осель ваших у суботній день, і ніякої роботи не робіть. Вважайте святим суботній день, як заповідав Я батькам вашим. 23 Але вони не слухали Господа свого, уваги не звертали. Натомість вперті були, не помічали Всевишнього й не приймали науки Моєї.
24 Але якщо ви справді будете Мене слухати, не будете проносити важкого крізь брами цього міста в суботу і зробите день цей святим, жодної роботи не виконуючи в цей день, 25 тоді царі ввійдуть у брами міста цього й вельможі, що сидять на Давидовім троні, в’їдуть колісницями й верхи. Вони ввійдуть разом з начальниками, мужами юдейськими й мешканцями Єрусалима. І місто це збуде заселене повік.
26 І прийдуть люди з міст юдейських, із околиць Єрусалима, з землі Веніаминової, з Шефели[y], з гір та з Неґеву[z]. І принесуть вони жертви всеспалення й пожертви, й офіри, й запашне куріння, і підношення дяки в храм Господній. 27 Якщо ж ви не послухаєтесь Мене, й не зробите суботній день святим, носитимете ношу, заходячи крізь брами єрусалимські в суботу, тоді вогонь Я запалю в його брамах. І пожере він палаци Єрусалима, та вогонь цей буде незгасимий”».
Гончар і глина
18 Ось пророче слово, що Господь послав його через Єремію: 2 «Підведися і йди до дому гончара[aa], і там почуєш ти послання Моє».
3 Тож пішов я до гончара і спостерігав, як він робив щось на гончарському крузі. 4 І посудина, що він виготовляв, розпалася під руками гончара, тож він почав знов і зробив іншу посудину, таку, як хотів.
5 І слово Господа було мені таке: 6 «Доме Ізраїля, хіба не можу Я повестися з вами так само, як цей гончар?» Господь каже: «Доме Ізраїля, як та глина в руках у гончара, так само й ви в руках Моїх. 7 Можливо, прийде той час, коли Я проголосити можу, що викоріню народ чи царство, чи що збираюся зруйнувати, чи вигубити його. 8 Але якщо той народ припинить зло чинити, про яке Я сказав, що він чинить, тоді утримаюсь Я і не пошлю на нього кару, яку задумав послати. 9 Іншого разу Я можу проголосити, що збираюся збудувати й насадити народ чи царство. 10 Та якщо він зробить таке, що Я за зло вважаю, якщо не слухається Мене, тоді утримаюсь обіцяне добро для них творити.
11 Тож скажи народу Юдеї та мешканцям Єрусалима про те, що Господь каже: „Я плани маю покарати вас, тож відверніться від ваших звичок грішних, змініть лихі путі та вчинки ваші”.
12 Але вони скажуть: „Дарма. Ми йтимемо за власними намірами, і кожен із нас уперто чинитиме лихо те, яке душі його завгодно”».
13 Тож ось що Господь каже:
«Спитайте між народами,
чи хтось подібне чув?
Яку мерзоту діва-Ізраїль вчинила!
14 Чи може каміння рухатись само по собі?
Чи може сніг зійти ливанський
з піків горних[ab]?
Чи зможуть пересохнути
холодні й бурхливі води?
15 Однак Мене забув народ Мій
і курить ладан ідолам нікчемним,
що змусили народ Мій спотикатись
на древньому його шляху.
Боввани повели їх манівцями,
а не праведним шляхом.
16 На пустку перетвориться їхня земля,
на посміховисько довічне.
Жахатимуться всі, хто йтиме нею,
хитатимуть у смутку головою.
17 І Я, немов той східний вітер,
розвію їх перед ворогами.
Спиною повернусь до них, а не обличчям
у лиху годину їхню».
Четверта скарга Єремії
18 Вороги сказали: «Ходімо, змовимося проти Єремії, бо Закон, якому навчають священики, дають поради мудреці, не втрачен, з нами буде. Ходімо, посміємося з нього й не слухатимемо більше ніяких його промов».
19 Будь ласка, Господи, зглянься наді мною,
почуй, як дорадники мої змовляються.
20 Чи слід комусь платити злом за добро?
А вони ж уже вирили яму, щоб мене впіймати.
Згадай, як я стояв перед Тобою,
як я заступався за них,
щоб гнів Твій відвернути від народу цього.
21 Тож віддай синів їхніх на голодування,
віддай їх мечу.
Бездітними й удовами
хай стануть жінки їхні.
Хай мужів убито буде,
хай їхні юнаки поляжуть у бою.
22 Хай із домівок їхніх лине лемент,
коли зненацька на них військо наведеш.
Адже вони вирили для мене яму,
наставили пастки для ніг моїх.
23 Але ж, Господи,
Ти знаєш усі їхні наміри заподіють смерть мені.
Не прощай беззаконь
і не змивай гріха їхнього з пам’яті Своєї.
Нехай перед Тобою кинуть їх,
обійдися з ними за гнівом Своїм.
Розбитий глечик
19 Ось що Господь каже: «Піди й купи глиняний глечик у гончара[ac]. 2 Вийди в долину Бен-Гінном що за Череп’яною брамою[ad], та візьми з собою старійшин з народу і священиків, і там ти промовиш те, що Я тобі скажу.
3 Ти скажеш: „Царі Юдеї та мешканці Єрусалима, почуйте це слово Господа. Ось що Всемогутній Господь Бог Ізраїлю каже: „Я наведу страшну кару на це місце, аж у вухах задзвенить від страху у того, хто про те почує. 4 Кажу так, бо вони покинули Мене, зробивши це місце чужим. Діти Ізраїлю кадять ладан богам іншим, яких вони й батьки їхні та царі юдейські не знають, й залили це місце кров’ю невинних жертв. 5 Вони влаштували вівтарі на узвишшях на честь Ваала, де спалюють своїх дітей у вогні як жертви всеспалення Ваалові. Так робити Я їм ніколи не наказував, не говорив, не заповідав.
6 Тож настають дні, коли це місце не зватиметься більше Тофетом та долиною Бен-Гінном, а зватиметься долиною Кровопролиття. 7 Тут Я зведу нанівець усі задуми Юдеї та Єрусалима, призведу їх до загибелі від меча ворожого, від рук тих, хто хоче вбити їх. Віддам Я трупи їхні на поживу птахам небесним та звірям земним. 8 Руйнуванню піддам Я це місце, і стане посміховиськом воно. І кожен, хто повз нього проходитиме, жахатиметься, і збиткуватиметься з того, як його зруйновано. 9 Примушу я їх їсти тіла синів їхніх і дочок, та тіла одне одного під час облоги і під час нещастя, що спричинять їм їхні вороги й ті, хто намагається вигубити народ цей”.
10 Тоді розіб’єш ти той глечик перед очима людей, що з тобою йтимуть. 11 І скажеш їм, що мовить Господь Всемогутній: „Так само Я глечик цей розбив, як народ цей і місто це розіб’ю—так само, як гончарна посудина ламається, аж не можна її докупи скласти. Ховатимуть вони своїх померлих у Тофеті, допоки місця для погребінь не залишиться. 12 Таке вчиню я місцю цьому і мешканцям його. Зроблю я це місце, мов Тофет. 13 І будинки Єрусалима й будинки царів Юдеї нечисті стануть, мов це місце Тофет, бо на дахах усіх будинків вони кадили ладан зіркам і возливали ливні жертви богам облудним”». Так каже Господь.
14 По тому повернувся Єремія з Тофету, куди Господь його посилав пророкувати, й зупинився на подвір’ї храму Господнього. І сказав він народу всьому: 15 «Ось що Всемогутній Господь Бог Ізраїлю каже: „Слухайте, ось Я наведу на Єрусалим й на всі міста сусідні усі ті страждання, про які Я говорив, бо цей народ уперто Мені опирається, не слухаючи слів Всевишнього”».
Єремія і Пашхур
20 Священик Пашхур, син Іммера, який був старшим наглядачем у храмі Господа, почув, як Єремія все те пророкує. 2 Тоді Пашхур побив пророка Єремію і забив його в колодки, що були в горішній брамі Веніаминовій, у храмі Господа. 3 Наступного дня Пашхур звільнив з колодок Єремію, і Єремія так сказав: «Більше не зватиме Господь тебе „Пашхуром”, а натомість—„Терор та Жах Звідусіль”. 4 Бо ось що Господь каже: „Ти станеш жахом для себе самого і для всіх, кого ти любиш. Повбивають їх у битві вороги, і ти побачиш це на власні очі. Я віддам усіх юдеїв цареві Вавилона, він виведе їх до своєї країни і мечем разючим поб’є. 5 Віддам Я всі багатства цього міста, все, що в ньому є, усі його коштовності, все майно царів Юдеї у руки їхніх ворогів. Вони їх пограбують, заберуть усе й відвезуть до Вавилона. 6 А ти, Пашхуре, і всі люди дому твого в полон підете до Вавилона, там тебе й поховають. Ти пророкував брехню друзям своїм, кажучи, що нічого не трапиться, але всі вони також помруть й будуть поховані у Вавилоні”».
П’ята скарга Єремії
7 О Господи, пошив мене Ти в дурні,
отож обдурено мене.
Свою Ти силу показав,
тож перемога за Тобою.
Та цілий день із мене збиткувалися люди,
і кожен насміхався наді мною.
8 Щоразу, промовляючи, кричу від болю,
бо пророкую про нещастя та насильство.
Бо стало слово Господа для мене докором,
тим, з чого люди цілий день глузують.
9 І я сказав:
«Не буду більш собі нагадувати про Бога,
і більш не говоритиму ім’ям Його».
Але слова Всевишнього,
як палаючий вогонь в моєму серці,
багаття усередині кісток моїх.
Втомився я утримувати його,
не в змозі більше я таке терпіти.
10 Бо чув я шепіт злобний звідусіль,
усі казали жахливі речі, навіть друзі.
Усі знайомі лиш чатують на мою помилку:
«Зведемо наклеп на Єремію,
обдуримо й подолаємо його.
Спровадивши його,
ми зможемо йому помститись».
11 Господь зі мною, як могутній воїн,
тож ті, хто переслідує мене,
принижені, мене їм не здолати.
Їх осоромлено, бо в них немає глузду,
носить їм вічний сором, що не знає забуття.
12 О Всемогутній Господи,
Хто випробовує праведних бажання і думки.
Яви мені Твою відплату,
бо лиш Тобі одному скарги я відкрив свої.
13 Співайте Господу! Всевишнього хваліть!
Бо від зловмисників життя убогого рятує Він.
Шоста скарга Єремії
14 Хай буде проклятий той день,
коли я народився!
Благословення хай не буде дню тому,
коли мати моя призвела мене на світ.
15 Хай буде проклятий той чоловік,
що батькові моєму приніс ту новину:
«Син в тебе народився, хлопчик!»—
що викликало радість в нього превелику.
16 Хай буде чоловік той, мов міста,
які Господь повинищив[ae] без жалю.
Хай чує він тривоги крик уранці
і звук сурми, що б’є на сполох вдень.
17 За те, що він не вбив мене в утробі,
щоб мати моя стала могилою моєю,
не давши мені побачити цей світ.
18 Навіщо ж я з утроби вийшов,
щоб бачити нещастя та страждання?
В ганьбі я доживу недовгий вік.
Господь відмовляє Седекії
21 Ось слово, що було Єремії від Господа, коли цар Седекія прислав до нього Пашхура[af], сина Малкії, і священика Софонію, сина Маасії. Вони сказали: 2 «Спитай-но Господа, що буде далі, бо цар Вавилона воює проти нас. Господь, можливо, зробить якесь чудо, як Він колись робив, і той від нас відступить».
3 Та Єремія відповів їм: «Ось що скажіть Седекії, 4 бо Господь Бог Ізраїлю мовить: „Я оберну проти вас ті мечі, що в руках ваших, ту зброю, що ви нею воюєте проти царя Вавилона та халдеїв, які обложили вас за міським муром. Незабаром, Єрусалим перетвориться на стан ворожий. 5 Сам Я воюватиму проти вас, над вами занесу Свою могутню руку з гнівом, люттю і шалом. 6 Поб’ю Я мешканців міста цього як людину, так і тварину—усі помруть вони від страшної чуми. 7 А після того. Я віддам Седекію, царя Юдеї, і слуг його, й народ, і тих, що лишаться в місті тому після чуми, війни й голодомору, в руки Навуходоносора, царя вавилонського, та в руки їхніх ворогів, у руки тих, які полюють на їхні життя. Поб’є їх Навуходоносор вістрям меча, не викаже ні милосердя, ні пощади, ані жалю”». Так каже Господь. 8 Ти скажеш людям цим: «Ось що Господь каже: „Даю вам вибір між дорогами життя й смерті— 9 той, хто лишається у місті цьому, помре в бою, від голоду, чи від чуми. Хто ж вийде з міста цього і потрапить до рук халдеїв, що проти вас воюють, той збереже життя. 10 Кажу так, бо намір маю покарати місто це, а не нагородити. Єрусалим віддадуть у руки царя вавилонського, і спалить він його вогнем шаленим”».
11 І скажи дому царя Юдеї:
«Почуйте слово Господа.
12 Доме Давида, ось що Господь каже:
„Судіть по справедливості щодня
і пограбованих від рук гнобителя рятуйте,
бо гнів Мій вибухне і спалить все вогнем незгасним
за ті гріхи, що вчинили ви.
13 Я проти тебе, хто живе в долині,
мов скеля посеред рівнини.
Я проти вас, які говорять: „Хто злякає нас?
Хто увійде у домівку нашу?”»
Так каже Господь.
14 «Я покараю вас за вашими ділами,—
Господь каже,—розпалю вогонь у цьому лісі
і пожере він геть усе навкруг».
Суд над царями
22 Ось що Господь каже: «Іди до палацу царя юдейського й промов там слово це. 2 Ти скажеш: „Слухай слово Господа, царю юдейський, ти, що сидиш на престолі Давидовім, слуги і люди твої, що проходять крізь брами ці”. 3 Ось що Господь каже: „Робіть що праведне і справедливе: рятуйте пограбованого від руки гнобителя, не кривдіть, не чиніть зла чужинцю, сироті, ані вдові, не проливайте безвинної крові у місці цьому. 4 Якщо сумлінно будете виконувати те, що Я кажу вам, тоді царі, які сидітимуть на престолі Давидовім, і далі проходитимуть крізь брами палацу єрусалимського: верхи на конях і колісницях, разом із вельможами й слугами. 5 Але якщо не будете слухати слово це, Собою клянуся, що цей палац буде зруйновано”». Так каже Господь.
6 Мовлю так, бо Господь каже про палац юдейського царя:
«Ти, наче, ліс ґілеадський для Мене,
немов вершина гір Ливанських,
однак тебе пустелею безлюдною зроблю.
7 Нашлю на твій палац руйнівників,
зі зброєю своєю буде кожен.
Вони величні кедрові колони порубають,
і вкинуть у вогонь.
8 Багато народів пройде цим містом, питаючи одне одного: „Чому Господь зробив таке із цим великим містом?” 9 І відповідатимуть їм: „Бо ці люди відцуралися Заповіту Всевишнього, їхнього Бога. Іншим богам вклонялися і служили вони”».
Суд над Йоагазом
10 Не плачте за померлим царем[ag],
не побивайтеся за ним.
За тим плачте гірко, хто іде із міста,
бо він уже не повернеться сюди,
Йоагаз не побачить більше рідної землі.
11 Бо ось що Господь сказав про Шаллума[ah], сина Йосії, царя юдейського, який посів місце батька свого. Він із цього місця вийшов, та більше сюди не повернеться. 12 Помре він там, куди його в неволю заслано, і більш ніколи не побачить Єрусалима землі.
Суд над Єгоякимом
13 Горе тому, хто свій палац несправедливістю будує[ai],
свої світлиці надбудовує беззаконням,
хто змушує ближнього служить задурно,
не платячи йому зароблених грошей.
14 Єгояким каже: «Я собі збудую
палац великий із просторими світлицями».
Він вікна прорубує,
стіни кедром обшиває і червоним фарбує.
15 «Чи величі додасть тобі великий кедр?
Твій батько мав удосталь їжі і пиття.
Чинив він те, що справедливе й чесне,
тож і у нього все було гаразд.
16 За скривджених і бідних він завжди був,
тож і у нього все було гаразд.
„Чи ж це не означає „знать Мене”?»—
Господь каже.
17 Ти ж дбаєш тільки про неправедну наживу,
про те, як би невинну кров пролить,
як би пригнобити і знищити невинних.
18 Тож ось що Господь Бог каже
про Єгоякима, сина Йосії, царя Юдеї:
«Люди Юдеї не тужитимуть за ним:
„В печалі я, о брате мій!”
Чи „О горе, сестро моя!”
І не тужитимуть: „О горе, володарю!”
Чи „Горе, ваша величність!”
19 Немов осла іздохлого його поховають,
витягнуть за браму єрусалимську і кинуть.
20 Ти піднімись, Юдеє, на Ливанські гори
і так гукни, щоб голос твій почули у Башані.
Кричи на кручах Авариму[aj],
бо всіх, кого любила ти, розбито.
21 Юдеє, Я попереджав тебе про небезпеку,
та ти відказала: „Слухати не буду!”
Така ж у тебе звичка з юних літ,
ти голосу Мого не слухалась ніколи.
22 Вітер віднесе всіх пастухів твоїх,
всі, хто тебе любили, підуть у полон,
тоді ти будеш зганьблена й принижена
за нечестивість свою.
23 О царю Єгоякиме,
ти мешкаєш в палаці з кедра дебелого,
немов в землі Ливанській.
Гадаєш марно, що в небезпеці життя твоє,
але стогнатимеш ти, коли настане біль,
немов той біль, що в жінки при пологах».
Суд над Єгояхином
24 «Так само правда, як і те, що Я живу,—каже Господь,—навіть якби подоба Єгояхина[ak], сина Єгоякима, царя Юдеї, був перснем на Моїй правиці, навіть тоді б Я його зірвав з пальця. 25 Я віддам тебе у руки тих, хто смерті твоєї хоче, тим, кого боїшся ти: Навуходоносору, царю вавилонському та халдеям. 26 Я викину тебе і матір твою в чужу землю, де ви не народились, там й помрете. 27 Єгояхине, не бачити тобі одвіку землі рідної, хоч як не прагнула б душа повернення.
28 Єгояхин—нікчемний битий глечик!
Він нікому не потрібний посуд!
Чому ж тоді буде відкинуто його
й нащадків його в землю, якої вони не знають?
29 О земле, земле, земле!
Слухай слово Господа!»
30 Ось що Всевишній каже:
«Запам’ятайте чоловіка цього як бездітного,
як такого, що успіхів не мав усе своє життя,
бо жоден з його роду
не сидітиме на престолі Давидовім
і не царюватиме в Юдеї».
Суд над пастирями неправедними
23 «Горе пастухам[al], що занедбують і розгонять овець стада Мого»,—каже Господь. 2 Тож ось що Господь Бог Ізраїлю каже про пастухів, що народ мій пасуть: «Ви розігнали овець Моїх і вигнали їх, про них не дбаючи. Тож Я тепер вам відплачу за все те зло, що наробили ви»,—каже Господь. 3 «Я позбираю рештки стада Мого з усіх земель, куди Я повиганяв їх, і поверну назад на пасовисько їхнє, щоб плодилися й множилися вони. 4 Поставлю Я над ними пастухів і тоді вівці не будуть більше боятися, ані лякатися, і жодна більше не загубиться»,—каже Господь.
Праведний «Парост»
5 «Час настає,—каже Господь,—
коли Я вирощу з коліна Давидова праведний „Парост”—
Царя, Який мудро царюватиме,
Який справедливість і праведність чинитиме в цім краю.
6 За Його царювання врятовано буде Юдею,
й Ізраїль житиме в безпеці, та ось ім’я його:
Господь—Наша Перемога[am]».
7 Господь продовжує: «Ось час надходить, коли народ ізраїльський більше не казатиме: „Клянусь Всевишнім, що вивів синів Ізраїлю з землі Єгипетської”. 8 Натомість казатимуть: „Клянусь Господом, що вивів їх із землі північної, куди Він вигнав непокірних. І повернуться вони знов на землю праотців”».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International