Bible in 90 Days
1 [a] Псалом Давида.
До Тебе, Господи, підношу свою душу[b].
2 Мій Боже, в Тебе моя віра.
Тож не зганьбить мене ніхто,
і ворог мій не візьме верху наді мною.
3 Це правда: з тих, хто сподівається на Тебе,
принижений не буде жоден.
Але всім тім безбожникам, що проти Тебе,
окрім приниження, нічого не здобуть.
4 О Господи, відкрий Свої шляхи.
Навчи мене Твої шляхи долати.
5 Веди мене,
навчи мене буть вірним і правдивим.
Бо Ти є Бог мого спасіння,
на Тебе сподіваюсь я щодня.
6 Мій Господи, Ти доброту і милосердя пам’ятай,
адже вони були завжди.
7 Забудь мої гріхи й провини юності моєї.
О Господи, щоб Свою ласку показати,
згадай мене у доброті Своїй.
8 Господь наш—добрий, чесний,
тож грішникам указує Він шлях.
9 Веде смиренних Він стежками доброчестя,
смиренних праведності вчить.
10 А шлях Господній означає,
в любові жити, вірним бути тим,
хто вірний Заповіту Божому й Обітниці Його[c].
11 Заради імені Свого
прости мені великий гріх!
12 Всім, хто Його боїться і шанує,
Господь указуватиме Свій шлях.
13 Їм випаде в житті заможність,
нащадкам їхнім—Господом обіцяна земля.
14 Господь довірчий з тими, хто Його шанує.
Він їм роз’яснює Свій Заповіт.
15 І я завжди до Господа звертаюсь,
завжди мене Він визволяє з біди[d].
16 Поглянь на мене, будь же милосердний,
самотній і беззахисний бо я.
17 Звільни від клопотів обридлих,
від неприємностей мене врятуй.
18 Поглянь на мої біди й негаразди,
що їх переживаю тяжко я,
прости мені усі мої гріхи!
19 Поглянь, як ворогів багато лютих,
заклято як ненавидять мене.
20 О захисти й убережи мене!
Я покладаюся на Тебе, тож не розчаруй!
21 Лиш чистота і праведність спасуть мене,
бо я залежу від Твоєї допомоги.
22 О Боже, порятуй ізраїльтян від ворогів!
1 Псалом Давида.
О Господи, суди мене і доведи,
що жив я доброчесно й непохитно
і що завжди на Тебе покладавсь.
2 О Господи, Ти випробуй мої
найпотаємніші чуття й думки.
3 Твоя любов завжди переді мною.
Твоя любов завжди мене веде.
4 Не знаюсь я з брехливими людьми,
і з лицемірами у мене справ немає.
5 Ненавиджу я товариство злих,
й з безбожниками водитись не бажаю.
6 На знак невинності своєї мию руки,
щоби ходить довкола вівтаря Твого, О Господи,
7 і щоб воздати Тобі хвалу,
та ще оповістить про чудеса
усі, що створені були Тобою.
8 О Господи, люблю Твою оселю[e],
де сяє Твоя слава Господня—то яскраве сяйво,
яким Бог повідомляв людям про Свою присутність.
9 О Боже, не карай мене укупі з грішниками
і не відбирай мого життя,
як у людей тих кровожерних,
10 які завжди готові кривдить інших
й чиї долоні завжди прагнуть хабаря.
11 А я життя у чистоті проводжу,
будь милосердний, порятуй мене!
12 Нічого не погрожує мені, коли
я славлю Бога на велелюднім зібранні.
1 Псалом Давида.
Господь—то моє Світло, мій Спаситель,
тому лякатись нікого мені.
Господь—мій прихисток,
тож не боюсь нікого.
2 Якщо зловмисники на мене нападуть
і намагатимуться погубити,
нападники і вороги розбиті будуть.
3 Я не злякаюсь навіть і тоді,
як ціла армія довкруги отабориться.
Я довірятимуся Господу завжди,
якщо вони й війну розв’яжуть проти мене!
4 І лиш одного я у Господа прошу:
дозволь мені всі дні мого життя
перебувати у Твоєму храмі,
щоб Господа красу я бачить міг
і міг чекати відповіді в Твоєму Палаці[f].
5 Бо захистить мене Господь
у схованці[g] Своїй в лиху годину,
сховає у високій скелі.
6 Нехай же допоможе Він мені
збороти ворогів довкола мене,
щоб жертви в пам’яті принести міг я
із радістю і оспівати Бога.
7 О Господи, почуй мої мольби,
будь милосердний, відгукнись до мене.
8 Від Тебе моє серце промовляє:
«Шукай-но Господа!»
Тому й прийшов я оспівати Тебе.
9 Тому й благаю я: «Не відвернись від мене,
не покидай, не залишай слугу Твого.
Бо тільки Ти мені допомагаєш.
Не залишай мене, о Боже—рятівник!»
10 Хоч батько з матір’ю від мене відвернулись,
Господь мене візьме і дбатиме про мене.
11 Навчай мене, о Господь, Своїх шляхів,
веди мене безпечними стежками,
бо ж маю я чимало ворогів.
12 Не дозволяй їм знищити мене!
Звертаюся я з цим благанням,
бо люд лихий мене оплутав олжою,
вони бажають вразити мене.
13 Воно би так і сталося, якби я не повірив,
що зійде на мене благословення Господа мого
на землю, на якій живу я.
14 На Господа надію покладайте!
Тож будьте сильні й мужні!
На Господа надію покладайте!
1 Псалом Давида.
До Тебе, Господи, звертаюсь я,
о моя Скеле!
Мене не відцурайся, бо інакше,
як Ти мовчатимеш, тоді я буду
як ті, хто вже в могилі.
2 Почуй мої мольби про допомогу,
коли до Тебе простягаю руки,
до Твого святого храму.
3 Не віддавай мене на покарання
разом із кривдниками, що носять в серці зло,
хоча з сусідами про мир говорять.
4 Їх покарай, вони то заслужили!
Нехай на їхні голови впаде,
все, що вони наготували іншим!
Воздай їм по заслугах їхніх!
5 За що? Вони й не намагаються збагнути,
що сотворив Господь, що Він зробив.
Тому Господь навіки знищить їх і не відродить.
6 Славімо Господа, дійшли мої благання.
7 Господь зміцнив і захистив мене.
Я буду вірити у Нього.
Господь прийшов мені на допомогу,
отож моє радіє серце,
і пісня прославлятиме Його!
8 Господь—то сила для Його людей,
Він запорука вірної звитяги
царя, якого Він обрав.
9 Спаси Своїх людей,
благослови людей, які Тобі належать,
будь їхнім пастирем, і дбай про них[h] завжди!
1 Псалом Давида.
Звеличуйте Господа, Божі сини[i],
шануйте, оспівуйте силу й славу Його!
2 Віддайте Господу хвалу, рівновелику імені Його,
вклоніться Йому низько у святім вбранні.
3 Господа голос над морем гримить,
голос славетного Бога гуркоче,
над водним безмежжям луною розлігся.
4 Чуються в звуках потужних отих
Господа сила і велич безмежні.
5 Голос Господній підтинає кедри,
кедри ливанські ламає той гук.
6 Він змушує гори Ливанські скакати
так, ніби то молоденькі телята,
Він змушує гору Хермонську[j] брикатись,
так, ніби то молоде буйволятко.
7 Голос Господній викрешує блискавки й грім.
8 Змушує Голос пустелю трястися,
тремтіти пустелю Кадешу[k] змушує Він.
9 Голос Господній розхитує дужі дуби[l],
листя зриває з дерев у діброві,
а в храмі повторює кожен: «Слава Богу!»
10 Правив Господь навіть потопом,
правити буде повіки Господь!
11 Силу дає своєму народу,
благословення і мир
дарує Він людям Своїм!
1 Псалом Давида. Пісня на освячення храму.
2 Я прославляю, Господи, Тебе,
бо Ти порятував мене від лиха
й не дав втішатися ворогам моїм.
3 До Тебе, Господи, звертався я,
і Ти мене зцілив, мій Боже.
4 З Шеолу Ти мене підняв,
спас мою душу і не дав зійти в могилу.
5 Усі, хто вірні, хто за Господом іде,
псалми співайте Господу своєму,
і славте всі Його святе ім’я!
6 Чому? Тому що гнів його—то смерть,
коли ж прихильний Він, тоді життя дарує.
Увечері я впав і сльози лив,
на ранок я підвівся вже щасливий!
7 Коли у мирі й злагоді я жив,
гадав, мене нещастя не торкнеться[m].
8 І справді, доки втішений Ти був,
я почувавсь, мов на вершині світу.
Коли ж від мене відвернувся Ти,
тоді перелякався я до смерті!
9 О Господи, як я Тебе благав
допомогти мені, як я молився,
Володарю, щоб Ти помилував мене:
10 «Що користі, якби зійшов я в яму?
Хіба покійники оспівують Тебе?
Чи кажуть нам про доброту Твою до нас? Ні!
11 О Господи, почуй мою молитву,
до мене Свою милість прояви,
і стань рятівником Моїм!»
12 Перетворив Ти сум на радість,
Ти з мене зняв печалі плащ
і вбрав мене у шати щастя.
13 Аби співало моє серце, не мовчало,
тебе, о Господи, я буду славити повік!
1 Для диригента. Псалом Давида.
2 Господи, шукав притулку в Тебе,
не дозволяй мені розчаруватись,
завжди будь добрим і спаси мене.
3 Увагою не обійди мене, будь ласка,
прийди мерщій мені допомогти.
Стань нездоланною для ворогів горою,
твердинею моєю, захисти.
4 Ти—моя Скеля, Ти—моя Твердиня,
отож в ім’я Своє спрямовуй і веди.
5 Врятуй з тенет, розкинутих для мене,
адже я передаю життя[n] своє у твої руки[o].
6 О Господи, Ти—Бог, Якому люди вірять,
Твоїм рукам ввіряюсь. Порятуй!
7 Я зневажаю тих, хто довіряє
бовванам немічним.
Господь—мій оберіг.
8 Щасливий, веселюся і танцюю,
бо милість Ти мені подарував,
помітивши, як тяжко я страждаю,
душі моєї біль Ти зрозумів.
9 Ти на поталу ворогу не кинув, звільнив мене.
10 О Господи, я в небезпеці, зглянься!
Я згорювався, виплакав всі очі,
здавила туга душу й тіло.
11 Життя моє згасає у печалі,
і роки відлітають у журбі.
З’їдає сили почуття провини,
воно вгризається в мої кістки.
12 Від ворогів своїх терплю зневагу,
зневагу від сусідів я терплю,
вже родичі, і ті мене бояться,
на вулиці сахаються мене.
13 Забутий я людьми, неначе вмер я,
так ніби в домі непотрібна річ.
14 Про себе я почув плітки жахливі,
люди їх довкруги плетуть,
коли змовляються, зібравшись, проти мене,
про те, як відібрати моє життя.
15 Але я, Господи, надіюся на Тебе,
і через те кажу я: «Ти—мій Бог».
16 Моє майбутнє Ти в руках тримаєш.
Врятуй мене від ворогів моїх!
17 Осяй Своїм лицем слугу Свого, благаю,
і в милості Своїй врятуй мене.
18 До Тебе, Господи, звернувсь по допомогу,
й не бути присоромленим мені.
Ганьба впаде на тих людців зловмисних,
вони зійдуть в могилу в німоті.
19 Нехай брехливі язики замовкнуть.
Пихаті й злісні казна що верзуть,
плетуть чутки про праведну людину.
20 Та Ти зберіг для тих, хто в Тебе вірить,
благословення щедрі.
Як багато добра даруєш людям,
що Тебе шанують,
щоб захистить їх від лихих людей!
21 У потайних місцях даєш притулок їм,
в Своїй оселі[p] від всіх тих, хто замишляє зло на них,
від ненависників у схованці Ти прихищаєш їх.
22 Славімо Господа за доброту Його,
що Він явив, коли я був в облозі.
23 Колись, настрашений, я говорив:
«Я там, де Він мені не допоможе».
І все ж мої молитви Ти почув,
як я Тебе благав про допомогу.
24 Хто вірний Господу, любіть Його!
Він захищає тих, хто в Нього вірить.
Пихатим Він відплатить так,
як заслуговують вони!
25 Тож будьте сильними і мужніми усі,
хто покладається на поміч на Господню!
1 Маскіль Давида.
Благословенний той, чий злочин вже простили,
чиї гріхи вже відпущені,
2 кого не звинувачує Господь в провинах
і хто в душі облуду не плекав.
3 Оскільки ж я не каявся в гріхах,
то міць свою втрачав невпинно,
хоча молитви і повторював щодня.
4 І день, і ніч зробив Ти тягарем для мене.
І сили в’янули, як цвіт в спекотний день. Села
5 Тож я рішив сповідати гріхи
і не приховувати ніякої вини.
І я сказав: «Зізнаюсь Господу в усьому».
Й Ти, Господи, простив мої гріхи. Села
6 І через те всі вірні мусять помолитись.
Як будуть в змозі бачити Тебе,
тоді не зможе їм зашкодити потоп великий.
7 Ти—моя схованка, Ти витягнув мене з біди,
Ти оточив мене піснями радісними порятунку. Села
8 Сказав Господь: «Я научу тебе,
осяю Я життя твого дорогу,
Я за тобою буду пильнувати,
У всьому буду радити тобі.
9 Не будь дурний, немов той кінь чи мул,
що звикли до віжок,
й не можуть підійти до Тебе[q]».
10 Злі люди мають клопотів багато,
але Господня милість вірних береже.
11 Тож будьте в Господі щасливі,
всі люди добрі й чесні!
1 Радійте, добрі й чесні люди!
Для доброчесних славить Господа—добро.
2 Славите Господа під звуки ліри,
псалми підхопить звук десятиструнних арф.
3 Про Господа складайте пісню нову,
гарненько грайте й дзвінко.
4 Чому? Бо слово Господа правдиве.
Хоч що б робив—у всьому щирий Він.
5 Бог любить праведність і справедливість,
Господня милість—всюди на землі.
6 З веління Господа з’явились небеса,
від подиху Його засяяли небесні зорі.
7 Всі води моря Він зібрав докупи,
приборкав океан, створивши береги[r].
8 Шануйте Господа, земні істоти.
Страхайтеся Його, усі істоти світу.
9 Бо збувається усе, що Він накаже,
з’являється усе, чому звелить Він.
10 Всі замисли людські Він може знищить,
всі їхні плани може звести нанівець.
11 Лиш замисли Господні будуть жити вічно,
лиш задумам Його у поколіннях жити.
12 Благословен народ, чий Бог—Господь,
кого Він сам обрав собі у власність.
13 Господь подивиться униз
й Адамових синів побачить.
14 З престолу в небі бачить Він земних істот.
15 Це ж саме Він створив усіх їх,
Він розуміє їхні всі діла.
16 Не подолати царям могутніх армій,
не переможе воїн, покладаючись на власні сили.
17 Могутні коні—то ще не звитяга,
не порятує кінська сила від загибелі в борні.
18 Послухайте, Господь спостерігає
за усіма, хто благоговіє перед Ним.
Він дбатиме завжди про тих,
хто покладається на милість Божу.
19 Господь рятує їх від смерті,
в голодний час наснагу їм дає.
20 І ми від Господа чекаєм допомоги,
бо Він наш рятівник і захисник.
21 А ще тому, що любимо Його,
у тому й радість.
22 О Господи, нехай Твоя постійна милість
із нами буде, як ми й чекаємо на те.
1 [s] Пісня Давида, коли він прикинувся божевільним перед Авімелехом. Авімелех його прогнав, і Давид пішов.
2 Благословляю Господа завжди.
Хвала Йому не замовка в моїх устах.
3 Господа звеличує моя душа.
Всі гноблені почують мою радість.
4 Прославте Господа зі мною,
звеличимо разом Його ім’я!
5 Я йшов до Господа по допомогу,
і Він озвався, врятував мене від страхів.
6 До Господа звернулись бідаки,
і не пошкодували, просвітліли
від радості, як відгукнувся.
7 Бідак звернувсь по допомогу,
й Господь почув, і визволив його від бід.
8 Господній Ангел береже всіх вірних,
і Він дає їм порятунок.
9 Переконайтесь у Господній доброті.
Блажен, хто покладається на нього.
10 Бійтеся Господа, люди святі!
Бо хто Його боїться, матиме усе, що потребує.
11 Могутні леви, й ті без здобичі голодні.
А ті, хто в Господа шукають допомоги,
вони завжди все необхідне мають.
12 Прийдіть прислухайтесь, сини мої,
я Господа навчу Вас шанувати.
13 Чи в радість Вам життя?
Чи хочете прожити довго й плідно?
14 На замисли лихі притримайте язик,
уста свої від наклепів побережіть.
15 Покиньте зло, ідіть добру назустріч
і прагніть миру і тримайтеся його.
16 На добрих погляд Господа завжди,
і їхній гук про допомогу чує Він.
17 Але Він проти тих, хто чинить зло,
тому по смерті їх земля забуде.
18 Гукали люди, й Він почув і визволив від бід.
19 Господь з людьми, в яких серця розбиті,
зневіреним звитягу Він дає.
20 Обсісти праведника можуть негаразди,
але Господь спасе його від них.
21 Пильнує Він, щоб жодна волосина
у праведника не упала з голови.
22 Зловмисника уб’є його ж пекуча злоба,
скарають праведники ворогів.
23 Господь звільнить слугу Свого.
Хто покладається на Нього,
той викупу платить не буде.
1 Псалом Давида.
Повстань на того, хто повстав на мене,
збори їх, тих що борються зі мною.
2 Візьми щити, великий і малий,
прийди мені на допомогу.
3 Спрямуй сокиру й спис нападникам навстріч;
скажи мені: «Я—твій рятівник».
4 А ті, що хочуть відібрати моє життя,
нехай розбиті будуть і ганьбою вкриті.
Нехай відступиться і кинеться тікати,
хто замишляє лихо проти мене.
5 Половою хай Ангел Божий їх розвіє.
6 Слизька і темна хай лежить
дорога втечі перед ними,
як гнатиме їх Ангел Божий.
7 Бо без причин наготували
вони на мене пастки потайні.
8 Щоб їм страждати від лих нежданих,
щоб їм потрапить в пастки ті самим!
9 І втішиться у Господі душа моя,
щасливий буду я з Його звитяги.
10 Тоді усе моє єство промовить:
«Немає Бога іншого, як Ти,
Хто всіх слабких людей рятує від тих,
Хто дужчий, ніж вони,
від злодіїв—нужденних бідаків».
11 Лихі людці на мене повстають
і звинуватять в тім, про що не знаю.
12 Злом платять за моє добро,
спустошують душу мою.
13 Коли вони хворіли, я сумував, постився.
Та що ж взамін отримав я?
14 Своїх сусідів я вважав братами.
Оплакував я їх, мов матір син оплакує,
схилившись в чорних шатах.
15 Але ж коли я помилявся,
то нападники зухвало збиткувалися із мене,
мене оточували навіть ті, хто мене не знав.
16 І зуби шкірили, й зубами скреготали,
і збиткувалися із мене.
17 Допоки, Господи, дивитимешся Ти?
Врятуй мене від їхніх зазіхань,
врятуй життя моє від левів.
18 Й подякую Тобі у храмі на велелюднім зібранні!
19 Не дай позловтішатись ворогам,
не дай зухвалим ненависникам плести
підступні наміри свої.
20 Про мир вони говорять, а самі
злі задуми плетуть проти народу[t].
21 Плітки про мене розпускають, пащекують:
«Ага, ми бачили, що він зробив!»
22 Але ж Ти, Господи, усе те бачив!
Тож не мовчи!
Володарю, не будь далеко так від мене!
23 О Боже мій, прокинься, пробудися,
на захист стань, Володарю, мій Боже, розсуди.
24 Суди мене за справедливістю Твоєю,
о Господи, мій Боже,
щоб з мене насміятись не могли вони!
25 Не дозволяй казати їм:
«Ага, ми маєм те, чого хотіли!»
Не дозволяй казати їм:
«Ми знищили його!»
26 Хай же приниження й ганьби зазнають
всі ті, хто знищити мене хотів.
Нехай впадуть ганьба й немилість,
на тих, хто прагнув наді мною бути.
27 А ті, хто виправдати мене хотіли,
нехай у щасті звеселяться
і хай завжди повторюють вони:
«Яким величним є Господь! Він втішений,
коли живуть у мирі Його слуги!»
28 І я щодня невтомно буду
хвалити доброту Твою!
1 Для диригента. Пісня слуги Господнього, Давида.
2 Безбожник робить зле,
коли говорить сам собі:
«Я Бога не шаную, не боюсь».
3 Той чоловік обманює себе,
провин не бачить і прощення не шукає.
4 Слова його—то лжа й омана,
і в них—ні мудрості, ні доброти.
5 Він мріє про лихе, збираючись до сну,
прокинувшись, іде шляхом тим, де нема добра,
не гребує лукавим.
6 О Господи, небес сягає праведність Твоя,
Твоя любов—до хмар.
7 Твоя доброта, що найвища гора,
Твоя справедливість—найглибша безодня морська.
Піклується Господь і про людей, і тварин.
8 Милішого за Твою ласку не знайти нікого, Боже.
Людей і Ангелів Ти під крилом Своїм рятуєш.
9 Вони харчуються з багатства Твого дому,
і напуваються з ріки добра Твого.
10 Мов джерелом життя, струмуєш Ти,
в твоєму світлі наше просвітління.
11 Яви Свою милість усім, хто іде за Тобою,
і доброту Твою усім, хто щиро вірить в Тебе.
12 Не дай пихатому мене топтати,
руці безбожника не дай мене штовхнуть.
13 Нехай же висічуть на домовині їхній:
«Поглянь, там, де зловмисники упали, там їм,
безсилим, вже лежати й не підвестись».
1 [u] Псалом Давида.
Не дай безбожникам збентежити тебе,
не варто заздрить тим, хто чинить зле.
2 Тому що скоро їм зів’янути і згаснуть,
як тій траві, що зеленіє на полях.
3 Довірся Господу, твори добро.
І ти поселишся в своїй землі,
і жити будеш тим, що Бог пошле[v].
4 Будь в Господі щасливий, і все тобі Він дасть,
чого лишень запрагне твоє серце.
5 Своє життя ти Господу довір!
У Нього вір, і Він усе як належить зробить.
6 Він змусить твою праведність і справедливість сіяти,
неначе сонце у полудень.
7 Терпляче жди діянь Господніх.
Не злися, коли зловмисники плетуть
підступні плани, ще й успішні.
8 І не засмучуйся, не гнівайся,
не піддавайся люті, щоб лиха не накоїть.
9 Бо нечестивців жде кінець,
а хто чекає Господа, обіцяну землю здобуде.
10 Ще зовсім трохи, і безбожників не стане,
і хоч би як ти видивлявся їх,
а відшукати їх буде неможливо.
11 Смиренні успадкують обіцяну землю
і житимуть у злагоді й добрі.
12 Лихі людці на праведних недобре замишляють,
скрегочучи на праведних зубами.
13 Але Володар мій глузує з них,
бо знає добре Він, що час розплати близько.
14 Негідники свої мечі виймають
і натягають лука тятиву,
аби поцілити нещасних, вбити добрих, чесних.
15 Але мечі уразять їхні ж злі серця,
а луки поламаються і їх скалічать.
16 Мать небагато, але праведником бути—
це краще, ніж купатися в достатку лиходієм.
17 Бо сила загребущого пощезне,
а праведника збереже Господь.
18 Відомі Господу порядні й чисті люди,
і їхня спадщина пробуде навіки!
19 В лиху годину їх не осоромлять,
добробут матимуть в голодний час.
20 Господні вороги загинуть і зів’януть,
як дикі квіти в полі, зійдуть димом.
21 Позичає нечесний, та не віддає,
а добрий завжди має що віддати.
22 Благословенні Господом у спадок землю мають,
прокляті Господом загинуть.
23 Господь веде того, хто Йому догоджає,
найкращими стежками,
24 якщо ж і схибить він, то не впаде,
Господь готовий і підтримати його й зміцнити.
25 Прожив я довго, та не чув ніколи,
щоб праведник забутий Богом був,
або його нащадки щоб жебракували.
26 Він завжди щедрий і завжди дає,
тож його діти є благословенні.
27 Отож, твори добро, зла уникай,
в обіцяній землі ти будеш жити.
28 Бо любить справедливість Бог,
Він не залишить тих, хто Йому вірний.
Про них Він буде піклуватися завжди,
а от нащадків злих людців Він знищить.
29 Побожний люд оселиться на Господом обіцяній землі
і в тій землі він мешкатиме вічно.
30 Правдивий чоловік говорить мудро,
до справедливості його вуста зовуть.
31 У тому серці завжди вчення Бога,
від заповідей не відступиться повік.
32 На праведних зловмисники чатують,
замислюють лихе, щоб вбити їх.
33 Але Господь не дасть побожному потрапить
в злі руки і не дозволить потерпати на суді.
34 Чекай на Господа, тримайсь Його стежок!
Він нагороду дасть тобі,
і коли дістанеш землю ти,
натомість нечестивці з неї підуть.
35 Колись давно тирана знав,
кремезного, мов велетенський дуб.
36 Коли ж він до Шеолу відійшов,
безслідно зник лихий, хоч де я не шукав.
37 Прямуй шляхом лиш доброти та честі,
тоді тебе, та багатьох твоїх нащадків успадкує мир.
38 А для порушників закону смерть—майбутнє,
майбутнього не матимуть вони[w].
39 Господь спасає праведних людей,
фортеця Він для них в лиху годину.
40 Господь допомагає їм, спасає їх,
від кривдників їх визволяє і рятує,
адже у Нього захисту просили.
1 Пам’ятний псалом[x] Давида.
2 Господь, не дорікай мені у гніві,
і не карай мене, коли лютуєш Ти.
3 Мене Ти вразив стрілами своїми,
пригнітив моє життя.
4 Так боляче мені. Твій гнів розбив, поранив тіло,
немов увесь в синцях, з розбитими кістьми,—
то за мій гріх.
5 Мій гріх звалився тягарем на душу,
аж не підвести голови мені.
6 То через мою власну дурість
обсипали мене гнійні, смердючі рани.
7 Зігнувся я від болю, простираюсь,
ходжу і плачу так, немов жалобу маю.
8 Палають в лихоманці мої стегна,
живого місця я на тілі не знаходжу.
9 Від болю неймовірного німію,
а серце стугонить, аж криком сходжу!
10 Володарю! Ти знаєш, що я хочу.
Мої зітхання—не секрет для Тебе.
11 Пульсує серце в мене, сил немає,
згасає світло у моїх очах[y].
12 Вже не прийдуть до мене друзі і близькі
немов налякані хворобою моєю.
Вже й родичі мої тримаються подалі.
13 Розкинули тенета ті, хто мені смерті зичить,
хто хоче вразити мене,
говорять про швидкий кінець,
замислюючи зле щодень.
14 Та я мовчу, я не зважаю,
немов глухий, який не чує,
немов німий, що не говорить.
15 Як та людина, що не чує нарікань,
як та людина, що не може відповісти.
16 Чому? Від Тебе, Господи, я слова жду.
Мій Боже, мій Володарю, о відгукнись!
17 Молю, не допусти, щоб ворог зловтішався
з мого падіння! Познущатись їм не дай!
18 Вже відчуваю я: от-от впаду,
адже мій біль завжди зі мною.
19 Я визнаю свої провини і гріхи,
які терзають, не дають спокою.
20 А щодо ворогів моїх,
вони міцні й здорові, наклепи плетуть,
21 відповідають злом на добре
і виступають проти мене, бо добро творити прагну.
22 О Господи, не залишай мене!
Не будь від мене, Боже, так далеко.
23 Прийди на поміч!
Мій Володарю, спаси!
1 Для диригента. Для Єдутуна[z]. Псалом Давида.
2 Я сказав: «Обережний я буду у вчинках своїх,
язику не дозволю гріхи спричинить[aa].
Серед безбожників не розтулятиму вуста».
3 І я нічого не казав,
про добре навіть не казав нічого,
але мій смуток став ще більший.
4 Пройнявся гнівом, був я злий.
Що більше думав, то шаленішим ставав.
Тож я сказав:
5 „Скажи, о Господи, що станеться невдовзі?
І скільки днів відпущено прожить?
Дозволь узнати, як довго мені жити!
6 Поглянь, дав днів мені не більше, як з долоню!
Недовгий вік мій—та для Тебе ж то ніщо.
Людське життя, мов хмарка пари—швидко тане”». Села
7 Людське життя—лиш тінь,
у суєті приходить і щезає, мов дим;
добро збирає, не знаючи, хто забере те все.
8 Отож, Володарю, які надії в мене?
На Тебе, лиш на Тебе сподіваюсь я!
9 Врятуй мене від збочень грішних,
не дай позбиткуватися із мене дурням.
10 Я буду, мов німий, ні пари з уст не зроню,
бо чиниш Ти як слід.
11 Прошу, недугу цю від мене забери,
життю моєму край, бо проти мене Ти.
12 Караєш за провини, щоб навчить безгрішно жити.
Все, що збирають люди, щезає, мов від молі;
людське життя, проходить, наче дим. Села
13 О Господи, почуй мою молитву,
прислухайсь до моїх стенань,
не відсторонюйся, не будь глухим до сліз.
Я, мов мандрівник, йду крізь життя до Тебе,
як і батьки мої, я в світі тільки гість.
14 Залиш мене,[ab] спізнати щастя дай,
дозволь натішитись життям, поки
я ще не вмер і не зійшов у землю.
1 Для диригента. Псалом Давида.
2 Я щиро довірявся[ac] Господу.
І Він признав мене, прислухавсь до моїх молитв.
3 Він із могили витягнув мене, слизької ями[ad],
поставив ноги на тверде, опору дав надійну.
4 Він пісню вклав нову в мої уста:
подяки Богу нашому за всі його діла.
Чимало хто побачить, і тоді,
благоговінням сповнені, довіряться Йому.
5 Благословенний той,
хто на Господа у вірі покладається,
а не звертається до демонів і лжебогів[ae].
6 Господь, наш Бог! Чимало Ти створив чудес.
Прекрасних задумів Твоїх—без ліку.
Розповідатиму про них я знов і знов,
хоч їм нема числа.
7 Тобі насправді не потрібні жертви та офіри.
Всеспалень Ти не вимагав, ні жертви за гріхи.
Ти дав нам вуха, щоб Тебе почути[af].
8 Тоді сказав я: «Гляньте, я прийшов.
Написано про мене в книзі».
9 Мій Боже, хочу все робити,
чого захочеш Ти, Твої закони знаю я.
10 Я сповістив великому зібранню
чудову новину про всі Твої діла.
Ти знаєш, Господи, ніколи не замкну я вуст моїх,
розповідаючи про доброчинність[ag].
11 Не приховав нічого я про Твою справедливість,
я говорив прихильно про праведність Твою
і про спасіння, що Ти нам несеш.
Відкрив великому зібранню
я Твою любов і вірність.
12 Тому, о Господи, не полишай мене без милосердя,
і захищай мене Своєю вірністю й любов’ю.
13 Чому? Та ж юрмища зловмисників довкруги.
В полоні я гріхів своїх, не утекти мені від них.
Їх більше, ніж на голові волосся,
а мужність вже покинула мене.
14 Будь ласка, Господи, врятуй мене!
Прийди мені, о Господи, на допомогу!
15 Хай тих, хто на моє життя полюють,
поразка і ганьба чекають!
Нехай усі, хто зла мені бажає,
розбиті будуть і відступляться від мене!
16 Нехай усі, хто зневажав мене,
замовкнуть у приниженні своїм.
17 Хай буде в радості і щасті той, хто Господа шукає!
Нехай усі, хто тішиться спасінням, що від Тебе,
повторюють: «Великий наш Господь!»[ah]
18 Я просто бідна і безпомічна людина.
Нехай Господь подумає про мене.
Ти—моя поміч, моє спасіння.
Не забарися, о мій Боже!
1 Для диригента. Псалом Давида.
2 Благословенний той, хто дбає про нужденних.
У час біди Господь спасе його.
3 Господь і захистить, і вбереже його.
Благословенний буде на землі він,
не дасть його Господь у руки ворогів.
4 Господь вдихне у нього міць,
коли прикований до ліжка буде,
Господь його, недужого, зцілить.
5 Сказав я: «Господи, я маю гріх перед Тобою,
будь милосердий і зціли мене».
6 Мої недоброзичливці пащекували:
«Коли помре і піде в забуття?!»
7 Якщо й приходить хтось мене побачить,
лиш теревенить балачки пусті.
Вони приходять, щоб набратися пліток,
і йдуть, щоб розпустити їх по світу.
8 Ті, що ненавидять мене, шепочуться про мене,
і проти мене задуми лихі плетуть.
9 І кажуть: «Певно, щось недобре зробив він,
тож і захворів і, мабуть, вже не встане».
10 І навіть кращий друг, якому довіряв я,
з яким ділив і хліб, і сіль,
від мене відвернувсь.
11 Тому, о Господи мій,
милосердний будь і підведи мене.
Щоб міг я встати й розквитатись з ними.
12 Тоді переконаюсь: втішений Ти мною,
бо вороги звитяги не святкують.
13 Та Ти підтримував мене, бо я невинний був.
Даси снаги стоять перед Тобою вічно.
14 Господь благословенний,
Бог Ізраїлю від незапам’ятних часів навічно.
Амінь, амінь.
Книга Друга
(Псалми 42-72)
1 Для диригента. Повчання родини Кора[ai].
2 Я так Тебе жадаю,[aj] Боже,
так олень прохолодного струмка жадає.
3 Душа моя жадає Бога, Живого Господа!
Коли я зможу знов прийти у храм до Нього?
4 Замість їжі ковтав я сльози день і ніч,
коли вороги мене питали: «Де твій Бог?»
5 Душа терзається, як згадую, що сталось.
Лиш пам’ятаю, як ішов я через натовп,
коли я вів його до Божої оселі
і слухав я пісні хвали щасливі.
6 Навіщо сумувати моїй душі?
Ми ще хвалитимемо Бога за рятунок!
7 Мій Боже, як душа моя страждає,
бо мушу пам’ятати про Тебе на цій горі[ak],
там, де гора Хермон стрічається з Йорданом.
8 Один за одним поклики безодні.
Так хвилі відчаю мене одна за одною вкривають,
отак накочуються й хвилі бід.
9 Нехай удень Господь проявить ласку щиру,
щоб я вночі співав Йому пісень,
молився Богу, Який дає мені життя[al].
10 Звернутись хочу я до Бога-Скелі:
«Чому забув мене? Чому я мушу
терпіти від жорстоких ворогів?»
11 Мене шпиняють невблаганно вороги,
мордують запитаннями мене:
«То де ж твій Бог?»
12 Навіщо побиватися душі моїй?
Довіритися Богу просто мушу,
ми ще хвалитимемо Бога за рятунок!
1 Будь мені суддею, Боже, виправдай мене.
Врятуй від нечестивців, що Тобі не вірні.
Спаси від наклепів неправедних людей.
2 Бо ти мій Бог, моя твердиня,
навіщо ж Ти мене покинув,
і чому від небезпечних ворогів я потерпати мушу?
3 Яви Свою вірність і світло Своє,
нехай вони мене ведуть
в Твою оселю на Святій горі.
4 Коли я підійду до вівтаря,
мій Боже, Боже, я хвалитиму Тебе.
Хто подарує радість і блаженство?
Мій Господи, прославлю я Тебе,
співаючи пісні і граючи на лірі.
5 Нащо душі моїй журитись, сумувати?
Довіритися Богу мушу,
ми ще хвалитимемо Бога за рятунок!
1 Для диригента. Повчання родини Кора.
2 О Боже, чули ми самі,
батьки розповідали наші про давні діла
ще за їхнього життя і в сиву давнину.
3 Вони розповідали нам,
як Ти Своєю силою прогнав чужинців,
і викорінив їх, землю нам звільнивши.
4 Розповіли вони, що не мечами,
і не руками дужими звитягу здобули,
й на тій землі осіли.
Твоя правиця, лик Твій осяйний
зробили все те, бо вподобав Ти їх.
5 Мій Боже, Царю мій!
Зроби щоб народу Якова дісталась перемога.
6 З ім’ям і силою Твоєю
ми зборемо, затопчем ворогів.
7 Я покладаюсь не на лук, я знаю,
що до звитяги то не меч мене веде.
8 То Ти Єдиний нас від ворогів рятуєш,
то Ти Єдиний осоромиш наших ворогів.
9 Славімо Бога кожний день,
Твоє ім’я повік оспівувати будем. Села
10 Але полишив Ти й принизив нас,
відмовився іти із нами в бій!
11 Дозволив нам тікати від ворогів,
а ненависникам—пограбувати нас.
12 Залишив нас, мов тих овець, на розтерзання,
розкидав поміж чужаків!
13 Немов рабів, продав народ за безцінь,
і навіть торгуватися не став за добру ціну!
14 Сусіди бачили, що Ти вчинив,
то вже й глузують, насміхаються над нами!
15 Ми стали посміховиськом серед народів ближніх,
які збиткуються й хитають головами.
16 Із дня на день ховаю я обличчя,
17 і зганьблений, я паленію від образ
і кпинів мстивих ворогів.
18 О Боже, то усе Твої діла.
Хоч не забули ми, не відійшли від заповітів Божих.
19 Твоєму вченю вірними були,
не йшли Тобі наперекір ніколи.
20 Ти все ж віддав нас на поталу тим шакалам,
смертельній темряві Ти нас віддав.
21 Якби забули ми Твоє ім’я,
якби молилися чужим богам,
22 то Ти про те довідався б, напевне,
бо не сховати серця таїну від Тебе.
23 Щодня назустріч смерті ми за Тебе йшли,
за Тебе нас вбивають,
мов ягня невинне на пожертву.
24 Прокинься, Боже! Встань, Володарю!
І нас безпомічних не кинь повік!
25 Навіщо Ти ховаєшся від нас!
Навіщо забуваєш Ти, як ми страждали, гнані?
26 Втоптали душі наші у багнюку,
землею розчавили нам обличчя[am].
27 Щоб показати вірну Свою любов,
встань і спаси нас!
1 Для диригента. На мелодію «Лілії». Повчання синам Кори. Пісня кохання.
2 Коли я до царя звертаюся у віршах,
прекрасними словами повниться душа.
Слова біжать, немов до кінчика майстерного пера.
3 Ти найпрекрасніший серед усіх,
чудово володієш словом.
Отож Господь тебе благословив повік!
4 О воїне, вдягни своє вбрання славетне,
меча прилаштуй на бік.
5 Здобудь звитягу героїчну,
мчи колісницею за праведність у бій.
Твоя правиця здатна до діянь величних.
6 Нагострені стріли твої,
Ти просто в серце вцілиш ворогів.
Впадуть народи під колесами твоїми.
7 Могутній царю[an] мій!
Твій трон—навічно.
Народом правиш справедливо ти.
8 Добро ти любиш, і ненавидиш ти зло!
Тож Бог, твій Бог тебе обрав[ao] Його
помазаником бути з-поміж інших,
змастивши радості єлеєм.
9 Алое пахощі, духмяні мирро й кассія
твої вбрання просякнули умить.
Музики веселять тебе в палацах,
прикрашених слоновими кістками.
10 Серед твоїх наближених—дочки царів,
по праву руку біля тебе—
наречена[ap] в короні із чистого золота.
11 Послухай, доню[aq] дорога!
Прислухайся уважно й зрозумій:
«Забути маєш свій народ, батьківський дім.
12 Твоя краса царю втішає зір.
Схилися шанобливо перед нареченим,
бо він тепер—твій чоловік[ar].
13 Тепер же, дочко Тира,
багатії тобі дарунки принесуть,
наблизитись до тебе будуть прагнути вони».
14 Цареву дочку одягнули в шати,
золотом гаптовані.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International