Bible in 90 Days
Божа любов до Єрусалима
29 Ось що Бог говорить:
«Горе Аріелу, місту, де Давид отаборився.
Рік за роком там череда численних свят тривала.
2 Тоді на Аріел накликав Я біду,
наповнив місто сльозами й жалобою,
і вівтарем для мене став Аріел.
3 Я отаборився навколо тебе
й оточив місто укріпленнями з усіх боків,
звів повсюди штурмові башти.
4 Ти був до землі пригнутий, промовляв із землі,
просив пощади з пороху.
Твій голос, мов голос привида,
з землі долинав, твій шепіт долітав з порохняви.
5-6 Були стерті на порох твої численні вороги,
жорстоке військо відлетіло, немов полова.
І зненацька Господь встає Всемогутній з громом
і гуркотом, і землетрусом, і бурями,
й сильним вітром, і вогнем нищівним.
7 Усі численні народи, що пішли в бій на Аріел,
усі, хто обложив тебе й твої укріплення,
щоб туди потрапити, здавалися маревом,
страшним видінням нічним.
8 Як голодний снить про їжу,
а прокидається все одно неситий,
як спраглий тягнеться у сні до джерела з водою,
а вранці відчуває спрагу і знесилення,
таке ж довелося пережити й тим народам,
що йшли війною проти гори Сіон.
Ніхто з них не отримає те, що хоче».
9 Оглушіть себе й глухими будьте,
засліпіть себе й сліпими будьте,
п’янійте, та не від вина,
хай ноги заплітаються, хоча ви пива й не ковтали.
10 Бо то Господь на вас навіяв сон.
То Він примусив вас глибоким сном заснути.
Пророки, вам Він очі затулив,
провидці, затьмарив Він голови ваші.
11 Передбачення ці стали для вас книгою з нерозрізаними сторінками, змісту якої ви ще не знаєте. Якщо дати таку книгу людині, що вміє читати, і сказати: «Прочитай, що там написано»,—той відповість: «Не можу, бо сторінки нерозрізані». 12 Або якщо дати цю книгу тому, хто не вміє читати, й попросити: «Прочитай!»—у відповідь почуєте: «Я не вмію читати».
13 Мій Володар говорить:
«Цей народ на лиш словах стверджує,
що він зі Мною, тільки устами промовляє,
що вшановує Мене, а серцем далекий від Мене
і шанує Мене тільки тому, що так годиться.
14 Тому Я знову дивуватиму цей народ
неймовірними, вражаючими дивами.
І мудреці перестануть щось розуміти,
зникне їхня мудрість».
15 Горе тим, хто намагається
щось дуже глибоко приховати від Господа
або втаємничити свої плани.
Горе тим, хто творить зло у темряві
й при цьому примовляє:
«Хто нас бачить? Хто про нас знає?»
16 Недалекоглядні! Ви вважаєте,
що глина те саме, що й гончар.
Хіба може річ сказати тому, хто її створив:
«Не він мене зробив!»
Хіба може виліплений горщик відізватися
про свого творця: «Він нічого не розуміє?»
Наближаються кращі часи
17 Чи справді Ливан незабаром стане садом,
а Кармел[a] розростеться, наче ліс?
18 Тоді глухий почує слова книги.
Після мороку й темряви очі сліпого прозріють.
19 Бідні знову возрадуються Господу,
а найнужденніші знайдуть своє щастя у Святого Ізраїлю.
20 Це станеться тому, що зникнуть жорстокі,
пропадуть зарозумілі, не стане більше всіх тих,
хто тче лихі наміри.
21 Зникнуть ті, хто обмовляє людей,
хто розставляє пастки при розслідуванні в суді,
хто оббріхує невинного,
щоб несправедливо звинуватити його.
22 Тому Господь, який звільнив Авраама, ось що говорить роду Якова:
«Народ Якова не буде більше посоромлений,
ніколи не збліднуть їхні обличчя від сорому.
23 Коли вони побачать усіх своїх дітей, створених Мною,
вони шануватимуть[b] Моє святе ім’я.
Вони шануватимуть Якова Святого
й благоговітимуть перед Богом Ізраїлю.
24 А ті, хто вперто не корився,
зрозуміють гріхи свої й приймуть Мої настанови».
Не складайте Угоди з Єгиптом
30 Господь говорить: «Горе впертим дітям,
які роблять те, що надумали,
а не йдуть Моїм шляхом.
Вони складають угоди з іншими народами,
але проти Моєї волі,
і тим помножують гріхи.
2 Не порадившись зі Мною,
вони намірилися вирушати до Єгипту
просити захисту у фараона,
щоб сховатися під крилом Єгипту.
3 Заступництво фараона стане вашою ганьбою,
захист під крилом Єгипту буде вашим соромом.
4 Хоч його представники вже в Зоані[c],
його посланці дійшли до Ганеса[d],
5 на кожного впаде ганьба від народу,
який не може їм допомогти.
Єгипет не допоможе їм і не підтримає,
а принесе лише сором і ганьбу».
Господнє послання Юдеї
6 Ось сумне послання[e] про тварин Неґевських[f]:
Це небезпечна земля, де чатує біда на людей.
Там живе багато левиць і рикаючих левів,
отрутних гадюк і стрімких[g] змій.
Люди проходять цією землею,
поклавши своє добро на спини віслюків,
везучи скарби на горбах верблюдів,
щоб віддати їх народові, який не може допомогти.
7 Марно сподіватися на Єгипет,
допомога їхня нічого не варта.
Тому Я й назвав Єгипет
«драконом, який нічого не робить»[h].
8 Іди й напиши це на таблиці,
щоб побачили, запиши це в книгу,
щоб назавжди залишилося свідчення для прийдешнього.
9 Це неслухняні люди, мов брехливі діти,
що відмовляються слідувати вченню Господа.
10 Вони говорять провидцям: «Не дивіться снів[i]».
Вони просять пророків:
«Не передрікайте нам правди,
а говоріть про щось утішне, провіщайте приємне.
11 Зійдіть зі шляху, дайте дорогу.
Годі говорити нам про Святого Ізраїлю».
Юдеї допоможе тільки Бог
12 Тому Святий Ізраїлю говорить:
«Оскільки відмовилися ви прислухатися до послання,
а довірилися жорстокості й обману,
покладаючись лише на них,
13 цей гріх ляже на вас.
Це як тріщина у високій стелі,
яка розширяється і раптом розламує стелю.
14 Цей розлам, ніби глиняний горщик,
який через недбалість розпався на дрібні черепки,
що ними не можна навіть витягнути з вогнища вуглинку
чи зачерпнути води з колодязя».
15-16 Ось що говорить мій Володар, Господь, Святий Ізраїлю:
«Якби ви повернулися до Мене й були спокійні,
то мали б порятунок.
Якби ви спокійно довірилися мені,
то дістали б сили».
Але ж ви відмовилися, сказавши:
«Ні, ми втечемо верхи».
Через це ви й тікатимете.
Ви обіцяли: «Ми поскачемо на прудких конях».
Через це й гнатимуться за вами швидко.
17 Від погрози одного ворога втікатимуть тисячі.
П’ять ворогів вам пригрозять, а ви всі втікатимете,
доки не залишиться від вас хіба що
держално чи прапор на вершині гори.
Бог допоможе народу Своєму
18 Господь хоче виявити милосердя до вас, Він піднімається, щоб утішити вас, бо Господь є Богом справедливості. Благословенними будуть усі, хто чекає на Нього.
19 Так, народе Сіону, мешканці Єрусалима! Ви більше не ридатимете. Господь змилостивиться над вами, коли почує, що ви плачете й просите в Нього допомоги. Як тільки Він почує ваші голосіння, то прийде вам на допомогу.
Господь допоможе Своєму народові
20 Хоч мій Володар дав вам хліб печалі й воду гноблення, але ваш Учитель уже не ховатиметься, ваші очі побачать Його. 21 І якщо ви збочите праворуч, чи ліворуч, ваші вуха почують голос позаду, який промовить: «Ось шлях. Ідіть цим шляхом».
22 Ви не доглядатимете в чистоті срібних бовванів та позолочених божків. Ви їх викинете, мов забруднену спідню білизну. Ви їм скажете: «Геть звідси!» 23 Господь пошле вам дощ, щоб добре проросло зерно, яке ви посієте. Він дасть вам їжу, бо посіви принесуть багатий, щедрий урожай. Того дня худоба пастиметься на просторих пасовиськах. 24 Ваші воли й віслюки, які допомагають обробляти землю, їстимуть найкращі корми, перевіяні вилами й лопатами.
25 З кожної високої гори, з кожного узвишшя потечуть струмки того дня, коли багатьох людей уб’ють, коли впадуть укріплення ворога. 26 Світло місяця буде схоже на сонячне, а сонячне світло буде в сім разів яскравішим. Того дня, коли Господь перев’яже завдані Ним рани Свого народу і зцілить болячки від ударів, йому заподіяних, сонячного світла буде стільки, скільки його буває протягом семи днів.
27 Погляньте, ім’я Господа йде здалеку,
Його гнів, як палючий вогонь,
оточений клубами диму.
На вустах Його закарбований гнів,
а язик Його схожий на руйнівне полум’я.
28 Його дихання, немов повновода ріка,
що підбирається до горла.
Господь просіє народи крізь сито знищення,
й закріпить у щелепах народів вудила,
які ведуть їх на манівці.
29 Ви співатимете пісню, як святкової ночі. Ви почуватиметеся щасливими, як ті, хто під музику флейти піднімається до Скелі ізраїльської схилами гори Господньої.
30 Господь змусить кожного почути Його величний голос і побачити його могутню руку, яка опускається в буйному гніві та всепожираючому полум’ї з грозою та градом.
31 Ассирія злякається, почувши Господній голос, коли Він ударив її Своїм дубцем. 32 Під звуки тамбуринів та арф Господь на всі боки наноситиме удари ассирійцям Своїм караючим дубцем.
33 Тофет[j] уже давно наготовлений для царя[k]. Широка й глибока його яма для вогнища, там багато вогню й дров. Господнє дихання, подібне до сірчаного потоку, запалить багаття.
Покладайся, Ізраїлю, на Божу владу
31 Горе тим, хто йде в Єгипет шукати допомоги,
хто покладається на коней,
хто думає, що їх спасуть колісниці й дужі вершники.
Вони не звертаються до Святого Ізраїлю,
не просять у Господа допомоги.
2 Але Він—мудрий.
Він накличе нещастя на них
і виконає Свої погрози.
Господь підніметься на битву з кривдниками
й тими, хто допомагає нечестивцям.
3 Народ Єгипту—то лиш люди, а не Бог,
а їхні коні—то лиш тварини, а не дух.
Коли Господь занесе руку,
помічник затнеться й захитається,
а ті, хто шукав у нього допомоги,
не втримаються, упадуть.
Обидва будуть знищені разом.
4 Господь сказав мені:
«Подібно до того, як старий або молодий лев
рикає над здобиччю й не лякається криків пастухів,
що хочуть його відігнати, й не втікає,
переляканий тим галасом, який вони здіймуть,
так і Господь Всемогутній спуститься,
щоб битися на горі Сіон та її схилах».
5 Господь Всемогутній захищатиме Єрусалим,
як пташки захищають свої гнізда, в’ючись над ними.
Він захистить, пожаліє і врятує його.
6 О, люди Ізраїлю, поверніться до Того, проти Кого ви так затято повстали. 7 Тоді кожен із вас відвернеться від срібних та золотих бовванів, яких ви гріховно витворили своїми ж руками.
8 Ассирія впаде під ударами меча,
занесеного над нею не людиною.
Її знищить не меч в руках людини.
Ассирія ухилиться від меча,
але молодих ассирійський юнаків зловлять
і перетворять на рабів.
9 В ассирійському палаці більше ніхто не житиме.
Її вожді зневажать її прапор.
Так сказав Господь, вогонь Якого палає на Сіоні,
а горнило[l] якого—в Єрусалимі.
Справедливість вождів
32 Якщо цар правитиме чесно,
а князі керуватимуть справедливо,
2 тоді кожен із них[m] буде укриттям від бурі,
дахом від дощу, рятівним струмком у пустелі,
широкою тінню скелі у висушеному спекою краї.
3 Тоді не заплющать очей ті, хто може побачити,
й прислухаються ті, хто може почути.
4 Серця гарячкових будуть обачливішими,
уста недорікуватих забалакають чітко й швидко.
5 Дурнів більш не називатимуть шляхетними,
а нечестивців не поважатимуть.
6 Нерозумні[n] говорять дурниці,
та в їхніх головах визрівають лихі замисли:
чинити зло, ображати негідними словами Господа,
віднімати у голодного шмат хліба
й не приховувати води від спраглого.
7 Творити зло—то зброя нечестивця.
Він задумує лихе, прагне ошукати бідних
навіть коли вони справедливо нарікають.
8 Але шляхетні люди мають шляхетні думки
й обстоюють шляхетні вчинки.
Наближаються лихі часи
9 Ви, безтурботні жінки,
встаньте й почуйте, що я кажу.
Послухайте, що я розповім вам, легковажні.
10 Ще й року не мине, як ви будете нажахані,
безтурботні жінки!
Бо зерно не вродить, фрукти не дозріють.
11 Жахайтеся, безтурботні жінки!
Жахайтеся, легковажні!
Зніміть вбрання й вдягніть волосяниці.
12 Бийте себе в груди в горі,
бо немає вже родючих земель й багатих виноградників.
13 Колючками й терном укрилася родюча земля мого народу.
Тужіть за оселями, де веселилися, за щасливим містом.
14 Тому що палац опустіє,
а гамірне місто затихне, бо підуть звідти люди.
Фортеця і сторожова башта перетворяться на печери.
Дикі віслюки облюбують собі ті місця,
бродитимуть там вівці, шукаючи поживи.
15 Так буде до того часу,
доки посланий Богом Дух не зійде до нас.
І тоді пустеля перетвориться на квітучий сад,
і сад буде пишний, як ліс.
16 На цій землі пануватимуть справедливість і добро.
17 Добро принесе процвітання,
а справедливість—спокій і довіру на віки.
18 Народ мій житиме в мирних домівках,
у безпечних оселях, у спокої та мирі.
19 Але до того ліс буде геть знищено,
а місто зруйновано.
20 Благословенні ви, хто сіє насіння при кожному струмку,
хто відпускає худобу й віслюків вільно пастися.
Зло породжує зло
33 Горе тобі, руйнівнику,
якого спустошення не зачепило!
Горе тобі, зраднику, якого ніхто не зрадив.:
Коли ви закінчите спустошувати, вас самих знищать.
Коли ви кінчите зраджувати, вас зрадять.
Тоді всі почнуть благати Бога:
2 «О, Господи, яви нам доброту Свою,
бо ми чекаємо на Тебе!
Дай сили нам щоранку!
Будь порятунком у нелегкий час!
3 Втекли народи, бо могутній голос Твій їх налякав,
розбіглись навкруги, як тільки Ти піднявся».
4 Вашу здобич зберуть, як коників збирають,
як сарана налітає на поживу, так неї накинуться.
5 Господь—величний і живе Він на висоті.
Він сповнює Сіон справедливістю і добротою.
6 Він принесе тобі процвітання.
Він збагатить тебе спасінням, мудрістю і знаннями.
Шанувати Господа—ось той скарб, який Він дарує.
7 Послухай, як гірко плачуть на вулицях сміливці[o].
Посланці миру[p] й спокою тяжко ридають.
8 Дороги опустіли, ніхто не подорожує шляхами.
Укладену Угоду порушили,
свідкам[q] не вірять, нікого не поважають.
9 Земля у жалобі страждає і слабне.
Ливан присоромлений гине.
Долина Шарон схожа на пустелю,
в Башані й Кармелі облетіло листя.
10 Господь говорить:
«Тепер Я піднімусь, тепер Я випростаюсь,
тепер Я вознесусь, та стану найважливішим для людей.
11 Ви займаєтесь нікчемними справами,
що, мов полова й сіно, нічого не варті.
Ваш дух—то вогонь, що пожирає вас.
12 Народи горітимуть,
доки їхні кістки не перетворяться на вапно.
Вони згорять у полум’ї, мов колючки.
13 Почуйте, що Я зробив, ті, хто живе далеко,
й ті, хто поруч, пізнайте Мою силу».
14 Грішники в Сіоні перелякані,
тремтять від страху безбожники.
Вони говорять: «Хіба може хтось із-поміж нас
вижити у цьому всепоглинаючому вогню[r]?
Хіба може хоча б хтось жити поряд
із пожираючим вогнем, що палає вічно?»
15 Люди, які чесно живуть і правдиво говорять,
які не хочуть наживатися, гноблячи інших,
які не беруть хабарів, які затуляють вуха,
щоб не слухати про криваві змови,
й заплющують очі, аби не бачити зла,
16 такі люди житимуть безпечно,
для них знайдеться затишне місце в укріпленнях скелястих.
Їм буде що їсти, не скінчиться у них вода.
17 Ваші очі побачать Царя у всій Його величі,
ви побачите землю, що розкинеться далеко навсібіч.
18 Ви подумки згадуватимете про жах минулий:
«Де той, хто рахував податки?
Де ті, що прийшли із країн далеких,
чий говір нам не був відом?
Де той вивідувач, хто башти перелічив?
Всі згинули безслідно!
19 Ти не побачиш самовдоволених людей,
мову яких не можна зрозуміти,
бо вона надто нерозбірлива й нечітка».
Бог захистить Єрусалим
20 Поглянь на Сіон, місто наших свят.
Твої очі побачать Єрусалим,
мирну оселю, шатро, що не ворухнеться,
бо кілочки не вирвуться з землі
й жодна мотузка не порветься.
21 Бо там Господь могутній буде для нас.
Це буде край річок і широких каналів,
де не ходять човни зі стерном і великі судна.
22 Бо Господь—наш суддя.
Господь—наш законодавець.
Господь—наш цар, він нас спасе.
23 Твої канати ослабли, вороже.
Вони не утримують міцно щоглу
і не напинають вітрило.
Більшість здобичі буде поділено,
так що навіть і кульгавий отримає свою частку у війні.
24 Жоден із мешканців не скаже: «Я хворий».
Народу, що там живе,
забудуться й простяться гріхи його.
Бог покарає Своїх ворогів
34 Підійдіть ближче, народи, й послухайте!
О народи, прислухайтесь!
Нехай земля і все суще на ній почує,
нехай весь світ і все, що в ньому є, чує.
2 Бо Господь гнівається на всі народи,
Він злиться на їхні війська.
Він прорік їм повне винищення,
Він їх послав на погибель.
3 Тіла убитих будуть викинуті,
підніметься сморід від їхніх трупів,
а їхня кров заллє гори.
4 Немов у сувій скрутиться небо,
розтануть усі небесні світила,
зів’януть і впадуть зорі,
як лист засохлий злітає з виноградного куща,
як зморщується і падає з дерева додолу інжир.
5 Коли Мій меч в небесах завершить роботу,
він спуститься на Едом, на людей,
яких Я прирік на погибель.
6 У Господа є меч,
який облитий кров’ю, лосниться лоєм.
То—кров ягнят і козлів,
то—лій з баранячих[s] нирок.
Господь складе цю пожертву у Боцрі,
в краї Едомскому буде велика різня.
7 Повбивають буйволів, телят і диких биків з ними.
Земля просякне їхньою кров’ю,
а жир змішається з порохом.
8 Це ж бо Господь вибрав час для покарання,
вибрав рік розплати за Сіон.
9 Ріки Едому перетворяться на смолу,
його земля буде подібна до палаючої сірки,
край нагадуватиме киплячу смолу.
10 Вогонь палахкотітиме і вдень, і вночі,
клуби диму здійматимуться вічно.
З покоління в покоління цей край буде сплюндрованим,
ніхто ніколи не ходитиме там.
11 Пелікани та їжаки оселяться в тій землі,
сови та ворони літатимуть над нею.
Господь кине погляд на Едомський край
і перетворить його на дику пустку.
12 Вельможі і правителі його зникнуть,
не буде там нічого, що б нагадувало царство.
13 Фортеці поростуть терном,
кропива й ожина заплетуть твердині міські.
Там знайдуть собі притулок шакали,
гніздитимуться сови.
14 Здичавілі коти там зустрічатимуть гієн,
озиватимуться одне до одного дикі козли.
Знайдуть там притулок і спокій нічні звірі[t].
15 Там кублитимуться змії[u], відкладатимуть яйця,
висиджуватимуть зміят.
Там паруватимуться стерв’ятники,
збираючись у зграї.
16 Знайдіть і прочитайте у сувої Господнім про все це,
ніхто не буде пропущений, кожен матиме пару.
Тому що так повелів Господь,
Його Дух зібрав їх там.
17 Він кинув жереб і відміряв лінією,
де кому селитися.
Вони повіки володітимуть землею,
із роду в рід там житимуть вони.
Бог дасть спочинок Своєму народові
35 Пустеля, посушливий край звеселиться,
пустеля возрадується і зацвіте.
2 Ніби крокусами, вона покриється цвітом,
заграє і заспіває.
І стане такою прекрасною, як ливанські ліси,
як велична гора Кармел, як долина Шарону.
І буде так, бо люди побачать славу Господню,
велич нашого Бога.
3 Зміцніть ослаблені руки, укріпіть коліна.
4 Скажіть тим, хто боїться:
«Станьте сильними й не бійтеся! Ось ваш Бог!
На ваших ворогів упаде кара, Господня розплата.
Він прийде і спасе вас».
5 І тоді прозріють незрячі й почують глухі.
6 Кульгаві поскачуть, мов олені,
а німі заспівають від радості.
Бо прорветься вода в пустелі,
потечуть струмки в пустиню.
7 Мари перетворяться на озера,
а з сухої землі заб’ють ключі.
Там, де знайшли притулок шакали,
трава стане високим очеретом.
8 Дорога проляже через ті місця,
і її назвуть Святою дорогою.
Нечисті люди не ходитимуть нею.
Безбожники не ступатимуть тим шляхом,
лиш праведні люди йтимуть ним.
9 Ні левів, ні інших звірів не буде на ньому,
а тільки звільнені Богом люди підуть тією дорогою.
10 Повернуться в Сіон звільнені Господом люди з піснями
й повіки житимуть щасливо.
Їхнє життя буде наповнене радістю й щастям,
а сум і печаль утечуть від них.
Ассирійська навала
36 На чотирнадцятому році правління Езекії ассирійський цар Сеннахерив напав на всі укріплені міста Юдеї й захопив їх. 2 Ассирійський цар відправив свого воєначальника з великим військом з Лахиша в Єрусалим до царя Езекії. Він зупинився біля водопроводу Верхнього ставка, що по дорозі до поля Пральника. 3 На переговори з воєначальником вийшли Еліаким, син Гилкії, головний управляючий палацу, писар Шевна та літописець Йоа, син Асафа.
4 Один з воєначальників звернувся до них з такими словами: «Передайте Езекії, що великий цар, цар Ассирії говорить таке:
„Звідки у тебе така впевненість? 5 Невже ви гадаєте, що маєте силу і військовий досвід? Але ж то марні словеса! На кого ви покладаєтесь, що вирішили проти мене повстати? 6 Послухайте, ви покладаєтеся на Єгипет, цю зламану очеретину, цю зламану очеретину, яка простромить руку й ранить кожного, хто спирається на неї. Отакий фараон, єгипетський цар, виявляється всім, хто на нього покладається.
7 Якщо ви скажете мені: „Ми покладаємося на Господа, нашого Бога”, то хіба це не Його узвишшя й вівтарі знищив Езекія, наказавши Юдеї та Єрусалиму поклонятися Господу перед цим жертовником у Єрусалимі?”
8 Тож погодьтеся на умови мого володаря, царя Ассирії: я вам дам дві тисячі коней, якщо ви знайдете стільки ж вершників для них. 9 Якщо ви не можете перемогти хоча б одного, бодай найнижчого за чином, слуги мого володаря, то ж чому ви покладаєтеся на Єгипет, його колісниці та вершників?
10 Більше того, хіба ж я виступаю проти цієї землі без згоди Господа? Сам Господь наказав мені виступити проти цієї країни і знищити її».
11 Тоді Еліаким, Шевна та Йоа відповіли воєначальнику: «Розмовляй, будь-ласка, з нами арамійською мовою, ми її розуміємо. Не звертайся до нас гебрейською[v] мовою, адже люди на міських мурах можуть нас почути».
12 На це воєначальник відповів їм: «Хіба володар послав мене говорити лише з вами та вашим володарем? Хіба він не послав мене сказати про все це й людям на мурах, які разом з вами змушені будуть їсти власне лайно й пити власну сечу[w]?»
13 Тоді воєначальник підвівся і голосно закричав гебрейською мовою:
«Послухайте слова великого царя, царя Ассирії: 14 „Не дайте Езекії ввести себе в оману, бо він не може врятувати вас від моєї руки. 15 Не дозволяйте Езекії намовити вас довіритись Господу, хоч він і запевняє, що Господь неодмінно врятує вас і не дозволить царю Ассирії захопити ваше місто”.
16 Не слухайте Езекії, бо ось що говорить ассирійський цар: „Укладіть зі мною мир і підкоріться мені. Тоді кожен їстиме з власного виноградника і з власної смокви, і кожен питиме зі своєї криниці, 17 доки я не прийду й не заберу вас із собою в країну, що схожа на вашу, де є зерно й молоде вино, на землю хліба й виноградників.
18 Не слухайте Езекію, бо він вводить вас в оману, переконуючи у тому, що Господь вас порятує. Хіба боги інших народів врятували ті землі від царя Ассирії? 19 Де боги Гамата[x] й Арпада[y]? Де боги Сефарваїма[z]? Хіба вони врятували Самарію від моєї руки? 20 Чи якийсь із богів цих країн зміг врятувати від мене свою землю? То як же тоді може Господь врятувати Єрусалим від моєї руки?”»
21 Але мовчали городяни, не прохопилися ні словом, бо цар наказав їм не відповідати.
22 Тоді син Гилкії, Еліаким, який управляв палацом, писар Шевна та літописець Йоа, син Асафа, розірвали свій одяг на знак скорботи, пішли до Езекії й передали йому все, що говорив воєначальник.
Езекія просить у Бога допомоги
37 Почувши їхню розповідь, цар Езекія розірвав на собі одяг, вдягнув волосяницю на знак жалоби й вирушив до Господнього храму. 2 Він послав Еліакима, що управляв царським палацом, писаря Шевну та головних священиків, які теж вдягли жалобний одяг, до пророка Ісаї, сина Амоса. 3 Ті звернулися до нього з такими словами: «Ось що говорить Езекія: „Цей день є днем смутку, докору й сорому. Тяжкий він буде, та нагадуватиме той день, коли дитина має народитись, та в неї недостатньо сил, щоб вийти із утроби. 4 Може, станеться так, що Господь, твій Бог, почує всі слова, які говорив воєначальник, посланий своїм володарем, царем Ассирії, щоб позбиткуватися з живого Бога. Тож Господь, твій Бог покарає його за ті слова, що Він почув. Тому молися за людей, які ще залишилися живими”».
5 Коли урядовці царя Езекії прийшли до Ісаї, 6 він їм відповів: «Ви мусите сказати вашому володарю про те, що говорить Господь: „Не бійся почутого, не бійся тих слів, якими Мене ображали слуги царя Ассирії. 7 Послухайте, Я вселю в нього дух, і він зрозуміє послання й повернеться до своєї землі, а Я зроблю так, що його зарубають мечем у власній країні”».
Ассирійське військо відходить від Єрусалима
8 Коли воєначальник довідався, що ассирійський цар вийшов з Лахиша й напав на Ливну, він відступив від Єрусалима. 9 На той час до царя Ассирії дійшла звістка про ефіопського царя Тиргаку[aa], що той виступив війною проти нього. Коли ассирійський цар дізнався про це, то послав гінців до Езекії, наказавши їм, 10 щоб вони передали царю юдейському Езекії таке:
«Не дозволяй Богу, на Якого ти покладаєшся, себе дурити обіцянкою, що Єрусалим не буде переможений царем Ассирії. 11 Ти ж певно, чув, що царі ассирійські царі сплюндрували всі землі та зруйнували їх ущент. То ж хіба ти будеш врятований? 12 Хіба врятували боги тих народів, яких знищили мої предки: Ґозан, Гаран, Резеф і народ Едема[ab], який жив у Тель-Ассарі. 13 А де тепер цар Гамата, цар Арпада, цар міста Сефарваїма, царі Гени чи Івви?»
Молитва Езекії
14 Езекія отримав листа, що йому вручили посланці, й прочитав його. Потім він пішов до храму Господнього, розгорнув листа перед Господом 15-16 і почав молитися: «Господи Всемогутній, Боже Ізраїлю, Який посів на престолі над Херувимами. Ти—єдиний Бог усіх земних царств, бо Ти створив небеса й землю.
17 Вслухайся, Господи, почуй! Розплющ очі, Господи, подивися й послухай, якого листа прислав Сеннахерив, щоб образити живого Бога. 18 Справді, Господи, царі Ассирії знищили всі народи та спустошили їхні землі. 19 Вони жбурнули їхніх богів у вогонь, адже то були лише рукотворні боввани з дерева й каменю, тому їх і знищено. 20 А тепер, Господи, наш Боже, врятуй нас від його руки, щоб усі царства земні знали, що Ти, Господи,—Єдиний Бог».
Бог відповідає Езекії
21 Тоді Ісая, син Амоса послав таку звістку Езекії: «Ось що Господь, Бог Ізраїлю мовить: „Оскільки ти молився Мені щодо ассирійського царя Сеннахерива, Я почув тебе[ac]. 22 Тож Господь послав таке пророцтво про нього:
„Цнотлива дочка Сіону[ad] зневажає тебе
дочка Єрусалиму вслід тобі сміється,
як ти тікаєш, трусить головою.
23 Кого ж образив ти, кого зневажив,
на кого голос ти підвищив свій?
Кого пихатим поглядом зневажив?
На Бога Ізраїлю Святого!
24 Через слуг своїх ти Господа образив.
Ти нахвалявся:
„Я подолав висоти гір на колісницях багатьох,
ливанські гори недосяжні.
Я зрубав найвищі кедри і добірні кипариси,
в захмарні гори я проник, у непролазні хащі.
25 Я викопав колодязі й пив із них у чужих краях,
підошвами своїми я висушив усі єгипетські струмки”.
26 Хіба не чув ти, що Я давно про це замислив?
У сиву давнину Я спланував це і тепер здійснив,
щоб ти поруйнував укріплені міста
й перетворив їх на руїну.
27 Знесилився засмучений і зганьблений народ,
який був немов свіжа зелень, мов трава на дахах,
що жухне, ще не встигнувши зрости.
28 Я знаю твій кожний крок,
коли ти йдеш на війну і повертаєшся з неї.
Я знаю, коли ти розлютився на Мене.
29 Оскільки проти Мене ти повстав,
Я почув твою зухвалу мову.
Тож Я твої ніздрі гаком зачеплю,
вудилами твій рот замкну.
Я пожену тебе дорогою тією,
якою ти прийшов сюди”».
Боже послання Езекії
30 Для тебе ж, Езекіє, буде знаком ось що: цього року їстимеш усе, що виросте саме, наступного року будеш харчуватимешся тим, що позростає з самосію, а вже на третій рік посій і пожни збіжжя, посади виноградники і збери з них урожай.
31 І знову всі ті, хто виживуть із роду Юди, пустять глибоко коріння й матимуть добрі плоди. 32 Адже вцілілі вийдуть з Єрусалима, вони спустяться з гори Сіон. Велика любов[ae] Всемогутнього Господа зробить це.
33 Саме тому ось що Господь говорить про ассирійського царя:
«Не ввійде він у місто це
й не випустить із лука стріли.
Щитом прикрившись, він до міста не підійде
і перед мурами міськими не нагорне вал.
34 Яким шляхом прийшов, таким назад поверне,
у місто це нізащо на ввійде,—
Господь так заявляє.—
35 На захист міста встану Я і його врятую,
заради Себе і Давида, Мого слуги».
36 Тоді зійшов Господній Ангел і вбив сто вісімдесят п’ять тисяч воїнів в ассирійському таборі. Коли наступного ранку люди прокинулись, то побачили навкруги мертві тіла. 37 Тому ассирійський цар Сеннахерив відступив і повернувся додому в Ниневію, де й лишився.
38 Якось коли він поклонявся у храмі свого бога Нісроха, його сини Адраммелех та Шарезер зарубали його мечами і втекли на землі Арарату, а царем Ассирії став його інший син Есаргаддон.
Хвороба Езекії
38 На ту пору Езекія захворів і лежав при смерті. Пророк Ісая, син Амоса, навідався до нього і сказав: «Ось що Господь мовив: „Віддай останні розпорядження в домі, бо ти вже не одужаєш, незабаром ти помреш”».
2 Езекія відвернувся до стіни обличчям й почав молитися Господу. 3 Він сказав: «Господи, благаю Тебе, згадай, я вірно й щиросердно служив Тобі, я робив те, що було добре в Твоїх очах». А потім Езекія гірко заридав.
4 Мав Ісая послання від Господа: 5 «Піди до Езекії і скажи, що Господь, Бог його пращура Давида, говорить: „Я почув твою молитву і побачив твої сльози, й вирішив продовжити твоє життя ще на п’ятнадцять років. 6 Я визволю тебе й це місто з рук ассирійського царя. Я захищу це місто[af]”».
7 «Такий буде тобі знак від Господа на підтвердження того, що Він сказав: 8 „Я змушу сонячну тінь, що спустилася сходами Агаза,[ag] відступити на десять сходинок”». Так і сталося: сонце відступило на десять сходинок.
9 Ось що написав цар юдейський Езекія, коли одужав:
10 «У полудень життєвої пори
я мушу йти у інший світ.
Провести решту днів моїх
за брамою Шеолу доведеться.
11 Я думав: „Не побачу Господа Бога[ah] на цім світі,
не бачити мені людей, не буть серед живих.
12 Моє життя згорнули й відібрали в мене,
мов те шатро кочівника.
Згорнув життя, мов полотно,
відрізав ткаль і зняв з верстата.
Як швидко Ти життя у мене відібрав!
13 Всю ніч просив про допомогу,
але за день моє життя Ти закінчив,
як лев, що розтрощив умить кістки.
14 Як ластівка, як журавель, тужив я,
я туркотів, мов голуб.
Я очі видививсь, вдивляючись у небо.
Володарю, я в небезпеці! Визволи мене!”
15 Що тут сказати? Коли Він сказав
і як замислив, та усе й зробив.
Від гіркоти душа моя страждає,
та житиму надалі я сумирно й тихо.
16 Живе людина Господа дбанням,
в турботах і випробуваннях дух міцніє[ai].
Тож дай мені здоров’я і дозволь ще жити!
17 Поглянь! Зазнав я горя для свого добра.
Мене із небуття Ти вирвав і врятував мене.
Усі гріхи мої в минулому залишив.
18 Не можуть дякувати тобі в Шеолі мертві,
оспівувати і шанувати Тебе мерці не зможуть.
Ті, хто спускається в могилу,
на Твою вірність покладатися не можуть.
19 Лише живі, лише живі складуть подяку,
як я сьогодні дякую Тобі.
Батьки дітей Твоєї вірності навчать.
20 Господь мене врятує,
тож у Господнім храмі все життя
вславляти будемо його під звуки струн».
21 Тоді Ісая сказав Ісая Езекії: «Приготуй припарку із смокви й приклади її до рани. Від того ти одужаєш».
22 Езекія спитав: «Який буде мені знак, що я зможу піти до храму Господнього?»
Посланці з Вавилона
39 На той час Меродах-Баладан, син вавилонського царя Баладана, прислав Езекії листи й дарунок, бо довідався, що Езекія хворів, а тепер одужав. 2 Езекія прийняв посланців і показав їм усе, що зберігалося у скарбницях: срібло, золото, духмяні спеції, дорогоцінні олії, зброю—все, що можна було знайти в його коморах. Нічого не лишилося такого ні в палаці, ні в царстві, чого б не показав їм Езекія.
3 Потім пророк Ісая прийшов до царя Езекії й запитав його: «Про що говорили ті люди й звідки вони прибули до тебе?» Езекія відповів: «Вони завітали з далекого краю, з Вавилона». 4 Ісая спитав: «А що вони побачили у твоєму домі?» «Вони бачили все в моєму домі,—відповів Езекія.—Не залишилося нічого в коморах, чого б я їм не показав».
5 На це Ісая промовив: «Послухай-но, що говорить Господь Всемогутній: 6 „Прийде неодмінно той час, коли все, що є в твоєму палаці і все, що донині твої предки назбирали, буде перевезено до Вавилона. Господь обіцяє, що нічого не залишиться. 7 А деяких твоїх нащадків, які в тебе народяться, твоя плоть і кров, буде забрано; і стануть вони євнухами[aj] в палаці вавилонського царя”».
8 «Господнє слово, яке ти мені передав,—добре»,—відповів Езекія, бо подумав: «За мого життя буде мир і спокій».
Скінчиться кара Господня
40 «Утіште, втіште Мій народ,—
сказав Твій Бог.—
2 Народ Єрусалима обігрійте добрим словом,
всім людям розкажіть,
що їх пора служіння вже скінчилась,
що кару вони вже понесли,
що їх Господь подвійно покарав за їхні всі гріхи».
3 Ось вигукнув чийсь голос:
«Дорогу приготуйте для Господа в пустелі!
Для Бога нашого в пустині розрівняйте шлях!
4 Підсипте вибалки, зрівняйте пагорби і гори.
Нерівності загладьте, виправте нерівний шлях.
5 Тоді Господня Слава буде зрима,
всім людям явиться вона,
бо Сам Господь таке пообіцяв».
6 Промовив голос: «Говори!»
І я спитав: «Про що мені казати?»
«Всі люди до трави подібні,
а їхня вірність, наче квіти польові.
7 Засохнуть трави і зів’януть квіти,
коли дихання Боже їх обвіє.
Те ж буде і з народом, що з травою.
8 Трава всихає, опадає цвіт,
а слово Боже житиме віки».
Добра звістка про спасіння
9 Зійди на висоту гірську,
Сіоне, посланцю, що гарну новину несе.
На повен голос прокричи, Єрусалиме,
благу звістку. Голосніш, не бійся!
Містам Юдеї возвісти: «Ось Бог ваш».
10 Погляньте, Господь, мій Володар,
у силі Своїй виступає,
якою всім світом Він править.
Дивіться, Він приніс винагороду,
Його відплата йде поперед Нього.
11 Він пастиме отару свою, як пастух.
Він пригорне руками до серця ягнят,
а ягницю спочить поведе.
Господь—Всемогутній
12 Хто пригорщами зміряв води моря,
хто небесами зміряв?
Хто твердь земну вмістив в мірильну чашу,
хто зважив пагорби й високі гори?
13 Хто спрямовував Господній Дух,
хто вчив Його й давав Йому поради?
14 Чи Він звертався за порадою до когось,
чи хтось Його навчав, як справедливим буть?
Хто дав Йому знання,
хто Його мудрості шляхом провадив?
15 Погляньте, мов краплина у відрі, народи,
вони неначе порох на вагах.
Дивіться, Він підносить острови, немов піщинки.
16 Не вистачить ливанських кедрів,
аби вівтарний запалить вогонь,
тварин усіх ливанських мало буде,
аби Йому у жертву принести.
17 Усі народи перед Ним—ніщо,
і нічогісінько не варті перед Богом.
Неможливо уявити, який є Бог
18 З ким можете ви Бога порівняти?
Кого поставить можна поряд з Ним?
19 Боввана? Ремісник його відлив,
позолотив і срібними ланцюгом оздобив.
20 Хтось дерево як дар знаходить,
те дерево, що не гниє.
Тоді шукає майстра вправного,
щоб вирізьбив боввана,
що не розсиплеться ніколи.
21 Хіба не знали ви? Хіба не чули?
Хіба віддавна вам не говорили?
Хіба від створення землі було не ясно?
22 Бог возсідає над сферами земними,
а люди, наче сарана, у порівнянні з Ним.
Це Він, немов завісу, небеса розкинув
і розгорнув шатром, аби у ньому жити.
23 Правителів Він перетворює в ніщо,
суддів земних Він непотрібними зробив.
24 Вони, немов зерно, посаджене або посіяне недавно,
не встигли і коріння ще пустити,
як Бог на них подув, й вони засохли,
і вітер, як солому, їх поніс.
25 Святий, наш Бог, говорить:
«З ким порівняєте Мене?
Хто дорівняється до Мене?»
26 Зведіть до неба очі і погляньте!
Хто все, що є на небесах, створив?
Це Той, хто все небесне Воїнство гуртує,
веде одного за одним,
хто всі зірки по іменах скликає.
Не може не з’явитися світило жодне,
тому що силу Він могутню має.
27 О Якове, чому ти нарікаєш?
Навіщо ти, Ізраїлю, говориш:
«Не знає Господь, яким шляхом тяжким іду я,
що заслужив я, Богу байдуже цілком».
28 Хіба ти не знаєш? Хіба ти не чув,
що Господь—то вічний Бог,
Творець усієї землі.
Не має Він спочинку, ані втоми.
Ніхто не здатен осягнути мудрість Бога.
29 Натомленому сили придає Він,
безсилого Він укріпляє вмить.
30 Втомився і зневірився юнак,
спіткнутись може молодий хлопчина, впасти.
31 Та той, хто потаємно Господа чекає,
знов набереться сил і крила відростить, мов той орел[ak].
В бігу вони, не будуть відчувати втоми,
в ході їм сили вистачить завжди.
Господь—вічний творець
41 Господь говорить:
«Далекі береги і острови,
послухайте мене безмовно!
Нехай народи наберуться сили[al],
наблизяться, а потім заговорять,
зустрінемось разом на справедливому суді.
2 Хто розбудив того, хто йде зі сходу
і здобуває перемогу, хоч би де ступив?
Господь йому передає народи і упокорює царів.
Він їх на порох перетворює мечем,
а луком—на солому, що летить за вітром.
3 Їх переслідує він, але сам ніколи не страждає,
крокує землями, у яких раніше не бував.
4 Хто це зробив, хто спричинив усе це?
Хто з самого початку історію вершить?
Це Я, Господь,—це Я був на початку,
Я буду і наприкінці».
5 Далекі береги та острови побачили й злякались,
від жаху затремтіли всі кінці землі,
зібралися, зійшлись докупи.
6 Вони одне одному допомагають і підбадьорюють одне одного, промовляючи: «Будь міцним!» 7 Краснодеревник підбадьорює майстра, що працює з золотом, а коваль, що молотком формує метал, заохочує того, хто готує метал біля коваля. Коваль говорить про спайку: «Добре зроблено»,—і закріпляє боввана цвяхами, щоб не перекинувся.
Тільки Господь може спасти нас
8 Господь говорить:
«А ти, Ізраїле,—Мій слуго,
ти, Якове, якого Я обрав,—
нащадок Мого обранця Авраама, якого я любив.
9 Тебе зібрав Я із усіх кінців землі,
з куточків найвіддаленіших я тебе покликав:
„Ти—Мій слуга, тебе Я вибрав
і не відштовхнув тебе”.
10 Не бійся, Я з тобою, не хвилюйся, бо Я твій Бог.
Тебе зміцню й допоможу тобі,
звитяжною правицею підтримаю тебе.
11 Послухай-но, на всіх, хто ображається на тебе,
очікує зневага і ганьба.
Усі, хто виступає проти тебе,
в ніщо обернуться і щезнуть.
12 Шукатимеш ти ворогів своїх,
але не знайдеш їх.
Хто проти тебе йшов війною, зникнуть.
13 Тому що Я, Господь, твій Бог,
тримаю твою праву руку.
Це Я тобі кажу: „Не бійся, Я допоможу.
14 Не бійся, черво, Якове,
маленька гусенице,[am] Ізраїлю.
Я Сам поможу тобі”»,—Господь говорить.
Той, Хто спасе тебе—Святий Ізраїлю!
15 Поглянь, зроблю тебе Я гостим,
зубцями всіяним новим молотилом,
ти будеш молотити й руйнувати гори,
а з пагорбів полову зробиш.
16 Ти їх підкинеш догори,
а вітер їх підхопить, понесе,
і буря розкидає їх.
А ти щасливим будеш з Господом,
пишатись будеш Святим Ізраїлю.
17 Коли шукають марно воду бідні і нужденні,
коли у роті в них пересихає від спраги,
то Я, Господь, їм відповім:
«Я, Бог Ізраїлю, на самоті їх не залишу».
18 Я утворю річки між скель сухих,
в долинах потечуть струмки.
Перетворю пустелі на озера,
джерелами наповню землю спраглу.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International