Bible in 90 Days
19 Я дам їм знамення і пошлю декого з уцілілих до інших народів: у Таршиш, Пул,[a] Луд,[b] Мешех, Тувал[c] і Яван[d]. Я направлю їх у далекі краї, які про Мене не чули й не знають Моєї величі. Вони поширять Мою славу серед народів. 20 Вони приведуть звідусіль усіх братів Ізраїлю в дар Господу. Зійдуть вони на Мою Святу гору[e] на конях, в колісницях, у візках, на віслюках і верблюдах. Вони будуть для Господа тим даром, який ізраїльтяни приносять у чистих посудинах в храм. 21 Серед них Я відберу декотрих служити священиками й левитами»,—каже Господь.
Нові небеса й нова земля
22 «Як нові небеса й нова земля, які Я створю, щоб постали переді Мною на віки, так і ваші нащадки, й ваше ім’я залишаться повіки. 23 Усе людство приходитиме поклонятися Мені у перший день місяця-молодика[f], та кожний день суботній,—каже Господь.— 24 Вони вийдуть із міста й побачать трупи грішників, які повстали проти Мене. В тих тілах ніколи не згинуть черви, ніколи не згасне вогонь, який їх нищить. Їхній вигляд жахатиме кожного».
1 Це слова Єремії, сина Гилкії, одного з священиків, що мешкали в Анатоті, в землі Веніаминовій[g]. 2 Слова ці були йому від Господа за часів правління Йосії, сина Амона, царя юдейського, тринадцятого року[h] його царювання. 3 Також ці слова було відкрито йому за царювання Єгоякима, сина Йосії, царя юдейського, аж до одинадцятого року Седекії, сина Йосії, царя юдейського, й до вигнання з Єрусалима в п’ятому місяці.
Покликання Єремії
4 Дійшло до мене слово Господа:
5 «Перш, ніж Я утворив тебе в утробі,
Я вже знав тебе.
Перш, ніж вийшов ти з черева матері своєї,
Я обрав тебе,
призначивши тебе пророком для народів».
6 Я відповів: «Але ж, Господи, Боже мій, не вмію я говорити як пророк, бо я молодий». 7 Господь сказав мені:
«Не кажи, що ти лише юнак,
бо підеш ти до всіх, до кого Я пошлю тебе,
і говоритимеш усе, що накажу тобі.
8 Людей не бійся,
бо Я з тобою буду, щоб захистити тебе».
Це—слово Господа.
9 Тоді Господь простягнув руку й торкнувся уст моїх, сказавши:
«Я вклав Мої слова до уст твоїх.
10 Сьогодні Я призначаю тебе
стати над народами й царствами.
Ти будеш викорінювати,
губити, руйнувати і валити,
будувати і насаджувати знов».
Дві з’яви
11 Слово Господа було до мене: «Що бачиш ти, Єреміє?» Я відповів: «Я бачу гілку мигдалю». 12 І сказав мені Господь: «Ти добре бачиш, бо Я пильную[i] за Своїми словами, аби впевнитись, що вони здійсняться».
13 І вдруге було слово Господа до мене: «Що ти бачиш?» Я відповів: «Я бачу, як кипить вода в казані, який повернутий від півночі».
14 І Господь сказав мені:
«Із півночі біда прийде на всіх людей землі цієї.
15 Бо Я прикличу всі племена царств півночі.
Прийдуть вони, і кожен з них поставить престол свій
при відчинених брамах Єрусалима».
Так сказав Господь:
«Війною пройдуть довкола нього
і по усіх містах юдейських.
16 Я винесу дітям Ізраїлю вирок за злочини,
через які вони від Мене відвернулись.
Вони приносили пожертви іншим богам
і низько поклонялись бовванам тим,
що виробили власними руками.
17 Ти ж, Єреміє, буть напоготові,
ти мусиш встати і сказати все,
що Я звелю тобі наказати народові своєму.
Тобі боятися людей не слід,
інакше Я тебе злякаю ними.
18 Сьогодні Я зроблю тебе неприступним містом,
немовби стовп залізний, бронзову стіну,
що всій землі протистояти може:
царям Юдеї і її князям,
священикам і людям цього краю.
19 Вони боротимуться проти тебе,
але не вдасться їм тебе здолати.
Кажу це Я,
бо Я з тобою буду, і захищу тебе».
Так наказав Господь.
Відступництво Юдеї
2 Слово Господа дійшло на мене: 2 «Іди скажи людям Єрусалима про те, що каже Господь:
„Твоєї юності кохання щире пам’ятаю,
як нареченою Моєю ти була.
Я пам’ятаю, як за Мною ти ішла
через пустелю, в незасіяну ту землю[j].
3 Для Господа Ізраїль був святий,
він був найпершим із Його плодів.
Й на тих, хто б його з’їсти намагався,
страждання тяжкі випали за гріх”».
Так стверджує Господь.
4 Почуйте слово Господа,
нащадки Якова і всі коліна дому Ізраїля.
5 Ось що Господь каже:
«Чим завинив Я перед вашими батьками,
що відцуралися вони Мене,
поклоняючись нікчемним ідолам
вони самі зробили все своє життя нікчемним.
6 Вони не говорили: „Де Той Господь,
Який вивів нас з єгипетських земель,
Той, Хто примусив нас йти в пустелю,
землю невідому і страшну,
засушливу і небезпечну пустку,
в якій ніколи люди не жили?”
7 Тож Я привів вас на родючі[k] землі,
де вдосталь є для вас плодів і благ.
Та ви прийшли, і осквернили Мою землю,
і спадщину Мою звели на пси.
8 Священики не кажуть:
„Де Господь?”
Ті, хто знаються у законах,
не думають про Мене,
а пастирі від Мене відступились,
й пророки пророкували ім’ям Ваала
і поклонялися речам нікчемним».
9 «За те Я знову звинувачу вас,—
Господь так каже,—і нащадків ваших.
10 Підіть лишень до островів Киттим[l] і подивіться,
або пошліть когось в Кедар[m], нехай побачить,
як там живуть, чи є там щось таке, як тут.
11 Чи замінив якийсь народ своїх богів?
Та ж ні. Хоча вони й не є богами.
А Мій народ та й проміняв же Мою славу
на щось таке, безглузде взагалі».
12 «Здригніться, небеса, від цього,
здивуйтеся, жахніться,—так сказав Господь.—
13 Бо ж Мій народ вчинив подвійне лихо проти Мене:
він відвернувся від Бога, джерела води живої,
й натомість копанок собі нарив[n].
А це ж бо копанки ну геть діряві,
хіба ж у них утриматись воді?
14 Хіба Ізраїль раб? Чи від раба він народився?
Чому для інших здобиччю він став?
15 Неначе леви, гарчали вороги на нього,
та переможно ревли.
Вони цю землю перетворили на руїну,
спустошили міста, тому ніхто тут не живе.
16 І навіть мешканці Мемфіса й Тапанеса[o]
завдали шкоди голові твоїй.
17 Чи не тому це сталося з тобою,
що Бога ти покинув, Господа свого,
коли Він вів тебе дорогою Своєю[p].
18 Поміркуйте люди Юдеї, що будете робити зараз:
чи в Єгипті з Нілу пити або в Ассирії—з Євфрату?
19 Те зло, що скоїв ти, тебе й покарає,
відступництво твоє навчить тебе.
Поглянь і зрозумій, яке для тебе лихо
відмовитись від Бога, Господа твого.
Та страху у тобі нема переді Мною».
Господь мій Всемогутній каже так:
20 «Кажу так, бо давно ярмо[q] зламала,
давно порвала ланцюги свої[r].
Сказала ти: „Господу служить не буду!”
Бо ти давно вже на узвишшях,
під кожним деревом з рясним гіллям
ти радо розлягалася для розпусти[s].
21 Я посадив тебе, як виноград,
добірне висіваючи насіння.
То як же це перетворилась ти
на дикі зарості лози?
22 Якби ти навіть вимилася лугом,
якби багато мила змила ти,
для Мене все одно була б брудною,
через гріх твій».
Так Каже Господь Бог:
23 Як можеш ти казати: «Я—чиста,
не поклоняюся Ваалу я?»
Поглянь на свої вчинки у долині,
про те подумай, що ти наробила.
Була ти, ніби спритна верблюдиця,
що бігає весь час туди сюди.
24 Немов ослиця, що до волі звикла,
яка живе за покликом душі,
в гарячому бажанні втягує повітря.
Хто зможе загнуздати хіть її?
І будь-який осел, який її запрагне,
завжди знайде її в належний час.
25 Юдея, полиш ганятися за іншими богами,
та спрагла, не бажай негідних ідолів.
«Дарма,—Мені відповіла ти.—
Адже я люблю чужих богів,
тому піду за ними».
26 Як знічується злодій у руках закону.
Так само й дім Ізраїля знітився,
його царі, його володарі,
пророки і священики його.
27 Вони кажуть дереву: «Батько ти мій».
Вони кажуть каменю: «Ти породив мене».
До Мене повернулися спиною, не обличчям,
але в лиху годину кажуть:
«Устань і порятуй нас, Боже.
28 А де ж твої боги поділись,
яких, народ Ізраїлю, ти сам зробив для себе?
Хай встануть, хай тебе врятують.
Адже богів у тебе стільки ж,
як міст в твоїй землі, Юдеє.
29 Чого ж ви зараз винуватите Мене?
Самі ж ви зло чинили проти Мене!»
Каже так Господь:
30 «Даремно Я карав синів твоїх,
вони нічого не навчились з покарання.
Ваш меч пожер усіх пророків,
яких послав Я вас застерегти,
він був, неначе лев скажений.
31 Ви, люди цього покоління,
до вас звертається Господь.
Чи був Я для Ізраїлю пустелею?
Чи був землею темряви для них?
Чому ж тоді народ мій каже:
„Ходім. До Господа не вернемося більш?”
32 Чи забуває наречена про свої прикраси?
Чи може про фату вона забути?
Але ж народ Мій забув Мене
нелічено вже скільки-то разів.
33 Яка ти вправна в пошуках любові у лжебогів,
бо добре вивчилась чинити зло.
34 Кров на руках твоїх—життя невинні,
це кров невинних бідаків,
яких ти не впіймала на крадіжках.
Але про все це ти казала так:
35 „Немає на мені вини.
І, звісно, на мене не впаде Господній гнів”.
Та Я судитиму тебе, бо ти брехала:
„Я не грішила”.
36 Але як же легко для тебе поміняти шлях.
Ти будеш розчарована в Єгипті,
як розчарована в Ассирії була.
37 З Єгипту вийдеш ти, в ганьбі закрив лице.
Господь відкинув тих, на кого покладалась,
і їхня підтримка тобі не допоможе».
3 «Як розлучаться чоловік і жінка,
і жінка та від чоловіка йде,
і скоро собі іншого знаходить,
чи ж зможе вернутися до неї чоловік? Ні!
Якби що трапилось таке,
тоді б спаганена була оця земля?
Юдея, ти з багатьма коханцями[t] злягалась, немов повія та,
а тепер ідеш до Мене знов?»—Господь сказав.
2 «Ти погляд підведи на пагорби кремнисті,
і місце там знайди, де б не блудила ти.
Чекаючи на них, сидиш ти край дороги,
неначе кочівник-аравієць в пустелі.
Зганьбила землю ти розпустою й гріхом.
3 Тож припинилися дощі рясні
і вчасно весняні дощі не впали.
Розпусниця на вигляд ти,
і сорому в тобі немає.
4 Тепер чи звернешся ти знов до Мене:
„Ти Батько мій, Друг юних днів моїх?”
5 „Чи гніватися буде вічно Він?
Чи гнів Його продовжиться назавжди?”—
говориш ти, але грішиш завжди, де тільки можеш».
Погані сестри: Ізраїль та Юдея
6 І Господь сказав мені за часів царювання Йосії: «Чи бачив ти, що зробила підступна Ізраїль[u]? Сходила вона на кожне узвишшя, й під кожним деревом рясним чинила розпусту, поклоняючись нікчемним ідолам. 7 І Я сказав собі: „Накоївши такого, вона повернеться до Мене”. Але вона не повернулась, а її брехлива сестра Юдея бачила все це. 8 І як Я побачив усю цю розпусту, якою займалася підступна Ізраїль, Я відштовхнув її. Я розлучився з нею, та її підступна сестра Юдея не злякалася. Вона також погрузла в розпусті. 9 І вона не вбачала в тому чогось нечестивого, що зганьбила своєю розпустою всю Мою землю, і перелюб чинила з камінням і деревами[v]. 10 І навіть по всьому цьому[w] підступна сестра її Юдея не повернулася до Мене всім своїм серцем. Вона тільки прикидалася». Так каже Господь.
11 І Господь сказав мені: «Підступна Ізраїль більш праведна, ніж зрадлива Юдея, тому що щиро визнала свою вину». 12 Іди й проголоси слова ці на півночі. Скажи так:
«Повернися, підступна Ізраїль,
—каже Господь.—
Я більш на тебе не гніваюся,
бо справді милосердний Я.
Не гніватимусь Я на тебе повік.
13 Тільки визнай провину свою, визнай,
що грішила проти Господа Бога твого.
І що поклонялася багатьом богам чужим
під південним деревом розкішним,
і не слухалася ти Мене».
Так каже Господь.
14 «Поверніться, діти бунтівні,—каже Господь,—бо Я володар ваш. Я візьму вас по одному з міст та по двоє з родів і приведу вас до Сіону. 15 Я дам вам пастирів, що до душі Мені, вони дбатимуть про вас мудро і вправно. 16 Ви примножитеся й рясно заселите землю, як настануть ті дні, коли людям більше не треба буде говорити про ковчег Заповіту Господа. Вони не думатимуть про нього, не пам’ятатимуть, їм більше не потрібно буде дбати про нього, ані виготовляти його знову. 17 Тоді назвуть вони Єрусалим Престолом Господнім. Усі народи зберуться в Єрусалимі, щоб уславити ім’я Господа й вони не плекатимуть більше затятість своїх лихих сердець. 18 На ті часи дім Юди і Ізраїля прийдуть разом із землі північної до країни, яку віддав Я батькам вашим у спадок».
19 Господь сказав:
«Я хочу ставитися до вас,
як до дітей Своїх.
Я дам вам жадану землю у спадок,
що найвище цінується між народами».
Я казав: «Ти зватимеш мене „Мій батько”,
і більше не покинеш мене.
20 Ти підступна й невірна жінка,
що зрадила свого чоловіка.
Це правда, доме Ізраїля,
що зрадила ти Мене.
21 Голос чути по узвишшях кам’янистих,
плач і благання дітей Ізраїлю,
бо скривили вони шлях свій,
бо забули Господа Бога свого.
22 Поверніться, бунтівні сини,
і Я прощу відступництво ваше».
Тільки скажіть: «Ми прийдемо до Тебе,
бо Ти—Господь наш Бог.
23 Справді, узвишшя допомоги не дадуть,
що ми чуємо з гір, то пусте[x].
Справді, спасіння Ізраїлю—
в Господі нашому Бозі.
24 Той огидний бог Ваал, пожер все те,
що батьки наші тяжко напрацювали:
то були вівці їхні й отари їхні,
й дочки та сини їхні.
25 Лягаймо в ганьбі своїй,
і хай безчестя наше вкриє нас.
Бо грішили перед Господом нашим Богом і ми,
і батьки наші—з молодості й аж донині.
І не слухали ми голосу Господа Бога нашого».
4 «Ізраїлю, якщо ти хочеш повернутись,—
Господь каже,—повернись до Мене,
бовванів забери з очей Моїх
і не ходи за іншими богами.
2 Й коли ти присягатимешся Господом,
й робитимеш це чисто, щиросердно й чесно,
тоді народи Він благословить,
й вони хвалитимуться тим, що сотворив Господь».
3 Бо так Господь каже до мужів Юдеї та Єрусалима:
«Оріть ниву неорану
й не розкидайте зерен серед будяків.
4 Мужі Юдеї та Єрусалима,
змініться, ради Господа,
геть необрізанність ваших сердець[y].
Однак, якщо не зробите цього,
то гнів Мій спалахне, мов той вогонь.
Й тоді його уже нічим не загасити
через гріховність вашого життя».
Вороги з півночі
5 Скажи це усьому народу Юдеї:
В Єрусалимі хай Мої слова почують:
«Сурміть у сурми! Голосно гукайте!
Збираймося разом в міста-фортеці.
6 Піднімем прапори, Сіон[z] щоб попередить.
Втікайте, схованку шукайте, не баріться,
бо з півночі веду біду й руїну[aa].
7 Підвівся лев із лігва, вирушає,
уже в путі погуба для народів.
Він з дому вирушив, щоб зруйнувати твій край.
Міста твої спустошені лежатимуть в руїнах.
8 Тож одягни волосяницю
і лементуй, голоси від туги,
адже Господній гнів на нас іще живий.
9 Тоді царя покине мужність,
відвагу втратять всі воєначальники його,
священики злякаються, здивуються пророки».
Так каже Господь.
10 Сказав я: «О Всемогутній Боже! Юдею і Єрусалим Ти справді на слизьке завів. Ти їм казав: „Вам буде мир”,—коли вже меч завис над горлом їхнім».
11 Тоді Юдеї та Єрусалиму скажуть:
«Пекучий вітер[ab] з кам’яних пустель повіяв на Мій народ.
Та це не добрий вітер,
мета його—не розвіяти і не очистити.
12 Занадто дужий вітер прилетів до Мене.
Тепер проголошу Я вирок їхній.
13 Мов хмари, ворог здіймається,
мов вихор колісниці його,
а коні його прудкіші від орлів.
Горе нам, бо нас розбито!
14 Єрусалиме, відмий від лиха свої серце,
щоб можна врятувати тебе було.
Як довго ще ти будеш дозволяти
лихим думкам селитися в тобі?
15 Це справді так, бо голос віщує від Дана,
і проголошує лихо від Ефраїмових гір[ac].
16 Зробіть, щоб всі народи знали,
оповістіть Єрусалим.
Йдуть вороги здалеку,
бо в облогу взяти міста Юдеї,
лунають їхні крики бойові.
17 Мов варта, що охороняє поле,
вони уже стоять довкола.
Це через те,
що збунтувався проти Мене Єрусалим.
18 Твоє життя й твої діла це покарання спричинили.
Це твоя кара, вона гірка
й вражає в саме серце».
Так каже Господь.
Плач Єремії
19 О мій живіт, о корчусь я від болю,
шалено б’ється моє серце,
і ніяк не можу заспокоїть я його.
Бо звук сурми душа моя почула,
звук сурми бойової й битви грім.
20 Одне нещастя вслід іде за іншим,
авжеж, спустошена моя земля.
Зненацька пошматовано мої намети,
роздерті покривала мої вмить.
21 Як довго бачити мені,
як майорить військовий прапор?
Як довго мушу чути звук сурми?
22 І справді, мій народ дурний,
мене не знає, Бога не шанує[ad].
Мов дітлахи дурні, не розуміють геть нічого,
вони розумні тільки до лихого,
але не знають, як творить добро.
Біда
23 На землю глянув я,
але вона була пуста і гола[ae],
на небеса—там світла не було.
24 На гори глянув я, вони здригались,
і пагорби тремтіли всі.
25 Поглянув я, а людей ніде немає
й порозліталися усі птахи небесні.
26 Поглянув я, а землю родюча на пустелю обернулась,
усі міста зруйновані лежать від гніву Господа.
27 Кажу це я, бо так Господь каже:
«Оця земля спустошеною буде,
та не дощенту вигублю її.
28 І через це зажуриться земля
і небеса над нею почорніють,
бо Я від рішення Свого не відступлюсь».
29 Від тупоту копит,
від свисту стріл втікає місто кожне.
Ховається народ по печерах[af] та хащах,
здираються на скелі вгору.
Міста покинуто, ніхто там не живе.
30 Юдею, тебе спустошено.
Чого ж у кармазини вбралась?
Пощо наділа ти прикраси золоті?
Навіщо очі густо так нафарбувала?
Даремно ти прикрасила себе.
Твої коханці[ag] нехтують тобою,
вони прийшли, аби забрати твоє життя.
31 Бо крик почув я, ніби жінка при пологах,
що корчиться від болю, звук страждань,
немов народжує дитину свою першу.
Я чую крик дочки Сіону,
вона істошно молиться, руки простягла.
І каже: «Горе мені!
Я мужність перед вбивцями втрачаю».
Причини ворожої навали
5 Каже Господь: «Пройдіть по вулицях Єрусалима, подивіться й поміркуйте про все, що там, розгляньтесь на майданах. Якщо знайдете кого, хто справедливості дотримується, хто шукає правди, тоді прощу Я Єрусалим». 2 Хоч вони й кажуть «Господом клянусь!»—все ж клянуться то вони безтямно.
3 Господи, Ти ж хочеш,
щоб люди були віддані Тобі.
Ти вдарив їх, але ж іще їх не знесилив,
довів їх Ти аж до кінця,
але вони не прийняли науки,
упрямі, відмовились від каяття.
4 І я сказав: «Вони, мабуть, просто бідні,
дурні вони, не знають що Господь звелів,
не відають, чого від них Господь чекає.
5 Піду ж я до великих і поговорю з ними,
бо їм відомо, що Господь звелів,
чого Господь від них чекає.
Але усі вони від Бога відірвались,
Всевишнього покинули вони.
6 Тож лев із лісу кинувся на них,
вовк степовий їх нищить,
леопард за містами пантрує.
Лиш хто виходить, на шматки деруть,
бо скоїли вони гріхів багато,
і відступництва їхні численні».
7 Каже Господь: «Як можу Я тебе простити?
Сини Твої покинули Мене
і присягаються богам, яких немає.
Я дав їм все, чого їм треба,
але вони перелюби чинили,
в розпусниці юрмилися під домом.
8 Вони немов годовані і хтиві жеребці,
і кожен з них зазіхає до сусідської дружини».
9 Господь питає: «Чи Я не маю їх за що карати?
Чи не слід Мені шукати,
як по заслугам відплатить народові такому?
10 Ідіть рядами виноградників юдейських,
руйнуйте, та не нищіть вкрай.
Зламайте паростки нові,
бо не належать вони Господу.
11 Бо народ Ізраїля й дім Юди геть Мені невірні».
Так каже так Господь.
12 Вони ж бо оббрехали Господа свого:
«Нічого Він не зробить нам.
Страждання не впаде на нас
і не побачим ми війни і голодомору.
13 Пророки лживі, ніби вітер[ah],
бо слова Господа у них нема[ai].
Так Я зроблю із ними».
14 Тож ось що Всеблагий Господь каже:
«Оскільки люди ці не вірили, що покарання прийде,
вкладу тобі (Єреміє) слово в уста, мов вогонь.
Народ цей, неначе дрова, пожере він.
15 О доме Ізраїля,
Я здалеку веду на вас народ.
Народ цей могутній й віковічний,
народ, чиєї мови ти не знаєш,
не тямиш ти того, що каже він.
16 Сагайдак його—відкрита могила,
в народі тому кожен—воїн.
17 Пожеруть вони урожай і всі харчі твої,
понищать всіх дочок твоїх й синів.
Пожеруть вони вівці твої і худобу твою,
пожеруть смокви твої й виноград.
Й мечем зруйнують фортеці твої,
на які покладаєшся ти легковажно».
18 «Та навіть у ті дні,—Господь каже,—Я вас не вигублю ущент. 19 І якщо юдеї колись запитають: „Чому Господь наш Бог зробив нам усе таке?” Тоді ти, Єреміє, їм відповіси: „Через те, що зреклися ви Всевишнього і служили на землі своїй іншим богам. Тож чужинцям служити ви будете в тій країні, що не буде вашою”».
20 «Оповістіть про це серед нащадків Якова,
і хай про це почують у Юдеї.
21 Почуйте це, люди дурні, що не розуміють.
В них очі є, але вони не бачать.
В них вуха є, але вони не чують.
22 Хіба не боїтеся ви Мене?—Господь каже.—
Хіба не труситесь в присутності Моїй?
Я Той, Який поклав пісок межею моря,
законом передвічним, що його не перейти,
ревуть морські вали, але розбить його не в змозі.
23 Народ цей має серце вперте й бунтівне.
Вони відвернулися й подалися манівцями.
24 Вони не скажуть у своєму серці:
„Біймося Господа нашого Бога,
що зливи нам дає, коли приходить час
осінній або весняний,
Хто впевненість дає,
що матимемо урожай в очікуваний час”.
25 Люди Юдеї, ваші гріхи відвернули вас від Господа
й Його благословення,
гріхи не дали вам радіти з усього того.
26 Це сталося тому, що людців нечестивих
знайшов чимало Я в Своїм народі.
І стежать вони крадькома, наче птахолови,[aj]
і пастки наставлюють, щоб вловить людей невинних.
27 Як в клітці птахів,
так же повно в домах ваших зради.
Величні й багаті такі вони всі через те.
28 Вони гладкі й вгодовані,
і не зважають на вчинки нечестивих,
справ у суді вони не розглядають.
Не намагаються урятувати сироту
і право бідного в суді не захищають».
29 «Хіба ж не мушу покарати їх за це?—
Господь питає.—Чи не слід Мені
такому от народу відплатити?
30 Жахливе і потворне сталося в тій землі:
31 пророки пророкували брехню,
священики правили, як заманеться[ak].
Народу ж Моєму це до вподоби.
Та що ж ти зробиш, як кінець настане?»
Облога Єрусалима
6 Сини Веніаминові,
втікайте в безпечне місце і подалі від Єрусалима.
Сурміть у сурму в Текоа[al],
і прапор підніміть над Бет-Гаккеремом.
Лихо і погибель з півночі ідуть.
2 Я винищу дочку Сіону,
вродливу й витончену[am].
3 З отарами своїми пастухи чужі йдуть проти неї.
Поставили довкола вже намети,
кожен дбає про займище своє.
4 Готуйтеся до битви проти неї.
Вставайте, виступаємо опівдні!
О горе нам, бо день уже пройшов
і довшають уже вечірні тіні.
5 Вставайте, наступаємо вночі,
зруйнуймо мури єрусалимські!
6 Бо саме так каже Господь Всемогутній:
«Зрубайте всі дерева навкруги Єрусалима,
насипте навпроти стін її вали,
бо на кару заслуговує вона,
тому що до краю сповнена насильством!
7 Так, як криниця зберігає води свіжість,
так і Єрусалим береже гріхи свої.
Насильство й руйнування в ній,
хвороби й виразки завжди переді Мною.
8 Бережися, о Єрусалиме,
щоб від тебе Я не відвернувся,
щоб не перетворив тебе на пустку».
9 Ось що каже Господь Всемогутній:
«Вони дощенту обберуть всіх тих,
хто ще в Ізраїлі залишиться,
так само, як ґрона оббирають з винограду.
Перевіряють кожну гілку знову,
як роблять це винограду збирачі.
10 До кого мушу говорити Я,
кого застерігати мушу?
Хто буде слухати Мене?
Закриті вуха в них,
вони нездатні приділить увагу.
Господнє слово—ніби жарт для них,
вони його почуть не хочуть.
11 Вже переповнений Господнім гнівом я,
його утримувати в собі я вже стомився.
О Господи, вилий його на дитину на вулиці,
на хлопчиків юрбу, що між собою розмовляють,
навіть на чоловіка з жінкою або на старую з старим.
12 Будинки їхні іншим віддадуть разом з полями і жінками,
бо руку Я заніс над цим народом».
Так каже Господь.
13 «Бо справді кожен з них: від злидня і до пана—
всі тільки й дбають про наживу незаконну.
І від пророка до священика—всі брехуни.
14 Вони лікують хворий дух Мого народу,
як легковажно кажуть: „Все гаразд!”
Коли насправді, геть, нема гаразду.
15 Ганьба їм, бо вони мерзенну річ вчинили.
Та ж не соромляться вони того,
бо взагалі їм сором невідомий.
Тож упадуть вони разом з всіма, хто мусить впасти,
коли прийду карати їх»,—Господь каже.
16 Ось що Господь каже: «Ідіть дорогами,
розпитуйте й шукайте шляхи часів далеких.
Питайте де є стара путь.
Тим шляхом ідіть і знайдіть для себе спокій,
але вони сказали: „Не підем ми туди”.
17 Поставив я над вами вартових, сказавши:
„Дослухайтеся звуку сурм!”
Вони відповіли: „Не будемо слухати!”
18 Тож слухайте, народи,
й знайте свідчення того, що буде з ними[an].
19 Земле, почуй! Наведу на народ цей біду,
на яку заслужили вони своїми лихими думками,
бо слів Моїх не слухають,
а Мій Закон зневажили вони.
20 Навіщо Мені запашне куріння,
що надходить з Шеби[ao],
навіщо зілля із земель далеких?
Я не приймаю ваших подарунків,
не до вподоби Мені жертви ваші».
21 Тож ось що Господь Бог каже:
«Поставлю Я народу цьому перешкоди,
і будуть спотикатися вони завжди.
Батьки й сини разом,
сусід з приятелем—усі загинуть».
22 Ось що каже Господь:
«Народ великий піднімається на півночі,
і йде з віддалених кінців землі.
23 Всі воїни в руках уже тримають лук і спис,
вони жорстокі і не мають милосердя.
Вони звучать, немов могутнє море,
коли на конях їдуть верхи.
Постали, як один,
до бою проти дочки Сіону.
24 Ми звістку цю почули, і зомліли руки.
Нас туга охопила, біль,
мов муки жінки при пологах.
25 Не виходьте в поле, не ходіть дорогою,
бо ворог має меч—повсюди небезпека.
26 О, дорогий народе, одягнися в рам’я,
і попелом себе посип в знак суму.
Тужи, мов твій єдиний син помер,
і гірко голоси, бо руйнівник прийде.
27 О Єреміє, Я тебе поставив тим,
хто випробовує метал,
щоби випробував ти Мій народ,
та стежив за життям їх повсякденним.
28 Усі вони бунтівники запеклі,
розносять наклепи по всіх усюдах.
Мов мідь позеленіла,
мов заіржавіле залізо,
вони покриті іржею та брудом.
29 Міхи роздмухують вогонь,
виходить оливо з горнила,
та це очищення, то марна річ,
бо гріх невилучений залишився.
30 Людей цих зватимуть „нещирим сріблом”,
адже Господь відмовився від них».
Проповідь Єремії в храмі
7 Ось слово, що було Єремії від Господа: 2 «Стань у брамі храму Господнього й оголоси там слово це: „Всі юдеї, що входять крізь браму молитися Господу, слухайте послання Господа. 3 Ось що Всевишній Господь, Бог Ізраїлю, каже:
„Виправте путі ваші і вчинки, тоді дозволю вам жити на цій землі. 4 Не покладайтеся на хибні слова, на хибні обіцянки, яких не можна виконати, мовляв: „Оце є храм Господній, храм Господній, храм Господній”[ap]. 5-7 Бо якщо ви справді виправите путі ваші, чесно поводитиметесь один з одним, якщо не утискатимете чужинців, сиріт та вдів і не проливатимете крові безвинних у місці цьому, та не поклонятиметесь богам іншим, що лихо вам приносять, тоді дозволю Я вам жити на цій землі, яку дав Я батькам вашим на віки вічні.
8 Та ви покладаєтеся на облудні обіцянки, що не можуть вам стати у пригоді. 9 Ви будете красти й убивати, чинити перелюб, присягати брехливо, кадити ладан перед Ваалом, поклонятись іншим богам, яких ви не знаєте? 10 А тоді приходите, стаєте перед храмом оцим, що носить ім’я Моє, і питаєте: „Чи нас урятовано, щоб могли ми й надалі вершити всі гріхи потворні?” 11 Невже цей храм, що носить ім’я Моє, став розбійницьким кублом для вас? Я Сам переконався, що це так”». Так Господь каже.
12 «Але ж підіть до святого місця мого в Шило[aq], де Я вперше оселив ім’я Своє, і подивіться, що я зробив з ним за всі гидоти, скоєні Моїм народом ізраїльським. 13 І зараз, оскільки ви все це чините,—каже Господь,—хоч і звертався Я до вас постійно, але ви не слухали Мене, Я кликав вас, та ви не озивалися. 14 Тож із храмом, який ім’я Моє носить і на який ви покладаєтесь[ar], який Я дав вам і батькам вашим, Я зроблю те ж саме, що зробив Я з Шило. 15 Зречуся вас, як зрікся всіх братів ваших, усього народу Ефраїма.
16 А щодо тебе, Єреміє, не молися за народ цей і не заступайся за нього. Молитву не твори, бо вона до мене не дійде, бо не почую Я тебе. 17 Хіба ж не бачиш ти, що вони коять у містах Юдеї й на вулицях Єрусалима? 18 Діти хмиз збирають, батьки розпалюють вогонь, жінки замішують тісто, щоб пироги пекти цариці небесній, і приносять ливні жертви іншим богам, щоб Мене розгнівати». 19 «Та чи розгнівають вони Мене?—Каже Господь.—Хіба що себе, накликаючи ганьбу на власну голову?»
20 Тож ось що Господь Бог каже: «Мій гнів і лють Моя виллються на землю цю і на людей, і на худобу, й на дерева, й на поля, і на плоди земні: все загориться, і не загасити його буде».
Марна надія на самі жертви
21 Ось що Господь Всемогутній Бог Ізраїлю каже: «Додайте всеспалення до ваших жертв і їжте м’ясо. 22 Кажу це, бо не промовляв Я до батьків ваших і не заповідав їм, коли з Єгипту вивів, щодо всеспалення і жертв».
23 Але Я дав їм такий наказ: «Слухайте голос Мій, тоді Я Богом вашим стану, а ви—Моїм народом. І будете робити те, що Я вам накажу, тож це вам буде на добро.
24 Але ж діти Ізраїлю не слухали й уваги не звертали, і йшли за порадами своїх лихих сердець. Вони повернулися не обличчям, а спиною до Мене».
25 З того дня, як вийшли батьки ваші з землі Єгипетської, аж донині Я знову й знову, день у день, посилав слуг Моїх, пророків до вас. 26 Але вони не слухали мене, уваги не звертали. Вони уперто чинили Мені опір й грішили більше за батьків своїх.
27 Ти, Єреміє, донесеш це слово до них, але вони не слухатимуть тебе. Ти кликатимеш їх, вони тобі не обізвуться. 28 Ти скажеш їм: «Це той народ, що не підкоряється Господу Богу своєму і науки не приймає. Віра загинула, зникла з їхніх уст».
29 Своє волосся обстрижи[as] і викинь геть, і на уста поклич журливу пісню. В жалобі розімкни уста. Кажу так, бо Господь відмовився від цього покоління і покинув його; це покоління люті Господньої.
30 «Кажу це, бо народ юдейський вчинив таке, що Я за гріх вважаю,—каже Господь.—Вони поставили своїх бовванів у храмі, що носить ім’я Моє, щоб опоганити його. 31 Вони звели узвишшя Тофету, що у долині Бен-Гінном, щоб палити своїх синів і дочок у вогні[at]. Це те, чого Я не заповідав, і навіть не мав на гадці. 32 Тож час настає і люди вже не скажуть: „Тофет і долина Бен-Гінном”.
Натомість люди казатимуть: „Долина вбивства”. Й ховатимуть вони померлих у Тофеті, поки місце буде. 33 І мертві народу цього стануть поживою для птахів небесних та звірів земних. І нікому буде їх прогнати. 34 Я припиню звуки радості й свят, голос молодого й голос молодої в містах Юдеї та на вулицях Єрусалима. Кажу так, бо край цей стане пусткою».
На самий Закон надія марна
8 «Тоді,—каже Господь,—повиймають вони останки[au] царів та володарів Юдеї, її священиків та пророків, останки мешканців Єрусалима з могил їхніх. 2 І розкидають вони їхні кістки під сонцем і під місяцем, під усіма зірками небесними, якім вони люблять служити, та поклонятися. Та ті кістки не збиратимуть і не ховатимуть: вони будуть гноєм на поверхні землі. 3 Усі ті, що лишилися, воліли б радше вмерти, ніж жити. Ті, хто зосталися з цього нечестивого роду, будуть мешкати по всіх чужих місцях, куди Я вишлю їх».
Гріх та покарання за нього
4 І ти скажеш їм: «Ось що Господь каже:
„Чи люди падають і більше не встають?
Як хтось звертає із дороги,
хіба не вернеться на неї?
5 Тоді чому народ оцей
постійно відступається від Мене?
Чому Єрусалим постійно йде хибним шляхом?
Вони тримаються брехні й каяття не бажають.
6 Звернув увагу Я,
а вони не кажуть правди.
Немає жодного,
хто б каявся у нечестивих гріхах своїх.
Усі вони звертають, ідуть своїм шляхом,
немов той кінь, що стрімголов до бою рветься.
7 Навіть лелека в небі знає
призначений для нього час прямувати до дому,
горлиця, ластівка і журавель також.
Але народ Мій не знає,
чого від нього жде Господь.
8 Як можете казати ви:
„Ми мудрі, бо Закон Господній з нами!”
Але ж насправді,
писарчуки спотворили все своїм пером брехливим[av].
9 А „мудрих” осоромлено,
їх нажахано й захоплено в полон.
Вони відмовились приймати Господнє слово.
Яка ж то їхня мудрість?
10 Тож Я віддам дружин їхніх іншим чоловікам,
віддам угіддя іншим хазяям.
Це так, бо від бідніших до багатих,
всі дбають лиш про незаконний зиск.
Усі люди: від пророка до священика—
всі віддались брехні.
11 Вони загоять дух недужий
народу легковажного Мого, кажучи:
„Усе гаразд! Нема причини піклуватись!”—
хоча рани ті смертельні.
12 Їм мусить бути соромно за скоєну гидоту.
Вони ж бо не соромляться цього,
бо сорому не мають зовсім.
Тож упадуть із рештою, кому належить впасти,
в час покарання згинуть всі разом вони”».
13 «Я все зберу і знищу,—Всевишній каже,—
не буде більше а ні винограду на лозі,
а ні смокв на смоковниці,
і, навіть листя, й те зів’яне.
Усе, що дав їм, буде забрано від них[aw]».
14 Чого ми сидимо тут?
Збираймося й ходімо у фортеці!
Якщо Господь прирік нас на загибель,
то хай нас смерть настигне у фортецях.
Бо ми грішили перед Богом,
тож Він примусив випити отруйної води.
15 Ми жадали миру,
та нічого доброго немає,
чекали зцілення, та маєм лише жах.
16 Із Данових земель доноситься хропіння коней,
уся земля здригалась від іржання жеребців його.
Вони прийшли і знищіли усе довкола:
і місто, й тих, хто в місті жив.
17 «Тож ось нашлю на цей народ гадюк[ax],
що їх спинить не можна,
щоб вас кусали»,—каже так Господь.
18 Печаль охоплює мене,
і серце моє від жаху мліє.
19 Я чую, як Мій обраний народ
ридає за тих, хто у далекому краю:
«Хіба Господь не з ними?
Хіба цар Сіону не там?
Нащо ж вони підбурюють Мене
бовванами й марнотами чужими».
20 Жнива минули, закінчилось літо,
та нас ніхто не врятував.
21 Якщо народу боляче—то боляче й мені.
Я в розпачі, від відчаю не можу говорить.
22 Хіба нема ніякого бальзаму в Ґілеаді?
Хіба там лікаря ніякого нема?
То чом же зцілення не настає в мого народу?
9 Чом в голові моїй води не повно?
Чом око моє не джерело сліз?
Тоді б я міг щоденно і щоночі плакати
за тими із моїх людей, кого понищено було.
2 Хто дасть мені притулок у пустелі,
щоб кинуть мій народ і геть піти,
бо всі вони—невірні й повернулись проти Бога.
3 «Язик у них, мов лук, стріляє брехнею.
Підступність в краї розвелась,
люди від зла до лиха переходять.
Мене ж і знать не хочуть»,—каже так Господь.
4 «Не вір сусідові, не довіряй брату,
бо кожен брат—шахрай[ay],
а сусід—наклепник.
5 Кожний своєму сусіду бреше, говорить неправду.
Народ Юдеї, ви,
язик навчивши вимовлять брехню, втомилися,
немає більше сил говорить правдиво.
6 Одна біда зміняє наступну, а за брехнею іде лжа;
вони Мене не хочуть знати»,—
Всевишній каже так.
7 Тож ось що Всевишній Господь каже:
«Коваль розжарює залізо,
щоб взнати, чи чисте був воно.
Та Я також випробуватиму Юдею,
немає іншого путі, бо грішний Мій народ.
8 Язик їхній—загострена стріла,
із їхніх уст самий обман злітає.
З сусідом кожен дружньо розмовляє,
а сам лише роздумує про те,
як засідку йому наготувати.
9 За все це Мені слід їх покарати.
Хіба не мушу відплатити Я цьому народу?»
Каже так Господь.
10 Здійму я плач і голосіння по горах
й жалобу по пустельних пасовиськах,
бо їх спустошено, ніхто вже там не ходить,
й туди не долітає рев худоби.
Птахи небесні й звірі повтікали.
11 Каже так Господь:
«Єрусалиму бути купою каміння і шакалів лігвом.
Я оберну міста Юдеї на руїни».
12 Хто той мудрець, що може зрозуміти це? І той, до кого промовляв Господь, нехай пояснить, чому цей край зруйновано, спустошено, немов пустелю, де ніхто не ходить.
13 Господь каже так: «Бо відцуралися діти Юдини Мого Закону, що Я його поставив перед ними. Вони не слухались того, що Я казав, й не діяли, як вимагав Закон. 14 Натомість вперто йшли своїм шляхом, йшли за Вааловими бовванами, як їхні пращури їх навчили». 15 Тож ось що Всевишній Господь Бог Ізраїлю каже: «Я змушу цей народ полин гіркий їсти, примушу їх отруту пити. 16 І Я розсію їх поміж народів тих, що ні вони, ані батьки не знали їхні. Пошлю Я гострий меч на них, поки не вигублю їх вщент».
17 Ось що Всемогутній Господь каже:
«Збагніть, що має статися,
покличте голосильниць,
покличте тих жінок що вправно роблять це,
нехай вони прийдуть!
18 Нехай мерщій вони приходять,
нехай над нами здіймуть голосіння
тоді стікатимуть сльозами очі наші,
хай сльози струмуватимуть з повік.
19 Бо чути голосіння із Сіону.
Як вигублено нас!
Як нас принижено, ми мусим кинути цей край,
бо вороги понищили оселі наші.
20 Почуйте слово Господа, жінки,
хай ваші вуха сприймуть те, що каже Він.
Навчіть своїх дочок лементувати,
й хай кожна дівка знає
як голосить ці похоронні плачі.
21 Бо смерть вже увійшла крізь наші вікна,
зайшла в палаци наші, аби вигубити всіх:
дітей на вулиці, і молодь на майданах».
22 Скажи: «Ось що Господь каже:
„Тіла людей поляжуть в чистім полі, наче гній,
немов снопи, що після жнив лишились,
коли нема кому збирати їх”».
23 Ось що Господь каже:
«Нехай же мудрий не вихваляється мудрістю своєю,
і дужий хай не вихваляється силою лихою,
нехай не вихваляється златом багатій.
24 Але хай той, хто хвалиться, вихваляється ось чим:
тим, що розуміє і знає Мене, що Я—Господь,
Той, Хто творить милість,
справедливість і праведність на цій землі,
бо до вподоби вони Мені».
Так каже Господь.
25 «Ось настають дні,—Господь каже,—коли Я покараю кожного, хто хоч і обрізаний, але необрізаний у серці своєму. 26 Єгипет і Юдея, і Едом, і аммонійці, Моав, і всі, люди, які не належать до дітей Ізраїлю[az], хто живе в пустелі: всі народи—необрізані по плоті, а всі ізраїльтяни—необрізані в серці своїм[ba]».
Господь і боввани
10 Почуйте слово, що Господь сказав вам, доме Ізраїля. 2 Ось що Він каже:
«Не научайтесь звичаїв поганських,
і не тремтіть від небесних знамень[bb],
як роблять це інші народи.
3 Бо ж звичаї людей тих є безглузді,
а боввани їхні—то лише колода,
кимось зрубана у лісі.
Це те, що ремісник виготовляє
сокирою і власними руками.
4 Він прикрашає боввана золотом і сріблом,
зшиває цвяхами, щоб не валився.
5 Вони, мов ті опудала, що на баштані:
ні говорити, ні ходить не можуть—
їх треба на руках носить.
Не бійся їх, вони ні помогти,
ані зашкодити тобі не можуть.
6 Тобі, о Боже, не існує рівних,
ні імені такого більш нема,
як Господа мого ім’я могутнє.
7 Чи можна не боятися Тебе, Царю народів?
Бо заслуговуєш на це Ти, бо іншого нема такого
між мудрецями всіх країв і царств.
8 Усі вони бездарні і дурні,
їх вчать речей безглуздих,
колода—то наставник їх.
9 Привозять срібло коване з Таршиша,
а золото везуть з Уфаза.
Боввани ті, що їм вклоняються народи,
то є робота майстра, твір ремісника.
Вдягають їх у фіолет та пурпур,
все це—майстрів робота вправних.
10 Але Господь—справжній Бог,
Він—Володарю живий і Цар предвічний.
Земля здригається від Його гніву,
несила людям витримати лють Його.
11 Ось що скажіть їм: „Щодо тих богів,
що небеса і землю не створили,
вони пощезнуть і з землі, і з-під небес”»[bc].
12 Господь—це Той,
Хто землю сотворив Своєю міццю,
Хто світ Своєю мудрістю створив,
Хто небеса розкинув розумом Величним.
13 По Його волі грім з небес лунає,
та нескінченні вод дощових потоки
падають на землю.
Він хмари піднімає з всіх кінців землі,
та блискавки з дощем творить,
і зі своїх скарбниць здіймає вітер.
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International